Передувала виїзду координаційна нарада, яка відбулася сьогодні вранці у княжому Переяславі. Участь у засіданні, окрім членів делегації, взяв художник-реаліст Григорій Єгоров. Головним питанням порядку денного стало обговорення завершення роботи над списком знаменитої ікони Григорія Честахівського «Святитель Тарасій Царгородський і преподобний Михаїл Синайський». Цей духовний образ історично присвячений вшануванню пам’яті Тараса Шевченка та його близького соратника Михайла Лазаревського, а його сучасний список було створено спеціально для подальшого встановлення в канівському Успенському соборі.

Одразу після завершення нарадової частини в Переяславі, делегація прибула до міста Канів, де, найперше, відвідала Успенський собор Св. Георгія ХІІ століття. Храм, збудований ще у 1144 році, зберіг свій автентичний вигляд часів Київської Русі. Для національної пам’яті цей простір є сакральним: саме тут із 20 по 22 травня 1861 року перебувала домовина з прахом Тараса Шевченка під час прощання з великим Кобзарем.

Безпосередньо в соборі до переяславської делегації приєдналися виконувач обов’язків генерального директора Шевченківського національного заповідника Анатолій Кононенко та військовослужбовці Збройних Сил України. У межах візиту відбулася урочиста передача новостворених пам’яток: делегація офіційно передала собору написаний художником Дмитром Єгоровим список ікони та встановила в храмовому просторі копію посмертної маски Кобзаря. Вона замінила образ Олександра Нєвського – постаті, яка не має жодного стосунку до духовної традиції Канева.

Під час перебування в соборі громадський діяч Микола Томенко подякував побратимам з Міжвидового центру з підготовки підрозділів ракетних військ і артилерії та зазначив:

«Сьогодні в Каневі ми завершуємо важливий історико-культурний проєкт, присвячений Тарасу Шевченку. За загальним задумом, копії посмертної маски Кобзаря мали бути встановлені в усіх храмах і соборах, пов’язаних із прощанням із поетом. Наразі цей замисел уже реалізовано в Ніжині та Переяславі, а сьогодні черговим етапом став Успенський собор Канева. Це глибоко символічно, адже саме в його стінах 20 травня 1861 року відбулося прощання з Тарасом Шевченком перед перепохованням на Чернечій горі.

Наше завдання сьогодні – повернути в цей сакральний простір питомий український дух, національний зміст та історичну пам’ять. Собор, повернутий українській державі та українській церкві, має утвердитися як місце сили, повністю очищене від маркерів «русского міра» й наповнене сенсами нашої національної історії. Окрім копії посмертної маски, відтепер у храмі зберігатиметься й список знакової ікони, написаної Григорієм Честахівським на честь його близьких соратників – Тараса Шевченка та Михайла Лазаревського.

Попереду залишається масштабний обсяг роботи, до якого маємо активно залучати меценатів, органи влади та місцеву громаду. Наша мета – зробити так, щоб дзвони Успенського собору надихали людей, а його годинник ішов виключно за українським часом. Крок за кроком ми відновлюємо український світ на Канівщині. Вірю, що собор стане потужним центром тяжіння для кожного, хто відвідує ці місця, аби люди піднімалися на Чернечу гору духовно збагаченими та сповненими енергії нашого великого Кобзаря».

Про значення реалізованої ініціативи для освітнього простору та збереження національної пам’яті висловився ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур:

«Символічно й надзвичайно важливо, що сьогодні під егідою фонду «Рідна країна» Микола Томенко в Успенському соборі Канева ми не просто вшанували пам’ять Тараса Шевченка, а зробили ще один крок до повернення українського духу в одну з  важливих святинь Київської Русі. Разом із Університетом Григорія Сковороди в Переяславі ми також долучилися до відновлення українського духовного простору. Також разом із делегацією відвідали місце поховання Тараса Шевченка на Чернечій горі – сакральне місце сили для кожного українця. Саме тут особливо гостро відчувається глибина Шевченкового слова, його духу та пророчої любові до України.

Це не просто окремі символічні події. Це повернення українського змісту, української історії та української ідентичності у простір, який десятиліттями намагалися наповнити чужими імперськими сенсами. Ми поступово очищуємо наші святині від залишків «русского міра» та повертаємо їм справжню українську сутність.

Переконаний, що Успенський собор має стати місцем української сили, пам’яті та духовного єднання для всіх, хто приїжджає до Шевченка. Адже шлях на Чернечу гору починається не лише сходами, а й усвідомленням власної національної гідності, історії та духовної спадщини. Дякую всім, хто долучився до цієї знакової події!»

Утвердження національної ідентичності, очищення духовного простору від імперських маркерів та збереження спадщини Кобзаря залишаються незмінним вектором соціокультурної роботи університету. Сьогоднішня подія у Каневі вкотре доводить, що академічна спільнота Переяслава бере активну участь у процесах духовного відродження, послідовно зміцнюючи ціннісний фундамент нашої державності.

Запис Ректор УГСП Віталій Коцур взяв участь у меморіальних заходах до 165-річчя перепоховання Тараса Шевченка в Каневі спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Захід організували Міністерство освіти і науки України, Національна академія педагогічних наук України, Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди й Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

У 2025 році вона проходила у змішаному форматі, що дало змогу долучитися до зібрання науковцям не лише з різних регіонів України, а й з-за кордону. У свою чергу. Метою заходу,  тематичною рубрикою конференції була тема «Актуалізація вітчизняної культурної традиції у стратегіях громадянського виховання», стало створення широкого філософсько-педагогічного діалогу щодо збереження та творчого оновлення духовних цінностей українського народу, інтеграції культурної спадщини у сучасні виховні стратегії освіти й формування активної громадянської позиції підростаючого покоління.

Пленарне засідання відкрив і вів ректор ХНПУ імені Г. С. Сковороди, академік НАПН України Юрій Бойчук. У аспекті розкриття доповіді на тему «Педагогіка миру як основа громадянського виховання в умовах війни й післявоєнного відновлення» він наголосив, що саме зараз, коли українські діти навчаються в укриттях і під звуки сирен, педагогіка миру має стати не абстрактною теорією, а щоденною практикою шкіл і університетів, що виховує покоління, здатне не лише вистояти, а й відбудувати країну на засадах гідності й взаємоповаги.

Також до вітальних слів долучився ректор УГСП, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Віталій Коцур. У своїй промові він зазначив, що для переяславських сковородинівців вже стало доброю традицією щороку у день народження Григорія Сковороди, приїжджати до Харкова та університету його імені. За його словами тут на Харківщині, спадщина Григорія Савича не просто зберігається – вона живе в науці, в освіті, в серцях студентів і викладачів. Ректор презентував та подарував Національному університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» видання «Вічно сучасний: життя, філософська, педагогічна та літературна творчість Григорія Сковороди» виданого за підтримки Благодійного фонду «МХП-Громаді» та нові томи чернівецько-переяславської «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії», що днями була презентована в університеті.

«Сьогодні ми знову зібралися в час, коли Україна платить найвищу ціну за свою свободу. І саме зараз філософія Сковороди стає не книжковою мудрістю, а реальним дороговказом. Бо що таке «сродна праця» як не служіння своїй державі саме там, де ти найбільше потрібен? Що таке «пізнай себе», як не усвідомлення себе частиною великої української родини? Що таке «серце чисте» як не любов до рідної землі, за яку сьогодні воюють наші захисники? Ми в Переяславі не просто носимо ім’я Григорія Сковороди – ми щодня втілюємо його принципи в навчальний процес, у науку, у виховання молоді. І коли бачу, як харківські діти навчаються в підземних школах, як викладачі проводять лекції під звуки сирен, розумію: тут, у прифронтовому Харкові, Сковорода живий як ніде», – зазначив Віталій Вікторович та подякував Юрію Бойчуку та всій команді ХНПУ за те, що навіть у таких умовах вони роблять цю конференцію потужним майданчиком для діалогу. Він висловив переконання, що доки ми разом читаємо Сковороду, осмислюємо його, передаємо його ідеї наступному поколінню – доти Україна буде незламною.

Відомий громадський і політичний діяч, доктор політичних наук, професор, засновник фонду «Рідна країна» Микола Томенко представив доповідь «Формування громадянської та національної ідентичності в умовах війни: державна політика та освітня практика». У виступі він підкреслив, що Сковороди «пізнай себе» сьогодні звучить як заклик пізнати себе саме українцем:

«Ми не маємо права виховувати покоління, яке соромитиметься своєї мови, історії чи культури. Держава, школа й громадські інституції мають працювати в одному напрямку – від дитячого садка до університетської аудиторії – щоденно утверджувати гордість за Україну», – висловив переконання Микола Володимирович.

Кандидат філософських наук, доцент, керівниця Центру Сковородинознавства Університету Григорія Сковороди в Переяславі Наталія Юхименко розкрила тему «Філософія Григорія Сковороди у європейському контексті». Вона переконливо показала, що український мислитель випередив Канта в розумінні автономії особи, Руссо – у концепції природності виховання, а німецьких романтиків – у філософії серця.

«Сковородинівська «філософія серця» – це саме та європейська цінність, яку Україна сьогодні втілює на практиці, захищаючи свободу й гідність усього континенту», – зауважила Наталія Федорівна.

Також варто зазначити, що академік НАПН України, доктор педагогічних наук, професор, перший заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Георгій Філіпчук у доповіді «Духовна педагогіка Г. Сковороди» розкрив як ідеї українського філософа про «сродну працю», внутрішню свободу та любов до ближнього можуть і мають стати основою нової української школи, що виховує не просто фахівців, а громадян із великим серцем і чистою совістю.

Ще під час засідання відбулася панельна презентація двох виставок: бібліотечної «Під знаком Сковороди: культурна традиція у стратегіях громадянського виховання» та дитячої «Світ байок Сковороди очима дітей» від вихованців Люботинського мистецького ліцею «Дивосвіт».

Протягом двох днів працювало шість тематичних секцій, круглий стіл молодих науковців, творчий майстер-клас та урочиста церемонія відзначення найкращих вихованців ліцею «Дивосвіт». За підсумками конференції планується видання збірника матеріалів, який стане ще одним внеском у розвиток української філософсько-педагогічної думки під знаком великого Сковороди.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі вже отримав офіційне запрошення до співорганізації ювілейної ХІІ конференції у 2026 році. Поза тим, його команда ще цьогоріч планує низку своїх сковородинівських заходів в Переяславі.

Варто додати, що 5 грудня, одразу після пленарного засідання, Микола Томенко та фонд «Рідна країна» провели в одній із підземних шкіл Харкова благодійну акцію «Святий Миколай – дітям Харкова». Дітям, учителям і волонтерам передали українські книги, подарунки для активного відпочинку та «світоглядні подарунки». Микола Томенко наголосив: «Доки бореться і працює український Харків – доти буде триматися й Україна».

Два дні у прифронтовому Харкові показали: спадщина Григорія Сковороди сьогодні – це жива сила, що виховує вільних, свідомих і незламних українців як в університетських аудиторіях, так і в підземних класах міста-героя.

Запис Ректор УГСП Віталій Коцур, Наталія Юхименко та Микола Томенко брали участь у ХІ Всеукраїнській конференції «Зоряний час української культури: під знаком Григорія Сковороди» у Харкові спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Зустріч стала частиною серії публічних подій, спрямованих на вшанування спадщини видатного українського філософа та мислителя. Організатори наголосили, що популяризація ідей Григорія Сковороди сьогодні набуває нового звучання, адже його вчення про свободу, самопізнання й моральну стійкість є надзвичайно актуальними в сучасних українських реаліях.

Громадський діяч Микола Томенко у ході свого виступу поділився досвідом реалізації проектів  популяризації історико-культурної спадщини та  військово-патріотичного виховання в Національній академії Служби Безпеки України, Київським національним університетом будівництва та архітектура і Національним університетом біоресурсів і природокористування України. Серед іншого Микола Володимирович розповів про видання «Воюючий Шевченко. Мала світоглядна книга українського воїна», яка була створена спільно з науковцями Черкаського державного технологічного університету на чолі з ректором Олегом Григором для військових, волонтерів, медиків. За підтримки Всеукраїнської аграрної ради й Товариства сприяння обороні Україні вона вийшла накладом 13 тисяч примірників. Також Томенком було презентовано видання «Абетка громадянина України» яке охоплює ключові аспекти історії та конституційного ладу України, знайомить читача із видатними українцями, культурними символами нашого народу та об’єктами національної спадщини, що входять до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Обидві видання Микола Володимирович передав бібліотеці Полтавської політехніки.

У своєму виступі ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур приділив значну увагу державотворчим аспектам ідей українського мислителя та їх сучасному значенню для освіти й громадянського виховання. Почавши з цитати Григорія Сковороди «Мені сопілка і вівця дорожче царського вінця», він підкреслив, що філософ свідомо відмовився від почестей і кар’єрних можливостей, обравши шлях просвітницької діяльності та поширення духовних і моральних цінностей серед суспільства. Ректор презентував та подарував Національному університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» видання «Вічно сучасний: життя, філософська, педагогічна та літературна творчість Григорія Сковороди» виданого за підтримки Благодійного фонду «МХП-Громаді» та нові томи чернівецько-переяславської «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії», що днями була презентована в університеті.  Презентовані та подаровані видання демонструють тісний зв’язок філософії Григорія Савича з релігійними традиціями України. Віталій Вікторович наголосив на тому, що університет продовжує традиції Сковороди, організовуючи освітні та просвітницькі заходи, подорожуючи по закладах вищої освіти та пропагуючи наукові надбання серед студентів і науковців.

Керівниця Центру Сковородинознавства УГСП, кандидат філософських наук Наталія Юхименко презентувала колективну монографію «Вічно сучасний: життя, філософська, педагогічна та літературна творчість Григорія Сковороди» присвячену 300-річчю від дня народження Григорія Сковороди (1722–1794). Розповідає, що над нею працювали 52 дослідники з України та зарубіжжя. Видання стало підсумком багаторічної роботи Центру Сковородинознавства Університету Григорія Сковороди в Переяславі та продовженням традиції Сковородинівських читань, що проводяться з 1984 року кожні два роки і у 2024-му відбулися вже вдруге після початку повномасштабної війни.

Ідея створення монографії виникла 2011 року на XV Сковородинівських читаннях, а структуру та авторський колектив затвердили у 2013-му. Проєкт підтримав ректорат УГСП (зокрема тодішній ректор Віктор Коцур, а згодом Віталій Коцур), а друк став можливим завдяки благодійному фонду «МХП- Громаді». Книга на 528 сторінок, надрукована у Чернівцях, складається з п’яти розділів і багате ілюстрована.

Перший розділ висвітлює українське XVIII століття: Просвітництво, освіту, педагогіку, музику, роль церкви, економічні реалії та біографічні локалізації Сковороди (Чорнухи, Київ, Переяслав, Коврай, Харківщина, Сковородинівка). Другий розділ детально простежує життєвий шлях філософа – від родоводу й навчання в Києво-Могилянській академії до переяславського, коврайського, харківського періодів та останніх мандрівних десятиліть.

Третій, центральний розділ аналізує Сковороду як філософа, педагога, богослова, письменника, автора байок, пісень, листів і творів із виразним психологічним виміром. Четвертий розділ показує місце його спадщини в українській та європейській культурі, включно з ноосферно-синергетичним аспектом. П’ятий розділ присвячений рецепції образу й вчення Сковороди в фольклорі, літературі, мистецтві XIX–XXI ст. та його ролі як виразника релігійного духу українства.

«Монографія узагальнює досягнення сучасного сковородинознавства, демонструє європейський вимір мислення філософа та підкреслює незмінну актуальність його ідей (самопізнання, кордоцентризм, гармонійне виховання) для формування національної ідентичності й подолання постколоніальних викликів, особливо в умовах війни та боротьби за самостійність України», – підсумувала Наталія Федорівна.

Розмова, яку модерував  полтавський вчений, краєзнавець і журналіст Гліб Кудряшов завершилася сесією питань і відповідей.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі на чолі з ректором Віталієм Коцуром дякує команді Полтавської політехніки на чолі з Володимиром Онищенком за організацію дискусії та незмінну гостинність. Продовжуємо сковородинівську просвітницьку подорож – на черзі Харків.

Запис Ректор УГСП Віталій Коцур, очільниця Центру Сковородинознавства Наталія Юхименко та громадський діяч Микола Томенко взяли участь у панельній дискусії про Григорія Сковороду у Полтаві спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Захід проходив під гаслом: «Захищаємо нашу українську землю та вболіваємо за рідну країну та її врожай», підкреслюючи важливість хліборобства і захисту рідної землі в умовах війни. Його організаторами незмінно стали Фонд Миколи Томенка «Рідна країна», Університет Григорія Сковороди в Переяславі, Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» та приватне підприємство «Соснова».

Зажинки – це старовинний обряд початку жнив, що сягає корінням у глибоку давнину. Він символізує гармонію українців із природою, повагу до землі та вдячність за її дари. У воєнний час зажинки набувають особливого значення, поєднуючи хліборобські традиції з вдячністю захисникам України, які забезпечують можливість працювати на землі. Як зазначив засновник фонду «Рідна країна» Микола Томенко, «якщо буде хліб, країна буде жити».

Урочисте відкриття розпочалося з хвилини мовчання за полеглими у горнилі російсько-української війни. На мить на полі усі завмерли у пам’ять про усіх тих, хто своїм життям дав нам життя й можливість зустрічати світанки і проводжати захід сонця, сподіватися і вірити у майбутнє.

Після цього духовний зв’язок українців із землею своїми піснями підкреслила запрошена на свято заслужена артистка України Олена Білоконь.

Громадський діяч, засновник Фонду «Рідна країна» Микола Томенко підкреслив унікальність українських традицій та їх геополітичне значення:

«Сьогодні в 17-те ми проводимо цей давньоукраїнський обряд зажинок на Переяславській землі. Це не концерт, не мітинг, а спроба усвідомити значимість жнивних традицій. Бо буде хліб – країна буде жити, а в наших умовах – буде хліб, буде і перемога. У воєнний час ці зажинки – воєнні, адже військові дають нам можливість зібрати хліб і здобути перемогу. Українська нація народилась у гармонії з природою, і ми мусимо показати світу унікальність нашої культури!»

Ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур наголосив на ролі освіти у збереженні національної ідентичності:

«Це свято – про утвердження громадянської ідентичності. Воно гуртує всіх, кому близька українська земля, культура, традиції. На цій землі століттями жили люди, які займалися хліборобством і військовою справою. Сьогодні ми поєднуємо ці традиції. Університет Григорія Сковороди в Переяславі долучається до таких заходів, щоб передати наше коріння майбутнім поколінням»

Голова Бориспільської районної військової адміністрації Руслан Дяченко подякував аграріям і захисникам:

«Дякую організаторам і захисникам за можливість проводити це свято. П’ять років тому я познайомився з обжинками, а тепер розумію, з чого починаються жнива – з зажинок. Аграрії – наша опора, вони наповнюють бюджет і допомагають ЗСУ. Низький уклін! Бажаю, щоб врожай швидше перекочував у комору. Слава Україні!»

Заступник генерального директора НІЕЗ «Переяслав» з наукової роботи Олександр Колибенко розповів про історичну значимість місця проведення:

«Від імені Заповідника дякую всім, хто допомагає зберігати нашу культурну спадщину. Зустріч на Соснівських полях невипадкова. Дев’ять років ми досліджували унікальну пам’ятку Черняхівської культури IV століття, що увійшла в усі підручники з археології. Завдяки їй село Соснова відоме в історії України»

Поза тим стало відомо, що нині НІЕЗ «Переяслав» працює над включенням обряду зажинок до списку нематеріальної культурної спадщини України та світу.

Керівник ПП «Соснова» Юрій Павлушко благословив поле та учасників:

«Вітаю з великим святом зажинок! Воно символізує нашу підготовку до збирання врожаю, закладеного ще восени. Сьогодні чекаємо, що Бог дасть великий урожай, і ми досягнемо економічної могутності. У цьому врожаї – перемога України. Серпи, коси, дівчата, які в’яжуть снопи, комбайни – все готове. Божого благословіння, вступаємо в жнива! Слава Україні!»

Слід зазначити, що на заході були присутні численні гості, які не брали публічного слова, але своєю участю підтримали обряд. Серед інших, мова йде про Сергія Захаріна – заступника Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації; Жанну Боднарук – народну артистку України, переможницю багатьох пісенних конкурсів, зокрема «Червоної пути»; Анатолія Карпенка – композитора, лауреата низки музичних конкурсів; представників 3-ї окремої штурмової бригади й Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів НГУ. Їх присутність додала заходу особливої теплоти та значущості, стала ще одним свідченням того, що українська земля – не лише поле бою, а й поле надії, праці та єдності.

Надалі особливу атмосферу проведення створили обряди зажинок у виконанні народних фольклорних ансамблів – столичної «Громиці» з Києва та «Помокляночка». Кожен з колективів привітав гостей і відтворив традиційний обряд. Як зазначили артисти, зажинки завжди починалися з пісні, коли люди йшли з села на поле. Вони додали святу автентичності, виконуючи пісні, що супроводжували зажинки в давнину.

Надалі присутні на полі захисники України зробили символічний перший укіс, демонструючи, що українська земля – це не лише поле бою, а й праці та надії. За кілька митей спільним обрядом зажинання першого снопа вже перейнялися усі присутні. Після обряду та фото на згадку усі розходилися з поля лишаючи наостанок щирі побажання миру, добробуту й щедрого врожаю. Жнива офіційно стартували.

«Воєнні зажинки – 2025» стали не лише відтворенням давньої традиції, а й потужним духовним актом, що нагадує: хліб і свобода народжуються в боротьбі, любові та єдності.

Запис Команда УГСП долучилася до проведення «Воєнних зажинків – 2025»: це традиція, що об’єднує покоління та гуртує українців спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Захід об’єднав близько 70 іноземних учасників: 48 переможців конкурсу з 12 країн світу, їхніх наставників, представників організаторів, а також почесних гостей. Їхня участь – це вияв потужного культурного зв’язку між Україною та українцями за кордоном, свідчення того, що любов до рідної мови – це фундамент національної єдності. Розповідаємо про те, як це було.

Звучання фанфар сповістило про церемонії, після чого її ведучий, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін привітав учасників заходу та оголосив про відкриття урочистостей. Пролунав Державний Гімн України, а присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять всіх, хто віддав своє життя через вторгнення російської федерації в Україну, невинних дітей, мирних українців та всіх наших співвітчизників.

Зі щирим словом до присутніх звернувся ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур:

«Мовно-літературний конкурс імені Тараса Шевченка за усі роки став невід’ємною частиною сучасного гуманітарного простору та утверджує українську національну і громадянську ідентичність по всьому світу. Щороку в ньому беруть участь понад мільйон школярів, студентів, курсантів, ліцеїстів, молодих людей з різних куточків України і світу. Це свідчення того, що шевченкове слово не має кордонів, ані географічних, ані часових. Для нашої академічної спільноти надзвичайно символічно, що саме наш університет приймає цю поважну подію. Переяслав – не лише одне з найдавніших міст України, а й духовно-культурний осередок, тісно пов’язаний із постаттю Тараса Григоровича Шевченка. Тут він написав низку своїх ключових творів, зокрема знамениті поезії «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», тут же він створив малюнки до серії «Живописна Україна». Переяслав став для нього місцем глибокого осмислення української історії, народної долі й духовного призначення митця», – зазначив Віталій Вікторович та щиро подякував Міністерству освіти і науки України, Інституту модернізації змісту освіти МОН, Міністерству закордонних справ України, Офісу Президента України, Фонду Президента України з підтримки освіти, науки та спорту та усім організаторам, педагогам, наставникам, батькам, завдяки яким цей конкурс набув високого рівня і глибокого значення в умовах війни.

Шевченковий  конкурс, який називають малою Шевченківською премією, дає можливість  учнівству й студентству як в Україні, так і поза межами нашої держави розкрити свій талант через  слово, яке сьогодні формує наратив спротиву й консолідує нашу націю в щоденній незламності духу. Родзинкою церемонії стало поетичне вшанування спадщини Великого Кобзаря, що звучало з уст ведучого, доповнюючи урочисту атмосферу словами про незламність українського духу, силу слова і єдність нації. У своєму слові ведучий підкреслив:

«Шевченкове слово – понад часом. Воно формує модерну націю й об’єднує українців з усього світу, посилюючи дух боротьби й утверджуючи незламність», – підкреслив модератор події.

Надалі Ольга Будник, Радник-уповноважена Президента України з питань Фонду Президента України з підтримки освіти, науки та спорту, яка привітала із зали та міста, де Тарас Шевченко мав безпосередню можливість творити присутніх в онлайні зі всіх частин світу:

«Цей конкурс з кожним роком набуває все більшої важливості, а особливо у час, коли ми перебуваємо в умовах повномасштабного вторгнення. Українська мова, українська література зараз є не просто питанням розвитку гуманітаристики, як це могло бути раніше. Нині це питання утвердження нашої національної ідентичності й питання національної оборони. Ми вдячні за те, що ви знаходите в собі бажання, сили і мотиви брати участь в такому конкурсі, тому що пізнання нас самих і формування через слово нашого образу українства є важливим. І те, що ви це можете робити, перебуваючи в інших країнах, для нас також є сьогодні особливо актуальним, бо ви, по суті, є амбасадорами українства у всьому світі. Наша мета – аби Українські студії відкрилися в кожній державі. Якщо будете мати таке бажання повертатись, ми будемо раді вас тут бачити. Але в будь-якому випадку, безумовно, держава сьогодні переосмислює взагалі роль світового українства, тому ми вважаємо, що де би ви не знаходились, ви сьогодні є частиною України. Тому дякую і я сподіваюсь, що цей конкурс буде далі продовжувати свою динаміку», – серед іншого зазначила пані Ольга.

Тарас Кремінь, Уповноважений із захисту державної мови, у своєму відеозверненні зазначив наступне:

«Щиро вітаю з XV ювілейним нагородженням переможців міжнародного конкурсу імені Тараса Шевченка – особливо тих, хто за межами України. З 2014 року мільйони українців були змушені виїхати, але вони й далі допомагають армії, навчаються, мріють про повернення, зберігають культуру і мову. Ваша участь у цьому престижному конкурсі сприяє утвердженню української ідентичності у світі. Ви розвиваєте мережу українських шкіл, громадські організації, плекате рідне слово. Пригадуються слова митрополита Іларіона (Івана Огієнка): «Тільки рідна мова найсильніше в’яже тебе із батьками… Наймиліша мова в світі – це твоя рідна мова». Дякую за вашу любов до неї – це наближає перемогу України. Вдячний організаторам, журі, науковим і освітнім установам за підтримку українського слова», – зазначив Тарас Дмитрович.

Микола Томенко – український політик і громадський діяч, лідер Громадського руху «Рідна країна», сказав таке:

«Для мене, як представника фонду «Рідна країна», що понад 20 років займається просвітницькою діяльністю, зокрема реалізував понад 100 проєктів на шевченківську тематику, особливо важливо говорити про Переяславщину – місце, де Шевченко, як ніколи, усвідомив себе батьком української нації. Тут він написав 10 значущих творів, серед них – «Заповіт», «І мертвим, і живим…», «Кавказ», «Холодний Яр» – твори, які чітко називали ворога і закликали до боротьби. Нещодавно ми передали військовим символічного «воюючого Шевченка» з його цензурованими й забороненими творами – як духовну зброю в боротьбі за свободу. УГСП – не випадкове місце для конкурсу, адже тут особлива енергія Шевченкової боротьби. Шевченко розширює український світ. Хочу наголосити: кожне українське слово, сказане або надруковане за межами України, – це внесок у нашу перемогу в світоглядній війні. Ви – носії духу воюючого Шевченка, і саме завдяки таким, як ви, ми переможемо не лише у збройній боротьбі, а й у боротьбі за нашу ідентичність».

Інна Кільдерова – начальниця головного управління загальної середньої освіти долучилася до зібрання в онлайн-форматі й зазначила:

«Вдячна за можливість сьогодні бути разом і привітати переможців надзвичайно важливого конкурсу, який є голосом нашого сьогодення та має величезне значення як для українців в Україні, так і для тих, хто нині перебуває за кордоном. Сьогодні понад 360 тисяч українських дітей знаходяться за межами України. Водночас вони продовжують навчання в українській системі освіти, обираючи альтернативні форми. Це великий виклик, і ми робимо все, щоб ці діти не втратили зв’язок із Україною: щоб мали доступ до українських програм, документів і почувалися частиною нашого освітнього простору.

Шановні учасники, шановні лауреати, ви – наша гордість і натхнення! Ви – доказ того, що любов до рідного слова не має кордонів. Далеко від Батьківщини, ви зберігаєте зв’язок з Україною через мову, літературу, через живе слово Тараса Шевченка. Це говорить про те, що українська ідентичність жива, сильна і здатна подолати будь-яку відстань. Ваша участь у цьому конкурсі – це прояв не лише таланту, а й свідомої громадянської позиції: бути з Україною серцем і розумом.

Особлива подяка нашим педагогам, наставникам молоді. Завдяки вашій стійкості, професіоналізму й відданості, навіть діти, які фізично далеко, залишаються духовно в Україні. Ви виховуєте покоління, яке любить своє слово, свою культуру і свою країну.

Нехай ця перемога надихає вас на нові звершення, нові глибини пізнання українського світу. Бажаю всім невичерпного натхнення, мирного дня і тієї великої перемоги, на яку чекає вся Україна – перемоги свободи, культури й української мови»

Оксана Дука – начальниця відділу вироблення політик та зв’язків з всесвітньою українською спільнотою МЗС України:

«Сьогодні мені випала честь представляти Міністерство закордонних справ України. Від імені керівництва МЗС щиро дякую всім учасникам та переможцям цього важливого конкурсу. Окрема подяка – вашим наставникам і вчителям, усім, хто за кордоном підтримує українських дітей, прищеплює їм любов до рідного слова, допомагає зберігати зв’язок із культурою та Батьківщиною. Мова – це ДНК нації. У час, коли війна розкидала українців по світу, збереження ідентичності стало питанням національної безпеки. Саме тому держава підтримує можливості для вивчення української мови, історії, літератури за кордоном – через мережу суботніх шкіл, освітніх центрів, мовних клубів. Закликаю вас, шановні батьки й педагоги, активно долучатися до українських ініціатив у країнах тимчасового перебування – у співпраці з нашими дипломатичними установами та громадами.

А вам, дорогі конкурсанти, хочу сказати: де б ви не були – пам’ятайте, що ви українці. Ви – частина майбутнього України. Саме ви будете творити її нову історію. Нехай ця перемога стане для вас кроком до нових досягнень. Вірте в себе, у свою силу, у свою країну. Нехай Шевченкове слово й надалі зміцнює ваш дух і любов до України»

Дмитро Дроздовський – голова журі ХV Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді ім. Т. Шевченка:

«Дякую за цю особливу зустріч. Вона підтверджує, що навіть у складний час ми здатні об’єднуватися навколо важливого – слова Шевченка, нашої мови, нашої ідентичності. Вперше ми вшановуємо переможців міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка в такому форматі, і це справжнє свято єдності. Щира вдячність Ігору Степуріну, видавництву «Саміт-Книга» та всім партнерам – за підтримку і гостинність тут, у Переяславі – місці, де особливо відчутний дух Шевченкового слова.

Конкурс став майданчиком не лише для творчості, а й для єднання молодих українців з усього світу. Завдяки вам, юним учасникам, народжується нове, вільне мислення. Ви не боїтесь думати інакше, виходите за рамки, цінуєте свободу. І водночас — бережете українське слово. Особливо вражає, як ви поєднуєте гуманітарне з технологіями – один із переможців з Іспанії створив AI-застосунок. Це і є шлях до майбутнього – поєднувати зміст і інновації.

Цей конкурс – більше, ніж змагання. Це – чинник спротиву, джерело натхнення, простір для формування нової генерації українців. Щиро дякую Міністерству освіти і науки, Інституту модернізації змісту освіти, УГСП, МЗС і Фонду Президента – за підтримку і віру в молодь».

Наостанок Ігор Степурін – заступник президента Всеукраїнської асоціації видавців, додав:

«Від імені Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів щиро дякую всім, хто вже 15 років підтримує цей унікальний конкурс – попри всі труднощі, попри повномасштабне вторгнення. Окрема подяка УГСП – цей заклад став не лише освітнім, а й справжнім культурним осередком Київщини. Тут відбуваються презентації книжок, зустрічі, заходи – і ми вдячні вам, пане Віталію, за те, що сьогодні знову відкрили для нас двері. Попри війну, українські книжки продовжують видаватися. Навіть під обстрілами працюють друкарні в Харкові – книжковій столиці України. Ми пишемо, друкуємо, і головне – знаємо, що ці книжки читають. Дякуємо всім, хто їх купує, читає і підтримує українське слово.

Запрошую вас відвідувати українські книжкові полиці, які відкриваються в бібліотеках Європи за підтримки Першої леді. Там – наші книжки. Беріть, читайте, повертайтеся до них. І ще: якщо вам 18 років, ви можете отримати книжковий сертифікат через «Дію» – 975 грн на придбання українських книжок. Користуйтеся цією можливістю, навіть перебуваючи за кордоном. Особливо радію, що серед переможців – учні з Каунаської української школи, з Херсонщини. Ви – наша надія. Ми обов’язково повернемося до рідної землі. А поки – навчаймося, і, як казав Шевченко, «чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». Дякую кожному, хто робить цей конкурс можливим. І – слава достойним переможцям!»

Разом з тим слова вдячності прозвучали на адресу організаторів – Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» в особі начальника Бориса Кремінського, завідувачки сектору Світлани Мистюк, наукового співробітника Тетяни Гінетової й провідного фахівця Євгенії Науменко.

Творчу атмосферу підтримували музично-літературні виступи. Вікторія Заболотна виконала пісню «Я хочу», авторства Марії Данилової, а завершувала мистецьку частину пісня «Мрія» у виконанні юної переяславки Марії Бутенко.

Зворушливим моментом проведення стали виступи переможців конкурсу з різних країн. Прозвучали слова вдячності від учасників з Казахстану, Азербайджану, Румунії й Литви. Вони засвідчили, що українська мова й культура живуть у серцях наших співвітчизників незалежно від місця проживання.

«Сьогодні ми стоїмо перед Великим Кобзарем, як перед совістю і незламністю української нації. Його слово – це істина, що крізь віки веде нас до зростання й утвердження державності», – зазначив ведучий.

На завершення церемонії прозвучав Державний Гімн України, який урочисто поставив символічну крапку в цьому знаковому заході. Також відомі гості лишили пам’ятні автографи в залі інформаційних технологій «Чумацький шлях».

У 2025 році конкурс став не просто змаганням талантів – він утвердив силу українського слова як чинника опору, єднання і майбутнього. Українська молодь, що живе за кордоном, продемонструвала свою належність до великої культурної спадщини, в центрі якої – постать Тараса Шевченка.

Запис На базі УГСП відбулася церемонія нагородження переможців ХV Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

У межах зібрання ректор Віталій Коцур та доцент Леся Коцур презентували освітянам, ветеранам та волонтерам досвід реалізації «Типової освітньої програми підвищення кваліфікації фахівців у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності» на базі Університету Григорія Сковороди в Переяславі. У фокусі тренінгу були дві варіативні частини реалізації Типової ОП – «національно-патріотичне виховання» та «військово-патріотичне виховання». Згадала Леся Михайлівна й про варіативні частини, зокрема «громадянську освіту» та «роботу з населенням, яке перебувало на тимчасово окупованих територіях».

Леся Михайлівна звернула увагу на те, що фахівці з Ізмаїльського університету, волонтери та ветерани можуть стати вже третім університетом Асоціації містоутворюючих університетів, на базі якого будуть проходити тренінги підготовки фахівців з утвердження української національної та громадської ідентичності. Зауважила, що реалізація цієї Програми у прикордонних мультикультурних регіонах має важливе значення в контексті сучасних безпекових та геополітичних викликів.

У межах зібрання переяславці розповіли й про те, що в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі діє Центр ветеранського розвитку. Його місія – підтримка та розширення можливостей ветеранів та ветеранок для успішного переходу до цивільного життя та подальшої самореалізації. Розповідали й про те, що на базі університету відкритий екопростір підтримки та відновлення фізичного та ментального здоров’я, існує низка проєктів комплексної психосоціальної підтримки ветеранів та ветеранок та членів їх родин, тренінгів, консультацій та навчання для них.

«Центр ветеранського розвитку надає можливості для отримання освіти та підвищення кваліфікації. У ньому працюють освітні програми та курси підвищення кваліфікації, що сприяють набуттю нових компетенцій. Для допомоги у працевлаштуванні ветеранів та ветеранок ЦВР діє у партнерстві з Київським обласним центром зайнятості», – серед іншого додав ректор.

Микола Томенко у своєму вітальному слові перед учасниками Південноукраїнського волонтерського та ветеранського форуму наголосив на важливості пошанування історичних і нинішніх Героїв та передав видання «Воюючий Шевченко. Світоглядна книжка українського воїна».

Запис Сковородинівці поділилися напрацюваннями під час Південноукраїнського волонтерського та ветеранського форуму «Мобілізація ресурсів громад для героїв українського фронту» в Ізмаїлі спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Найперше, фахівці у галузі етнополітики, про успіхи яких неодноразово розповідала мережа сайтів нашого університету, історики Віталій Коцур та Леся Коцур поспілкувалися з лідерами місцевих культурних осередків українських болгар та гагаузів. Спільно обговорили виклики, повʼязані з загарбницькими амбіціями росіян, у тому числі крізь призму руйнування унікальності культур та нищення ідентичності. Полемізували з приводу того, як утвердження державної української мови та місцевих мов може виступати захисним механізмом від російської мовної експансії, яка у підсумку веде до агресії та руйнувань. Дійшли висновку, що російський шовінізм агресивний та всепоглинаючий і ставить за мету повну ліквідацію будь-яких неросійських національних атрибутів на українських землях.

Сковородинівці переконалися у тому, що багатонаціональний Подунавський край може виступити потужним осередком відновлення української національної ідентичності в регіоні, підкресливши унікальність місцевого культурного колориту. Впевнилися у тому, що обʼєднані зусилля місцевих осередків етнонаціональних спільнот з глобальним українством, у тому числі й через туристичний потенціал, зможе завдати потужного удару по геноцидних амбіціях російського агресора.

Під час візиту відбулася презентація книжкових видань, підготовлених науковцями Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Ці праці – результат глибоких досліджень у галузі історії та культури, що підкреслюють вагому роль нашого університету у формуванні інтелектуального фронту країни.

Своєю чергою засновник фонду «Рідна країна», відомий громадсько-політичний діяч Микола Томенко презентував для дошкільних закладів Болграда новітню українську дитячу літературу.

Разом з тим, сковородинівці знайомилися з етнокультурними особливостями Подунавського краю – українською, гагаузькою та болгарською традиційною культурою, звичаями та побутом. Мали змогу продегустувати місцеву кухню, яка зберігає культурні особливості болгар та гагаузів: шурупа з баранини, біле та червоне вино, приправа «Мірудія», мʼясні делікатеси «Балкански ястия» (з ягнятини, конини, яловини).

«Нині українське Подунав’я потребує моральної та емоційної підтримки від українців з різних куточків України, тому закликаємо глобальне українство підтримати регіон туристичним візитом. Тут ви отримаєте надзвичайне задоволення від знайомства з місцевими культурними традиціями, які не залишать вас байдужими до цього краю», – закликають учасники делегації.

Запис Команда УГСП завітала на українське Подунав’я – відвідала Болград та Ізмаїльський державний гуманітарний університет спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Ректор УГСП Віталій Коцур долучився до презентації світоглядних проєктів Фонду «Рідна країна» й Миколи Томенка спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Поза тим, що як вже повідомляв наш сайт, було підписано меморандум про співпрацю між УГСП та НА СБУ, цей день збагатив сковородинівців на презентації близько десятка видань авторства гостей. Як і було обіцяно, розповідаємо про них у окремій публікації.

За вже усталеною традицією альма-матер, гості розпочали свій візит із відвідування каплиці святих рівноапостольних Кирила та Мефодія, де вшановується пам’ять викладачів і здобувачів, які зробили вагомий внесок у розвиток університету або віддали життя у горнилі російсько-української війни починаючи з 2014 року. Після цього прогулялись музеєм університету та його мистецькими аудиторіями. Разом з тим, гостям продемонстрували інфраструктурні набутки закладу в умовах повномасштабної фази війни – за цей час в УГСП відбудувалося понад 1100 квадратних метрів укриття, зокрема 1 лютого 2023 року на базі закладу в приміщенні другого укриття було відкрито Молодіжний простір «ТВіСТ», який слугує укриттям та приміщенням для проведення навчального процесу під час повітряних тривог.

Згодом гості перемістилися до конференц-залу імені Василя Сухомлинського, де розпочалася безпосередня зустріч з майже сотнею охочих слухачів – викладачів та співробітників університету, його здобувачів та гостей з ліцею-інтернату «Патріот». Спершу хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять всіх, хто віддав своє життя через вторгнення російської федерації в Україну, невинних дітей, мирних українців та всіх наших співвітчизників. Надалі спільно виконали Державний Гімн України.

Гостями закладу у цей день, поза вищезгаданими у публікації особистостями, стали: завідувач кафедри теорії та історії держави і права Національної академії Служби Безпеки України, кандидат історичних наук Аліна Понипаляк; доктор філологічних наук, професор Національної академії СБУ, голова Національної комісії зі стандартів державної мови (2020-2022) Орися Демська; доктор філологічних наук, професор Національної академії СБУ Леся Демська-Будзуляк. Кожному було у цей день про що сказати та що представити, відтак перейшли до презентаційних виступів, але спершу виконали приємну і важливу місію – УГСП підписав меморандум про співпрацю з Національною академією Служби Безпеки України.

Зважаючи на багаторічний досвід плідної та багатовекторної співпраці з Черкаським державним технологічним університетом, слово надали ректору цього закладу, доктору політичних наук, професору Олегу Григору. Подякувавши за запрошення та співпрацю, він розповів про те, чим нині живе очолюваний ним заклад. За мить, зважаючи на одну із шевченківських дат, на яку припала зустріч, нагадав про дотичність життєвого й творчого шляху Великого Кобзаря й Переяслава. Символічно, що він презентував видання «Воюючий Шевченко. Мала світоглядна книжка українського воїна» – збірку поезій укладену із головних світоглядних творів Т.Г. Шевченка. Видання, створене у форматі кишенькової книги є спільним проєктом  Фонду «Рідна країна» (його очільник Микола Томенко є головним натхненником проєкту, упорядником та автором передмови – прим.авт.) і Черкаського державного технологічного університету (в особі ректора Олега Григора й проректора Валентина Лазуренка – прим.авт.). Проєкт, насамперед, орієнтований на воїнів Збройних Сил України, волонтерів, медиків та рятувальників.

«Наразі ми надрукували тисячу екземплярів, поширили їх серед військових. Книга навмисно є компактною аби легко поміщатися до будь-якої кишені. Важливо, аби захисники у вільні хвилини могли щось почитати, над чимось подумати на дозвіллі, поглибити свій патріотизм», – додав Олег Олександрович та розповів про проєкт «Живи, вчись і працюй на Черкащині». Наголосив на тому, що молодь має залишатися в Україні, адже попереду в неї дійсно багато різної і важливої роботи. Наостанок запросив до Черкас та очолюваного ним закладу, нагадавши про можливості академічної мобільності між ЧДТУ й УГСП.

Слово перейняв проректор з гуманітарно-виховних питань Черкаського державного технологічного університету, доктор історичних наук, професор, голова Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Валентин Лазуренко. Розповівши про роботу, яку проводить НСКУ на теренах України та Черкащини, він презентував спеціальний випуск загальноукраїнського наукового журналу «Краєзнавство», який побачив світ наприкінці 2024-го року ставши своєрідним підсумком до відзначення 70-річчя утворення Черкаської області.

«Це всеукраїнський часопис, що знайомить із Черкащиною, окремими сторінками історії нашого краю, відомим землякам, творчим доробком черкаських краєзнавців. Ініціатором підготовки та випуску наукового видання стала Черкаська обласна організація Національної спілки краєзнавців України, яку очолює Валентин Лазуренко.  На думку авторів часопису, видання має пізнавально-виховне значення, оскільки знайомить широку громадськість, зокрема й зарубіжну, з історією і сьогоденням Черкащини. Журнал складається із тематичних розділів. У ньому вміщена хроніка краєзнавчого життя на Черкащині і в Україні, рецензії на історико-документальні видання черкаських краєзнавців. Автори наукових статей, повідомлень та рецензій – науковці університетів, освітяни, працівники історико-культурних заповідників, архівів Черкащини. До формування номера долучилися також краєзнавці з Києва та Харкова», – йдеться у анотації до видання. Зацікавлені читачі мають змогу ознайомитися з електронною версією ілюстрованого журналу тут чи в бібліотеці УГСП, куди його в цей день передав Валентин Миколайович.

Захід тривав, а естафету презентацій перейняв ректор Національної академії Служби Безпеки України, доктор юридичних наук, професор Андрій Черняк та український політик та громадський діяч, доктор політичних наук, професор Микола Томенко. Найперше, мова пішла про науково-популярне видання «Абетка громадянина України», яке містить інформацію про історію українського державотворення; засади конституційного ладу; головні віхи з життя знаменитих українців, державні, пісенні та поетичні символи країни й об’єкти історико культурної, природної та нематеріальної спадщини, які репрезентують Україну в ЮНЕСКО. У книжці також подана наукова термінологія українського світу та розвінчуються міфи й псевдоісторичні теорії так званого «русского міра». Видання має на меті допомогти курсантам, студентам і широкому загалу читачів сформувати світогляд відповідального громадянина і свідомого патріота України.

«Я частково дотичний до того, аби університети, які живуть, працюють і, в часі війни, перебудували свою роботу, могли кращі практики свого досвіду, особливо нашої світоглядної війни з російською ордою, взаємодоповнювати і допомагати один одному. Пишаюсь, що тут три ректори і три університети. Також нещодавно повернулися з Харкова, з університетами якого теж тримаємо зв’язок. Переконаний, що такі от «реперні точки українськості» мають бути в «інтегральному, спільному кулаку». Нам не просто воювати за історію України, коли путін, фактично в кожному виступі, повертається до брехливої і сфальсифікованої історії. Наша відповідь повинна бути швидкою, жорсткою і адекватною. Так сталося, що у світі не всі знають історію України, і ми маємо доводити якісь речі. Також маємо підносити громадянський рівень ідентичності та національної гідності. Найближчим часом маємо зробити усе для того, аби 100% з нас пишалося, що вони громадяни та українці. Повернімо нашій державі дух, енергію і незалежність. Слава Україні!», – серед іншого зауважив Микола Володимирович та розповів про історію появи презентованого видання. Протягом наступних десяти хвилин виступу пригадував історію Державного Гімну України та його авторів, історію творчості Тараса Шевченка під час перебування на Переяславщині (тут його вперше назвали «батьком» – прм.авт.), локальну мазепинську спадщину і питання її збереження та багато іншого.

Надалі слово тримала доктор філологічних наук, професор Національної академії СБУ, голова Національної комісії зі стандартів державної мови (2020-2022 рр.) Орися Демська. Вона презентувала перше в українській історії науково-оглядне видання про українську мову під назвою «Українська мова. Подорож із Бад-Емса до Страсбурга». Зазначила, що ця книжка для всіх, хто хоче зрозуміти іншу історію української мови.

«На культурній мапі модерної української мови є дві важливі точки: Бад-Емс, звідки указом намагались переконати світ, що української мови немає, не було і бути не може, і Страсбург – точка, де 21 березня 2022 року українська отримала статус майбутньої офіційної мови Європейського Союзу», – йдеться у анотації книги.

Орися Демська розповіла, що у цій книзі вона спробувала показати силу української мови – від індоєвропейської прамови до наших днів, її взаємодію з іншими мовами, історію взаємозбагачень, непримириме протистояння з російською і перебіг лінгвоцидів, із яких вона все ж таки вийшла переможницею.

Надалі Орися Мар’янівна говорила про свою спільну з Андрієм Миколайовичем Черняком книгу «Мова. Право. Безпека», де розглянуті правові норми, законодавство та безпеку через призму мови. Автори запропонували модель мовної архітектури країни з урахуванням державної мови, мов корінного народу, міжнародної комунікації, національних меншин та інших мов світу.

«Коли ми писали цю книжку, ми й подумати не могли, що в день її презентації, на іншому кінці планети, по той бік океану, знищуватимуть слова. Чим це закінчилося в Україні ми знаємо. Тепер подивимось на те, чим це закінчиться у США, де президент Трамп виводить із вжитку сотню слів. Історія та українська мова – це два кити на яких тримається наш світ», – додала дослідниця.

Презентаційну естафету перейняла завідувач кафедри теорії та історії держави і права Національної академії Служби Безпеки України, кандидат історичних наук Аліна Понипаляк. Говорила про спільний новодрук із колегою-науковцем Олександром Івановим під назвою «Обличчя визвольного руху в архівах «кгб». У монографії представлено біографічні відомості про видатних діячів українського визвольного руху: Степана Бандеру, Миколу Арсенича, Василя Кука, Романа Шухевича, Катерину Зарицьку, а також архівні матеріали, які демонструють боротьбу радянської тоталітарної системи з їхньою діяльністю з відстоювання української ідентичності та відновлення втраченої державності.

«Кожна з цих особистостей представлена як ґрунтовна, яку безпосередньо описують репресивні архіви. Нашою метою було показати те, якими бачили цих постатей наші вороги. Ми хотіли показати нам самим те, як про нас пишуть, і як ми розуміємо сьогодні нашу сучасну історію. Кожна з описаних у книзі особистостей заклала величезні підвалини до того, аби Україна була сьогодні. Аби ми з вами могли бути українцями. Сьогодні весь світ як і пророкував Степан Бандера, відповідає на наше «Слава Україні» – «Героям Слава». Ми намагалися зробити колективний портрет українців часів Другої світової війни – покоління дітей вояків УНР, батьки яких, у свій час, не змогли відстояти нашу незалежність. Це «покоління нескорених у боротьбі за нашу державність» і головною їх метою було відновлення самостійної, незалежної України. У 1941 році їм це вдалося, хай це і був символічний жест. Як слушно зауважує Сергій Жадан: «Ми стоїмо на плечах своїх попередників». І це дійсно так», – додала Аліна Василівна.

Майже наостанок слово мала доктор філологічних наук, професор Національної академії СБУ Леся Демська-Будзуляк. Вона говорила про третього кита, на якому стоїть Україна – її літературу, адже «мова дає їй слова, а історія – факти для побудови сюжетів, яку стануть історією що увійде в кожен дім». Науковиця презентувала двотомне авторське видання «Ті, що панують над зорями…». У книгах на основі авторських досліджень, мемуарних, епістолярних, наукових та інших джерел представлено науково-популярні нариси про життя і чин українських видатних осіб, у житті яких поєдналися співпраця з українськими спеціальними службами та інтелектуальна й творча робота. Серед інших сюди увійшли портрети літературознавця Павла Богацького, дипломата Юрія Гасенка, історика Івана Вислоцького, літературного критика і прозаїка Дмитра Вітовського, письменника Юрія Горського та інших.

«Усі ці люди мріяли про свою державу, яку ніхто не підтримав у 20-х рр. ХХ ст. Це був складний шлях. Ми можемо лише мріяти, що буде далі, якими будуть країни світу. Але в центрі точно буде Україна. Як колись казав Симон Петлюра «Ти переможеш, великий народе-мученику. І переможеш не для того, щоб підбивати під себе чужі, не наші землі. Ти переможеш для спокійного будування могутньої держави України, для щасливої праці поколінь майбутніх…». І хай хтось каже, що це ілюзія і це не можливо. Каже, бо зараз дуже і дуже погане становище. Але коли в нас було добре становище? Якщо пригадати історію, нас вже не мало бути тисячу разів. Але якщо ми є, то значить маємо бути. І нас найменше має цікавити те, хто і що думає з цього приводу. Ми були, ми є і будемо – творити нову історію цього світу. Творити дякуючи тим людям, які будували цю державу всупереч всьому. Я вірю, що в нас буде наша спільна держава. Ми обов’язково переможемо, бо ми сподіваємося на себе!», – виголосила Олеся Мар’янівна.

По завершенню презентацій представники НА СБУ подарували примірники презентованих книг до бібліотек Університету Григорія Сковороди в Переяславі, Черкаського державного технологічного університету, переяславського ліцею-інтернату «Патріот». Навзаєм ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор, член-коресподент НАПН України Віталій Коцур подарував гостям інтелектуальні подарунки від нашої альма-матер. До подарункових наборів увійшла його авторська монографія «Національні меншини України в контексті суспільно-політичних трансформацій 90-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.», сковородинівські щорічники й арт-подарунки від образотворців УГСП під назвою «Патріотичне серце».

У кулуарах зустрічі гості познайомилися та налагодили співпрацю з науковцями нашого університету, залишили автографи на тематичній стіні у залі інформаційних технологій «Чумацький шлях».

Наостанок перебування в нашому місті усі учасники візиту відвідали музеї Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», зокрема Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка НІЕЗ «Переяслав», де з нагоди дати пам’яті, вклонилися пам’яті Великого Кобзаря та поклали квіти до його погруддя на території музею. 

Запис В УГСП презентували близько десятка видань науковців Національної академії Служби Безпеки України та Черкаського державного технологічного університету спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

19 лютого 2025 року в стінах НУБіП України Віталія Вікторовича гостинно зустрів президент закладу, професор Станіслав Ніколаєнко, а на зустрічі охарактеризував основні проблеми сучасної освіти України, окремі перспективні завдання розвитку університету та деяких факультетів. Також Станіслав Миколайович разом із головою Наглядової ради Миколою Томенком, деканом гуманітарно-педагогічного факультету Інною Савицькою та її заступником Ігорем Буциком ознайомили гостя із сучасними лабораторіями та аудиторним фондом столичного закладу.

Під час розмови з Інною Миколаївною наш ректор обговорював питання співпраці у науковій та методичній роботах. Також керівники знайшли точки доторку, представили основні успіхи та проблемні питання у підготовці фахівців зі спеціальностей таких як: «Психологія», «Соціальна робота», «Журналістика», «Філологія (Переклад включно, перша – англійська)», «Фізична культура і спорт». На згадку Віталій Вікторович подарував нубіп-івцям картину.

Незабаром між УГСП та НУБіП Україна буде перепідписано договір про співпрацю, а відтак попереду ще багато обміну досвідом та спільних проведених конференцій.

Запис Ректор УГСП Віталій Коцур завітав з робочим візитом до Національного університету біоресурсів і природокористування України спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Презентація відбувалася в Національній академії Служби безпеки України, до неї долучилися й інші поважні гості – генерал-майор СБУ Валерій Картавцев, який виконував обов’язки ректора НА СБУ у 2003-2004 рр. й Юрій Савчук, генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні.

«Нині надзвичайно важливо виховувати освіченого, відповідального та патріотично налаштованого громадянина, адже саме так ми будуємо сильну державу. У цій книзі зібрано базові поняття, якими має володіти кожен українець. Щиро вдячний Академії за підтримку цієї ініціативи та сприяння у виданні книги», – зазначив автор видання Микола Томенко.

Ректор Академії Андрій Черняк підкреслив унікальність праці та зазначив, що факти, наведені у книзі, повинен знати кожен свідомий громадянин, адже «Абетка громадянина України» також розвінчує нав’язані міфи та псевдоісторичні теорії щодо нашої держави, і допомагає сформувати патріотичний світогляд.

«Дуже знаково, що презентація видання відбулась саме у День Державного Герба України тут, в Академії СБУ, у стінах якої безумовно відчувається панування атмосфери патріотизму та національної свідомості», – додав історик Юрій Савчук.

«Рекомендую цю книгу до прочитання всім громадянам України. Вона не лише формує патріотичний світогляд, а й розширює знання про нашу державу. Особливо приємно бачити, що в Академії таке велике значення приділяється вихованню молоді», – наголосив Віталій Коцур.

Наприкінці заходу Микола Томенко подарував підписані примірники «Абетки громадянина України» курсантам НА СБУ, які зайняли призові місця у конкурсах та олімпіадах з української мови та історії. Незабаром презентація видання відбудеться й в стінах Університету Григорія Сковороди в Переяславі.

За матеріалами сайту Національної академії Служби безпеки України

Запис «Абетка громадянина України»: ректор УГСП Віталій Коцур долучився до презентації нової книги Миколи Томенка в Національній академії Служби безпеки України спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Як розповідають сковородинівці, спершу час на Харківщині присвятили відвідуванню Національного літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди та покладанню квітів на могилу мислителя.  Зауважимо, що в травні 2022 року російська орда вбивць, варварів та мародерів влучила ракетою в Музей Григорія Сковороди.

Як розповів у своєму Facebook Микола Томенко, учасники зустрічі обговорили з очільницею Музею Наталією Мицай стан збереження обʼєктів нашої історико-культурної спадщини на Харківщині. Домовилися, що за сприяння ректора Київського національного університету будівництва та архітектури Олексія Дніпрова, музейне приміщення буде підготовлено до зими. У свою чергу ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур передав керівництву Музею «Сковородинівські щорічники» для заохочення меценатської допомоги.

Всеукраїнська наукова конференція з міжнародною участю «Від бароко до постмодерну: літературний вимір буття», до якої переяславці долучилися у Харківському національному педагогічному університету імені Г. С. Сковороди була присвячена пам’яті видатного українського літературознавця, професора Леоніда Ушкалова й проводилася у змішаному форматі з дотриманням вимог безпеки. Її проведення включало пленарне засідання яке передбачило презентацію університету, роботу виставок, круглий стіл та секційні засідання.

Слід зауважити, що вранці, напередодні конференції, російська орда влучила в центральний корпус ХНПУ. Символічно, що із трьох вітражів вцілів лише вітраж Сковороди. Вітражі Василя Сухомлинського і Антона Макаренка були розбиті. Вибиті й шибки в багатьох аудиторіях та в кабінеті ректора Юрія Бойчука.

Серед основних напрямів роботи конференції були: проблеми буття української літератури в наукових студіях Леоніда Ушкалова; філософські теорії буття людини і Всесвіту в наративах митців давньої України; духовний і душевний простір буття в літературі; екзистенційний вимір особистісних і суспільних викликів в умовах війни; українська і світова література, а також категоріальні контури буття у вербальних і невербальних формах, стильових і поетикальних рівнях художнього вираження.

Особливий інтерес викликав круглий стіл «Місце Григорія Сковороди в національному пантеоні історичних героїв України», модератором якого виступив Юрій Бойчук. Доповідачі, серед яких Микола Жулинський та Георгій Філіпчук, розглядали вплив Сковороди на формування української національної ідентичності та його духовну спадщину.

У своїй промові ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур зауважив, що наш заклад відіграє особливу роль у збереженні та популяризації спадщини Сковороди. За його словами, розташований у місті, тісно пов’язаному з життям мислителя, він став інтелектуальним і культурним центром, що підтримує дослідження його творчості, а освітні програми закладу нині спрямовані на формування у студентів національної свідомості та впровадження філософських ідей Сковороди у сучасне життя. Університет організовує конференції, культурні заходи та наукові проєкти, присвячені філософу, тим самим забезпечуючи постійний зв’язок між минулим і сучасністю.

«У наш час ідеї Сковороди стають основою для переосмислення української ідентичності в умовах глобалізації. Його акцент на моральності, свободі та гармонії допомагає українцям зрозуміти своє місце у світі та утвердитися як самобутня нація. Університет Григорія Сковороди в Переяславі є живим прикладом того, як спадщина великого філософа інтегрується у сучасну культуру, освіту та національну рефлексію. Його ідеї залишаються дороговказом для українців у пошуках духовної глибини, моральної стійкості та національного самоусвідомлення», – підкреслив Віталій Вікторович. Принагідно, учасники переяславської делегації презентувала свої наукові та науково-просвітницькі проекти.

Конференція засвідчила важливість міждисциплінарного підходу до вивчення літератури, об’єднавши дослідників, чиї ідеї сприяють поглибленню знань про культурну спадщину України та світу.

Зауважимо, що вже завтра ми познайомимо вас із програмою заходів до вшанування пам’яті Григорія Сковороди, які розпочнуться в стінах альма-матер з 2 грудня 2024 року.

Запис Делегація УГСП відвідала Харківщину напередодні 302-річчя Григорія Сковороди спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис УГСП відвідали засновник фонду «Рідна країна» Микола Томенко та ректор КНУБА Олексій Дніпров спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Сковородинівці завітали на Харківщину в рамках відзначення 250-річчя від дня написання Савичем «Байок Харківських» спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис УГСП – серед співорганізаторів конкурсу для молоді: його стартували у Міжнародний день музеїв за участі відомих українців (умови участі) спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Сковородинівці на чолі з ректором Віталієм Коцуром відзначали 210-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка на заході у НІЕЗ «Переяслав» спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.