У четвер, 16 липня 2026 року о 09:00, відбудеться засідання Вченої ради, заплановане в очному форматі та передбачатиме участь з використанням засобів індивідуального захисту (конференц-зала імені Василя Сухомлинського, корпус № 2, каб. 205).

Ознайомитись із порядком денним можна у документі, прикріпленому нижче.

Порядок денний 16.07.2026 р.

10 липня 2026 року на благодатних нивах Переяславщини відбулася знакова та глибоко символічна подія – «Воєнні зажинки – 2026». Цьогоріч старовинний український обряд першого снопа приймало фермерське господарство «Святослав» землі якого розташовані на території Дівичківської громади. Організаторами масштабного дійства традиційно виступили Фонд Миколи Томенка «Рідна країна», Університет Григорія Сковороди в Переяславі та місцева громада.

Глядачами та учасниками свята стали численні гості, серед яких народна артистка України, переможниця багатьох пісенних конкурсів Жанна Боднарук, композитор та лауреат музичних конкурсів Анатолій Карпенко. Особливої значущості заходу додала присутність військовослужбовців 43-ї окремої артилерійської бригади та бійців Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів НГУ на чолі з командиром полковником Гратнюком. Духовну підтримку забезпечували капелан військової частини А2399 протоієрей Сергій та капелан 47-ї окремої артилерійської бригади священник Дмитро Волошин.

Зустріч розпочалася з пошанування мирної праці хлібороба. Ведучий заходу Олександр Молоткін наголосив, що жодне публічне зібрання сьогодні не може розпочатися без хвилини мовчання та схилених у невимовній жалобі голів перед пам’яттю тих, хто віддав життя за Україну. Він підкреслив, що вічна слава належить козакам і козачкам, які своїми тілами створюють неподоланну лінію, яку ніколи не здолає ворог, і саме вони дають надію нашій державі та дітям на світле майбутнє.

Ідейний натхненник відродження давніх традицій, відомий український історик та очільник фонду «Рідна країна» Микола Томенко розповів, що сучасні зажинки проводяться вже всімнадцяте. Ініціатива, що зародилася у 2008 році, мала на меті стерти радянські наративи та повернути українцям їхнє справжнє духовне коріння. У своєму виступі він звернув увагу на глибокий символізм того, що відбувається довкола:

«Сьогодні, у п’ятий рік повномасштабної війни, ми проводимо саме воєнні зажинки. Ворог не припиняє обстрілів ані на хвилину, але так само невтомно, ні на мить не зупиняючись, працює український хлібороб. Подивіться навколо: синє небо та золота пшениця зливаються в наш національний стяг. А під нашими ногами – плодючий український чорнозем, за який проливають кров наші захисники. Це і є наш червоно-чорний стяг незламної боротьби за право жити на своїй землі, говорити рідною мовою та плекати власну культуру».

Виняткову роль збереження історичної пам’яті у формуванні молодої генерації підкреслив ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур. Він зауважив, що утвердження національної ідентичності є місією, яку університет щоденно втілює в життя:

«Часто доводиться чути, що сьогодні першочерговим є вивчення точних наук. Безперечно, математика вкрай потрібна, щоб розраховувати траєкторії та запускати ракети. Проте саме знання історії визнає, куди і навіщо ці ракети мають летіти. У генетичному коді українців споконвіку нерозривно переплетені дві великі місії – невтомний землероб і незламний борець за свободу. Тому найперше, що повинна реалізовувати наша нація в ці буремні часи, – це міцно тримати в руках зброю і глибоко знати свою історію».

Теплі слова підтримки хліборобам висловив очільник Дівичківської громади Олександр Слюсар. Він із гордістю зазначив, що перший сніп врожаю зажинається саме на їхній землі, та нагадав, що Переяславщина традиційно славиться високими врожаями і є визнаним лідером в аграрному секторі. Голова громади побажав Божого благословення на перший сніп, а всім фермерам – легкого початку зажинків та успішного збору врожаю під мирним українським небом.

Його слова доповнив командир Міжвидового центру підготовки підрозділів НГУ полковник Гратнюк, акцентувавши на єдності фронту та тилу:

«Поки військові міцно тримають у руках зброю та захищають кордони, українські аграрії виконують свою надважливу місію – вирощують хліб, щоб годувати армію, народ та наших дітей. Щиро бажаю всім господарям зібрати цей врожай під безхмарним небом».

Будь-яка велика справа в Україні починається з молитви. Чин освячення ниви та молитву за українське військо провели капелан військової частини А2399 протоієрей Сергій та капелан 47-ї окремої артилерійської бригади священник Дмитро Волошин. Звертаючись до громади, отець Дмитро нагадав, що зажинки є не лише святом врожаю, а й величним днем вшанування праці на благо Батьківщини. Згадавши важкі перші роки повномасштабного вторгнення, коли ворог безжально палив наші поля і знищував хліб, він закликав Господнє благословення на добрі справи кожного присутнього та попросив сили для захисників. Після цього духовні наставники окропили поле свяченою водою, закликаючи Божу опіку над кожним колоском.

Автентичну магію стародавнього обряду неперевершено відтворив Народний аматорський колектив української пісні «Калинонька» із села Єрківці під керівництвом Миколи Робахи. Жінки вийшли в поле під супровід прадавніх пісень та замовлянь сплітаючи колосся, вони зробили символічний хрест на знак пам’яті про початок війни. Згодом перший, пишно заквітчаний сніп нового врожаю був урочисто переданий господарю поля Святославу Білоуську як символ достатку та розквіту.

Золотою кульмінацією цьогорічного обряду стала знакова зміна вікової традиції. Якщо століттями почесне право першого покосу довіряли найстаршому та найдосвідченішому господарю села, то в умовах воєнного часу ця місія абсолютно справедливо перейшла до головних людей нашої держави – українських захисників. Під щирі оплески та слова безмежної вдячності військовослужбовці взялися за коси й зробили перші впевнені кроки полем, вправно скошуючи налите сонцем колосся. Цей глибоко символічний жест став найвищим виявом народної шани до справжніх титанів сучасності, які на своїх плечах тримають українське небо і залишаються непохитними навіть там, де плавиться метал і кришиться бетон.

«Воєнні зажинки – 2026» стали не просто давньою традицією, а потужним ствердженням нашого майбутнього. Доки українські воїни боронять кордони, хлібороби невтомно працюють на землі, а освітяни бережуть духовну спадщину нації – наша держава залишається нездоланною. Щоб відчути особливу атмосферу єдності, почути автентичні пісні та побачити, як українські захисники роблять символічний перший покіс на благодатній ниві Переяславщини, пропонуємо переглянути відеоверсію події за посиланням:

Кажуть, що найкращий спосіб перезавантажитися після напруженої інтелектуальної роботи – це вийти за межі звичного комфорту. Саме цей радикальний шлях обрала для своєї весняної відпустки методист вищої категорії Навчально-наукового центру якості освіти Університету Григорія Сковороди в Переяславі Тетяна Хищенко. Замість традиційного затишного відпочинку вона закинула на плечі 15-кілограмовий рюкзак і вирушила підкорювати найвищий та найсуворіший маршрут України – повний траверс Чорногірського хребта.

Про подолані десятки кілометрів, комбо з усіх шести українських двотисячників, першу ночівлю в наметі та світ, який назавжди змінює уявлення про красу – читайте з перших вуст у розповіді нашої колеги.

Мій шлях пролягав від залізничної станції в Квасах до мальовничої Дземброні. Це були дні безперервного руху вгору-вниз повз вершини, від яких буквально перехоплює подих.

Перший день розпочався зі старту в селі Кваси та переходу до полонини Менчул. Це була необхідна адаптація до ваги наплічника та найперші кроки вгору.

Наступного дня гори кинули мені справжній виклик. Я подолала неприступний і крутий Петрос (2020 м), пройшла через полонину Головчевська, екологічний пункт «Перемичка» та вийшла на Малу Говерлу (1762 м).

Третій день став подорожжю через саме серце Чорногори. Маршрут пролягав через легендарну Говерлу (2061 м), Брескул (1911 м) та Пожижевську (1822 м). Залишивши позаду містичне озеро Несамовите, я підкорила Ребра (2001 м), скелястий Гутин Томнатик (2016 м) і спустилася до найвищого озера країни – Бребенескул.

Четвертий день прозвучав як фінальний акорд. Від вершини Бребенескул (2038 м) шлях вів через гори Менчул (1998 м) та Дземброня (1877 м) до величного Піп-Івана Чорногірського (2028 м) із його обсерваторією, а далі – через гору Смотрич (1898 м) на однойменну полонину.

П’ятий день став днем довгоочікуваного повернення: спуск у село Дземброня та дорога додому.

Гори швидко дали зрозуміти, що тут грають за іншими правилами. Зв’язку та мережі не було зовсім. Мій смартфон перетворився на звичайну камеру та ліхтарик. Спочатку це здається незвичним, але потім приходить дивовижне відчуття абсолютної свободи: жодних робочих чатів, новин чи сповіщень –  тільки ти і хребет.

До того ж Чорногора постійно випробовувала на міцність. Погода змінювалася щогодини: щойно ти йдеш під палючим сонцем, як за наступним поворотом тебе наздоганяє крижаний вітер, а хмари спускаються так низько, що застилають усе навколо. Доводилося на ходу то ховати дощовик, то знову утеплюватися, адаптуючись до примх карпатського клімату.

Карпати приготували для мене найкращі декорації, які тільки можна уявити. Мені пощастило на власні очі побачити диво, заради якого мандрівники чекають цілий рік – цвітіння червоної рути (рододендрону). Коли схили суворих гір вкриваються ніжним рожево-пурпуровим килимом, здається, що ти потрапила в казку.

Поміж цих квітучих схилів ховаються «очі» Чорногори – високогірні озера. Озеро Несамовите зустріло своєю особливою, трохи таємничою атмосферою. Натомість Бребенескул, затиснуте у глибокій скельній чаші на висоті 1801 метр, вразило своєю неймовірною чистотою та спокоєм.

Цей похід став для мене абсолютно новим досвідом –  я вперше в житті ночувала в наметі.

Коли після виснажливого дня ти власноруч розбиваєш свій маленький тимчасовий дім під зоряним небом, а вранці прокидаєшся від гірської прохолоди й перших променів сонця – це незабутньо. Весь побут тут стає дуже простим і кристально чистим. Ти вмиваєшся і п’єш крижану, смачну воду прямо з джерела, а звичайна похідна каша, приготована на висоті під дві тисячі метрів, здається найвишуканішою стравою у світі.

Похід Чорногорою – це не просто фізичне навантаження, це глибокий психологічний тренінг. Протягом цих днів я пережила весь спектр емоцій.

«Навіщо це мені? Навіщо я взагалі сюди пішла?». Саме такі думки крутилися в голові під час важких, затяжних і, здавалося, нескінченних підйомів. 15-кілограмовий рюкзак нещадно тиснув на плечі, а кожен крок вимагав титанічних зусиль волі. У такі хвилини світ звужується до шнурків твоїх черевиків і наступного кроку.

Але все змінювалося, щойно я виходила на вершини. У один момент уся втома просто розчинялася в розрідженому повітрі. Коли ти стоїш на піку, вітер обіймає тебе, а навколо на 360 градусів розгортаються панорами безкраїх хребтів – тебе накриває хвиля чистої ейфорії. Це відчуття абсолютної перемоги над собою.

Ці дні на хребті показали мені прекрасний, дикий і величний світ, якого ніколи не побачиш у стінах власної затишної домівки чи через екран смартфона. Щоб доторкнутися до цієї краси, потрібно заплатити втомою, мозолями й вагою важкого наплічника.

«І знаєте що? Вона варта кожної витраченої сили. Усі шість двотисячників України підкорені. Короткий відпочинок завершився, я повернулася до своїх обов’язків в університеті, але всередині мене назавжди залишився цей простір, вільний вітер Чорногори та рожеві схили, вкриті червоною рутою. Якщо ви ще думаєте, чи варто йти в гори – не думайте. Збирайте рюкзак. Воно того варте», – завершує свою розповідь для наших читачів Тетяна Миколаївна.

З 2014 року, від початку окупації росією Криму і Севастополя, мартиролог національного пантеону українських героїв поповнюється іменами тих, хто поліг на новому етапі національно-визвольної боротьби. Серед них, як не гірко, багато сковородинівців. Липень має дати їх народження та повернення додому «на щиті». Згадаймо їх та, в їх особі, усіх полеглих героїв і героїнь.

01 липня 1995 року – 31-річчя від дня народження Олександра Підборіжного. Народився у місті Олешки Херсонської області, після чого став на шлях опанування політології в нашому університеті. Олександру полюбився Переяслав, тому, здобувши освіту, він залишився тут жити. Був відчайдушним, палким патріотом рідної землі. Свій шлях боротьби за майбутнє України почав ще 30 листопада 2013 року. Та ніч на Євромайдані, коли бійці спецпідрозділу «Беркут» жорстоко побили понад 80 учасників акції, більшість із яких були студентами, стала початком Революції Гідності. Олександр був одним із тих мирних протестувальників. З того Майдану для нього і почалася справжня війна за незалежність країни, а 8 вересня 2022 року вона для нього закінчилася… Нині пам’ять про Олександра гідно вшановується: зокрема, його портрет розміщено на народному меморіалі Героїв на Майдані Незалежності у Києві.

17 липня 1993 року – 33-річчя від дня народження захисника-сковородинівця Сергія Тарасюка. Спочатку – АТО, потім – війна повномасштабна. Від Київщини – до Донеччини. Від водія – до механіка самохідної артилерійської установки. Від простого солдата – до Героя. Про це свідчать його нагороди: медалі «За участь в АТО», «За жертовність і любов до України», почесна відзнака «Хрест 54 ОМБр», орден «За мужність» ІІ ступеня та ІІІ ступеня – посмертно.

25 липня 1996 року – 30-річчя від дня народження Артема Тхеа Суонга. З дитинства займався Ушу у Броварській спортивній школі, став майстром спорту України міжнародного класу та входив до складу національної збірної України. Він – багаторазовий чемпіон України, триразовий чемпіон Європи, бронзовий призер чемпіонату світу та володар Кубка світу. Його спортивні досягнення прославляли Україну на міжнародній арені та стали прикладом для молодого покоління. У 2023 році Артем вступив до лав Збройних Сил України. Брав безпосередню участь у бойових діях поблизу Оріхово-Василівки Бахмутського району Донецької області, де проявив себе як рішучий, мужній і відповідальний командир (героїчно загинув 4 січня 2024 року внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу в районі Авдіївки).

2 липня 2024 року – друга річниця загибелі Сергія Потапенка. Здобувач факультету фінансово-економічної і професійної освіти, солдат Сергій Потапенко загинув під час виконання бойового завдання внаслідок ударно-штурмових дій поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області у горнилі боротьби за незалежність України. Півтора року він вважався зниклим безвісти, доки на початку 2026 року не надійшло остаточне підтвердження його загибелі.

12 липня 2024 року – друга річниця загибелі Сергія Тарасюка. 17 липня 2024 року він збирався зустріти свій 31-ий день народження вдома з сином, мамою, сестрою, братом, з рідними і друзями, заради яких він пішов на захист української землі і кожного з них. І він повернувся додому саме в цей день. На щиті. Навіки…

Ми зобов’язані берегти їхні імена та історії, передаючи їхній героїчний приклад майбутнім поколінням. Нехай світло їхньої пам’яті завжди освітлює шлях до миру та свободи для всіх нас.

Випускники та здобувачі Університету Григорія Сковороди в Переяславі – справжні герої, чиї імена навічно вкарбовано золотими літерами в історію нашої Батьківщини. Назавжди у наших серцях!

Календарний початок літа став для університетської родини періодом історичних віх, масштабних благодійних подій та визначних міжнародних проривів. Головною подією місяця стало гучне відзначення 40-річного ювілею альма-матер і грандіозний зліт випускників, які об’єднали зусилля задля підтримки ЗСУ. Розширення європейських горизонтів у Фінляндії та Литві, тріумфальне сходження журналу «Psycholinguistics» до першого квартиля Scopus, масштабні ветеранські форуми – усе це визначило надпотужну динаміку червня в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі.

Пресслужба університету традиційно зібрала для вас найважливіші новини, найяскравіші моменти та ключові рішення місяця у підбірці «Головне за червень».

2 червня 2026 року відбулося чергове засідання Президії Національної спілки краєзнавців України, до роботи якого долучився ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур, якого Президія НСКУ обрала заступником голови Національної спілки краєзнавців України.

Захід був присвячений обговоренню стратегічних питань розвитку вітчизняного краєзнавства, збереженню культурної спадщини в умовах сьогодення, а також ухваленню важливих кадрових рішень. Переповідаємо які стратегічні вектори було напрацьовано, інформуємо щодо нових призначень.

Обираючи навчання в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, наші вступники не в останню чергу цікавляться, якою буде вартість навчання та проживання в гуртожитках у прийдешньому навчальному році. Не меншою мірою цікавить ця інформація і нинішніх здобувачів та жителів студентських гуртожитків, а тому ми готові вичерпати вашу цікавість й надати детальну інформацію з цього приводу. Дізнатися вартість навчання та проживання.

2 червня 2026 року Університет Григорія Сковороди в Переяславі вкотре став епіцентром надзвичайно важливої події національного масштабу. Тут пройшов Форум ветеранів, ветеранок, захисників, захисниць та членів їх родин «Сковородинівська стійкість: від відновлення до суб’єктності – 2026».

Масштабне зібрання об’єднало військовослужбовців, представників влади, міжнародних партнерів, науковців та фахівців з реабілітації задля спільного пошуку дієвих рішень розбудови системи надання послуг представникам ветеранської спільноти. Усі деталі.

1-2 червня  2026 року з метою розвитку міжнародної співпраці та участі  у європейських проєктах викладачі кафедри мистецької освіти і візуально-музичних практик факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології Університету Григорія Сковороди в Переяславі Лариса Кожевнікова та Інна Рубан долучилися до відкритої зустрічі із командою Національного бюро програми ЄС «Креативна Європа» в Україні. Детальніше про можливості програми читайте тут.

3 червня 2026 року у селі Ревне (Гірська громада, Бориспільщина) вшосте відбувся масштабний захід, присвячений підбиттю підсумків навчального року та відзначенню найкращих учнів Гірської громади за їхні перемоги й активність. Почесним гостем свята став ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур.

Для очільника університету ця поїздка мала не лише представницьку, а й важливу профорієнтаційну мету, адже на заході були присутні багато одинадцятикласників – молоді, яка просто зараз обирає свій професійний шлях. Ключовим меседжем візиту стала стратегія довготривалої співпраці університету з громадою, покликана створити всі умови, щоб талановита молодь залишалася та ставала успішною в Україні. Уся інформація.

2 червня 2026 року, у рамках масштабного Форуму ветеранів, ветеранок, захисників, захисниць та членів їхніх родин «Сковородинівська стійкість: від відновлення до суб’єктності – 2026», Університет Григорія Сковороди в Переяславі та Центр ветеранського розвитку запросив учасників до великого спортивного залу закладу – тут відбувався турнір з настільного тенісу.

Змагання згуртували широке коло шанувальників спорту: 9 учасників бойових дій (УБД), 10 містян, понад десяток студентів, викладачів та співробітників університету. Також до ігор долучилися школярі міста, вихованці КЗ КОР «Переяславський військово-спортивний ліцей «Патріот»» та ЗП(ПТ)О «Переяславський професійний коледж», містяни й гості з інших населених пунктів Київщини. Хто переміг?

4 червня 2026 року в Національному університеті «Львівська політехніка», за організації Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, відбулася всеукраїнська діалогова платформа «Університет – це люди», яка об’єднала понад 400 учасників із 118 закладів вищої освіти: ректорів, проректорів, деканів і завідувачів кафедр, освітніх експертів, науковців та фахівців у сфері забезпечення якості вищої освіти.

Участь у заході взяли й представники Університету Григорія Сковороди в Переяславі: проректор з навчально-методичної роботи Володимир Носаченко, завідувач кафедри обліку, оподаткування та бізнес-управління Оксана Перчук та завідувач кафедри української лінгвістики і методики навчання Олена Кулик.

4 червня 2026 року на факультеті гуманітарної освіти та соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі відбулася урочиста подія – вручення дипломів випускникам другого (магістерського) рівня вищої освіти освітньо-наукової програми «Середня освіта (Історія та громадянська освіта)».

Урочистості відбулися в теплій та дружній атмосфері. У конференц-залі імені Василя Сухомлинського зібралися випускники, викладачі, адміністрація факультету, рідні та друзі, які прийшли розділити радість цього важливого моменту. Вручення дипломів стало символічним підсумком наполегливої праці, творчих пошуків, наукових здобутків і професійного зростання здобувачів освіти протягом років навчання. Більше світлин та деталей заходу.

5 червня 2026 року, на базі Університету Григорія Сковороди в Переяславі пройшла робоча нарада Всеукраїнської профспілки спортсменів, працівників сфери фізичної культури і спорту. Зустріч стала черговим кроком у зміцненні соціального захисту українських атлетів та розвитку спортивної інфраструктури в умовах сьогодення.

Участь у фаховому обговоренні взяли ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор, заступник голови Всеукраїнської профспілки спортсменів, працівників сфери фізичної культури і спорту Віталій Коцур, голова Всеукраїнської профспілки спортсменів, працівників сфери фізичної культури і спорту Ольга Павленко, а також представник бізнесу Олег Романовський. Ознайомитися з підсумками зустрічі можна тут.

5 червня 2026 року на базі Національного природного парку «Білоозерський», що пролягає у межах Бориспільщини, відбулося масштабне екологічно-пригодницьке свято-квест «Первоцвіт».

Захід об’єднав близько 200 дітей із Ташанської, Студениківської, Переяславської, Циблівської, Ліплявської та Канівської громад. Надійною опорою для юних учасників та співорганізаторами пригод стали здобувачі вищої освіти Університету Григорія Сковороди в Переяславі, які виконували роль менторів та провідників команд. Уся інформація.

З 5 по 7 червня 2026 року в місті Тернопіль проходив Відкритий чемпіонат міста з жиму лежачи та класичного жиму лежачи, присвячений пам’яті Артура Олійника. На цих престижних змаганнях Університет Григорія Сковороди в Переяславі гідно представив здобувач другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету фізичної культури, спорту і здоров’я  та співзасновник спортивного клубу «Сильні Переяслава» Володимир Гетьман. Більше про досягнення спортсмена: https://surl.li/whmbny

«25 років з моменту вступу і 20 років від випуску!» – під таким негласним гаслом цієї суботи, 6 червня 2026 року, до рідної alma mater – Університету Григорія Сковороди в Переяславі – повернулися випускники історичного факультету, які навчалися у 2001-2006 роках. Тоді, чверть століття тому, вони вступали ще до інституту, а нині пройшлися коридорами сучасного університету, який дбайливо зберігає їхні студентські спогади. Детальніше.

9 червня 2026 року в стінах Університету Григорія Сковороди в Переяславі відбулася справді визначна та масштабна наукова подія – XX Міжнародна науково-практична конференція молодих учених, аспірантів та студентів під назвою «Основні напрями розвитку наукових досліджень молодих учених», яку незмінно організовує Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених під керівництвом Оксани Луцик.

Ювілейний захід об’єднав амбітну молодь, досвідчених наставників та іноземних партнерів, ставши потужним майданчиком для обміну ідеями. У межах роботи конференції було представлено близько сотні змістовних доповідей, які продемонстрували, що попри всі виклики воєнного часу, українська наука продовжує впевнено крокувати вперед. Більше подробиць: https://surl.li/rromad

9-12 червня 2026 року представники Університету Григорія Сковороди в Переяславі взяли участь у міжнародній конференції NordYrk 2026 у місті Ювяскюля (Фінляндія) на базі JAMK University of Applied Sciences. Захід об’єднав науковців, викладачів, дослідників, аспірантів і практиків із різних країн світу для обговорення актуальних питань розвитку професійної освіти, практикоорієнтованого навчання та підготовки фахівців в умовах сучасних суспільних викликів. 

До складу делегації УГСП увійшли ректор університету, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур, проректорка з міжнародних зв’язків та проєктної діяльності Оксана Ковтун, проректор з наукової роботи та інноваційної діяльності Василь Дудар, а також керівниця відділу міжнародних зв’язків Валентина Крикун. Участь представників університету стала складовою реалізації міжнародного проєкту MOTIVET4UA – Promoting Multimodal Educational Practices and Teacher Competencies in Vocational Education and Training (VET): Ukraine-Finland Cooperation, що реалізується за підтримки програми Team Finland Knowledge.

Знаковою подією для психологічної спільноти Університету Григорія Сковороди в Переяславі стало обрання психологині університету, керівниці Центру ветеранського розвитку, старшого викладача кафедри практичної психології факультету мистцтва, менеджменту, педагогіки і психології Тетяни Кузьменко новою головою Київської філії Української Спілки психотерапевтів (КФУСП). Рішення було ухвалене на загальних зборах інституції шляхом голосування. Уся інформація.

Робочий візит делегації Університету Григорія Сковороди в Переяславі до Фінляндії продовжується і приносить нові вагомі результати. Після успішної презентації проєкту MOTIVET4UA на міжнародній конференції NordYrk 2026 і серії зустрічей у провідних наукових інституціях країни ректор УГСП, доктор історичних наук, Віталій Коцур продовжив свою роботу низою стратегічних зустрічей, спрямованих на зміцнення співпраці з дипломатичними інституціями та європейськими інноваційними фондами.

У межах робочого візиту до Фінляндської Республіки  керівництво Університету Григорія Сковороди в Переяславі в особі ректора, доктора історичних наук, професора Віталія Коцура та проректорки з міжнародної та проєктної діяльності, доктора економічних наук, професора Оксани Ковтун провело зустріч із представниками одного з провідних університетів прикладних наук Фінляндії – Haaga-Helia University of Applied Sciences.

Зустріч, яка стала важливим кроком у розвитку міжнародного партнерства між УГСП й фінськими закладами вищої освіти, була присвячена презентації потенціалу УГСП, його міжнародного досвіду, перспектив співпраці у сферах освіти, науки, інновацій і проєктної діяльності. Дізнатися більше про стратегічне партнерство УГСП та Haaga-Helia.

Делегація Університету Григорія Сковороди в Переяславі у складі ректора, доктора історичних наук, професора Віталія Коцура та проректорки з міжнародних зв’язків та проєктної діяльності, доктора економічних наук, професора Оксани Ковтун перебувала з робочим візитом у Литовській Республіці. Поїздка присвячена розвитку академічної мобільності, залученню європейських партнерів та створенню нових освітніх можливостей для українських випускників, які наразі перебувають у країнах Балтійського регіону. Детальніше.

Наукова спільнота Університету Григорія Сковороди в Переяславі на чолі з ректором Віталієм Коцуром святкує чергове вагоме досягнення на міжнародній арені. Наукове видання «Psycholinguistics» підтвердило свій високий статус за результатами наукометричного моніторингу за 2025 рік.

Згідно з останніми даними, журнал офіційно проіндексовано у міжнародній базі даних Scopus за першим квартилем (Q1). Водночас у рейтингу SCimago Journal Rank (SJR) видання впевнено увійшло до другого квартиля (Q2). Ознайомитися з офіційними результатами моніторингу видання.

19 червня 2026 року у конференц-залі імені Василя Сухомлинського спеціалізованою разовою Вченою радою за спеціальністю 053 Психологія було прийнято до захисту дисертацію на здобуття ступеня доктора філософії Скляренка Сергія Руслановича на тему «Психологічні чинники розвитку асертивності психологів-консультантів у процесі професійної підготовки». Усі деталі.

Міністерство освіти і науки України затвердило наказ № 928 від 11.06.2026 року «Про включення наукових періодичних видань до Переліку наукових фахових видань України», відповідно до якого низку наукових журналів Університету Григорія Сковороди в Переяславі включено до Переліку наукових фахових видань України з присвоєнням категорії «Б» строком на три роки – з 1 червня 2026 року до 31 травня 2029 року.

Україна офіційно представила рекомендації щодо модернізації історичної освіти на міжнародному симпозіумі «History Symposia: Results of National Consultations», який 19 червня 2026 року відбувся в Афінах. Головним підсумком масштабних консультацій став пакет рекомендацій щодо оновлення навчальних програм, розвитку критичного мислення, деколонізації методології та інтеграції української історії у загальноєвропейський контекст. Стратегічний процес координували Міністерство освіти і науки України та Обсерваторія з вивчення історії в Європі (OHTE) за активної участі провідних вітчизняних університетів.

Що залишається там, де зникає цивілізація? Залізо, яке вбиває тіло, і папір, який намагається вбити душу. 19 червня 2026 року, читальний зал Сигізмунда ІІІ Університету Григорія Сковороди в Переяславі перетворився на простір правди, яка ранить, але дає колосальну силу. Саме тут відбулося офіційне відкриття масштабного просвітницько-виставкового проєкту «Спротив на тимчасово окупованих територіях України». Ця публічна подія стала не просто виставкою і циклом панельних дискусій з міні-лекціями та кінопоказами, а емоційно важким, проте життєво необхідним майданчиком для глибокого діалогу між переселенцями, громадою, науковцями та молоддю. Переповідаємо усі деталі.

Із 15 по 19 червня 2026 року здобувачі вищої освіти спеціальностей А4.05 Середня освіта (Біологія та здоров’я людини), А4.15 Середня освіта (Природничі науки) та А4.07 Середня освіта (Географія) першого (бакалаврського) рівня факультету природничої освіти Університету Григорія Сковороди в Переяславі проходили навчально-польову практику з ботаніки та зоології в Українських Карпатах. Усі деталі про проходження практики майбутніми педагогами.

23 червня 2026 року, у Міжнародний олімпійський день, Університет Григорія Сковороди в Переяславі зустрів 40-річчя свого поступу та відновлення традиції вищої освіти на Переяславщині. З нагоди ювілею з головної алеї альма-матер стартувала знакова спортивна подія – святковий велопробіг під символічною назвою «40 років – 40 кілометрів».

Захід пройшов за ініціативи адміністрації університету, факультету фізичної культури, спорту і здоров’я, ГО «Сильні Переяслава» та за підтримки профспілкового комітету, відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю і соціально-гуманітарного відділу університету. Переходьте за посиланням, щоб прочитати повний репортаж та переглянути великий фотозвіт: https://surl.lt/bsmbej

20-21 червня 2026 року відбулися сьомі щорічні змагання з ультра-триатлону KYIVMAN-2026 – одного з найжорсткіших та найекстремальніших випробувань на витривалість в Україні. Цьогорічний турнір, що об’єднав атлетів на дистанції у 410 кілометрів, мав надзвичайно важливу благодійну місію на підтримку українських захисників. Головним натхненником збору коштів на професійне екіпірування став випускник нашого університету, мужній ветеран війни Олександр Тимчак. Уся інформація.

18-19 червня 2026 року у м. Львові відбулася грандіозна подія – Всеукраїнський фестиваль «Вчителі майбутнього 2026», організований ГС «Освіторія» та Холдингом емоцій «!FEST». Це наймасштабніший в Україні та один із найбільших в Європі захід у галузі освіти, який цьогоріч пройшов під гаслом «Мистецтво творити майбутнє!» та об’єднав понад 2500 освітян.

Активною учасницею фестивалю від Університету Григорія Сковороди в Переяславі стала кандидат педагогічних наук, доцент кафедри природничих наук і методики навчання, а також гарант освітньо-професійної програми «Середня освіта (Природничі науки)» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти Людмила Довгопола. Захід став унікальним майданчиком для живої взаємодії із вчителями-практиками, які безпосередньо реалізують освітні трансформації на місцях. Більше інформації про фестиваль.

Днями наукова спільнота нашого закладу відзначилася одразу двома знаковими подіями, які підтверджують високий рівень підготовки фахівців у стінах нашої альма-матер. Переглянути подробиці захистів.

Нещодавно представниці Університету Григорія Сковороди в Переяславі успішно завершили свою участь у масштабному міжнародному освітньому проєкті  «ONLY 2.0: Open a New Leader in Yourself». Ця потужна менторська програма стала справжнім майданчиком для розвитку жіночого лідерства, інноваційного мислення та вдосконалення професійних компетентностей освітянок з усієї України.

29 червня 2026 року спеціалізованою разовою Вченою радою за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки (01 Освіта / Педагогіка) було прийнято до захисту дисертацію на здобуття ступеня доктора філософії Шелеста Леоніда Леонідовича на тему «Формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів іноземних мов в умовах інтернаціоналізації вищої освіти». Детальніше.

26 червня 2026 року в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі панувала урочиста атмосфера, лунали промови та пісні й меседжі пам’яті, було чути сотні гучних овацій на адресу всіх поколінь викладачів, співробітиників, студентів та випускники альма-матер, захисників і захисниць України.

Сковородинівці гучно й піднесено, з безмежною шаною до Сил оборони України, відзначила 40-річчя від дня заснування рідного закладу та відновлення традиції вищої освіти на Переяславщині принагідно зібравши понад 150 000 гривень для ініціативи «Сродний збір». Пресслужба університету уважно фіксувала всі події, і готова цілковито перенести вас у атмосферу п’ятничних ювілейних подій.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі, Міжнародна українська школа (головний офіс у м. Вільнюс) та Європейська академія освіти (Литва) підписали тристоронній договір про співпрацю. Угода спрямована на інтеграцію української освіти в європейський простір і передбачає спільну розробку інноваційних освітніх програм, розвиток академічної мобільності та залучення грантів Європейського Союзу.

Є дати, які назавжди вкарбовуються в літопис навчального закладу золотими літерами. 27 червня 2026 року Університет Григорія Сковороди в Переяславі  перетворився на справжнє місце сили, світлої ностальгії та безмежної гордості. З нагоди 40-річного ювілею поступу нашої альма-матер відбувся наймасштабніший зліт випускників в історії закладу під символічним та надзвичайно щемливим гаслом «40 років. Тисячі історій».

Цей день поєднав минуле і сьогодення: від тих, хто далекого 1986 року висаджував перші дерева на території студмістечка, до тих, хто у 2026 році, попри війну та тривоги, отримав омріяний диплом з відзнакою. Переглянути зворушливі історії та миті зустрічі поколінь.

Червень вкотре засвідчив: Університет Григорія Сковороди в Переяславі – це про сорокарічні традиції успіху, незламність, світове визнання наукових здобутків, упевнену інтеграцію в європейський простір та безмежну шану до наших захисників. Кожна подія цього знакового місяця стала ще одним яскравим підтвердженням високого статусу університету як потужного освітнього, наукового та патріотичного центру, що єднає покоління й створює майбутнє України навіть у найскладніші часи.

Рухаємось далі – до нових вершин, з амбітними проєктами, щирою вдячністю Силам оборони та незмінною вірою в силу сковородинської стійкості, єдності та якісної освіти!

Університет Григорія Сковороди в Переяславі продовжує відзначає славне 40-річчя свого поступу та відновлення традиції вищої освіти на Переяславщині. З нагоди цієї визначної події на адресу нашої альма-матер надійшли численні привітання, офіційні листи, відзнаки та відеозвернення від колег, друзів, вітчизняних і закордонних партнерів. Це є яскравим свідченням високого авторитету закладу та його вагомої ролі в освітньому, науковому й культурному просторі України та світу.

26 червня 2026 року в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі панувала надзвичайно урочиста атмосфера. Заклад піднесено відзначав 40-річчя від дня свого заснування та відновлення традиції вищої освіти на Переяславщині, а урочистостям передувала потужна інтелектуальна програма.

Якщо напередодні дискусійний майданчик розгорнув міжнародний експерт із Туреччини Хакан Гюлерче, то зранку у п’ятницю естафету перехопив відомий громадський та політичний діяч, засновник Фонду «Рідна країна», доктор політичних наук, професор Микола Томенко. Ця лекція стала знаковою ще й тому, що під час подальших урочистостей Миколі Володимировичу було офіційно вручено диплом «Почесного професора УГСП».

Відкриваючи лекцію, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук Віталій Коцур тепло привітав гостя та наголосив на важливості цієї зустрічі. У своєму вступному слові він зазначив, що університет має і продовжує традицію відкритих лекцій.

«Ми робимо цей напрямок традиційним і обов’язково в нас до кожної наступної річниці університету буде дві топові лекції. Той, хто іде на почесного доктора чи професора університету і тих, хто вже є, – наголосив очільник закладу, – Нещодавно Вченою радою нашого закладу було прийнято рішення про те, що Микола Томенко отримає статус почесного професора нашого університету. Це заслужено, це випрацювано і виплекано десятками років співпраці. І це не десятки, а, певно, уже сотні заходів і ініціатив, у яких ми спільно долучені», – зазначив Віталій Вікторович.

Співпраця Миколи Томенка та Університету Григорія Сковороди в Переяславі направду має глибоке й багаторічне коріння. Вона розпочалася щонайменше за часів ректорства Віктора Коцура (1998-2021 рр.) і активно продовжується нині, за керівництва Віталія Коцура (з 2021 року). Разом з очолюваним Томенком фондом «Рідна країна» наш університет втілив у життя десятки наукових та культурно-просвітницьких ініціатив. Серед найяскравіших спільних проєктів – видання та популяризація праць, присвячених постаті Григорія Сковороди, зокрема унікальних щорічників. Крім того, УГСП та «Рідна країна» спільно підтримують бібліотечні фонди українських громад, поповнюючи їх сучасною літературою. Томенко завжди є незмінним учасником університетських конференцій, долучається до патріотичного виховання молоді та сприяє налагодженню зв’язків закладу з іншими провідними закладами вищої освіти.

Свій виступ Микола Томенко розпочав із критики поверхневого ставлення до ювілею Основного Закону. На його думку, замість того, щоб влаштовувати пафосні акції в соціальних мережах, цитуючи загальні фрази про Конституцію як «серце чи голову держави», суспільству та правникам слід поставити незручні запитання щодо того, чому вона не виконується.

«Пошановувати треба 30-річчя, але флешмоб не треба робити, – зауважив лектор, – Святкувати треба в якийсь спосіб, щоб якийсь результат був. Щоб хто не знав – дізнався, хто не шанував – почав шанувати. І щоб ми напрацювали якісь зміни».

Також лектор наголосив, що є категоричним противником написання тексту з чистого аркуша.

«Одразу скажу, що я противник підходу революційного ухвалення нової Конституції. Мої аргументи такі: я не пам’ятаю, з 1996-го року, що ми хоч один цілий день прожили по Конституції. Цілий день! Тому моя ідея така: прожити хоча б рік по Конституції… І тоді будемо приймати рішення, як її змінювати», – пояснив Микола Володимирович свою позицію аудиторії.

Значну частину новий почесний професор закладу присвятив історичній ретроспективі.

«Для мене Конституція – не лише правовий документ, бо для українців це і світоглядний документ, це ідеологічний документ… – підкреслив доповідач, – Я завжди кажу: яка наша логіка? От як наша еліта думала: що ми не гірші, не кращі, ми інакші. Тобто ми маємо право на свою державу, а Конституція розказує, яку державу ми хочемо будувати».

Він навів низку прикладів того, як формувалася українська правова традиція. Згадав Миколу Костомарова, який ще у ХІХ столітті чітко розмежовував українську добровільну «громаду» вільних людей та російський ієрархічний «мір». Згадуючи Основний Закон Пилипа Орлика, Томенко зауважив, що там закладено стратегічні дипломатичні вектори та свідому міфологізацію походження козаків:

«На мою думку, ідея була все-таки підкреслити давність походження українців, щоб претензії на державу були ще більш обґрунтованими». Окремо професор підкреслив безпрецедентність документів УНР 1918 року щодо захисту національних меншин та згадав про проєкт Миколи Міхновського, де пропонувалися вікові цензи для політиків. Сучасній Україні, на думку доповідача, не завадило б запозичити обмеження перебування при владі.

Як безпосередній учасник конституційного процесу 1996 року, Микола Томенко спростував міф про те, що документ ухвалювався нашвидкуруч і виключно вночі. Насправді текст пройшов тривалі обговорення, а «конституційна ніч» стосувалася пошуку політичного компромісу щодо символіки, мови та статусу Криму. Для кращого розуміння лектор запропонував студентам умовний поділ на «Малу» (світоглядну) та «Велику» Конституцію. За його словами, 1-й, 3-й та 13-й розділи можна змінити лише через Всеукраїнський референдум, що робить неможливим, наприклад, швидке вилучення згадки про російську мову шляхом парламентського голосування.

«У Конституції є тільки державна мова українська і мова національних меншин… – пояснив професор. – Не з Конституції забрати, бо це дуже складний шлях і мільярди грошей. Напевно, простіше все-таки виконувати закон про функціонування державної мови, який чітко вказує: нам важливіше державний статус мови утвердити українською».

Головна проблема сучасного українського державотворення, за словами лектора, полягає в тому, що Конституція не діє через зруйновану інституційну модель. Досі не прийнято низку життєво необхідних законів, прямо передбачених текстом, як-от закон про місцеві референдуми чи символіку. Крім того, існує проблема імперативного мандату, який суперечить європейській практиці. Найболючішою ж точкою експерт назвав колапс Конституційного Суду.

«Ви запитуєте в мене, чому Конституція не працює? – звернувся до зали Томенко, – У нас є голова Конституційного суду? Легітимний? Нема. З 2020-го року, 5,5 років немає… Жодного подання депутатського вони не розглянули за останні п’ять років… Не працюють інститути, які повинні ставити на місце депутатів Верховну Раду, президента, Кабінет Міністрів. Нема відповідальності за рішення і документи, які не відповідають Конституції».

Завершуючи свою лекцію, Микола Володимирович озвучив бачення тих кроків, які необхідно здійснити для вдосконалення конституційного поля. Насамперед він наголосив на потребі розширити статтю 81 Конституції щодо позбавлення депутатів мандатів за колаборацію, наявність іншого громадянства чи після заборони їхньої політичної партії. Окремо професор підкреслив необхідність введення відповідальності за українофобію. Стосовно ж політичних маніпуляцій щодо завершення каденції влади в умовах воєнного стану, лектор зауважив, що цей момент теж варто було б чіткіше зафіксувати.

«З Конституції прямо випливає, що легітимність завершується з моменту прийняття присяги новообраного президента чи Верховної Ради. Але щоби в Москві чи ще десь вороги це не використовували… я би зробив статтю, що в умовах режиму воєнного стану не відбуваються вибори», – підкреслив гість.

Підсумовуючи цю не першу і (переконані) далеко не останню зустріч зі сковородинівцями, Микола Томенко закликав не гнатися за створенням нового, «чистого» документа, а навчитися поважати чинний.

«Ідея, що давайте Конституцію ідеально напишемо, а тоді вже аж нарешті будемо виконувати – хибна. Давайте спочатку виконувати, а потім напишемо… Ідеальною Конституцією для України є Конституція, яку всі знають, шанують і дотримуються», – впевнено резюмував лектор, зірвавши щирі оплески переяславської авдиторії.

Дорогий Миколо Володимировичу!

Родпна Університету Григорія Сковороди в Переяславі – викладачі, студенти, співробітники та випускники – щиро вітають Миколу Володимировича із цілком заслуженим присвоєнням звання Почесного професора УГСП. Для всієї сковородинівської родини велика гордість мати у своїх лавах такого потужного інтелектуала, справжнього патріота та давнього і надійного друга нашої альма-матер.

Ваша багаторічна праця, спрямована на захист української ідентичності, популяризацію спадщини філософа Григорія Сковороди та утвердження конституційних цінностей, є гідним взірцем для нашої молоді.

Бажаємо вам невичерпної енергії, нових масштабних наукових і громадських звершень, а також міцного здоров’я для втілення всіх сміливих задумів. Попереду в нас ще не один десяток спільних ініціатив на благо освіти, молоді та вільної України. Многая літа, пане професоре!

Є дати, які назавжди вкарбовуються в літопис навчального закладу золотими літерами. 27 червня 2026 року Університет Григорія Сковороди в Переяславі  перетворився на справжнє місце сили, світлої ностальгії та безмежної гордості. З нагоди 40-річного ювілею поступу нашої альма-матер відбувся наймасштабніший зліт випускників в історії закладу під символічним та надзвичайно щемливим гаслом «40 років. Тисячі історій».

Цей день поєднав минуле і сьогодення: від тих, хто далекого 1986 року висаджував перші дерева на території студмістечка, до тих, хто у 2026 році, попри війну та тривоги, отримав омріяний диплом з відзнакою. Пресслужба університету переповідає хронологію дня, який точно буде вписано в новітній літопис нашого закладу.

Свято стартувало о 09:30 з центральної алеї біля пам’ятника Григорію Сковороді. Поступово вона почала наповнюватися першими гостями та знайомими голосами. Ведучий ранкової локації, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Максим Левченко з щирою усмішкою зустрічав «ранніх пташок», задаючи тон усьому дню:

«Доброго ранку, шановні випускники, викладачі, студенти та гості альма-матер! Щиро вітаю вас на довгоочікуваному зльоті випускників УГСП. Як же приємно бачити перші усмішки, перші теплі обійми та чути знайомі голоси… Сьогодні ми зібралися, щоб згадати найкращі студентські роки, побачити улюблених викладачів і, звісно, зробити добру справу – продовжуємо «Сродний збір», аби оперативно закривати усі потреби захисників і захисниць – студентів і випускників УГСП та їх підрозділів!», – поступово почав вводити присутніх у «курс справи» Максим ще неодноразово, згодом, беручи слово аби ознайомити новоприбулих гостей свята з програмою проведення, локаціями і активностями, можливістю поселення у студентські гуртожитки тощо.

Справжнім серцем ранкової програми на центральній алеї став масштабний Благодійний ярмарок, організований у рамках вищезгаданої загальноуніверситетської ініціативи «Сродний збір». Це була не просто святкова локація, а живий простір глибокої єдності, патріотизму та небайдужості. Між дружніми обіймами, радісними вигуками впізнавання та теплим спілкуванням за кавою, гості свята активно долучалися до підтримки Сил Оборони України. На розмаїтих ярмаркових столах кожен міг знайти щось особливе: від запашних домашніх смаколиків, які додавали ранку неповторного домашнього затишку, до ексклюзивних іграшок ручної роботи та вишуканих авторських прикрас. Кожна придбана річ, кожен щирий донат ставали ще одним вагомим спільним кроком великої сковородинівської родини до наближення нашої Перемоги. Забігаючи наперед, за підсумками другого дня проведення урочистих заходів в університеті прикінцева зібрала сума у благодійні скриньки, насамперед завдяки ярмарці і внеску у проведення кожного з факультетів, склала 175 623 гривні.

Абсолютним емоційним магнітом, який збирав навколо себе чи не найбільше гостей, став спеціальний інтерактивний стенд «Залиш згадку про себе». Поруч із яскравою святковою фотозоною панувала особлива, щемлива атмосфера спогадів. Випускники різних поколінь – від тих, хто стояв біля витоків створення закладу, до зовсім юних фахівців – залишали на ньому частинку своєї душі. Хтось із невимовною гордістю виводив рік свого випуску, хтось писав зворушливі побажання процвітання та миру рідній альма-матер, а хтось із легкою ностальгією виводив імена тих самих знакових викладачів та наставників, чиї мудрі лекції назавжди змінили їхній життєвий світогляд. Безперервні спалахи фотокамер фіксували ці безцінні миті: зустрічі одногрупників через роки, радісні посмішки та міцні обійми людей, яких назавжди об’єднав Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Близько 11:00 емоційний центр подій перемістився до актової зали університету, де надзвичайно піднесено розпочалася офіційна частина: під урочисті звуки фанфар та появу на великому екрані заставки ювілею «40 років. Тисячі історій» до мікрофона вийшов незмінний та харизматичний ведучий сковородинівських заходів, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін, аби привітати всіх тих, для кого університет на багато років став рідним домом і надійним стартовим майданчиком для подальшого життєвого та професійного шляху:

«Нас можуть роз’єднувати роки та професії – але є те, що нас об’єднує. І це наша альма-матер, наш Університет Григорія Сковороди в Переяславі! Дорогі мої, шановні гості, шановні випускники, маю честь оголосити, що зліт випускників, присвячений 40-річчю університету, оголошується відкритим!», – розпочав Олександр Юрійович, а зала єдиним потужним хором виконала Державний Гімн України. Проте одразу після гімну настала глибока, щемлива тиша. Ведучий звернув увагу присутніх на перший ряд, де стояли три особливі крісла:

«Сьогодні практично заповнений зал… Але ми бачимо попереду три порожні крісла. Вони накриті прапором України. Вони невипадково вільні. Вони зайняті, тому що це символічні місця для тих людей, які назавжди в нашій пам’яті, які назавжди в наших серцях, які назавжди в кожному клаптику вільної української землі. Це місця наших випускників, наших студентів, які загинули в боротьбі за наше щастя, за нашу свободу, за нашу незалежність. Вони назавжди в нашому серці, як і всі ті, хто ціною свого життя гарантує нам майбутнє…», – пояснив ведучий.

Надалі під рівний, болючий стукіт метронома університетська родина схилила голови у хвилині мовчання, віддаючи найвищу шану Героям і Героїням новітнього етапу нашої національно-визвольної боротьби.

Коли останні звуки метронома стихли, аби перевести подих і плавно повернути присутніх до світлих студентських спогадів, ведучий оголосив перший творчий подарунок. Емоційним місточком, який з’єднав світлу пам’ять із гордістю за рідну землю, став виступ випускниці УГСП Анни Сахно. Її неперевершене виконання композиції «Земле моя» стало ідеальним музичним стартом, що налаштував усю залу на щиру та родинну хвилю свята.

Після щемливого музичного вступу до вітального слова був запрошений ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Віталій Коцур:

«Це не просто 40 років. Це 40 років історії кожної людини, яка тут навчалася. Хтось провів тут п’ять років, пішов далі по кар’єрі і став відомою особистістю. А хтось проводить тут усі 40 років свого життя. Наш університет – це не тільки велика історія, це глибокі цінності людиноцентризму та студентоцентризму. Це те місце, де викладач, студент і ректор завжди знаходяться на одному рівні», – зазначив Віталій Вікторович закликавши присутніх хоча б на мить поринути у безтурботні часи студентства, коли не було війни, вийти до пам’ятника Сковороди, обійнятися, зробити світлини та знайти свою часточку щастя. Проте він одразу повернув залу до важливих реалій сьогодення, наголосивши, що УГСП вже давно перестав бути просто закладом вищої освіти. Сьогодні це справжній бренд, непохитний символ та рушійна сила всього регіону.

У вирі повномасштабної фази російсько-української війни університет взяв на себе колосальну соціальну та оборонну місію: він діє як потужний волонтерський хаб і є базою для добровольчого формування територіальної громади. Віталій Вікторович поділився вражаючою статистикою, яка викликала у залі глибоку повагу:

«Нині в університеті навчається 619 учасників бойових дій. Це ветерани, ті хлопці і дівчата, які пройшли через війну і тепер починають усе спочатку. І цей шлях до нового життя вони шукають у нашому університеті. УГСП також об’єднує вимушено переміщених осіб – людей, що втратили все, але приїхали до нас і знайшли нові сенси».

Саме тому, як наголосив ректор, головна ідея зльоту випускників – це не просто зустріч заради спогадів. Це прагнення об’єднати нашу велику сковородинівську родину, щоб стати справжньою підтримкою одне для одного у ці надскладні часи. Кульмінацією промови стало оголошення про створення масштабної Асоціації випускників УГСП. Разом із найвідомішими випускниками було ухвалено рішення про заснування організаційного комітету та Ради випускників.

На великому екрані з’явився QR-код, і Віталій Вікторович закликав кожного сканувати його та реєструватися:

«Ми створюємо цю велику спільноту, аби, перш за все, берегти та плекати наші сковородинівські цінності, а також – щоб стати дієвою опорою для тих, хто сьогодні найбільше потребує допомоги. Я щиро зичу кожному з вас здоров’я та наснаги. Попри всі випробування війни, закликаю вас залишатися тут, на рідній землі, і власними руками творити майбутнє вільної України! Слава Україні!»,  – такими словами Віталій Коцур завершив свій виступ.

Щойно офіційні ноти стихли, сцена актової зали перетворилася на своєрідний «емоційний портал». Вона стала місцем для найщирішої ностальгії: один за одним сюди підіймалися видатні випускники різних років. Вони ділилися своїми історіями – смішними, щемливими, часом неймовірними, кожна з яких була пронизана безмежною любов’ю до альма-матер. Ці виступи стали не просто спогадами, а живим доказом того, що університет – це не лише стіни, а люди, що назавжди лишилися частиною великої сковородинівської родини.

Справжній шквал овацій викликала поява на сцені популярної виконавиці та учасниці Євробачення, випускниці університету Альони Савраненко (відомої мільйонам людей у всьому світі як реперка alyona alyona). Альона з теплом згадала своє навчання на психолога та дошкільного вихователя. Вона відзначила, що її студентські роки припали на період великих трансформацій в освіті: від класичних іспитів студенти переходили до вступу на основі результатів першого Зовнішнього незалежного оцінювання та впровадження кредитно-модульної системи. Вона з гумором згадала, як вони «гризли граніт науки», годинами просиджували в розкішній університетській бібліотеці та харчувалися в легендарній їдальні закладу. Завершила свій виступ Альона глибокою думкою:

«Людьми нас роблять люди, які нас оточують. Ті, з кого хочеться брати приклад. Саме тут, у цих стінах, серед цих викладачів і друзів, формувалося моє справжнє, доросле «я»».

Офіційно, але вкрай тепло до присутніх звернувся випускник закладу, заступник голови Черкаської обласної державної адміністрації з гуманітарних питань Олександр Шамрай. Він передав щирі та братерські вітання від сусідньої Черкащини. Посадовець підкреслив, що успіхи випускників УГСП, які сьогодні активно розбудовують не лише Київщину, а й сусідні регіони, – це спільна, щоденна і беззаперечна заслуга всього потужного викладацького складу університету.

Тепло зустріли присутні й виступ Сергія Костири – відомого адвоката та телеведучого. Його життєва розповідь вкотре довела, наскільки тісним є світ і як далеко сягає географія наших випускників:

«Ви знаєте, університет – це не тільки про здобуття фаху. Це, в першу чергу, виховання і стала позиція людяності. Свою першу освіту,  диплом фінансиста,  я отримав саме тут. Якось у США, в Сіетлі, ми працювали над справою разом із місцевими фінансовими експертами. Спілкуємося з американським колегою, торкаємося теми навчання, і він раптом каже: «А я закінчив університет у Переяславі!». Ми на п’ять годин відклали всі ці експертизи і справи. Ми сиділи згадували викладачів, сміялися, ділилися тим, як здавали іспити. Скільки років пройшло, а я досі пам’ятаю своє питання в білеті: «Фінансова складова руйнації банків в Україні». Ви тільки вдумайтеся, який це рівень! Я щиро дякую університету і викладачам за те, що ви даєте не лише ґрунтовні знання, ви даєте глибоке розуміння життя і людяності».

Наступною до слова запросили заступницю начальника управління молоді та спорту Київської обласної військової адміністрації Світлану Назарук,. Вона розповіла про свій досвід здобуття освіти, який припав на найважчий для країни час – повномасштабне вторгнення у 2022 році:

«Це був рік болю, але водночас – рік неймовірного, безпрецедентного єднання. У цих стінах я відчувала абсолютну підтримку. Саме тоді мені довелось писати наукову роботу на тему молодіжної політики Київщини».

Пані Світлана використала цю урочисту нагоду, аби прямо на сцені відзначити людину, яка її надихала: вона вручила офіційну грамоту декану факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Вячеславу Редзюку за його вагомий внесок в утвердження національної свідомості та патріотичне виховання молоді.

Музичним і дуже романтичним сюрпризом став вихід випускника університету, заслуженого артиста України Дмитра Цимбала. Ведучий Олександр Молоткін пригадав, як багато років тому саме на цій сцені він, слухаючи спів юного першокурсника Дмитра, напророчив йому велике зіркове майбутнє. Дмитро ж зізнався, що університет подарував йому не лише кар’єру, а й найголовніший скарб у житті:

«Зі святом, шановні випускники, з ювілейним днем народження нашої альма-матер! Я хотів би привітати всіх викладачів… Звісно, хотілося б привітати абсолютно всіх, але декого вже з нами немає, на жаль. Проте життя продовжується, і мені надзвичайно приємно сьогодні бути в стінах рідного вишу і бачити тут своїх одногрупників. Сподіваюсь, що традиція таких зустрічей буде тільки набирати обертів. Хочеться, щоб університет розвивався і тут завжди було багато гідних випускників. А всім вам я бажаю завжди знаходити час побачитися, адже життя дуже швидкоплинне, а ми всі надзвичайно завантажені роботою та справами. І найголовніше: хочеться, щоб над нашими головами було мирне небо. Щоб наше небо було вільне від того залізяччя, яке, на жаль, літає над нами. Нехай приємних зустрічей і тільки хороших приводів у нас буде безліч!».

На цій зворушливій хвилі Дмитро зробив імпровізований вокальний подарунок. Зізнавшись, що спеціально не готувався, артист експромтом і неймовірно потужно виконав акапельно «Многая літа». До його професійного вокалу миттєво долучилася вся зала, створивши приголомшливий ефект багатоголосся, який пронизав до мурашок кожного присутнього.

Про глибоке історичне коріння альма-матер нагадав Владислав Міронович, який стояв біля витоків розвитку студентського самоврядування:

«Сьогодні ми святкуємо 40-річчя, але насправді університет є прямим спадкоємцем давніх, могутніх освітніх традицій ще від початку створення Переяславського колегіуму. Я хочу щиро подякувати тим, хто тоді сіяв добро в наші юні душі. Сьогодні УГСП – це передовий заклад, який не лише навчає, а й формує державну політику з питань фізичної культури, спорту, мистецтва та молодіжної роботи».

Справжнім емоційним піком, від якого у багатьох на очі навернулися сльози, став абсолютно несподіваний, імпровізований виступ випускниці найпершого набору 1986 року. Вона вийшла на сцену, аби розповісти, з чого все починалося:

«Сорок років тому ми вступали до університету імені Горького в Києві. І саме з нас, перших «ластівок», тоді сформували групи та направили сюди, до Переяслава. Сьогодні це важко уявити, але перший рік ми мешкали в гуртожитку пліч-о-пліч із нашими викладачами! Ми дійсно були однією великою родиною. Ми власноруч висаджували навколо дерева, які нині перетворилися на справжніх велетнів. Крокуючи сьогодні алеєю, я згадала, як під одним із них ми закопали пляшечку з найзаповітнішими юнацькими бажаннями. І знаєте що? Тепер я можу з упевненістю сказати: усі наші мрії, загадані в стінах цього університету, здійснилися!».

Слід зазначити, що цього дня університет не лише жив світлими спогадами минулого, але й на очах у присутніх творив свою нову історію. Однією з найважливіших і найемоційніших митей офіційної частини стала церемонія вручення дипломів з відзнакою цьогорічним випускникам.

Ведучий наголосив, що такий диплом – це не просто документ про вищу освіту. Це беззаперечне визнання багаторічної наполегливої праці, неймовірної відповідальності та щирої віри у власну справу, особливо з огляду на те, що цим молодим людям довелося здобувати фах у надзвичайно складні для країни часи.

Почесну місію нагородження виконав ректор університету Віталій Коцур. Під гучні та нестихаючі оплески великої сковородинівської родини на сцену один за одним підіймалися ті, хто своєю працею виборов право називатися найкращими. Свої заслужені дипломи з відзнакою отримали:

• Петро Жила (Факультет фізичної культури, спорту і здоров’я);
• Артем Горденко (Факультет фізичної культури, спорту і здоров’я);
• Артур Горденко (Факультет фізичної культури, спорту і здоров’я);
• Наталія Чугай (Факультет гуманітарної освіти і соціальних технологій);
• Яна Гнуча (Факультет гуманітарної освіти і соціальних технологій);
• Сабріна Ревега (Факультет гуманітарної освіти і соціальних технологій);
• Діана Лила (Факультет української та іноземної філології);
• Вікторія Омельяненко (Факультет технологічної і математичної освіти).

Церемонія завершилася теплим загальним фото нагороджених разом із ректором. Підсумовуючи цей урочистий момент, Олександр Молоткін дуже влучно підкреслив зв’язок поколінь:

«Сьогодні ми поєднали залу: випускників минулих років і випускників 2026 року. Ці молоді люди – вже невіддільна частина нашої історії. Ви – перша гордість 41-го року існування нашого університету!».

Справжнім емоційним катарсисом та кульмінацією офіційної частини зльоту стала масштабна презентація повнометражного документального фільму «УГСП: історія, що триває». Коли світло в актовій залі приглушили, глядачі вирушили у неймовірну подорож часом, яка тривала годину і п’ятнадцять хвилин.

Ця стрічка виявилася не просто хронологією сухих фактів чи статистикою. Вона стала справжньою машиною часу, яка показала університет через долі людей: від перших лекцій та студентських гуртожитків до зародження традицій, великої дружби, кохання та професійних відкриттів. Щоб створити цей кінолітопис, команда відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю проробила титанічну роботу: були знайдені та опрацьовані сотні архівних фотографій, переглянуті десятки годин старих відеохронік та записані понад п’ять годин ексклюзивних сучасних інтерв’ю з тими, хто творив і творить історію УГСП.

Коли після фінальних титрів увімкнулося світло, зала вибухнула оваціями. Ведучий Олександр Молоткін, вийшовши на сцену, не стримував свого щирого захоплення:

«Я дивився цей фільм вперше. І я хочу висловити безмежну подяку за професіоналізм, за монтаж, за цей підхід. Це справжній шедевр, справжня українська документалістика! Витягнути стільки матеріалу, зібрати всіх цих людей, записати їх і так філігранно змонтувати – це колосальна праця».

Ведучий закликав залу подарувати найгучніші оплески всій творчій команді та висловив особливу персональну подяку керівниці відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Оксані Луцик та режисеру Андрію Вовкодаву, які разом зі своєю командою доклали величезних зусиль для створення цієї стрічки та збереження університетської пам’яті.

Після емоційного перегляду на сцену знову піднявся ректор університету Віталій Коцур. Він звернувся до присутніх із дуже теплим та натхненним меседжем, тонко розкриваючи саму філософію назви кінолітопису:

«У цій назві – «Історія, що триває» – закладено неймовірно глибокий сенс, адже саме ви і є тією живою, неперервною історією. Стрічка, яку ми сьогодні побачили, – це лише перша спроба доторкнутися до нашого багатого спільного шляху. Тому ми щиро чекаємо від вас нових розповідей. У кожного з вас є унікальні спогади, цінні старі світлини чи домашні відеозаписи. Будь ласка, діліться ними, надсилайте їх нам! І ми неодмінно доповнимо цей великий університетський літопис новими яскравими сторінками».

Офіційну частину в актовій залі було вирішено завершити на світлій та спрямованій у майбутнє ноті. Ведучий запросив на сцену ту, хто уособлює сучасне студентство – активну учасницю студентського самоврядування та творчого життя університету, студентку факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології Анастасію Чуприну. Її яскравий вокальний номер став справжнім голосом молодого покоління сковородинівців – того самого покоління, яке вже сьогодні, просто в цих стінах, пише наступні сторінки славетної історії закладу.

Підсумовуючи цей емоційний марафон, Олександр Молоткін, поділився надзвичайно глибокою та теплою думкою, яка відгукнулася в серці кожного присутнього:

«Кажуть, що події у цьому житті – це або покарання, або нагорода. Я розцінюю нашу сьогоднішню зустріч однозначно як найвищу нагороду. Сьогодні ми з вами всі були не просто свідками, ми були учасниками і повноправними авторами історії нашого університету. Ми умовно назвали цей зліт «40 років. Тисячі історій». Але я більш ніж впевнений, що сьогодні цих спогадів тут було 40 мільйонів!»

Аби назавжди закарбувати цю фантастичну енергетику, відчуття абсолютної єдності та віднайдену молодість душі, було вирішено зробити яскравий фінальний акорд свята – велике спільне фото. Зала миттєво відгукнулася на цю ініціативу. Усі присутні – поважні гості, улюблені викладачі, випускники минулих десятиліть та зовсім юні фахівці – залишили свої місця і пліч-о-пліч зібралися в центрі концертної зали. Під яскраві спалахи об’єктивів, щирі посмішки та дружні обійми була створена грандіозна загальна світлина. Цей масштабний кадр, наскрізь пронизаний справжньою родинною теплотою, відтепер стане одним із найцінніших візуальних скарбів у великому золотому літописі Університету Григорія Сковороди в Переяславі.

Але на фінальному фото свято аж ніяк не завершилося. Воно просто змінило свій формат, ставши ще камернішим, щирішим і відвертішим. Після урочистостей в актовій залі гості з піднесеним настроєм вирушили до навчальних корпусів, аби зануритися в атмосферу своїх рідних кафедр та аудиторій, де колись розпочинався їхній професійний шлях.

Це було справжнє повернення до витоків. За дверима знайомих аудиторій на випускників чекали не просто стіни, а справжній простір неформального спілкування. Там, де колись гриміли студентські дискусії, було переповнено теплими обіймами, сміхом та спогадами, які, здавалося, оживали в кожному куточку. Викладачі та вчорашні студенти, які вже самі стали досвідченими фахівцями, нарешті отримали можливість поспілкуватися віч-на-віч, обмінятися досвідом, подякувати за науку та просто насолодитися товариством однодумців у вузькому родинному колі своїх спеціальностей.

Кожна локація стала осередком особливої енергетики:

• Факультет гуманітарної освіти і соціальних технологій гостинно прийняв своїх вихованців: історики згадували минуле в аудиторії 324, політологи вели фахові дискусії за круглим столом в 114 аудиторії, фахівці з публічного управління та адміністрування зібралися в 219 аудиторії, кафедра соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності об’єдналася в 312-ій, а кафедра цифрових технологій навчання приймала гостей в 306 аудиторії.
• На факультеті технологічної та математичної освіти випускники затишно розташувалися в 405 аудиторії, обговорюючи професійні здобутки та інновації.
• Факультет природничої освіти відкрив двері 302 та 304 аудиторій, де панувала атмосфера справжнього наукового братерства.
• Факультет фізичної культури, спорту і здоров’я згуртував своїх випускників в 313-ій аудиторії, де згадували спортивні перемоги та здобутки.
• Факультет мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології приймав своїх творчих вихованців у просторах аудиторій 409 та 422
• Соціально-психологічний факультет обрав місцем зустрічі аудиторію 210, де розмови були особливо душевними та глибокими.
• Факультет української та іноземної філології запросив випускників до легендарної читальної зали Сигізмунда ІІІ, яка якнайкраще пасувала до обміну враженнями та здобутками.
• Факультет фінансово-економічної і професійної освіти зустрів своїх випускників в 102 аудиторії, де дискусії точилися навколо професійних успіхів та фінансових перспектив.

Усі вищеперелічені зустрічі стали логічним завершенням дня, наповненого емоціями. Зліт випускників вкотре довів: Університет Григорія Сковороди в Переяславі – це міцний фундамент, на якому будуються долі. Тут бережуть пам’ять минулого, впевнено виховують еліту сьогодення і з непохитною вірою дивляться у майбутнє.

Сковородинівська родина – це не просто слова, це люди, які, роз’їхавшись по всьому світу, завжди знають дорогу додому.

Усі світлини від фотографині університету Ірини Середи знайдете тут: https://8623-irina.gallera.io/27062026-3