Запис «Мій найбільший комплекс став моєю суперсилою»: радіоведуча Юлія Карпова надихнула студентів УГСП щирістю та енергією спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис «Україна – це країна, де більше можливостей і менше бар’єрів ніж у Європі»: співзасновник «Аврори» Лев Жиденко розповів про шлях від ідеї до мільярдного бізнесу в стінах УГСП спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Ефіри, бабусі та стиль життя: у рамках «Платформи можливостей» відбудеться зустріч із ведучою ранкового шоу «Хеппі Ранок» на Хіт FM Юлею Карповою спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

«Аврора Мультимаркет» – це не просто мережа магазинів з бюджетними побутовими дрібницями та прикольними штуками, а історія сміливого старту – від ринку в Полтаві до мільярдного бізнесу з інвестиціями. Разом із партнером Тарасом Панасенком Лев Жиденко побудував компанію, яка є найбільшою мережею суперекономного формату «one dollar store» в Україні, входить в ТОП-3 серед непродовольчих дискаунтерів Центральної та Східної Європи, має прямі іноземні інвестиції від Фонду EEGF компанії Horizon Capital та 5 інноваційних логістичних хаби (Полтава, Вінниця, Львів, Рясне-2, Бориспіль).

Поза тим, «Аврора Мультимаркет» – це команда, що пропонує інноваційні підходи та підтримує молодь на шляху до професійного розвитку, створює можливості для студентів отримати перший цінний досвід – практика, стажування, освітні заходи та кар’єрна підтримка.

Зустріч відбудеться вже у прийдешній вівторок, 7 жовтня 2025 року о 13:00 у конференц-залі імені Василя Сухомлинського (Університет Григорія Сковороди в Переяславі, вул. Сухомлинського, 30).

Як перетворити ідею на мільярдний бізнес, починаючи з малого? Як адаптуватися до криз і продовжувати рости, інвестуючи в Україну? Чому важливо створювати робочі місця та підтримувати локальну економіку в часи змін? Як фільтрувати можливості, уникати помилок і надихати команду на великі досягнення? Про це та багато іншого – від рецептів успіху та планів на $100 млн інвестицій у 2025 році до практичних кроків для студентів, які мріють про власну справу – говоритимемо відверто, щиро й натхненно.

Готуйте питання та чекайте щирих відповідей, живих емоцій і, можливо, несподіваних сюрпризів. Не пропустіть нагоди зарядитися ідеями та познайомитися з людиною, яка доводить: український бізнес – це сила, що змінює світ.

Проєкт «Платформа можливостей» реалізується відділом інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю та Науковим товариством студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених Університету Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Співзасновник мережі «Аврора» Лев Жиденко стане першим гостем «Платформи можливостей» у новому навчальному році спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Життєвий стиль Олександри – це чесність, гострота і тонка іронія, а її розповіді завжди надихають та спонукають до роздумів. Так було й цього ранку в Центрі інноваційного навчання та трансферу технологій «Innovation Training & Tech Transfer Center», де відбувалася зустріч. Якщо, з якоїсь причини, ви не змогли відвідати захід наживо, то ми вже готові переповісти вам ключові тези розмови про журналістику та поезію, важливість фільтрування інформації, культивування українського культурного простору та багато чого іншого.

Зустріч почалася з традиційного питання про те, чи вперше Саша у Переяславі та що знає про наше місто. Після цього вона трішки поділилася спогадами про дитинство 90-х і 2000-х, яке, як і в багатьох присутніх, припало на період засилля в українському медіапросторі російського за походженням, мовою і сенсовим наповненням, контенту. Каже, її мама дуже слушно вважала це деградантством.

«Якби не моє захоплення літературою в широкому сенсі, то я б не зробила з себе нормальну людину. Рада, що мала бібліотеку, в яку ходила і цікавилася ще чимось крім російської літератури», – зазначила Саша Гонтар.

Не менш бажаною гостею зустрічі стала собачка Марла, про яку точно знають ті, хто слідкує за соціальними мережами і публічними з’явами Саші чи, бодай, слухають пісні її чоловіка Сергія Гусака (Ницо Потворно) – у ході зустрічі вона то сиділа на руках гості, час від часу гавкотом засуджуючи тих, хто вирішив кудись вийти, то гралася з присутніми. Забігаючи наперед, по завершенню розмови вона прогулялася з новоявленою зіркою сковородинівської альма-матер – песиком Аскольдом.

Надалі говорили про освіту, позаяк Олександра вчителька початкових класів. Каже, що працювати за набутим фахом не склалося адже зрозуміла, що це взагалі не її:

«Можливо, просто треба спробувати для того, щоб відчути. На другому курсі в нас була практика «перші дні дитини в школі». Ми там спостерігали за тим, як все це відбувається. Якось мала відбутися групова фотосесія першокласників. Ми всі біля приміщення школи допомагали зібрати дітей – ніби це курчата, і вони зараз всі порозбігаються. І стояв осторонь хлопчик, який колупався в землі. Ми підходимо, а там такий жучок-солдатик бігає, і він намагається його задушити палкою. Кажемо йому, мовляв, цьому жучку боляче. А він відповідає: «А може я просто хочу вбивати?». Потім я зрозуміла, що діти, мабуть, це не найдобріші істоти. Ну, тобто, вони добрі, але вони не завжди здатні зрозуміти якісь межі дозволеного. Не те, щоб я була людина, яка могла б їм пояснити це. Повертаючись назад, той хлопчик перестав вбивати жука, і, можливо, в мене таки є якийсь педагогічний талант, або ж ми просто його переконали вербально. Ну і власне, це все. Я потім ще була, звісно, на практиці, де частину уроків викладала вчителька, на яку я дивилася, а вона, намагаючись пояснити якийсь там принцип додавання, виглядала як людина на межі нервового зриву. За цим було прикро спостерігати. Практика, мені здається, має не існувати для того, щоб хтось все-таки дістався до школи потім. Ось така промоція. Хоча, мабуть, це тільки мій досвід», – відверто поділилася Олександра.

Надалі Саша розповіла, що займалася пошуком того, що їй подобається. У якийсь момент потрапила у «вир роботи в закладах громадського харчування», з чого її витяг перехід на опанування спеціальності «Журналістика», де викладачка давала їй цікаві завдання щодо створенням оглядів новин, які побачила команда «Телебачення Торонто» і запросила її до співпраці. До слова, десь у той же момент вона зрозуміла, що ніколи не зможе працювати в кропивницькій журналістиці.

Після цього говорили про адаптацію до столичного життя, яку, імовірно, доведеться відчути комусь із присутніх здобувачів які, по завершенню навчання, не лишаться у Переяславі чи вирішать не повертатися у рідні населені пункти.

«Ніколи не любила Київ, він не відповідав моєму темпоритму. Ці всі столичні відстані мене завжди дратували. Коли б я не приїхала туди, зі мною просто якийсь треш ставався. Це не місто де ти можеш йти і щось роздивлятися, бо в якийсь момент, умовно, можеш провалитися в люк. Здавалося, що це останнє місто на землі, куди я могла би переїхати. Потім, раптово, подумала, що може це і не надто погана ідея. Цьому передував якийсь мій один приїзд, де у мене все було добре. Зараз, здебільшого влаштовано так, що нам не треба їхати в мегаполіс для того, щоб отримати всі «блага світу і цивілізації». Це можна робити будь-де. Ну, звісно, десь тобі треба більше зусиль прикласти до того, щоб чогось досягнути, а десь менше. Якщо ти в якомусь місті можливостей перебуваєш, то там може статися з тобою щось набагато швидше. Але, зрештою, зі мною сталося те, що я почала працювати на «Телебаченні Торонто» сценаристкою, хоч на початку цієї роботи ще жила в Кропивницькому», – ділилася Гонтар, принагідно, пригадавши, що, після переїзду до столиці, певний час працювала редакторкою ранкової стрічки новин, де добряче кепкувала з колегами при написанні заголовків. Також додала, що нині життя в Києві вже не видається їй таким магічним і неймовірним, як це було раніше. Каже, знову мріє переїхати в Івано-Франківськ, тому що це, на її думку, якесь затишне місто мрії, де все неймовірно і класно.

Говорили й про те, як трансформувалася робота команди «Телебачення Торонто» в умовах повномасштабного вторгнення:

«Мабуть, наш щоденний режим уявляється якось яскраво і непересічно: ми сідаємо за круглий стіл, на якомусь борді пишемо маркером якісь геніальні теми і дискутуємо над їх нормальністю. Насправді ж, зазвичай, це досить нудна робота – ми просто приходимо з кислим обличчям, сідаємо біля ноутбука і дивимось в нього. Іноді говоримо щось одне одному. На початку 2022 року нас застало колективне вигорання, і ми думали про те, що, мовляв, все навколо погано і ми ненавидимо нашу роботу. Бо що б ти не робив, принаймні у медіа чи й будь де, ця така певна циклічність є неуникною. А потім виявилось, що від цього можна зцілитися тим, що почнеться повномасштабне вторгнення, і ці думки відійшли на другий план. У своїй роботі ми відійшли від формату дайджестів новин, бо все дуже «неслося» і важко було зняти бодай якийсь випуск, щоб потім не відбулося ще багато різних подій за кілька днів до його виходу. Перші тижні, перші місяці вторгнення ми робили стріми, і це було досить дивно. Дивно, ьо ми вирішили, що все, що ми вміємо, – це якось нервово жартувати з того, з чого, мабуть, не варто було би сміятися. Подумали, що, можливо, це комусь допоможе на початку повномасштабного вторгнення, а тому спочатку намагалися відійти у бік новин, стати «самі собі телемарафон». Пізніше зрозуміли, що без гумору досить складно розповідати новини, які тоді відбувалися. Багато людей саме цього тоді й потребували і, дійсно, досі дякують нам за те, що ми були єдині хто тримав їхню «кукуху». Мені здається, тоді ми досить вдало робили те, що й мали робити. Зрештою повернулися до більш сталого контенту, сфокусувалися на загальноосвітніх відео. Робимо так, аби українці пишалися тим, що вони українці. Бо за меншовартісними моментами багато хто про це, на той час, призабув», – поділилася редакторка і ведуча та уточнила, що наразі над «магією Телебачення Торонто» працює значно менше людей, ніж до вторгнення, – чотири редактори, операторка, режисер монтажу, гримерка, операційний директор, бухгалтерка та ще один сценарист який працює віддалено.

Що ж до особистої трансформації Олександри, то вона ділиться, що її життя в умовах повномасштабного вторгнення нормалізувалося – каже, психіка прийняла складне рішення переключати свою увагу на щось функціональне.

Говорячи про те, як Саші вдається витримувати баланс між гумором і серйозними темами у своїй професійній діяльності, сказала наступне:

«В принципі це щось таке, де ти відчуваєш внутрішню межу. Бо основна мета це ж не посміятися, а, зрештою, розповісти про щось важливе, що ми зазвичай і робимо з використанням гумору. Не пригадую, чи були такі випадки коли б я сильно захопилася. Не можу й сказати про те, чи є певна кількість жартів яку потрібно використати аби це не було занадто. Можливо, я колись збожеволію і перестану відчувати цю межу», – зазначила Гонтар.

Разом з тим, серед найцікавішого, цікавилися секретами успіху сюжетів та передумовами завдяки яким вони точно «вистрілюють», запитували як знайти свою нішу в YouTube:

«У 2022 році український сегмент YouTube почав квітнути, як і заповідав Владлен Мараєв. Будь що, що б ти не випустив, було неймовірно успішним. Згодом відбулося перенасичення розмовами про декомунізацію і «пишання своїм», які, на той час, побутували. Нині ж, аби зробити успішне відео, треба прийти до розважального формату – це має бути щось ескапістське, не про Трампа чи актуальні події які з нами відбуваються, а приміром «собачка бігає 10 годин» чи підходити до людей і питати, скільки вони заробляють. Зараз спостерігається тенденція того, що у кожного коміка є свій подкаст і цього, здавалося б, вже достатньо. А потім той же Василь Байдак робить дещо нове, запрошуючи експертів з якими обговорює цікаві речі, а не просто говорить «про жизнь». Треба дивитися не на конкретну нішу, а на те, що б ти хотів у ній зробити. Попри те, що створюється дуже багато каналів, не всі вони продовжують свою діяльність, поставити собі питання «а щоб що?»»

Також однією з тем розмови стала поетична творчість Саші Гонтар, яка у 2019 році випустила у київському видавництві «Люта справа» свою книгу під назвою «Жери землю». Каже, поезія в її житті з’явилася після «ревізії» своїх талантів у дитячому віці – співати вона не вміла, а гурток по вирізанню з дерева швидко згорнув свою діяльність через свою непопулярність. Згодом дійшла до того, що поезія є доступним форматом творчої роботи, адже усі вміють писати, знають слова і здатні викладати свої думки в римованому чи іншому форматі. Спершу, навіть, їй здавалося що писати вірші може будь хто.

«У школі це був певний момент моєї соціалізації з однокласниками, бо я писала якісь вірші про наших вчителів і ми з них сміялися. У якийсь момент поезія стала для мене звичним способом самовираження – ходила на різні поетичні читання і битви поетів у Кропивницькому. Свою першу поетичну перемогу чекала десь років чотири. Це завжди було весело, цікаво і авантюрно. Бо тебе оточують люди з якими ти маєш щось спільне. Тому й продовжила цим займатися, зокрема після переїзду до столиці. Зі своїм видавцем познайомилася на літературному фестивалі, а далі це приятелювання переросло у цю роботу», – пригадує поетка та зізнається, що, на жаль, зараз втратила у собі потяг до рефлексування у форматі поезії. Каже, аби нині щось писати треба позбавитися внутрішньої цензури і модерації всього, про що вона хотіла б висловитися. «Маю цього позбутися, аби знову повернутися до творчості», –  додала.

В умовах великої кількості інформаційних потоків, що оточують українців, одна із учасниць зустрічі не могла не поцікавитися тим, з яких джерел черпає інформацію особисто Олександра Гонтар:

«Я читаю новини в Telegram. Не будемо говорити про якусь етичність перебування там, а зійдемося на тому, що це сприяє якісь твоїй компульсивній поведінці – дуже звикаєш до того, що будь якої миті ти береш до рук телефон і дивишся, що ж там в новинах. Певно, треба було б цього уникати і модерувати час, який ми витрачаємо на споживання новин аби це не відбувалося якось нездорово. Я підписана на різні українські медіа – «hromadske», наш інформаційний канал «Телебачення Торонто»… Не знаю, що мене змусило б прийти на якийсь сайт читати новини, бо наше життя, на жаль, дуже змінилося. Зараз навіть в Instagram можна дивитися свіжі новини. Не важлива кількість джерел – важлива їх якість. Щоб це не були великі анонімні канали, а були якісь адекватні медіа які сповідують журналістські стандарти», – поділилася Гонтар.

Питань було багато, тому, майже наостанок, вирішили виділити ще кілька цікавих фактів із проговореного Олександрою:

• Сприймає читання книг як вид дозвілля, не надаючи жодній з прочитаних якогось особливого титулу;
• Не вважає, що когось із митців можна вважати недооціненими – вони завжди цікаві для якоїсь ніші людей, і, можливо, у цьому і є їхня винагорода;
• Крінжує з деяких перекладених з російської на українську мову пісень, приміром композиції «Шльопки» Олі Полякової;
• Стала грубошкіра і не сприймає побажань накшталт «помри в муках», які можуть комусь писати хейтери в мережі;
• Не надто дратувало коли хтось підходив з мемною фразою «А це пам’ятник свині» чи, на противагу, вражав вимовою назви проєкту «#@₴?$0», але сумнівно коли підходять і кажуть «Привіт, Ярославо» (плутають з екс-ведучою каналу Ярославою Кравченко – прим.авт.)

Під бурхливі оплески присутніх модератор подарував гості квіти від сковородинівців та шматок збитого, напередодні, переяславськими добровольцями «шахеда» з дарчим підписом.

«Ще у 2022 році я зрозуміла, що у мене є особиста задача – не поїхати «кукухою» і триматися «в ресурсі» настільки довго, наскільки я зможу. Треба оптимально розраховувати свої сили, бо ми будемо потрібні нашій країні ще тривалий час. Якщо зараз ми «посиплемося», ніхто нас потім не збере назад окрім нас самих. Тому, перш за все, треба прислухатися до себе і прагнути до відчуття чи достатньо ти робиш на своєму місці, і чи маєш наснагу робити ще більше», – сказала наостанок зустрічі Саша Гонтар.

Під весняним теплим сонцем, на центральній алеї університету, присутні зробили спільні світлини на згадку про цю зустріч. Відшукати себе можете у фотоархіві від нашої Ірини Середи за цим посиланням: https://fex.net/uk/s/4t3xosm

Наостанок перебування в стінах альма-матер, за доброю і усталеною традицією ініціаторів проєкту, Саша Гонтар залишила автограф на дверях офісу Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів та молодих вчених університету.

Попереду – нові зустрічі, що відкривають горизонти пізнання і вірних українських сенсів. Слідкуйте за анонсами, незабаром продовжимо.

Запис На «Платформі можливостей» відбулася чесна, гостра і натхненна розмова з Сашею Гонтар, редакторкою та ведучою «Телебачення Торонто» спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

«Телебачення Торонто» – це завжди гостро, сміливо та дотепно. А коли мова йде про Сашу Гонтар – то ще й дуже чесно та натхненно. Пересвідчитись у цьому можна вже у прийдешню п’ятницю, 14 березня 2025 року о 10:00 у 114 аудиторії Центру інноваційного навчання та трансферу технологій «Innovation Training & Tech Transfer Center».

У ході розмови Саша розповість про свій творчий шлях у журналістиці та поезії, поділиться думками про роль медіа в часи змін і надихне на активні дії у складні часи для нашої країни.

Як бути корисним Україні тут і зараз? Як фільтрувати інформацію та не вестися на маніпуляції? Чому культурний простір варто плекати, а російський контент – ігнорувати? Про це та багато іншого говоритимемо наживо та відверто.

Приготуйтеся до відвертих відповідей на гострі запитання, теплих обіймів, сповнених тепла світлин на пам’ять і, можливо, чудової іронічної поезії. Окрім того, зустріч відвідає ще одна не менш важлива гостя, натяк на яку знайдете на афіші. Приходьте, буде важливо, натхненно й цікаво!

Проєкт «Платформа можливостей» реалізується відділом інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю та Науковим товариством студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених Університету Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Саша Гонтар з «Телебачення Торонто» стане першою гостею весняного сезону проєкту «Платформа можливостей» спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

За сталою  традицією захід своїм вступним словом відкрив доктор історичних наук, професор, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур:

«Сковородинівська родина згадує про свого патрона не раз чи кілька на рік, а, буквально, живе з його іменем кожен новий день. Для нас цей дух є особливим, і я скрізь зазначаю, що УГСП – це, найперше, людиноцентризм і студентоцентризм, відкритість й доступність. Себто ми плекаємо те, за що постраждав Сковорода і пішов з Переяславського колегіуму, фактично. Розуміємо, що, як заклад вищої освіти, ми маємо плекати свободу через мудрість, формувати і розвивати сучасну молодь, яка надалі зробить свій внесок у розвиток нашої держави. Бажаю усім присутнім сковородинівської мудрості, здоров’я та натхнення, витримки в цей складний для нашої країни час», – завершив свою промову Віталій Вікторович після чого від імені усієї родини університету до погруддя Григорію Савичу біля університету лягла корзина квітів.

У онлайн-форматі до зібрання долучився й закордоний гість, керівник партнерського університету – ректор Університету Ієзуїтського в Кракові Томаш Хома:

«Приємно і радісно бути з вами у цей день, розділяти його у цей особливо складний час для вашої країни. Нам дуже резонує назва цього форуму. Прагнення до свободи об’єднує і Україну, і Польщу яка теж тривалий час не мала її. Ми боролися за цю свободу так само як українці і врешті вона прийшла. Господь повернув нам її. Ми бажаємо усім вами аби прийшов такий день, коли ви зможете помолитися вже не «Господи, поверни нам свободу», а «Господи, благослови свободу України». Нехай цей день спонукає до таких пошуків, як би складно це було. Врешті, свобода має величезну вартість. Хочеться підкреслити, що Ігнатій і Сковорода дуже близькі, адже Сковорода закінчив Могилянську академію яка включала принципи заладені св. Ігнатієм Лойолою, а Ігнатій був містиком і філософом й шукав таку ж істину. Нехай Бог благословить Україну і вашу зустріч!».

Мав що сказати і генеральний директор Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Олексій Лукашевич:

«Наші вороги дали відповідь на питання, чому ім’я Григорія Сковороди згадується нами у віках, вшановується на національному рівні. Зміст його думок, хто він такий, чому його постать важлива у європейському контексті, кого він репрезентує – десятиліттями москалі намагаються довести якусь свою причетність до нього, врешті – знищили його музей. Свобода і сковородинівські категорії – те, що відрізняє нас від росіян. Нині його настанови не втрачають актуальності для нашого суспільства. Дбаємо про їх збереження та передачу новим поколінням у музейх НІЕЗ «Переяслав», зокрема меморіальному музеї Г.С. Сковороди. Завжди хочеться більшого, але тішимось, що вже розкрили постать Сковороди для багатьох школярів з Києва чи Черкас. Бажаю вам перемоги, свободи і здоров’я!».

Надалі працювали у форматі міні-презентації сковородинівських видань, де багато років досліджується багатошаровість постаті Григорія Савича, дихає людське натхнення на наукові та мистецькі пошуки. У цей день першою такою подією стало представлення книги Володимира та Світлани Петровських «Григорій Сковорода. Той, чия совість як чистий кришталь. До 300-річчя від дня народження українського вчителя, просвітителя, філософа». Як стало відомо загалу із презентації, яку продемонстрували автори, робота над виданням розпочала свій шлях у 2016 році, коли подружжя Петровських відвідало садибу філософа та мислителя в Сковородинівці на Харківщині, де Григорій Сковорода провів останні дні свого життя. Також відвідали кілька важливих меморіальних музеїв і досліджували першоджерела. Серед іншого, у 2022 році, досліджуючи філософа, завітали й до Переяслава. Пан Володимир та пані Світлина поділилися тонкощами підготовки, ексклюзивними світлинами своїх дослідницьких мандрів та масштабністю презентаційного туру видання. Наостанок презентації подарували університету примірники своїх сковородинівських напрацювань, а також рідкісний двотомник «Байок Харківських» де їх надруковано ще й шрифтом Брайля.

Надалі у межах заходу відбулася презентація монографії авторства Наталії Новородовської та Віталія Коцура. У своїй роботі автори дослідили реалізацію мовної політики в УРСР у 1960–1980-х роках. Серед іншого проаналізували вплив русифікації на соціокультурне життя у означений період та те, як це впливає на т.зв. «мовне питання» в Україні й донині, політизацію свого процесу, тяглість цієї традиції. Зізнаються, хочуть аби ця книга була прикладною і не залежувалася на бібліотечних полицях.

Слово у дистанційному форматі мав й автор передмови до монографії, Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь. Він поділився своїми рефлексіями щодо постаті Григорія Сковороди в історії українського народу та сучасності. Надалі представив свою рецензію, оприлюднену в українському медіапросторі, на презентоване наукове дослідження та підкреслив, що «українська мова, культура і духовність завжди були серед міцних основ національної ідентичності, безпеки та свободи мільйонів вільних».

«З цих причин кремлівський імперський дискурс, побудований на неофашистській ідеології, недоімперській суті та хронічній брехні, – серед кривавих прикладів злочинства проти українського народу. В різні роки спостерігалися неодноразові спроби московитів знищити мовні, культурні чи наукові здобутки українців, тому лінгвоцид межував із тотальним фізичним знищенням – геноцидом», – сказав Тарас Дмитрович та нагадав, що однією з причин російсько-української війни, про яку згадують російські пропагандисти, починаючи з 2014 року, стала «мовна проблема».

«Безперечно, така праця заслуговує на увагу не лише з боку мовознавців, істориків чи правників, але і кожного громадянина. Ми маємо розуміти увесь спектр причин російської агресії, а також знати, як боротися з їх наслідками, утверджувати державну мовну політику, зміцнювати громадянське суспільство, захищати людські права. Важливо і те, щоб кожен злочинець поніс покарання за геноцид проти українського народу», – наголосив Уповноважений та, за твердженням авторського колективу, надихнув їх на нове дослідження, у якому охоплять мовне питання у десятиріччях на порубіжжі ХХ-ХХІ ст. Нині ж передали свої чинні напрацювання бібліотеці університету.

Не менш важливою подією стала презентація книги Юрія Садового «Легенда України Григорій Сковорода. Невпійманий світом». У ній автор книги зробив спробу дослідити філософію окремих творів Сковороди, не обмежуючись біографією великого українського містика. Метою книги є вшанування пам’яті філософа та наближення сучасного читача до глибинних витоків його гуманістичних ідей.

«У 80-х до моїх рук потрапила книга Григорія Сковороди. Від його філософських трактатів щось забриніло у моїй душі, я почав в них надалі вчитуватися. Згодом приїхав у Переяслав до музею, познайомився і порозумівся з Михайлом Івановичем Сікорським. Завдячую йому натхненням на написання цієї книги, своїй дружині яка її редагувала і упорядковувала, сину – графічному дизайнеру, що її проілюстрував. У цій книзі моя точка зору на його творчу спадщину, можливо є й інші. Думаю, ми не уявляємо якого світового рівня є постать Сковороди, який пласт думок вона підняла. Зараз шукаємо кошти на видання шостої частини цієї книги», – серед іншого зазначив автор.

Також відбулась презентація найкращих робіт XI Всеукраїнського творчого конкурсу «З Григорієм Сковородою крокуємо в майбутнє».

• Робота-переможець у номінації «Краєзнавча Сковородіана» Аудіокнига «Легенди і перекази про Григорія Сковороду». Автори – творча група вчителів Коврайського НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» імені Г.С.Сковороди Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області: керівник – Опалінська Валентина Олександрівна, вчитель української мови та літератури; Малимон Людмила Михайлівна, вчитель зарубіжної літератури, української мови та літератури, шкільний бібліотекар; Горошко Любов Миколаївна, вчитель біології та хімії, педагог-організатор.
• Робота переможець у номінації «Краєзнавча Сковородіана». Степан Нехорошев. Коврайський період Життя і творчості Г.С.Сковороди: усно-історичні оповідання. Упорядник Руденко Юлія Миколаївна, к.і.н., доцент, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Київського кооперативного інституту бізнесу і права.
• Робота переможець у номінації «Образ і постать Григорія Сковороди в різножанровому мистецтві». Короткий аналіз документальних фільмів про життя і творчість Григорія Сковороди у формі презентації. Автор – здобувачка вищої освіти 2 курсу факультету журналістики Міжрегіональної Академії управління персоналом Мельник Оксана Олегівна.
• Робота переможець у номінації «Виконання літературно-поетичних та музичних творів Григорія Сковороди». Відео до твору Григорія Сковороди De Libertate у виконанні Тараса Компаніченка та Хорея козацька. Автор і виконавиця ролі: Брик Юлія Владиславівна, здобувачка 3 курсу соціально-психологічного факультету спеціальності «Дошкільна освіта», група ДО-31.

Як зазначила керівниця Навчально-наукового центру Сковородинознавства Наталії Юхименко, це далеко не всі роботи та гості, які могли б бути представлені та присутні у цьому залі. Принагідно, подякувала усім учасникам та акцентувала увагу, що кращі роботи «не ляжуть на полицю», а обов’язково будуть відображені на науково-освітньому порталі «Григорій Сковорода», який бачить і читає вся Україна, а також на сторінці Центру на сайті університету. Також своїми думками у ході зібрання поділився композитор, поет, викладач музичної школи м. Новогродівка Донецької області, член Національної спілки композиторів України Віктор Рева.

Коли місце основної дії перемістилося до актової зали університету, присутні прослухали виступ мішаної хорової капели кафедри музичного мистецтва і методики навчання Університету Григорія Сковороди в Переяславі під художнім керівництвом і деригуванням професора Анатолія Мартинюка та концертмейстрині Світлани Чорнобай. Традиційна концертна програма додала культурного змісту та музичних фарб святковому дню. Серед іншого виконували три наспіви на текст Григорія Сковороди «Ой, ти пташко» (музика Ігоря Гайдаєнка). Потішили й першим виконанням композиції «Зоряний Переяслав» (у залі були присутні автори цього твору – поет Олександр Потапенко та композитор Віктор Рева), а також відому українську пісню «Черемшина» (вірші – Миколи Юрійчука. музика – Василя Михайлюка, переклад для мішаного хору – Вадима Бриллянта, соло – магістранта І року навчання Олександра Ільчишина) та «Ой, ти дівчино з горіха зерня» (вірші – Івана Франка, аранжування – Віктора Реви).

Після цього на сцену піднялися ректор Віталій Коцур та керівниця Навчально-наукового Центру Сковородинознавства Наталія Юхименко, які в урочистій атмосфері, під оплески понад сотні гостей заходу, нагородили переможців ХІ Всеукраїнського творчого конкурсу «З Григорієм Сковородою крокуємо у майбутнє», потішилися що цій традиції не стають на заваді пандемії і війни:

У номінації «Наукові розвідки про життєвий шлях і творчу спадщину Григорія Сковороди (у формі есеїв, доповідей, рефератів, презентацій)»:

І місце:

• Чугай Наталія – здобувачка І курсу другого рівня вищої освіти факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі (керівник кандидат історичних наук, доцент кафедри загальної історії, правознавства і методик навчання Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ткаченко Олеся Віталіївна).
• Волинець Анна – здобувачка вищої освіти ІІ курсу факультету захисту рослин, біотехнологій та екології Національного університету біоресурсів та природокористування України (керівник кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології гуманітарно-педагогічного факультету Національного університету біоресурсів та природокористування України Сидоренко Ірина Григорівна).
• Харченко Назар – здобувач вищої освіти ІІ курсу соціально-психологічного факультету Університету Григорія Сковороди в Переяславі (керівник кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії і соціальної антропології імені професора І.П. Стогнія,Університету Григорія Сковороди в Переяславі Харченко Лариса Миколаївна).
• Науменко Ольга – асистент музею-архіву імені Юрія Бойка-Блохина Університету Григорія Сковороди в Переяславі (керівник професор, доктор  Університету Григорія Сковороди в Переяславі,президент Німецько-українського наукового об’єднання імені Юрія Бойка-Блохина Блохин Дарина Дмитрівна).

ІІ місце:

• Черниш Юлія – здобувачка вищої освіти ІІ курсу кафедри міжнародних відносин та журналістики, спеціальність «Культурологія» ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК» (керівник завідувач кафедри міжнародних відносин та журналістики ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК» Момот Неля Миколаївна).
• Зайковська Єлизавета – здобувачка вищоїосвіти І курсу соціально-психологічного факультету Університету Григорія Сковороди в Переяславі (керівник кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії і соціальної антропології імені професора І.П. Стогнія, Університету Григорія Сковороди в Переяславі Харченко Лариса Миколаївна).
• Олефіренко Максим – здобувач вищої освіти ІІ курсу соціально-психологічного факультету Університету Григорія Сковороди в Переяславі (керівник кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії і соціальної антропології імені професора І.П. Стогнія, Університету Григорія Сковороди в Переяславі Харченко Лариса Миколаївна).
• Юрченко Вадим – здобувач вищої освіти ІІ курсу факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі (керівник кандидат історичних наук, доцент кафедри соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності Університету Григорія Сковороди в Переяславі Березанська Ірина Михайлівна.).

У номінації «Краєзнавча Сковородіана»:

І місце:

• Опалінська Валентина – вчитель української мови та літератури Коврайського НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» імені Г.С. Сковороди Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.
• Малимон Людмила – вчитель зарубіжної літератури, української мови та літератури, шкільний бібліотекар Коврайського НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» імені Г.С.Сковороди Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

• Горошко Любов – вчитель біології та хімії, педагог-організатор Коврайського НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» імені Г.С. Сковороди Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.
• Руденко Юлія – кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, Київського кооперативного інституту бізнесу і права.

У номінації «Виконання літературно-поетичних та музичних творів Григорія Сковороди»:

І місце

Брик Юлія – здобувачка вищої освіти ІІІ курсу соціально-психологічного факультету Університету Григорія Сковороди в  Переяславі (керівник кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії і соціальної антропології імені професора І.П. Стогнія, Університету Григорія Сковороди в Переяславі Харченко Лариса Миколаївна).

У номінації «Меморіальні музеї Григорія Сковороди та їхня роль у розвиткові Сковородинознавства»:

І місце:

• Опалінська Валентина – вчитель української мови та літератури Коврайського НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» імені Г.С.Сковороди Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.
• Малимон Людмила – вчитель зарубіжної літератури, української мови та літератури, шкільний бібліотекар Коврайського НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» імені Г.С.Сковороди Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.
• Горошко Любов – вчитель біології та хімії, педагог-організатор Коврайського НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» імені Г.С.Сковороди Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

У номінації «Методичні плани вивчення творчости Григорія Сковороди у закладах освіти різного рівня, сценарії тематичних заходів»:

І місце:

• Різник Людмила – директор Коврайського НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» імені Г.С.Сковороди Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.
• Кучеренко Раїса – викладач математики вищої категорії, викладач-методист ЗП(ПТ)О «Переяславський професійний коледж», м. Переяслав, Київської області.

У номінації «Образ і постать Григорія Сковороди в різножанровому мистецтві»:

І місце:

Мельник Оксана – здобувачка вищої освіти ІІ курсу факультету журналістики Міжрегіональної Академії управління персоналом (керівник кандидат філологічних наук, професорка кафедри журналістики Навчально-наукового інституту психології та соціальних наук Міжрегіональної Академії управління персоналом Холод Ганна Ярославівна).

У номінації «Літературні власні твори сковородинівської тематики, музичні композиції на вірші Григорія Сковороди або на вірші про нього»:

І місце:

Рева Віктор – композитор, поет, викладач музичної школи м. Новогродівка Донецької області, член Національної Спілки Композиторів України.

Поза тим, за особисті творчі досягнення, фахово-педагогічну майстерність у підготовці студентів до конкурсу подяками були нагороджені:

• Харченко Лариса Миколаївна – кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії і соціальної антропології імені професора І.П. Стогнія, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, керівник студентів-переможців конкурсу;
• Ткаченко Олеся Віталіївна – кандидат історичних наук, доцент кафедри загальної історії, правознавства і методик навчання, заступник завідувача кафедри з виробничих питань, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, керівник студентів-переможців конкурсу;
• Холод Ганна Ярославівна – кандидат філологічних наук, професорка кафедри журналістики Навчально-наукового інституту психології та соціальних наук Міжрегіональної Академії управління персоналом, керівник студентів-переможців конкурсу;
• Березанська Ірина Михайлівна – кандидат історичних наук, доценткафедри соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності Університету Григорія Сковороди в Переяславі, керівник студентів-переможців конкурсу;
• Момот Неля Миколаївна – завідувач кафедри міжнародних відносин та журналістики ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК», керівник студентів-переможців конкурсу;
• Сидоренко Ірина Григорівна – кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології гуманітарно-педагогічного факультету, Національного університету біоресурсів та природокористування України, керівник студентів-переможців конкурсу.
• Блохин Дарина Дмитрівна – професор, доктор, президент Німецько-українського наукового об’єднання імені Юрія Бойка-Блохина.
• Потапенко Олександр Іванович – кандидат педагогічних наук, професор кафедри української лінгвістики і методики навчання Університету Григорія Сковороди в Переяславі за особисті творчі досягнення, фахово-педагогічну майстерність та багаторічну участь у культурно-мистецьких заходах по вшануванню пам’яті Григорія Сковороди.

Яскравим акордом завершення відзначення 302-річчя від дня народження Григорія Сковороди став вже не перший у стінах альма-матер виступ військового оркестру 25-ї БрОГП ім. князя Аскольда Національної Гвардії України на чолі з начальником, військовим диригентом, старшим лейтенантом Василем Канчієм.  З перших же хвилин виступу він задав настрою відзначенню знаменної дати попурі на українські пісні «О, Україно!» Надалі виконали кілька пісень, які опроявила російсько-українська війна – «Воїни світла» (із репертуару гурту «Ляпіс Трубецькой»), «Героям» (із репертуару гурту «Без Обмежень») та «Їхали козаки» (із репертуару гурту «Тінь Сонця»). Також у програмі лунала низка пісень авторства Володимира Івасюка, зокрема «Червона рута» та «Пісня буде поміж нас». Поруч з тим сковородинівців та гостей закладу дивували як улюбленими композиціями, які виконує вже кілька поколінь українців – «Черемшина», так і відносними новинками – шевченківські «Думи, мої думи» у аранжуванні Артема Пивоварова, «Гуляли» із репертуару Козака Сіромахи та «Кацапи» із репертуару гурту «ТіК», а також англомовною «Gonnaа fly now» композиторів Білла Конті й Керол Коннорс. Присутніх зачаровував вокал: Вікторії Сімонової, Аліни Губської, Олександра Андрейцева й Антона Панькіна. Під бурхливі оплески вдячних слухачів виступ завершили справжнім гімном опору українців – «Ой, у лузі червона калина».

Слід зазначити, що протягом дня для гостей були організовані мистецькі виставки, художні майстерні, майстер-класи та книжкова виставка «Мислитель Григорій Сковорода», яка надала можливість більш глибоко ознайомитись із творчістю і життям цього видатного українця.

Захід став яскравим прикладом того, як культурні і наукові заходи можуть об’єднувати людей різних поколінь навколо спадщини великого філософа, чия мудрість і сьогодні надихає на нові пошуки у розумінні людських цінностей та життєвих орієнтирів.

Запис Презентації, виступ оркестру, відзначення кращих: форум «Філософія свободи і пошуку» згуртував всю Україну навколо 302-ї річниці з дня народження Григорія Сковороди спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

3 грудня 2024 року у конференц-залі імені Василя Сухомлинського відбудеться ряд культурно-мистецьких та наукових подій, які вкотре згуртують науковців, краєзнавців й шанувальників творчості найвидатнішого любомудра нашої нації не лише з альма-матер, але й з усіх куточків України. Знайомимо вас з програмою заходів до вшанування пам’яті Григорія Сковороди в УГСП.

Планується, що зі вступним словом до присутніх звернеться не лише ректор УГСП Віталій Коцур, а й запрошені гості – представники освітньої та наукової інтелігенції України, високопосадовці.

• Презентація книги Володимира та Світлани Петровських «Григорій Сковорода. Той, чия совість як чистий кришталь. До 300-річчя від дня народження українського вчителя, просвітителя, філософа», шлях якої розпочався ще у 2016 році з відвідування подружжям Петровських садиби у Сковородинівці, де Григорій Савич провів останні дні та години свого земного життя. Згодом відвідали Чорнухинський літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди, Меморіальний музей Г.С. Сковороди та Навчально-науковий Центр Сковородинознавства, що діє при Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, працювали з першоджерелами. Провідною ідеєю презентації видання стане обговорення актуальності, європейськості та людиновимірності філософії Сковороди.

• Презентація книги Юрія Садового «Легенда України Григорій Сковорода. Невпійманий світом». У книзі автор не досліджує дивовижну біографію великого містика України, а лише робить спробу розібратися в філософії окремих творів величезної спадщини Григорія Сковороди. Мета автора вшанувати пам’ять нашого легендарного співвітчизника, та допомогти сучасному читачеві наблизитися до глибинних витоків філософа-гуманіста, що може привести сучасне людство до розуміння нових цінностей в житті.

• Презентація кращих робіт XI всеукраїнського творчого конкурсу «З Григорієм Сковородою крокуємо в майбутнє» у номінаціях:

• Робота-переможець у номінації «Меморіальні музеї Григорія Сковороди та їхня роль у розвиткові Сковородинознаства»,
• Робота-переможець у номінації «Краєзнавча Сковородіана»
• Робота переможець у номінації «Образ і постать Григорія Сковороди в різножанровому мистецтві».
• Робота переможець у номінації «Виконання літературно-поетичних та музичних творів Григорія Сковороди».

• Виступ хорової капели Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Художнім керівником і диригентом колективу є професор Анатолій Мартинюк, який анонсує традиційну неймовірну концертну програму яка додасть культурологічного змісту та музичних фарб відзначенню 302-го дня народження Григорія Савича. Як це було у 2022 році можна переглянути тут.

• Урочисте нагородження переможців XI всеукраїнського творчого конкурсу «З Григорієм Сковородою крокуємо в майбутнє»

• Виступ військового оркестру 25-ї БрОГП ім. князя Аскольда Національної гвардії України

Також протягом дня на сковородинівців та гостей закладу чекатимуть мистецькі виставки, художні майстерні, майстер-класи й книжкова виставка «Мислитель Григорій Сковорода».

Ті, хто з різних причин не зможу бути присутнім у дні вшанування в УГСП наживо, може долучитися до заходів в онлайн-режимі, з допомогою підключення на платформі Microsoft Teams: http://surl.li/ulccwi.

Запрошуємо до участі в анонсованих заходах всіх, хто хоче осмислити життя та творчість українського просвітителя-гуманіста Григорія Сковороди й історію рідної Батьківщини крізь призму сучасності.

Запис «Філософія свободи і пошуку»: в УГСП проведуть форум до 302-ї річниці з дня народження Григорія Сковороди (програма заходів) спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Більше того, така зустріч вже запланована й відбудеться у форматі вашого улюбленого гостьового проєкту «Платформа можливостей». Помітьте у календарях, що ми зустрічаємося у прийдешній понеділок, 18 листопада 2024 року о 13:00 у 114 аудиторії Центру інноваційного навчання та трансферу технологій «Innovation Training & Tech Transfer Center»)

Олександр «Фоззі» Сидоренко – один із батьків українського хіп-хопу та артист, який не боїться озвучувати свою громадянську позицію. На піснях ТНМК, автором слів до яких є Фоззі, вже виросло не одне покоління українців. Разом із гуртом він створював україномовний музичний контент, ще коли це не було мейнстримом. Поза тим, він не лише учасник гурту культового «ТНМК», а й волонтер, письменник, футбольний фанат і ведучий youtube-проєкту «Пряма червона».

Під час здибанки у Переяславі поговоримо про життя і музику, літературу і волонтерство. Зокрема, у відведений на зустріч час, гутіркуватимемо про те, чим «танки» займаються після 24 лютого 2022 року та як акумулюють кошти на аптечки для військових у іноземних турах. Спілкуватимемося й про те, як війна змінила рідне (не менш сковородинівське – прим.авт.) місто музикантів – Харків. Сидоренко привідкриє завісу того, чи могли українські артисти й музиканти стати успішними та відомими в 90-х та нульових без виступів у росії та розповість ще багато багато цікавого, звісно ж не забувши відповісти на усі ваші питання.

Планується, що у ході зустрічі Фоззі презентує щонайменше дві свої нещодавні книжкові новинки – мова про перевидання історії «Червоні хащі» та свій новий роман «Хеві-метал».

Книга «Хеві-метал» – роман про життя за лаштунками шоубізнесу і про життя після шоу. «Реальність диктує свої умови, в яких складно вижити, самореалізуватись, зберегти взаємини, відрізнити фальш від правди, не зрадити себе, а ще – зробити вибір. Бо цей вибір може бути дуже несподіваним», – йдеться в описі до книги на сайті видавництва.

Також на зустрічі з письменником, принагідно, можна буде обговорити і іншу його книгу – «Червоні хащі». Вперше ця книга вийшла ще у 2019 році. Зараз її тираж закінчився і у видавництві зробили перевидання роману.

«Це книжка про те, як віднайти загублений або забутий чи вичерпаний роками сенс життя. Це історія мешканців будинку для людей похилого віку, який стоїть посеред лісу біля Черкас».

Звісно ж, зустріч із зіркою української хіп-хоп сцени та письменником, що, згідно до попередніх планів, привезе у Переяслав свої книги, не обійдеться без автограф-сесії, спільних фото та теплих обіймів.

Незмінними організаторами зустрічі є Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю та Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених університету.

Запис На «Платформу можливостей» завітає український музикант та письменник Олександр «Фоззі» Сидоренко: говоритимемо про музику, літературу та волонтерство спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Як і було анонсовано, центральною темою зустрічі стала теза «Український кінематограф у часі війни». Однак, Ахтем Сеітаблаєв не обмежився лише професійними аспектами. Він щиро поділився історією своєї родини, розповів про свої кримськотатарські корені та про те, як життєвий шлях привів його до акторської та режисерської діяльності. Але про все по черзі.

Свій акторський шлях Сеітаблаєв почав приблизно у 16 ​​років, коли його мама вирішила відправити його на акторський факультет Кримського культурно-просвітницького училища. Це рішення стало несподіваним, оскільки до того він планував вступити на факультет фізичної культури:

«Рід моєї мами пов’язаний з творчістю – були композитори, співаки, актори. Мені подобалося бути в центрі уваги, а тому я в школі приймав участь в різних заходах. Водночас був момент, коли мені це набридало і я займався спортом. Потім мене батьки віддали в музичну школу тому що моя мама була там викладачем. Проте навчався я там не до кінця про що, власне, жалкую. Вступивши на акторське я спершу не розумів, що я тут роблю. Здавалось, що нічого не виходить. Але згодом почав отримувати від цього задоволення. Схожі почуття є коли тобі щось вдається – ти отримуєш певний фідбек від людей, залу, друзів. Тоді народжується бажання ще раз пройти цей емоційний шлях, коли ти можеш спокійно плакати, сміятися, мовчати на сцені».

Також Ахтем розповів про момент життя, коли його дядько відправив до Києва навчатися на режисера:

«Мене часто запитують, що краще – бути актором чи режисером? Я відповідаю, що режисером. Актор відповідає тільки за те, що пов’язане з його роботою. А коли ти режисер, то ваші мрії про історію, фільм, про людей які там мають бути, чи епізод, набувають конкретних рис і це втілюється».

Надалі Ахтем детальніше розповів про свої відомі фільми: «Хайтарма» (2013), «Кіборги» (2017), «Захар Беркут» (2019) та «Мирний-21» (2023). Серед іншого, поділився історіями зйомок кожного з цих фільмів, розповідаючи про процес їх створення, виклики, з якими довелося зіткнутися й емоції, які супроводжували цей творчий шлях. Підкреслив, як важливо було втілити на екрані історії, що відображають реалії українського народу та його боротьбу, а також відзначив значення кожного проєкту для нього особисто.

«Після кількох телевізійних стрічок, які я знімав, з’явилась можливість зняти фільм «Хайтарма» про депортацію кримських татар. Я 10 років шукав можливість зняти цю стрічку і ось в 2012 році нарешті вийшло. Зняли цю стрічку за 23 дні. Фільм вперше представили в Україні в травні 2013 року в сімферопольському кінотеатрі імені Тараса Шевченка, напередодні Дня жалоби за жертвами депортації кримськотатарського народу. Саме головне, що я згадую про зйомки цієї стрічки – це дві тисячі людей які приїхали з усього Криму і до яких ми звернулися з тим, щоб вони допомогли нам зняти стрічку саме для сцен депортації. Це були люди які були дійсно депортовані в дитячому віці», – поділився режисер деталями про зйомку фільму.

Під час дискусії глядачі також ставили запитання, і одне з них звучало так «Що допомагало вам зростити любов до рідного краю?»:

«Усе своє дитинство я чув від батьків, що Крим – це неймовірне місце, і що там краще. Коли я приїхав до Криму, побачив цю красу, чудові краєвиди впевнився в словах батьків про свій рідний край. Це сприймається як великий подарунок долі – можливість жити тут».

Також під час зустрічі у Переяславі Ахтем Сеітаблаєв поділився режисерським досвідом який стосується того, що в  процесі зйомки фільму часто виникають сцени, які, хоча й були спочатку заплановані, не потрапляють у фінальну версію. Це стається коли переглянувши матеріал розумієш, що сцена не є достатньо цікавою або не додає нової інформації до сюжету. Якщо емоційне сприйняття глядача не підвищується, а сюжет не отримує нового повороту, така сцена може бути вирізана. Цей процес вимагає критичного підходу та чіткого усвідомлення, які елементи дійсно сприяють розвитку історії та створенню необхідної атмосфери.

«Моя найзаповітніша мрія – зняти фільм у Криму, на узбережжі, де він і вона сидять, сперечаючись лише про одне: біле чи рожеве», – такими словами завершив офіційну частину зустрічі зі сковородинівцями Ахтем.

Після того як гостю вручили пам’ятний мерч від УГСП, усі присутні отримали можливість сфотографуватися з режисером. Чи не вперше за тривалий час зала проведення не вмістила усіх охочих до спільного фото, відтак пам’ятні світлини робили вже на центральній алеї, біля погруддя Григорію Сковороді. Наостанок перебування в альма-матер Сеітаблаєв залишив автографи на дверях офісу Наукового товариства університету та в залі інформаційних технологій «Чумацький шлях».  

Пам’ятні світлини можна знайти за посиланням: https://gallera.io/g/8623-irina/178504-axtem-seitablajev.

Незмінними ініціаторами й організаторами зустрічей у форматі «Відкритий університет» є Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю та Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених університету.

Запис «Моя найзаповітніша мрія – зняти фільм у Криму, на узбережжі»: новий сезон «Відкритого університету» в УГСП стартував із зустрічі з режисером та актором Ахтемом Сеітаблаєвим спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

У прийдешній вівторок, 8 жовтня 2024 року об 11:00 у конференц-залі імені Василя Сухомлинського Університету Григорія Сковороди в Переяславі пройде творча зустріч з відомим українським актором, сценаристом і режисером кримськотатарського походження Ахтемом Сеітаблаєвим. Тема розмови – «Український кінематограф у часі війни». У разі повітряної тривоги захід відбудеться в укритті №1 головного корпусу університету.

У цей день відомий українець, якого ви знаєте за фільмами «Хайтарма» (2013), «Кіборги» (2017), «Захар Беркут» (2019) та «Мирний-21» (2023), багатьма телевізійними серіалами та телепрограмам, говоритиме про те, як війна вплинула на розвиток кіноіндустрії в незалежній Україні. Як заслужений артист АР Крим, який керує культурним простором «Кримський дім» поговоримо про цю територію як невіддільну частинку нашої Батьківщини. З початком повномасштабного вторгнення Ахтем приєднався до Сил територіальної оборони, а нині захищає Україну в лавах Збройних Сил України, відтак ми охопимо і цю сторінку його життя.

Приходьте аби стати свідками унікальної розмови, у ході якої Ахтем поділиться своїм досвідом, поглядами на сучасні виклики і можливості, що постали перед українськими митцями в умовах війни.

Запис Ахтем Сеітаблаєв відкриє осінній сезон зустрічей «Відкритого університету»: коли зустріч та про що говоритимуть спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.