У минулу п’ятницю, 15 березня 2024 року, в залі інформаційних ресурсів «Чумацький шлях» Університету Григорія Сковороди в Переяславі відбулася презентація наукової монографії «Культ вовка у військових традиціях Давньої України», науковця, захисника, учасника російсько-української війни Антона Бондаренко. Ця праця це найбільше дослідження про існування таких військових традицій саме на території України. Захід відбувся в межах ініціативи Центру ветеранського розвитку.

Антон Бондаренко – український письменник, кандидат історичних наук, учасник Революції Гідності, доброволець, брав участь у бойових діях на сході України у 2014 – 2015 роках. Після початку повномасштабної агресії РФ проти України виконував бойові завдання у Київській, Донецькій, Запорізькій областях. Побратимам він відомий під позивним «Меч». Літературний псевдонім автора – Мечислав Рисич. У 2019 – 2022 роках працював над дисертації на здобуття ступеня доктора історичних наук по темі «Тотемні військові традиції народів Центральної та Східної Європи».

У монографії досліджується культ вовка у військових традиціях на території українських земель. Розкривається зародження та розвиток тотемізму у військових станах різних етнічних груп, що населяли територію сучасної України: індоєвропейських етносів (кіммерійців, скіфів, сарматів, гетодаків, східних кельтів, давніх слов’ян, готів, скандинавів, балтів), народів алтайської (авари, хозари, кипчаки, монголи) та уральської (угри) мовних сімей. У монографії розглядається подальший розвиток тотемних військових традицій у період Київської Русі, архаїчні елементи культу вовка у звичаях українського козацтва, їх поступова дегероїзація та занепад. Особлива увага приділяється виникненню культу воїна-звіра в давніх слов’ян, можливі впливи на неї від військових традицій сусідніх етносів. У виданні описуються тотемно-міфологічна та практична бойова складові культу вовка у древніх народів.

З першої хвилини презентації слухачі затамувавши подих слухали звитяжну промову воїна-захисника, історика-науковця про генетичний потенціал українців, про історичне формування наших мужніх, сміливих воїнів, героїчних полководців, яке бере свій початок ще з етнічних груп, що є основою нашої нації.

Антон Бондаренко силою своєї думки, емоційно переніс присутніх у часи міфічних, сакральних бойових дій та звичаїв Сарматів, Скіфії та Київської Русі. Пояснив походження військового тотемізму та давніх традицій лицарів Війська Запоріжського, гайдамаків, що збереглися і набули актуальності сьогодні.

Цікавим у виступі науковця-воїна були приклади з історії, коли під час військових конфліктів саме вовки співпрацювали із людьми. Це була міжвидова співпраця, яка залишила свій слід у колективному несвідомому українців, яким притаманна відчайдушність, відвага, побратимство вовків. Також Антон Бондаренко розповів, про співпрацю з вовками аби вони допомагали захищати посіви від знищення іншими тваринами, про козаків-характерників, які, за легендами, могли перетворюватися у вовків, про Івана Сірка, який, власне, своє прізвисько отримав на честь вовка. Наразі наші славетні воїни, вивчаючи та сповідуючи споконвічний світогляд українців використовують символ вовка-перевертня, як символ Сил спеціальних операцій. Інші бойові підрозділи також використовують у своїх назвах і діях цю шляхетну тотемну тварину.

Принагідно, до презентації долучився побратим Антона Бондаренка, ідеолог «Центурії», вже відомий сковородинівцям за рядом зустрічей в закладі Сергій Червінський. Приміром, минулого літа він розповідав про культ меча від Скіфії до Русі.

Ну от й розпочав свій відлік останній місяць цієї буремної осені -листопад. Не знаємо як для кого, а от для сковородинівців перший його день точно запам’ятається пізнавальною лекцією науковця, вихованця Київського національного університету імені Тараса Шевченка, засновника історико-культурного проєкту «Скіфський воїн», дослідника клинкової зброї античності та культу меча Сергія Червінського. Зустріч проходила у вільному форматі в укритті під навчальним корпусом УГСП №1.

У ході лекції пан Червінський розповідав про культ меча у скіфів і сучасну воєнну доктрину України, а також люб’язно відповідав на запитання присутніх.

«Ми вперше через спробу розглянути питання скіфського спадку, і зокрема питання культу меча у скіфів, спробували акцентувати увагу саме на тому, що в умовах повномасштабної війни нам, як ніколи, потрібно формувати воєнну доктрину на основі спадку античності. Саме зі скіфів слід вважати перші процеси державотворення на теренах України, тому що, як не крути, у нас класичний скіфський період з VII по IV ст. до н. е., а в цілому він тривав майже тисячу років. У цьому процесі були задіяні фактично всі потужні держави того часу: від Греції до Персії, від Єгипту до Мідії і т. д. Але чомусь цю інформацію не беруть до уваги як акцент на потужні цивілізаційні процеси, які відбувалися на території сучасної України. Слід розглядати скіфський період як потужний фундамент не тільки для військової доктрини, а й національної ідеї і ідеології – це по-перше. А по-друге, ми нічим не маніпулюємо – ми робимо заявку на свій історичний спадок. Ми нічого не крадемо, нічого не позичаємо – ми натякаємо і акцентуємо увагу саме на цьому періоді», – ділиться з пресслужбою УГСП пан Червінський.

Про роль культу меча в сучасних умовах наш гість розповідає:

«Якщо взяти до уваги, що скіфи, як народ-військо, увійшли в історію своєю непереможністю, то в умовах війни це ще й прекрасний мотиваційний елемент. Я думаю, що культ меча в даному випадку відіграє роль, в першу чергу, своєю символічністю. І саме символ меча, який буде присутній в емблематиці, зіграє достатньо серйозну консолідуючу роль в умовах нинішньої війни».

Для тих, хто не мав можливості долучитися до лекції, ми зібрали кілька цікавих фактів із розповіді Сергія Червінського:

1. Друга світова війна – це один із яскравих прикладів, коли пропаганда зіграла не просто першу скрипку, – вона фактично до останнього моменту тримала світ в напрузі, допоки не була скинути атомна бомба. Люди почали думати, усвідомили масштаби руйнувань, смертей, які вони можуть заподіяти один одному в результаті технологічної еволюції озброєння. Альберт Ейнштейн, який брав безпосередню участь у цьому процесі, у 1953 році писав листи японському філософу із вибаченнями за те, що він долучився до цього проекту. Він насправді був противником використання атомної зброї. Тим не менше, ми зараз з вами є свідками того, що світ постійно натякає на використання ядерної зброї. Ці натяки – насправді досить тривожні, тому що, як відомо, коли хижак у безвиході, він використовує всі засоби, щоб накоїти ще більше лиха. Тож ми з вами повинні бути стриманими, розважливими і готовими до будь-якого розвитку подій.
2. Наша єдність після 24 лютого зіграла дуже круто. Жодні аналітики в будь-якій провідній країні світу не могли врахувати того фактору, що ми дійсно настільки сильно об’єднаємось ментально і почнемо використовувати будь-які засоби для того, щоб зупинити ворога, – це дійсно феномен.
3. Геродот казав, що скіфи – це народ, який живе від Дунаю до Дону. Він дає нам достатньо цінну інформацію, від якої «підгорає» у русні. Окупанти останнім часом почали фальсифікувати історію, пов’язану саме з періодом нашої античності для того, щоб «підтягнути», зманіпулювавши певними подібними культурними групами на Алтаї, і сказати: «У нас є адін народ від Дунаю до Алтаю». Коли почалася друга фаза повномасштабної війни з руснею, десь в квітні виступив директор Ермітажу Михайло Піотровський, сказавши щось на кшталт: «Це наш другий похід скіфів проти персів». Мало того, що вони накрали і вивезли унікальні сакральні артефакти для нашої нації, вони ще й дозволяють собі такі висловлювання.
4. У Переяславському музеї знаходиться єдиний в Україні, шикарний позолочений шолом халкідського стилю, знайдений біля шлюзу річки Карань у 1986 році. Це унікальна річ – у світі їх одиниці, а він був випадково знайдений саме на переяславській землі.
5. А ви знали, що біля Переяслава є унікальне скіфське городище? Воно ще, правда, не до кінця досліджене. Там знаходяться вали, які були захистом для отар овець, можливо, кіз, коней. Люди жили в окремій частині, а більша частина, окреслена валами, була фортифікаційною конструкцією для збереження своїх пасовиськ – це сотні, а, подекуди, і тисячі гектарів.
6. Росія – це геополітичний фейк. Немає такої нації, а «руський» – це просто прикметник … Мета русні – руйнування історичної пам’яті. А як казав Гебельс, брехня, повторена тисячу разів, стає правдою. Тож нам дуже важливо серйозно підходити до своєї роботи і апелювати до того, що наша історія значно глибша, ніж період Русі. Скіфи – це майже тисяча років.

Нагадаємо, що науковець уже вдруге відвідав сковородинівський університет.

«Цього разу аудиторія була більш військово-орієнтована, що достатньо приємно. Я думаю, що для студентів є сенс проводити різні майстер-класи в перспективі. Усе залежить від того, наскільки лектор горить бажанням донести людям важливу інформацію, якою він горить. Тобто та людина, яка віддається цій справі з душею і серцем, завжди отримує значно кращий фідбек. Тому я думаю, що виховання таких науковців саме в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі має під собою прекрасні перспективи», – вважає дослідник.

Нагадаємо, наприкінці минулого тижня до УГСП завітав Віталій Паздрій – метою зустрічі було проведення пізнавального тренінгу для викладачів ФФЕПО.

Птах був сакральним тотемом у древніх скіфів. Елементи хижого птаха обов’язково мали бути у руків’ї скіфського меча. Про все це можна прочитати у книзі відомого далеко поза межами нашої держави історика Сергія Червінського «Меч і Птах», яку 9 вересня презентували в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі. У ході зустрічі дослідник скіфських реліквій, зокрема й на території Переяславщини, висловив багато слушних думок та відкрив чималій аудиторії учасників зібрання багато нових історичних фактів та інших знань. Переповідаємо найцікавіші з них.

«Я почав цікавитися історією і скіфами ще у 5 років. Так склалося, що я науковець у третьому поколінні, і тема зброї супроводжує мене все моє життя. Себто, ще з дитинства я мав стимули. Вивченням скіфської тематики і клинкової тематики я предметно займаюся вже близько двадцяти років. Я тренуюся, займаюся клинковою справою, птахами. Розумієте, це певна форма світогляду. Чому саме ця тема? Бо протягом всієї історії людства основне, що воно робить стабільно, це воює. Не обов’язково це має бути війна у тій ретрансляції, яку ми спостерігаємо, – з негативної сторони. Насамперед, це внутрішній процес – дисципліна і ті певні моменти, які ти використовуєш задля еволюційних змін. Наприкінці 90-х я закінчив університет, і мені дуже запала в душу моя розмова з одним професором. Ми аналізували світову ситуацію, і він сказав мені: «Розумієш, от навіть зараз, коли людство почне набирати «жирок», то треба буде придумати якусь таку ситуацію, аби люди були в тонусі». Я розумію, що всім нам складно, країні складно і т. д. Але повірте мені – краще бути в тонусі, аніж протилежно».

«Скіфський період тривав найдовше в українській історії – майже тисячу років. Нині ми маємо її класичне історичне розуміння з VII по ІІІ століття до нашої ери. Сучасна російсько-радянська історіографія говорить нам про те, що скіфи невідомо звідки прийшли і куди зникли. Коли ви, шановні, будете читати деякі наукові роботи, то завжди слід думати наперед про те, що є правдиві факти і є маніпуляції. І от ці маніпулятивні твердження побудовані на гіпотетичних баченнях істориків, насамперед російсько-радянських, впродовж останніх 100-150 років, зумовили серйозні маніпулятивні зміни, через які ми втратили майже тисячу років свого історичного фундаменту»

«Переяславщина – це стратегічний плацдарм на всьому терасовому лісостепу. Вона знаходиться в унікальному коридорі завширшки в сто кілометрів, який починається з Полтавщини і простягається до Бориспільщини. Саме на цій території скіфи, яких розкопували в 60-70-х рр. ХХ ст., нічим не відрізнялися від т. зв. «царських скіфів», які були поховані на Півдні. Більшість поховань є похованнями воїнів, зокрема й жінок. Ваша земля настільки насичена матеріалом раннього середньовіччя, матеріалами з раннього залізного віку… Прикро, що тут відбувалося не так вже й багато досліджень. Як правило, мова йде про випадкові знахідки, що епізодично спливають у тому чи іншому куточку чудової переяславської землі. На їх основі вчені намагаються зліпити якусь картинку».

«Кожному народу важливо розуміти звідки він. Без цього розуміння ми не матимемо мотивації ні любити, ні захищати свою землю. Історія цивілізації – це, насамперед, еволюційний процес. Якщо раніше війна визначала для людства еволюційні моменти, то зараз мало що змінилося, крім, хіба що, певних змін у технологіях ведення війни. Наша книга робить першу спробу провести аналітику і в науково-популярній формі викласти інформацію про культ меча у наших предків, про зооморфний протокол в оформленні скіфських мечів і певних елементів декору. Також своєю працею ми розповідаємо про те, що наші предки полювали разом з хижими птахами. Історично склалося, що на той період вони для наших предків були надійними друзями. Вони дозволяли не турбуватися про те, що у тебе буде на столі, давали впевненість у тому, що ти матимеш здобич. Скажімо, яструб за одне полювання дозволяє отримати два-три зайці – цим можна нагодувати невеличку родину. Затрати на полювання, якщо ми будемо вимірювати їх в калоріях витрачених зусиль, при цьому мінімізуються».

«Наші предки були не просто розумні, а надрозумні. Поруч зі мною ви бачите банер з реконструкцією зображення скіфського царя, на голові якого дуже симпатичний халкідський грецький шолом. Він, між іншим, був випадково знайдений у 1986 році на Переяславщині, у заплаві річки Карань. Мова йде про непростий шолом – він єдиний в Україні: халкідський, з тонкою позолотою. Його однозначно носив ватажок високого рангу. Насправді й до сьогодні ми не маємо розуміння того, якими були назви, як вони озвучувалися у скіфському суспільстві. Називаймо їх скіфською військовою елітою, яка керувала індустрією війни. Говоримо про те, що якщо, на той час, ти «не мав зубів», то ти був «об’єктом харчування» тих, хто зуби мав».

«Релігія і магія у скіфів дуже тісно перепліталася. Приміром, зараз ви ходите в магазин і купуєте собі певні речі відповідно до бренду, назви, маркетингової концепції. На вулиці ви можете звернути увагу на логотип, який десь на людині є, і вже скласти про неї певне враження. Станом на тоді, наявність того чи іншого шифтика, голови, лап чи крил хижого птаха так само була елементом світосприйняття та ідентифікації людини чи тварини. Відтак, у скіфів оці зооморфні сюжети були і є єдиною збереженою мовою, яку нам необхідно навчитися читати і розуміти. Ми спробували зробити це у презентованій книзі».

«У книзі «Меч і Птах» ми доволі детально зупинилися на питанні культу меча. Я сьогодні взяв з собою на зустріч клинок, якому, щонайменше, 2300 років. Його, знову ж таки, було знайдено за загадкових обставин, і він є свідченням того, що у наших предків технічна думка була аж нічим не гірша, а може й навіть більш «жива», за певних умов. Я говорю так, адже зробити, практично, «на колінці» такий предмет з болотної руди – це непросто. Цей предмет говорить нам про багатоскладову і багаторівневу систему організації скіфського суспільства. Воно займалося пошуком руди, її сортуванням, випалюванням, виготовленням цього предмету. Це була родова традиція, ціла спеціалізація суспільства. Люди, які нею користувалися, мали бути досвідченими і могти дозволити собі використовувати такий предмет. Його мали виключно чоловіки. Свято Нового року вони відзначали навесні: вставляли у квадратну конструкцію з хмизу старого меча, поливали його кров’ю аби зафіксувати акт запліднення небом землі. Цей меч повинен був містити в собі якусь загальну історію племені. Релігія, як я вже сказав, поєднувалася з магією. Мабуть, завдяки тому цей культ і проіснував тривалий період на теренах сучасної України – а це майже тисячу років».

«Так склалося історично, що ми живемо з вами у надзвичайно цікавий період, який, насамперед, ставить перед нами досить серйозні вимоги до розуміння того, звідки наше коріння та той фундамент, від якого ми можемо відштовхнутися в умовах інформаційної війни. І сьогодні наш північний ворог намагається на себе перетягнути скіфську історію, розповісти про те, що вони теж, типу, скіфи, але з Сибіру. Такий собі діяч Сергій Шойгу офіційно заявив на нараді, здається, Російського географічєского сообщєства про те, що треба клонувати кістки скіфських воїнів на основі якихось там розкопок. Звісно ж, адекватні люди сприйняли цю інформацію як божевілля. Але те, що Росія останнім часом намагається перетягнути спадок, який належить саме Україні, говорить про те, що ця тема дуже актуальна, і її нам треба яскраво і цікаво подати. Я вас запевню, що настільки мілітаризовану успішну частину нашої історії ще треба пошукати. Вона успішна, бо і угорці, і казахи, і інші народи намагаються себе ототожнювати саме з нашими скіфами. Скіфський спадок – це наш важливий геополітичний елемент для інформаційної війни і предмет для викладання в закладах вищої освіти та школах».

«Я сподіваюсь, що тут нині сидять майбутні дослідники і генії. Можливо, хтось з вас стане президентом цієї країни. Чому б ні? То ж не просто «какая разница», а питання держави. Я би дуже хотів, аби ви розуміли, що державотворення – це досить серйозна справа. І це не бізнес. Це вміння прогнозувати майбутнє, щонайменше, на півстоліття після себе. І коли ви побачите політичного діяча, який щось прогнозує і пробує щось зробити, намагаючись використовувати історичний спадок, це буде перший маркер, який йому, як то кажуть, «ставить плюсик в карму»».

«Важливо фінансувати науку, фінансувати археологію. Загалом створити інтерес у молоді, аби вона займалася історичною наукою, адекватно досліджувала. Найцікавіше на цьому шляху – пошук істини. Не коли ти працюєш заради наукового звання і галочки, а реально міняєш картину світу в науковому форматі. Коли ти відкриваєш щось нове. Я хочу, аби ви мали конструктивні амбіції і міняли цей світ, а він разом з вами мінявся еволюційно. Чим більше ми будемо інвестувати в науку, тим більше істини відкриємо аби не використовувати старі маніпулятивні теорії і парадигми, які нам намагаються імплементувати.

«Коли у вас будуть діти, то дайте їм об’єктивну інформацію, коли вони запитають вас хто ми і звідки. Завжди є об’єкти для гордості. Нам нічого не треба придумувати і нікого не треба обманювати – у нас це все є, на противагу від деяких сусідів. І це наше. І це дуже важливо зрозуміти. Щойно ми зробимо свіже й нове бачення, посилаючись на цікаві аналітичні розвідки, то цілком ймовірно, що ця історія буде цілком коректно змінена на користь України».

Видається, у ході цієї зустрічі досліднику таки вдалося нагадати усім присутнім про те, хто ми та які наші витоки. Важливо, що Університет не лишається місцем виключно професійного зростання, а є місцем інтелектуального та культурного розвитку особистості, громадянина, патріота та члена суспільства. Слід додати, що зустріч не закінчилася офіційною частиною – по закінченню зібрання його учасники безпосередньо спілкувалися з автором, фотографувалися з мечем та клинком, які привіз гість. Книжку можна було придбати після зустрічі з автографом, вона коштувала 500 гривень. Уже незабаром на запрошення української діаспори Сергій Червінський планує презентувати її у Лондоні.