У 2024 році, ми, час до часу, гуртуємо анонси нових міжнародних програм та можливостей академічної мобільності від відділу міжнародних зв’язків Університету Григорія Сковороди в Переяславі у добірки за хронологічною послідовністю дедлайнів (від найгарячіших до тих, де дедлайн трішки пізніше – прим.авт.) і публікуємо їх на нашому сайті аби ще більше сковородинівців були проінформовані про ці можливості та мали змогу зголошуватися до участі. На певний час, з об’єктивних на те причин, ми трішки призабули про цю рубрику. Проте початок літа – чудова нагода для її відновлення й четвертої такої добірки.

29 травня 2024 року, за ініціативи Надзвичайного і Повноважного Посла Таджикистану в Україні Назрізода Давлаталі Хайдара, у дистанційному форматі – на платформі «Zoom» відбулася зустріч ректора Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталія Коцура та ректора Державного інституту образотворчого мистецтва і дизайну Таджикистану Джамшед Ганізоду. Її метою стало підписання Угоди про співпрацю у сфері освіти, науки та культури.

За повідомленням пресслужби університету, дана угода ґрунтується на офіційному партнерстві між Україною та Республікою Таджикистан і укладається відповідно до законодавчих документів, що підписані між Україною і Республікою Таджикистан, зокрема: Угода між Міністерством освіти і науки України та Міністерством освіти Республіки Таджикистан про співробітництво в галузі освіти, Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Таджикистан про науково-технічне співробітництво, Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Республікою Таджикистан та Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Таджикистан про співробітництво в галузі культури і мистецтва.

У ході зустрічі Віталій Вікторович подякував присутнім за оперативну роботу та зазначив, що обидві сторони чітко бачать перспективи подальшого розвитку співпраці. Пан Джамшед Ганізоду побажав українцям швидкого закінчення війни та висловив надію вже найближчим часом продовжити співпрацю в очному форматі.

Захід модерувала проректорка з міжнародних зв’язків та проєктної діяльності Оксана Ковтун. Вона висловила подяку за допомогу та підтримку Надзвичайному і Повноважному Послу Таджикистану в Україні Назрізоді Давлаталі Хайдару. Пан Посол, в свою чергу наголосив на важливості підписання даної Угоди для налагодження тісної співпраці між закладами освіти України та Таджикистану. Також до зустрічі долучилися проректор з навчально-методичної роботи Вячеслав Різник, проректор з наукової роботи та інноваційної діяльності Василь Дудар, начальник відділу міжнародних зв’язків Валентина Крикун та начальник відділу міжнародних зв’язків Державного інституту образотворчого мистецтва і дизайну Таджикистану Зумрад Умарова.

Від імені колективу Університету Григорія Сковороди в Переяславі хочемо висловити вдячність всім, хто сприяє розвитку міжнародної співпраці університету та розширює межі нашої партнерської мережі!

 

 Інформацію надано відділом міжнародних зв’язків

29 травня 2024 року в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, на закріплення давньої співпраці, було підписано договір про співпрацю з Фондом громадської дипломатії. У цей день до закладу завітали директор Фонду Федір Лавриненко й провідний аналітик Фонду Олександр Гнидюк. Підписання відбувалося в конференц-залі імені Василя Сухомлинського за участі ректора закладу Віталія Коцура, проректора з наукової роботи та інноваційної діяльності Василя Дудар і декана факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Вячеслава Редзюка.

Ідеєю, що лягла в основу створення «Фонду громадської дипломатії» – органу народної влади, призначеного для використання каналів суспільної комунікації з метою відстоювання та сприяння у реалізації українських національних інтересів, свого часу, стало активне залучення українського громадянського суспільства до теоретичного вироблення та практичного втілення курсу зовнішньої політики України.

«Наша співпраця триває давно, щонайменше з 2017 року коли я долучився до чи не найпершого публічного заходу від Фонду. Також Олександр Гнидюк долучався до конференцій в нашому закладі, зокрема традиційного наукового зібрання нашої кафедри політології, хоч з ним ми були особисто знайомі набагато раніше – десь з 2014 року. Сьогоднішня подія, радше, закріплює цю співпрацю офіційно, що мало б статися давно. Беремо курс на розширення горизонтів нашої співпраці, адже ФГД має досить потужний темп розвитку, зв’язки, аналітику. Віримо, що це допоможе нам як загалом, так і в нашій грантовій діяльності. Не секрет, що спільне написання грантів з громадськими організаціями, зазвичай, має великий успіх. У нас, зокрема на факультеті гуманітарної освіти і соціальних технологій, є талановиті історики, політологи, державні управлінці –  вони матимуть змогу проходити у Фонді практику, і, можливо, навіть, згодом працевлаштуватися чи потрапити у цікавий проєкт», – коментує ректор університету Віталій Коцур.

Слід зауважити, що поза УГСП Фонд громадської дипломатії вже співпрацює з понад десятком інших закладів вищої освіти України. Серед них Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Український католицький університет, Національний авіаційний університет, Національний університет біоресурсів і природокористування України, Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Український державний університет імені Михайла Драгоманова та інші.

Безумовно, підписання договору з Фондом громадської дипломатії є важливим кроком для Університету Григорія Сковороди в Переяславі оскільки це про нові можливості та перспективи співпраці. Маємо велику приємність, радість і честь вже офіційно мати такого партнера!

Днями проректор з навчально-методичної роботи Університету Григорія Сковороди в Переяславі Вячеслав Різник став учасником зустрічі «Осмислення. Цінності та історії стійкості», яка щороку відбувається у травні чи не у всіх країнах світу в межах «Місяця обізнаності про ментальне здоров’я».

Захід був організований Координаційним центром з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» – ініціативи першої леді Олени Зеленської – за підтримки Бюро ВООЗ в Україні та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в межах проєкту «Розбудова стійкої системи громадського здоров’я», який втілює організація Пакт.

Повідомляється, що подія згуртувала провідних вітчизняних та іноземних науковців, філософів, культурологів, освітян вищої школи, представників сфери мистецтва, креативних індустрій, медійників, керівництво обласних військових адміністрацій, регіональних координаторів які генерують сенси та впроваджують Всеукраїнську програму ментального здоров’я «Ти як?» на місцях задля спільного визначення формули української стійкості.

«Стійкість – здатність не зламатися від випробувань, виходити з них навіть сильнішим – безпосередньо залежить від ментального здоров’я. Розуміння себе та інших. Цю ментальну оборону українців і покликана тримати Всеукраїнська програма ментального здоров’я. Головне, щоб сама людина, кожен і кожна з нас, у разі потреби, захотіла й наважилася прийняти психологічну допомогу. Бо стійкість – це також особистий вибір. Сміливий і відповідальний», – зазначає перша леді Олена Зеленська на своїй сторінці у Facebook.

Під час заходу було наголошено на тому, що стійкість – це фактично синонім ментального здоров’я, адже вона є здатністю не піддаватися руйнуванню. Ініціатори події підкреслюють, що найкращий спосіб передачі стійкості між людьми – це дізнаватись історії про стійкість. Про свій досвід розповіли українці, які знайшли сили та ресурси вистояти в найскладніші моменти свого життя. У кожного з українців своя історія стійкості. Вони формують нашу загальну здатність протистояти випробуванням та впевнено йти до перемоги. Це життєстійкість, що перетворюється на науку та навички відновлюватись й зростати.

«Стійкість є вибором! Сила любові непереможна! Індивідуальні історії стійкості – це приклад та натхнення! Спільнота – фортеця стійкості! Формування спільноти – велика праця! Практики стійкості та практики плекання психічного здоровʼя на усіх рівнях важливі! Стійкість росте коли ми маємо добре ядро і добру основу! Війна увиразнює все! Ми відкриваємо велику правду – хто ми є і ким ми можемо бути! Розум без любові є дуже небезпечним! Уміти любити і будувати стосунки! Бути людьми люблячими! Працювати та боротися заради спільноти люблячих людей!», – відрефлексував про захід на своїй сторінці у Facebook Вячеслав Володимирович.

Слід нагадати, що представники Університету Григорія Сковороди в  Переяславі вже тривалий час співпрацюють з Всеукраїнською програмою ментального здоров’я «Ти Як?» – долучаються до форумів, відвідують виставки мистецьких робіт українських художників, організовують круглі столи та проводять тренінги для покращення ментального здоров’я сковородинівців.

Як зазначає проректор, УГСП й надалі планує продовжувати роботу в напрямі підтримки ментального здоров’я для здобувачів освітнього процесу.

У п’ятницю, 10 травня 2024 року, на базі Інституту історії України НАН України відбулась ХVІ Всеукраїнська наукова історико-краєзнавча конференція «Українське краєзнавство у викликах російсько-української війни: науково-дослідний та суспільний потенціал». Не оминула цієї події і делегація Національної спілки краєзнавців України з Переяслава, зокрема його Університету та Заповідника: ректора Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталія Коцура, голови Вченої ради університету, академіка Віктора Коцура та генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Олексія Лукашевича.

Повідомляється, що головними організаторами події виступили видатні діячі наукового життя України, зокрема голова НСКУ, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту історії України НАН України та член Наглядової ради УГСП Олександр Реєнт; заступник голови НСКУ, член Президії НСКУ, академік НАПН України, доктор історичних наук, професор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віктор Коцур;  заступник голови НСКУ, член Президії НСКУ, член-кореспондент НАПН України, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу Інституту історії України НАН України Олександр Удод; член Президії НСКУ, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу воєнно-історичних досліджень Інституту історії України НАН України Олександр Лисенко; директор Департаменту культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України  Мар’яна Томин;  заступник голови НСКУ, член Президії НСКУ, доктор історичних наук, професор, керівник Центру досліджень історико-культурної спадщини України Інституту історії України НАН України Руслана Маньковська; відповідальний секретар НСКУ, член Президії НСКУ, провідний інженер Центру досліджень історико-культурної спадщини України Інституту історії України НАН України Світлана Архипова; прес-секретар НСКУ, член Президії НСКУ, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України Дмитрій Ніколайчук.

У ході заходу було обговорено широкий спектр питань, які стосувалися  краєзнавства в міждисциплінарному науковому полі: інноваційні підходи й дослідницькі практики в краєзнавстві; актуальні питання воєнного часу; специфіку діяльності громадського краєзнавства в умовах воєнного стану; сучасне краєзнавство; статус і роль в українському культурному просторі в часи російсько-української війни; вітчизняне краєзнавство в умовах війни рф проти України: нові виклики і завдання; збереження історико-культурної спадщини.

На початку зустрічі зі вступним словом виступив голова Національної спілки краєзнавців України Олександр Реєнт, який звернув увагу на тяжкі наслідки війни, які відчуває кожен українець, а також на втрати українського суспільства через загибель тисяч воїнів та науковців.

«Найбільша втрата відбувається на фронті, де гинуть тисячі синів та доньок нашої батьківщини», – зазначив Олександр Петрович, закликавши всіх присутніх вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

Cлід зауважити, що у цей день окрема секція зібрання була присвячена українському історику, краєзнавцю, громадському діячу, організатору науки та краєзнавчого руху Олександру Реєнту позаяк сьогодні, 10 травня, член Наглядової ради УГСП святкує свій ювілей. Близько 21 року він віддано працює в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, співорганізуючи різноманітні заходи, зокрема Всеукраїнський історико-краєзнавчий форум «Сікорські читання».

«Особисто для мене, Олександр Петрович Реєнт – це приклад вчителя і наставника, який визначає траєкторію успіху майбутнього молодого історика-краєзнавця. Уперше я на собі відчув це ще у шкільні роки, коли брав участь у всеукраїнському конкурсі наукових робіт Малої Академії Наук, де Олександр Петрович був головою комісії. Його мудрі поради завжди мотивували молодих науковців займатися дослідженнями тоді ще маловідомих фактів про Україну, коли наша історія не була потрібна ні державі ні самим українцям», – зазначає ректор УГСП Віталій Коцур на своїй сторінці у Facebook.

Варто нагадати, що упродовж багатьох років професор займається дослідженням питань модерної історії України, теоретичними та практичними проблемами історії та краєзнавства, питаннями теорії та методології історичної науки, історіографії, націогенезу і державотворення, соціально-економічного та політичного життя, національно-визвольних і суспільно-політичних рухів ХІХ–ХХ століть. Олександр Петрович є автором понад 650 наукових публікацій, близько 60 індивідуальних та колективних монографій, ряду науково-популярних видань, енциклопедично-довідкових видань та підручників.

Принагідно, під час зустрічі керівництво Університету Григорія Сковороди в Переяславі нагородили Олександра Реєнта почесним  орденом князя Володимира Мономаха, визнавши його значний внесок у розвиток науки та краєзнавства.

Дорогий Олександре Петровичу!

У цей особливий день, сковородинівська родина висловлює щирі вітання з нагоди вашого ювілею та бажає Вам цікавих відкриттів, натхнення, безмежної удачі та досягнень. Нехай Ваша праця приносить радість і задоволення, а Ваше життя було наповнене щастям та достатком.

Нехай Ваші подальші роки будуть. Ми безмежно цінуємо Ваш внесок в життя та історію університету Сковороди та зичимо, аби ще довгі роки не міліли джерела ваших наукових пошуків.

Обираючи навчання в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі наші вступники не в останню чергу цікавляться, якою буде вартість навчання та проживання в гуртожитках у прийдешньому навчальному році. Не меншою мірою цікавить ця інформація і нинішніх здобувачів та жителів студентських гуртожитків, а тому ми готові вичерпати вашу цікавість й надати детальну інформацію з цього приводу.

Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 р. №191 «Порядок формування мінімального розміру плати за навчання для здобуття вищої освіти на основі індикативної собівартості»,  Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року №796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної власності» (зі змінами) та протоколом Вченої ради від 24.04.2024 р. №11 було підготовлено наказ по університету №155 від 24.04.2024 р. «Про надання платних послуг у сфері освітньої діяльності», яким затверджено тарифи на платні послуги у сфері освітньої діяльності на 2024/2025 навчальний рік згідно з розрахованими калькуляціями.

«При підготовці нових тарифів керувалися повновленою постановою Кабінету Міністрів України №191 від 3 березня 2020 року, якою визначено порядок формування мінімальних цін на навчання для здобуття вищої освіти на основі індикативної вартості. Також Постановою визначено спеціальності для яких встановлюються граничні ціни на платні послуги для підготовки за рівнями освіти. УГСП має 9 таких спеціальностей: 035 Філогія (усі спеціалізації крім Української мови та літератури; 051 Економіка; 052 Політологія; 053 Психологія; 071 Облік і податкування; 072 Фінанси, банківська справа та страхування; 073 Менеджмент; 242 Туризм і 281 Публічне управління та адміністрування. На них запроваджується мінімальний розмір плати за навчання на основі індикативної собівартості. В цілому по університету така вартість, згідно формули, складає 31 545 гривень 64 копійки. Враховуючи пункт 10 даної Постанови, починаючи з 2022 року для освітнього рівня бакалавр денна форма навчання має мінімальний розмір плати за навчання для здобуття вищої освіти громадян України становить 80% індикативної вартості. У сумарному виразі це складає 25 250 гривень, що є мінімальною вартістю для вищеперерахованих спеціальностей. Для освітнього рівня магістр денна форма навчання при розрахунку мінімального розміру плати за навчання до індикативної вартості застосовується коефіцієнт 1.3. В сумовому виразі це складає 32 850 гривень за рік навчання. По освітньому рівню «бакалавр», порівнюючи з 2023 роком, ріст складає 13,7%, а по освітньому рівню «магістр» (денної форми навчання) ріст складає 14,86%. На жаль, меншу ціну поставити ми не можемо. Решта спеціальностей, які не потрапляють під дію означеної постанови, ми  пропонуємо підняти розмір вартості на 12,7% – це рівень підняття мінімальної заробітньої плати. У сумовому виразі мова йде про здорожчення, в середньому, на 1 500 гривень. Щодо аспірантури мова йде про плату у 38 000 гривень за рік, заочна форма навчання – 26 000 гривень. При розрахунку прирівнювали до ціни на рівні магістра. Вартість проживання в гуртожитку – 8 000 гривень за рік», – прокоментувала на засіданні Вченої ради університету нові тарифи головна бухгалтерка закладу Олена Йосипенко.

З відповідним наказом Ви вже можете ознайомитися тут.

Завдяки проведеним заходам з оптимізації витрат, Університету Григорія Сковороди в Переяславі знову вдалося сформувати конкурентоспроможні цінові пропозиції на вартість освітніх послуг. Тож майбутні абітурієнти та нинішні здобувачі матимуть можливість отримувати якісну та доступну освіту, що повною мірою відповідає Концепції розвитку, місії та візії університету – «Інноваційна, якісна та доступна освіта, яка забезпечує успішну реалізацію потенціалу особистості».

Протягом тривалого часу аспірантці ІІІ року навчання, спеціальності 053 «Психологія» кафедри психології соціально-психологічного факультету Університету Григорія Сковороди в Переяславі Мелані Вайсберг, успішно вдається поєднувати навчання з роботою в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь». Тут вона надає психологічну допомогу нашим захисникам, які зіштовхуються зі складними емоційними та психологічними викликами, пов’язаними зі службою та бойовими операціями. Лише від літа минулого року вона отримала три відзнаки та нагороди від вищого командування Збройних Сил України

Відомо, що аспірантка демонструє високий рівень громадської активності та патріотизму, вкладаючи свої зусилля у покращення військової медицини. Її діяльність має велике значення для забезпечення психологічної підтримки військовослужбовців, допомагаючи їм подолати стресові ситуації та зберігати психічне здоров’я в умовах військової служби.

Раді повідомити, що від імені командування Збройних сил України Мелані Вайсберг у лютому 2024 року отримала нагрудний знак Командувача об’єднаних сил Збройних Сил України «За службу та звитягу» ІІІ ступеня за підписом генерал-лейтенанта Сергія Наєва та, ще у липні 2023 року, нагороду «За сприяння війську» за підписом головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного.

Також у грудні 2023 року Меланія Олегівна була удостоєна подякою за патріотизм, високу громадську позицію, активне сприяння, підтримку військових шпиталів, а також надання посильної допомоги Командуванню Медичних сил Збройних Сил України за підписом командувача, генерал-майора медичної служби Анатолія Казімірчука.

Варто зауважити, що відзнаки були вручені відділенням психологічної реабілітації пацієнтів-військових Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».

Вітаємо Мелані Вайсберг з цими високими нагородами, які відображають не лише її професійні досягнення, а й безперечний внесок у благо військових медичних установ та підтримку захисників нашої країни.

 

Університет Григорія Сковороди в Переяславі рухається вперед і впроваджує нові методи підтримки ментального та фізичного здоров’я серед сковородинівців. Один із найцікавіших експериментів, який відбувся цього тижня – майстер-клас з гончарства «Гончарство як засіб збереження та відновлення ментального здоров’я». Його провів гончар-кераміст, майстер Творчої майстерні «Лавра», керівник Українського центру реабілітації гончарством  та голова ГО «Центр арт-терапії» Віктор Булгаков. Подія відбулася у вівторок, 19 березня 2024 року.

Як пояснив запрошений гончар-кераміст, робота з глиною сприяє стимуляції рецепторів дотику, розслабленню та заземленню, а також концентрації уваги та відволіканню від тривоги. Безумовно, що учасники майстер-класу отримали унікальну можливість доторкнутися до глини та відчути всі переваги гончарства як засобу збереження та відновлення ментального здоров’я.

«Через дотик до глини відбувається стимуляція рецепторів дотику, що дарує відчуття розслаблення та заземлення. У процесі формування глини зосередження на рухах рук під час ліплення сприяє концентрації уваги, відволікаючи від нав’язливих думок і тривоги. Через візуальне сприйняття та спостереження за перетворенням глини на форму може виникнути естетичне задоволення і відчуття досягнення», – зазначає Віктор Булгаков.

Також керівник Українського центру реабілітації гончарством відмітив, що гончарство – це ще й творчий процес, через який можна досягнути самовираження:

«Гончарство дає можливість висловити свої емоції та почуття невербально, що корисно для людей з емоційними проблемами. Цікаво й те, що через гончарство можна досягти розв’язання психологічних проблем: вибір глини, техніка ліплення та дизайн тренують гнучкість мислення та навички розв’язання проблем. А ще гончарство дарує відчуття контролю: завершення проєкту надає відчуття контролю та досягнення, що може допомогти людям з низькою самооцінкою».

Також майстер зауважив та виділив соціальний аспект користі гончарства:

«У першу чергу – це спілкування: заняття гончарством у групі сприяє спілкуванню та зв’язку з іншими людьми. У процесі творчості відчувається підтримка: спільна робота з іншими гончарами дає відчуття підтримки та розуміння. І звичайно, присутнє відчуття спільноти: участь у майстер-класах, психологічних тренінгах дає відчуття єднання з однодумцями. Надзвичайно важливим є також те, що гончарство сприяє покращенню фізичного здоров’я: відбувається розвиток дрібної моторики, зниження м’язової напруги, покращення координації та зниження рівня стресу».

У процесі майстер-класу учасники не лише відчули позитивний ефект роботи з глиною на своє ментальне та фізичне здоров’я, а й зрозуміли важливість творчості та спільної діяльності для загального самопочуття. Ця подія стала лише одним із кроків в напрямку розвитку нових методів підтримки здоров’я університетської родини.

Майстер-клас з гончарства в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі виявився успішним експериментом, який не лише надав учасникам нові знання та навички, а й став важливим елементом збереження та зміцнення фізичного та психологічного благополуччя.

 

У середу, 6 березня 2024 року, Міністерство освіти і науки України повідомило про затверджений Порядок прийому на навчання для отримання ступенів бакалавра, магістра, доктора філософії / доктора мистецтва у 2024 році. Цей документ встановлює основні принципи та процедури, які будуть використовувати заклади вищої освіти під час організації прийому абітурієнтів.

Повідомляється, що мета Порядку полягає у забезпеченні рівного доступу до вищої освіти, підвищенні якості освітнього процесу та врахуванні сучасних потреб суспільства і ринку праці.

Ключові зміни порівняно зі вступною кампанією 2023 року:

• Відтепер конкурсний добір на навчання для здобуття ступеня вищої освіти на основі повної загальної середньої освіти, освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра, ступеня вищої освіти молодшого бакалавра буде проводитися на основі результатів зовнішнього незалежного оцінювання 2021 року та/або вступних випробувань 2022–2024 років.
• З 2024 року припинено набір вступників для отримання ступеня вищої освіти молодшого бакалавра.
• Абітурієнти на творчі спеціальності у вищі навчальні заклади обов’язково складатимуть національний мультипредметний тест (НМТ) та братимуть участь у творчому конкурсі.
• НМТ буде включатиме чотири предмети, з яких три – українська мова, історія України та математика – обов’язкові. Але право вибору ще одного предмета залишається за вступником.
• Конкурсний бал для вступу на основі ПЗСО та НРК5 не може бути менше ніж 150 балів для певних спеціальностей галузей знань, а саме 08 «Право», 28 «Публічне управління та адміністрування», 29 «Міжнародні відносини», спеціальностей 221 «Стоматологія», 222 «Медицина», 226 «Фармація, промислова фармація», 228 «Педіатрія» галузі знань 22 «Охорона здоров’я».
• Заборонено позаконкурсний вступ навіть на контракт за всіма спеціальностями і рівнями вищої освіти. Це виконання вимоги Державної Антикорупційної Програми, затвердженої Урядом у 2023 році.
• Буде проведено Єдиний державний кваліфікаційний іспит (ЄДКІ) з бакалаврату. Тобто для вступників низки спеціальностей на магістратуру будуть враховуватися результати ЄДКІ.
• Для коледжів діятиме норма, що для вступу у заклади вищої освіти необхідно буде скласти НМТ або подати результати ЗНО за 2021 рік.

Також МОН затвердило Порядок прийому на навчання до закладів фахової передвищої освіти у 2024 році. Документ затверджений наказом № 245 від 29 лютого 2024 року (зі змінами).

Порівняно з вступною кампанією у 2023 році, є кілька змін:

• Вступники можуть подати в сукупності за всіма основами вступу до п’яти заяв на бюджет та до п’ятнадцяти заяв за всіма джерелами фінансування.
• Підготовка іноземців та осіб без громадянства здійснюватиметься в межах ліцензованих обсягів за спеціальностями за результатами процедури ліцензування для цього виду діяльності
• Чітко виписано порядок оприлюднення рейтингових списків вступників за кожною конкурсною пропозицією. Повідомленням про отримання чи неотримання рекомендації до зарахування оприлюднюється не раніше 18:00 22 липня та не пізніше 12:00 24 липня.
• Більш чітко виписана процедура редагування рейтингових списків вступників після виконання / невиконання ними вимог до зарахування.
• Тривалість кожної додаткової сесії реєстрації заяви не менше трьох та не більше тридцяти календарних днів.

Зазначимо, що вступна кампанія завершиться 31 жовтня 2024 року.

Стежте за оновленнями на сайті МОН та приймальної комісії Університету Григорія Сковороди в Переяславі й на відповідних офіційних сторінках соцмереж, щоб бути завжди в курсі всіх подій.

 

 Інформацію надано приймальною комісією університету

У четвер, 14 березня 2024 року у конференц-залі імені Василя Сухомлинського мали нагоду зустрітися із представниками Українського культурного фонду (далі текстом – УКФ) в особі його виконавчого директора Владислава Берковського та провідного економіста Сергія Бірюкова. Серед іншого навчали сковородинівців правильно писати грантові проєктні заявки.

Як зазначив, на початку зустрічі, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур, її мета полягає в тому аби допомогти учасникам правильно орієнтуватися під час написання майбутніх проєктних заявок. Відмітивши позитивний досвід університету щодо отримання грантів від Українського культурного фонду, Віталій Вікторович підкреслив важливість збереження культурної спадщини та сприяння культурному розвитку в умовах війни:

Натомість Владислав Берковський, взявши слово, підкреслив, що цьогоріч УКФ розглядатиме різноманітні проєктні ініціативи. Принагідно він закликав усіх охочих до подачі заявок активно використовувати цю можливість та потурбуватися про те аби відмінно підготувати свої проєкти.

Дана зустріч була дуже цікавою та інформативною. Нижче, ми підібрали для вас основну інформацію, щоб, у разі подання заявок на грант ви могли це зробити правильно та уникнути основних помилок.

Український культурний фонд – це державна установа, створена у 2017 році, для розвитку національної культури в державі, а також її інтеграцію у світовий культурний простір. У свою чергу візія фонду на 2024-2027 рр. звучить так – культура та креативність для перемоги та відновлення ціннісного об’єднання українців та цілісного розвитку суспільства; сприяти відновленню сучасної екосистеми культури та креативності в Україні, яка підсилює творців сенсів, множить кроссекторальні партнерства на основі спільних цінностей.

 

17 лютого 2024 року український плавець, магістр І року навчання факультету фізичної культури, спорту і здоров’я Університету Григорія Сковороди в Переяславі Владислав Бухов, завдяки шаленому фінішному ривку, приніс першу в історії українського спорту медаль чемпіона світу з плавання на 50-метрівці вільним стилем. З 2007 року жоден український спортсмен зміг вибороти золото у чемпіонатах світу з плавання у будь-якій категорії.     

Пресслужба університету аж ніяк не могла оминути цієї вагомої події в житті сковородинівця, а відтак маємо довгоочікувану прем’єру – четвертий випуск відродженого проєкту «Код сковородинівця», у якій її автори спілкуються з найяскравішими представниками сковородинівського соціуму про їх життєві та професійні шляхи, захоплення та секрети успіху.    

У ході нової розмови  з журналісткою Світланою Гресько молодий і успішний плавець розповів про свої відчуття після перемоги, підтримку від держави для спортсменів та найближчі змагання. Поза тим говорили про те,  як проходить тиждень спортсмена, як правильно планувати свій час між тренуванням, відпочинком та іншими аспектами особистого життя. Принагідно Бухов детально розповів про особисту взаємодію з тренером, їх дискусії та розбіжності в поглядах щодо тренувань та багато іншого. Звісно ж, говорили і про університет.

Ідея та втілення формату «Код сковородинівця» незмінно належить відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Уже незабаром чекайте нових розмов у означеному форматі та діліться думками з ким хотіли б побачити подібну розмову.

У п’ятницю, 22 грудня 2022 року, до Університету Григорія Сковороди в Переяславі завітала голова Київська обласна організації громадської організації «Всеукраїнська організація «Союз осіб з інвалідністю України» Любов Онопрієнко. У рамках співпраці з ГО «Ротарі клуб Київ Сіті», вона передала університету 40 світильних led-ламп для облаштування укриттів закладу. Допомогу зустрічали ректор університету Віталій Коцур та начальник технічно-експлуатаційного відділу Олександр Столяренко.

Як розповіла пресслужбі університету пані Любов, з ректором нашого університету, як і самим закладом, її поєднує давня співпраця. Попередньо побачивши укриття, очільниця КОО ГО «ВО «СОІУ» відчула потребу у такій допомозі, і, щойно мала нагоду, подбала про те, аби її отримав наш заклад.

«Нам буде приємно, що ваші студенти, зокрема люди з інвалідністю, і я, як ваша студентка, змогли надати таку допомогу і бачити, що її буде використано за призначенням. Приємно бачити як, навіть за останній рік, УГСП поліпшив інфраструктуру для людей з інвалідністю – захоплююсь вашою командою, молодою і прогресивною. Це приклад для нашого міста, для багатьох міст та установ. Готові завжди допомогти чим можемо і Вам, і Збройним Силам України», – додала пані Любов.

«Ми висловлюємо нашу щиру вдячність пані Любові й КОО ГО «ВО «СОІУ», Громадській організації «Ротарі клуб Київ Сіті» за вашу надзвичайну підтримку та щедрість виявлену до нашого університету. Отримання світильних LED-ламп є неоціненим внеском у облаштування укриттів, що є важливим елементом комфорту та безпеки на території нашого студмістечка, робить його кращим та доступнішим для всіх студентів, викладачів та відвідувачів», – говорить ректор Віталій Коцур.

Нагадаємо, днями УГСП отримав ще й гуманітарну підтримку від організації Van For Life задля облаштування укриттів закладу.

В Університеті Григорія Сковороди в Переяславі до 15 листопада 2023 року триває ювілейний Х традиційний творчий конкурс «З Григорієм Сковородою крокуємо в майбутнє». Його приурочено прийдешній 301-шій річниці з дня народження великого українця, філософа світового рівня, письменника, педагога і музиканта Григорія Сковороди. Якщо ви, з якоїсь причини, чуєте про цей конкурс вперше то розповідаємо як долучитися та що потрібно.

Як і завше, відповідно до Положення про конкурс, у ньому беруть участь студенти та викладачі університету, яким до 15 листопада 2023 року слід представити організаційному комітетові конкурсу роботи у наступних номінаціях:

• Наукові розвідки про життєвий шлях і творчу спадщину Григорія Сковороди (у формі есеїв, доповідей, рефератів, презентацій);
• Літературні власні твори сковородинівської тематики, музичні композиції на вірші Григорія Сковороди або на вірші про нього;
• Методичні плани вивчення творчости Григорія Сковороди у закладах освіти різного рівня, сценарії тематичних заходів;
• Образ і постать Григорія Сковороди в різножанровому мистецтві;
• Краєзнавча Сковородіана;
• Меморіальні музеї Григорія Сковороди та їхня роль у розвиткові Сковородинознавства.

Надсилати свої роботи, додавши авторську довідку, у якій вказати ПІП автора, заклад освіти, факультет, групу (відділення клас тощо), поштову адресу, номер телефону та ПІП керівника роботи, місце роботи, посаду, за адресою:

Центр Сковородинознавства університету, вул. Сухомлинського, 30, м. Переяслав Київської обл., 08400 з поміткою «На конкурс».

Також роботи можна надсилати на електронну скриньку: scovoroda2006@ukr.net.

Контакти: 093-622-91-71 (Наталія Юхименко)

«Участь у цьому конкурсі – це традиційна можливість проявити себе, глибше розкрити свої природні здібності на прикладі поглибленого вивчення, засвоєння та використання учень, поетичного доробку філософа-письменника, педагога в науково-пошуковій, літературній, музичній, образотворчій творчості. Зголошуватися до участі запрошено всіх талановитих, ініціативних, відповідальних молодих особистостей, що власними натхненням і розумінням, разом з багатьма українцями, мають бажання творити непроминальний вінок пам’яті особистості Савича, його творчості та вагомій ролі в нашій історії», – нагадують у Центрі Сковородинознавства.

Підсумки і переможців у відповідних номінаціях буде оголошено і нагороджено на загальноуніверситетських урочистостях до дня народження Савича, які, за традицією, відбуватимуться в університеті 3 грудня 2023 року.

 

Інформацію надано Центром Сковородинознавства

У багатьох книжках поетів та письменників йдеться про українську націю, державність. Відомий політичний діяч, письменник, літературознавець Юрій Бойко-Блохин, музей-архів якого вже багато років зберігається в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, також мав свої погляди на українську націю. Розповідаємо про них у тематичній колонці нашого сайту приуроченої до Дня української державності.

Юрія Бойка-Блохина вважають теоретиком, ідеологом, творцем української націоналістичної концепції, а саме націократичного аспекту у контексті державотворчого процесу. Політичні погляди Юрія Бойка-Блохина формувалися в дуже непростий період. Цей період розпочався піднесенням розвитку української культури у всіх її аспектах (так звана «українізація» – прим.авт.) і закінчився масовими репресіями проти інтелігенції, зокрема української. Ще в ранні роки Юрій Блохин вибрав свій ідеал в житті. Згадує з цього приводу: «Дуже рано, ще в 14 років, довідався я, що я «націоналіст».

Юрій-Бойко-Блохин – це людина-легенда. Його дружина, професорка, доктор філософії Дарина Блохин, так писала про нього: «Про цю людину варто писати книгу, оскільки в газетному матеріалі просто неможливо розповісти, окреслити, висвітлити всю багатогранну, самовіддану і воістину титанічну і героїчну діяльність такої особи, як Юрій Бойко, який все своє життя присвятив найблагороднішій ідеї – ідеї визволення української нації з-під ярма, ідеї відстоювання і поширення української духовності, української культури у загальноєвропейських культурних процесах…».

Для маскування своєї політичної діяльності Юрій Блохин змушений був приховувати своє справжнє прізвище під різними псевдонімами: Миколаївець, Зорич, Очко, Павленко, Бойко. Останнє закріпилося за ним і в післявоєнні роки у наукових працях, навіть у офіційних реєстрах Мюнхенського Людвіг-Максиміліянс університету – професор Ю. Бойко-Блохин.

Слід згадати, що Юрію Блохину ОУН заборонила виступати з науковими доповідями у Львові. Передбачалося, що скоро заарештують членів Проводу Українських Націоналістів і тоді життя змусить його стати на зміну заарештованим. Це був час, коли всі визначні науковці зі Східної України втішалися можливостями демонструвати свої наукові доробки. Юрій Бойко, який став тоді професором театрального інституту у Львові, розумів, що національна справа вимагає від нього залишатися в тіні.

Саме тоді він написав для підпілля книгу «Ідея і чин» (1943 р.), у якій виклав своє розуміння української історіософії, показавши антропологічну і духовну  відмінність російського та українського типів людини та боротьбу України проти російського імперіалізму, накреслив історію українського націоналістичного руху, висвітлив боротьбу українського руху з Гітлером, подав нарис програмних завдань ОУН. Книжка послужила виховним матеріалом для пропаганди національної ідеї в умовах радянської дійсності. Один її примірник дивом опинився в еміграції. І вже в 1992 році ця книжка була перевидана у Києві під назвою «Шлях нації». Саме такий примірник знаходиться у фондах музею-архіву родини Блохин Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Назва  на титульній сторінці викарбувана фарбою, що імітує сусальне золото.

У вступному слові Юрій Бойко-Блохин пише: «Праця, що її подаємо до уваги читачів випадково збереглася на Заході завдяки дбайливості інженера Тромси. Написано цю роботу в 1943 році, частинно у Вінниці, закінчено у Львові. Я, як автор брошури, виходив із завданням насвітлити практику і теорію українського націоналізму в цьому комплексі. Видання було призначене для східноукраїнського читача, який не мав уяви про український націоналізм. Історію розвитку націоналістичного руху я свідомо обійшов, не бажаючи заторкати болючого розколу 1941 року. Видання було виготовлене в кількості 500 примірників дуже примітивним способом, на який спромоглася наша тодішня підпільна «техніка»….».

У цій книзі Юрій Блохин виклав свої політичні вподобання. У ній розглядалися філософсько-світоглядні засади українського націоналізму, нація, більшовизм і Україна, німецька окупація і боротьба під проводом ОУН, націократія. Уся видання побудовано на прекрасних цитатах про націю, український націоналізм. Усі думки, погляди, написані автором в ті часи, перегукуються із нашим повоєнним сьогоденням: «Нація, що не вміє боротися, гине»; «Воля нації могутньо виявляється в захисті власних життєвих просторів і в захопленні нових. Та нація, яка не спроможна панувати над потрібними їй життєвими просторами, або занепадає, або зникає з життя землі»; «Найбільшим виявом цілеспрямованої волі нації є створення й розвинення власної держави…»; «Якщо визначити дух, хотіння, волю нації за її рушійну силу, то культурні особливості нації завжди будуть духовною субстанцією, з якої розпочинається хотіння. «З розвитком нації – розвивається її єдність».

Метою українського націоналізму Юрій Гаврилович визначав здобуття самостійної і соборної української держави, як творчого фактору у світовій історії. Ця мета може бути досягнута за тієї умови, коли українська нація здійметься на найвищі щаблі своєї духовної напруги, змобілізувавши свої позитивні традиції. Вчений вважав за свій обов’язок об’єктивно дослідити, узагальнити наявний матеріал про український націоналізм з метою доступності тлумачення пересічному українцеві суті, завдань та цілей даного поняття.

За своїми поглядами Юрій Бойко-Блохін був українським націоналістом, однак він не створив нової ідеології українського націоналізму та не претендував на почесне місце серед визнаних ідеологів, а навпаки, посилався на їх праці, виокремлюючи головне, спільне та актуальне з метою задоволення духовних потреб пересічного українця в окресленій площині зазначеного питання. Це засвідчує фото, де Юрій Бойко був учасником І Світового Конгресу Вільних Українців у Нью-Йорку 11-19 листопада 1947 року. Його оригінал можна переглянути в Музеї-архіві Юрія Бойка-Блохина.

Прочитавши книгу Юрія Бойка «Шлях нації», можна зробити деякі висновки, які важливі для нас у нашому сьогоденні:

• Українська нація має за собою більш як тисячолітній шлях розвитку, має виразно окреслену, глибоко оригінальну духовність;
• Українська нація не має з московською ні кровного родства, ні спільних історичних початків, ні спільної генези культури;
• Українська духовність не тільки відмінна, але часто прямо протилежна московській духовності. Наше поневолення пояснюється недоліками нашої національної вдачі, недоліками, які вправно вміли використати наші вороги, щоб опанувати наші землі.
• Духовні якості українського народу дають йому абсолютне, безперечне право на власну державність. Але багатотисячна історія людства показує, що моральне право, яке б воно безперечне не було, нічого не варте, якщо не підтримується силою. Для того, щоб мати свою державність, треба боротися, треба бути войовничим і твердим, як кремінь. Наші предки мали всі ці якості, тому ми не маємо права їх втрачати також!

Минуло багато років, а Україна й досі виборює свою державність у ворогів, які хочуть знищити український народ, його волю і свободу. Українська нація є унікальною й неповторною, а відтак обов’язок кожного українця – боронити свою землю.

 

Ольга Науменко

Певно, одна з найбільш очікуваних зустрічей в рамках проєкту «Платформа можливостей» відбулася в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі 7 квітня. До нашої альма-матер завітав відеоблогер, засновник молодіжного кіномистецького YouTube-каналу з понад півмільйонною аудиторією підписників «Загін кіноманів», актор Віталій Гордієнко.

Традиційно, представив гостя ініціатор цієї і багатьох інших зустрічей в такому форматі Максим Левченко. «І не говоріть потім, що УГСП не здійснює мрії», – пожартував він і запросив до слова Віталія.

«Я перший раз в цьому місті, радий у вас побувати. Мені дуже тут сподобалось. Можливо, це через те, що сьогодні така сонячна погода. Тим більше, в центрі вашого міста дуже гарно. Поки що більше ніде не був, тож, думаю, ви порадите, куди ще можна сходити», – ділиться першими враженнями від Переяслава Гордієнко.

З чого усе починалося

– Я автор YouTube-каналу «Загін кіноманів», який я відкрив 6 років тому. Перше відео на ньому опубліковано12 березня 2017 року. До того я навчався на факультеті культури та мистецтв у Львівському національному університеті імені Івана Франка. До речі, чомусь завжди, коли я про це розказую, люди дивуються, що там можна навчатися на актора [сміється]. Звісно, треба було шукати якісь варіанти розвитку для себе як для креативної одиниці, тому що акторам в Україні достатньо важко знайти роботу. Адже актор – це людина, яка завжди залежна від когось: чи хтось тебе найме на роботу, чи ти взагалі знайдеш якусь роботу, чи комусь сподобаєшся і т. д. На жаль, така проблема об’єднує багатьох в нашій країні, і не тільки в нашій країні. Тому завжди треба шукати якісь варіанти, щоб розвивати себе. Якщо ви можете створити особистий бренд, який буде допомагати вам в цьому, – це взагалі ідеально. Для мене це став YouTube.

З YouTube я познайомився вже дуже давно – завантажував різні презентації у школу та дивився всякі відосики. А у 2016 році, з подивом, усвідомив, що там можна заснувати свій канал, де ти будеш викладати відео ніби власний серіал. Я точно пам’ятаю, як ця ідея мене захопила – я можу створити свій серіал! Потім я зрозумів, що на YouTube ще й можна заробляти гроші. Я чомусь подумав, що це буде дуже легко: просто зареєструюсь, і якщо мене будуть дивитися, я зароблятиму гроші. В принципі так і є, але обов’язково повинен бути такий маленький гвинтик, який запускає цю систему, – вас мають дивитися.

Тому я почав шукати способи, як заробляти на цьому. Звісно, це було дуже страшно, бо коли ти знаходиш для себе якусь нову нішу, спочатку не розумієш як цим займатися. Але коли ти починаєш розбиратися в ній, ти розумієш як це працює. Спочатку наосліп почав шукати публікації «Як заробити на YouTube?» і в результаті створив свій YouTube-канал, який називався «Ukraine football». Як ви можете зрозуміти, знання з англійської у мене такі собі були, бо правильно «Ukrainian football». Але я такий: «Ні, у мене буде просто Ukraine і football!» [сміється]. Там я публікував футбольні вайни – це такі короткі відео, на кшталт TikTok, які привертають увагу. Вайни були такі: наприклад, футболіст забиває гол, це все монтується під красиву музику, якісь ефектні переходи, і все. Я міг монтувати таких два-три на день. З часом почались проблеми з авторським правом, бо відео футбольних голів – не твої і ти не можеш їх монетизувати. У таких випадках відео або закривають, або дають червоний значок монетизації (це означає, що відео монетизується правовласником), або дають жовтий (відео просто не монетизується, бо воно не відповідає вимогам рекламодавців). Якщо у тебе зелений значок, ти отримуєш за своє відео кошти. В один момент, коли почались перманентні блокування відео, я зрозумів, що далеко на цьому не заїду.

Just do it!

– Після цього була пауза. Але я вже тоді розробляв ідею каналу про кінематограф, бо мені здавалось, що в Україні у цій ніші дуже мало людей. Найбільшою помилкою було, що я приблизно пів року думав про те, як я зроблю YouTube-канал. Хотів підійти до справи серйозно, типу: «Зараз я підготуюся, куплю камеру, звук, мікрофон, світло, побудую студію десь в центрі Львова, бажано на 60 «квадратів», і тільки тоді я зможу робити кіно контент». Але насправді все не так. Мені останнім часом дуже подобається гасло Nike «Just do it». Насправді в житті є стільки моментів, коли тобі потрібно просто взяти і зробити. Це був той момент.

Коли розповів своєму товаришу, що хочу зробити такий YouTube-канал, він сказав: «А давай знімемо тобі перше відео у понеділок». Я відповів: «Камон, чувак, це не можна робити у понеділок. Це так не працює, не можна ставити жодних чітких дедлайнів». Він же наполіг, що треба зробити це відразу, взяв камеру у свого друга, знайшов апаратуру для звуку, поставив мене на білому тлі – все! Коли я спробував, то зрозумів, як усе працює.

Тож, коли в мене запитують, як почати свій YouTube-канал, відповідаю: «Просто зняти перше відео». Ви можете це зробити в будь-який момент. Багато хто каже: «У мене ж немає світла, звуку, хорошої камери». У кожного є телефон – його достатньо, щоб зняти перше якісне відео. Ви навіть можете попросити ще один телефон у подруги чи друга, щоб записати голос на диктофон, тоді у вас ще й буде звук суперський. Якщо ви вийдете на вулицю, бажано вдень (щоб було пряме сонячне світло або навпаки – небо повністю в хмарах), в принципі, телефона буде достатньо. Найголовніше – це ваша ідея, те, що ви доносите до людей. Якщо ви цим горите, якщо знаєте, як це розказати круто, це буде мати свою аудиторію. Найяскравіший приклад – це меми. До прикладу, відео, де Яценюк кричить: «Юля, Юля!». На що воно зняте? Ніхто навіть не знає. Або саме відео, де Добкін каже: «На благо города и всех харьковчан». Там не вирішує якість – там вирішує контекст. Я, звісно, не раджу вам ставати всеукраїнським мемом, але якщо знімете щось настільки цікаве, що сподобається людям, то неважливо буде на що воно зняте. А коли вас дивитимуться, ви будете далі розвиватись, то зможете докупити і камеру, і звук і т. д.

Не забувайте про свою головну мету

– Наступною моєю помилкою було те, що я забув свою головну мету. Коли я тільки вирішив створити канал, хотів заробляти із цього. Але коли створив канал «Загін кіноманів», то деякі цілі відійшли на другий план, бо вирішив, що хочу розвивати український YouTube. Я загорівся цією ідеєю і через деякий час в мене виникла проблема – я перестав розуміти, навіщо цим займаюся. У YouTube, як і в будь-якій соцмережі, важливо розуміти кінцеву точку: чи ви хочете заробляти із цього гроші, чи ви хочете стати популярним (яскравий приклад – TikTok), чи хочете розвивати свій бізнес або бренд. Але якщо хочете саме заробляти, то треба на цьому й фокусуватись.

На YouTube є три види заробітку: монетизація з контенту (перегляди реклами), донати глядачів або можна продавати рекламу у своїх відео. Для тих, хто тільки починає, мені здається, найкращим варіантом є донати. Бо ви можете так попрацювати зі своєю, скажімо, сотнею підписників, донести свою цінність, що кожен із них задонатить, і ви отримаєте певну суму, щоб мати змогу працювати далі. Але для цього необхідно показати чим ви важливі. Це в принципі те, на чому зараз тримається український YouTube. Бо у нас люди хочуть мати свій контент, вони відкриті для того, щоб донатити на класні ініціативи.

Дуже важливо подумати про те, як ви будете монетизувати свою діяльність. Бо багато хто заходить в YouTube, і такий «Ні-ні, в мене ентузіазм пре. Я зараз познімаю без грошей – мені вони взагалі не треба». Але в певний момент кожна людина приходить до запитання «Для чого я це роблю?». І якщо ви з самого початку ставите за ціль розвиток персонального бренду – окей, тоді ви не зламаєтесь за певний час. Бо YouTube – це ніби марафон, тоді як TikTok, Instagram – це спринт. Ви можете сьогодні, навіть з цієї зустрічі, зняти смішний TikTok під музику і ви будете мати, скажімо, мільйон переглядів – неймовірно. А в YouTube важливо тримати ціль і дистанцію.

Я працюю на YouTube вже 6 років, з яких 3 роки я нічого не заробляв. Ключовий момент настав, коли постало питання: чи займаюсь цим серйозно, чи не займаюсь і шукаю якусь «нормальну роботу». Я вирішив щотижня викладати відео, до того моменту, поки це не вистрелить, – рік, два, байдуже, буду викладати. Мені вистачило 5 місяців стабільної роботи над контентом, щоб отримати свої перші 20-30 тисяч переглядів. Після цього відразу було 100-200 тисяч і ось так воно й понеслося. Тобто до перших 10 тисяч підписників я йшов три роки і один місяць, а до першої сотні тисяч – вісім місяців після того. Як і в будь-якій іншій сфері, стабільна робота і ціль завжди дають результат. Про це важливо не забувати.

«Я би взагалі не радив читати коментарі»

– Є така штука на YouTube, як хейт. Коли ти починаєш, це дуже складно. Тому що ти, наприклад, зробив відео, яке подивилося сто людей. Під ним написали десять коментарів, з яких три – «Дякую за українську мову», ще три – «Прикольно» і чотири – «Треба трішки попрацювати, дещо нудно, затягнуто». І можливо, ще один – «Що ти взагалі робиш? Навіщо ти почав цей канал???». Тобто у тебе приблизно 40% коментарів – хейт. Ти читаєш і відразу думаєш: «Мене ніхто не любить!». Тобі здається, що кар’єра провалена, бо твій мозок сприймає тільки хейтерські коментарі і забуває, що більшість людей тебе підтримали. У такі моменти важливо зберігати фокус на тому, що треба продовжувати. Так, ти неідеальний, але якщо будеш постійно повторювати, пробувати нові штуки, то якість неодмінно виросте – у будь-якій сфері.

Але я розумію, що це непросто, коли ти тільки починаєш. Тим більше, публічна діяльність передбачає дуже великий вплив на тебе. У мене, наприклад, зараз 2 мільйони переглядів на відео про політичні меми. У кожної людини, яка подивилась це відео, є своя думка – про тебе, про твій контент, про те як ти говориш, про твою камеру, звук, картинку. Кожен може про це сказати. Але чи важлива думка кожного для мене? Мабуть, ні. Ти можеш легко зламатися, якщо слухатимеш реально всіх. Важливо обрати для себе лідерів думки. Якщо хтось із твоїх знайомих більш-менш розбирається у відеоконтенті і ти цій людині довіряєш, то можна просити поради у неї. Якщо ж немає морального авторитета, можна просто прислуховуватись до себе. Але постійно потрібно шукати, що ти робиш не так, бо розвиватися завжди є куди.

Ще один життєвий приклад – я недавно виклав відеоогляд фільму «Памфір». До речі, якщо будете мати нагоду, обов’язково подивіться цей фільм. І мені пише відгук на огляд Антоніо Лукіч (режисер таких відомих фільмів, як «Мої думки тихі» і «Люксембург, Люксембург» – прим. авт.): «Дуже розумно, в міру дотепно, в міру інтелектуально – клас. Розвивайся далі, молодець». І я такий: «Вау, супер!», я пишався собою. А на наступний день мене тегає в Twitter якийсь чувак і пише: «Найкраще, що я дізнався з відео Гордієнка, – це де можна послухати музику з «Памфіра». Все решта – фігня». Потім хтось наступний тегає мене і пише: «Якщо ви теж нічого не знаєте, не вмієте і взагалі дурник, але хочете щоб вас всі любили і виглядати експертом, то спробуйте. Он, у Віталіка ж вийшло!». Це тебе зачіпає, ображає. Але, ну камон, мені один з найкращих режисерів написав, що це класно і корисно. А якийсь чувак в Twitter пише, що я дурник. Тут треба правильно розставляти пріоритети – кого ти слухаєш і на кого орієнтушся.

Я би взагалі не радив читати коментарі. Іноді це дуже дизморалить, бо реально мозок пам’ятає тільки негативні. А коли ти маєш, скажімо, 3 тисячі коментарів, зрозуміло, що 250 з них можуть бути поганими.

«В його піснях звучала Україна»: робота над документалкою про Володимира Івасюка

– Я в один момент зрозумів, що відео про найкращі українські меми – це, звісно, топово. Це людям підіймає настрій і мені в кайф робити, бо відкриваю для себе абсолютно нові речі. Скажімо, недавно в Івано-Франківську я їхав у таксі й побачив, що із супермаркету виходить якийсь дуже знайомий мужик. Думаю: «Я його знаю! Він якийсь суперпопулярний. Але хто це?». Я розумію, що дуже добре його знаю, але не можу пригадати звідки. І зрештою мені доходить, що це той же чувак, який кинув яйцем у Януковича. Думаю: «Вау! От зараз всі люди, які ідуть по вулиці, навіть не підозрюють, що це той самий чувак. Це фантастика». Я відчув себе особливим [сміється], розповів таксисту, той у шоці був.

Але все одно з такою аудиторією, таким впливом і такою довірою підписників хочеться робити важливіші речі. Перше, що я хотів втілити, – розповісти про «Тіні забутих предків», бо це найкраще, що зробила українська кінематографія, і про нього фантастично мало знали люди. Я не знав як це буде, чи вийде в мене зробити документалку в класичному форматі, але я зробив це. Відео сподобалось людям, яких я поважаю. Тому вирішив спробувати зробити про Володимира Івасюка, бо це дуже цікава особистість.

Наприклад, чи знаєте ви, скільки років йому було, коли він трагічно загинув? Всього лише 30. «Червону руту» він вигадав у 21 рік, став всесоюзною зіркою в цьому віці. Він був молодим хлопцем, якого всі зазвичай називали просто Володею. А зараз для нас він став якоюсь іконою. Мені не подобається цей пафос і те, що його образ став забронзовілим. Хотілось би показати його простою людиною, яка писала круті твори, багато з яких ми навіть не знаємо. От на початку повномасштабного вторгнення стала популярною «Пісня буде поміж нас», причому в його виконанні того часу. Тобто його музика настільки актуальна, що вона і зараз може стати трендом в TikTok. Хотілося б розказати цю історію. Він був не лише феноменально талановитим, а й дуже скромним. В його піснях звучала Україна. Мені здається, в нас такої людини в музиці більше не було. Не знаю, чи вийде все так, як я хочу. Не скажу, що це прямо документальна робота, бо така передбачає документальні кадри, яких поки що особливо у мене немає. Але це буде відео, яке, сподіваюся, підштовхне багатьох людей включити, наприклад, «Баладу про дві скрипки» або «Два перстені» і послухати їх з нової точки зору.

Мій головний посил – якщо ви будете робити і справді вірити в те, що ви робите, любити це і мати перед собою чітку ціль, у вас все вийде. І це стосується будь-якої сфери.

Віталій Гордієнко розповідав ще дуже багато цікавих речей: про штучний інтелект, новий фільм Антоніо Лукіча «Люксембург, Люксембург», футбол, меми та багато іншого. На щастя, зустріч, яку наразі втілюють ще й в межах проєкту #МолодьТУТ програми USAID «Мріємо та діємо», IREX Ukraine та ГО «Молодіжна платформа», ми транслювали на офіційній сторінці УГСП. Тож ви маєте гарну нагоду надолужити втрачене: