19 жовтня 2026 року в актовій залі Університету Григорія Сковороди в Переяславі відбувся урочистий захід – презентація та кінопоказ документального фільму «УГСП: історія, що триває». Захід, приурочений до 40-річчя поступу університету, зібрав у залі керівництво закладу, творчу команду авторів, героїв стрічки, викладачів, випускників різних років та студентську молодь. Розповідаємо та показуємо як це було.

Зібрання традиційно розпочалося з ушанування тих, завдяки кому стало можливим проведення мистецьких та академічних заходів. Присутні виконали Державний Гімн України та вшанували хвилиною мовчання світлу пам’ять усіх полеглих Героїв, а також, устами ведучого – провідного фахівця відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Максима Левченка висловили глибоку вдячність Силам оборони України – Збройним Силам, Силам протиповітряної оборони, Національній гвардії, ДПСУ, ГУР, СБУ, ДСНС, Національній поліції, медикам, волонтерам та освітянам.

Стрічка «УГСП: історія, що триває» стала складовою цілої серії ювілейних заходів до 40-річчя поступу нашого закладу, серед яких – видання книги, благодійні та спортивні заходи, наукові форуми, урочистості та загальноуніверситетський зліт випускників у червні. Саме у червні 2026 року відбувся прем’єрний показ цієї кінохроніки, проте на численні прохання студентів та містян стрічку презентували знову для всіх, хто прагнув укотре переглянути історію рідної альма-матер на великому екрані.

Особливою та чуттєвою сторінкою заходу стало вшанування людини, чиє ім’я нерозривно пов’язане з новітньою історією закладу та червоною ниткою проходить крізь левову частку кінострічки. У день кінопоказу свій день народження відзначив академік НАПН України, заступник голови Національної спілки краєзнавців України, заслужений працівник освіти України, ректор університету (1998-2021 рр.) та голова Вченої ради Віктор Петрович Коцур.

Під зливу овацій та вигуки «Многії і благії літа!» присутні привітали ювіляра квітами, подякувавши за його багаторічну виважену працю, вміння гуртувати колектив та створювати атмосферу довіри й підтримки, у якій зростало не одне покоління сковородинівців.

З вітальним словом та концептуальними візіями до присутніх звернувся ректор УГСП, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Віталій Коцур, який очолює заклад протягом останніх п’яти років.

Своєрідний символізм події полягає в тому, що 40-річний рубіж університету перегукується із 40-річчям самого очільника закладу – часом розквіту, коли сміливість та жага до інновацій поєднуються з досвідом. У своєму виступі Віталій Вікторович наголосив, що головний меседж фільму та ювілейних подій – це збереження та передача майже 300-літньої освітньої традиції Переяслава молодому поколінню, творення сучасного освітньо-наукового простору, де кожен здобувач вищої освіти має змогу розкрити свій потенціал.

Перед початком перегляду своїми спогадами та думками про історію закладу поділилися герої документальної стрічки.

Професор Олександр Потапенко, який працює в університеті з першого дня його заснування, згадав перші роки розбудови закладу-ювіляра:

«Філософія – це не просто любов до мудрості, це мудрість любові. У перші роки тут панувала справжня педагогіка співробітництва. Ми разом із професорами, доцентами та студентами саджали гай, саджали клумби, збирали меблі, ходили в гуртожиток на чай і проводили спільні КВК. Була дивовижна атмосфера демократії та любові. Дякую Віктору Петровичу за підтримку творчих людей – завдяки цьому вийшли десятки монографій та дисків із піснями», – зазначив Олександр Іванович.

Керівниця Навчально-наукового Центру Сковородинознавства Наталія Юхименко, яка також є випускницею університету, підкреслила тяглість освітніх традицій:

«Я випускниця цього університету, і майже всі мої однокурсники вже понад два десятки років навчають дітей любити Україну, свою землю, батьків та шанувати традиції. 40 років – це поважна дата, але я бажаю нашому університету святкувати ще не одну сотню років. Світла пам’ять Івану Петровичу Стогнію, шана Віктору Петровичу Коцуру та наснаги Віталію Вікторовичу вести заклад далі у складні часи», – підкреслила Наталія Федорівна.

Стрічку «УГСП: історія, що триває» створила команда відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю університету. Під час кількамісячної роботи медійники опрацювали сотні архівних фотографій, десятки годин відео і записали понад 5 годин ексклюзивних інтерв’ю з тими, хто творив і продовжує творити історію університету.

Протягом 1 години 15 хвилин глядачі занурилися у хроніку поступу університету – від перших аудиторій в філії, сторінками історії педагогічного інституту до сучасного інноваційного закладу вищої освіти, що вистоює крізь горнило воєнних викликів.

Після завершення перегляду відбулося відкрите обговорення, під час якого учасники та гості поділилися емоціями:

Валерій Хомич, ветеран педагогічної праці (пропрацював у закладі понад 30 років):

«Я надзвичайно вдячний творчій групі, яка зафіксувала і позитивні, і важкі часи нашого університету. Дякую Віктору Петровичу за понад 30 років спільної праці та Віталію Вікторовичу за те, що він міцно тримає курс. Переконаний, наш університет у надійних руках».

Вячеслав Різник (декан факультету педагогічної освіти і психології):

«Університет – це насамперед люди, які щодня віддають частинку себе задля його розбудови. Дякую кожному працівнику та здобувачу. На цьому міцному фундаменті ми матимемо гідне майбутнє».

Тарас Нагайко (науковець, випускник 1997 року, пропрацював у закладі 21 рік):

«Коли я прийшов сюди у 1997 році, інституту було лише 11 років. Минуле залишається минулим, але цей фільм налаштовує на думки про майбутнє. Нам уже зараз треба програмувати 50-річний ювілей і робити все для подальшого розвитку».

Підсумовуючи захід, ведучий Максим Левченко ще раз від імені сковородинівців подякував творцям стрічки, зокрема Андрію Вовкодаву та команді колег з відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю за створення «Голлівуду над Дніпром». Він закликав глядачів переглядати стрічку на офіційному YouTube-каналі університету, залишати вподобайки та коментарі для популяризації історії сковородинівської родини.

Показ документального фільму вкотре довів, що Університет Григорія Сковороди в Переяславі – це не лише про навчальні плани та аудиторії, а про живу спільноту, де поважають минуле, об’єднуються довкола сьогодення та впевнено будують майбутнє.

У понеділок, 19 жовтня 2026 року, о 10:00 в актовій залі Університету Григорія Сковороди в Переяславі відбудеться кінопоказ документальної стрічки «УГСП: історія, що триває» (тривалість – 1 година 15 хвилин). Захід, приурочений до 40-річчя університету, пройде за участі керівництва закладу та творчої команди авторів фільму, які вперше відкриють ексклюзивні деталі підготовки й зйомок.

Прем’єрний показ кінохроніки відбувся в червні під час загальноуніверситетського зльоту випускників. Нині ж, на численні прохання студентів, викладачів та містян, стрічку презентують знову – для всіх, хто не мав змоги відвідати першопоказ або прагне вкотре переглянути історію рідної альма-матер.

Нагадаємо, що над створенням фільму протягом кількох місяців невтомно працювала команда відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю університету. Під час роботи медійники знайшли та опрацювали сотні архівних фотографій, десятки годин відео і записали понад 5 годин ексклюзивних інтерв’ю з тими, хто протягом цих чотирьох десятиліть творив і продовжує творити історію закладу.

Стрічка абсолютно унікально розкриває поступ університету від найперших днів його заснування і до сьогодення – крізь горнило сучасних викликів. Це можливість побачити сковородинівську родину в постатях, долях та вимірі тяглості вікових освітніх традицій.

• Коли: 19 жовтня 2026 року (понеділок) о 10:00
• Де: Актова зала університету
• У програмі: перегляд фільму, спілкування з керівництвом та авторами стрічки, обговорення закулісся зйомок.

Запрошуємо здобувачів вищої освіти, викладачів, працівників, випускників різних років та гостей університету разом розділити цей урочистий момент! Вхід вільний.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі продовжує свій новий зірковий проєкт «University Live Stage», що стартував місяць тому. У прийдешню середу, 15 квітня, нашим черговим гостем  стане відомий український музикант, автор пісень, фронтмен гурту «Нумер 482» та військовослужбовець «Культурних Сил» Віталій Кириченко.

Творча зустріч та виступ о 17:00 на вже знайомій завсідникам наших зустрічей локації – у молодіжному просторі «ТВіСТ», що розташований в укритті, що знаходиться під навчальним корпусом університету №2.

Віталій Кириченко – постать, яка не потребує зайвих представлень для шанувальників українського року. Його хіт «Добрий ранок, Україно!» став справжнім гімном оптимізму для українців. Проте сьогоднішня діяльність Віталія – це не лише про музику, а й про безпосередній захист нашої держави у лавах ЗСУ.

Під час зустрічі у форматі «живого спілкування» Віталій ділитиметься думками про трансформацію мистецтва під час війни, досвід служби в «Культурних Силах» та те, як музика допомагає підтримувати бойовий дух на передовій. У програмі вечора – як улюблені драйвові композиції гурту «Нумер 482», так і щирі розмови про важливе.

Ініціаторами та організаторами такого формату зустрічей, за підтримки ректора Віталія Коцура, є Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, Наукове товариство університету та соціально-гуманітарний відділ. Цього разу захід пройде у тісній співпраці з «Культурними Силами» – об’єднанням діячів культури, які зібралися не лише для підтримки та розвитку прифронтових громад, а й задля розвитку критичного мислення та громадянської свідомості українців через активну участь у формуванні культурного середовища, що безпосередньо резонує цінностям які ми закладаємо у проєкт «ULS».

Варто нагадати, що вхід на всі події в межах проєкту «University Live Stage» є вільним, проте кожен захід передбачає благодійну мету. Традиційно присутні зможуть долучитися до збору коштів на потреби підрозділів Сил Оборони України, яким опікуються гості та організатори – цього разу підтримаємо потребу «Культурних Сил».

Приходьте за порцією якісної української музики та незламної енергії, яку подарує ця зустріч. Зустрінемося у «ТВіСТі» – культурно відпочинемо та допоможемо війську разом!

Як перетворити журналістику на прибуткову справу? Чому медіа – це не лише про новини, а й про колосальний саморозвиток? Чому роль журналіста в сучасній Україні є критично важливою?

 Знайти відповіді на ці питання спробуємо у прийдешню п’ятницю, 3 квітня 2026 року о 13:00 у конференц-залі імені Василя Сухомлинського та дистанційно на плафтормі Zoom, спільно зі знаковими постатями українського медіапростору – засновниками інтернет-видання «Новинарня» Дмитром Лиховієм та Лесею Шовкун. Тими, хто знає про журналістику «з полів», редакційних кабінетів та навіть з передової.

Зустріч відбудеться у партнерському форматі «Платформа можливостей», який реалізується Науковим товариством університету та Відділом інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю. Цього разу спільно з кафедрою політології та журналістики факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій університету.

• Дмитро Лиховій – майор ЗСУ, журналіст, засновник та головний редактор популярного онлайн-видання «Новинарня», у минулому – багаторічний очільник газети «Україна молода».
• Леся Шовкун – досвідчена журналістка онлайн-видання «Новинарня», майстриня глибоких текстів та актуальних репортажів.
• Артем Колесник – викладач кафедри політології та журналістики, який куруватиме дискусію та допоможе розкрити секрети професії.

Зустріч пройде у форматі відкритого діалогу на тему: «Світ журналістики та медіа: прибуткова професія, сповнена можливостей та саморозвитку». У центрі уваги – практичні кейси та реальний досвід, а саме:

1. Професійний вибір: чому журналістика залишається однією з найцікавіших сфер для побудови кар’єри?
2. Важливість «тут і зараз»: чому якісна робота медіа є запорукою національної безпеки та стійкості суспільства?
3. За лаштунками редакції: що насправді робить журналіст щодня, окрім написання текстів?
4. Можливості для росту: як журналістика відкриває двері до закритих кабінетів, світових подорожей та впливу на соціальні процеси.

«Ми прагнемо показати студентам, що журналістика – це не лише ремесло, а й потужний інструмент для самореалізації та фінансової незалежності, якщо підходити до справи фахово та з гарячим серцем», – зазначають організатори.

Запрошуємо здобувачів усіх факультетів, викладачів та зацікавлених мешканців громади. Це шанс почути «перші вуста» української журналістики та поставити питання, відповіді на які не знайдеш у підручниках. Приходьте за можливостями, набувайте досвіду!

У п’ятницю, 13 березня 2026 року, попри всі народні забобони, у стінах Університету Григорія Сковороди в Переяславі панувала атмосфера максимального драйву та відвертості. 114 аудиторії  (Центр інноваційного навчання та трансферу технологій «Innovation Training & Tech Transfer Center») наново стала епіцентром молодіжного руху, адже першим гостем весняного сезону популярного в альма-матер та за її межами, проєкту «Платформа можливостей» став харизматичний український блогер, комік та «той самий тип з Рейтарської» Саша Потупа, більш відомий десяткам тисяч підписників за ніком @potupoid.

Зустріч, організована Відділом інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю спільно з Науковим товариством студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених, зібрала повну аудиторію – студенти, ліцеїсти та місцеві школярі прийшли почути історію успіху людини, яка зуміла перетворити локальне переяславське коріння на впізнаваний бренд у загальнонаціональному медіапросторі.

Розпочавши розмову, Саша одразу розвіяв міфи про «швидкий та легкий успіх». Його історія – це не про випадкове везіння, а про наполегливу працю та пошук себе. Гість відверто розповів про свою освіту, яка на перший погляд зовсім не корелюється з його теперішньою діяльністю. Мало хто знав, що популярний креативник за фахом – фахівець з аквакультури та водних біоресурсів.

«Я вчився на дипломного рибовода, якщо по-простому. Люди часто не вірять, що таке існує. Моя перша практика проходила на осетровій фермі: встаєш зранку, чистиш сітки, годуєш рибу. Це був колосальний досвід, який навчив мене праці», – поділився відносно нещодавніми спогадами Потупа.

Згодом були нічні зміни бариста в мережі популярних кав’ярень та перші кроки в гуморі. Саша наголосив, що саме в ті безсонні ночі він написав свій перший стендап-монолог, зрозумівши, що гумор – це не просто розвага, а точна математика та логіка, які згодом допомогли йому в створенні вірального контенту.

Ключовою темою обговорення став проєкт «Тип з Рейтарської», який приніс Саші широку впізнаваність. Модератор зустрічі, гостьовий редактор проєкту Максим Левченко, півжартома, поцікавився: чи був цей образ стратегічно вивіреним маркетинговим ходом? Відповідь гостя була простою – все почалося зі щирого пориву та дружби.

Разом зі своїм другом Єгором вони просто транслювали своє життя: походи кав’ярнями, розмови про побутові проблеми та самоіронію. Виявилося, що щирість – це саме те, чого найбільше потребує сучасна аудиторія. Саша підкреслив, що успішний блог сьогодні – це не ідеальна картинка, а здатність бути справжнім, не боятися здаватися смішним чи недосконалим.

Студенти з цікавістю розпитували про досвід співпраці з українськими зірками, зокрема Євгеном Яновичем який буквально вчора з’явився у сторіз нашого гостя. Саша пояснив, що робота з великими брендами та медійними особами вимагає не лише креативу, а й великої відповідальності. Надалі він детально зупинився на понятті «червоних прапорців» у співпраці з бізнесом, зазначивши, що надмірна кількість умов та штучність вбивають будь-яку рекламу.

Порада для початківців	Опис
Органічність	Реклама має бути частиною життя, а не сухим текстом із папірця.
Спілкування	Найкращий фідбек і охоплення народжуються в щирих коментарях під постами.
Цінність	Не продавайте те, у що самі не вірите.

Говорячи про фінанси, гість не став приховувати: креатив у 2026 році може приносити гідний дохід, але лише за умови, що ви готові працювати 24/7 і постійно адаптуватися до нових трендів.

Особливий щем у залі викликали слова Саші про рідне місто. Попри столичне життя, він часто підкреслює, що він переяславець. Для багатьох присутніх школярів це стало потужним інсайтом: старт у маленькому місті – це не обмеження, а ресурс.

«Я пишаюся тим, що наше місто завжди було і залишається україномовним. Коли мене питають, чи переходив я на українську, я кажу, що завжди нею говорив. Переяслав розвивається: тут відкриваються круті кав’ярні, тут живуть талановиті люди. Не бійтеся вчитися тут, головне – ваше бажання рухатися вперед», – підсумував Саша.

Зустріч супроводжувалася жвавою сесією запитань та відповідей. Студентів цікавило все: від того, скільки підписників у Саші зараз (близько 45 тисяч в Instagram – прим.авт.), до його ставлення до сучасного українського музичного ринку. Не обійшлося і без жартів про особисте: дізнавшись, що серце блогера зараз вільне, жіноча частина аудиторії не приховувала емоцій.

Незабаром на youtube-каналі університету вийде відеоверсія розмови – якщо вам не вдалося побувати на зустрічі наживо, неодмінно дочекайтесь, аби дізнатися усе найцікавіше з перших вуст.

«Платформа можливостей» знову довела, що подібні зустрічі – це не просто розмови, а реальний заряд мотивації. Саша Потупа на власному прикладі показав, що шлях від «рибних сіток» до мільйонних охоплень можливий, якщо в основі вашої справи лежить наполегливість, самоіронія та безмежна любов до того, що ти робиш. Звісно ж не обійшлося без фото, зйомок відео зі студентами, підписів на дверях офісу Наукового товариства університету, дружніх порад та жартів які неодмінно триматимуть позитивний настрій нашого сковородинівського гурту до нових зустрічей із Сашею і не тільки.

А тим часом нагадаємо, що у понеділок в УГСП стартує новий зірковий проєкт «University Live Stage»: першою гостею стане фронтвумен гурту «Zwyntar» Саша Кладбіще. Не прогавте старту!

 

Увечері, 6 листопада 2025 року, вдруге від початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, за ініціативи Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених та Відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю університету на чолі з Оксаною Луцик, у розважальному закладі «City Smoke» усіх згуртувала головна молодіжна інтелектуальна традиція університету – Кубок університету з «Брейн-Ринг» зразка осені 2025/2026 навчального року. Готові розповісти та показати, як це було.

Після літа 2019 року спершу епідемія, а згодом повномасштабне вторгнення російських військ на територію України, заважали поверненню заходу. Відтак більшість із бувалих завсідників встигла по-справжньому скучити за цим форматом. Головна інтелектуально-молодіжна традиція університету після п’ятирічної перерви знову відродилася рік тому, а в УГСП підросло ціле покоління яке відчуло й долучилося до такого заходу вперше.

Спершу ведучий заходу, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, почесний член Наукового товариства університету Максим Левченко від імені всіх сковородинівців і гостей заходу, висловив слова вдячності Збройним Силам України, Силам Протиповітряної оборони, Національної Гвардії України, Прикордонслужбі, ГУР, СБУ, ДСНС, Національній поліції, медикам, волонтерам та всім українцям, які понад 10 років, зокрема 1352-ий день повномасштабного вторгнення росіян на територію України, чинять ефективний супротив ворожій агресії. Також хвилиною мовчання вшанували тих, хто віддав своє життя за волю і незалежність України, і без кого не було б можливим проведення цього заходу. Серед них кілька десятків імен сковородинівців, серед яких теж були гравці Кубків університету з «Брейн Ринг»…

Принагідно, ведучий і автор цих рядків закликав сковородинівців не лишатися осторонь допомоги захисникам та захисницям, допомагати війську усіма можливими способами. Розпочати запропонував із довільного донату – великим фондам, малим зборам чи друзям-військовим на потреби їх підрозділів.

Після цього подякували партнерам та спонсорам, без яких не можливо було б уявити проведення цього заходу: керівництву УГСП в особі ректора Віталія Коцура, профспілковому комітету закладу в особі «профкома» Наталії Редзюк, переяславці Яні Герасько яка другий рік поспіль облаштувала прекрасну фотозону, соціально-гуманітарному відділу та КЗ «Переяславський ЦКМ» й Молодіжному центру «Зустріч» за допомогу у технічному супроводі, діджею та студенту університету Олександру Дем’яненку за музичний супровід заходу, а також безпосереднім спонсорам – міському депутату та підприємцю Григорію Яремі («Farmer Foods»), закладу «City Smoke» в особі Дмитра Троценка, бренду «Кулиничі» та сім’ї Катерини та Юрія Ходаківських за, відповідно, смачні торти та пляшки ігристого напою.

Забігаючи наперед, до слів вдячності поверталися ще кількаразово. Як інакше, якщо завдяки сприянню всіх цих людей призовий фонд на гру у 2025 році зріс і склав: І місце – 2,5 тис. грн, ІІ місце – 1,5 тис. грн, ІІІ місце – 1 тис. грн. Поза тим, головного інтелектуала вечора, з числа викладачів чи студентів, чекав одноосібний бонус від ректора у розмірі 1 тис. грн.

Надалі представили суддів – у цей вечір долі учасників вже вдруге вершили депутат Переяславської міської ради та власник магазину Farmer’s Food Григорій Ярема, фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, почесний член Наукового товариства університету Петро Шихов, секретар Вченої ради університету Оксана Паламарчук та голова журі, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур.

У вітальному слові до учасників Віталій Вікторович щиро привітав усіх присутніх, подякував організаторам та побажав учасникам цікавої гри та запеклої боротьби за право стати володарем Кубку університету з «Брейн-Ринг» зразка осені 2025/2026 навчального року.

«Такі заходи об’єднують студентів та викладачів у єдиній силі і енергії. Дуже добре, що ця традиція існує і живе. Є десь стільки ж, скільки є й університет – саме у цьому форматі. Бажаю усім успіхів. Будьте єдині, міцні і потужні. Вірмо у перемогу України!», – висловив своє щире переконання ректор.

Після цього перекличка команд і жеребкування визначили порядок старту команд у грі. А поки вони готувалися до дебюту у шоу, енергійного тону заходу задав танцювальний колектив «Flaweless» у складі випускниці університету Влади Лисенко, студентки Олександри Хаснаш, переяславок Мирослави Кирпенко і Євгенії Романенко потішив публіку запальними рухами. Цього року під композицію «Bizness».

Безпосереднього старту осіннього Кубку університету з «Брейн-Рингу» у 2025 році задав двобій команди факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки «Генії під прикриттям» у складі викладачки Наталії Мороз та здобувачів Катерини Тригубчук (капітан), Вікторії Русак, Христини Лех й Максима Баранова та команди факультету технологічної і математичної освіти «Формула успіху», до складу якої, разом із викладачем Сергієм Лауном, увійшли Вікторія Омельяненко (капітан), Ірина Тютюнник, Ілля Калашник, Ілля Вальковський. У цьому раунді в учасників запитували про винахід французького фермера у 1870 році, єдине багатство пролетаріїв за поділом Сервія Туллія, знаряддя праці співаючих гондольєрів у Неаполі та Венеції, коротку назву для семи смертних гріхів, а також що зважують на спеціальних терезах в операційній клініки Маастріхта двічі під час операції. У додаткових питаннях йшлося про слово для об’єму одного кілограма речовини при +4°C, професію судді який уперше використав свисток на футбольному полі. У статусі переможця ігровий стіл покинула команда факультету технологічної і математичної освіти.

Важливо що як тут, так і далі, у разі відсутності правильної відповіді на питання, за традицією формату, її не називали – питання лишили у фонді-питальнику. Можливо, через кілька років, відповіді на них ще нададуть прийдешні покоління сковородинівців.

Інтелектуальне шоу продовжив двобій команди соціально-психологічного факультету «Прометей», який разом з викладачкою Оленою Черняковою репрезентували здобувачки Діана Антоненко (капітан), Альона Усик, Софія Пекарська й Руслана Даниленко проти команди факультету природничої освіти «Зелений гай», які, разом із викладачем Олегом Водяним, були представлені у такому складі: Юлія Сентіщева (капітан), Ангеліна Ющенко, Олександр Острадчук й Денис Григор. У цьому раунді в учасників запитували про дрібний інструмент що виготовлявся з кісток риб чи сталі та залучає понад 20 осіб у виробництві, дію пташки з довгим дзьобом у пащі крокодила в Африці, місце де 32 предмети з яких чотири коштують майже як двадцять вісім, а також предмет що мандрівник жартома не міг відкрити вдома через подорожі. У додаткових питаннях йшлося про типи певних ознак з власними назвами й м’яз-орган прикріплений лише з одного боку. Перемогу відзначили природничники.

Третіми у грі дебютували команда факультету фізичної культури, спорту і здоров’я «Сила духу», який, разом із викладачкою Іриною Юзковець, відстоювали Анастасія Шепель (капітан), Назар Васьковський, Микола Танигін й Олександр Пісковець проти команди факультету української та іноземної філології «Клан Сопрано», який представляли викладачка Людмила Сога та студенти Ольга Шевчук (капітан), Євгенія Власенко, Катерина Рибак, Артем Марковець. У цьому раунді в учасників запитували про відповідь Пікассо представнику Гестапо щодо картини про Герніку, «зброю» індіанців та Річарда Левове Серце що змушувала тварин тікати чи присідати, символіку 12 виноградин в іспанській новорічній традиції та кислої серед них, час святкування Нового року ескімосами, а також слово що означає і привітання і валюту в Ботсвані замінене на «вода». У результаті запеклої боротьби переможцями з двобою вийшов факультет фізичної культури, спорту і здоров’я.

Битва під  номером чотири, завершальна у цьому колі чемпіонату, «схрестила списи» команди факультету фінансово-економічної і професійної освіти «Фінансова піраміда» під незмінною орудою викладача Анатолія Овсієнка та здобувачів Антона Березіна (капітан), Назара Гречки, Сергія Кривоплясова й Юлії Гріненко, а також команди факультету гуманітарної освіти та соціальних технологій «Команда спонсорована Фондом Спідвагона» на чолі з молодим викладачем Олексієм Остапчуком, наукову «компанію» якому склали здобувачі Олександр Спасун (капітан), Олексій Герасименко, Олександр Павленко й Іван Марущак. У цьому раунді в учасників запитували про звичку Ріхарда Вагнера в театрах щоб глядачі не відволікалися, категорію людей якої за даними ООН було 100 тисяч у 2010 році з прогнозом мільйона до 2030 й слово Агати Крісті для «вампірів» коли вона відчула себе відомою. Унаслідок швидких «інтелектуальних атак» від Анатолія Овсієнка та команди його факультету у більшості з питань, економісти стрімко взяли «першість» у цьому колі та забезпечили собі гарантоване місце у чвертьфіналі.

У перерві ведучий нагадав про партнерів і спонсорів, а музичною родзинкою став виступ сковородинівки Анастасії Чуприни з неймовірною ліричною піснею «Голубка» із репертуару гурту «Vivienne Mort».

У чвертьфіналах зійшлися команди факультету технологічної і математичної освіти «Формула успіху» проти команди факультету природничої освіти «Зелений гай» й команда факультету фінансово-економічної і професійної освіти «Фінансова піраміда» проти команди факультету факультету фізичної культури, спорту і здоров’я «Сила духу». У ході пошуку відповідей на ці питання учасники відповідали на питання про супутницю Орфея на березі Стікса що відмовляється йти далі через Закон Пекла, матеріал що виготовляли з аргентану на фабриці Е. Гейтнера в 1825 році, предмет у кишені друга за Бернардом Шоу з вогнем на одному кінці, винахід братів Біро в 1938 році без якого не обходиться школяр, а також особливість базару в мусульманському раї. Також були питання про деталь яку Уолт Дісней прибрав у персонажів для спрощення мультиплікації, винахід Роберта Уотсона-Уотта через який його оштрафували поліцейські, призначення кульок з фарбою біля кас у японських магазинах тощо. Тут перемогу, відповідно, відзначали природничники і економісти.

Згідно сітки гри, у фінальну стадію мало вийти чотири команди, проте, відповідно до набраних у попередньому турі балів, доля ІІІ-IV місця була визначена зазделегідь. Натомість гранд-фінал за золото і срібло розгорнувся між «Фінансовою пірамідою» і «Зеленим гаєм». Ключова боротьба розгорталася між викладачами Олегом Водяним та Анатолієм Овсієнком – вони швидко перехоплювали ініціативу «на кнопці» та влучно відповідали на питання про те чого не бажала молодь за найдавнішим папірусом Прісса близько 3350 р. до н.е., чотири вулиці в Києві з однаковою назвою що потребують уточнення району, третю складову для багатства після розуму й таланту, кут куди ставили Людину-павука в дитинстві за жартом, а також два предмети в білому кошику від нареченого в Тунісі що здивували б українську наречену.

У додаткових питаннях, за якими визначали переможця унаслідок нічиєї, йшлося про чотири типи істот у «Енциклопедії кіношаблонів» та компанію відому дітям, латинський вислів Ювеналу в абревіатурі ASICS українською, винятковий вид змагань на Олімпійських іграх Стародавньої Греції для жінок. Кубок переможців, вперше за багато років своєрідних інтелектуальних невдач у цій грі, зависочів у руках Анатолія Миколайовича та його студентів.

Поки організатори готувалися до церемонії нагородження, ведучий розповів про те, що у цей вечір організатори мали намір зібрати на одному майданчику не лише топ-інтелектуалів УГСП, а й зірок переяславського шоу-бізнесу – тих, хто пише і випускає на стрімінгові платформи власні пісні, знімає кліпи на них. На прикрість, левовій частці з запрошених, зважаючи на поважні причини і обставини, «засяяти» на «Брейн-Рингу» не вдалося – їх неодмінно запросять на майбутні заходи. Але один з тих, хто, свого часу, у студентські роки, «сяяв» на сковородинівській сцені, а нині повернувся до альма-матер не лише як методист Навчально-наукового центру забезпечення якості освіти університету, а й новоявлена зірка для вже нового покоління сковородинівців таки знайшов час завітати – мова про Бориса Любченка, який у цей вечір подарував присутнім свій авторський суперхіт «Солодкий мед». Ми помітили, що протягом сьогоднішнього дня її прослуховування на всіх майданчиках дещо зросли – після такого вибухового виступу інакше і не могло бути.

Надалі мікрофон знову перейняв ректор Віталій Коцур та відрефлексував на побачене і почуте протягом вечора. Зауважив, що те єдине, що ми втратили з різних причин – двобої між викладачами і переможцями, різні інші формати притаманні цій грі. Гадаємо, вони неодмінно повернуться у наступних ігрових сезонах.

Нарешті перейшли до нагородження партнерів і спонсорів, команд і їх наставників, причетних до організації гри. Спершу були номіновані ті, до кого цього вечора доля була не настільки прихильною у плані перемог за ігровим столом, відповідно до зайнятих місць – від восьмого до четвертого: команді команди факультету гуманітарної освіти та соціальних технологій «Команда спонсорована Фондом Спідвагона» у «Брейн-Ринг – 2025» присудили номінацію ««Роберт би вами пишався», а наставнику Олексію Остапчуку – номінацію «Чемпіон інтелектуальних забігів»; команді факультету української та іноземної філології «Клан Сопрано» було вручено нагороду у номінації «Мовчання – золото, але вони обирають дієслово», а їх наставниці Людмилі Созі у номінації «Діамант ерудиції: 64 грані блиску в короні Брейн-Рингу»; команді соціально-психологічного факультету «Прометей» – у номінації «Ерудитам, що віддали все (крім печінки) за вогонь знань», а її наставниці Олені Черняковій – у номінації «Майстриня психологічних мозаїк: гуртує особистості задля перемоги»;  команді факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології «Генії під прикриттям» відзначили номінацією «За найвитонченіше прикриття ерудиції мистецтвом», а її наставницю Наталію Мороз – у номінації «Кодувальниця перших пікселів розуму: інформаційна грамотність задля перемоги», команду факультету фізичної культури, спорту і здоров’я «Сила духу» заохотили у номінації «Біцепси знань і прес аргументів» та її наставницю Ірину Юзковець – у номінації «Триочкове потрапляння у кошик знань».

ІІІ місце – команда факультету технологічної і математичної освіти «Формула успіху» та у номінації «За відмінну логіку і блискавичне інтегрування знань». Наставник Сергій Лаун  отримав відзнаку у номінації «Вишуканий смак із ароматом перемоги»».

ІІ місце – команда факультету природничої освіти «Зелений гай» та у номінації «Сплетіння спіралей ДНК ерудиції». Наставник Олег Водяний, який цьогоріч прийшов на зміну декану Юрію Козубенку, але, на відміну від нього, дещо не довів команду до повторення минулорічного тріумфу отримав відзнаку у номінації «На хвилі глибоких думок і жаги до перемоги».

І місце – команда факультету фінансово-економічної і професійної освіти «Фінансова піраміда» та у номінації «Команда з найвищим рейтингом довіри». Наставник Анатолій Овсієнко не лише отримав відзнаку у номінації ««Третьокурсники міняються, а любов до «Брейн-Рингу» не гасне», а й був відзначений у номінації «Інтелектуал вечора» і обіцяне фінансове винагородження від ректора.

Наостанок подяками були удостоєні члени журі, виступаючі протягом програми та ключові особи заходу. Подяки були вручені голові журі, ректору Віталію Коцуру у номінації «З повагою, вдячністю і підтримкою» й членам журі Петру Шихову – у номінації «На варті захисту неба і традицій гри у «Брейн-Ринг»»; Оксані Паламарчук – у номінації «За сприяння розвитку інтелектуального резерву у перспективі появи успішних науковців» та Григорію Яремі у номінації «За любов до «Брейн-ринг» не лише від серця, а й до глибини власної кишені». Також за надану підтримку, гостинність та сприяння у проведенні гри подяку отримав Дмитро Троценко та заклад «City Smoke», який надав переможцям безкоштовні послуги та обдарував 10 щасливчиків на танцполі флаєрами на найближчу студентську вечірку. У номінації «Музичний секундант та король танцполу» висловлено подяку діджею заходу Олександру Дем’яненку (Dj Demmm), а у номінації «Перо в руці, пісня на язиці, мікрофон у серці» – «леву заходу», його ведучому, автору цих рядків Максиму Левченку.

Прекрасний, сповнений ваших емоцій, фотозвіт з події від літописиці новітньої історії нашого університету у світлинах Ірини Середи відшукаєте за посиланням: https://8623-irina.gallera.io/465008-brein-ring

За іронією долі економісти багато років завжди наполегливо йшли до перемоги, завжди програючи тим, хто врешті ставав переможцями. У 2025 році фортуна однозначно опинилася на їхньому боці, тому ми щиро вітаємо їх з цим. Але передовсім усі присутні сходяться на вдячності Збройним Силам України та всім, хто доклав душі і рук до організації та проведення Кубку, і найперше – невтомному рушію процесів, керівниці відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, голові Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених Оксані Луцик.

У прийдешній понеділок, 10 листопада 2025 року, видатному фотолітописцю Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віктору Григоровичу Соколу виповнилося б 60 років. Як і було анонсовано, з цієї нагоди в стінах альма-матер проведуть зустріч його пам’яті. Її початок анонсовано на 13:00 у конференц-залі імені Василя Сухомлинського.

Віктор Сокол – це ім’я, без якого складно було б уявити історію нашого університету. Будучи першим фотографом alma mater та знаним фотомайстром нашого міста, він десятки років фіксував їх життя: від урочистих подій до побутових фотосесій й мальовничих пейзажів Переяславщини. Його світлини прикрашали сторінки газет, книг, сайтів. Віктор Григорович був не лише майстром своєї справи, а й людиною з великим серцем, яка любила життя і рідне місто та його університет. Його фотографії – це не просто знімки, а справжня історія, що оживає в пам’яті кожного сковородинівця.

На знак вшанування пам’яті Віктора Григоровича відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю оголосив збір фотографій авторства Віктора Григоровича – наразі ми отримали вже близько сотні фото.

Якщо у ваших домашніх архівах збереглися світлини його авторства, або ж ви маєте світлини де він за роботою, на університетських заходах, у повсякденному житті чи зі своїм улюбленим фотоапаратом, просимо долучитися до створення пам’ятної експозиції.

• Роздруковані світлини приносьте безпосередньо на зустріч. Гарантуємо повернення оригіналів.
• Електронні фото надсилайте на електронну скриньку: moderator.phdpu@gmail.com з поміткою «Експозиція пам’яті Віктора Сокола»

Цінними будуть й ваші спогади про Віктора Григоровича – розповіді про моменти, пов’язані з ним, його роботою чи світлинами. Ці історії стануть частиною вечора пам’яті, щоб разом згадати людину, яка увічнила не лише історію університету, а й душі тих, хто його оточував. Якщо ви плануєте взяти слово під час зустрічі та поділитися спогадами про Віктора Григоровича, по можливості, завчасно повідомте про це за номером (063)-727-59-87 (Максим)

Зустрінемося вже у понеділок, щоб вшанувати Віктора Григоровича Сокола – фотомайстра і людину, чиї світлини й досі живуть у наших серцях. Зустрінемося, бо так працює пам’ять.

9 жовтня 2025 року Університет Григорія Сковороди в Переяславі зустрів харизматичну Юлю Карпову – ведучу ранкового шоу «Хеппі Ранок» на Хіт FM, засновницю благодійного фонду «Юлині бабусі» та людину, чий голос і дії змінюють життя тисяч українців. У рамках проєкту «Платформа можливостей» Юля понад годину ділилася своїм шляхом до успіху, секретами радіоефіру, досвідом волонтерства та радикальною проукраїнською позицією. Її щирість, гумор і відвертість залишили незабутнє враження, яке хочемо спробувати передати цим текстом.

Зустріч розпочалася з теплої церемонії, де ректор УГСП, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур вручив Юлії Карповій університетську відзнаку «Волонтер України». Він підкреслив важливість її внеску в волонтерство, зазначивши, що фонд «Юлині бабусі» став порятунком для літніх людей, військових та дітей з інвалідністю. Віталій Вікторович згадав, що університет завжди пишається своїми випускниками-волонтерами, такими як Яна Зінкевич, яка є госпітальєром і продовжує навчатися, а також багатьох інших, хто робить величезний внесок у суспільство.

«Ми робимо багато речей, віддаючи частинку себе, і волонтерство – це те, до чого дотичний кожен з нас», – сказав Віталій Коцур, підкресливши, що така нагорода є символом вдячності від колективу, студентського самоврядування та викладачів.

Юля зворушено зазначила, що ця відзнака стала для неї третьою гордістю – поряд з фондом і підтримкою військових, які підірвали Кримський міст.

Юля Карпова розпочала свою кар’єру в 16 років, коли, будучи ученицею 10-го класу, побачила оголошення про набір ведучих на місцеве радіо. «Мені сказали: «Ти не медійна, не радійна, ти ніяка. Іди додому»», – згадує вона. Проте Юля не здалася: «Я дзвонила щотижня, брала їх «на виснаження». Через рік я стала ведучою новин». Згодом ї наполегливість призвела до роботи на Хіт FM, хоча шлях туди був тернистим: півроку кастингів, відмови, але зрештою її унікальний сміх, який вона вважала комплексом, став «суперсилою». «Мій найбільший комплекс став моєю суперсилою. Якщо вам щось у собі не подобається, одного дня це може стати вашим козирем», – поділилася Юля зі студентами.

Юля пригадала роки навчання в університеті, де через роботу перейшла на заочне навчання, адже «радіо було ультрацікавим». Вона закликала студентів не боятися браку досвіду:

• Будьте наполегливими: пишіть, дзвоніть, стукайте в двері роботодавців.
• Використовуйте свою унікальність: щирість і харизма важливіші за ідеальне резюме.
• Пробуйте все: різносторонній розвиток – ключ до успіху в медіа.

Фонд «Юлині бабусі», створений у травні 2022 року, став для Юлії способом увічнити пам’ять про своїх бабусь і допомогти літнім людям.

«Я побачила бабусю в селі після деокупації Київщини – маленьку, як моя, що йшла за продуктами з візком. Я зрозуміла, що так не має бути», – розповіла вона. Наразі фонд підтримує 1120 підопічних, зокрема 200 хлопців з інвалідністю, надаючи продукти, ліки, одяг і емоційну підтримку.

«Вони мені дзвонять, розповідають, як сваряться з сусідками чи просять фарбу для волосся. Я хочу, щоб у них була прикольна старість», – додала Юля.

Одним із найскладніших моментів у волонтерстві вона назвала візит до будинку літніх людей перед Новим роком: «Я приїхала з подарунками, а в холі стояла труна з бабусею. Це було важко, але тоді я вкотре зрозуміла, що моя задача – зробити так, щоб старенькі доживали гідно».

Юля вірить, що волонтерський рух продовжиться після перемоги: «20% людей, які горять ідеєю, переключаться на допомогу дітям, переселенцям, тваринам. Це вже в крові».

«Бути проукраїнською – це не допустити росії тут ніяким чином. Я хочу, щоб вони відчули те, що ми пережили». Юля закликала молодь залишатися в Україні: «Якщо виїжджати, то не повертатися, коли все вирішиться чужими руками. Залишайтеся і рвіть за країну зубами». На її думку, молодь – це не лише майбутнє, а й сьогодення: «Читайте книжки, розвивайте розум. Це ваша суперсила. Люди, які читають, керуватимуть тими, хто дивиться TikTok».

Виросла в Житомирі, дочка водія маршрутки та працівниці швейної фабрики, Юля пишається своїм корінням. «Суперсила людей із маленьких міст – нам нема чого втрачати. Приїжджайте в Київ і «валіть»», – порадила вона студентці Насті. Її поради в цьому плані:

• Ризикуйте: краще зробити дурницю, ніж шкодувати, що не спробував.
• Носіть підтримку рідних: Юлія показала татуювання з почерками батьків, які нагадують їй: «Ти можеш, ти це зробити».
• Голод мотивує: коли залишалося 16 гривень, вона знаходила способи заробити.

Юлія захоплюється Переяславом: «Ви такі проукраїнські, що дістанете шаблю, навіть якщо її немає. Я хочу, щоб Житомир був як ви».

Юлія розповіла, як радіо залишається актуальним: «Під час блекауту в жовтні 2022-го я шукала сигнал радіо, щоб зрозуміти, чи існує ще Київ. Радіо – це компанія, це живі люди». Її секрети впевненості перед мікрофоном:

• Самоіронія: «Якщо я сміюся над собою, ніхто не посміється голосніше».
• Різносторонність: читайте, пробуйте нове, навіть якщо не любите – це дає теми для ефіру.
• Щирість: слухачі відчувають ваш настрій.

Серед фейлів вона згадала ефір із артистом, чий прес-реліз стверджував, що він «несе Івасюка світу»: «Я спитала, як палець пам’ятника Івасюку його надихнув. Він образився, а я угорала». Ще один курйоз – коли під час зйомок шоу «Х-фактор» її прийняли в фан-клуб Олега Винника за імпровізований вірш про «Олежу, в серці пожежу».

Юлія поділилася спогадами про Андрія Кузьменка: «Він не був простим, він був розумним і чітко ставив кордони». Їхня дружба почалася з двогодинного ефіру в Житомирі, де вони пили закарпатський коньяк і сміялися. Після його загибелі Юлія реалізувала їхню спільну мрію – встановила рекорд найтривалішого ефіру на онлайн-радіо «С.Р.А.К.А.» (Своє Радіо Андрія Кузьменка), щоб «забрати перемогу в росіян». «Я плакала, тримаючи сертифікат, і казала: «Андрію, я це зробила»», – згадує вона.

Зустріч із Юлією Карповою стала джерелом натхнення для студентів. Її історія – про те, як наполегливість, щирість і небайдужість можуть змінити не лише власне життя, а й життя інших. Від радіоефіру до волонтерства, від боротьби з хейтом до підтримки молоді – Юлія довела, що кожен голос має силу. Незабаром усі, хто не зміг пересвідчитись у цьому особисто, зможуть зробити це на youtube-каналі університету, де буде викладено відеоверсію цієї зустрічі.

«Думайте, що після вас стане краще, ніж було до», – підсумувала Юля.

На запрошення директорки книгозбірні закладу Ольги Шкири, Юля відвідала бібліотечний простір, зокрема залу інформаційних ресурсів «Чумацький шлях», де лишила автограф. За традицією проєкту, зробила це й на дверях офісу Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених університету.

Усі моменти зустрічі, які зафіксувала фотографиня університету Ірина Середа знайдете тут – поширюйте в соцмережах не забуваючи позначати Юлю, сторінки університету та фотографа: https://8623-irina.gallera.io/438423-iulia-karpova

Проєкт «Платформа можливостей» реалізується відділом інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю та Науковим товариством студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених Університету Григорія Сковороди в Переяславі.

7 жовтня 2025 року в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі в конференц-залі імені Василя Сухомлинського відбулася перша у осінньому сезоні зустріч у межах проєкту «Платформа можливостей». Спікером став Лев Жиденко, співзасновник мережі магазинів «Аврора», який протягом півтори години поділився історією створення компанії, особистими принципами успіху та мотивацією для студентів, які мріють про власну справу.

На початку зустрічі Лев Жиденко розповів, що ідея створення «Аврори» належить його партнеру Тарасу Панасенку, який, будучи студентом, запропонував відкрити магазини у форматі натхненній американськими крамницями «one dollar stores». Хоча спочатку Лев скептично поставився до ідеї, вважаючи її надто простою порівняно з його інженерним бізнесом у сфері енергетики, він вирішив інвестувати не стільки в саму ідею, скільки в потенціал Тараса.

«Я інвестував у людину, в її амбіції та здатність втілювати ідеї. Ідеї самі по собі нічого не варті, якщо немає команди, яка може їх реалізувати», – підкреслив Жиденко.

На думку спікера, ключ до успіху лежить у правильному мисленні та постійному навчанні. Лев Жиденко поділився своєю філософією, яка базується на піраміді: фундамент – мислення, далі – принципи та цінності, потім – системи, процеси, дії і лише на вершині – результати.

«Якщо у вас правильне мислення, ви бачите взаємозв’язки і розумієте, як із видимого пізнавати невидиме, як казав Григорій Сковорода», – зазначив він, згадуючи свого земляка з Полтавщини, чиє ім’я носить наш заклад.

Надалі пан Лев розповів, що його шлях до успіху почався ще в шкільні роки, коли в 10-му класі він заробив перші $20, працюючи діджеєм на дискотеці в Опішні. Ці кошти він інвестував у продаж музичних касет, попри заборону батьків, які вважали підприємництво «неправильним» через радянські стереотипи. У студентські роки в Дніпрі він паралельно навчався у трьох вишах, здаючи 54 іспити за одну сесію, і займався різними бізнесами – від обміну валют у китайській діаспорі до доставки продуктів, що нагадує сучасний Glovo.

Лев Жиденко відверто розповів про труднощі, з якими стикався. У 23 роки він пережив банкрутство через рейдерське захоплення партнерами його рекламної агенції.

«Це був кінець світу для мене тоді, але я зрозумів, що корупція руйнує не лише державу, а й приватний бізнес. Це навчило мене ніколи не йти на компроміси з принципами», – поділився він. Сьогодні, коли оборот «Аврори» перевищує річний оборот того вищезгаданого бізнесу за кілька днів, Лев вважає, що той досвід став цінним уроком.

Ще один приклад – управлінський виклик із «теорією розбитих вікон». Лев розповів, як у новому офісі компанії зіткнулися з проблемою неохайності в санвузлах. Замість штрафів чи заборон він вирішив змінити культуру поведінки працівників через відкриті обговорення на нарадах.

«Ми говорили про взаємоповагу, відповідальність і те, як маленькі дії впливають на всю компанію. Це спрацювало, і це не лише про чистоту — це про культуру», – пояснив він.

Мережа «Аврора» активно підтримує молодь, надаючи можливості для практики, стажувань і кар’єрного зростання. Лев Жиденко розповів про літню школу для студентів, де учасники з усієї України місяць навчалися у топменеджерів компанії, а деякі з них уже проходять стажування в офісі «Аврори».

«Ми шукаємо людей із мріями та амбіціями, які хочуть змінити світ. Моя задача – розвивати таких людей», – наголосив він.

Побіжно Лев поділився планами компанії. Попри війну, «Аврора» продовжує працювати навіть у прифронтових містах, де іноді є єдиним магазином.

«Українські товари – наша конкурентна перевага. Вони якісніші, ніж багато європейських, і ми хочемо, щоб їх купували в Європі», – зазначив Жиденко.

У ході розмови Лев Жиденко закликав студентів розвивати критичне мислення, допитливість і не боятися помилок.

«Помилки – це частина навчання. Головне – аналізувати, що пішло не так, і рухатися далі», – порадив він.

Спікер також розповів, що надихається філософією компаній Toyota та Amazon, але уникає сліпого копіювання, адже кожен шлях унікальний.

«Шукайте те, що шукали успішні люди, але робіть це по-своєму», – підкреслив він.

Напередодні зустрічі Лев Жиденко коротко зустрівся з ректором університету Віталієм Коцуром, а після цього прогулявся мистецькими аудиторіями закладу, поспілкувався з викладачами кафедри образотворчого мистецтва та методики навчання факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки та психології Ольгою Стрілець та Романом Мотузком, залишив автографи в залі інформаційних ресурсів «Чумацький шлях» та на дверях офісу Наукового товариства університету.

Під час зустрічі Лев Жиденко запросив студентів Університету Григорія Сковороди відвідати офіс «Аврори» в Полтаві, щоб на власні очі побачити, як працює компанія, або продовжити діалог у Переяславі за конкретними напрямами.

«Україна – це країна можливостей. Тут менше бар’єрів, ніж у Європі, і кожен із вас може досягти успіху, якщо має мрію та готовий працювати», – завершив зустріч Лев Жиденко.

Усі моменти зустрічі, які зафіксувала фотографиня університету Ірина Середа знайдете тут – поширюйте в соцмережах не забуваючи позначати сторінки університету та фотографа: https://fex.net/uk/s/lltbkoc

Проєкт «Платформа можливостей» реалізується відділом інформаційних технологій та зв’язків із громадськістю та Науковим товариством студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених Університету Григорія Сковороди в Переяславі.