В умовах війни та тривалих суспільних трансформацій професійна діяльність психологів і фахівців психосоціальної допомоги дедалі частіше відбувається в ситуації прихованої ізольованості.
Як стверджує керівниця навчально-наукової лабораторії мультимодальної супервізії та інтервізії Світлана Коломієць навіть працюючи в командах або установах, спеціалісти нерідко залишаються наодинці зі складними випадками, етичними сумнівами та високим емоційним навантаженням. У цьому контексті інтервізія набуває особливого значення як ресурс професійної спільноти.
Інтервізія не є альтернативою супервізії, а її важливим доповненням. На відміну від супервізії, яка передбачає професійний супровід з боку більш досвідченого фахівця, інтервізія ґрунтується на принципі рівноправності. У цьому форматі кожен учасник одночасно отримує підтримку і бере відповідальність за підтримку інших.
«Інтервізія – це про вихід із професійної самотності. Коли ми ділимося досвідом із колегами, відповідальність за складні випадки перестає бути індивідуальним тягарем і стає спільною», – переконана Світлана Григорівна.
В умовах війни інтервізійні групи часто стають єдиним безпечним простором, де фахівці можуть відкрито говорити про втому, сумніви, емоційні реакції та складні рішення без страху оцінювання. Інтервізія дозволяє зберігати живий контакт між колегами і не зводиться лише до аналізу технік чи методів. Вона охоплює професійні межі, ціннісні конфлікти, вплив соціального контексту та особистого досвіду війни на роботу спеціаліста.
«В інтервізії ми можемо бути не ідеальними, а чесними. Саме ця чесність створює простір справжньої професійної підтримки»,– підкреслює керівниця навчально-наукової лабораторії мультимодальної супервізії та інтервізії.
Важливою функцією інтервізії є трансформація індивідуального досвіду в колективне знання. Складний випадок перестає бути «моєю проблемою» і стає спільним матеріалом для професійного зростання всієї групи. Це підвищує якість психосоціальної допомоги та знижує ризик повторення професійних помилок.
Інтервізія також відіграє значну роль у профілактиці професійного вигорання. Регулярні зустрічі з колегами, можливість проговорювати складні емоції та сумніви допомагають знижувати напругу й підтримувати відчуття сенсу професійної діяльності. Особливо важливою вона є для молодих фахівців, які лише формують свою професійну ідентичність і потребують відчуття приналежності до спільноти.
«Інтервізія формує відчуття «ми». Фахівець перестає бути окремою одиницею і починає усвідомлювати себе частиною професійної спільноти, що несе колективну відповідальність за якість допомоги», – зазначає керівниця лабораторії.
У післявоєнний період роль інтервізії лише зростатиме. Довготривала робота з наслідками війни вимагатиме не лише індивідуальної професійної стійкості, а й наявності горизонтальних, підтримуючих професійних мереж.
Саме тому в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі інтервізія розглядається як важливий елемент професійної підготовки та розвитку фахівців. Вона інтегрується в діяльність навчально-наукової лабораторії мультимодальної супервізії та інтервізії як інструмент формування професійної зрілості, етичної чутливості та культури колегіальної відповідальності.
Інтервізія як ресурс професійної спільноти – це перехід від індивідуального утримання складності до спільної відповідальності за якість і безпеку психосоціальної допомоги в Україні.
