Днями відбулася прем’єра соціального відеоролика «Маніфест сильних» на підтримку важкопоранених українських військових, який розповідає про життєві труднощі головного героя після ампутації. Головним героєм сюжету є випускник Університету Григорія Сковороди в Переяславі, військовий Олександр Чайка, про участь якого у виднограї гурту «Kozak System» ми розповідали вам нещодавно.

Відомо, що відеоролик створено за кошти благодійників. Завдяки гарній фізичній підготовці та підтримці близьких він досить швидко прийшов у форму після протезування та, маючи високофункціональний протез, повернувся до своєї професії. Сашко відкрив власну школу гімнастики для дітей, де сам викладає по 6 годин на день, а ще одружився та вперше став батьком. Але навіть досягнувши успіху, важка травма дається взнаки. Окрім фантомного болю та несприйняття власного каліцтва, герой постійно відчуває, ніби опинився поза контекстом соціального життя.

«Наш короткий метр – це, свого роду, маніфест кожного, хто пройшов через важку травму на війні та опинився у прірві неприйняття себе, неготовності соціуму до людей з каліцтвами, але обрав діяти та жити далі. Головний герой – Олександр Чайка – втратив ліву ногу через мінно-вибухову травму навесні 2022 року під Попасною. Його історія – одна серед десятків тисяч інших історій українських захисників, які втратили кінцівки у боях за нашу свободу та зараз потребують протезування та реабілітації!», – говорять творці фільму.

«Ми захотіли створити фільм, де кожен зміг би «пройти» шляхом героя та зрозуміти його переживання. Його труднощі та нікому непомітну боротьбу побачать інші люди. Вони будуть почуті», – додає режисер фільму Денис Стегній.

Переглянути короткий метр «Маніфест Сильних» можна тут:

Беззаперечно, доблесть і честь українських військових відома на весь світ, адже вони споконвічно оберігали рідну нашу землю від будь-якого загарбника, а їх бойові традиції формувалися у важких кривавих війнах і конфліктах від Київської Русі до Другої Світової війни і сягають кількох століть. Сучасні українські військовослужбовці, попри все, зуміли зберегли і примножити військову славу Збройних Сил України, яким сьогодні, 6 грудня 2020 року, виповнюється вже 29 років.

Уже шість років цей день відзначається в умовах війни на сході нашої країни: тисячі солдатів і офіцерів героїчно захищають свою землю зі зброєю в руках, а кожен метр рідної землі не зрідка виявляється занадто дорогим – подекуди, він вартує життя.

На сьогодні військова справа притаманна не лише чоловікам – її опанували й представниці «слабкої» статі. Жінка на війні це вже далеко не новина, а відтак нині привітання приймають й представниці жіноцтва, які  вірно несуть службу по захисту держави, а також батьки, які подарували вірних та надійних синів й доньок рідній Батьківщині.

Саме зараз, у цей складний час для країни, коли український народ вкотре, вже на новітньому етапі своєї історії, відстоює власне право на територіальну цілісність та суверенітет, ми найбільше шануємо усіх, хто зі зброєю в руках захищає Україну від ворогів, піклується про безпеку та зміцнення обороноздатності нашої держави. Сьогодні ми вшановуємо тих, хто мужньо захищає рідну землю від ворога та вкотре переконуємося, що вони є прикладом відваги та мужності, взірцем патріотизму для молодого покоління воїнів.

Збройні сили України – це народна армія незламних та нескорених бійців-миротворців, патріотів, захисників та захисниць мирного населення та рідної землі, яка цілком справедливо заслужила народну повагу, гордість та довіру. Пройшовши крізь важкі випробування війною, вони зміцнилися, оволоділи значним досвідом і сьогодні підтверджують свою готовність до виконання завдань за призначенням. Нині українці як ніколи раніше впевнені у своєму війську, довіряють йому, пишаються його перемогами та разом переживають біль його втрат.

Ми горді тим, що з-поміж тих хто служить в лавах Збройних Сил України було і залишається багато студентів та випускників нашого університету, які, у скрутний для рідної землі час, не побоялися змінити студентські черевики на берці, повсякденний одяг – на камуфляжну «піксельку», а замість теплої сковородинівської авдиторії обрали холодний бліндаж. У той же час, ми з гордістю готові надавати освітні послуги усім охочих військовослужбовцям, і активно відчиняємо двері до знань і вмінь кожному захиснику, який висловлює бажання робити це в нашій альма-матер.

Водночас, ми говоримо про День Збройних Сил України як день пам’яті,  а відтак схилімо голови в пам’ять про тисячі воїнів, які віддали своє життя за незалежність, волю та суверенність нашої держави, мирне майбутнє України, нашого міста та університету. Вічна їм пам’ять і слава!

Врешті, 6 грудня – день усіх справжніх чоловіків, які бережуть спокій та мир у своїх оселях,  свято турботливих лицарів, які завжди готові підставити сильне плече чарівній половині людства.

Дорогі сини та доньки України, сковородинівські захисники!

Прийміть слова нашої щирої вдячності за ваш патріотизм, силу духу та любов до рідної землі. Професорсько-викладацький та студентський колективи університету, усі його співробітники та аспіранти, глибоко переконані, що українські Збройні Сили є і будуть справжньою національною гордістю, гарантуватимуть стабільність та суверенітет України.

Бажаємо вам та вашим рідним міцного здоров’я та спокою, впевненості та незламності духу, злагоди та родинного затишку, нових успіхів і перемоги на благо України. Зичимо вам козацької мужності, дідівської гідності, батьківської мудрості та незламної сили волі. Нехай вас завжди супроводжує удача, добрі надії та незламна віра, а пліч-о-пліч з Вами повсякчасно крокують оптимізм, спокій та гарний настрій. Віримо, що ми обов’язково подолаємо усі негаразди та будемо жити в мирній, заможній та щасливій країні.

Не втомлюємося дякувати вам за те, що ми маємо можливість працювати та навчатися, бачити свої родини та друзів, спостерігати, як ростуть наші діти. Дякуємо за мирне небо над нашою альма-матер.

Слава Збройним Силам України!