Війна радикально змінює етичний ландшафт психологічної практики. Те, що в мирний час мало відносно чіткі професійні орієнтири, в умовах війни стає багатозначним і суперечливим. Психолог працює в полі, де перетинаються професійна роль, громадянська позиція, особистий досвід і суспільні очікування. У такій реальності етичні дилеми перестають бути теоретичним питанням і стають щоденним викликом практики.
За словами керівниці навчально-наукової лабораторії мультимодальної супервізії та інтервізії Світлани Коломієць, етична дилема виникає там, де немає однозначно правильного рішення. У воєнний час таких ситуацій значно більше: змішування професійних і волонтерських ролей, тиск «бути корисним будь-якою ціною», робота з агресією, моральною травмою, насильством, складні питання конфіденційності та відповідальності. У цих умовах ризик порушення професійних меж і етичних принципів суттєво зростає.
«Етичні дилеми в умовах війни не зникають – вони ускладнюються. Найнебезпечніше, коли психолог залишається з ними наодинці й починає вирішувати їх, спираючись лише на емоції або соціальний тиск», – зазначає Світлана Григорівна.
Однією з найпоширеніших етичних пасток воєнного часу є змішування ролей. Коли психолог одночасно стає другом, волонтером чи активістом, професійна рамка поступово розмивається. Це може виглядати як турбота, але в довготривалій перспективі створює ризики як для клієнта, так і для самого фахівця.
Ще одна складна зона – етика відповідальності. У воєнному контексті зростає очікування «врятувати», «допомогти швидко», «вплинути на результат». Саме тут виникає небезпека професійного всесилля, коли психолог бере на себе більше, ніж може або має право брати з етичної точки зору.
«Психолог не може і не повинен брати на себе повну відповідальність за життя клієнта. Супервізія допомагає повернути відповідальність у професійно безпечні межі», – підкреслює Світлана Коломієць.
Особливо вразливими є питання конфіденційності в умовах війни. Взаємодія з родинами, громадами, військовими структурами часто створює ситуації, де правові, безпекові та етичні вимоги вступають у суперечність. Без супервізійного аналізу такі рішення нерідко приймаються в стані стресу, що підвищує ризик помилок.
Супервізія відіграє ключову роль у безпечному опрацюванні етичних дилем. Вона створює простір, у якому психолог може проговорити сумніви, внутрішні конфлікти й суперечливі рішення без страху осуду. Це дозволяє не уникати складних питань і не діяти імпульсивно.
Мультимодальний підхід у супервізії дає змогу працювати з етикою не лише на рівні правил і кодексів, а й на рівні емоційних реакцій, тілесних сигналів, ціннісних конфліктів і впливу соціального контексту. Такий підхід допомагає зберігати професійну цілісність у складних і неоднозначних ситуаціях.
У післявоєнний період етичні дилеми не зникнуть. Навпаки, вони ускладняться через накопичену втому, довготривалі наслідки війни та зростання запитів на психологічну допомогу. Саме тому формування культури супервізійного обговорення етики є стратегічно важливим завданням професійної спільноти.
В Університеті Григорія Сковороди в Переяславі етичні питання психологічної практики розглядаються як жива частина професійної реальності. Навчально-наукова лабораторія мультимодальної супервізії та інтервізії створює простір, у якому етика стає предметом професійного діалогу, а не особистим тягарем окремого фахівця.
«Етика без супервізії перетворюється на тягар. Етика в супервізії стає опорою», – підсумовує керівниця навчально-наукової лабораторії мультимодальної супервізії та інтервізії.
Етичні дилеми психолога в умовах війни – це не виняток, а норма сучасної практики. Саме супервізія дозволяє зробити ці дилеми професійно утриманими, зберігаючи безпеку клієнта, фахівця і самої професії.
