29 січня на 94-му році життя пішов у засвіти український поет, перекладач, літературний критик, публіцист, шістдесятник, громадсько-політичний діяч Дмитро Павличко. Рядки легендарної пісні його авторства «Два кольори» вже не одне покоління живуть у пам’яті мільйонів українців.
Слово прощання з легендою української літератури від себе особисто та Університету Григорія Сковороди в Переяславі в рамках проєкту «Науковці в бібліотеці» виголосила учитель-методист, доктор педагогічних наук, кандидат філологічних наук, професор кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання факультету української та іноземної філології Ганна Токмань.
«Серце Дмитра Павличка стане грудкою української землі. Землі яка була, є і буде вільною. Землі, яка має душу – вічну і безсмертну. І часточка цієї душі – поезія Дмитра Павличка» – підкреслила Ганна Леонідівна, переповівши біографію Дмитра Васильовича та поділившись особистими спогадами про нього.
Довідково. Дмитро Павличко – український поет, перекладач, літературний критик, публіцист, шістдесятник, громадсько-політичний діяч, Герой України. Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого IV, V ступеня, ордена «За заслуги» III ступеня, ордена Свободи, лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка.
Нащадки пам’ятатимуть Дмитра Павличка як людину, котра долучилася до створення громадсько-політичної організації «Народний рух України», що відіграла одну з ключових ролей у відновленні Незалежності України у 1991 році. А ще як народного депутата, професора НаУКМА, посла України в Словаччині та Польщі, першого голову Товариства української мови.
