Учора, 5 вересня, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур мав виступ у відомій київській книгарні «Сяйво книги», де проходив урочистий захід з нагоди 300-річчя визначного українського філософа Григорія Сковороди. Головним організатором і гостем був український політик, громадський діяч, незмінний друг нашого закладу Микола Володимирович Томенко. На зустрічі були присутні гендиректор Національного заповідника «Переяслав» Олексій Лукашевич, український журналіст, телеведучий, політик, громадський і культурний діяч Олесь Доній та інші.
За повідомленням сайту Національного університету біоресурсів і природокористування України, захід розпочався з презентації українських щорічників, що з ініціативи Миколи Томенка видаються задля збереження пам’яті про Григорія Сковороду як визначного діяча та філософа. Микола Володимирович розповів про наповнення щорічника та інші популярні видання, що вже видавались або будуть видані найближчим часом, зокрема і до 300-річчя відомого філософа. Серед них українсько-англійський проспект «Сковородинівські місця України» й видання спогадів та переказів мешканців села Коврай про Григорія Сковороду.
На прикрість, зважаючи на обставини в нашій країні, говорили про жорстоку війну та її наслідки для українського суспільства, про долю наших історичних пам’яток. Томенко продемонстрував місцини унікальної місцини в колишньому Золочівському районі, яку свого часу мандрівний філософ обрав для життя. Російські варвари знищили музей у рік 300-ліття з дня народження видатного мандрівного філософа та 50-річчя з часу заснування Музею Григорія Сковороди у Сковородинівці.
«Фахівці кажуть, що частково будівлю можна повернути, поряд ще є більш-менш вціліла комора, хоч ракета зачепила і її дах. Проте там тимчасово можна було б зробити експозицію, бо всі експонати були вчасно вивезені та сховані. Є мета зняти фільм-цикл про Григорію Сковороду» – зазначив Микола Томенко, який наразі всіляко допомагає, аби це сталося якнайшвидше.
Після презентації та короткого вступу, слово було передано ректору Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталію Коцуру. Він подякував за присутність у залі однодумців та висловив слова радості від присутності у такій теплій атмосфері. Віталій Вікторович згадав про жахливі наслідки війни, розповів про харківські вузи, що наразі знаходяться під щоденними ракетними обстрілами і не можуть відновити очне навчання, бо значна частина студентів пішла на фронт. Він акцентував увагу на Меморіальному музеї Григорія Сковороди в Переяславі та зазначив, що більшість зображень і робіт належать студентам, що глибоко шанують його пам’ять. Закінчуючи свою промову ректор подякував за увагу та побажав українцям якнайшвидшої перемоги та знищення ворога на наших територіях.
Натомість генеральний директор Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Олексій Лукашевич розповів слухачам про важливе значення вкладу Григорія Сковороди у майбутнє цивілізованого суспільства. Він додав вислів, що закарбувався в голові кожного: «Сковорода – це наш філософ, наша ідея, наша думка, що живе в кожному».
У свою чергу український журналіст, телеведучий, політик, громадський і культурний діяч Олесь Доній, звертаючись до присутніх, зазначив: «Шевченко – це потяг до волі. Потяг, який розбиває стіни. Шевченко і Сковорода мають так багато спільного, але водночас такі різні». Журналіст вказав, що саме зараз українцям потрібен Шевченко, аби побороти рашистів і вибороти волю, а після перемоги ми потребуватимемо Сковороду, щоб перебудувати світогляд заново. Олесь Сергійович також додав, що дуже часто з вуст студентів він чує дивне порівняння Сковороди з хіпстерами, адже він мав особливі погляди на світ, чим вирізнявся з-поміж інших.
Підсумком зустрічі стала загальна думка про те, що попри війну в Україні, влада не повинна відкладати вирішення питань культури, бо саме це є фундаментом національної свідомості. Сковороду потрібно пам’ятати і максимально поширювати його думки і погляди, аби світ не забував про його внесок в європейську культурну спадщину. Бо українці – люди серця, тому мають пам’ятати, зберігати свої національні культурні, духовні надбання, традиції, заради нашого майбутнього, заради збереження нашої історії та державності.
За матеріалами сайту НУБІП України
