9 вересня 2026 року молодіжний простір «ТВіСТ», що в укритті Університету Григорія Сковороди в Переяславі, наново наповнився особливою енергетикою. Сюди у межах проєкту «University Live Stage» та у тісній співпраці з платформою «Культурні Сили України» до сковородинівців завітав музикант, автор пісень, фронтмен гурту NAZVA, військовослужбовець, учасник платформи Культурні Сили України Павло Гоц.

Зустріч стала першою подією формату в новому навчальному році. Замість звичного для гурту студійного звучання альта й контрабаса, Павло постав перед аудиторією в максимально камерному, акустичному форматі – лише він, гітара та живий діалог зі слухачами.

За кілька годин до анонсованого виступу Павло Гоц вже був у Переяславі та завітав до Меморіального музею Григорія Сковороди та Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка НІЕЗ «Переяслав». Гоц ознайомився з локальними історичними даними щодо перебування двох відомих українців на Переяславщині, а також  артефактами минулого, які, маємо надію, наихнули його на нові образи для пісень.

По поверненню Павло прогулявся територією альма-матер, залишив автограф на дверях Офісу Наукового товариства університету, а вже о 17:00 розпочав свою творчу зустріч із кількома десятками студентів та охочих у затишному просторі «ТВіСТ».

Зустріч розпочалася зі вступного слова модератора, провідного фахівця відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Максима Левченка, який привітав присутніх з початком нового сезону зустрічей та анонсував збір для підрозділів «Культурних Сил». Безпосереднє спілкування Павла Гоца з аудиторією одразу ж почалося з відповідей на запитання студентів про витоки творчості. Павло зізнався, що музику відчув ще в ранньому дитинстві. Його мама, піаністка і композиторка, якось посадила чотирирічного сина за фортепіано і зіграла «Хворобу ляльки» Чайковського.

«Я пам’ятаю, як я розридався під час того. Мама вирішила не травмувати дитину, перегорнула сторінку і зіграла «Нову ляльку» в мажорі, і мене одразу попустило. Тоді я зрозумів, що маю високу емпатію до музики», – пригадав артист.

Попри те, що згодом він здобув три освіти (режисера, актора театру і кіно та журналіста), опанував гітару, фортепіано, контрабас, флейту й ударні, музика залишилася його головним покликанням. На закиди хейтерів та поради писати «простіше» Павло завжди відповідав упертістю: «На історії мистецтв вивчають тих, хто зробив щось унікальне. Якщо Бог творець, то він нас усіх створив творцями. Треба просто визнати це в собі».

Звісно, аудиторія чекала на виконання головного вірусного хіта гурту «NAZVA» – пісні «Сіґеле-міґеле». Артист розкрив сковородинівцям справжній сенс цього треку, який насправді є описом традиційного маланкового вертепу.

«Я люблю Різдво більше за свій день народження. Ми святкуємо його два тижні. У нашій родині готують на свята виключно чоловіки, жінки відпочивають. Я готую всі 12 страв. Оскільки у вертепі є персонаж жида, який розмовляв мовою їдиш, то фраза «цигале мігале» перекладається просто як «біла коза»», – поділився Павло.

Він також розповів про культурні відмінності: у рідній для його колеги по гурту Ярослава Горлівці традиції Маланки були винищені радянською владою, як і в родині самого Павла, частину якої свого часу депортували зі Львова до Сталінграда, де за святкування Різдва могли донести в КДБ.

Особливо щемливим став блок, присвячений військовій службі. Павло розповів, що навіть у найважчі дні на полігоні під час так званого «нульового дня» інструктори впізнавали його і просили фото для своїх дітей. Тепер музикант носить із собою спеціальні подарункові шеврони для тих, хто його впізнає.

Виконуючи проникливу композицію «Чужію я», він поділився історією її створення. Після тривалої відсутності через службу Павло приїхав до сестри. Його маленький племінник, який до цього ще не вмів розмовляти, звернувся до нього повними реченнями: «Павло, тебе так довго не було. Де ти був?»

«Я зрозумів, що все міняється, а ти за цим не встигаєш. Я усвідомив: у чужім стані я вдома точно бути не хочу. Тому не чужійте. Пишіть мамам, татам, родичам – це дуже важливо», – звернувся до присутніх військовослужбовець.

Не оминули й тему окопного братерства. Павло зізнався, що на війні рятує гумор, зокрема й чорний: «Ви стаєте другою родиною. Якщо тих колег знаходиш – ти себе добре почуваєш, якою б складною не була задача, чи то на нулі, чи за 15 кілометрів від лінії зіткнення. А батьки на моє рішення піти у військо відреагували класично: плакали і пишалися».

Напередодні виступу Павло Гоц відвідав музей Григорія Сковороди, де наново надихнувся ідеями філософа про «сродну працю». Тож символічно, що зі сцени пролунала пісня «Щастя», написана на слова нашого патрона. Музикант зауважив, що текст, якому майже 300 років, сьогодні звучить абсолютно сучасно.

Ексклюзивом вечора стала прем’єра абсолютно нової пісні. За словами Павла, через стрес на службі він не писав пів року, а потім склав трек із цитат, почутих на вулицях і передовій. Рядки «Квіти всі колючі, є найбільш живучі» (напис, який він побачив на стіні в Запоріжжі) та «Люди для людей – то дощ» глибоко зрезонували з аудиторією.

Відповідаючи на запитання про Нацвідбір на Євробачення з треком «Slavic English», Павло зізнався, що ідея виникла після створення англомовних мультфільмів для Америки про українських дітей. Трек є маніфестом прийняття нашого акценту, яким ми розповідаємо світу про українські винаходи (від камери на крані для зйомок «Титаніка» до вертольотів Сікорського та CD-дисків). До речі, команда Нацвідбору спочатку пропонувала зробити візуал про буквального «персонажа Славіка», але гурт відстояв свою інтелектуальну концепцію.

Павло Гоц виявився надзвичайно різнобічною особистістю з цікавими захопленнями. Відповідаючи на бліц-запитання студентів, він розповів, що не вірить у натхнення, а лише у багаж знань. У його плейлисті органічно вживаються «Tenacious D», «Eels», «DakhaBrakha», «Esthetic Education» та Адріано Челентано. Він обожнює мультфільми від Pixar (саундтреки яких збирає на вінілі), «Gravity Falls», аніме «One Piece», фільм «Шоу Трумена» та стрічки Параджанова.

З відеоігор музикант відзначив «Red Dead Redemption 2», «Brutal Legend» (заради якої купив PS3) та легендарну серію «GTA». А найбільшою гордістю для геймерів стало те, що пісні Павла відтепер можна почути на внутрішньому радіо у довгоочікуваній грі «S.T.A.L.K.E.R. 2».

Щодо гастрономічних вподобань, артист зізнався в любові до простої сільської кухні: вареників, борщу, баношу та галицької «мандибурки» (запеченої картоплі з салом і часником). А вдома на нього завжди чекає улюблений лабрадор на ім’я Кобза.

Наприкінці вечора Павло виконав пісню-присвяту військовим побратимам, а завершив основну програму класикою Володимира Івасюка «Пісня буде поміж нас», яку співав увесь зал. Після гучних вигуків «на біс» артист ще раз заспівав «Чужію я».

Традиційно, організатори зустрічі віддячили гостю пам’ятним «Щорічником Сковороди» та картиною від митців університету.

Ще з півгодини після офіційного завершення зустрічі присутні фотографувалися з Павлом, рефлексували про його творчість, знімали тіктоки та, навіть, дарували на дорогу мамині закрутки. Головною ж місією заходу стала благодійність: протягом усього вечора учасники зустрічі донатили на потреби «Культурних Сил України».

Уже незабаром усі ті, хто з тих чи інших причин, не зміг бути присутнім на виступі Павла зможуть побачити його у відеоформаті на youtube-каналі університету. Наразі наполегливо радимо переглянути фотозвіт з події від Ірини Середи: https://8623-irina.gallera.io/pavlo-goc

Ініціаторами формату «University Live Stage» є Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, Наукове товариство університету та соціально-гуманітарний відділ за підтримки ректора Віталія Коцура. Як і було обіцяно, подібні зіркові зустрічі у цьому форматі проходитимуть у надвечірній час, аби до них могло долучитися якомога більше охочих мешканців громади. Анонси нових зустрічей – вже за деякий час.

Перший тиждень навчального року добігає завершення – час видихнути та підготуватися до перших вихідних. А аби очікування нового тижня було цікавішим, маємо для вас неймовірний зірковий анонс – у прийдешню середу, 9 вересня 2026 року, гостем університету стане відомий український музикант, автор пісень, фронтмен гурту «NAZVA» та військовослужбовець, учасник платформи «Культурні Сили України» Павло Гоц.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі продовжує свій зірковий проєкт «University Live Stage» у новому навчальному році. Це вже третя подія в межах формату загалом та перша цієї осені, яка є чудовим продовженням співпраці з платформою «Культурні Сили», що розпочалася цієї весни.

Павло Гоц  яскравий представник сучасної незалежної української сцени. Його галицько-донбаський гурт «NAZVA» (створений спільно з Ярославом Яровенком) завоював серця мільйонів слухачів унікальним звучанням, де поєднуються альт, контрабас і неймовірна енергетика. Настав час почути творчі набутки хлопців у акустичному гітарному форматі і сковородинівцям!

Творча зустріч та виступ Павла розпочнуться о 17:00 на вже знайомій завсідникам наших зустрічей локації – у молодіжному просторі «ТВіСТ», що розташований в укритті під навчальним корпусом університету №2 – жодна повітряна тривога не повинна завадити нашій зустрічі з мистецтвом.

Творчість музиканта на слуху у багатьох українців завдяки кільком культовим трекам, які, маємо надію, лунатимуть і в Переяславі та його університеті:

• «Сіґеле-міґеле» – головний вірусний хіт гурту, який свого часу лунав із кожного чарту та підкорив український TikTok.
• «Щастя» – глибока та атмосферна композиція на слова нашого патрона Григорія Сковороди, музику до якої написав сам Павло Гоц.
• «Тихо-тихо» та «Твій сміх» – ліричні треки, що стали саундтреками до багатьох особистих історій українців.
• «На краю світів» та колаборації з іншими відомими артистами (зокрема, треки «На дно» з KRUTЬ чи спільні роботи в межах платформи «Культурні Сили».

Проте сьогоднішня діяльність Павла – це не лише про велику сцену та музичні експерименти, а й про безпосередній захист нашої країни в лавах ЗСУ та культурну дипломатію на передовій.

Під час зустрічі у форматі «живого спілкування» Павло ділитиметься думками про роль музики й артистів під час війни, досвід служби в лавах «Культурних Сил» та те, як творчість допомагає триматися українцям у найважчі часи. У програмі вечора – знайомі композиції, щирі розмови про важливе та неймовірна енергія незламності.

Ініціаторами та організаторами такого формату зустрічей, за підтримки ректора Віталія Коцура, є Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, Наукове товариство університету та соціально-гуманітарний відділ. Цей захід проходить у тісній співпраці з «Культурними Силами» – об’єднанням діячів культури, які зібралися задля підтримки військових, розвитку критичного мислення та громадянської свідомості українців через активну участь у формуванні культурного середовища, що безпосередньо резонує цінностям, які ми закладаємо у проєкт «ULS».

Варто нагадати, що вхід на всі події в межах проєкту «University Live Stage» є вільним, проте кожен захід передбачає благодійну мету. Традиційно присутні зможуть долучитися до збору коштів на підтримку підрозділів Сил Оборони України – цього разу допомагаємо потребам «Культурних Сил».

Приходьте за порцією якісної української музики та світлої енергії, яку подарує ця зустріч. Зустрінемося у «ТВіСТі» – культурно відпочинемо та підтримаємо українське військо разом!

22 травня 2026 року в актовій залі Університету Григорія Сковороди в Переяславі було сповнено гомоном, усмішками та піднесеним настроєм студентів, викладачів, науковців та почесних гостей. Тут відбулося масштабне дійство, яке об’єднало одразу дві вагомі події – відзначення Дня науки та продовження святкування 40-річчя новітнього поступу нашого закладу.

За чотири десятиліття альма-матер виплекала не одне покоління талановитих педагогів, науковців та патріотів, тож свято зібрало справжнє сузір’я почесних гостей, викладачів та співробітників, здобувачів вищої освіти та випускників альма-матер.

Урочиста частина розпочалася зі вступного слова незмінного ведучого ключових сковородинівських заходів, провідного фахівця відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександра Молоткіна, який привітав учасників урочистого засідання наглядової ради та наголосив, що цей рік проходить під знаком 40-річчя Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Олександр Юрійович відзначив історичний шлях закладу: від невеликої філії столичного інституту до потужного, знаного в Україні та світі самостійного університету. Подякувавши попередникам і нинішньому колективу за невтомну розбудову альма-матер, промовець висловив тверду впевненість, що попереду на велику університетську родину чекають нові сторінки славної історії, які вони продовжуватимуть успішно писати разом.

Після того як присутні згуртувалися довкола виконання Державного Гімну України, вони схилили голови у журбі перед світлою пам’яттю захисників та захисниць України, мирних жертв що полягли у горнилі російсько-української війни. Почесне право покласти квіти до погруддя Григорію Сковороди на території університету було надано студенту IV курсу факультету фізичної культури, спорту і здоров’я Петру Жилі та студентці факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології Анастасії Чуприні.

Офіційну частину урочистостей відкрив ректор Віталій Коцур – доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАПН України.

«Доброго дня, сковородинівці! Щиро вітаю вас із сьогоднішнім святом. Це лише початок нашого річного відзначення 40-річного поступу університету. За ці роки сформувалася потужна наукова школа, ми випустили тисячі фахівців, які сьогодні навчають і виховують молоде покоління на засадах людиноцентризму, патріотизму, любові до рідного краю та гідності. Ми виховали воїнів, ветеранів і тих людей, які нині творять сучасну Україну.
Сьогодні Університет Григорія Сковороди в Переяславі знають не лише в Україні, а й далеко за її межами. Нас знають як заклад, що готує не лише сильних педагогів, а й потужних управлінців, психологів, лідерів і державотворців. Особливо важливо, що 10% нашої університетської родини – це учасники бойових дій та ветерани. Саме тому сучасна місія університету – це не лише якісна освіта, а й потужна соціальна відповідальність і підтримка тих, хто боронить державу.
Що таке Університет Григорія Сковороди в Переяславі? Це дух історії, це наше гасло «Libertas per Sapientiam» – «Свобода через мудрість». Це понад 300 років освітньої традиції Переяславщини – від Переяславського колегіуму до сучасного класичного університету.

УГСП – це не просто заклад освіти. Це родина. Це місце, де об’єдналися люди з усіх куточків України, де знайшли підтримку наші колеги зі Сходу та Півдня. Я пишаюся тим, що маю честь працювати поруч із вами, бути частиною цієї великої команди та разом продовжувати нашу освітню традицію. Бажаю всім нам витримки, стійкості та єдності. Продовжуємо трьохсотлітню освітню традицію і святкуємо 40-річний поступ! Слава Україні!» – наголосив Віталій Вікторович.

 Надалі з екрану до сковородинівської спільноти звернувся Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий:

«Шановні колеги, шановна спільнота університету, дорогі друзі. Щиро вітаю вас із цією важливою датою 40-річчям відновлення традиції вищої освіти в Переяславі. Це не лише про дату, це про тяглість і про роль, яку університет відіграє сьогодні. Такий університет, як ваш, відноситься до містоутворюючих закладів, які є опорними точками для міста і регіону, формують середовище, утримують молодь, створюють можливості.

І це особливо важливо зараз. Окрім того, сьогодні окрема місія у педагогічних університетів, адже через підготовку вчителя ми фактично працюємо з майбутнім поколінням цієї країни. І це пряма відповідальність за якість школи, за підготовку вчителя і за ті результати, які ми побачимо вже найближчими роками. Але слід усвідомлювати, що сьогодні вища освіта виконує не лише освітню, але й важливу функцію стійкості.

Вона дає молоді можливість залишатися в Україні, навчатися, розвиватися, пов’язувати своє майбутнє з країною. Ми змінюємо підходи до фінансування вищої освіти, зокрема запускаємо систему грантів, щоб підтримувати вступників і давати їм більше можливостей обирати навчання в Україні. Паралельно ми розвиваємо можливості в науці, через проектну аспірантуру, через формування національної системи дослідників.

Це про те, щоб молоді люди могли не лише навчатися, а й реалізовувати себе в дослідженнях тут, в Україні. Для держави принципово важливо, щоб молодь залишалася в Україні, навчалася, розвивалася і бачила тут своє майбутнє. Наше завдання створювати для цього реальні можливості. Саме це ми робимо разом з вами», – йшлося у зверненні Оксена Васильовича.

Музичним подарунком для всіх присутніх став надзвичайно чуттєвий виступ студентки факультету української та іноземної філології університету Ольги Шевчук, яка виконала відому композицію із репертуару Алессандро Сафіна «Luna tu».

Наймасштабнішою частиною дійства стала церемонія нагородження. Спершу для вручення високих відзнак на сцену запросили Президента Національної академії педагогічних наук України, академіка НАПН України, доктора філософських наук, професора, голову Наглядової ради УГСП Василя Кременя.

«Доброго дня, шановні друзі. Шановний пане ректоре, студенти, викладачі, співробітники! Дозвольте від Наглядової ради вашого славного університету та від Національної академії педагогічних наук України щиро і сердечно привітати вас зі святом! Щойно відбулося засідання Наглядової ради, де ми заслухали звіт ректора Віталія Вікторовича про роботу за останній рік та й, власне, за всі п’ять років. Хочу доповісти вам, що Наглядова рада одноголосно високо оцінила діяльність і ректора, і всього колективу університету.

40 років – з одного боку, багато, як для життя людини, а з іншого, як для колективу, не так і багато. Але цей університет розвивався на моїй пам’яті, і я можу сказати, що зроблено було надзвичайно багато. Якщо порівняти стан речей 40 років тому і нинішній, то це абсолютно різні речі. У чому причина успіху? Перш за все, я думаю, у тому колективі, у всіх його поколіннях, які ці 40 років творили і сьогодні працюють в університеті. І, безумовно, це велика заслуга очільників закладу. Тому сьогодні я хотів би віддати особливе належне попередньому ректору – Віктору Петровичу Коцуру…», – на цих словах Василя Григоровича зала вибухнула гучними оплесками. Усі присутні підвелися зі своїх місць і стоячи аплодували протягом двох хвилин, віддаючи шану людині, яка присвятила своє життя становленню альма-матер. Розчулений Віктор Петрович вийшов на сцену і став поруч із Василем Кременем, який після овацій продовжив свою промову:

«Шановні друзі, я дуже радію з того, що був причетний до певних сторінок розвитку вашого університету. Пригадую 2000 рік: я тільки став Міністром освіти і науки, і тоді за клопотанням закладу ми вперше надали йому третій рівень акредитації. У 2002 році я підписав подання до Кабінету Міністрів щодо перетворення вашого інституту на університет. А вже у 2004 році, за поданням ректора Віктора Петровича Коцура, університет отримав найвищий, четвертий рівень акредитації.

Була й ще одна цікава сторінка нашої співпраці. Років десять тому ми разом із Віктором Петровичем були в Польщі, в Університеті Адама Міцкевича в Познані. Нам дуже сподобався їхній європейський формат назви: без оцих довгих і громіздких «державний вищий навчальний заклад, національний технічний…» і так далі. Ми обмінялися думками, і я сказав: «А чому б не зробити в Переяславі щось подібне?». Віктору Петровичу ідея теж припала до душі. І ось у 2021 році з’явилася ця лаконічна, красива назва – Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Ви – спадкоємці потужних освітніх традицій. Таке глибоке історичне коріння, як у Переяславі, знайти десь в Україні важко. Нагадаю лише 1702 рік: за ініціативи Івана Мазепи тут була створена перша школа при єпархіальній кафедрі. До речі, пане ректоре і пане мере, це гарна нагода наступного року відзначити 325-річчя освітньої діяльності в місті Переяславі.

Ваш сьогоднішній успіх стоїть на плечах попередників, але він примножений завдяки вашим зусиллям. Я щиро дякую вам за творення цього потужного університету. Мені дуже приємно свідчити, що заклад має надзвичайно тісні зв’язки з Національною академією педагогічних наук України – у нас багато спільних проєктів, захистів та іншої співпраці. Тому НАПН України вирішила щедро, наскільки ми можемо, відзначити працівників університету. Вам 40 років, і ми прикинули, що по одній нагороді за кожен рік – це буде якраз. Тож маємо 40 нагород, і доведеться трохи зачекати, поки їх усі вручать. Дякую вам!», – підсумував президент НАПН України.

Спершу за багаторічну плідну науково-дослідну діяльність, зокрема вагомий внесок у вивчення інтелектуальної спадщини видатних діячів аграрної науки України та успішний захист дисертаційного дослідження на базі Університету; відзначаючи системну підтримку освітніх ініціатив, надання благодійної допомоги для розбудови інфраструктури закладу та вагомий особистий внесок у реалізацію соціально значущих проєктів; а також з нагоди 40-річчя Університету Григорія Сковороди в Переяславі медаллю Національної академії педагогічних наук України «Володимир Мономах» нагородили кандидата історичних наук, мецената та випускника університету Юрія Павлушка.

Надалі за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм і вагомий внесок у підготовку педагогів, розвиток вітчизняної науки й техніки та з нагоди 40-річчя Університету Григорія Сковороди в Переяславі були відзначені:

• Медаллю «Григорій Сковорода»: Коцур Віталій Вікторович, Джуран Василь Миколайович, Хомич Валерій Феодосійович, Троценко Валерій Володимирович, Чернов Борис Олексійович.
• Медаллю «Леся Українка»: Коцур Надія Іванівна, Доброскок Ірина Іванівна, Ігнатенко Наталія Вікторівна, Левченко Тетяна Миколаївна, Калмикова Лариса Олександрівна, Кучеренко Світлана Юріївна, Тютюнник Оксана Михайлівна, Шапран Ольга Іллівна, Токмань Ганна Леонідівна.
• Медаллю «Іван Франко»: Коцур Віктор Петрович, Куйбіда Віктор Віталійович, Козубенко Леонід Миколайович, Мірошніченко Денис Анатолійович, Потапенко Олександр Іванович.
• Медаллю «Ушинський К. Д.»: Васенко Василь Васильович, Дудар Василь Леонідович, Різник Вячеслав Володимирович, Сіропол Володимир Олександрович.
• Почесною грамотою Національної академії педагогічних наук України: Вінс Вікторія Анатоліївна, Воловик Людмила Михайлівна, Ткаченко Олеся Віталіївна, Соловйова Тетяна Миколаївна, Харченко Наталія Валентинівна.
• Грамотою Національної академії педагогічних наук України: Опанасенко Наталія Іванівна, Черненко Галина Миколаївна, Лохвицька Любов Василівна, Малашевська Ірина Анатоліївна, Руденко Оксана Володимирівна.
• Подякою Національної академії педагогічних наук України: Ковальська Катерина Володимирівна, Козубенко Юрій Леонідович, Перчук Оксана Володимирівна, Редзюк Вячеслав Володимирович, Хмельницька Олена Сергіївна, Хмельницька Людмила Василівна, Шемуда Марина Григорівна.

Перехід до наступного блоку привітань прикрасив виступ студента факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології Іллі Головка, який виконав невмирущу пісню «Два кольори» (муз. О. Білаша, сл. Д. Павличка) у супроводі концертмейстера Світлани Чорнобай.

Церемонію продовжив Віце-президент НАН України, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, член Наглядової ради Олег Рафальський.

«Надзвичайно приємно бути сьогодні в цьому залі, адже свята у нас зараз бувають не так часто, і тому радість від цього, мабуть, іще більша. Якщо ж говорити серйозно, то маю доручення від Президії Національної академії наук України привітати вас із 40-річним ювілеєм!

Коли ми думали, як вас привітати, то спробували проаналізувати: а якою ж є співпраця між Національною академією наук України та Переяславським університетом? Хотілося, щоб вона була такою ж системною, ґрунтовною та інституційною, як у Василя Григоровича з НАПН України. І виявляється, у нас теж є чим пишатися! Почнемо з основного: інститути Академії наук, зокрема Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України, з 2011 року виховали вам діючого ректора. Він і досі працює у нас за сумісництвом та є прикладом для багатьох, як потрібно працювати в сучасному науковому світі – світі, де науковець має бути в рейтингах, відповідати найвищим стандартам та невпинно розвиватися.

По-друге, виявляється, частина наших інститутів уже давно системно співпрацює з університетом. Це Інститут історії України, Інститут філософії, Інститут джерелознавства. Як ви помітили, більшість із них суспільно-гуманітарного профілю, адже і сам заклад займається саме такими напрямами. Але є інститути й абсолютно іншого характеру, проте дуже важливі – це Інститут гідробіології, Інститут географії. Тобто ми маємо справжню інституційну співпрацю, яка в нинішніх умовах повинна тільки ширитися й розвиватися.

Наука і освіта нероздільні. Це можна зробити тільки штучно, адже ми всі знаємо: науковець, який не вчиться, перестає бути науковцем, а освітянин, який не займається наукою і не підтримує свій рівень, перестає бути освітянином. Ми – як сполучені посудини, настільки близькі, що розділити нас неможливо. Тому нині у світі, зокрема за океаном, популярний новий термін – «наукова освіта». За цим велика перспектива, і ми, чесно кажучи, з цим сперечатися не будемо, бо впевнені, що так воно і має бути.

Національна академія наук теж готувалася до свята. На минулому тижні ми провели спеціальне засідання Президії, де одностайно висловилися за те, щоб привітати і відзначити найкращих працівників вашого університету нашими академічними нагородами. Тому я прошу мені допомогти. З величезним задоволенням маю честь оголосити…», – зазначив Олег Олексійович, перейшовши до приємної місії відзначення сковородинівців.

За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм і вагомий внесок працівників Університету Григорія Сковороди в Переяславі у розвиток освіти, науки, підготовку педагогічних і науково-педагогічних кадрів та утвердження авторитету вітчизняної науки Національна академія наук України нагородила: Коцура Віталія Вікторовича (відзнакою «За професійні здобутки»), Шапрана Юрія Петровича (відзнакою «За підготовку наукової зміни»), Брехунця Анатолія Івановича (Почесною грамотою Президії НАН України і ЦК профспілки), Гончаренка Олексія Миколайовича, Дем’яненка Бориса Леонідовича, Рика Сергія Миколайовича (Подякою НАН України).

За тим естафету привітань перейняв Голова Національної спілки краєзнавців України, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Олександр Реєнт:

«Шановні друзі, шановні колеги, дорогий Віталію Вікторовичу, дорогий Вікторе Петровичу! У мене сьогодні також свято, і я поясню чому. Щиро вітаю вас, адже кожне таке святкування нині – це певне психологічне розвантаження і відпочинок від того надскладного світу, у якому ми живемо.

Травневими весняними днями 1986-го року – професор Потапенко і Віктор Петрович не дадуть збрехати – ми разом із Сергієм Миколайовичем вперше з’явилися на цій землі, у Переяславському університеті. Відтоді, як влучно зазначив Віталій Вікторович, цей заклад став для мене справжнім затишком, став рідним і надзвичайно важливим у моєму житті – багато в чому завдяки нашій багаторічній дружбі з Віктором Петровичем та університетською родиною.

Майже щорічно я маю честь вручати відзнаки на ваших конференціях. Лише тиждень тому ми передали сюди 17 чи 18 нагород! Думаю, якщо порахувати всі відзнаки, які за ці роки вручила вам Національна спілка краєзнавців України, їх кількість буде не меншою, ніж в Академії наук. І це абсолютно заслужено! Адже та робота, яку проводить переяславська краєзнавча спільнота – вкрай важлива, часто волонтерська, спрямована на підтримку всіх нас. Проведення щорічних конференцій, круглих столів, наших краєзнавчих та історичних експедицій, підготовка видань – усе це було б просто неможливим без Переяслава і без вашої колосальної підтримки. Дякую вам за це! А зараз я з великою радістю перейду до вручення сьогоднішніх нагород», – вітально анонсував Олександр Петрович.

За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та вагомий внесок у підготовку педагогів, розвиток вітчизняної науки й техніки та з нагоди 40-річчя Університету Григорія Сковороди в Переяславі Національна спілка краєзнавців України нагородила: Березанську Ірину Михайлівну, Ващенка Сергія Володимировича, Водяного Олега Миколайовича, Козубенка Юрія Леонідовича, Коцур Лесю Михайлівну.

Нотку патріотичної енергетики у залі запалив фахівець навчально-наукового центру забезпечення якості освіти Борис Любченко, виконавши легендарну композицію Володимира Івасюка «Червона рута».

Яскравим візуальним доповненням до урочистих промов та привітань став показ нового промо-відео Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Присутні в залі мали змогу переглянути динамічний ролик, який у ключових датах підсумував величний 300-річний поступ освітньої традиції на Переяславщині. Ця захоплива відеомандрівка крізь століття – від зародження Переяславського колегіуму до потужного сучасного закладу вищої освіти – наочно продемонструвала глибоке історичне коріння, тяглість поколінь та незламний дух сковородинівської родини, яка продовжує творити історію, яка триває.

Безумовно, Університет є серцем Переяславської громади, тому до вітань не міг не долучитися міський голова міста Переяслава Вячеслав Саулко.

«Бути сьогодні на такому святі – це велика честь. Переяслав – це історія, культура і духовність, це місто, де зароджувалася нація. З давніх-давен він був потужним центром розвитку мови, науки та культури. І ми пишаємося, що ця славетна історія продовжується донині, і продовжуєте її саме ви! Щойно ми бачили на екрані віхи нашого поступу, а до цього – вітали на сцені відданих своїй справі людей. Саме ці науковці, професори та викладачі є величчю нашого міста.

У Переяславі діє понад два десятки музеїв, але однією з найяскравіших перлин громади є Університет Григорія Сковороди. Завдяки вам Переяслав знає весь світ – варто лише згадати, скільки ваших вихованців, олімпійських чемпіонів, підіймають прапор України на світових аренах! Окремо хочу звернутися до студентів: саме ви сьогодні творите славу університету і країни, ви – наше майбутнє.

Місто і університет – це неподільне ціле. Ми маємо надзвичайно тісну співпрацю з вашим чудовим, найенергійнішим та найспортивнішим ректором Віталієм Коцуром. Як один із прикладів нашої єдності – спільними зусиллями висаджений дендропарк, що вже став окрасою і закладу, і всієї громади. Слава нашому університету, слава викладачам, слава нашим героям-захисникам і слава Україні! А тепер маю велику честь відзначити подяками від міської ради тих сковородинівців, які примножують славу нашого краю», – ствердив Вячеслав Володимирович.

За особисті наукові здобутки, високу публікаційну активність і науково-пошукову діяльність та з нагоди Дня науки Переяславська міська рада нагороджує: Дзюбенко Олену Володимирівну, Костика Євгенія Петровича, Кравченко Тетяну Петрівну, Хараджи Марину Вікторівну, Шевчук Ларису Дмитрівну, Костінську Ольгу Миколаївну, Красюк Валентину Михайлівну, Лоху Анатолія Анатолійовича, Обертій Ніну Павлівну, Погребну Людмилу Миколаївна, Рубан Інну Володимирівну, Семененко Олену Газисівну, Товкун Лідію Павлівну.

Музичним акордом перед фінальним блоком знову стала пісня «Ми – українці» (муз. І. Корнілевича, сл. А. Матвійчука) у виконанні студента Іллі Головка.

Кульмінацією заходу стало вручення відзнак згідно з наказом ректора Віталія Коцура. З метою відзначення працівників і підбиття підсумків наукової та науково-педагогічної діяльності університету за багаторічну сумлінну працю, вагомі творчі досягнення, професійну майстерність та з нагоди Дня науки наказом університету було затверджено:

• Нагородити відзнакою університету «Орден княгині Ольги»: Онищенко Наталію Петрівну, Базилевич Наталію Олександрівну.
• Нагородити відзнакою університету «Орден Володимира Мономаха»: Кириченко Тараса Григоровича.
• Нагородити грамотою університету: Левченко Інну Миколаївну, Молоткіну Валентину Костянтинівну, Волженцеву Ірину Вікторівну, Доцевич Тамілію Іванівну, Литвина Андрія Федоровича, Мисан Інну Володимирівну, Ніколаєва Леоніда Олеговича, Стеценко Аллу Іванівну, Юзковець Ірину Олександрівну, Крикун Валентину Сергіївну, колектив Центру ветеранського розвитку (керівник – Т.М. Кузьменко).
• Оголосити подяку із занесенням у трудову книжку: Довжуку Ігорю Володимировичу, Калмикову Георгію Валентиновичу, Довгополій Людмилі Іванівні, Летючій Любові Петрівні, Пивовару Андрію Анатолійовичу, Якубі Василю Володимировичу.
• Оголосити подяку університету співробітникам бібліотеки за вагомий внесок в організацію інформаційно-бібліографічної роботи: Забарило Любові Михайлівні, Деркач Тетяні Леонідівні.
• Оголосити подяку співробітникам університету за допомогу в організації та забезпеченні наукової діяльності: Гагаріній Ірині Станіславівні, Йосипенко Олені Вікторівні, Лесик Людмилі Олександрівні, Шкирі Ользі Іванівні, Савенку Ігорю Васильовичу, Паламарчук Оксані Миколаївні, Плужник Оксані Василівні, Юхименко Наталії Федорівні, Герасимчуку Віктору Петровичу, Вовкодаву Андрію Михайловичу, Омельченко Вікторії Олександрівні, Потупі Тетяні Василівні, Бабаку Олександру Анатолійовичу.

За перемоги у престижних всеукраїнських та міжнародних інтелектуальних змаганнях (зокрема форумі «Дотик природи–2025», конкурсі «Освіта для сталого розвитку», мовно-літературному конкурсі імені Тараса Шевченка та конкурсі з української мови та літератури) грамотами університету нагородили: Острадчука Олександра, Ситник Карину, Сентіщеву Юлію, Пушкар Алевтину та Авраменко Анну. Окрему подяку за підготовку талановитих студентів-переможців висловили Великдан Юлії Віталіївні.

Натомість за плідну науково-дослідну роботу та активну участь у діяльності Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених грамотами нагородили: Березіна Антона, Лилу Діану, Омельяненко Вікторію, Пипко Катерину, Середу Ірину, Спасуна Олександра, Захарченка Дениса, Шепель Анастасію, Герасименка Олексія, Рижука Антона, Євдоченка Владислава, Гречку Назара, Марущака Івана, Меренкова Артема, Мисан Вікторію, Острадчука Олександра, Петренко Юлію, Ющенко Ангеліну, Калюжку Мирославу та Шевчук Ольгу.

На завершення цього величного свята випускниця університету Ганна Мельник виконала зворушливу фінальну пісню Назарія Яремчука «Родина». Ця композиція якнайкраще підкреслила головний лейтмотив заходу: Університет Григорія Сковороди в Переяславі – це міцна, згуртована і непереможна родина, яка вже 40 років гідно тримає освітній та науковий стрій України. Це історія, що триває.

Усі фото від фотографині університету Ірини Середи з нагородження знайдете за посиланням: https://fex.net/uk/s/b2yfmxa 

Університет Григорія Сковороди в Переяславі продовжує свій новий зірковий проєкт «University Live Stage», що стартував місяць тому. У прийдешню середу, 15 квітня, нашим черговим гостем  стане відомий український музикант, автор пісень, фронтмен гурту «Нумер 482» та військовослужбовець «Культурних Сил» Віталій Кириченко.

Творча зустріч та виступ о 17:00 на вже знайомій завсідникам наших зустрічей локації – у молодіжному просторі «ТВіСТ», що розташований в укритті, що знаходиться під навчальним корпусом університету №2.

Віталій Кириченко – постать, яка не потребує зайвих представлень для шанувальників українського року. Його хіт «Добрий ранок, Україно!» став справжнім гімном оптимізму для українців. Проте сьогоднішня діяльність Віталія – це не лише про музику, а й про безпосередній захист нашої держави у лавах ЗСУ.

Під час зустрічі у форматі «живого спілкування» Віталій ділитиметься думками про трансформацію мистецтва під час війни, досвід служби в «Культурних Силах» та те, як музика допомагає підтримувати бойовий дух на передовій. У програмі вечора – як улюблені драйвові композиції гурту «Нумер 482», так і щирі розмови про важливе.

Ініціаторами та організаторами такого формату зустрічей, за підтримки ректора Віталія Коцура, є Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, Наукове товариство університету та соціально-гуманітарний відділ. Цього разу захід пройде у тісній співпраці з «Культурними Силами» – об’єднанням діячів культури, які зібралися не лише для підтримки та розвитку прифронтових громад, а й задля розвитку критичного мислення та громадянської свідомості українців через активну участь у формуванні культурного середовища, що безпосередньо резонує цінностям які ми закладаємо у проєкт «ULS».

Варто нагадати, що вхід на всі події в межах проєкту «University Live Stage» є вільним, проте кожен захід передбачає благодійну мету. Традиційно присутні зможуть долучитися до збору коштів на потреби підрозділів Сил Оборони України, яким опікуються гості та організатори – цього разу підтримаємо потребу «Культурних Сил».

Приходьте за порцією якісної української музики та незламної енергії, яку подарує ця зустріч. Зустрінемося у «ТВіСТі» – культурно відпочинемо та допоможемо війську разом!

24 вересня 2025 року актовий зал Університету Григорія Сковороди в Переяславі наново став епіцентром студентської енергії та креативу. Напередодні Дня першокурсника тут відбувся вже традиційний, третій за ліком, «Lip Sync Battle» – шоу, у якому факультети змагаються у майстерності пародіювання улюблених хітів, перевтілюючись у зіркових виконавців. Як це було у 2025 році бачила пресслужба університету.

Коли зал наповнили усі охочі – від першокурсників до викладацького складу, на сцену вийшов харизматичний ведучий, керівник соціально-гуманітарного відділу Вадим Домарецький:

«Дорогі друзі, сьогоднішнє свято ми присвячуємо особливій події – Дню першокурсника! Це перший великий захід для наших нових студентів, де вони можуть відчути справжній дух університету: драйв, креатив та командну підтримку», – привітав присутніх Вадим Сергійович.

З вітальним словом до учасників та гостей звернувся проректор з наукової роботи та інноваційної діяльності Василь Дудар, підкресливши, що студентські роки – це час нових звершень, коли варто сміливо пробувати себе у різних сферах, не боячись експериментів і креативу.

Завдяки таким словами підтримки, атмосфера у залі стала максимально святковою та емоційною, а очікування головного дійства ще більше зросло. На глядачів чекали яскраві костюми, запальні танці та майстерність перевтілення, адже головне завдання факультетів – максимально достовірно відтворити образи улюблених виконавців, відтворюючи міміку, стиль і сценічну харизму.

І от нарешті настав час перейти до головного – «Ліпсінк-батлу», шоу пародій на відомих виконавців, де факультети демонстрували свою майстерність у відтворенні образів артистів: від міміки та жестів до костюмів і сценічної поведінки. На глядачів чекали вісім яскравих номерів, визначених заздалегідь методом жеребкування головами студентських рад факультетів.

Факультет природничої освіти відкрив конкурсну програму номером на пісню «Bad Guy» від Billie Eilish. Студенти повністю повторили кліп оригінальної композиції, поступово виходячи на сцену в образах трьох Billie Eilish, які змінювали одна одну у головних ролях. Ці ролі втілили Ангеліна Ющенко, Бадяшина Марія та Карина Ситник, майстерно передавши міміку, жести та характерні рухи співачки, створивши відчуття справжнього музичного кліпу наживо. Підтримка студентського балету, яскраві костюми та продумані сценічні деталі додали номеру драйву, а глядачі із захопленням спостерігали за кожним перевтіленням.

Факультет української та іноземної філології представив номер на пісню «ШІ» співачки KOLA. Філологи завжди вміють дивувати словом, а цього вечора вони заговорили мовою штучного інтелекту. Головну роль у виступі виконала Дар’я Яценко, у супроводі шоу-балету філологинь досить вдало передавши характер і манеру артиста, що зробило номер сучасним і стильним.

Факультет фінансово-економічної і професійної освіти вразив глядачів номером на пісню «Мила моя» гурту TVORCHI. Дамір Тимченко майстерно перевтілився у Джеффрі Кері, а Юрій Куліченко – в Андрія Гуцуляка, передавши характер і манеру виконання оригінальних артистів. Виступ вийшов яскравим і емоційним, а глядачі із захопленням стежили за кожним рухом і перевтіленням студентів вже з перших нот композиції.

Факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології цього разу випала нагода влаштувати справжнє шоу на пісню «Пінаколада» Віталія Козловського. Головну роль виконала Анастасія Чуприна, а виступ доповнив яскравий балет з напрочуд вдалою хореографічною постановкою перейнятою з концертного виступу оригінального співака. Одним із найефектніших моментів стало те, як «виконавець» ефектно розірвав червону сорочку прямо на сцені, додавши драйву і святкового настрою, а зал вибухнув оплесками.

Відмінну підготовку та вдалий «ліпсінк» продемонстрував соціально-психологічний факультет, представивши номер на пісню «Рута» гурту Kalush. Авторка цих рядків Катерина Пипко перевтілилася у Килиммена, а  Марія Прима у Килимвумен, Юлія Сиволоб повністю відтворила образ Олега Псюка, Діана Антоненко виконала роль Тимофія Музичука, а Анна Скок – блогерки Сімбочки. Кожна учасниця на диво точно передала характер свого персонажа, а глядачі із захопленням та оплесками стежили за виступом факультету.

Сила і витривалість – це їхня візитівка, але цього разу факультет фізичної культури, спорту і здоров’я розкрив ще й свою чуттєву сторону. На сцені вони запалили з номером «Погляд» співака YAKTAK, де Петро Жила блискуче втілив образ Ярослава Карпука. Живі барабани та гітарні рифи створили атмосферу справжнього концерту, зануривши всіх у вир емоцій і драйву.

Факультет технологічної і математичної освіти, відомий своєю точністю у формулах, цього разу вразив бездоганним ритмом і емоційною глибиною. У номері «Зірочка палай» у стилі Анни Трінчер вони засяяли яскравою енергією. Роль Анни майстерно втілила Ірина Тютюнник наповнивши виступ харизмою і пристрастю, що заполонили серця глядачів.

З феєричним вибухом креативу та харизми завершальну ноту конкурсної програми задав факультет гуманітарної освіти і соціальних технологій з піснею Альони Омаргалієвої «Мужчина». У номері вони створили справжнє пародійне шоу: дівчата з гумором перевтілилися в чоловіків, а хлопці блискуче передали жіночу енергію й витонченість. Роль Альони неперевершено зіграв Владислав Євдоченко, наповнивши виступ дотепністю та яскравими емоціями.

Після серії вражаючих виступів студентські декани факультетів зібралися для таємного голосування, щоб визначити переможця. Правила були чіткими: кожен мав лише один голос, який міг віддати будь-якому факультету, крім свого, що додавало напруги у виборі найкращого. Опісля голосування на сцені з’явився ведучий Вадим Домарецький, який щиро подякував усім студентам, а особливо студдеканам, за їхню активну підтримку університетських ініціатив.

У піднесеній святковій атмосфері кожен факультет отримав заслужене визнання в унікальних творчих номінаціях:

• Факультет природничої освіти – у номінації «Найкращий косплей»;
• Факультет української та іноземної філології – у номінації «Найоригінальніший номер»;
• Факультет фінансово-економічної і професійної освіти – у номінації «Кращий дует року»;
• Факультет мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології – у номінації «Найкраще поставлена хореографія»;
• Соціально-психологічний факультет – у номінації «Найкраще перевтілення»;
• Факультет фізичної культури, спорту і здоровʼя – у номінації «Найкращий соліст»;
• Факультет технологічної і математичної освіти – у номінації «Пісня що підкорила TikTok»;
• Факультет гуманітарної освіти і соціальних технологій – у номінації «Найвеселіша пародія».

У підсумку стало відомо, що студдекани віддали однакову кількість голосів двом факультетам, які розділили перемогу у зірковому «Lip Sync Battle». Ними стали факультет гуманітарної освіти і соціальних технологій та соціально-психологічний факультет, які разом створили на сцені справжнє свято та зарядили зал неймовірною енергією.

Переглянути та завантажити відео всіх виступів факультетів можна тут: https://fex.net/uk/s/fxcfmze

Також усі яскраві моменти події, зафіксовані фотооб’єктивом Ірини Середи, доступні за посиланням: https://8623-irina.gallera.io/425403-lipsync-battle

Цей день – особлива нагода висловити вам щиру подяку за те, що ви обрали Університет Григорія Сковороди в Переяславі. Ми пишаємося кожним із вас і раді вкотре вітати наших першокурсників із початком незабутньої студентської пригоди!

Ваша енергія, ентузіазм і прагнення до знань надихають усіх нас. Навіть у складні часи ви наповнюєте університет життям, творчістю та оптимізмом, створюючи справжній сковородинівський дух. Нехай ваші студентські роки будуть сповнені яскравих моментів, нових звершень і міцної дружби. Ми завжди поруч, щоб підтримувати вас і радіти вашим успіхам! З Днем першокурсника!

У суботу, 18 січня 2025 року, за активної підтримки й організації Університету Григорія Сковороди в Переяславі, в альма-матер вдруге відбувся концерт одного з найпопулярніших та найулюбленіших гуртів українців – Kozak System. Разом з козаками переяславці та сковородинівці акумулювали понад 100 000 гривень на fpv-дрони для підрозділів Збройних Сил України.

Ті, хто слідкує за діяльністю гурту, знають, що від початку повномасштабного вторгнення гурт з благодійними виступами об’їхав більшу частину України, включаючи прифронтові міста та деокуповані території. Нинішній виступ у Переяславі був 326-м за ліком, а до літа гурт планує відіграти виступи у майже півсотні українських міст та сіл. Як інакше, якщо їхня творчість об’єднує в предметній любові до Батьківщини мешканців Півночі та Півдня, Сходу і Заходу.

Слід зауважити, що цього разу «козаки» самі запропонували УГСП прийняти у своїх стінах таку важливу та знакову, для культурного життя нашої громади, подію та допомогти у організації, чим висловили нашому закладу високу честь. Задум предметно втілювався за всебічної підтримки й допомоги ректора університету Віталія Коцура спільною командою Відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю та Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених на чолі з Оксаною Луцик й соціально-гуманітарного відділу на чолі з Вадимом Домарецьким. Над гідним освітленням виступу працював студент університету Олександр Дем’яненко, а над тим аби гурт вийшов на сцену повний сил і снаги до важливого благодійного концерту працювала майстриня кейтерингу пані Катерина Ходаківська.

Протягом понад двох годин зі сцени актового залу університету лунали палкі промови лідера гурту Івана Леньо, історії чергуючись з улюбленими хітами та піснями здебільшого народженими вже у веремії війни. Історії написання пісень змінювали оповіді з життя та гастрольних і волонтерських буднів. Тон заходу задали вже найперші слова фронтмена «козаків»:

«Закінчується третій рік повномасштабної фази війни російської федерації проти українців. Ми сьогодні тут вдруге, і нам є що сказати, тому що є з чим порівняти за ці понад триста концертів для українців. Сьогодні всім нам важко, але між нами не повинно бути бар’єрів – не важливо, якою буде ціна квитка для вас сьогодні. Натомість, якщо ви прийшли на нашу акцію, то ви точно не вийдете з неї байдужими. Нині ще існує категорія людей, яка чекає нашої перемоги. Ця категорія є достатньо небезпечною, адже ці люди погано знають світову історію, коли та чи інша війна закінчувалася перемир’ям. А особливо, коли мова йде про те, що ми маємо справу з російською імперією. Хтось із мудрих сказав, що «жахливіше, ніж війна з росією, може бути лише мир з росією», або «мир – це не відсутність війни, мир – це відсутність москви». Аби ми ніколи більше не переживали і не відчували, що з того боку, де зараз рф, для нас може бути загроза нам треба ще дуже багато всього зробити»

Леньо зауважив, що неправильним є формулювання питання «А коли закінчиться війна?», бо нинішня війна є унікальною тим, що проти нас воює ядерна країна, яка увесь час лякає тим, що може кинути тактично-ядерну зброю проти нас. Боротися з таким ворогом дуже не просто, тому його боїмося не лише ми, а й наші партнери, які матимуть чинити відповідь у разі найгіршого сценарію. Це стане початком ядерної війни. Москаль хоче жити у притаманній собі парадигмі, тому, як і Ізраїль (який є однією з найуспішніших і найрозвинутіших країн, але 70 років живе в оточенні ворогів, які періодично випускають на неї безліч крилатих балістичних ракет, яка та успішно відбиває – прим.авт.), більше за все, надалі ми житимемо в подібній до ізраїльської ситуації.

«Аби бути спокійним назавжди, що більше з території рф до нас не залетить жоден «шахед» і не ступить чобіт російського солдата, ми маємо знищити кремль. Це завдання досить не просте, але, рано чи пізно, це неодмінно станеться – бо росія нині зробила найбільше зло на планеті, почавши війну проти народу який їй не загрожував. Їх пропаганда і імперські амбіції призвели до того, що вони самі собі придумали причину і почали вбивати українців. Якщо є Бог на цьому світу, то справедливість, рано чи пізно буде. росія буде знищена, а ми пам’ятаймо легендарну фразу Сюнь-цзи «Армія здатна виграти битву, війну здатен виграти народ». Саме на кожному з нас сьогодні лежить відповідальність за майбутнє нашої країни. Я бажаю кожному із нас розуміння свого місця в історії. Ми нині у знаковому місті, бо Переяслав відомий Переяславською радою. Хотів би, щоб ми не робили помилок, які ми робили в історії. Завдли пам’ятаймо, що будь який папірець підписаний з росією не вартий навіть туалетного паперу. Маємо бути мудрими, хитрими і розумними. Іти як сумараї, кожен бути зайнятими і пам’ятати, що щоденно на лінії зіткнення ідуть важкі бої – на всіх напрямках», – додав Іван Леньо та поділився, що щоденно гурту телефонують комбриги бригад, з якими за ці роки гурт заключив тристоронні договори. Щомісяця вони мають обов’язково забезпечити тим, про що вони просять, зокрема різними видами дронів. Потрібно бути включеними у допомогу війську, аби за якийсь час не почути дефініції «київський» чи «переяславський» напрямок.

Під бурхливі оплески залу вокаліст та акордеоніст представив ще чотирьох учасників гурту, які вийшли на сцену: Олександра Дем’яненка (Дем) – гітара, Володимира Шерстюка – бас, Сергія Соловія – труба та Сергія Борисенко – ударні. Цього вечора вони зіграли культові композиції зі свого репертуару: «Подай зброю», «Мій друг», «Не покинь», «Як відгримить війна», «Азовсталь», «Не моя», «5 хвилин», «Біля тополі», «Херсон», «Наш Маніфест», «Люди-Титани», а також порівняно нещодавно написані композиції «Прощавай, голубко» та «Вижити до ранку». Поміж тим, стало місця різноманітним атракціям – глядачі ліхтариками телефонів кількаразово утворювали в залі ефект зоряного неба, підспівували улюбленим пісням, а під «Наш маніфест» щиро посилали окупантів вслід за кораблем. Ясна річ, перед однією з найперших пісень вшанували пам’ять воїнів хвилиною мовчання, а згодом кілька разів підіймалися з місць, аби поаплодувати захисникам і захисницям в особі тих «людей-титанів», які у цей вечір сиділи в залі.

Було відчутно, що загальний настрій концерту, порівняно з виступом позаминулорічної давнини, став трішки сумнішим. Музиканти, серед інших тез, теж прокоментували це зі сцени:

«Я розумію, що те що я говорю з присутніх у залі когось «грузить». Хотіли б веселого концерту. Таких концертів не буде. Принаймні, якщо ти дорослий і маєш розуміння того, в який час ти живеш, оцієї розважальної складової більше не буде, поки ми не переможемо. Нема з чого розважатися. Але і сумувати теж не можна», – сказав Іван Леньо.

Показовим та цікавим видався експеримент Івана Леньо коли після питання «хто може напам’ять розповісти вірш якогось українського поета?» у півтисячному залі піднялося лише півдесятка рук, переважно дітей. Вірш Тараса Шевченка, який прочитала юна переяславка, багатьох зворушив до сліз – гурт подарував їй на згадку листівку з автографами усіх учасників гурту.

Музика перепліталася зі словами, і якщо ви не були на виступі, то тезово розповімо вам про те, що говорили «козаки» про поранених воїнів, українців за кордоном та переселенців:

1. Кілька десятків концертів за цей час гурт зіграв у шпиталях для поранених бійців. Психологічно це одні з найважчих концертів для них. Бо ті хлопці й дівчата, які пережили пекло полону, лишилися без рук та ніг, втратили найближчих друзів, мають серйозні психологічні проблеми. За словами гурту, їм просто потрібна увага, повага, любов і емпатія. Особливо тим, кому треба вчитися жити з нуля – приміром, без двох рук, на протези замість яких потрібно зібрати приблизно 100 000 доларів.

«Ти маєш зробити так, аби він повірив у те, що він воював недаремно. Не ховався по підвалах, не бігав від ТЦК, а взяв зброю і пішов захищати свою країну. На жаль, він має інтернет і бачить іншу, достатньо принизливу картину. Чи коли на паркомісцях для інвалідів паркуються зовсім не ті, хто цього заслужив»

2. Сьогодні у світі понад 40 мільйонів українців. Їх більше ніж в Україні, де наразі перебуває 23 мільйони. На думку гурту, сьогодні такий час, коли кожен українець у світі має собі сказати – я роблю вибір, аби бути громадянином чужої країни і розмовляти чужою мовою і допомагати українці лише доларом і бути з нами серцем. На думку Івана Леньо, цей час уже минув.

«Зараз Україні не вистачає рук – замінити тих, хто захищає Україну вже понад три роки. Є безліч робочих місць, які пустують. І я кричу «Вертайтесь! Досить любити Україну на відстані!». Збройні Сили України – не боги, це такі ж люди, які взяли зброю до рук. Не треба на них молитися, а треба бути або поруч з ними, або їм допомагати. Інших формул не існує»

3. Внутрішньо переміщеним особам, особливо жінкам, дуже непросто сьогодні. Цим людям набагато важче, ніж нам. Вони дуже часто виїздили з-під обстрілів, беручи лише дві торбинки з документами й речами на перший час. Коли Іван Леньо займався евакуацією то зауважив випадок, коли жінки переходили річку Десна в брід.

«Маємо робити все можливе, аби ворог не сунув сюди – до нас. Фронт суне і все дуже змінилося. Позавчора я приїздив до військових у штаб вже навіть не в Покровськ, як це було раніше. І навіть, може, й робиш більше, ніж у перші дні вторгнення. І є ця от ілюзія захищеності, особливо на Заході України, де про війну лише зрідка нагадують ракети. Дякую за те, що не виїхали з України й не розчарувалися. Рано чи пізно наші Збройні Сили звільнять усі міста та села країни»

4. За враженням гурту, багато хто уявляє собі, що рано чи пізно Збройні Сили України зроблять свою роботу і люди знову повернуться до звичного життя. Звичного життя більше не буде.

«росія відкрила «скриньку Пандори», і світ має її покарати. Нині він повільно стає «в стрій» разом з нами. Ми постійно чекаємо якогось месію, думаємо, що буде легше. Так не буває, за все в житті треба платити. На жаль, ми вже зрозуміли, якою ціною»

Напередодні виступу пресслужба університету провела інтерв’ю з паном Іваном. Говорили про те, наскільки змінився репертуар та посили за два роки від попереднього виступу; якою є «температура по країні» та які настрої панують серед війська та в різних регіонах; чи, бува, не повторить Україна долю сумнозвісної Переяславської Ради; про те, якою нині є тематика пісень гурту та як, поза долученням до війська та волонтерством, українці можуть допомагати нашому руху опору. Відповіді на ці та інші питання, а також атмосферу концерту, почуєте та відчуєте у нашому відео:

Учора, 19 листопада 2024 року, в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі відзначили кращих здобувачів з нагоди нещодавнього Міжнародного дня студента, а факультети вже вдруге позмагалися в захоплюючому форматі «Lip Sync Battle по-домашньому». Розповідаємо та показуємо як це було.

Коли актовий зал наповнили усі охочі учасники дійства – студенти та викладачі, співробітники та запрошені гості, на сцену вийшов ведучий – керівник соціально-гуманітарного відділу університету Вадим Домарецький. Привітавши присутніх здобувачів з нагоди Міжнародного дня студента, він подякував Силам оборони, захисникам та захисницям України – тим, хто щоденно доводить, що Україна була є і буде надалі. У 1000 день війни присутні згадали про героїчний поступ нашої нації, виконали Гімн України, а за мить вшанували хвилиною мовчання пам’ять про тих, чиї серця більше не бʼються, але чия любов до Батьківщини є вічною.

Надалі за ініціативи керівництва університету та соціально-гуманітарного відділу, підтримки профспілкового комітету, відзначили активних студентів університету. Перед тим до них звернувся ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур:

«Щиро радий бачити вас усіх! Ви знаєте, що наша адміністрація завжди відкрита до спілкування, тож не соромтеся звертатися. Ми – одна велика сковородинівська родина, яка підтримує і надихає одне одного. Головне не боятися проявляти себе, адже серед вас дуже багато талановитих студентів. Закликаю вас активно долучатися до заходів, адже перед вами відкривається безліч можливостей. Наприклад, стажування за кордоном, внутрішні мобільності – це лише частина того, що ми пропонуємо. Наступного року планується ще більше цікавих ініціатив, адже важливо, щоб ви відкривали для себе нові горизонти та розвивалися. Сучасне навчання виходить за межі книг і лекцій. Знання зараз можна здобувати через саморозвиток, інтернет, соціальні мережі – важливо лише вміти правильно користуватися цими ресурсами. Щодня працюйте над собою та знаходьте щастя навіть у складні часи. Бажаю Вам розвиватися, пізнавати себе й відчувати себе щасливим навіть в такі складні часи. Життя повинно тривати, але не забувайте про тих хто нас обороняє».

Після цього перейшли до нагородження. Грамотою від заступника начальника управління, начальника відділу молодіжної політики та національно-патріотичного виховання управління молоді та спорту Київської обласної військової адміністрації Світлани Назарук з трактуванням «За особистісний розвиток, активну громадську позицію, ефективну молодіжну роботу, вагомий внесок у наближення перемоги України та з нагоди Міжнародного дня студента» були нагороджені студентка соціально-психологічного факультету Ольга Богданець й студент факультету фізичної культури, спорту і здоров’я Петро Жила.

Грамотою від Бориспільської районної військової адміністрації Київської області Бориспільської районної ради «за ефективну роботу в сфері молодіжної політики, активну громадську позицію, вагомий внесок у розвиток студентського самоврядування та з нагоди Міжнародного дня студента» нагородили студентку факультету фінансово-економічної і професійної освіти Юлію Онищенко та студентку факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Наталію Чугай.

Подякою від Бориспільської районної військової адміністрації Київської області Бориспільської районної ради «за ефективну роботу в сфері молодіжної політики, активну громадську позицію, вагомий внесок у розвиток студентського самоврядування та з нагоди Міжнародного дня студента» були нагороджені: студентка факультету фізичної культури, спорту і здоров’я Юлія Дудка, студентка соціально-психологічного факультету Катерина Пипко та студентка соціально-психологічного факультету Анна Стешенко.

За активну громадську позицію, вагомий внесок у розвиток студентського самоврядування, ефективну роботу у сфері молодіжної політики та з нагоди Міжнародного дня студента подякою від Переяславського міського голови нагородили студентку соціально-психологічного факультету Анастасію Алфьорову, студентку факультету технологічої і математичної освіти Олену Кулябіну, студентку факультету природничої освіти Юлію Сентіщеву, студентку факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології Катерину Тригубчук й студента факультету української та іноземної філології Андрія Яковлева.

За активну життєву позицію, відповідальність і працелюбство, вагомий внесок у розвиток студентського самоврядування та з нагоди Міжнародного дня студента грамотою від ректора університету були нагороджені такі студенти: Антоненко Діана Юріївна, Горбова Анастасія Романівна, Жгут Микола Миколайович, Захарченко Денис Володимирович, Кочерга Віталій Сергійович, Кравченко Катерина Віталіївна, Кривоплясов Сергій Сергійович, Круглик Яна Леонідівна, Кузовова Мирослава Євгенівна, Ляшенко Вікторія Вікторівна, Ляшенко Ксенія Костянтинівна, Меренков Артем Сергійович, Омельяненко Вікторія Андріївна, Острадчук Олександр Олегович, Паурчак Діана Володимирівна, Пісковець Олександр Миколайович, Пушкар Алевтина Андріївна, Рибак Катерина Василівна, Скок Анна Миколаївна, Хомич Анна Тарасівна, Чередніченко Максим Володимирович та Яценко Дарʼя Олександрівна.

Врешті, перейшли до родзинки вечора – «Ліпсінк-батлу». Як нагадав ведучий, мова про адаптоване шоу зіркових пародій, де головним завданням факультетів є максимально переконливо відтворити пісню, копіюючи міміку, зовнішній вигляд та манеру триматися на сцені оригінального виконавця. Попереду на глядачів чекало сім крутих пародій на виконавців та хіти, які завчасно, методом жеребкування, визначили голови студентських рад факультетів. Врешті, забігаючи наперед, вони ж, методом таємного голосування, визначали переможців. Усе працювало так, що кожен із членів журі міг віддати тільки один бал і тільки одному факультету – за свій факультет голосувати не можна було.

Факультет фізичної культури, спорту і здоров’я відкрив конкурсну програму вартим уваги перевтіленням Петра Жили у Віктора Бронюка, а ще кількох здобувачів факультету – у гурт «ТіК» та його балет.  Майстерна гра на баяні яка не поступається кращим традиціям закладеним Віктором Куйбідою, запальні танці та енергія яка запанувала на сцені зробила свою справу – за кілька хвилин пародії на суперхіт «Вчителька» зал налаштувався на відповідний лад.

Факультет гуманітарної освіти і соціальних технологій продовжив почате попередниками та продемонстрував не менш гідний переспів на популярну композицію «Покохай мене» від Chico & Qatoshi й гурту 100лиця, який направду згуртував увесь факультет.  Юні таланти не полінувалися знайти собаку, одягтися у притаманні мілітарні і спортивні образи, залучити декана Вячеслава Редзюка та ректора Віталія Коцура й зробили світлину біля університетського автобуса. У таких же образах з’явилися й на сцені та належно розкачали гладачів на продовження заходу.

Відмінну підготовку та вдалий ліпсинг продемонстрував соціально-психологічний факультет, перевтілившись у гурт «Время и Стекло» з їх композицією «Дим» – дівчата достеменно розібрали виступ гурту на одній із музичних українських премій та доповнили його новими рухами. Вдавану Анною Скок Дорофєєву, за рухами, майже не можна було відрізнити від справжньої. Марія Грудевич достойно відіграла роль Позитива. Загалом, це було настільки естетично та звабливо, що відвести погляд від цього «ліпсингу» та танцю Пипко Катерини, Мовчан Марини, Сьомки Карини, Конти Наталії, Антоненко Діани й Лаврової Євгенії було просто неможливо.

Факультет природничої освіти не відстав від попередників та продемонстрував достойний «ліпсинг» на композицію «Довбуш» від FIЇNKA – тут тобі і опудало кабана та автентичні килими, і гарна співачка втілена Ангеліною Ющенко з балетом – Оленою Осадчук та Вікторією Кунашко, і переконливий Довбуш з топірцем, який врешті завойовує серце виконавиці.

Факультет фінансово-економічної і професійної освіти залетів на сцену у трансформованій «копійці» й показав чудове перевтілення у Volkanova та його популярну пісню «Я на Жигулі». Попри те що Юлія Онищенко досить файно втілила образ співака, чи не найбільша увага була прикута до авансцени, на якій розгорталася любовна історія колоритної парочки у виконанні Сергія Кривоплясова та Максима Чередніченка. Якби цього дня в залі були присутні американські кіноакадеміки, цим двом би точно вручили «Оскар» за найкращі ролі другого плану.

Факультет української та іноземної філології повернув у дитинство прекрасною пародією на Dzidzio та його пісню «Я міліонер» – тут тобі і чудово підібраний образ з окулярами та бородою, і щедра роздача грошей, і вовк та інші казкові й не дуже персонажі, яких можна було бачити у кліпі на відповідну пісню.

На десерт жеребкування залишило факультет мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології, який продемонстрував пародію на виступ Артема Пивоварова та Klavdia Petrivna з піснею «Барабан». Анастасія Чуприна майже ідентично перейняла манери Артема і направду запалювала зал, а Клавдія Петрівна не менш майстерно була втілена кимось таємничим – згодом виявилося, що в її роль вжилася викладачка Наталія Калюжка.

Поки поважне журі пішло радитися кому віддати перевагу, у залі Анастасія Петрова, керівниця вокальної студії університету, яку багато хто знає за псевдонімом BANDERKA презентувала свій новий авторських сингл «Твої очі», який незабаром з’явиться на стрімінгах. Користуючись нагодою, вона наголосила, що триває набір для занять у вокальній студії університету – язаписатися можна у соціально-гуманітарному відділі, або ж безпосередньо у Анастасії. Прекрасним номером потішили ще одні беззаперечні зірки університету – танцювальний колектив «Flawless».

За лічені миті до оголошення результатів, на сцену запросили всіх студентських деканів факультетів, які привітали своїх студентів з нагоди їх свята. Якщо зібрати усі їх слова, то вийде таке звернення:

«Вітаю з Днем студента та бажаю нескінченної енергії й натхнення! / Нехай студентські роки будуть найкращими у твоєму житті! / Бажаю легких сесій, вірних друзів і захопливих пригод! / Залишайся сміливим у мріях і впевненим у діях! / Нехай усі твої зусилля принесуть бажані плоди! / Хай студентство буде яскравим, цікавим і незабутнім! / Бажаю багато креативу, нових знань і великих звершень! / Нехай навчання приносить радість, а життя – пригоди! / Студентські роки – час мріяти й діяти, тож використай його сповна! / Вітаю тебе з твоїм святом і бажаю ніколи не зупинятися на досягнутому!»

Нагороджувати студентів випала честь ректору Віталію Коцуру та керівниці студентського бюро Вікторії Власюк, яка подякувала усім студентам, зокрема студдеканам, за підтримку університетських ініціатив. Принагідно у цей день було розіграно два квитки на прийдешній концерт у Переяславі гурту «100Лиця» – їх отримали дві найспритніші студентки, які одразу ж по завершенні шоу, після підказки в соцмережах, знайшли їх у потаємних місцях альма-матер, де їх завчасно лишили ініціатори.

Зважаючи на святковий настрій, усі факультети було гарантовано відзначено у відповідних креативних номінаціях:

• Факультет фізичної культури, спорту і здоров’я – у номінації «Найкращий соліст»;
• Факультет гуманітарної освіти і соціальних технологій – у номінації «Найкраще перевтілення»;
• Соціально-психологічний факультет – у номінації «Найкраще поставлена хореографія»;
• Факультет природничої освіти – у номінації «Пісня, що підкорила TikTok»;
• Факультет фінансово-економічної і професійної освіти – у номінації «Найкращий косплей»;
• Факультет української та іноземної філології – у номінації «Ностальгія дитинства»;
• Факультет мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології – у номінації «Відкриття року».

Перемогу у заході зіркових пародій «Lip Sync Battle» з нагоди Міжнародного дня студента виборов соціально-психологічний факультет. Ось яким був цей номер:

Команда театрально-музичного гурту «Schmalgauzen» тепло і невимушено поспілкувалась зі студентами Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Атмосферна зустріч щедро приправлена цікавими історіями, жартами та фантастичними піснями відбулася 3 квітня 2024 року в актовому залі закладу у рамках проєкту «Open University», який вже шостий рік реалізується Науковим товариством студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених та Відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю.

Насамперед трохи історії. Гурт «Schmalgauzen» утворився в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. У 2020 році почав свої виступи й відтоді студенти-артисти стали набирати популярності, створювати свої пісні, цікаві фразеологізми та сюжети у піснях. Саме цікаве поєднання акторства у виконанні музики дозволяє артистам створювати свою історію у власних піснях.

У Переяслав, на численні піврічні прохання здобувачів та молоді міста, гурт завітав повним складом – по п’ятій вечора під гучні оплески кількасот людей на сцену вийшли та зайняли місця Михайло Матюхін, Владислав Михальчук, Роман Дебрін, Андрій Ширко, Кирило Липко, Георгій Ярмоленко й Євгеній Запояско. У залі одразу ж опроявилися ті, хто, видається, є найпалкішими прихильниками творчої ватаги – хтось розмалював обличчя в стилі концертних виступів гурту, хтось малював плакати і ще за добру годину до анонсованого початку зустрічі зайняв собі місця у перших рядах, а хтось натхненно підспівував кожній композиції яку акустично виконували хлопці у цей день.

Але про все по черзі. Перше ж слово хлопців, сказане на сцені, зал, знову ж таки, щедро скупав у оваціях. Забігаючи наперед, оплесків присутні не шкодували протягом усіх майже двох годин зустрічі. Висловивши приємність від запрошення у Переяславі, Андрій Ширко представив хлопців та запропонував провести цю зустріч у форматі відповідей на цікаві питання присутніх. З першої ж миті у залі було з десяток охочих завести розмову. Найчастіше у цей вечір просили розповісти про історію написання тієї чи іншої композиції гурту – так присутні ексклюзивно дізналися деталі створення пісень «Кров і вино», «Тетяна», «1.13», «Джессіка» та інших.

Говорили й про те, що надихає на творчість. На думку Романа Дебріна, це, найперше, люди що його оточують, адже з ними набагато легше щось створювати. Також, на думку саксофоніста колективу, усе залежить від настрою. За мить Дебрін вже показував як це відбувається на фортепіано, імпровізовано виконавши одну зі своїх найновіших авторських мелодій. На цьому імпровізації не закінчилися – вже у ході відповіді на наступне питання щодо того, чи виконує гурт переспіви, присутні замиловано слухали миттєво зімпровізовану скрябінівську «Спи собі сама». Цікаво, що, за словами хлопців, виконання каверів ніколи не були основою їх творчості, проте вони неодноразово співали їх під гітару у студентському гуртожитку та під час певних виступів в університеті.

Аби відповісти на питання про унікальність стилю гурту, «Schmalgauzen», нагадавши про свою освіту в театральному університеті поєднане із захопленням музикою, виконав одну з найсвіжіших композицій під назвою «Тетяна». По завершенню додали, що гурт не ставить перед собою жодних рамок, нічого не планує на роки вперед. Він постійно експериментує над формами, жанрами і стилістикою свого матеріалу. Іноді написання пісні, як от у випадку з композицією «Відьма», може втілитися за лічені хвилини. «Написання кожної пісні – це ритуал, певна містерія», – кажуть хлопці й, протягом цього вечора, ще неодноразово демонструють те, як створюються їхні пісні підхоплюючи гру когось з колег по гурту музичними чи поетично-виконавськими партіями.