Сучасна психосоціальна допомога в Україні формується в умовах тривалого воєнного напруження та масової травматизації. Фахівці дедалі частіше працюють із комплексними запитами, де поєднуються травматичний досвід, тілесні симптоми, емоційна дезрегуляція, сімейні кризи, втрати та питання ідентичності. У такій реальності робота в межах одного підходу стає недостатньою, що зумовлює зростання ролі мультимодального підходу в супервізії.
За словами керівниці навчально-наукової лабораторії мультимодальної супервізії та інтервізії Світлани Коломієць, мультимодальна супервізія є професійною відповіддю на складність сучасної практики. Вона не заперечує цінності окремих психотерапевтичних шкіл, але виходить за межі методологічної «чистоти» заради ефективності, етичності та безпеки роботи. Її ключовий принцип – інтеграція підходів замість їх протиставлення.
«Мультимодальний підхід – це не компроміс між школами і не тренд, а відповідь на реальність війни, яка створює запити, неможливі для осмислення з однієї перспективи», – пояснює Світлана Григорівна.
На відміну від класичної супервізії, орієнтованої переважно на аналіз випадку в межах одного методу, мультимодальна супервізія розглядає професійну ситуацію як багатовимірну. У фокусі перебувають не лише технічні аспекти роботи з клієнтом, а й стан самого фахівця: його емоційні й тілесні реакції, когнітивні установки, професійні ролі, етичні межі та соціальний контекст.
В умовах війни психолог часто перебуває на перетині кількох реальностей – професійної, особистої та суспільної. Це створює додаткове навантаження, яке не завжди усвідомлюється. Мультимодальна супервізія дозволяє побачити взаємодію цих рівнів і зрозуміти, як вони впливають на професійні рішення та межі відповідальності.
Однією з ключових переваг мультимодального підходу є можливість одночасно працювати з емоційним, тілесним, когнітивним і ціннісним рівнями досвіду фахівця. Такий підхід знижує ризик спрощення складних процесів і допомагає зберігати професійну чутливість у роботі з ветеранами, внутрішньо переміщеними особами, дітьми та сім’ями, які зазнали травматичного досвіду.
Мультимодальна супервізія також є важливим інструментом профілактики професійного вигорання. У ситуації тривалого стресу вигорання часто має прихований характер і проявляється через емоційну відстороненість або надмірну залученість у роботу. Інтегративна супервізійна підтримка дозволяє вчасно помічати ці процеси та повертати фахівця до контакту з власними ресурсами.
У післявоєнний період значення мультимодальної супервізії лише зростатиме. Перехід від кризового реагування до тривалої психосоціальної підтримки вимагатиме від фахівців високого рівня професійної зрілості, рефлексивності та стійкості.
Саме тому в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі мультимодальний підхід у супервізії розглядається як стратегічний напрям розвитку психологічної освіти та практики. Він дозволяє поєднати академічну підготовку з реальними викликами професійної діяльності та сформувати культуру відповідальної й етичної психосоціальної допомоги.
