У 2016 році на історичному факультеті ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» зародилося Літературне товариство імені Ярослава Потапенка, співзасновники якого без жодних сумнівів визначилися, чиїм іменем назвуть це об’єднання після передчасної смерті доктора історичних наук, професора, майданівця та волонтера Ярослава Олександровича Потапенка, який був і залишається ідейним натхненником та наставником багатьох поколінь сковородинівців. Лише кілька років тому вони знаходилися у активному пошуку платформи для поширення та висвітлення своєї творчості, а вже сьогодні їх знають та чекають на мистецьких фестивалях всієї України, у них є автори в багатьох куточках нашої Батьківшини, їх твори читають Сергій Жадан, Яніна Соколова, Сашко Положинський, Василь Шкляр, Макс Кідрук та навіть гуру української поезії Юр Іздрик. Про них відгукуються літературні критики, їх читають у Білорусі, Польщі та Литві.
У понеділок, 28 жовтня 2019 року о 12:00, у день народження свого ідейного натхненника Ярослава Потапенка, у конференц-залі імені Василя Сухомлинського митці-співзасновники Товариства Тарас Сафонюк, Єлизавета Томашевська, Максим Левченко, Наталія Толочко та Ярослав Олійник презентували свій третій збірник «Ліхтар». Нагадуємо, що зустріч відбулася у нещодавно заснованому в університеті форматі «Платформа можливостей».
За словами молодих літераторів, збірник присвячено цвіту української нації – молоді, дітям, наступним поколінням, від яких залежить майбутнє, які творитимуть нову Україну та її історію. Ліхтар – це символічна назва, що уособлює їх, як провідників у темряві.
«У кожного з нас є світло всередині, яке допомагає нам не втрачати надію» – зазначають у Літературному товаристві імені Ярослава Потапенка.
Як відомо, Літературне товариство уже має дві чудові збірки поезії та прози «Код нації» і «Характерник», проте своїм третім альманахом автори перевершили самі себе – географія його авторів охоплює чи не всю Україну.
Презентація збірки почалась із невеличкого відео про Ярослава Потапенка, якому в цей день виповнилося б 44 роки. У кожного із присутніх, навіть у тих, хто не знав цієї чудової людини, на очах забриніла сльоза – фізично його дійсно не вистачає у цих стінах.
Після цього один із авторів збірки Тарас Сафонюк зазначив: «Знаєте, напевно, жодне відео не зможе передати всі ті ідеї, ту неймовірну життєву енергію, не зможе охарактеризувати Ярослава Потапенка таким, яким ми його бачили. І, власне, однією з цілей нашого Товариства є продовження його ідей, аби вони продовжували жити разом з нами. Хочу сказати, що від продажу цієї книги частина коштів піде на волонтерську допомогу нашим бійцям на Сході. Ми продовжуємо робити те, що робив Ярослав Олександрович у останні роки свого життя. Вважаю за потрібне зараз передати слово його дружині Руслані Михайлівні».
Викладач кафедри історії та культури України і дружина Ярослава Олександровича Руслана Потапенко висловила свою думку з приводу Літературного товариства: «Чесно кажучи, після відеоролика мені тяжко взагалі що-небудь сказати – ви мене надзвичайно розчулили. Я хочу, в першу чергу, подякувати хлопцям і дівчатам із Товариства. Я вас називаю послідовниками, тому що, дійсно, ви – продовження його. Він надзвичайно вірив у вас».
Руслана Михайлівна поділилась своїми спогадами про кожного із молодих літераторів і подякувала їм за те, вони роблять, за те, що бережуть пам’ять про Ярослава Олександровича: «Пишаюся вами і знаю, що він також бачить з небес те, що ви робите. Ви – дійсно нова генерація. Дякую вам!».
Виявив бажання привітати молодих літераторів і кандидат політичних наук, доцент кафедри політології та друг Товариства Віталій Коцур: «Приємно бачити, що у цій залі, хоч і не такій багатолюдній, дійсно зібралися однодумці, ідейники української нації, патріоти України і молодь, яка повинна рухати цю державу, як нам заповідав наш друг та колега Ярослав Потапенко. Дякую всім вам, що прийшли. Приємно, що цей зал і наш університет об’єднав усіх учнів Ярослава Олександровича і цей день, день його народження є таким інтегративним чинником всього українського патріотичного суспільства. Перше, що мені пригадується про Ярослава Потапенка – це те, що він вміло і досить ґрунтовно аналізував суспільно-політичне життя в Україні і вмів підібрати влучні фрази, мав дуже глибоке філософське самовиховання, самопізнання. Хоча тіло і смертне, проте ідеї – вічні. Це, мабуть, та ключова фраза, про яку ми маємо згадувати і пам’ятати. Дуже приємно, що є люди, які не просто назвали Літературне товариство іменем Ярослава Потапенка, а й дійсно є його сподвижниками і ідеї, які пропагував Ярослав, вони настільки закарбувалися в душах та спогадах людей, що вони в подальшому перетворяться на якісь конкретні дії. Одним із яскравих прикладів цього і є співзасновники Товариства, які не тільки словом, а й ділом активно займаються культурно-просвітницькою роботою. Чомусь від нас завжди ідуть кращі, але вони дають нам натхнення на якусь роботу. Тому я дуже дякую хлопцям і дівчатам за цю презентацію, сподіваюсь, що вона не остання. Особисто я готовий підтримати будь-які починання як духовно, так і матеріально. Дякую!».
Після цього один із співзасновників Товариства Тарас Сафонюк доповнив: «У нас є три основні цілі. Перша – це допомога і підтримка молодим талановитим авторам України, яких ми публікуємо у своїх збірках. Адже опублікуватися зараз не так легко в нашій державі, це вимагає витрати багатьох ресурсів. Ми це беремо на себе і намагаємося розвивати їхні таланти, щоб вони не загубилися в часі. Друга наша ціль – це популяризація всього українського: мови, історії та культури в цілому. І, звичайно, третя ціль – це об’єднання молоді навколо однієї ідеї – створити потужну нову команду, яка зможе гідно відстоювати наші цінності».
У наступній частині зустрічі молоді поети та прозаїки Наталія Толочко, Єлизавета Томашевська, Тарас Сафонюк та Максим Левченко презентували публіці свої нові та дещо старші поезії, які вже давно полюбилися їй з попередніх презентацій. У кожного з авторів не обійшлося й без прем’єр. Здається, молодим літераторам таки вдалося передати усю палітру своїх гостро-соціальних, романтичних та часом доволі неординарних ліричних та прозових творів, а також знайти теплий відгук від аудиторії. Крім того, у ході одного з виступів було продемонстровано коротенькі відео, на яких відомі нам усім сучасний український письменник та поет Сергій Жадан та сценаристка й ведуча «Телебачення Торонто» Олександра Гонтар закликають усіх долучатися до Літературного товариства імені Ярослава Потапенка, аби розвивати свій талант і разом із Товариством популяризувати українську літературу – як повідомили лтяп-івці це одна із форм заохочення молоді до творчості та її публічного вияву. Зокрема, наприкінці свого виступу Максим Левченко зазначив, що Товариство не стоїть на місці, і просто у ці дня працює над завершенням першого міжнародного україно-білоруського проекту, який презентує вже навесні. На 2020 рік Літературне товариство імені Ярослава Потапенка має амбітні плани – великий фестивальний тур, вихід міжнародної збірки та презентаційне турне кількома країнами, підготовка до 5-річчя та багато іншого.
Майже наприкінці зустрічі, слово тримала доктор педагогічних наук, кандидат філологічних наук, професор Ганна Токмань: «Передусім, мої вітання родині Ярослава Потапенка. Сьогодні прекрасний день – день його народження. У інші дні ми співчуваємо, а сьогодні ми вітаємо, тому що це свято завжди з нами і ця пам’ять завжди з нами. Думаю, для всіх присутніх 21 листопада – День свободи і гідності, 20 лютого – День Небесної Сотні – це святі дні, коли ноги самі несуть нас на Майдан. Тому що це наш Майдан, це наш Ярослав Потапенко, це наша Небесна Сотня, це наша пам’ять і це наше серце, яке не зміниться. Поки наші ноги ходять, 21 листопада і 20 лютого ми на Майдані. Я вітаю усіх учасників цієї літстудії. Приймайте мене в свій гурт, як дуже суворого критика, якщо у вас буде така потреба і ласка. Прекрасна ініціатива щороку 28 жовтня тут збиратися і чудова річ, яку цінуйте понад усе, це оце коло людей. Ми всі – білі ворони, нас 1-2 % на всю Україну. Це ті люди, які пишуть вірші та новели. Це все білі ворони, прекрасне коло. Цінуйте його. Мені надзвичайно приємно і затишно сьогодні з вами бути. Бо ви – творчі хороші українські люди».
Ганна Леонідівна розповіла про книгу Ярослава Потапенка і про їдеї, які він сповідував, а наостанок дала пораду не лише писати, але й багато читати. Ще раз привітавши наших літераторів, зізналась, що трохи заздрить їм, адже вони можуть ще багато написати, багато прочитати і зробити багато хорошого для України.
Переконані, запалу й натхнення у творчих випускників нашого університету вистачить на багато гарних мистецьких ініціатив, і до наступної зустрічі, яку вже запланували на 28 жовтня 2020 року, буде втілено набагато більше.
Сподіваємось, почувши про подальші плани Літературного товариства імені Ярослава Потапенка, творчим особистостям нашого університету й самим захотілося долучитися до нього. Адже те що створено в університеті неодмінно має продовжувати жити вже в нових поколіннях наших студентів.
[/mpc_quote]
ФОТОГАЛЕРЕЯ
[/mpc_quote]
