Захід пройшов у форматі живої, глибокої дискусії між провідними українськими та литовськими істориками, видавцями, викладачами та студентами. Пропонуємо зануритися в атмосферу зустрічі крізь призму прямих мов та найяскравіших цитат її учасників.

Ще 8 вересня 2026 року солідна литовська делегація та представники вітчизняної наукової спільноти розпочали презентаційний тур із Луцького національного технічного університету. Долучився до цієї події і ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур. Під час візиту до ЛНТУ гості на чолі з депутатом Сейму Литви Валдасом Ракутісом, професором Альвідасом Нікжентайтісом та представниками Форуму Єжи Гедройця зустрілися з ректоркою університету Іриною Вахович, оглянули сучасні навчальні простори та презентували студентам фундаментальні видання – «Велике князівство Литовське: політика та суспільство доби пізнього середньовіччя» та «Історія Литви: з найдавніших часів до 1569 року». Зустріч у Луцьку стала потужним стартом для налагодження нових міжвузівських контактів та обміну досвідом.

Естафету мандрівки цими знаковими книжками вже за два дні, 10 вересня 2026 року, прийняв Університет Григорія Сковороди в Переяславі. Після зустрічі та прогулянки територією університету, у 114 аудиторії Центру інноваційного навчання та трансферу технологій «Innovation Training & Tech Transfer Center» розгорнулася масштабна історична панель, яка об’єднала провідних дослідників двох країн.

Відкриваючи захід, ректор університету, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур наголосив на гострій необхідності переосмислення нашого минулого та подолання імперських стереотипів:

«Кожна сторінка історії України, свого часу, була дуже сильно заангажована радянською історіографією і російською історією. Якщо ми зараз подивимося, на яких ми книжках виросли, то там будуть Татіщев і Карамзін тощо. Але це інший погляд на нашу історію. Все-таки історія України повинна бути українською», – висловив переконання Віталій Вікторович та розповів про системну роботу університету та анонсував нові амбітні ініціативи:

«Коли ми вперше потрапили до Вільнюса на Конгрес дослідників історії, який організовував пан Альвідас, виникло чітке усвідомлення: на превеликий жаль, знань з історії Литви у нас в країні дуже мало. Особливо базових знань для всіх: у школах, коледжах, університетах. Саме тому виникла ідея заповнити ці прогалини у вивченні історії Великого князівства Литовського. Ми стартували в цьому напрямі: цього року провели вже другу літню школу, є студенти, які відвідували Литву, захищаються докторські дисертації. У нас є великі плани по створенню спеціалізованого центру, адже є і матеріали, і фахівці, які за це вболівають».

Головний ідеолог проєкту, директор Інституту історії Литви, професор Альвідас Нікжентайтіс поділився думками про те, чому Переяслав став однією з ключових точок презентації:

«Сама ідея про те, що Велике князівство Литовське – це не тільки литовська історія, а й українська історія – часто лунала від моїх українських колег. І коли ми приїхали сюди, в Переяслав, почали говорити з вашим ректором, з того все і почалося. Наша програма складається з трьох частин: серія онлайн-лекцій для українських університетів, організація спільних літніх шкіл (цього року до нас долучилися й студенти з Віденського університету), і третя складова – видавничий проєкт. План – видати серію із 30 книжок до кінця цього року».

Принагідно, литовський історик також звернув увагу на важливий політологічний вимір:

«У Литві немає жодних сумнівів, що суверенітет країни лежить не на сході, з Московією, а на заході. Саме з Великого князівства Литовського почалися зв’язки Литви, України, Білорусі з усією Європою. Тоді вперше європейський напрямок став очевидним. Тому це надзвичайно важлива тема і для політологів».

Видавець, засновник видавництва «Вільні люди» Владислав Сидоренко розповів про масштабну роботу над перекладами та ідеологічні виклики минулого:

«Питання, яке мене бентежило все життя: чому історія України вивчається починаючи з Київської Русі, потім Річ Посполита, а далі відразу Російська імперія і СРСР? Куди поділися 300 років історії Великого Князівства Литовського? Насправді це був найбільш вдалий період в історії України – величезний європейський блок із сучасними цивілізаційними цінностями та конфедеративним устроєм. Я дійшов висновку, що відсутність інтересу до цього періоду – результат ефективної ідеологічної роботи Москви, яка тривала століттями».

Розповідаючи про видавничі плани, пан Владислав зазначив:

«Ми підготуємо десяток академічних робіт, які дадуть можливість запускати повноцінні освітні курси в українських закладах вищої освіти вже починаючи із січня. А загалом проєкт розрахований на 30 книг. Ми намагаємося своїми силами повернути те, що в нас уже було. Європейський Союз – це багато в чому нащадок Великого князівства Литовського. Ми не прагнемо кудись іти – ми маємо відновлювати те, що було нашим споконвіку».

Відомий український історик-геральдист Олег Однороженко підкреслив, що доба ВКЛ є ключем до розуміння української ідентичності:

«Дотепер в українській історіографії існує міф про «темні віки» після монгольської навали, ніби наша історія стояла на паузі. Це абсолютно не так! Джерел мільйони, але їх немає кому вивчати, бо немає загальної візії. Наше завдання – створити цю критичну масу академічної літератури, щоб виховати нові кадри істориків».

Порівнюючи державотворчі моделі минулого із сучасністю, пан Олег зазначив:

«Пориньте в історію Великого князівства Литовського і порівняйте її з теперішнім Євросоюзом. Це була спільнота різних етносів, де українські землі мали серйозну автономію, самоврядність і власні еліти. Що характерно – там не було міжетнічного чи релігійного антагонізму. Вже тоді існувало чітке неприйняття московської деспотичної моделі, бо люди прагнули повної самореалізації та свободи».

Виконуюча обов’язки директорки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Марина Навальна акцентувала увагу присутніх на важливості компромісів та діалогу в науці:

«Видання книжок – це завжди наукове свято. Спільні проєкти завжди спрямовані на компроміси та комунікацію. Це означає, що науковці й політики знайшли згоду і зробили крок уперед. Ми раді вітати наших литовських друзів у Переяславі й готові відкривати для них нові локації нашого заповідника», – ствердила Марина Іванівна.

Натомість завідувач науково-дослідного відділу історичного краєзнавства НІЕЗ «Переяслав» Тарас Нагайко додав історичних паралелей:

«Переяслав – дуже хороший лакмусовий папірець для того, щоб проявилися ці складні сторінки. У нас є Переяславська рада, з якою ми постійно ідеологічно боремося, розуміючи, що не можна дивитися на історію звужено. А от праці на кшталт досліджень про битву під Синіми Водами, Грюнвальд чи Оршу доводять нашу нерозривну тяглість до європейського простору. Ці нові книги стануть справжнім дороговказом для подальших студій», – засвідчив Тарас Юрійович.

На завершення офіційної частини наукова бібліотека УГСП презентувала гостям пам’ятний альманах «Закарбовані миті». Продовженням насиченого дня стало ознайомлення делегації з матеріально-технічною базою університету та велика екскурсійна програма музеями НІЕЗ «Переяслав».

Презентація литовських новодруків в нашому університету довела, що спільне європейське минуле України та Литви є потужним фундаментом для сучасного партнерства, освітянського розвитку й ментального єднання двох народів.

Запис В УГСП презентували фундаментальні праці з історії Великого князівства Литовського: чому це важливо для майбутнього України спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Музика, творчі інсайти та несподівані життєві історії: як фронтмен гурту «NAZVA» Павло Гоц відкрив новий сезон «University Live Stage» в УГСП спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Захід пройде у форматі відкритої історичної панелі, яка об’єднає провідних литовських і українських дослідників для глибокого обговорення багатовікового українсько-литовського державотворчого діалогу. Початок об 11:00.

Запланована програма заходу органічно поєднує насичену академічну складову та культурно-пізнавальні активності. Після ранкової реєстрації та урочистого відкриття зустрічі ректором, доктором  історичних наук, професором Віталієм Коцуром на учасників чекає ґрунтовна панельна дискусія. У її межах видавець Владислав Сидоренко та керівник експертної групи з європейської інтеграції директорату європейської та євроатлантичної інтеграції МОН і національний координатор від України в Обсерваторії з викладання історії в Європі при Раді Європи Сергій Шкабко поділяться деталями проєкту, а історик, науковець, директор Інституту історії Литви Альвідас Нікжентайтіс розкриє історичний контекст українсько-литовського діалогу, а дослідник Рімвідас Петраускас проведе авторську презентацію книг із подальшим відкритим обговоренням.

Завершивши інтелектуальну частину, поважна делегація ознайомиться з матеріально-технічною базою університету, а після обідньої перерви вирушить на велику екскурсію музеями Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».

Запрошуємо науковців, студентів, краєзнавців та всіх поціновувачів історії долучитися до відкритої наукової дискусії та відкрити для себе нові сторінки українсько-литовського державотворення.

Запис В УГСП презентують фундаментальні видання з історії Великого князівства Литовського спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Історія Пересопницького Євангелія, що створювалося у 1556–1561 роках, тісно переплетена з Переяславом. Саме Іван Мазепа у 1701 році подарував рукопис місцевому Вознесенському собору, після чого він ціле століття зберігався в бібліотеці колегіуму. Тут із ним працював видатний філолог Осип Бодянський, увівши пам’ятку до наукового обігу, а також залишив свої нотатки Тарас Шевченко.

Під час зустрічі особливу увагу приділили ролі цієї унікальної пам’ятки в освітньому процесі. Керівниця Навчально-наукового центру Сковородинознавства, кандидатка філософських наук, доцент Наталія Юхименко наголосила на нерозривному зв’язку Євангелія з Переяславщиною та його вазі для сучасного студентства. За її словами, для майбутніх істориків, філологів і фахівців із бібліотечної та архівної справи можливість на власні очі бачити й досліджувати факсимільне видання першосвятині є надзвичайно цінним досвідом. Вона відзначила, що така дотичність формує глибоке розуміння власної культурної спадщини.

Міський голова Переяслава Вячеслав Саулко, який свого часу виступив одним із меценатів створення факсиміле, поділився деталями цієї масштабної роботи. За його словами, до відтворення долучилася велика група художників, використовувалося спеціальне обладнання та замовлений зі Швейцарії папір. Поза тим, очільник громади озвучив амбітну мрію: після повного відновлення Вознесенського собору, який зводився коштом Івана Мазепи, звернутися до держави з проханням повернути до Переяслава оригінал святині, створивши там музей славетного гетьмана.

Виконувачка обов’язків генерального директора НІЕЗ «Переяслав», докторка філологічних наук Марина Навальна розкрила унікальність мови та процесу перекладу книги. Завідувач відділу краєзнавства Заповідника, кандидат історичних наук Тарас Нагайко зосередився на історичних перипетіях довкола рукопису.

Народний депутат України кількох скликань, один з батьків відновленої Незалежності України Іван Заєць розповів історію зародження сучасної традиції складання президентської присяги на Пересопницькому Євангелії, ініціатором якої свого часу виступив дипломат Роман Лубківський.

Нині Переяслав володіє чотирма точними факсимільними копіями Пересопницького Євангелія. Один із цих унікальних примірників, який повністю відповідає оригіналу навіть за вагою – 9 кілограмів 300 грамів –  з 2021 року зберігається в нашому університеті в спеціальній експозиції куточка державності на другому поверсі головного корпусу. Інші три копії представлені в Меморіальному музеї Григорія Сковороди, Музеї «Заповіту» Т.Г. Шевченка та безпосередньо в кабінеті міського голови.

Запис Представники УГСП долучилися до масштабного відзначення ювілею Пересопницького Євангелія спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Представники Університету Григорія Сковороди в Переяславі стали почесними гостями презентації, розділивши цей історичний момент із громадою та науковою спільнотою.

Вишукана акварель із зображенням архітектурного ансамблю Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря має надзвичайно складну долю. Дослідники малярської спадщини Шевченка знали про неї переважно за чорно-білими репродукціями, а дехто взагалі пов’язував її з іменем художника Михайла Сажина. Робота, яка довгий час вважалася втраченою, була виставлена на аукціоні Sotheby’s у Лондоні як твір «невідомого майстра європейської школи». Проте київський антиквар, архітектор та власник аукціонного дому «Епоха» Федір Зернецький розгледів у ній почерк генія.

Завдяки зусиллям Зернецького та глибоким експертизам шедевр повернувся в Україну і став національним надбанням. Це був перший у світі випадок офіційного продажу картини Шевченка з міжнародного аукціону.

Презентація зібрала представницьку делегацію Університету Григорія Сковороди в Переяславі, до якої долучилися проректор з наукової роботи та інноваційної діяльності, кандидат історичних наук, доцент Василь Дудар; викладач, заступник завідувача кафедри з профорієнтаційної та виробничої роботи, заступник декана факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій з профорієнтаційної роботи Валентина Губенко; кандидат філософських наук, доцент кафедри психології і педагогіки дошкільної освіти Тамара Андреєва разом зі здобувачами соціально-психологічного факультету, завідувач кафедри соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності, Вчений секретар вченої ради університету, кандидат історичних наук, професор Алла Зленко; директорка наукової бібліотеки УГСП Ольга Шкира, а також представники університетської книгозбірні та науково-педагогічні працівники закладу.

Університетська спільнота з особливим трепетом ставиться до «шевченківської сторінки» історії нашого міста. Для сковородинівців Переяслав – це місце сили Кобзаря, тому заклад регулярно ініціює тематичні заходи та працює у надзвичайно тісному тандемі з Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав», зокрема Музеєм «Заповіту» Т.Г.Шевченка.

Попри те, що акварель перебуває у приватній власності, вона є офіційним національним надбанням і назавжди залишиться в Україні. Її презентація у Переяславі стала ще одним свідченням того, наше місто залишається епіцентром живих традицій, а університетська родина – надійним охоронцем культурного та історичного коду нації.

Запис Представники УГСП долучилися до визначної культурної події: у Переяславі презентували оригінал акварелі Тараса Шевченка спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис «Лікар від Бога» та воїн світла: на базі УГСП вшанують пам’ять легендарного Остапа Левчука спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Уже завтра, 26 лютого 2025 року об 11:00 годині в університетській бібліотеці у співпраці з Меморіальним музеєм Григорія Сковороди НІЕЗ «Переяслав» та Навчально-науковий центр Сковородинознавства УГСП, на платформі «Zoom», відбудеться онлайн-презентація книги сковородинознавця, харківського краєзнавця, журналіста, засновника і директора приватного музею міської садиби (м.Харків) Андрія Парамонова під назвою «Сковородинівський путівник українськими маєтками».

Видання вийшло друком у 2024 році в харківському видавництві «Раритети України» за підтримки Українського культурного фонду. У своєму дослідженні автор розкриває невідомі раніше факти з історії маєтків Харківщини, життя родин їх власників і пропонує сім маршрутів місцями, якими колись подорожував Григорій Савич. Книга спонукає читачів здійснити цікаву мандрівку Слобожанщиною, колишніми і нинішніми маєтками, монастирями, селами, дорогами, відчути особливу атмосферу Харкова XVIII сторіччя.

«Усі ці нові туристичні маршрути – піші, кінні та велосипедні – дозволять туристам свіжим поглядом побачити мандрівний Муравський шлях, надзвичайно колоритний у лісостеповій зоні України, більше дізнатися про Слобідську Україну з її багатими рослинним і тваринним світом, про колишні маєтки козацької старшини, які створювались, щоб зміцнити родини і залишити красу нащадкам. Ну і звісно, вони показують, скільки ще невтомної роботи чекає на українців після перемоги над ворогом, скільки завдань, найважливіші з яких – збереження і відновлення спадщини Григорія Савича Сковороди та пам’яті про його приятелів і друзів», – стверджує Андрій Парамонов.

Посилання для приєднання до події: https://us02web.zoom.us/j/82506603086?pwd=T4zfRbqReOg4jiTlJB7PWhy3btlYxb.1 

Ідентифікатор конференції: 825 0660 3086
Код доступу: 686141

Яким було місто два з половиною століття тому? Де жив, з ким зустрічався і товаришував великий старчик? Як змінився Харків за 35 років, протягом яких Сковорода жив у ньому? Відповіді на ці питання маєте нагоду віднайти вже завтра. Долучайтесь!

Запис «Сковородинівський путівник українськими маєтками»: в УГСП відбудеться презентація видання краєзнавця та журналіста Андрія Парамонова спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

У річницю пам’яті вшанувати колегу, однодумця по духу за круглим столом у читальній залі Сигізмунда ІІІ зібралася його родина, колеги, студенти та однодумці. Кожному і кожній з них було що сказати та пригадати про Ярослава Олександровича.

Перед початком зібрання присутні вклонилися пам’яті Потапенка на місці його останнього земного припинку – Підварському кладовищі. Уже на місці події, в університеті, присутні переглянули виставку «Україна – одна єдина й нероздільна», що з листопада, у співпраці з НІЕЗ «Переяслав» експонується в читальній залі Сигізмунда ІІІ. Нині цей виставковий проєкт, який стартував 10 років тому саме з подачі Ярослава Олександровича, наново розкриває етапи боротьби за незалежність та соборність України різних періодів: шляхи соборності й незалежності 1917-1991 рр., Революції Гідності 2013-2014 рр., російсько-української війни на Сході України з 2014 року, і що найголовніше – висвітлює роль переяславців у державотворчих процесах становлення України та волонтерському русі, ознайомлює з науковою, громадською та волонтерською діяльністю патріота України Ярослава Потапенка. Нині ці експонати, збережені переяславцями, покликані розповідати про сумні й героїчні події новітньої сторінки історії України вже новим поколінням українців та сковородинівців.

Безпосередній круглий стіл відкрили спільним виконанням Гімну України, після чого співініціаторка зібрання, старша наукова співробітниця НІЕЗ «Переяслав» Наталія Заїка зазначила, що головна ціль проведення цього зібрання – любов до України, яка згуртувала більшість присутніх під час Революції Гідності, де всі лишили часточку свого серця і надії на прийдешню перемогу у російсько-українській війні.

«Ярослав Потапенко об’єднав нас, став лідером переяславського майдану, нашим провідником і дороговказом. Ми йшли за ним, адже знали що ця людина честі і гідності зробить усе належне для того, щоб нас правильно скерувати. Тут зібралися його рідні, його побратими і посестри, колеги. Давайте разом, у форматі вільного мікрофону, нині згадаємо ті події та нашого Ярослава Олександровича», – закликала Наталія Любомирівна.

Надалі промову мав ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур:

«90% з тих подій, які я згадую про Революцію Гідності у своїх численних інтерв’ю, стосуються Ярослава Потапенка, бо більшу частину часу ми з ним проводили. Він формувався у сім’ї інтелектуалів і педагогів, написав дуже фахову докторську дисертацію, мав глибокі філософські і культурологічні погляди, історичні знання. Ярослав чітко міг розрізняти процеси і прогнозувати багато речей. Він був одним із перших, з ким я почав спілкуватися прийшовши сюди на роботу. Це спілкування тривало до його останнього земного дня. Кожен з нас знав його по своєму – як викладача, спортсмена, чи майданівця й волонтера. Читаємо його книгу про «П’яту російсько-українську війну» – завжди намагаюся взяти з собою примірник, коли їду в міжнародні відрядження, аби лишити в бібліотеках, де її можуть прочитати сотні українців. Жаль, що вона не дописана в тому вигляді, у якому він її бачив. Багато ще задумів лишилися нереалізованими. У його опублікованих цитатах та виступах ми й донині знаходимо для себе мотивацію. Ярослав Потапенко – це не просто постать. Це філософія, це ідеологія, це про націю і утвердження нашої громадянської ідентичності», – зазначив Віталій Вікторович та надалі акцентувався на рисах та непересічних особистісних. лідерських якостях Потапенка, які вели його в житті та боротьбі і які донині університет інтегрує в свої нові науково-культурологічні задуми та проєкти. Принагідно, пригадав кілька особистих життєвих історій, пов’язаних із професором.

Мав що сказати і батько, професор Олександр Потапенко, який разом з дружиною Ганною Іванівною також прийшов до зали поділитися спогадами та висловити слова вдячності за пам’ять про сина.

«Я щодня молюсь за нього та за всіх наших воїнів. Цьогоріч Ярославу виповнилося б 50 років. Я переглядаю книгу пам’яті, яку підготувала його рідна кафедра – звідти я дізнався багато того, чого не знав про свого сина доти. Приємно, що рік чи два тому я почув на ректораті про те, що в репозитарії бібліотеки найбільше читають статтю Ярослава – близько тисячі відвідувань. Його слово, його праці живі. Я написав поезію, присвячену сину. Її покладено на музику. Я впевнений що незабаром настане мир і перемога, бо є наші воїни і такі люди як ви. Вдяні вам, з Ганною Іванівною, за пам’ять», – сказав Олександр Іванович. Натомість присутні щиро подякували батькам за такого сина.

До слів попередніх промовців долучилася дружина Руслана Потапенка, які нині продовжує науковий та світоглядний шлях свого чоловіка:

«Я пишаюся тим, що він зробив. Мені не соромно за жоден його крок, попри те що багато хто намагався облити його брудом. Час розставив усе на місця. Його унікальність полягала в тому, що він єднав між собою досить різних людей. З усіма знаходив спільну мову, єднав усіх довкола раціонального зерна. З початком війни він дуже хотів читати лекції для військових безпосередньо у зоні бойових дій, хотів мотивувати хлопців. Частково ці думки він виклав у своїй книзі – це його маленький внесок, який він встиг зробити. Я цю книгу часто дарую військовим, надсилала її примірники на передову. Усі ці думки надзвичайно актуальні й донині. Я вважаю своїм обов’язком продовжувати цю справу і, спільно з колегами, нині розробили і читаємо курси з утвердження національної та громадянської ідентичності. Вдячна, що поруч люди ідеї і дії, які продовжують його справу, говорять про боротьбу, віру і перемогу», – додала Руслана Михайлівна.

Було що сказати й майданівцям, просвітянам, зокрема професорці Ганні Токмань, яка процитувала слова Ярослава Потапенка, написані ним для її книги «Майдан: сторінка живої історії», та з його монографії «П’ята російсько-українська війна: від Майдану до Східного фронту», а також поезії його тата, які навічно будуть актуальними. Надалі до її слів долучився просвітянин, кобзар Микола Товкайло, який пригадав історію державотворчих процесів з кінця 80-х у Переяславі в подіях і постатях, говорив про досвід і боротьбу Ярослава Потапенка, погляди якого він поділяє й донині.

Коли слово надали тодішнім членам ГО «Майдан Переяславщині» Світлані Шевченко й Олені Гичко та керівнику громадського формування «Самооборона Переяславщини», який продовжив справу покійного, Юрію Ходаківському, то вони пригадали сторінки своєї спільної діяльності від 2014 року й донині та те, як усе це продовжують донині – вже в умовах повномасштабного вторгнення росіян на територію України, зокрема в лавах Добровольчого формування Переяславської громади №2 на рахунку якого, наразі, вже 18 збитих ворожих безпілотників типу «Shahed».

 «Він дав нам силу повірити в себе – донині кожен намагається продовжувати робити свою справу, проявляти свою громадянську позицію, як вміє впливати на сьогодення та майбутнє України, робити щось своє – воювати, чи творити світоглядні речі. Він боровся і йшов до кінця, і дуже шкода що його немає. Ми продовжуємо нести його прапор», – говорили присутні та констатували, що завдяки Ярославу Олександровичу низка переяславців згуртувалася та стала справжньою українською родиною.

Вдячно про свого наставника говорили студенти Потапенка, нині науковці та викладачі й співробітники університету Леся Коцур та Максим Левченко. Леся Михайлівна зазначила, що він був один із тих небагатьох викладачів, хто впливав та формував особистостей, які продовжують його справу – воюють, волонтерять чи світоглядно плекають нові уми. Натомість автор цих рядків, Максим Левченко, солідаризувався з цими словами та пригадав ту переламну, вогняну зиму 2013-2014 років, яка ближче зріднила юних істориків та політологів з Ярославом Олександровичем, тут і надалі згуртувала довкола ціннісно-правильних речей і дій. Пригадав і трагічний ранок, коли дізнався про цю втрату та сповістив своїм одногрупникам.

«Нині наше ключове завдання – продовжувати поширювати, примножувати й нести цю пам’ять. Щонайменше до 2022 року ми робили це за рахунок поступу Літературного товариства імені Ярослава Потапенка. Як його назва, так і вулиця імені Ярослава Олександровича в нашому місті спонукає замислитися, хто це такий, зайвий раз поцікавитися життям та діяльністю цієї непересічної постаті. У 2021 році ми їздили українськими фестивалями, і презентації наших альманахів стояли у програмі заходів поруч із дискусіями про український націоналізм, презентаціями романів історичної тематики, розмовами про патріотичне виховання молоді. Це цінно, що про Ярослава Олександровича ми говоримо в загальнонаціональному дискурсі і між тих тем, які його хвилювали і якими він опікувався. Це не має бути лише нашим внутрішнім, ми маємо говорити про Потапенка і всіх достойних переяславців й на загал – нести між люди їх слова і думки. Це лише наша відповідальність, і крім нас цього ніхто не зробить», – підкреслив Левченко.

Надалі про Потапенка згадували активний переяславець Олександр Ігнатенко та рухівець Микола Стеценко, а також член Головного штабу Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Джура» Тарас Рондзістий. Останній, навіть, не знав Потапенка особисто, але, за підсумками зустрічі, висловив переконання, що на таких постатях як Ярослав мають формуватися нові покоління українців.

Своєю чергою, колеги по кафедрі історії і культури України та спеціальних історичних дисциплін – доценти Оксана Тарапон і Людмила Хмельницька та завідувачка кафедри, професор Валентина Молоткіна. Говорили про його провідні наукові, особистісні та лідерські якості, згадували щемливі моменти про нього як сім’янина, колегу та українця. Усі зазначили, що донині він залишається орієнтиром для них.

Директорка бібліотеки університету Ольга Шкира ознайомила присутніх із набутками, завдяки яким книгозбірня знайомить своїх читачів та відвідувачів із науковою, артефактною спадщиною залишеною Ярославом Потапенком. Зазначає, вона користується чималою популярністю. Поза тим, поділилася особистими спогадами про нього.

Наостанок хвилиною мовчання та щирою молитвою присутні ще раз згадали невтомного вартового української нації та її інтересів та усіх тих, хто поліг на новітньому етапі нашої національно-визвольної боротьби. Будьмо гідними продовжувачами праведної справи, яку розпочали кращі сини та доньки нашої Батьківщини!

Запис Дев’ята річниця пам’яті про Ярослава Потапенка зібрала в стінах УГСП його родину, колег, однодумців та студентів спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Як розповідають сковородинівці, спершу час на Харківщині присвятили відвідуванню Національного літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди та покладанню квітів на могилу мислителя.  Зауважимо, що в травні 2022 року російська орда вбивць, варварів та мародерів влучила ракетою в Музей Григорія Сковороди.

Як розповів у своєму Facebook Микола Томенко, учасники зустрічі обговорили з очільницею Музею Наталією Мицай стан збереження обʼєктів нашої історико-культурної спадщини на Харківщині. Домовилися, що за сприяння ректора Київського національного університету будівництва та архітектури Олексія Дніпрова, музейне приміщення буде підготовлено до зими. У свою чергу ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур передав керівництву Музею «Сковородинівські щорічники» для заохочення меценатської допомоги.

Всеукраїнська наукова конференція з міжнародною участю «Від бароко до постмодерну: літературний вимір буття», до якої переяславці долучилися у Харківському національному педагогічному університету імені Г. С. Сковороди була присвячена пам’яті видатного українського літературознавця, професора Леоніда Ушкалова й проводилася у змішаному форматі з дотриманням вимог безпеки. Її проведення включало пленарне засідання яке передбачило презентацію університету, роботу виставок, круглий стіл та секційні засідання.

Слід зауважити, що вранці, напередодні конференції, російська орда влучила в центральний корпус ХНПУ. Символічно, що із трьох вітражів вцілів лише вітраж Сковороди. Вітражі Василя Сухомлинського і Антона Макаренка були розбиті. Вибиті й шибки в багатьох аудиторіях та в кабінеті ректора Юрія Бойчука.

Серед основних напрямів роботи конференції були: проблеми буття української літератури в наукових студіях Леоніда Ушкалова; філософські теорії буття людини і Всесвіту в наративах митців давньої України; духовний і душевний простір буття в літературі; екзистенційний вимір особистісних і суспільних викликів в умовах війни; українська і світова література, а також категоріальні контури буття у вербальних і невербальних формах, стильових і поетикальних рівнях художнього вираження.

Особливий інтерес викликав круглий стіл «Місце Григорія Сковороди в національному пантеоні історичних героїв України», модератором якого виступив Юрій Бойчук. Доповідачі, серед яких Микола Жулинський та Георгій Філіпчук, розглядали вплив Сковороди на формування української національної ідентичності та його духовну спадщину.

У своїй промові ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур зауважив, що наш заклад відіграє особливу роль у збереженні та популяризації спадщини Сковороди. За його словами, розташований у місті, тісно пов’язаному з життям мислителя, він став інтелектуальним і культурним центром, що підтримує дослідження його творчості, а освітні програми закладу нині спрямовані на формування у студентів національної свідомості та впровадження філософських ідей Сковороди у сучасне життя. Університет організовує конференції, культурні заходи та наукові проєкти, присвячені філософу, тим самим забезпечуючи постійний зв’язок між минулим і сучасністю.

«У наш час ідеї Сковороди стають основою для переосмислення української ідентичності в умовах глобалізації. Його акцент на моральності, свободі та гармонії допомагає українцям зрозуміти своє місце у світі та утвердитися як самобутня нація. Університет Григорія Сковороди в Переяславі є живим прикладом того, як спадщина великого філософа інтегрується у сучасну культуру, освіту та національну рефлексію. Його ідеї залишаються дороговказом для українців у пошуках духовної глибини, моральної стійкості та національного самоусвідомлення», – підкреслив Віталій Вікторович. Принагідно, учасники переяславської делегації презентувала свої наукові та науково-просвітницькі проекти.

Конференція засвідчила важливість міждисциплінарного підходу до вивчення літератури, об’єднавши дослідників, чиї ідеї сприяють поглибленню знань про культурну спадщину України та світу.

Зауважимо, що вже завтра ми познайомимо вас із програмою заходів до вшанування пам’яті Григорія Сковороди, які розпочнуться в стінах альма-матер з 2 грудня 2024 року.

Запис Делегація УГСП відвідала Харківщину напередодні 302-річчя Григорія Сковороди спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис УГСП відвідали засновник фонду «Рідна країна» Микола Томенко та ректор КНУБА Олексій Дніпров спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Слово Університету Григорія Сковороди в Переяславі з нагоди Всеукраїнського дня краєзнавства спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис УГСП – серед співорганізаторів конкурсу для молоді: його стартували у Міжнародний день музеїв за участі відомих українців (умови участі) спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Сковородинівці на чолі з ректором Віталієм Коцуром відзначали 210-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка на заході у НІЕЗ «Переяслав» спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис У Переяславі відзначили Всеукраїнський день краєзнавства: цьогоріч НІЕЗ «Переяслав» втілив цю ініціативу з УГСП спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис «Переяслав на мініатюрах Радзивіллівського літопису»: у понеділок в УГСП відбудеться лекція історикині Олени Колибенко спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Сковорода, який гуртує: до УГСП завітав український меценат Ігор Лобортас – ділились баченнями й будували плани спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.