2 квітня 2022 року назавжди закарбувалося в історії України як день, коли над Київщиною знову замайоріли українські стяги. Це була перша стратегічна поразка ворога, яка зруйнувала плани захоплення столиці та показала світові незламну волю нашого народу. Чотири роки по тому сковородинівська родина зібралася, аби згадати ціну свободи та вшанувати тих, хто вистояв у горнилі війни.
Історія спротиву
Період окупації Київщини з лютого по березень 2022 року став випробуванням на життєздатність нашого закладу. Переяслав, перебуваючи у прифронтовій зоні – коли ворог перебував за лічені кілометри від нас, став надійним тилом, що кував спротив.
27 лютого 2022 року за ініціативи ректора Віталія Коцура тут було створено озброєний загін для захисту міста, що став початком історії Добровольчого формування Переяславської громади. Базою для формування тоді став саме університет.
14 березня 2022 року, попри загрозу авіаударів та складну безпекову ситуацію, університет першим у регіоні відновив навчальний процес у дистанційному форматі. Це було стратегічне рішення – показати, що ворогу не вдасться паралізувати життя країни.
2 квітня 2022 року, коли Київщина була повністю звільнена, стало для закладу точкою відліку нового етапу – переходу від режиму виживання до режиму активного функціонування в умовах війни.
Сьогоднішня акція завершилася покладанням квітів до погруддя Сковороди. Присутні схилили голови, усвідомлюючи:
День спогадів та пам’яті
Пам’ятний день 2 квітня 2026 року, за чотири роки після тих героїчних днів, розпочався для містян та сковородинівців на місцевій Алеї Героїв, де відбулася болюча, але надважлива подія: відкриття ще 28 портретів воїнів-земляків, які віддали життя за вільну Україну. Ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур долучився до міської акції, поклавши квіти від імені всієї університетської спільноти квіти до Пам’ятника воїнам-учасникам ООС та АТО. Для сковородинівців це не просто офіційний захід – це особистий біль, адже серед полеглих є випускники та друзі закладу. На жаль, з кожним роком кількість портретів й далі зростає. Це нагадування кожному з нас, що за кожен наш спокійний ранок, змогу працювати чи навчатися і просто жити, сплачено найвищу ціну. Ми не маємо права забути про це.
Рівно о 10:00 пам’ятні заходи продовжилися вже безпосередньо на території університету – біля погруддя Григорія Сковороди на центральній алеї. Тут зібралося близько сотні людей: викладачі, співробітники та студенти, які об’єдналися у спогадах та пам’яті про ті дні і ночі, живим очевидцем яких випало стати чи не кожному і кожній з присутніх.
Захід вів провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, командир взводу ДФТГ «Переяслав» Олександр Молоткін. Звертаючись до присутніх, він нагадав про емоційний шок квітня 2022-го:
«Сьогодні ми зібралися на цій центральній площі, щоб вшанувати історичну дату. Тоді, після місяця окупації, Збройні Сили, добровольчі формування та прості українці завершили звільнення рідної Київщини. Буча, Ірпінь, Гостомель назавжди залишаться в нашій пам’яті незагоєним шрамом болю. Тоді ми відчули, що наш прапор – це не просто символ, це знак того, що ми стоїмо і будемо стояти завжди», – серед іншого зазначив Олександр Юрійович, після чого присутні згуртувалися у хвилині мовчання за полеглими у горнилі боротьбі та спільному виконанні Державного Гімну України, здійнявши над студмістечком великий стяг України.
Запрошуючи до виступу ректора університету, доктора історичних наук, професора Віталія Коцура, ведучий акцентував на його ролі як заступника командира добровольчого формування «Переяслав». Віталій Вікторович пригадав дні лютневої облоги та стійкість колективу:
«Я пишаюся нашими людьми. У лютому 2022-го наш колектив продемонстрував максимальну єдність. Ми нікуди не поїхали, ми залишилися боронити Переяславщину. Саме університет став основою добровольчого руху громади. Я сьогодні зранку рахував: лише за період до 2 квітня 2022 року загинули вісім наших випускників. Одним із перших поклав життя за Київщину Остап Левчук, вечір пам’яті про якого нещодавно відбувся в університеті. Усі вони ходили цими алеями, сиділи в цих аудиторіях – ми маємо бути гідними їхньої пам’яті», – підкреслив Віталій Вікторович.
Від імені командира добровольчого формування громади Олега Ворошиловського до сковородинівців звернувся Олександр Молоткін, подякувавши колективу за постійну волонтерську підтримку. Він згадав побратимів-сковородинівців, які нині боронять України, зокрема перебуваючи на високих посадах у лавах Збройних Сил України – мова про начальника штабу – заступника командира мотопіхотного батальйону 60 ОМБр, майора Олександра Дроню та заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи 411 окремої бригади Безпілотних Систем Яструби Сил Безпілотних Систем, капітана Євгенія Миколаєнка, а також Олега Іванова, який нині бореться з наслідками важкого поранення.
Сковородинівці покидали захід пам’яті з чітким усвідомленням – боротьба триває, але приклад звільненої Київщини дає непохитну віру в те, що незабаром ми так само вшановуватимемо день звільнення всіх окупованих наразі територій нашої Батьківщини.
