Запис Історія, що триває: в УГСП відбувся повторний кінопоказ документальної стрічки до 40-річчя поступу закладу за участі її творців та героїв спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

У 2026 році зібрання незмінно було присвячене вшануванню пам’яті видатного подвижника музейної справи, Героя України Михайла Івановича Сікорського. В умовах безпекових викликів воєнного стану захід пройшов у змішаному форматі – частина учасників зібралася у конференц-залі імені Василя Сухомлинського, інші долучилися онлайн на платформі «Microsoft Teams».

Подію супроводжувала насичена культурно-мистецька програма. Зокрема, учасники мали змогу оглянути презентації творчих робіт «Мистецький вернісаж» (куратори Юрій Козубенко, Олена Ткаченко), що об’єднав виставки «Моя земля – моя пісня», «Сильна, незламна, мальовнича моя Україна» (куратор Роман Мотузок), «Квіти моєї Землі» (куратор Інна Рубан), «Барви рідного краю» (куратор Ольга Стрілець) та «Орнамент Землі» (куратор Марта Генесіран). Окрім цього, діяв виставково-презентаційний проєкт «Простір особистості», де експонувалися творча інсталяція «Музейний всесвіт Михайла Сікорського», виставка «Мої музеї…» та книжкова виставка «Краєзнавча спадщина Переяславщини» (куратор Ольга Шкира), а також «Фотографії з альбомів Михайла Сікорського» (куратор Ольга Стрілець). У другій половині дня гості відвідали виставку «Марія Примаченко: світ, якого не бачили інші» (куратор Катерина Нагайко) та долучилися до екскурсії музеями Переяслава «Стежками Михайла Сікорського».

Форум розпочався із виконання Державного Гімну України та хвилини мовчання за всіма загиблими у російсько-українській війні. Як наголосив ведучий заходу, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін, саме завдяки Силам оборони України наукова та культурна спільнота має змогу збиратися, планувати майбутнє та зберігати національну спадщину.

За усталеною традицією, робоча частина форуму відкрилася переглядом кліпу на пісню «Сіла птаха». З екрана під проникливу мелодію на присутніх дивився сам Михайло Сікорський, ніби запитуючи нащадків, чи гідно вони продовжують його справу. Після цього делегація відправилася для покладання квітів до могили видатного земляка.

З вітальним словом до учасників звернувся ректор УГСП, доктор історичних наук, професор, заступник голови НСКУ Віталій Коцур. Він запропонував присутнім поринути в альтернативну історію і уявити, яким би було місто без постаті Михайла Сікорського:

«Інколи замислюєшся: яким би був Переяслав, якби сюди свого часу не приїхав Сікорський? Місто, яке історично було князівством, в умовах сучасної децентралізації могло б залишитися звичайним містечком без музеїв, без університету, без тієї колосальної спадщини. Сьогодні музеї, створені ним, – це не просто місця для екскурсій, це інтелектуальні простори, де формується національна ідентичність. Завдяки тісній співпраці Університету, Заповідника та фонду «Рідна країна» ми створюємо можливості для молоді, показуючи наочно, наскільки глибокою є наша історія», – підкреслив Віталій Вікторович.

Виконувачка обов’язків генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Марина Навальна акцентувала на поліфункціональності форуму та вручила книжкові новинки почесним гостям, запропонувавши ініціювати присвоєння звання почесного громадянина міста Миколі Томенку за його постійну підтримку.

«Цей ювілейний форум давно вийшов за межі суто краєзнавчого чи музейного зібрання – сьогодні ми говоримо про політологію, культурологію, суспільні та мілітарні процеси. Я мала щастя бачити Михайла Івановича під час роботи в депутатському корпусі, де часто точилися суперечки, але коли слово брав він, його незмінною та сокровенною фразою було: «Музеї треба зберегти». Те, що ми сьогодні це робимо, є не винятково заслугою Заповідника, а результатом синергії з нашими великими партнерами – Університетом та Національною спілкою краєзнавців України», – розповіла Марина Іванівна.

Міський голова Переяслава Вячеслав Саулко висловив вдячність організаторам за збереження пам’яті про фундатора музейної справи та відзначив стійкість освітянської спільноти.

«Сьогодні серед вас надзвичайно почесно говорити, адже в умовах повномасштабної війни, коли ворог цинічно намагається знищити наші наукові установи, славетний Університет Григорія Сковороди та наукова спільнота Переяслава залишаються потужним освітнім форпостом. Михайло Іванович Сікорський – це легенда нашої сучасності, чиє ім’я увійшло у вічність поряд із Володимиром Мономахом, Богданом Хмельницьким, Володимиром Великим та Григорієм Сковородою, адже він зробив усе, щоб Україна знала свою історію, яка починається саме з Переяслава», – сказав Вячеслав Володимирович.

Громадський і політичний діяч, засновник фонду «Рідна країна» Микола Томенко у своєму ґрунтовному виступі запропонував концепцію позиціонування Переяслава як світоглядної столиці краєзнавства, ґрунтуючись на діяльності трьох постатей: Михайла Сікорського, Петра Тронька та Володимира Заболотного.

«Ми маємо розуміти, що насправді три людини зробили музейний Переяслав і перший в Україні скансен: це Михайло Сікорський, Петро Тронько, який допоміг із виділенням землі, та Володимир Заболотний, чия роль залишається недооціненою. Останні дослідження в архівах КДБ показують, що в 1944-1945 роках Заболотний мав чітку проукраїнську позицію, обговорюючи необхідність створення самостійної України та власної архітектурної академії без московських філіалів. Я вважаю, що нам треба активніше згадувати цю тріаду діячів і позиціонувати Київ як адміністративну столицю українського краєзнавства, а Переяслав – як його світоглядну столицю», – акцентував Микола Володимирович.

Окремим зворушливим моментом вітальної частини стало зачитування відкритого листа від Київської організації ветеранів ракетних та космічних військ. Полковник у відставці Олександр Наумов передав щирі слова вдячності організаторам, наголосивши, що форум є гідним продовженням справи видатного українця, а служіння історії незмінно об’єднує нові покоління дослідників і громадських діячів.

Ключовою подією форуму традиційно стало відзначення кращих дослідників минувшини. Варто акцентовано зазначити, що цьогоріч відбулося вже 14-те вручення Премії імені Героя України Михайла Сікорського Національної спілки краєзнавців України. Список лауреатів престижної нагороди поповнило п’ять нових імен. Церемонію провів голова НСКУ, член-кореспондент НАН України Олександр Реєнт, наголосивши на суспільній значущості постаті Михайла Івановича.

«Я пам’ятаю, як 15 років тому в цій самій залі на спільному засіданні за участі Івана Драча та відомих академіків ми прийняли рішення про започаткування цих читань, і я бачу, що це рішення живе та діє. Нещодавнє опитування жителів показало, що 84% респондентів високо оцінюють особистий вклад Сікорського у розвиток Переяславщини, і ця цифра абсолютно достовірно відображає той серйозний шлях з увічнення пам’яті, який ми обрали», – зазначив Олександр Реєнт, після чого перейшов до оголошення п’ятьох лауреатів 2026 року.

Першим нагороду отримав Станіслав Дембіцький, колишній науковий співробітник НІЕЗ «Переяслав» та шевченкознавець.

«Слава Сікорського – це жива легенда. Я був свідком, як у 1988 році делегація Академії наук та міністри з Білоруської РСР приїхали до нас і буквально благали Михайла Івановича переїхати до Мінська, щоб створити їм музей народної архітектури. Вони пропонували йому чотирикімнатну квартиру та необмежені ресурси, але він залишився тут, створивши 24 музеї з тих трьох кімнаток краєзнавчого закладу, до якого прибув у 1951 році», – поділився спогадами Станіслав Дембіцький.

Лауреатом став також заслужений будівельник України, голова ГО «Старий Дніпро» Віталій Іващенко, який розповів про складні ідеологічні трансформації музейного простору.

«Мені довелося працювати з Михайлом Івановичем над переформатуванням музею, який першопочатково будувався як музей «трьохсотріччя возз’єднання». Ми зустрілися в його скромній кімнатці, і разом із Вірою Мельник переробили всю концепцію на «Музей дружби народів», але, на жаль, це величезне приміщення так і не добудували. Я як інженер бачу там можливість поетапного завершення будівництва, щоб розмістити там діораму «Битва за Дніпро», якій нині шукають нове місце, та створити повноцінний музей краєзнавства Київщини», – запропонував Віталій Іващенко.

Наступним відзнаку отримав фахівець у галузі етнографії та дослідник історії освоєння космосу Леонід Кірпікін, який відверто розповів про історію знайомства академіків із юним Сікорським.

«У мене з Михайлом Івановичем були неоднозначні стосунки, але Петро Тимофійович Тронько розповів мені легендарну історію про те, як вони з Заболотним і Бажаном уперше звернули на нього увагу. Почувши на вулиці цікаву розмову молодого спеціаліста, присланого готувати місто до 300-річчя, вони запросили його до столу; той був голодним і з’їв усе, що вони приготували, але після цього почалася глибока душевна розмова, в якій Сікорський настільки вразив їх своїми ідеями, що вони взяли його під свою опіку на багато років», – пригадав Леонід Кірпікін.

Премію також було вручено Василю Тимошенку, директору Малинського міського краєзнавчого музею, який напередодні особисто досліджував музейний простір Переяслава.

«Ми приїхали сюди невеличким десантом, аби вивчити музейну справу Переяслава, відвідали скансен, музей Сковороди та археології, і я розумію, скільки ще десятиліть нам усім треба працювати, щоб досягнути рівня Михайла Сікорського. Передаю вітання від краєзнавців Древлянщини та презентую книгу про відомі особистості Малинщини, серед яких родина Міклухо-Маклаїв, чий ювілей ми незабаром відзначатимемо на міжнародній конференції, доводячи, що це українська постать, яку ми росіянам не віддамо», – наголосив Василь Тимошенко.

П’ятою лауреаткою стала кандидатка історичних наук Галина Денисенко з Інституту історії України НАНУ. Через поважні причини вона не була присутня, проте надіслала листа, який зачитали зі сцени.

«Мені довелося зустрічатися з цією надзвичайно скромною і водночас великою людиною у Ворзелі, куди співробітники змусили його поїхати на відпочинок, проте довго він там не затримався, бо його чекала улюблена музейна справа. Такі люди, як Петро Тронько та Михайло Сікорський – це справжні велетні духу, люди з великої літери, до справи яких долучатися – велика честь, що надихає на нові задуми на краєзнавчому фронті», – йшлося у листі Галини Денисенко.

Отримуючи нагороду від імені колеги, перший заступник голови НСКУ Руслана Маньковська підкреслила глибоке значення культурної спадщини.

«Сьогодні багато говорилося про те, що Михайло Іванович і Переяслав – це одне ціле, і тут згадуються слова Сковороди: «З видимого пізнавай невидиме». Культурна спадщина, яку плекав Сікорський, є маркером нашої національної пам’яті та ідентичності, яку сьогодні так цинічно намагається викорінити ворог, але сила українського народу полягає саме в його історії та в таких людях, як фундатор переяславських музеїв», – зазначила Руслана Маньковська.

Музичним подарунком для всіх лауреатів став виступ студентки І курсу магістратури УГСП Нелі Кироди, яка проникливо виконала пісню «Ясени». Згодом у залі відбулася презентація унікального проєкту «Рушник Михайла Сікорського». Студенти ЗП(ПТ)О «Переяславський професійний коледж» під пісню «Два кольори» у виконанні Артема Логвинюка внесли до зали довге вишите полотно.

Голова Переяславського осередку товариства «Просвіта», старша наукова співробітниця Заповідника Наталія Заїка розповіла про кропітку працю над створенням цього символу.

«Михайло Іванович віддавав особливу шану рушникам, тому до його 100-річчя ми спільно з професійним коледжем та заповідником створили цей унікальний рушник, відтворивши двосторонній орнамент «Дерево життя» зі старовинного Положаївського рушника ХІХ століття. Коли свого часу цей давній рушник побачив Іван Гончар, він низько вклонився майстрині; я щиро вдячна підприємцю Андрію Черновському за подароване автентичне полотно та майстрині Наталії Шевченко, яка довершила вишивку, що стала символом продовження справи Сікорського», – пояснила Наталія Любомирівна, закликавши учасників залишити записи у спеціальному літописі проєкту.

Ще у рамках спільного засідання правління та Переяславського осередку НСКУ були представлені нові друковані праці 2026 року. Голова міського осередку спілки Олександр Колибенко зробив загальний огляд доробку місцевих дослідників.

«Від попереднього нашого форуму члени Переяславської міської організації підготували та опублікували 13 нових видань, серед яких матеріали круглих столів, фотолітопис села Комарівка, ілюстровані каталоги фарфору та робіт Георгія Ткаченка, дослідження Супійських фортець, а також збірники матеріалів конференцій з охорони культурної спадщини. Крім того, ми маємо три нові вагомі публікації від наукової бібліотеки університету», – перерахував Олександр Володимирович.

Особливу увагу привернуло монументальне довідкове видання молодшого наукового співробітника НІЕЗ «Переяслав» Вікторії Вовкодав.

«Мій бібліографічний покажчик «Нерухомі пам’ятки НІЕЗ «Переяслав» (1954-2025)» охоплює 120 пам’яток, з яких 8 національного та 112 місцевого значення, що перебувають в управлінні заповідника. Я опрацювала та систематизувала 700 джерел – від монографій до статей у наукових журналах – зробивши цю кропітку роботу для того, щоб максимально полегшити пошук інформації для майбутніх дослідників та науковців», – розповіла Вікторія Вовкодав.

Директорка наукової бібліотеки УГСП Ольга Шкира презентувала університетські доробки, приурочені до 40-річчя поступу закладу, зокрема бібліографічний покажчик «Україна Terra Kozakorum» та видання «Закарбовані миті».

«Наша бібліотека активно займається краєзнавством, і сьогодні ми презентуємо книгу «Закарбовані миті» з автографами видатних гостей університету, а також унікальний покажчик «Україна Terra Kozakorum», історія якого почалася ще у 2000 році з допомоги школярам у козацькому конкурсі. Завдяки титанічній праці Лідії Губар та Наталії Романенко, сьогодні це видання налічує 9 000 бібліографічних описів та іменний покажчик на 30 000 прізвищ, а художнє оформлення обкладинки з Козаком Мамаєм здійснив наш випускник Олександр Сусь», – підсумувала Ольга Шкира.

Форум завершився масштабною церемонією нагородження. Олександр Реєнт вручив почесні грамоти та подяки НСКУ великій когорті краєзнавців і науковців. Цьогоріч заслужені відзнаки отримали Вікторія Вовкодав, Олександр Горбовий, Тарас Нагайко, Наталія Польська, Ольга Стрілець, Оксана Луцик, Наталія Юхименко, Юрій Козубенко, Наталія Заїка, Світлана Тетеря, Наталія Костюк, Василина Гладун, Олена Калінович, Тетяна Мартинюк, Леся Ткаченко, Віктор Ревега, Наталія Ревега та Ігор Гайдаєнко.

Ректор Віталій Коцур, зі свого боку, відзначив інституційних партнерів пам’ятними коїнами із зображенням М. Сікорського, вручивши їх представникам Національної спілки краєзнавців України, Переяславської міської ради, НІЕЗ «Переяслав» та Фонду «Рідна країна». Також Віталій Вікторович нагородив грамотами до 40-річчя поступу УГСП працівників заповідника, які є випускниками чи колишніми співробітниками університету. Грамот за багаторічне партнерство, вагомий внесок у розвиток закладу вищої освіти, з нагоди 40-річчя університету та XV Всеукраїнського історико-культурологічного форуму «Сікорські читання» були удостоєні: Навальна Марина Іванівна – в. о. генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», заступник генерального директора з науково-методичної роботи; Вовкодав Вікторія Олександрівна, молодший науковий співробітник науково-методичного відділу охорони культурної спадщини Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; Вовкодав Сергій Михайлович, старший науковий співробітник Музею космосу науково-дослідного філіалу «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; Гайдаєнко Ігор Васильович, учений секретар Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; Колибенко Олександр Володимирович, завідувач науково-дослідного відділу археології Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; Нагайко Катерина Миколаївна, старший науковий співробітник науково-дослідного відділу «Музей «Заповіту» Т. Г. Шевченка» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» та Нагайко Тарас Юрійович, завідувач науково-дослідного відділу історичного краєзнавства Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»

Офіційна частина форуму традиційно фіналізувалася спільною фотографією учасників у холі університету.

Також варто наголосити, що на полях ювілейних «Сікорських читань» також відбулася ІІІ Всеукраїнська наукова конференція «Україна в культурно-історичних процесах минулого та сьогодення», про яку днями ми розповімо в окремій публікації мережі  сайтів університету.

Запис В УГСП пройшов ювілейний XV історико-культурологічний форум «Сікорські читання»: нотатки на полях та підсумки зібрання спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Відповідно до порядку денного, першочергово було розглянуто питання обрання голови, заступника голови та секретаря Комісії. За результатами відкритого обговорення та голосування головою Комісії обрано Ярощука Ярослава Олександровича, доктора філософії (PhD), представника факультету соціальних наук, бізнесу та адміністрування. Заступником голови Комісії обрано Власенко Євгенію Олександрівну, представницю органів студентського самоврядування. Секретарем Комісії обрано Ващенка Сергія Володимировича, кандидата історичних наук, провідного фахівця, представника навчально-наукового центру забезпечення якості освіти.

У ході засідання члени Комісії ознайомилися з нормативно-правовою базою та внутрішніми документами університету, які регламентують питання академічної доброчесності та визначають повноваження і порядок роботи Комісії. Особливу увагу було приділено питанням дотримання етичних стандартів в освітній і науковій діяльності, запобігання порушенням академічної доброчесності та розвитку культури відповідального академічного середовища.

Також члени Комісії розглянули питання розширення її складу з метою забезпечення збільшення представництва академічної спільноти університету. Під час обговорення було підтримано ініціативу щодо залучення до роботи Комісії представників відділу аспірантури та докторантури, а також Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих учених університету. За результатами розгляду питання ухвалено рішення звернутися до відповідних структурних підрозділів щодо подання кандидатур їхніх представників для подальшого затвердження складу Комісії на найближчому засіданні вченої ради університету.

Під час обговорення питання «Різне» члени Комісії висловили пропозиції щодо вдосконалення механізмів популяризації принципів академічної доброчесності, проведення інформаційно-просвітницьких заходів та активізації роботи із запобігання можливим порушенням у сфері освіти і науки.

Підсумовуючи результати засідання, голова Комісії Ярослав Ярощук наголосив на важливості спільної роботи всіх учасників освітнього процесу задля формування культури академічної відповідальності, чесності та взаємної поваги в університетському середовищі.

Початок роботи Комісії є важливим кроком у зміцненні системи внутрішнього забезпечення якості освіти та утвердженні принципів академічної доброчесності як невід’ємної складової діяльності університетської спільноти.

Запис В УГСП відбулося засідання Комісії з питань академічної доброчесності спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Зібрання присвячене вшануванню пам’яті видатного подвижника музейної справи, Героя України Михайла Івановича Сікорського (13.10.1923 – 27.09.2011). У програмі заходу органічно поєднаються наукові та культурно-мистецькі дійства.

У рамках Форуму відбудеться вже 14-те вручення Премії імені Героя України Михайла Сікорського Національної спілки краєзнавців України. Інформуємо, що лауреатами 2026 року визначено:

• Галину Денисенко – кандидатку історичних наук, старшу наукову співробітницю Центру досліджень історико-культурної спадщини України Інституту історії України НАН України;
• Станіслава Дембіцького – колишнього наукового співробітника Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», фахівця в галузі музеєзнавства, шевченкознавця, громадського діяча;
• Віталія Іващенка – заслуженого будівельника України, Почесного жителя Переяславської громади, голову ГО «Старий Дніпро», краєзнавця;
• Леоніда Кірпікіна – колишнього наукового співробітника Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», фахівця в галузі етнографії та музеєзнавства України, дослідника вітчизняної історії освоєння космосу;
• Василя Тимошенка – кандидата історичних наук, директора Малинського міського краєзнавчого музею.

Нагадаємо, що минулоріч лауреатами Премії стали Юрій Костенко, Інна Савсюк та Іван Якименко.

Також у ході цьогорічного зібрання пройде ІІІ Всеукраїнська наукова конференція «Україна в культурно-історичних процесах минулого та сьогодення».

Довідково: Форум «Сікорські читання» проводиться щорічно з 2012 року та є традиційним майданчиком, де реалізуються творчі та наукові ініціативи в галузі історії та культури. Його головною ідеєю є вшанування подвижницького поступу відомого музейного діяча, Героя України Михайла Івановича Сікорського, а також сприяння розвитку наукових та творчих ініціатив у сфері історичної науки, культури та мистецтва.

Запис XV Всеукраїнський історико-культурологічний форум «Сікорські читання» у 2026 році відбудеться 16 жовтня спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Захід незмінно вразив масштабом та об’єднав провідних науковців обох держав для осмислення ролі освіти в умовах сучасних криз. Перший день форуму відзначився насиченою офіційною програмою: обміном найвищими академічними нагородами, врученням унікального мистецького подарунка від переяславців та глибокими пленарними дискусіями.

Робота форуму розпочалася з урочистих заходів, які засвідчили глибоку повагу та міцне партнерство між науковими спільнотами Польщі та України.

Національна академія педагогічних наук України відзначила вагомий внесок польських колег у розбудову двостороннього освітнього партнерства. Професорам та академікам Польської академії наук (ПАН) було вручено традиційні нагороди НАПН України, зокрема медалі Костянтина Ушинського та Григорія Сковороди. Знаковою подією стало урочисте присвоєння звання доктора Honoris Causa НАПН України видатному польському професорові Тадеушу Александеру. Зі свого боку, Польська академія наук також високо оцінила лідерство українських партнерів у збереженні освітнього потенціалу в умовах війни – президент НАПН України Василь Кремень отримав престижну почесну відзнаку ПАН.

Саме на початку офіційних заходів відбулася знакова для нашого закладу подія. Від імені Національної академії педагогічних наук України та Університету Григорія Сковороди в Переяславі ректор Віталій Коцур урочисто презентував Радомському університету імені Казимира Пуласького унікальний подарунок.

Польським партнерам передали гобелен «Портрет Казимира Пуласького» – патрона Радомського університету. Віталій Вікторович розповів присутнім про історію створення цього монументального полотна та урочисто вручив керівництву закладу відповідний сертифікат на витвір мистецтва. Зауважимо, роботу у 2026 році спеціально для цієї події створила кандидат педагогічних наук, доцентка кафедри мистецької освіти та візуально-музичних практик факультету природничо-історичної освіти, членкиня Спілки дизайнерів України Ольга Стрілець, використавши власну авторську технологію ручного ткацтва.

Наукова частина пленарних засідань вибудовувалася навколо глобальних змін в освітній сфері. Під час свого виступу почесний президент НАПН України Василь Кремень проаналізував трансформації, що відбулися в українській освіті за останні п’ять років. Він детально зупинився на тому, як університети змушені змінювати свою класичну місію перед лицем безпрецедентних загроз, щоб готувати фахівців з інноваційним та антикризовим мисленням.

Цю ключову тезу логічно продовжив ректор УГСП Віталій Коцур, чия доповідь завершувала післяобідню пленарну програму. У своєму виступі «Від освітньої установи до центру суспільної стійкості: трансформація місії Університету Григорія Сковороди в Переяславі в умовах війни» він практично проілюстрував теоретичні візії. На загальновідомому читачам нашого сайту прикладі УГСП, Віталій Коцур розкрив, як саме заклади вищої освіти змінили свою роль в умовах повномасштабного вторгнення, перетворившись на потужні осередки гуманітарної підтримки, волонтерства, психологічної допомоги та суспільної стійкості для громад.

Подальша програма першого дня була максимально насиченою та охопила найширший спектр викликів. Серед ключових тем пленарних доповідей польських та українських колег звучали: «Війна – суворий учитель…» (академік Нелля Ничкало), «Освітні втрати українських учнів в умовах війни: результати емпіричних досліджень» (академік Олена Локшина), «Таємне навчання під час Другої світової війни» (професор Тадеуш Александер), а також «Цифрові медіа, кіберзагрози та інформаційна безпека учнів в умовах гібридної війни» (професор Станіслав Ющик).

Окремим вагомим блоком стала велика польсько-українська панельна дискусія «Освіта перед кризами та цивілізаційними змінами». До відкритого діалогу долучилися не лише ректори та академіки, а й перша заступниця Президента міста Радома Катаржина Калиновська, представники бізнесу та студенти, що дозволило комплексно оцінити проблеми інтеграції та розвитку молоді.

Наприкінці першого дня учасникам також презентували спільний науковий щорічник «Професійна та неперервна освіта», який налічує вже 10 випусків і є яскравим свідченням системної дослідницької взаємодії обох країн.

Робота XI Польсько-українського наукового форуму триває у форматі секційних засідань, де науковці продовжують шукати ефективні відповіді на виклики, які ставить перед освітою цифрове сьогодення та війна.

Запис Ректор УГСП Віталій Коцур представив досвід університету в умовах війни на XI Польсько-українському науковому форумі в Радомі спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Під час засідання академічна спільнота заслухала та схвалила звітну доповідь президента НАПН України, академіка Василя Кременя про результати масштабної роботи академії в умовах викликів звітного періоду – пандемії COVID-19 та повномасштабної російської агресії. Василь Григорович подякував усьому колективу та керівникам наукових установ за самовіддану працю, збереження освітнього й наукового потенціалу держави та розбудову системи підготовки майбутніх ланок української освіти.

Звітний період, що охоплює 2017–2026 роки, позначився масштабними трансформаціями та кризовими викликами, на які академія реагувала оперативним переформатуванням досліджень. Зокрема, щороку виконувалося від 97 до 109 наукових досліджень, причому з 2020 року пріоритет остаточно змістився на користь прикладних розробок, орієнтованих на практичне вирішення нагальних проблем освітньої галузі. За цей час вчені НАПН України підготували понад 14 тисяч наукових статей, сотні монографій, навчальних та виробничо-практичних посібників, а також розгорнули потужну Електронну бібліотеку, чиї ресурси завантажили близько 20,3 мільйона разів користувачі з понад 200 країн світу. Окрім того, експерти академії напрацювали понад 775 пропозицій до законопроєктів і нормативно-правових актів для органів державної влади.

Ключовою подією зібрання стало обрання нового керівного складу академії. За результатами голосування новим Президентом НАПН України обрано академіка Олега Топузова. Також було обрано почесного президента НАПН України Василя Кременя, а ще віце-президентів, академіків-секретарів відділень та членів Президії.

Важливим визнанням досягнень сковородинівців стало обрання ректора УГСП Віталія Коцура членом Президії Національної академії педагогічних наук України та його переобрання до Бюро відділення вищої освіти. Довіру нашому ректору висловило 22 нових членів президії з 29, за що він щиро дякує. Це рішення підтверджує високий авторитет Університету Григорія Сковороди в Переяславі у вітчизняному освітньому та науковому просторі, а також відкриває нові можливості для інтеграції регіональної вищої школи у вирішення загальнодержавних стратегічних завдань розвитку педагогічної науки й освіти.

Колектив Університету Григорія Сковороди в Переяславі щиро і з великою радістю вітає Олега Михайловича та Віталія Вікторовича із надзвичайно важливими та знаменними подіями!

Пане Олеже, ми щиро вітаємо Вас із почесним обранням на посаду Президента Національної академії педагогічних наук України. Для нашої академічної спільноти це величезна честь і привід для гордості, адже нас із Вами пов’язує тривала, глибока та надзвичайно плідна співпраця. Ми надзвичайно цінуємо Вашу фахову підтримку в галузі географії, а також Ваш неоціненний внесок в ефективну діяльність наглядової ради нашого закладу. Переконані, що під Вашим мудрим керівництвом вітчизняна наука досягне нових вершин.

Водночас ми безмежно пишаємося обранням ректора нашого університету, доктора історичних наук, професора Віталія Вікторовича Коцура членом Президії НАПН України. Це вагоме рішення є заслуженим визнанням його високого професіоналізму, лідерських якостей і вагомого внеску у розвиток єдиного освітньо-наукового простору країни.

Бажаємо вам міцного здоров’я, невичерпної енергії, натхнення, стійкості перед будь-якими викликами та масштабних успіхів у реалізації всіх стратегічних ініціатив заради майбутнього української освіти й науки!

Запис Ректор УГСП Віталій Коцур увійшов до нового складу Президії НАПН України: у Києві відбулися Загальні збори академії спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Захід був організований Науковим товариством студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених університету спільно з Навчально-науковим центром забезпечення якості освіти, за підтримки Відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю.

Під час зустрічі Борис Анатолійович ознайомив учасників із поняттям академічної доброчесності відповідно до Закону України «Про академічну доброчесність», визначивши її як сукупність етичних принципів та встановлених законом правил, що регулюють навчальну, наукову та творчо-професійну діяльність. Основні цінності академічної доброчесності, на яких базується діяльність університетської спільноти, включають чесність, справедливість, відповідальність, довіру та повагу.

Особливу увагу Борис Любченко приділив різновидам порушень академічної доброчесності,згідно до нововведень Закону України «Про академічну доброчесність» серед яких: академічний плагіат; приписування авторства; самоплагіат; фабрикація та фальсифікація; недоброчесне використання результатів; згенерованих штучним інтелектом; недоброчесне оцінювання; несамостійне виконання завдань; недозволена допомога; академічний саботаж чи схиляння до порушення академічної доброчесності.

Надалі фахівець детально пояснив наслідки для порушників: від повторного проходження оцінювання чи освітніх компонентів, позбавлення пільг, до відрахування з університету. В УГСП дотримуються принципу нульової толерантності до недоброчесної поведінки.

Також до семінару долучилася керівниця Навчально-наукового центру забезпечення якості освіти Олена Бокшиц, яка підсумувала головні тези заходу та акцентувала на практичному значенні академічної доброчесності для здобувачів освіти.

Особливу увагу під час семінару приділили питанню використання штучного інтелекту. Було зазначено, що сервіси, зокрема ChatGPT, не є проявом плагіату самі по собі, проте їхнє некоректне використання може суперечити принципам доброчесності.

Семінар також висвітлив правила перевірки робіт на текстові збіги, типові помилки при оформленні цитувань і посилань, а також роль аналітики у системі якості освіти.

Також особливу увагу присутніх, Борис Любченко звернув на оновлення внутрішніх нормативних документів згідно до нового закону, а саме: на зміни у Положенні про академічну доброчесність. Важливим нововведенням стало накладання кваліфікованого електронного підпису на дисертації та кваліфікаційні роботи.

Завершуючи зустріч, фахівець Навчально-наукового центру забезпечення якості освіти акцентував увагу сковородинівців на важливості дотримання принципів академічної доброчесності, які є основою якісного навчання, відповідального ставлення до освітньої діяльності, формування професійної репутації та розвитку критичного мислення здобувачів освіти.

Запис Академічна доброчесність в освітньому процесі: в УГСП пройшов науково-практичний семінар для здобувачів із фахівцем Борисом Любченком спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Під час зустрічі очільники університетів предметно зосередилися на розвитку партнерства на міжнародній арені. Зокрема, обговорено перспективи співпраці з аналогічною асоціацією середніх університетів Німеччини. Наразі вже є домовленість про підписання відповідного меморандуму про взаємодію з німецькими партнерами. Позаяк УГСП уже має тісні партнерські відносини з Німеччиною – зокрема реалізує програми студентського обміну та бере участь у спільних консорціумах за програмою Erasmus+ – планується поширити цей досвід на всі заклади Асоціації, аби дружні університети були задіяні в спільних європейських ініціативах.

Окрему увагу сторони приділили питанню інтернаціоналізації освітнього процесу. На жовтень і листопад у стінах УГСП запланована низка відкритих гостьових лекцій, воркшопів та круглих столів за участю провідних світових університетів – зокрема з таких країн, як Індонезія, Пакистан та інші, виходячи далеко за межі традиційного європейського вектора. До цих заходів планується активно долучати і здобувачів освіти університетів-партнерів по Асоціації, щоб міжвузівське об’єднання діяло не лише на папері, а й приносило реальні практичні результати.

Наприкінці зустрічі відбувся традиційний обмін пам’ятними подарунками. Зокрема, Олександр Григорович презентував переяславському колезі особливе ювілейне подарункове видання творів Григорія Савича Сковороди, доповнене вишуканими ілюстраціями, присвячене життю, ідеям та творчій спадщині видатного українського філософа, поета й педагога. Візит пройшов у теплій, дружній атмосфері та заклав міцний фундамент для нових спільних здобутків двох університетів.

Запис Міжнародна співпраця, гранти та асоціація містоутворюючих університетів: до УГСП з робочим візитом завітав ректор Ніжинського державного університету Олександр Самойленко спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Зустріч стала не просто традиційним заходом, а черговим кроком у зміцненні 20-річного досвіду успішної співпраці між закладами, який гармонійно співпадає з 40-річчям поступу нашого університету. За два десятиліття партнерства це сотні й тисячі випускників коледжу імені Агатангела Кримського, які вже здобули або продовжують здобувати вищу освіту в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі.

У 2026 році наші лави знову поповнило чимало талановитих юнаків та дівчат, адже з року в рік близько пів сотні випускників із Володимира обирають саме наш заклад для продовження свого професійного шляху.

Перевагою є і те, що випускні спеціальності Володимирського фахового коледжу є повністю суміжними з нашими напрямами підготовки – зокрема, це Дошкільна освіта, Початкова освіта, Середня освіта (Фізична культура), Середня освіта (Образотворче мистецтво), Середня освіта (Музичне мистецтво), Середня освіта (Трудове навчання та технології), Професійна освіта (Цифрові технології), Філологія, Соціальна робота та інші.

Налагоджена роками система перезарахування кредитів та адаптації студентів дозволяє їм максимально ефективно продовжувати навчання на бакалаврському та магістерському рівнях без зайвих академічних бар’єрів.

Дорогі друзі з Володимирського коледжу, ви – невіддільна частина нашої великої сковородинівської родини. Ми щиро пишаємося тим, що ви щороку довіряєте нам своє професійне становлення, і відкриті до подальших спільних ініціатив заради майбутнього української освіти!

Запис УГСП відвідала делегація з Володимирського фахового педагогічного коледжу імені Агатангела Кримського спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

EAIE brings together representatives of universities, educational organisations and international networks from across the world. It provides a unique platform for professional dialogue, the exchange of experience, the development of partnerships and discussions on future educational, research and international project initiatives.

It was particularly valuable to meet our trusted long term partners, with whom the University already shares successful projects, mutual trust and many years of cooperation. At the same time, the conference offered excellent opportunities to establish new professional contacts and initiate partnerships that may lead to international projects, academic mobility programmes, joint research and new educational initiatives.

Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav expresses its sincere gratitude to Cormack Consultancy Group, and personally to Charles Cormack and Oleksandr Smirnov, for their continuous support, valuable initiatives and commitment to Ukrainian universities. These opportunities enable Ukrainian higher education institutions to expand their international networks, identify new partners, develop project consortia, strengthen institutional capacity and create new opportunities for students and staff. Such support makes a meaningful contribution to the growth of Ukrainian universities and their further integration into the European higher education area.

The University administration attaches strategic importance to the development of international cooperation. Rector Vitalii Kotsur and Vice Rector for International Relations and Project Activities Oksana Kovtun view participation in events of this level as an essential part of the University’s internationalisation. Professional contacts and personal meetings should lead to concrete agreements, sustainable institutional partnerships and practical opportunities for the entire university community.

Oksana Kovtun returns from EAIE with new contacts, project ideas and promising opportunities that the University team will continue to develop. A modern university must be visible, open to the world and actively engaged in international educational, research and project cooperation.

Запис Strengthening International Partnerships: Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav at EAIE 2026 спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Захід пройшов у форматі живої, глибокої дискусії між провідними українськими та литовськими істориками, видавцями, викладачами та студентами. Пропонуємо зануритися в атмосферу зустрічі крізь призму прямих мов та найяскравіших цитат її учасників.

Ще 8 вересня 2026 року солідна литовська делегація та представники вітчизняної наукової спільноти розпочали презентаційний тур із Луцького національного технічного університету. Долучився до цієї події і ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур. Під час візиту до ЛНТУ гості на чолі з депутатом Сейму Литви Валдасом Ракутісом, професором Альвідасом Нікжентайтісом та представниками Форуму Єжи Гедройця зустрілися з ректоркою університету Іриною Вахович, оглянули сучасні навчальні простори та презентували студентам фундаментальні видання – «Велике князівство Литовське: політика та суспільство доби пізнього середньовіччя» та «Історія Литви: з найдавніших часів до 1569 року». Зустріч у Луцьку стала потужним стартом для налагодження нових міжвузівських контактів та обміну досвідом.

Естафету мандрівки цими знаковими книжками вже за два дні, 10 вересня 2026 року, прийняв Університет Григорія Сковороди в Переяславі. Після зустрічі та прогулянки територією університету, у 114 аудиторії Центру інноваційного навчання та трансферу технологій «Innovation Training & Tech Transfer Center» розгорнулася масштабна історична панель, яка об’єднала провідних дослідників двох країн.

Відкриваючи захід, ректор університету, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур наголосив на гострій необхідності переосмислення нашого минулого та подолання імперських стереотипів:

«Кожна сторінка історії України, свого часу, була дуже сильно заангажована радянською історіографією і російською історією. Якщо ми зараз подивимося, на яких ми книжках виросли, то там будуть Татіщев і Карамзін тощо. Але це інший погляд на нашу історію. Все-таки історія України повинна бути українською», – висловив переконання Віталій Вікторович та розповів про системну роботу університету та анонсував нові амбітні ініціативи:

«Коли ми вперше потрапили до Вільнюса на Конгрес дослідників історії, який організовував пан Альвідас, виникло чітке усвідомлення: на превеликий жаль, знань з історії Литви у нас в країні дуже мало. Особливо базових знань для всіх: у школах, коледжах, університетах. Саме тому виникла ідея заповнити ці прогалини у вивченні історії Великого князівства Литовського. Ми стартували в цьому напрямі: цього року провели вже другу літню школу, є студенти, які відвідували Литву, захищаються докторські дисертації. У нас є великі плани по створенню спеціалізованого центру, адже є і матеріали, і фахівці, які за це вболівають».

Головний ідеолог проєкту, директор Інституту історії Литви, професор Альвідас Нікжентайтіс поділився думками про те, чому Переяслав став однією з ключових точок презентації:

«Сама ідея про те, що Велике князівство Литовське – це не тільки литовська історія, а й українська історія – часто лунала від моїх українських колег. І коли ми приїхали сюди, в Переяслав, почали говорити з вашим ректором, з того все і почалося. Наша програма складається з трьох частин: серія онлайн-лекцій для українських університетів, організація спільних літніх шкіл (цього року до нас долучилися й студенти з Віденського університету), і третя складова – видавничий проєкт. План – видати серію із 30 книжок до кінця цього року».

Принагідно, литовський історик також звернув увагу на важливий політологічний вимір:

«У Литві немає жодних сумнівів, що суверенітет країни лежить не на сході, з Московією, а на заході. Саме з Великого князівства Литовського почалися зв’язки Литви, України, Білорусі з усією Європою. Тоді вперше європейський напрямок став очевидним. Тому це надзвичайно важлива тема і для політологів».

Видавець, засновник видавництва «Вільні люди» Владислав Сидоренко розповів про масштабну роботу над перекладами та ідеологічні виклики минулого:

«Питання, яке мене бентежило все життя: чому історія України вивчається починаючи з Київської Русі, потім Річ Посполита, а далі відразу Російська імперія і СРСР? Куди поділися 300 років історії Великого Князівства Литовського? Насправді це був найбільш вдалий період в історії України – величезний європейський блок із сучасними цивілізаційними цінностями та конфедеративним устроєм. Я дійшов висновку, що відсутність інтересу до цього періоду – результат ефективної ідеологічної роботи Москви, яка тривала століттями».

Розповідаючи про видавничі плани, пан Владислав зазначив:

«Ми підготуємо десяток академічних робіт, які дадуть можливість запускати повноцінні освітні курси в українських закладах вищої освіти вже починаючи із січня. А загалом проєкт розрахований на 30 книг. Ми намагаємося своїми силами повернути те, що в нас уже було. Європейський Союз – це багато в чому нащадок Великого князівства Литовського. Ми не прагнемо кудись іти – ми маємо відновлювати те, що було нашим споконвіку».

Відомий український історик-геральдист Олег Однороженко підкреслив, що доба ВКЛ є ключем до розуміння української ідентичності:

«Дотепер в українській історіографії існує міф про «темні віки» після монгольської навали, ніби наша історія стояла на паузі. Це абсолютно не так! Джерел мільйони, але їх немає кому вивчати, бо немає загальної візії. Наше завдання – створити цю критичну масу академічної літератури, щоб виховати нові кадри істориків».

Порівнюючи державотворчі моделі минулого із сучасністю, пан Олег зазначив:

«Пориньте в історію Великого князівства Литовського і порівняйте її з теперішнім Євросоюзом. Це була спільнота різних етносів, де українські землі мали серйозну автономію, самоврядність і власні еліти. Що характерно – там не було міжетнічного чи релігійного антагонізму. Вже тоді існувало чітке неприйняття московської деспотичної моделі, бо люди прагнули повної самореалізації та свободи».

Виконуюча обов’язки директорки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Марина Навальна акцентувала увагу присутніх на важливості компромісів та діалогу в науці:

«Видання книжок – це завжди наукове свято. Спільні проєкти завжди спрямовані на компроміси та комунікацію. Це означає, що науковці й політики знайшли згоду і зробили крок уперед. Ми раді вітати наших литовських друзів у Переяславі й готові відкривати для них нові локації нашого заповідника», – ствердила Марина Іванівна.

Натомість завідувач науково-дослідного відділу історичного краєзнавства НІЕЗ «Переяслав» Тарас Нагайко додав історичних паралелей:

«Переяслав – дуже хороший лакмусовий папірець для того, щоб проявилися ці складні сторінки. У нас є Переяславська рада, з якою ми постійно ідеологічно боремося, розуміючи, що не можна дивитися на історію звужено. А от праці на кшталт досліджень про битву під Синіми Водами, Грюнвальд чи Оршу доводять нашу нерозривну тяглість до європейського простору. Ці нові книги стануть справжнім дороговказом для подальших студій», – засвідчив Тарас Юрійович.

На завершення офіційної частини наукова бібліотека УГСП презентувала гостям пам’ятний альманах «Закарбовані миті». Продовженням насиченого дня стало ознайомлення делегації з матеріально-технічною базою університету та велика екскурсійна програма музеями НІЕЗ «Переяслав».

Презентація литовських новодруків в нашому університету довела, що спільне європейське минуле України та Литви є потужним фундаментом для сучасного партнерства, освітянського розвитку й ментального єднання двох народів.

Запис В УГСП презентували фундаментальні праці з історії Великого князівства Литовського: чому це важливо для майбутнього України спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Повідомляється, що вагомим приводом для відзнаки стала участь відділу в масштабному проєкті «Найкращий роботодавець 2026». Ця ініціатива успішно об’єднує представників бізнесу, закладів освіти та студентів задля розширення професійних можливостей і побудови якісної комунікації на сучасному ринку праці.

Фахівчині відділу профорієнтації та працевлаштування системно працюють над створенням сприятливих умов для кар’єрного старту здобувачів освіти. Підрозділ регулярно організовує зустрічі з потенційними роботодавцями, проводить різнопланові профорієнтаційні заходи та допомагає налагодити пряму взаємодію між академічною сферою і реальним сектором економіки.

«Отримана подяка – це не лише приємне визнання щоденної праці команди відділу, а й потужна мотивація розвивати партнерські зв’язки й надалі, підтримуючи молодь у її професійному становленні», – зазначає керівниця відділу Ольга Хмелькова.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі на чолі з ректором Віталієм Коцуром щиро дякує команді UGEN за довіру, плідну співпрацю та спільну роботу над успішним майбутнім українських студентів.

Запис Відділ профорієнтації та працевлаштування УГСП отримав відзнаку від команди UGEN спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Повідомляється, що це високе визнання стало результатом глибокої та системної наукової роботи Ірини Володимирівни, присвяченої дослідженню біологічних ефектів тривалого радіонуклідного забруднення водних екосистем Чорнобильської зони відчуження. Затверджена тема її наукового дослідження звучить як «Репродуктивні та цитогенетичні біомаркери макрофітів як індикатори радіоекологічного стану водних екосистем у Чорнобильській зоні відчуження», і вона є надзвичайно актуальною для сучасної екологічної науки нашої держави.

У межах своєї дисертаційної роботи дослідниця детально вивчає реакцію водних рослин – макрофітів – на тривале радіаційне навантаження. Для цього Ірина Марущак використовує складний комплекс репродуктивних і цитогенетичних біомаркерів. Такий інноваційний та багатовимірний підхід дає змогу науковцям оцінювати приховані зміни не лише на рівні зовнішніх ознак окремого організму, а й зазирати значно глибше – безпосередньо на клітинний та репродуктивний рівні, де зароджуються перші адаптації до забрудненого середовища.

Особливу увагу в цьому масштабному дослідженні приділено визначенню найбільш інформативних показників, які в майбутньому можуть бути стандартизовані та використані для біоіндикаційної оцінки радіоекологічного стану водойм. Для проведення точного порівняльного аналізу науковиця використовує водні об’єкти Чорнобильської зони відчуження та водойми міста Переяслава. Таке географічне зіставлення дозволяє чітко простежити біологічні особливості розвитку одних і тих самих видів рослин за абсолютно різних рівнів екологічного та антропогенного навантаження. Завдяки своїй здатності акумулювати та відображати сукупний вплив різноманітних чинників середовища, саме водні макрофіти визначені як найбільш перспективні об’єкти для сучасного біомоніторингу.

Практична цінність роботи виходить далеко за межі суто теоретичної науки. Отримані результати відкривають нові можливості для здійснення точного біологічного моніторингу, оцінювання реального екологічного стану водойм та своєчасного виявлення територій із підвищеним рівнем радіонуклідного впливу. У перспективі виокремлений комплекс досліджуваних показників стане основою для розроблення універсального інтегрального біоіндикаційного показника. Це дозволить налагодити систему довготривалого спостереження за водними екосистемами як безпосередньо у Чорнобильській зоні відчуження, так і на інших територіях України.

Призначення президентської стипендії є не лише видатним особистим професійним здобутком Ірини Марущак, а й переконливим свідченням потужного дослідницького потенціалу молодих науковців Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Щиро вітаємо!

Запис Викладачка УГСП Ірина Марущак здобула стипендію Президента України за унікальні дослідження екосистем Чорнобиля спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Протягом п’яти днів учасники не лише слухали лекції провідних дослідників, а й працювали з історичними джерелами, відвідували археологічні пам’ятки та історичні локації, знайомилися з міською історією Вільнюса, Кернаве, Тракая та Медінинкая.

Перший день літньої школи розпочався у Вільнюському університеті. Після вступних слів модератора, ректора університету, доктор історичних наук, професора Віталія Коцура, представників Вільнюського університету та організаторів, учасники прослухали доповідь Олівера Шмітта «Чому історія Великого князівства Литви є важливою? Західноєвропейська перспектива».

Під час першого дня, окрему увагу, приділили темі приватних маєтків як своєрідної «держави в державі» та джерелам до вивчення етнічних і конфесійних спільнот Великого князівства Литовського. До обговорень долучилися науковці з України та Литви, зокрема Наталія Білоус, Олег Однороженко та Ігор Тесленко.

Однією з важливих частин програми стало неформальне спілкування учасників. Після навчальних занять українська, литовська та австрійська групи мали можливість поспілкуватися поза аудиторією та продовжити знайомство вже в неформальній атмосфері. Кожен австрійський студент розповів власну історію, що пов’язує його з країною, яку він представляв на проєкті. Литовська сторона також активно розповідала про Литву. Зокрема, учасники підготували тест, за кожну правильну відповідь у якому можна було отримати невеличкий смаколик.

Оскільки інтеграційний вечір відбувся 24 серпня, у День Незалежності України, українські студенти підготували відео, у якому розповіли історію нашої Незалежності. Протягом усього перегляду відео в бібліотеці, де відбувався неформальний вечір, панувала тиша. Після перегляду Вікторія Пивовар презентувала презентацію про український оберіг – мотанку, а Валерія Денисюк провела майстер-клас із плетіння мотанок.

Другий день школи учасники провели у Кернаве – одному з найважливіших історичних місць Литви. Тут говорили про формування політичної нації та особливості розвитку Великого князівства Литовського. Окремою темою стала історія українсько-литовських історичних студій в Україні та 35 років їхнього розвитку. Практичну частину дня продовжила сесія, присвячена археологічним джерелам з історії Великого князівства Литовського.

Третій день знову пройшов у Вільнюсі. Учасники працювали з темою джерел до вивчення конфесійного життя Великого князівства Литовського, після чого вирушили на археологічну екскурсію «Мультиетнічне місто Великого князівства. Приклад Вільнюса». Саме під час цієї частини програми молодь мала можливість побачити історію міста не лише через лекційний матеріал, а безпосередньо у міському просторі. Окремо говорили про Вільнюс як багатокультурне та багатоконфесійне місто, в якому протягом століть взаємодіяли різні спільноти.

Четвертий день літньої школи був присвячений Тракаю. Учасники вирушили до міста, де продовжили роботу з візуальними джерелами з історії Великого князівства Литовського. Після цього відбулася екскурсія до Тракайського замку та містом. Завершення дня стало своєрідним поєднанням історії та сучасної академічної співпраці – у Національному музеї «Палац Великих князів Литовських» відбулася презентація видань Едвардаса Гудавічюса та Рімвідаса Петраускаса в перекладі українською та англійською мовами.

П’ятий, заключний день школи учасники провели у Медінинкаї. Тут увагу зосередили на актових книгах і роботі канцелярії у Великому князівстві Литовському. Після лекційної частини відбулася екскурсія, а завершила програму спільна зустріч учасників та офіційне завершення літньої школи.

Одним із головних аспектів цьогорічної програми стало саме поєднання теоретичної та практичної роботи. Студенти протягом п’яти днів переходили від лекцій про політичну, конфесійну та соціальну історію Великого князівства Литовського до безпосереднього знайомства з археологічними, візуальними та писемними джерелами.

Здобувачка четвертого курсу Вікторія Пивовар розповідає:

«Поїздка до Литви стала для мене цінним досвідом, який поєднав навчання, практичну роботу, культурний обмін і можливість відкрити для себе багато нових знайомств. Особливо запам’яталися екскурсії, адже вони дали змогу ближче познайомитися з історією, культурою та архітектурою Литви й побачити місто з іншого боку. Сам Вільнюс справив дуже приємне враження, у якому поєднуються історична спадщина, сучасність і особливий ритм життя. Загалом ця поїздка подарувала мені не лише нові знання та навички, а й багато яскравих вражень, цікавих знайомств і спогадів, які ще довго залишатимуться зі мною»

Для українських учасників школа стала можливістю поглянути на історію України та Литви у ширшому європейському контексті, побачити місця, про які йдеться у наукових працях, та поспілкуватися з дослідниками й студентами з інших країн. Окрім навчальної програми, важливою складовою проєкту став міжкультурний діалог. Спільні лекції, дискусії, поїздки та неформальне спілкування створили простір, у якому студенти України та Литви могла не лише більше дізнатися про спільне минуле, а й налагодити особисті та професійні конта кти.

«Поїздка до Литви для мене стала справді особливим досвідом. За цей тиждень я не лише дізналася більше про історію та культуру Литви, а й побачила наскільки багато спільного мають наші країни. Особливо цінним було спілкування з литовськими та австрійськими студентами, нові знайомства й можливість обговорювати історію не лише на заняттях, а й у зовсім неформальній атмосфері. Вільнюс дуже сподобався своєю атмосферою, архітектурою та людьми, а сама поїздка залишила багато теплих спогадів і бажання ще раз повернутися до цієї країни», – говорить студентка спеціальності «Історія та громадянська освіта» Таміла Назаренко.

Цьогорічна літня школа вкотре показала, що спільна історія України та Литви є важливою основою для сучасного академічного діалогу. Вивчення Великого князівства Литовського дозволяє краще зрозуміти політичні, культурні, релігійні та суспільні процеси, які відбувалися на українських землях у XIV-XVI століттях.

«Дуже вдячна за можливість стати частиною цього проєкту та представляти Університет Григорія Сковороди в Переяславі. Окрема подяка декану Вячеславу Редзюку та ректору Віталію Коцуру за підтримку, довіру та можливість отримати такий важливий міжнародний досвід. Для мене це була не просто поїздка, а тиждень нових знань, знайомств, емоцій і вражень, які точно залишаться зі мною надовго», – ділиться учасниця проєкту Вікторія Ляшенко.

П’ять днів навчання, археологічних екскурсій, роботи з джерелами та живого спілкування стали для учасників можливістю не просто вивчати історію, а буквально побачити її у просторі Вільнюса, Кернаве, Тракая та Медінинкая. Літня школа завершилася, однак започаткований нею діалог продовжується – через нові знайомства, наукові контакти, спільні дослідження та майбутні українсько-литовські освітні проєкти.

Запис Літня школа історії у Вільнюсі: українська та литовська молодь досліджувала спільну історичну спадщину спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Уже з пів на одинадцяту ранку сковородинівські простори наповнювалися гомоном студентів та викладачів, які побачилися чи не вперше від початку літа, а також першокурсників які тільки но знайомилися між собою. Поступово епіцентр уваги зміщувався до прихистку під головним корпусом університету, де лічені хвилини відділяли від старту урочистостей.

Об 11:00 ведучий заходу, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін офіційно відкрив сковородинівське зібрання, привітавши викладачів, студентів, батьків та поважних гостей. День знань для університету – це завжди свято єдності. Це час, коли дружна родина поповнюється першокурсниками, які роблять свої перші кроки у статусі студентів, а для старшокурсників починається фінішна пряма перед випуском.

Можливість вільно зібратися, співати Гімн та гордо підіймати синьо-жовтий стяг сьогодні дається надвисокою ціною. Саме тому найгучніші оплески та слова безмежної вдячності від усієї університетської спільноти пролунали на адресу тих, хто тримає над нами небо: Збройних Сил України, Сил оборони та протиповітряної оборони, Національної гвардії, прикордонників, фахівців ГУР та СБУ, рятувальників ДСНС, Національної поліції, а також медиків, волонтерів, освітян і всіх нескорених українців. Вшановуючи пам’ять полеглих, присутні схилили голови у хвилині мовчання, згадуючи загиблих захисників, студентів, випускників, співробітників закладу та мешканців Переяславщини.

Зберігаючи традиції пам’яті навіть у таких складних умовах, університет делегував право покласти квіти до знакових місць найкращим здобувачам освіти. Студент другого курсу спеціальності «Середня освіта (Географія та краєзнавчо-туристична робота)» Василь Бондарчук та третьокурсниця спеціальності «Середня освіта (Українська мова та література)» Євгенія Власенко поклали квіти до меморіального комплексу воїнам, полеглим у війні з росією. Водночас другокурсник спеціальності «Практична психологія» Максим Баранов та студентка третього курсу спеціальності «Середня освіта (Англійська мова та література)» Альбіна Терещенко віддали шану видатному філософу, поклавши квіти до погруддя Григорія Сковороди. Атмосферу єднання доповнив зворушливий вокальний номер «Пісня буде поміж нас» у виконанні третьокурсниці Ольги Шевчук.

Звертаючись до присутніх, ректор Віталій Коцур відверто зауважив, що проведення свята під землею є серйозним викликом, але безпека залишається абсолютним пріоритетом.

«Ми вперше за війну, за п’ятий рік війни, проводимо 1 вересня в укритті… Тому ми повинні чітко усвідомлювати, що безпека для нас – це перш за все, – наголосив очільник альма-матер, – Університет Григорія Сковороди в Переяславі – це не просто заклад вищої освіти, це філософія. Це освітні традиції поколінь, які тут навчалися, починаючи з 1738 року, де був створений Переяславський колегіум, звідки тоді виходила вся еліта України… Університет Григорія Сковороди в Переяславі – це люди, і тому для нас кожен студент, кожна думка дуже важлива. Ми сповідуємо філософію студентоцентризму і поваги один до одного», – підсумував Віталій Вікторович.

Підтримав молодь і присутній міський голова Вячеслав Саулко, нагадавши про величну історію Переяслава як колиски української державності, де зароджувалася Київська Русь та звідки пішов Тризуб.

«На превеликий жаль, в Україні немає свята. В Україні йде жорстока війна. І це потрібно визнавати, і це потрібно розуміти, – звернувся до молоді Вячеслав Володимирович. – Для вас сьогодні бути тут, навчаючись у стінах цього університету, це є велика честь, але й велика відповідальність. Відповідальність перш за все перед собою, відповідальність перед країною… Кожен із вас повинен зробити все максимально для того, щоб вийти з цих стін дійсно воістину великими патріотами», – акцентував очільник міста.

Кульмінацією заходу стала традиційна посвята в першокурсники. Очільниця органів студентського самоврядування Юлія Сентіщева, згадавши свій вступ три роки тому, подякувала українським воїнам за можливість проводити свято у вільній і нескореній державі. Діставши свій збережений ще з першого курсу зім’ятий аркуш, вона зачитала слова обітниці. Під гучне та багаторазове колективне «Клянусь!» першокурсники пообіцяли відстоювати інтереси держави, долучатися до розбудови незалежної України, сумлінно здобувати знання та шанувати своїх викладачів.

Одразу після проголошення клятви відбулася незмінна церемонія передачі символічних атрибутів. З рук ректора Віталія Коцура студент першого курсу спеціальності «Консультативна психологія» Володимир Приходько отримав символічний ключ від країни знань, а першокурсниця спеціальності «Середня освіта (Біологія)» Надія Жила – великий студентський квиток.

Символічну крапку в офіційній частині поставила життєствердна композиція «Бути щасливими», яку виконала студентка четвертого курсу спеціальності «Середня освіта (Мистецтво. Музичне мистецтво)» Анастасія Чуприна.

Незмінно усі світлини, які протягом дня зробила Оксана Луцик, шукайте за посиланням. Не забудьте відзначити сторінки університету викладаючи їх у соцмережах.

Попри те, що цьогорічний старт відбувся в укритті, він довів незламність сковородинівського духу. Щойно дозволила безпекова ситуація, уся велика університетська родина за традицією зробила спільне фото на порозі рідної альма-матер та впевнено розпочала новий навчальний рік зустрічами із кураторами на факультетах. Нехай він буде мирним та успішним для всіх нас!

Запис Безпека, єдність та відданість традиціям: як в УГСП розпочали новий навчальний рік урочистостями в укритті спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Представники УГСП Вячеслав Різник та Юлія Сентіщева долучилися до участі у серпневій педагогічній конференції «Освіта у розвитку людського капіталу» спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.