5 липня 2022 року, вже вп’яте в історії Переяславщини, поблизу місць бойової слави гетьмана Тараса Трясила відомої на сторінках історії як «Тарасова ніч», за ініціативи Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» та Фонду Миколи Томенка «Рідна країна», Університету Григорія Сковороди в Переяславі відбувся етнографічний обряд зажинків – виготовлення першого снопа, що символізує початок жнив. Розповідаємо як це було.

Про мету та важливість проведення дійства у 2024 році традиційно розповів політик та громадський діяч, засновник Фонду «Рідна країна» Микола Томенко:

«Мій фонд «Рідна країна» ініціював відродження цього історичного, етнографічного обряду – зажинки. Вперше це було у 2008 році на Черкащині. Традиційно, коли ми проводили зажинки, ми брали відомих людей. Логіка була простою – по «старих» часах  жнива були ключовою подією в житті українців. Не лише ті хто косять і жнуть – усі вболівали за врожай, і всіх запрошували долучитися. Радянська влада робила рівно навпаки – там головне свято були обжинки: селяни працювали, а керівники приходили пити чарку і давати грамоти наприкінці жнив. Насправді, дуже важливим є початок жнив – те, з якою душею і яким настроєм ви приходите. Усі мусять долучитися до цієї справи, а тоді справжні жниварі доводять її до кінця. Сьогодні ж ми на Переяславщині розпочинаємо наші воєнні зажинки – бо вони знову починаються в часі війни. Та й як вчили наші відомі інтелектуали, зокрема один з найвизначніших політологів В’ячеслав Липинський, аби здобути незалежність і свободу Української держави треба зробити найбільшу ставку на два стани – військових і хліборобів. Це головні соціальні групи. Педагоги і працівники культури – третя, яка працює світоглядно аби, як казав класик, «не плутати в кого стріляти».

Надалі Томенко передав слово ректору Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталію Коцуру, який, найперше, подякував присутнім військовим і відзначив слушність слів попереднього промовця, адже «в українській традиції воїн і хлібороб – дві головні професії»:

«Не забуваймо про відновлення і збереження наших історичних традицій. Активно займаємося цим в нашому університеті, зокрема спільно з фондом «Рідна країна» та НІЕЗ «Переяслав». У наших освітніх програмах враховуємо історію, побут України. Відтворюємо традиції, які в радянський період підмінювалися іншими. Молоді люди повинні знати правдиву, прадідівську історію і звичаї. Не лише читати про них на папері, а й бачити – відроджувати та популяризувати».

Зі свого боку генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» Олексій Лукашевич додав наступне:

«Багато хто називає цю війну «війною ідентичності». Тому наш Заповідник береться за збереження тих традицій і звичаїв, що були притаманні українському народу впродовж багатьох сотень років. Їх підтримка і популяризація сприяє гуртуванню народу. Якомога більша кількість населення, особливо на певних проблемних територіях, розумітиме що є певна межа ідентичності – між українцями та іншими етносами. Звісно ж, порівнюючи, люди це переосмислюють і, в загальному контексті, бачать цю різницю. Надзвичайно важливою вона є у часі світоглядного, екзистенційного вибору. Працюємо над їх збереженням, передачею наступним поколінням».

Надалі до справи взявся народний фольклорний ансамбль «Громиця», який спільно з військовими 117-ї окремої механізованої бригади – процес супроводжували обрядові пісні та примовлянь.  Усі охочі гості свята мали нагоду повправлятися у вмінні жнивування та трішки попрацювати косою чи серпом.

Усі зажинкові активності відбувалися на полях, де гартувалася наша козацька слава в XVII столітті. У цих боях під Переяславом козацьке військо під проводом Тараса Трясила активно використовувало артилерію. Сьогодні ж наші артилеристи, які взяли участь у знаменитому хліборобському дійстві, продовжують славні традиції козацьких гармашів.

Хай щастить нам на полях – хліборобських і військових. Цінуймо, примножуймо, захищаймо своє!

12 лютого 2022 року, о 13:00 у офісі НІЕЗ «Переяслав» за адресою вул. Шевченка, 6 відбувся культурологічний дискурс «Кохання по-українськи». У ході заходу генеральний директор НІЕЗ «Переяслав», ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, автор книги «Теорія українського кохання», Міс Україна-1995, етнологиня і дослідниця українського кохання, лауреатка конкурсу «Коронація слова»-2020, а також керівниця управління туризму Київської обласної державної адміністрації обговорили кохання в українському суспільстві, тілесність та ставлення людей до цього у різні часи.

Ведучим заходу виступив дослідник історії повсякденності України, генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» Олексій Лукашевич. Він провів короткий екскурс в історію Дня святого Валентина в Україні і закликав усіх присутніх не применшувати значущість української культури. Надалі – представив усіх запрошених спікерів і запросив до слова історика, політолога, ректора Університету Григорія Сковороди у Переяславі Віталія Коцура.

«Готуючись до такого важливого заходу і спілкуючись зі своїми колегами та сучасниками, мені пригадалися чомусь мої прабабусі і прадідусі. Адже вони – справжні носії українських традицій. Дуже багато свят ми зараз переймаємо у інших країн світу, бо це в тренді і це модно. Але чомусь ми забуваємо про ті давні українські автентичні традиції. І от, сьогодні чудова нагода поговорити з істориками, дослідниками, експертами про традиції саме українського кохання, а не європейського.

Знаючи людей, які сьогодні будуть виступати, можу сказати, що цей захід має також певну виховну функцію. Адже сьогодні ми будемо говорити про те, наскільки важливо поважати знання української історії та культури. Я щиро вас всіх вітаю і бажаю плідно попрацювати. Всім успіху і Слава Україні!», – висловився Віталій Вікторович.

У свою чергу, громадський діяч, автор книги «Теорія українського кохання» Микола Томенко поділився із присутніми, що не заперечує чужинських свят, які потрапили в українську культуру, але їх треба максимально наповнити українським змістом. Зокрема, Микола Володимирович розповів:

«Історія української духовності, історія нашої традиції є дуже обширною в питанні інтимного духовного світу. Тож було би дивно звести її до того, що народ купував шоколадні сердечка, дарував кілька квіточок і надсилав один одному сердечка в СМС-ках.

В українській традиції лише кохання може бути з першого погляду. Не може бути любові з першого погляду. Любов може бути вічна, тривала. Тому я пропагую і раджу всім, щоб ви досягли омріяного ідеалу українського кохання і любові. Щоб ви дочекалися, зустріли і дійшли до любові, але при цьому не втратили кохання».

Після цього було презентовано нове видання «Із музейного зібрання… Традиційні сорочки Лівобережної Черкащини початку ХХ століття». Це невеличкий каталог, який має дуже презентативну колекцію натільного одягу кінця ХІХ – поч. ХХ ст. У каталозі представлені сорочки, які демонструвалися на виставці «Трипільські обереги: Минуле. Традиція. Сучасність». Представлені у каталозі сорочки демонструють притаманну для Лівобережної Черкащини лаконічність, стриманість і досконалість. У них присутні своєрідний орнамент, кольористика і семантика.

Наступною слово взяла етнологиня, дослідниця українського кохання, доцентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ірина Ігнатенко, яка підготувала презентацію «Як ми кохалися: українські інтимні обряди». Вона розповіла про те, як ще 20 років тому почала цікавитися у жінок старшого віку про народну медицину, лікування, знахарство.

«Це те, що практикують переважно жінки, тому моїми респондентками було жіноцтво 70-90 років. Вони мені розповідали не тільки про те, що я хотіла почути за своїм питальником, але й про те, що їм боліло. Майже кожна говорила про особисте: про сім’ю, чоловіка, як дівувала, як виходила заміж, як народжувала».

Відомо, що вже після 25 років Ірина почала досліджувати це питання. Її основна мета – донести жінкам, що сьогодні ми набагато щасливіші, ніж жили наші бабусі і прабабусі 200, 300 і більше років тому. Ознайомимо вас із кількома цікавими фактами від пані Ірини:

1. Дошлюбні і позашлюбні практики всіляко заборонялися. І всі, хто це порушував каралися, зокрема морально та емоційно. Якщо жінка вагітніла до шлюбу – це була дуже велика життєва трагедія.
2. Жіноча краса – це був із бонусів, які допомагали швидко і вигідно знайти собі партнера для шлюбу. Красивими вважалися дівчата середнього зросту, середньої ваги, чорняві або русяві, зі здоровим рум’янцем.
3. Дівчата не могли, як хлопці, збиратися разом і ходити від вечорниць на вечорниці, від села до села. Вони сиділи по своїх хатах, або просто збиралися у когось на вечорниці. У ці вечори дівчата намагалися гарно виглядати, танцювати, співати, прясти, вишивати, щоб на неї звернули увагу хлопці.
4. Шлюб був дуже ранній, у нашому сучасному уявленні, а точніше – коли у дівчат починалася фізіологічна зрілість, у 15-18 років. Це був час, коли треба було себе якнайкраще презентувати, щоб вийти заміж. А не вийти заміж означало повністю провалити свій життєвий сценарій.

Міс Україна-1995, директорка Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко також розповіла чимало цікавого для присутніх. Зокрема, і про те, що часто жінки, не маючи якихось знань про контрацепцію, народжували стільки, скільки дозволяє фізіологія і здоров’я. Тож часто траплялося таке, що діти не виживали і великої трагедії в цьому не було. Адже кожна дитина – це додаткове навантаження. Інколи, якщо помирала корова, – це була більш трагічна подія, ніж коли помирала дитина.

Надалі гості дискурсу мали честь прослухати декламування віршів про кохання і перші почуття від мисткині українського поетичного слова, лауреатки конкурсу «Коронація слова»-2020, лікарки Вікторії Шевель.

На завершення заходу керівниця управління туризму КОДА Анна Куценко звернулася до присутніх:

«Завдяки нашій тісній співпраці Київська область ввірвалась в трійку лідерів серед областей, нам вдалося наздогнати Львівщину і Одещину. Тому я хочу подякувати колегам, які розвивають Київщину разом з нами. Ми тісно співпрацюємо з тим пластом людей, які займаються вивченням культурної, історичної і етнографічної спадщини Київщини. Без вас ми б не змогли організувати фестивалів, які популяризують нашу територію і дозволяють туристам познайомитися із Київщиною. Резюмуючи, я хочу подякувати кожному з вас, хто є амбасадорами Київщини і разом з нами любить і популяризує Київщину».

Наостанок, пропонуємо переглянути відеорепортаж з місця подій від «proSLAV»:

Усіх, хто встиг скучити за цікавими зустрічами з успішними та відомими спікерами, ми маємо нагоду потішити гарною вісткою. У суботу, 12 лютого 2022 року о 13:00 у офісі НІЕЗ «Переяслав» за адресою вул. Шевченка,6 відбудеться культурологічний дискурс «Кохання по-українськи». Серед спікерів генеральний директор НІЕЗ «Переяслав», ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, автор книги «Теорія українського кохання», Міс Україна-1995, етнологиня і дослідниця українського кохання, лауреатка конкурсу «Коронація слова»-2020, а також керівниця управління туризму Київської обласної державної адміністрації. Обговорять кохання в українському суспільстві, тілесність та ставлення людей до цього у різні часи.

Повідомляємо, що дискутуватимуть дослідник історії повсякденності України, генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» Олексій Лукашевич; історик, політолог, ректор Університету Григорія Сковороди у Переяславі Віталій Коцур; громадський діяч, автор книги «Теорія українського кохання» Микола Томенко; Міс Україна-1995, директорка Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко; етнологиня, дослідниця українського кохання, доцентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ірина Ігнатенко; мисткиня українського поетичного слова, лауреатка конкурсу «Коронація слова»-2020, лікарка Вікторія Шевель та керівниця управління туризму КОДА Анна Куценко.

«День святого Валентина – не традиційне для українського суспільства свято. Воно, в більшій мірі, нав’язане нам якоюсь комерційною складовою. Тому необхідно розповісти людям, як це все відбувалось в Україні і як наш народ здавна ставився до кохання», – зазначають організатори заходу.

Сьогодні, 19 грудня, у меморіальному музеї Г.С. Сковороди НІЕЗ «Переяслав» відбулася презентація «Українського щорічника-2022», присвяченого постаті видатного філософа і просвітителя Григорія Сковороди, чиє 300-ліття світ відзначатиме у прийдешньому році. Інформацію зібрану у щоденнику упорядкували кандидат філософських наук, доцент, провідний науковий співробітник НІЕЗ «Переяслав» Віта Бова та директорка фонду «Рідна країна» Валентина Томенко, науковим консультантом виступив доктор політичних наук Микола Томенко. Серед інших у підготовці видання брали участь науково-педагогічні працівники та здобувачі Університету Григорія Сковороди – поза численними сковородинівськими згадками з історії нашого закладу лише творчих художніх робіт сковородинівців на сторінках щорічника понад півсотні.

Презентувати щорічник у Переяславі зібралося поважне товариство: ініціатор цього проєкту та засновник Фонду «Рідна країна» Микола Томенко, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур, генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» Олексій Лукашевич, народна депутатка України та здобувачка Університету Григорія Сковороди в Переяславі Яна Зінкевич та багато інших. Аудиторію заходу складали численні переяславці, впізнавані на теренах міста та країни краєзнавці і філософи.

«У 2022 році 300-річний ювілей Видатного Українця з ініціативи «ЮНЕСКО» відзначатиме увесь світ. Ми ж нині презентусмо нове спеціальне видання та серії, започаткованої 2011 року, – «Український щорiчник: Григорій Сковорода», присвячене постаті найвідомішого украïнського філософа.

Григорій Савич або, як вiн сам себе представляв, Григорій Варсава Сковорода був наділений багатьма талантами, – поет, філософ, викладач-новатор, музикант, співак і поліглот. Він залишив нам з Вами у спадок власні теорії «філософії серця» і «сродної праці».

I все життя був відданий Українi. Не спокусився придворним життям і його привілеями, навіть померти волів у рідній землі. Його принцип: «Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в усякому разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити», – варто взяти на озброєння і сучасникам.

У своїй діяльності Фонд «Рідна краïна» неодноразово звертався до постаті філософа: це і допомога музеям Сковороди, і знайомство мешканців Харкова та Полтави з мюзиклом Григорій Сковорода», і долучення до видання збiрки спогадів Степана Нехорошева про Коврайський період життя Григорія Савича.

У планах Фонду – зйомки нового циклу фільмів «7 чудес України: малi батькiвщини великих українців», де Україна Григорія Сковороди посяде чiльне місце. А поки що запрошуємо насолодитися і озброттися мудрою спадщиною генія якого свiт так і не спіймав!» – презентував щорічник ініціатор цього проєкту, засновник Фонду «Рідна країна» Микола Томенко.

Згадок та світлин Університету Григорія Сковороди, міста та його музейної спадщини тут справді багато. Приміром, 14 лютого (3 лютого за старим стилем у 2006 р.) тим, хто матиме такий щорічник, запропоновано дізнатися, що у цей день при нашому закладі відкрився Центр Сковородинознавства, а 7 травня (26 квітня за с. ст., 1989 р.) про те, що саме в цю дату на базі Університету було вперше проведено «Сковородинівські читання». У свою чергу, 10  травня (29 квітня за с. ст., 2017 р.) щорічник акцентує увагу українців на тому, що у рамках проекту «Сковородіана» працівниками бібліотеки Університету Григорія Сковороди в Переяславі підготовлено біобібліографічний покажчик «Григорій Сковорода (1722-1794)».

 «Яку сторінку щорічника не відкрий зверху ви неодмінно знайдете афоризм, цитату чи витяг з твору Григорія Савича, збоку неодмінно є певна світлина, щось із експозиції музеїв чи творча робота присвячена Сковороді. Приємно, що на сторінках можна знайти чимало робіт учасників щорічного загальноуніверситетського конкурсу «З Григорієм Сковородою крокуємо в майбутнє». Знизу є дата за старим або новим стилем, яка переповідає життєпис Сковороди, важливі дати з його життя та творчості, дати пошанування та сковородинівські ініціативи, зокрема музеїв та університету Переяслава» – ділиться з нами концепцією видання його упорядниця Віта Бова.

З усього видається, що презентований щоденник ділового українця варто вести вже тому, аби не лише глибше пізнати не лише життєпис Савича, а й історію нашої альма-матер та впевнитись у тому, наскільки талановитими є здобувачі нашого закладу.

«Видання таких щорічників стає яскравим прикладом усвідомлення того, що українська нація формувалася на глибоких фундаментальних людиновимірних цінностях, адже Григорій Сковорода є філософом світового рівня. Продукуючи такі видання ми зміцюємо українську держасність підсилюючи її потужне історичне минуле і глибокий філософський зміст, що особливо актуально в умовах протидії російській гібридній агресії і пропаганді» – переконаний ректор нашого університету Віталій Коцур.

Варто зазначити, що в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі вже готуються до відзначення 300-ліття від дня народження Григорія Сковороди в Переяславі та, спільно з «Рідною країною» та НІЕЗ «Переяслав» готують цілу серію заходів, серед яких низка форумів та конференцій, конкурсів, проєктів та пленерів, видання посібників та створення порталу. Сьогодні стало відомо, що їх презентують у ході чергового спільного заходу ініціаторів на базі нашого Університету у День Соборності України, 22 січня.

Більш ніж переконані, що знайомство із життям і творчістю мандрівного філософа буде корисним для всіх, а ознайомлення із 366 цитатами афористики Сковороди допоможе як можновладцям, так і пересічним громадянам. Відтак, наполегливо закликаємо вас підтримати видання та увійти в прийдешній 2022 рік саме зі сковородинівським щорічником.

Нагадаємо, що «Український щорічник» для щоденного патріотизму є одним із низки просвітницьких проектів фонду «Рідна країна» і Громадського руху «Рідна країна» поруч із «7 чудес України», аудіопроєктами та видавництвом книг. У такий спосіб автори проєктів у популярній формі розповідають про українську історію, культуру і традиції, висвітлюючи й інший, неусталений погляд на всім відомі історичні події.