21-22 травня 2026 року міський парк імені Тараса Шевченка та центральна алея Університету Григорія Сковороди в Переяславі в ювілейний, п’ятий, раз почергово перетворилися на місце сили, пам’яті та єдності. Принагідно до Всесвітнього дня вишиванки тут незмінно відбулася благодійна акція «Одягни вишиванку – підтримай захисника».

Як і у всі роки проведення, захід став можливим за ініціативи кафедри соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності та підтримки міського голови Переяславської ОТГ Вячеслава Саулка й активної участі фракції політичної партії «Слуга народу» у Переяславській міській раді, Відділу культури і туризму Переяславської міської ради й КЗ «Переяславський ЦКМ».

У перший день акції наукова бібліотека Університету Григорія Сковороди в Переяславі запросила університетську спільноту, жителів та гостей міста на захід «Точка, лінія, простір. Інтуїтивна графіка Тетяни Мартинової». Подія відбулася в читальній залі імені Сигізмунда ІІІ у межах проєкту «Університетські зустрічі» та приурочена до Дня вишиванки.

У 2026 році мисткиня, відома своєю багаторічною роботою над дослідженням та створенням традиційних українських оберегів, зокрема вишитих сорочок та ляльок-мотанок, презентувала своє нове творче захоплення. Відвідувачі мали нагоду побачити її графічні малюнки з глибоким етнічним підтекстом, які авторка називає візуальним щоденником своїх думок та емоцій.

Філософія Тетяни Мартинової базується на метафоричному сприйнятті творчості, де голка з ниткою виступають лінією, що кодує людську долю. Її нова виставка через абстрактні форми передає сучасне бачення української ідентичності, трансформуючи традиційні символи у графічний простір. Більше деталей про цю акцію чекайте вже з понеділка на сайті бібліотеки альма-матер.

Із самого ранку парк імені Тараса Шевченка у Переяславі наповнився барвами вишитих сорочок. Діти, молодь, дорослі та люди поважного віку одягнули вишиванки, демонструючи багатство українських орнаментів та гордість за свою ідентичність. По 11:00 акції було задано офіційний старт – подякували захисникам, виконали Державний Гімн України, вшанували полеглих хвилиною мовчання.

«У 2026 році ця акція – особлива. Вона ювілейна, адже п’ять років кафедра соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності об’єднує нас у середмісті. І знаєте, попри ювілейну дату, на душі сьогодні трохи гірчить… Гірчить від того, що за ці п’ять років наша мета не змінилася. Ми все так само збираємо кошти, все так само покладаємо великі надії на наших воїнів. Але ця гіркота лише загартовує нашу лють і нашу підтримку – сьогодні ми тут, аби вкотре продемонструвати її своєю небайдужістю і донатами!», – підкреслив у вітальному слові ведучий, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Максим Левченко, який цьогоріч повноцінно склав компанію вже незмінним ведучим свята, студентам факультету гуманітарної освіти та соціальних технологій Дар’ї Рудь та Вадиму Юрченку.

Ювілейний захід увібрав в себе старі традиції, доповнивши їх новими елементами. Приміром, проведення заходу незмінно відкрили найменші артисти – кілька груп вихованців дитячого садка «Любавонька» та їх мами, які дарували присутнім свої щирі і безпосередні танці.

Надалі промову мав очільник Переяславської громади Вячеслав Саулко та проректор з наукової роботи та інноваційної діяльності Університету Григорія Сковороди в Переяславі, кандидат історичних наук, доцент Василь Дудар.

«Українські вишиття – це одні з найголовніших символів нашої Батьківщини. Наша мрія лише одна – аби якнайскоріше наші діти більше ніколи не почули страшні слова «війна» чи «тривога». Зі святом Вас!», – зазначив Вячеслав Саулко та обдарував вихованців «Любавоньки» невеличкими подаруночками.

«Задумуючи цю акцію ми не думали, що нам знову і знову доведеться проводити її в обставинах війни. Сьогодні ми бачимо тут велике різноманіття вишиванок і технік, у яких вони виконані. Ми об’єднані Україною, і дякуємо нашим захисникам і захисницям за те, що ціною власного життя вони дають нам змогу одягнути вишиванку і говорити українською мовою. Підтримуйте, донатьте – кожна гривня має значення. Нехай вишиванка стане символом майбутньої Перемоги української нації», – додав Василь Дудар.

Надалі у програмі виступали вихованці Будинку художньої творчості дітей, юнацтва та молоді: вокальні студії «Гармонія» (керівниця Алла Захарченко) та «Акорд» (керівниця Наталія Данчук). Також вразили глядачів хореографічні номери від студій «Фантазія» (керівник Тетяна Ковшун) та «Шоколад» (керівниця Анна Мукоїда). Серед дітей, які дарували свої таланти у цьому блоці: Вікторія Заболотна, Вікторія Стадник, Дана Мушенок, Емма Сірик, Мілана Тертична, Софія Нагайко, Зоряна Буторіна та Марійка Бутенко.

Свято продовжилося «вільним мікрофоном», який цьогоріч був сповнений десятком українських пісень та віршами Тараса Шевченка. Присутні мали змогу насолодитися вокальною майстерністю Софії Леонової, Марини Мірабян, Софії Хорошун та дівочого квартету «Дівчата з України», а також поезією від маленької Софії Синенко. Проявив себе і вже незмінний модератор формату – сковородинівець Максим Левченко, подарувавши присутнім заключну пісню.

Надалі «вишиванкову» естафету підхопили артисти КЗ «Переяславський ЦКМ» та запрошені гості, які подарували глядачам яскравий калейдоскоп талантів. Творчу програму відкрила Софія Малишко з піснею «Україна» (керівник Ганна Мельник), а вихованки вокальної студії «Сузір’я» (керівник Юлія Денисенко) порадували сольними виступами: Софія Мудрик виконала композицію «Бабусина вишиванка», Анжела Піскун заспівала «Благословенна земля», а в дуеті Ганна Апанович та Софія Мудрик зворушили слухачів піснею «Вірте люди у дива». Особливим гостем свята став представник Березані, вихованець вокально-театральної студії «Believe in you» Владислав Шеренговський (керівник Оксана Ковальчук). Яскравих вокальних барв додали Каріна Лябах із піснею «Вишиваночка» (керівник Тетяна Чайка) та керівниця студії Юлія Денисенко, яка проникливо виконала композицію «Моя Земля».

Танцювальний драйв та грацію дарували хореографічні колективи: вихованці ансамблю «Фаворит» під керівництвом Ганни Чирко представили номери «На селі» та «Марічка», а зразкова акробатично-хореографічна студія «Міраж» (керівник Олена Левченко) вразила глядачів постановкою «Українські викрутаси». Потужну фольклорну енергетику продемонструвало любительське хореографічне об’єднання «Переяславські викрутаси», презентувавши запальні танці «Гандзя» та «Полька». Справжньою прикрасою заходу став виступ аматорського ансамблю української пісні «Берегиня» (художній керівник – Раїса Лучина, музичний керівник – Олександр Тонконог), які презентували розгорнуту та колоритну програму із п’яти творчих номерів.

Протягом дня діяли різноманітні майстер-класи: виготовлення патріотичної символіки, листівок, браслетів та багато іншого. Разом з тим Об’єднання родин зниклих безвісти та полонених захисників Переяславщини облаштувало на локації смачний фуд-корт. Як зазначила представниця організації Марина Хандошко, виручені кошти у сумі 9000 гривень спрямують на купівлю автівки для бійців 34-ї окремої бригади морської піхоти.

Серед тих, кого можна було зустріти на ярмарку: представниці творчої спілки майстрів Переяславщини «Мистецтво життя»; Переяславська художня школа; Центр надання соціальних послуг та соціальної інтеграції; ЗП(ПТ)О «Переяславський  професійний коледж»; майстрині Університету Григорія Сковороди в Переяславі (Інна Рубан, Ірина Гагаріна, Тетяна Носаченко); майстрині з Переяславського БХТДЮ; заклад дошкільної освіти № 10 «Любавонька»; громадська діячка Ірина Присіч; Надія Різник та «Kraft Cake»;; Яна Найденко, та Лариса Будай.

Загалом цього дня зібрали 61 тисячу 500 гривень: Ірина Присіч – 15 080 грн.; Заклад дошкільної освіти (ясла – садок) комбінованого типу 10 «Любавонька» – 13 500 грн.; Центр надання соціальних послуг та соціальної інтеграції – 12 000 грн.; Переяславське об’єднання родин безвісти зниклих та полонених захисників 9000 грн.; Надія Різник та «Kraft Cake» – 4000 грн.; майстрині Університету Григорія Сковороди в Переяславі (Інна Рубан, Ірина Гагаріна, Наталія Крецул, Тетяна Носаченко) – 2550 грн.; Переяславська художня школа імені Петра Холодного – 2510 грн.; ЗП(ПТ)О «Переяславський професійний коледж» – 2000 грн.; Лариса Будай (smakoliki_pastila) – 500 грн.; Яна Найденко (мікровишивка) – 200 грн.; майстрині творчої спілки майстрів Переяславщини «Мистецтво життя» – 160 грн.

З самого ранку алея університету замайоріла барвами української вишивки, що незмінно стала головним символом заходу – символом нескореності, національної пам’яті та духовного спротиву. О 9:30 на центральній альма-матер вирувало життя – кілька десятків гостей, викладачів, студентів та всіх небайдужих зголосилося долучитися до спільної мети: частувалися на благодійному ярмарку зі смачними стравами від факультетів університету, купували вироби ручної роботи, робили пам’ятні знімки біля фотозон, що приваблювали яскравими етно-декораціями.

Провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін, який став ведучим заходу у цей день, тепло привітав сковородинівську спільноту зі святом і наголосив, що у цей день кожна гривня, витрачена на ярмарку, перетвориться на реальну допомогу для наших воїнів. Він закликав присутніх активно долучатися до збору, адже саме в такій щирій згуртованості криється справжня сила та незламність українського тилу.

Після виконання Державного Гімну України та хвилини мовчання за загиблими Героями, серед яких щонайменше чотири десятки здобувачів та випускників університету, до слова ректора Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктора історичних наук, професора Віталія Коцура:

«Щиро вітаю всю нашу університетську спільноту із Днем вишиванки – святом, яке уособлює незламний дух, багаті традиції та глибинну культуру українського народу. Одягаючи сьогодні національне вбрання, ми вкотре засвідчуємо нашу славну сковородинівську сродність, нашу єдність та вірність українським цінностям. Цю єдність ми щодня доводимо не лише в авдиторіях чи на робочих місцях, а й через невтомне волонтерство, донорство крові, підтримку військових та активну громадянську позицію. У цей знаковий день кожен із нас має замислитися і чесно відповісти собі на питання: який особистий внесок я сьогодні роблю у збереження нашої держави, української ідентичності та які цінності продукую для майбутніх поколінь? Саме цю надважливу місію має свідомо плекати кожен здобувач освіти, викладач і працівник нашого університету. Тож єднаймося навколо наших традицій, культури та спільної відповідальності за майбутнє України. Щиро бажаю всім миру, наснаги, сили духу та нових звершень!», – наголосив Віталій Вікторович та запросив всю сковородинівську родину активно долучатися до заходів з нагоди 40-річчя поступу Університету Григорія Сковороди в Переяславі.

Яскравим підтвердженням того, що українська пісня – це голос нашого народу, його душа та історія став виступ студентки факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки та психології Анастасії Чуприни з піснею «Пісня буде поміж нас».

Слід зауважити, що активну участь у ярмарку взяли не лише факультети, які облаштувати фуд-корт з найрізноманітнішими автентичними українськими наїдками, а й керівниця відділу документообігу та діловодства Ірина Гагаріна та старша викладачка кафедри мистецької освіти і візуальних музичних практик Інна Рубан які незмінно представили власні в’язані вироби ручної роботи. Підтримала акцію й Лариса Будай, запропонувавши присутнім смачні вироби з пастили.

У межах благодійної акції до Дня вишиванки для учасників діяв простір психологічної підтримки, відновлення та спілкування, де кожен охочий міг долучитися до тематичних терапевтичних сесій.

• Арттерапевтична сесія «Моя самоцінність – запорука життєстійкості» під керівництвом Світлани Коломієць, керівниці Центру опіки і піклування дітей дошкільного віку, була спрямована на формування відчуття внутрішньої цінності як основи психологічної стійкості. Через творчі практики учасники досліджували власне ставлення до себе, відновлювали контакт із емоціями та вчилися формувати підтримувальне внутрішнє середовище.
• Гарденотерапевтична сесія «Нові сенси як психологічна опора», яку провела Ірина Варивода, допомогла присутнім через взаємодію з природою знайти внутрішню рівновагу, переосмислити власні цінності та відчути нові життєві орієнтири.
• Під час глинотерапевтичної сесії «Ініціація своєї сили» психолог університету Тетяна Кузьменко через роботу з глиною сприяла тілесно-емоційному відновленню учасників, допомагаючи їм символічно віднайти образ внутрішньої сили, впевненості та здатності діяти.
• Завершувала програму звуко-вібраційна сесія співочими чашами «Резонанс спокою: шлях до внутрішньої гармонії» від Ксенії Лебедєвої, яка через акустичні та вібраційні практики допомагала знизити рівень тривожності, досягти психоемоційного розвантаження, внутрішньої рівноваги та ментальної стабільності. Усі активності стали важливою складовою атмосфери підтримки, єдності та турботи про психологічне благополуччя учасників заходу.

Другий день проведення завершився сумою у 31 170 зібраних гривень: благодійна ярмарка страв від факультетів виручила  30 610 гривень: факультет гуманітарної освіти і соціальних технологій – 8 150 гривень; факультет природничої освіти – 3 250 гривень; факультет фізичної культури, спорту і здоров’я спільно з факультетом української та іноземної філології – 3 850 гривень; факультет фінансово-економічної і професійної освіти – 1 788 гривень; факультет мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології – 4 320 гривень;  факультет технологічної і математичної освіти – 9 252 гривень. Майстрині-сковородинівки Інна Рубан та Ірина Гагаріна виручили 560 гривень.

Уже ввечері в парку Тараса Шевченка атмосферу відзначення Дня вишиванки у Переяславській громаді доповнив виступ Національного Президентського оркестру. Цей величний концерт під віртуозною орудою диригента, підполковника Сафета Джемалядінова, став яскравим завершальним акордом великого травневого туру духового колективу містами Київщини. Музичну подію, що проходить у рамках масштабного мистецького проєкту «З Україною в серці», символічно приурочили до прийдешнього Дня Героїв.

Головна мета цього проєкту, як зазначає керівництво оркестру, – підтримати емоційний стан українців, подарувавши їм розраду та внутрішню силу. Свій виступ колектив розпочне із проникливого та щемливого виконання пісні «Плине кача», вшановуючи пам’ять тих, хто віддав життя за Україну. Надалі на слухачів чекала багатогранна музична подорож. Зі сцени лунав золотий фонд української класики, зокрема композиції Мирослава Скорика, Віктора Косенка та Анатолія Кос-Анатольського, а також глибокі філософські твори Валентина Сильвестрова.

Окрім національної спадщини, публіку мистецьки збагатили світові оперні шедеври Франца Легара та Гаетано Доніцетті, витончені балетні сцени Домінчена, а також запальні й темпераментні італійські та іспанські вокальні номери. Особливу емоційність творам, які присвячені сучасним випробуванням і непохитній вірі в перемогу, подарували талановиті солісти оркестру – Сергій Гурець, Ірина Кулик та Вікторія Осадчук. За вечір акумулювали 10 000 гривень, які увійшли в офіційний залік акції.

Під час благодійної акції «Одягни вишиванку – підтримай захисника» загалом вдалося зібрати за два дні. За перший день акції 61 тисячу 500 гривень, а другий – 41 170 гривень. Разом сума зібрана у ході акції – 102 670 гривень.

У коментарі пресслужбі університету Алла Зленко щиро подякувала всім, хто долучився до організації та проведення благодійної акції у 2026 році. Захід вкотре довів, що українська вишиванка – це не лише символ нашої ідентичності, а й уособлення єдності, підтримки та незламності народу в умовах війни.

Організатори висловлюють глибоку вдячність за всебічне сприяння спільноті університету: ректору Віталію Коцуру, факультетам, кафедрам, соціально-гуманітарному відділу та відділу інформаційних технологій. Також велика подяка лунає на адресу міської влади Переяслава, зокрема міському голові Вячеславу Саулку, секретарю міськради Лідії Оверчук, Оксані Степаненко, відділу культури і туризму, КЗ «Переяславський центр культури і мистецтв» та представникам партії «Слуга народу».

За створення теплої атмосфери, яскраві творчі виступи та активну участь у ярмарку організатори щиро дякують колективам дитсадка №10 «Любавонька», Центру надання соціальних послуг, Переяславському БХТДЮМ, а також Художній школі імені Петра Холодного та Переяславському професійному коледжу за неймовірні фотозони, майстер-класи й вироби ручної роботи. Окрема подяка Надії Різник та кав’ярні «Kraft Cake» за традиційну солодку підтримку, яка вже не вперше допомагає об’єднувати людей заради великої доброї справи.

Особливу вдячність адресовано тим, чиї зусилля принесли вагомий фінансовий результат для ЗСУ. Ірина Присіч, яка з 2022 року координує плетіння маскувальних сіток, зібрала найбільшу суму – 15 080 гривень на необхідні матеріали. Переяславське об’єднання родин безвісти зниклих та полонених захисників поповнило збір на 9 000 гривень для придбання автомобіля 34-й окремій бригаді морської піхоти. А майстрині університету Інна Рубан та Ірина Гагаріна завдяки продажу власних в’язаних виробів додали до загальної скарбнички понад 2 000 гривень. Дякуємо кожному за відкриті серця та невтомну підтримку наших воїнів.

Разом ми творимо добро і єднаємося у важливих справах для Перемоги та збереження нашої культури. Родина Університету Григорія Сковороди в Переяславі вкотре довела: українська культура – це жива, дієва сила, яка гуртує, надихає та підтримує в найскладніші часи.

P.S: Неодмінно шукайте себе на світлинах Ірини Середи за посиланням:  https://8623-irina.gallera.io/642019-den-visivanki

Університет Григорія Сковороди в Переяславі продовжує свій новий зірковий проєкт «University Live Stage», що стартував місяць тому. У прийдешню середу, 15 квітня, нашим черговим гостем  стане відомий український музикант, автор пісень, фронтмен гурту «Нумер 482» та військовослужбовець «Культурних Сил» Віталій Кириченко.

Творча зустріч та виступ о 17:00 на вже знайомій завсідникам наших зустрічей локації – у молодіжному просторі «ТВіСТ», що розташований в укритті, що знаходиться під навчальним корпусом університету №2.

Віталій Кириченко – постать, яка не потребує зайвих представлень для шанувальників українського року. Його хіт «Добрий ранок, Україно!» став справжнім гімном оптимізму для українців. Проте сьогоднішня діяльність Віталія – це не лише про музику, а й про безпосередній захист нашої держави у лавах ЗСУ.

Під час зустрічі у форматі «живого спілкування» Віталій ділитиметься думками про трансформацію мистецтва під час війни, досвід служби в «Культурних Силах» та те, як музика допомагає підтримувати бойовий дух на передовій. У програмі вечора – як улюблені драйвові композиції гурту «Нумер 482», так і щирі розмови про важливе.

Ініціаторами та організаторами такого формату зустрічей, за підтримки ректора Віталія Коцура, є Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, Наукове товариство університету та соціально-гуманітарний відділ. Цього разу захід пройде у тісній співпраці з «Культурними Силами» – об’єднанням діячів культури, які зібралися не лише для підтримки та розвитку прифронтових громад, а й задля розвитку критичного мислення та громадянської свідомості українців через активну участь у формуванні культурного середовища, що безпосередньо резонує цінностям які ми закладаємо у проєкт «ULS».

Варто нагадати, що вхід на всі події в межах проєкту «University Live Stage» є вільним, проте кожен захід передбачає благодійну мету. Традиційно присутні зможуть долучитися до збору коштів на потреби підрозділів Сил Оборони України, яким опікуються гості та організатори – цього разу підтримаємо потребу «Культурних Сил».

Приходьте за порцією якісної української музики та незламної енергії, яку подарує ця зустріч. Зустрінемося у «ТВіСТі» – культурно відпочинемо та допоможемо війську разом!

У понеділок, 10 листопада 2025 року, в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, в межах проєкту бібліотеки закладу під назвою «Університетські зустрічі», відбулася довгоочікувана творча зустріч із народним артистом України, культовим актором, режисером і справжньою легендою українського мистецтва Богданом Бенюком.

Розмова з впізнаваним та улюбленим кількома поколіннями народним артистом України, яку сковородинівцям та містянам анонсували ще 22 вересня, переносилася кілька разів через виправдано навантажений графік актора – він активно грає в театрі, очолює столичний Театр на Подолі та кафедру в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, активно знімається і має лише один вихідний у тижні, який незрідка теж зайнятий справами або виставами, які переносяться через повітряні тривоги. Врешті, кількамісячні зусилля директорки книгозбірні Ольги Шкири справді було вартим того, і знайшли відгук у кількох десятків присутніх сковородинівців та містян, зокрема музейників. Пресслужба університету вже готова переповісти та показати якою видалася ця зустріч.

Варто зауважити, що напередодні зустрічі Богдан Михайлович поспілкувався з ректором Віталієм Коцуром та директоркою книгозбірні Ольгою Шкирою та, за давньою традицією, лишив автограф у залі інформаційних технологій «Чумацький шлях».

«Є люди-особистості, які несуть сенси, змушують плакати, думати, дивитися на світ інакше. Сьогодні з нами саме така людина – справжній українець-патріот Богдан Михайлович Бенюк!», – представив гостя на початку розмови у конференц-залі імені Василя Сухомлинського модератор зустрічі, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін, свідомо оминаючи десь три сторінки розписаного тексту, підготовленого організаторами для представлення актора.

Надалі слово надають ректору Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктору історичних наук, професору Віталію Коцуру:

«У цей ранок ми раді вітати в стінах нашого університету Людину з великої літери, справжнього українця. Де б не був – він несе українську ідентичність. Я неодноразово бачив його під час своєї роботи у Верховній Раді України, і знаю як він ревно відстоював проукраїнську позицію – гадаю, це надихало й молодь, яка потім пішла на Революцію Гідності й відстоювати свою державу з початком війни. В Університеті Григорія Сковороди в Переяславі є почесні нагороди, які ми вручаємо достойним українцям. Олександр Юрійович обмовився про три сторінки регалій і згадок про нагороди – ми хотіли б почати четверту, і вручити Богдану Михайловичу університетську відзнаку «Орден Володимира Мономаха», який 20 років княжив у Переяславі», – підкреслює Віталій Вікторович та, під оплески присутніх, вручає відомому гостю цю нагороду. Разом з тим дарує плід праці кількох поколінь переяславських та українських сковородинознавців – колективну монографію «Вічно сучасний: життя, філософська, педагогічна та літературна творчість Григорія Сковороди». Наприкінці літа її презентували в Національному заповіднику «Софія Київська» під час гуманітарного форуму «Сковорода і свобода: внутрішня незалежність як основа державності», організованого Університетом Григорія Сковороди в Переяславі спільно з Благодійним фондом «МХП-Громаді».

Рефлексуючи на нагороди й подарунки Бенюк одразу ж жартує:

«Онуки питають: «Дідусю, що це за ордени?» Кажу: «Потім колись подивитеся». Це ж вже є – ставлю на полицю й думаю, що попереду. Бо якщо надуватися від премій, можна луснути від гордості й нічого більше не зробити. Жити треба ритмом повсякденності, обов’язками – це головне».

Надалі сідає за стіл і зізнається, що ця зустріч, попри чималу попередню їх кількість,  є своєрідною прем’єрою у подібному форматі – з конференц-мікрофонами, екранами й колонками, за великим столом – «ніби на своєрідному з’їзді» (жартує).

«Народився я в Івано-Франківській області, село Битків – найкращому в цілому світі. Там, де, як кажуть, пуповину закопано під поріг хати, і куди ніби тягне магнітом. Мама – зі Львівщини, Сокальський район, село Тартаків. Батьки познайомилися остарбайтерами в Німеччині, під час Другої світової. Попали до нормальних німців – мама казала: «Три найкращі роки життя». Ходили на вечорниці, мама посилала посилки рідним. Потім американська зона, мама вагітна старшим братом Петром. Ризик Сибіру, але врятувало: «Вагітна – хай їде додому». Фотографій тих часів мало. Іграшок не було. Одна машинка-самоскид. Бавився до сьомого класу: купа піску, тунелі, мости. Фантазія – важлива риса для актора. Книжка, яку зачитав чи не до дір: «Пригоди Цибуліно» Джанні Родарі, від видавництва «Веселка»…», – розпочав оповідь Богдан Михайлович.

«Брат Петро на 11 років старший, я все намагався повторювати за ним. Пишався його фотографіями у автобусі, тому й обрав цю професію – вступив у театральний. Хотів бути як він. Тато помер, коли я був півторарічним – знаю про нього більше від братів. Мої двоє братів – народні артисти, Петра й Миколи вже немає. Я найменший у родині. Мама нас трьох підняла».

Надалі Богдан Бенюк згадав зйомки у своєму першому кінофільмі – стрічці «Ати-бати, йшли солдати…» яке зрежисерував Леоніда Бикова. Згадує, як після першого курсу асистенти привели його до Леоніда Федоровича. Бенюк розповів режисеру про страхи дитинства – щоб мама не померла, щоб в житті не було похорон і траурної музики. Биков це використав і вплинув на емоцію починаючого актора – під час зйомки Бенюку, якого перед тим мало що проймало в кадрі, ввімкнули похоронну музику, і сльози в кадрі пішли…

За мить на екрані у залі – кінофрагмент цієї відомої стрічки: молодий Бенюк за роллю у формі, сльози, два шматки господарського мила який, за сценарієм, мав переслати матері яка в тилу помирала з голоду:

«При перегляді мама в залі плакала: «Ай, сину, нащо ти вкрав то мило?» – це втрапляло в десятку до моєї життєвої ситуації, певною мірою. І те, що ти навіть своїх рідних переконав на сцені чи на екрані – це найкраща похвала для актора», – констатує нині народний артист України та надалі згадує історії про хороші картини, режисерів, зароблену працею квартиру і все те, що спіткало у акторській долі.

Початок вторгнення припав на день народження доньки Богдана Бенюка Лесі – у цей день вивозили родину: 4 онуки, собаку Пеппу, три коти. Згодом його син Богдан-Гордій, закінчивши навчання в аспірантурі, приєднався до лав війська.

Також Бенюк розповів, що коли театр став на паузу, він возив машини для війська через кордон. Одна з них, до слова, виявилася краденою. Але польська митничка зрозуміла, що актор «чесний, як джерельна вода», і пропустила – хоч, мабуть, і зрозуміла що щось йде не так. Зізнається, що гордість за цей вчинок донині розпирає його. У даній ситуації усі ми маємо бути або у війську, або для війська.

«2007 рік, зйомки фільму «Кандагар». Історія втечі екіпажу ІЛ-86 з афганського полону. Знімали два з половиною місяці в Марокко, був хороший сценарій, гарний акторський склад, чудові умови праці і гонорар («купили мене кацапи» – жартує). На один із днів зйомок припав мій 50-річний ювілей, планувалася з цього приводу вистава у театрі яку ми перенесли. Думав, москалі не знають. А вони влаштували сюрприз», – підвів Богдан Михайлович до наступного кінофрагменту: паранджа, танець живота, факір, зброя, синьо-жовті прапори які зшили навмисне, крики «Україна», братання, мій гопак, торт.

«У мене до них змінилося ставлення за секунду. Ми та нація, яка вміє прощати все – але чи можна нам це робити, особливо за цих обставин які ми маємо? Режисер цього фільму Андрій Кавун, львів’янин, після 2014-го поїхав з Москви, зняв фільм про Іловайськ, тепер воює під Донецьком».

Також Богдан Бенюк розповів про свої вікові ролі, зокрема зйомки у стрічці Зази Буадзе «Мій карпатський дідусь» де, за сюжетом, внук-італієць, який нічого не знає Україну, привозить батьку прах доньки-гуцулки, яка трагічно загинула і з якою вони не спілкувалися. Аби його розвіяти треба відновити вежу карпатської царівни, яку колись батько збудував для доньки і яка завалилася. За два-три тижні в Карпатах дід і онук знаходять спільну мову. Психологічна боротьба перевертає світ двох поколінь родини.

На підкріплення учасникам зустрічі показали фрагмент фільму, де дід врятував внука зі струмка й кричить – «Чому ж ти не говориш по нашому? Ти ж гуцул, наполовину! Що ж ти так ненавидиш ту другу свою половинку?». За словами Бенюка, хлопець який зіграв роль його внука, тепер навчається у театральній школі в Нью-Йорку. Каже, за час зйомок, серед іншого, навчив його ще й кільком коломийкам.

Надалі Бенюк прочитав власну поетичну композицію за мотивами творчості Расула Гамзатова і Василя Симоненка: «Синочки мої соколята, доріг є на світі багато, та тільки одна у вас мати – на цілому світі одна…».

Ще розповів історію, коли угорці запросили його зіграти роль Брежнєва у стрічці «Лайко». За ним виявляється, що першим у космосі був циган Лайко, а не Гагарін. Також обмовився про участь у стрічках «Хазяїн» та «Ліловий туман». І якщо першу вже побачило кілька мільйонів українців, то в другій, меш відомій нашому загалу, він зіграв енкаведиста, який рятував людей.

Позаяк розповідь була вичерпною і цікавою, у слухачів не виникло зайвих питань. Натомість слово взяла директорка бібліотеки Ольга Шкира:

«Наш проєкт «Університетські зустрічі» – дуже успішний, дуже цікавий. Завжди ми відшуковуємо дуже цікавих людей, саме головне – наших славних українців. І є в житті отакі моменти випадкові, невипадкові. Наша випускниця Олена Білоус нині працює у відділі кадрів університету Карпенка-Карого. Я розповіла про наші традиції, і висловила своє бажання познайомити університет з Богданом Бенюком.  Вдячна їй за нашу комунікацію. Богдане Михайловичу, я дуже вдячна, що ви знайшли час для нас, погодилися відповісти на наше запрошення. Хотілось би, щоб наша дружба продовжувалась, зокрема між університетами. Якщо це можливо, хочу щоб ваші студенти і ваше керівництво, можливо, відгукнулися і приїхали до нас з виставою», – підсумувала зустріч Ольга Іванівна, натякнувши на можливе продовження комунікації і співпраці.

Ще зо двадцять хвилин після зустрічі гість приділяє на автографи й світлини з усіма охочими. Від екскурсії містом вимушено відмовляється – поспішає до Києва на виставу. Врешті, це нагода, згодом, ще раз завітати до Переяслава і, звісно ж, його університету.

Безумовно усі присутні щиро вдячні організаторам – бібліотеці університету за ці дві години щирості, сміху й сліз від людини, чиї ролі давно стали частиною української душі.

Увечері, 6 листопада 2025 року, вдруге від початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, за ініціативи Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених та Відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю університету на чолі з Оксаною Луцик, у розважальному закладі «City Smoke» усіх згуртувала головна молодіжна інтелектуальна традиція університету – Кубок університету з «Брейн-Ринг» зразка осені 2025/2026 навчального року. Готові розповісти та показати, як це було.

Після літа 2019 року спершу епідемія, а згодом повномасштабне вторгнення російських військ на територію України, заважали поверненню заходу. Відтак більшість із бувалих завсідників встигла по-справжньому скучити за цим форматом. Головна інтелектуально-молодіжна традиція університету після п’ятирічної перерви знову відродилася рік тому, а в УГСП підросло ціле покоління яке відчуло й долучилося до такого заходу вперше.

Спершу ведучий заходу, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, почесний член Наукового товариства університету Максим Левченко від імені всіх сковородинівців і гостей заходу, висловив слова вдячності Збройним Силам України, Силам Протиповітряної оборони, Національної Гвардії України, Прикордонслужбі, ГУР, СБУ, ДСНС, Національній поліції, медикам, волонтерам та всім українцям, які понад 10 років, зокрема 1352-ий день повномасштабного вторгнення росіян на територію України, чинять ефективний супротив ворожій агресії. Також хвилиною мовчання вшанували тих, хто віддав своє життя за волю і незалежність України, і без кого не було б можливим проведення цього заходу. Серед них кілька десятків імен сковородинівців, серед яких теж були гравці Кубків університету з «Брейн Ринг»…

Принагідно, ведучий і автор цих рядків закликав сковородинівців не лишатися осторонь допомоги захисникам та захисницям, допомагати війську усіма можливими способами. Розпочати запропонував із довільного донату – великим фондам, малим зборам чи друзям-військовим на потреби їх підрозділів.

Після цього подякували партнерам та спонсорам, без яких не можливо було б уявити проведення цього заходу: керівництву УГСП в особі ректора Віталія Коцура, профспілковому комітету закладу в особі «профкома» Наталії Редзюк, переяславці Яні Герасько яка другий рік поспіль облаштувала прекрасну фотозону, соціально-гуманітарному відділу та КЗ «Переяславський ЦКМ» й Молодіжному центру «Зустріч» за допомогу у технічному супроводі, діджею та студенту університету Олександру Дем’яненку за музичний супровід заходу, а також безпосереднім спонсорам – міському депутату та підприємцю Григорію Яремі («Farmer Foods»), закладу «City Smoke» в особі Дмитра Троценка, бренду «Кулиничі» та сім’ї Катерини та Юрія Ходаківських за, відповідно, смачні торти та пляшки ігристого напою.

Забігаючи наперед, до слів вдячності поверталися ще кількаразово. Як інакше, якщо завдяки сприянню всіх цих людей призовий фонд на гру у 2025 році зріс і склав: І місце – 2,5 тис. грн, ІІ місце – 1,5 тис. грн, ІІІ місце – 1 тис. грн. Поза тим, головного інтелектуала вечора, з числа викладачів чи студентів, чекав одноосібний бонус від ректора у розмірі 1 тис. грн.

Надалі представили суддів – у цей вечір долі учасників вже вдруге вершили депутат Переяславської міської ради та власник магазину Farmer’s Food Григорій Ярема, фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, почесний член Наукового товариства університету Петро Шихов, секретар Вченої ради університету Оксана Паламарчук та голова журі, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур.

У вітальному слові до учасників Віталій Вікторович щиро привітав усіх присутніх, подякував організаторам та побажав учасникам цікавої гри та запеклої боротьби за право стати володарем Кубку університету з «Брейн-Ринг» зразка осені 2025/2026 навчального року.

«Такі заходи об’єднують студентів та викладачів у єдиній силі і енергії. Дуже добре, що ця традиція існує і живе. Є десь стільки ж, скільки є й університет – саме у цьому форматі. Бажаю усім успіхів. Будьте єдині, міцні і потужні. Вірмо у перемогу України!», – висловив своє щире переконання ректор.

Після цього перекличка команд і жеребкування визначили порядок старту команд у грі. А поки вони готувалися до дебюту у шоу, енергійного тону заходу задав танцювальний колектив «Flaweless» у складі випускниці університету Влади Лисенко, студентки Олександри Хаснаш, переяславок Мирослави Кирпенко і Євгенії Романенко потішив публіку запальними рухами. Цього року під композицію «Bizness».

Безпосереднього старту осіннього Кубку університету з «Брейн-Рингу» у 2025 році задав двобій команди факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки «Генії під прикриттям» у складі викладачки Наталії Мороз та здобувачів Катерини Тригубчук (капітан), Вікторії Русак, Христини Лех й Максима Баранова та команди факультету технологічної і математичної освіти «Формула успіху», до складу якої, разом із викладачем Сергієм Лауном, увійшли Вікторія Омельяненко (капітан), Ірина Тютюнник, Ілля Калашник, Ілля Вальковський. У цьому раунді в учасників запитували про винахід французького фермера у 1870 році, єдине багатство пролетаріїв за поділом Сервія Туллія, знаряддя праці співаючих гондольєрів у Неаполі та Венеції, коротку назву для семи смертних гріхів, а також що зважують на спеціальних терезах в операційній клініки Маастріхта двічі під час операції. У додаткових питаннях йшлося про слово для об’єму одного кілограма речовини при +4°C, професію судді який уперше використав свисток на футбольному полі. У статусі переможця ігровий стіл покинула команда факультету технологічної і математичної освіти.

Важливо що як тут, так і далі, у разі відсутності правильної відповіді на питання, за традицією формату, її не називали – питання лишили у фонді-питальнику. Можливо, через кілька років, відповіді на них ще нададуть прийдешні покоління сковородинівців.

Інтелектуальне шоу продовжив двобій команди соціально-психологічного факультету «Прометей», який разом з викладачкою Оленою Черняковою репрезентували здобувачки Діана Антоненко (капітан), Альона Усик, Софія Пекарська й Руслана Даниленко проти команди факультету природничої освіти «Зелений гай», які, разом із викладачем Олегом Водяним, були представлені у такому складі: Юлія Сентіщева (капітан), Ангеліна Ющенко, Олександр Острадчук й Денис Григор. У цьому раунді в учасників запитували про дрібний інструмент що виготовлявся з кісток риб чи сталі та залучає понад 20 осіб у виробництві, дію пташки з довгим дзьобом у пащі крокодила в Африці, місце де 32 предмети з яких чотири коштують майже як двадцять вісім, а також предмет що мандрівник жартома не міг відкрити вдома через подорожі. У додаткових питаннях йшлося про типи певних ознак з власними назвами й м’яз-орган прикріплений лише з одного боку. Перемогу відзначили природничники.

Третіми у грі дебютували команда факультету фізичної культури, спорту і здоров’я «Сила духу», який, разом із викладачкою Іриною Юзковець, відстоювали Анастасія Шепель (капітан), Назар Васьковський, Микола Танигін й Олександр Пісковець проти команди факультету української та іноземної філології «Клан Сопрано», який представляли викладачка Людмила Сога та студенти Ольга Шевчук (капітан), Євгенія Власенко, Катерина Рибак, Артем Марковець. У цьому раунді в учасників запитували про відповідь Пікассо представнику Гестапо щодо картини про Герніку, «зброю» індіанців та Річарда Левове Серце що змушувала тварин тікати чи присідати, символіку 12 виноградин в іспанській новорічній традиції та кислої серед них, час святкування Нового року ескімосами, а також слово що означає і привітання і валюту в Ботсвані замінене на «вода». У результаті запеклої боротьби переможцями з двобою вийшов факультет фізичної культури, спорту і здоров’я.

Битва під  номером чотири, завершальна у цьому колі чемпіонату, «схрестила списи» команди факультету фінансово-економічної і професійної освіти «Фінансова піраміда» під незмінною орудою викладача Анатолія Овсієнка та здобувачів Антона Березіна (капітан), Назара Гречки, Сергія Кривоплясова й Юлії Гріненко, а також команди факультету гуманітарної освіти та соціальних технологій «Команда спонсорована Фондом Спідвагона» на чолі з молодим викладачем Олексієм Остапчуком, наукову «компанію» якому склали здобувачі Олександр Спасун (капітан), Олексій Герасименко, Олександр Павленко й Іван Марущак. У цьому раунді в учасників запитували про звичку Ріхарда Вагнера в театрах щоб глядачі не відволікалися, категорію людей якої за даними ООН було 100 тисяч у 2010 році з прогнозом мільйона до 2030 й слово Агати Крісті для «вампірів» коли вона відчула себе відомою. Унаслідок швидких «інтелектуальних атак» від Анатолія Овсієнка та команди його факультету у більшості з питань, економісти стрімко взяли «першість» у цьому колі та забезпечили собі гарантоване місце у чвертьфіналі.

У перерві ведучий нагадав про партнерів і спонсорів, а музичною родзинкою став виступ сковородинівки Анастасії Чуприни з неймовірною ліричною піснею «Голубка» із репертуару гурту «Vivienne Mort».

У чвертьфіналах зійшлися команди факультету технологічної і математичної освіти «Формула успіху» проти команди факультету природничої освіти «Зелений гай» й команда факультету фінансово-економічної і професійної освіти «Фінансова піраміда» проти команди факультету факультету фізичної культури, спорту і здоров’я «Сила духу». У ході пошуку відповідей на ці питання учасники відповідали на питання про супутницю Орфея на березі Стікса що відмовляється йти далі через Закон Пекла, матеріал що виготовляли з аргентану на фабриці Е. Гейтнера в 1825 році, предмет у кишені друга за Бернардом Шоу з вогнем на одному кінці, винахід братів Біро в 1938 році без якого не обходиться школяр, а також особливість базару в мусульманському раї. Також були питання про деталь яку Уолт Дісней прибрав у персонажів для спрощення мультиплікації, винахід Роберта Уотсона-Уотта через який його оштрафували поліцейські, призначення кульок з фарбою біля кас у японських магазинах тощо. Тут перемогу, відповідно, відзначали природничники і економісти.

Згідно сітки гри, у фінальну стадію мало вийти чотири команди, проте, відповідно до набраних у попередньому турі балів, доля ІІІ-IV місця була визначена зазделегідь. Натомість гранд-фінал за золото і срібло розгорнувся між «Фінансовою пірамідою» і «Зеленим гаєм». Ключова боротьба розгорталася між викладачами Олегом Водяним та Анатолієм Овсієнком – вони швидко перехоплювали ініціативу «на кнопці» та влучно відповідали на питання про те чого не бажала молодь за найдавнішим папірусом Прісса близько 3350 р. до н.е., чотири вулиці в Києві з однаковою назвою що потребують уточнення району, третю складову для багатства після розуму й таланту, кут куди ставили Людину-павука в дитинстві за жартом, а також два предмети в білому кошику від нареченого в Тунісі що здивували б українську наречену.

У додаткових питаннях, за якими визначали переможця унаслідок нічиєї, йшлося про чотири типи істот у «Енциклопедії кіношаблонів» та компанію відому дітям, латинський вислів Ювеналу в абревіатурі ASICS українською, винятковий вид змагань на Олімпійських іграх Стародавньої Греції для жінок. Кубок переможців, вперше за багато років своєрідних інтелектуальних невдач у цій грі, зависочів у руках Анатолія Миколайовича та його студентів.

Поки організатори готувалися до церемонії нагородження, ведучий розповів про те, що у цей вечір організатори мали намір зібрати на одному майданчику не лише топ-інтелектуалів УГСП, а й зірок переяславського шоу-бізнесу – тих, хто пише і випускає на стрімінгові платформи власні пісні, знімає кліпи на них. На прикрість, левовій частці з запрошених, зважаючи на поважні причини і обставини, «засяяти» на «Брейн-Рингу» не вдалося – їх неодмінно запросять на майбутні заходи. Але один з тих, хто, свого часу, у студентські роки, «сяяв» на сковородинівській сцені, а нині повернувся до альма-матер не лише як методист Навчально-наукового центру забезпечення якості освіти університету, а й новоявлена зірка для вже нового покоління сковородинівців таки знайшов час завітати – мова про Бориса Любченка, який у цей вечір подарував присутнім свій авторський суперхіт «Солодкий мед». Ми помітили, що протягом сьогоднішнього дня її прослуховування на всіх майданчиках дещо зросли – після такого вибухового виступу інакше і не могло бути.

Надалі мікрофон знову перейняв ректор Віталій Коцур та відрефлексував на побачене і почуте протягом вечора. Зауважив, що те єдине, що ми втратили з різних причин – двобої між викладачами і переможцями, різні інші формати притаманні цій грі. Гадаємо, вони неодмінно повернуться у наступних ігрових сезонах.

Нарешті перейшли до нагородження партнерів і спонсорів, команд і їх наставників, причетних до організації гри. Спершу були номіновані ті, до кого цього вечора доля була не настільки прихильною у плані перемог за ігровим столом, відповідно до зайнятих місць – від восьмого до четвертого: команді команди факультету гуманітарної освіти та соціальних технологій «Команда спонсорована Фондом Спідвагона» у «Брейн-Ринг – 2025» присудили номінацію ««Роберт би вами пишався», а наставнику Олексію Остапчуку – номінацію «Чемпіон інтелектуальних забігів»; команді факультету української та іноземної філології «Клан Сопрано» було вручено нагороду у номінації «Мовчання – золото, але вони обирають дієслово», а їх наставниці Людмилі Созі у номінації «Діамант ерудиції: 64 грані блиску в короні Брейн-Рингу»; команді соціально-психологічного факультету «Прометей» – у номінації «Ерудитам, що віддали все (крім печінки) за вогонь знань», а її наставниці Олені Черняковій – у номінації «Майстриня психологічних мозаїк: гуртує особистості задля перемоги»;  команді факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології «Генії під прикриттям» відзначили номінацією «За найвитонченіше прикриття ерудиції мистецтвом», а її наставницю Наталію Мороз – у номінації «Кодувальниця перших пікселів розуму: інформаційна грамотність задля перемоги», команду факультету фізичної культури, спорту і здоров’я «Сила духу» заохотили у номінації «Біцепси знань і прес аргументів» та її наставницю Ірину Юзковець – у номінації «Триочкове потрапляння у кошик знань».

ІІІ місце – команда факультету технологічної і математичної освіти «Формула успіху» та у номінації «За відмінну логіку і блискавичне інтегрування знань». Наставник Сергій Лаун  отримав відзнаку у номінації «Вишуканий смак із ароматом перемоги»».

ІІ місце – команда факультету природничої освіти «Зелений гай» та у номінації «Сплетіння спіралей ДНК ерудиції». Наставник Олег Водяний, який цьогоріч прийшов на зміну декану Юрію Козубенку, але, на відміну від нього, дещо не довів команду до повторення минулорічного тріумфу отримав відзнаку у номінації «На хвилі глибоких думок і жаги до перемоги».

І місце – команда факультету фінансово-економічної і професійної освіти «Фінансова піраміда» та у номінації «Команда з найвищим рейтингом довіри». Наставник Анатолій Овсієнко не лише отримав відзнаку у номінації ««Третьокурсники міняються, а любов до «Брейн-Рингу» не гасне», а й був відзначений у номінації «Інтелектуал вечора» і обіцяне фінансове винагородження від ректора.

Наостанок подяками були удостоєні члени журі, виступаючі протягом програми та ключові особи заходу. Подяки були вручені голові журі, ректору Віталію Коцуру у номінації «З повагою, вдячністю і підтримкою» й членам журі Петру Шихову – у номінації «На варті захисту неба і традицій гри у «Брейн-Ринг»»; Оксані Паламарчук – у номінації «За сприяння розвитку інтелектуального резерву у перспективі появи успішних науковців» та Григорію Яремі у номінації «За любов до «Брейн-ринг» не лише від серця, а й до глибини власної кишені». Також за надану підтримку, гостинність та сприяння у проведенні гри подяку отримав Дмитро Троценко та заклад «City Smoke», який надав переможцям безкоштовні послуги та обдарував 10 щасливчиків на танцполі флаєрами на найближчу студентську вечірку. У номінації «Музичний секундант та король танцполу» висловлено подяку діджею заходу Олександру Дем’яненку (Dj Demmm), а у номінації «Перо в руці, пісня на язиці, мікрофон у серці» – «леву заходу», його ведучому, автору цих рядків Максиму Левченку.

Прекрасний, сповнений ваших емоцій, фотозвіт з події від літописиці новітньої історії нашого університету у світлинах Ірини Середи відшукаєте за посиланням: https://8623-irina.gallera.io/465008-brein-ring

За іронією долі економісти багато років завжди наполегливо йшли до перемоги, завжди програючи тим, хто врешті ставав переможцями. У 2025 році фортуна однозначно опинилася на їхньому боці, тому ми щиро вітаємо їх з цим. Але передовсім усі присутні сходяться на вдячності Збройним Силам України та всім, хто доклав душі і рук до організації та проведення Кубку, і найперше – невтомному рушію процесів, керівниці відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, голові Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених Оксані Луцик.

14 й 15 травня 2025 року центральна алея Університету Григорія Сковороди в Переяславі та середмістя скверик біля Вознесенського собору й фонтану «Серце Переяслава» почергово перетворилися на місце сили, пам’яті та єдності. Принагідно до Всесвітнього дня вишиванки тут знову відбулася благодійна акція «Одягни вишиванку – підтримай захисника».

Благодійна акція вчетверте стала можливою за ініціативи кафедри соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності та підтримки міського голови Переяславської ОТГ Вячеслава Саулка й активної участі фракції політичної партії «Слуга народу» у Переяславській міській раді, Відділу культури і туризму Переяславської міської ради й КЗ «Переяславський ЦКМ».

З самого ранку алея університету замайоріла барвами української вишивки, що незмінно стала головним символом заходу – символом нескореності, національної пам’яті та духовного спротиву. Розповідаємо вам про те, як це було.

По 11:00 на центральній альма-матер вирувало життя – кілька десятків гостей, викладачів, студентів та всіх небайдужих зголосилося долучитися до спільної мети: частувалися на благодійному ярмарку зі смачними стравами, купували вироби ручної роботи, робили пам’ятні знімки біля фотозон що приваблювали яскравими етно-декораціями.

У своїх промовах ведучі заходу, здобувачі Вадим Юрченко та Дар’я Рудь підкреслили важливість єдності в тилу та значення кожної гривні, усмішки, страви чи пісні, подарованої для допомоги тим, хто тримає оборону країни.

Після виконання Державного Гімну України та хвилини мовчання за загиблими Героями, серед них й випускники університету, до слова запросили почесних гостей.

Ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур у своїй вітальній промові зауважив, що це не просто благодійний ярмарок, а ще й хороший привід для популяризації української вишиванки серед молоді, наших традицій загалом. Віталій Вікторович висловив переконання, що вишиванка не повинна бути одягом тільки на свято, адже ми повинні з гордістю носити на собі український орнамент чи не щодня. Наостанок закликав не зупинятися у спільних ініціативах і підтримувати армію всіма доступними засобами.

Секретар Переяславської міської ради Лідія Оверчук подякувала молоді за патріотизм і активну громадянську позицію, а декан факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій, доцент Вячеслав Редзюк підкреслив силу національної спадщини, яка сьогодні – не лише про минуле, а про майбутнє.

Значну увагу привернула святкова концертна програма, підготовлена кафедрою музичного мистецтва і методики навчання факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології університету. Вишукане виконання класичного твору Фрідеріка Шопена та власну композицію «Незламна» на фортепіано подарувала слухачам Анна Ніяка (керівник – Ірина Малашевська). Її виступ став проникливим вступом до музичного блоку і налаштував аудиторію на емоційне сприйняття подальшого концерту.

Надалі слухачі тепло зустрічали кожен виступ – дуети, сольні номери, народні мелодії у сучасному звучанні. Свої вокальні твори представив Ілля Головко, який виконав зворушливі пісні «Сину, качки летять» і «На долині туман» у супроводі концертмейстера Валентина Паламарчука (керівник – Олена Ткаченко). Разом із В’ячеславом Кривошеєю він також заспівав пісню «Браття українці», що зібрала шквал оплесків.

Сцену також прикрасили виступи сестер Нелі та Тетяни Кирдод, які виконали душевні композиції «Чуєш, мамо», «Отча сторона», «Виспівує соловейко» та спільну пісню «Дні летять і ночі».

Про силу духу українських жінок нагадала Анастасія Чуприна, виконавши пісню «Незламна» з репертуару Вікторії Вусик (керівник – Алла Захарченко). Її щирий спів торкнувся сердець присутніх.

Пісня «Україна» у виконанні Анни Петрик (з репертуару рок-гурту INTUI) прозвучала енергійно та символічно, а фінальний акорд заходу – композиція «Україна – це ти» у виконанні Софії Трикоз (керівник – Алла Захарченко) – стала емоційною кульмінацією події.

Слід зауважити, що викладачі Університет Григорія Сковороди в Переяславі незмінно взяли активну участь у ярмарку – власні в’язані вироби представили керівниця відділу документообігу та діловодства Ірина Гагаріна, завідувача з міжнародної роботи кафедри образотворчого мистецтва і методики навчання Інна Рубан та старший викладач кафедри спортивних дисциплін, ігор та туризму Анна Самолюк. Підтримала акцію й кав’ярня «Craft Cake» та старший викладач кафедри соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності  Надія Різник.

Паралельно проходили освітні заходи, зокрема гра «Культурний код: медіаграмотність в дії» від студентського бюро соціально-гуманітарного відділу університету, де студентська молодь випробовувала свої знання про сучасний інформаційний простір, а також бесіда з майстринею-лялькаркою, волонтеркою, кандидаткою філософських наук, переяславкою Тетяною Мартиновою, яка представила свої роздуми в ході лекції «Вишита сорочка ‒ український бронежилет». Її розповідь про творчість як форму спротиву та допомоги захисникам зібрала вдячну аудиторію в університетській бібліотеці. Більше деталей про ці заходи читайте найближчим часом у окремих публікаціях мережі сайтів університету.

Перший день проведення завершився сумою у 23 587 зібраних гривень: благодійна ярмарка страв від факультетів виручила  19 745 гривень; майстрині-сковородинівки Анна Самлюк, Інна Рубан та Ірина Гагаріна виручили 1720 гривень; кав’ярня «Craft Cake» та Надія Різник – 2 122 гривні.

Із самого ранку центр Переяслава наповнився барвами вишитих сорочок. Діти, молодь, дорослі та люди поважного віку одягнули вишиванки, демонструючи багатство українських орнаментів та гордість за свою ідентичність.

Об 11:00 біля символічного місця – «Серця Переяслава» – розпочалася концертна програма. Ведучий, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін підкреслив сакральний зміст вишитого одягу:

«Вишиванка – це наш код нації. Його намагаються розшифрувати, але найголовніше для кожного з нас – знати, що століттями це символ України. Загарбники намагалися знищити нашу самоідентичність і продовжують це робити. Але в усьому світі людина, яка одягає вишиванку, каже: я – українець, і я цим пишаюся», – підкреслив Олександр Юрійович.

Захід відкрили очільник Переяславської громади Вячеслав Саулко та ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур.

«День вишиванки це особлива для нашого Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Це свято стало символом нашої незламності та національної ідентичності. Пригадую, коли 10 років тому працював на державній службі, приходити у вишиванці було помітним жестом, я був одним із небагатьох. Сьогодні це вже звична справа, і це надихає. Ми не лише підтримуємо цю традицію, але й повертаємо її в повсякденне життя. Вишиванка стала не лише святковим, а й буденним одягом для українців. Попри спроби її викорінити чи замінити, наша нація залишається сильною і пам’ятає своє коріння. Це свідчення нашої міцності та духовної єдності», – сказав Віталій Вікторович.

Першими на сцену вийшли найменші артисти – щирі усмішки публіки викликали вихованці дитячого садка «Любавонька». Після їхнього зворушливого танцю голова громади Вячеслав Саулко вручив дітям солодощі.

На сцену запросили батьків воїна 67-ї механізованої бригади, переяславця Юрія Білецького – Юрія Петровича та Антоніну Володимирівну. За клопотанням командира бригади міський голова вручив їм подяку за виховання справжнього патріота.

Надалі у програмі виступали вихованці Будинку художньої творчості дітей, юнацтва та молоді: вокальні студії «Гармонія» (керівниця Алла Захарченко) та «Акорд» (керівниця Наталія Данчук). Також вразили глядачів хореографічні номери від студій «Фантазія» (керівник Тетяна Ковшун) та «Шоколад» (керівниця Анна Мукоїда). Надалі на сцену вийшли юні таланти Переяславської музичної школи імені Павла Сениці: дует бандуристів Єлизавета і Антоній Лазоренки, дует баяністів Микола Кіскін і Назар Бомко.

Свято продовжилося «вільним мікрофоном»: лунали вірші, авторські пісні, імпровізована вулична музика. Вже втретє ведучим цієї частини був автор цих рядків, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю  Максим Левченко. Усі охочі могли висловитися, заспівати, прочитати поезію, поділитися думками – пролунали чарівні пісні від юних і талановитих Марії Бутенко, Лізи Бублик, Валерії Кордун, поезія від маленької Софії Синенко. Проявили себе і сковородинівці – співом під гітару зачарував здобувач В’ячеслав Кривошея, авторською поезією – здобувачка Ірина Романенко, поезіями та піснями – здобувачки Сабріна Ревега й Вікторія Ляшенко.

Також у цьому блоці присутні мали змогу побачити дефіле «Я україночка». Це була демонстрація українських народних віночків, виготовлених вихованцями Переяславської художньої школи ім. Петра Холодного на заняттях «Дизайн» (викладач Євгенія Демченко). Роботи  демонстрували: Кордун Валерія, Сонько Софія, Грінченко Анастасія, Губа Євгенія.

Надалі прозвучали пісні у виконанні артистів Переяславського Центру культури і мистецтв: тріо «Дівчата», Ганни Ляч, Юлії Шинкар, Софії Леонової, Олени Малишко.

А тим часом діяли різноманітні майстер-класи: виготовлення браслетів, патріотичних листівок, соломкоплетіння, лозоплетіння від Переяславської художньої школи імені Петра Холодного. Керівниця гуртка «Дизайн композиції» БХТДЮМ Тетяна Буторіна представила віночки та вироби з природних матеріалів.

Разом з тим ГО «Команда Нескорені» облаштувала благодійний фудкорт. Презентували «Отаманську кашу» – страву, яку волонтери готують і передають на фронт, а також чебуреки, пиріжки, компот, домашній квас, пастилу, солодощі й десерти. Як зазначила очільниця організації Ольга Дрига, всі донати спрямують на закупівлю антидронових плащів для 77-ї бригади.

Серед тих, кого можна було зустріти на ярмарку: Творча спілка майстрів Переяславщини «Мистецтво життя», Переяславська художня школа ім. Петра Холодного, Центр надання соціальних послуг та соціальної інтеграції; ЗП(ПТ)О «Переяславський професійний коледж»; майстрині Університету Григорія Сковороди в Переяславі (Інна Рубан, Ірина Гагаріна, Анна Самолюк, Тетяна Носаченко); майстрині з Переяславського БХТДЮ; заклад дошкільної освіти № 10 «Любавонька»; Ірина Прісич (смачні біляші, капусняк і солодощі); Надія Різник та «Kraft Cake»; Тетяна Буторіна, майстриня соломкарка; Ольга Дрига й Яна Найденко.

Загалом цього дня зібрали 72 тисячі 183 грн. Ірина Присіч – 18000 грн.; ГО «Команда Нескорених» зібрала 13 тисяч 924 грн. Заклад дошкільної освіти «Любавонька» – 12500 грн; ЗП(ПТ)О «Переяславський професійний коледж» – 6200 грн; Центр надання соціальних послуг та соціальної інтеграції – 5500 грн; ФГОСТ і ФПО – факультети університету – 4754 грн; майстрині Університету Григорія Сковороди в Переяславі (Інна Рубан, Ірина Гагаріна, Анна Самолюк, Тетяна Носаченко) – 3115 грн; Переяславська художня школа імені Петра Холодного – 2150 грн;  Надія Різник та «Kraft Cake» – 1960 грн; Яна Найденко і Anna Koshel – 620 грн; гуртківці Переяславського БХТДЮМ – 275 грн; на Монобанку надійшло 3185 грн;

Під час благодійної акції «Одягни вишиванку – підтримай захисника» загалом вдалося зібрати за два дні 95 тисяч 770 гривень. За перший день акції 23 тисячі 587 гривень, а другий – 72 тисячі 183 гривні.

Алла Зленко дякує всім, хто долучився до організації та проведення святкування Дня вишиванки – за щирість сердець, креативність, доброту і небайдужість.  Слова вдячності лунають на адресу тих, хто долучився до організаційної підтримки як в університеті, так і в місті – кафедрам та  факультетам, а також структурним підрозділам університету (зокрема соціально-гуманітарному відділу та відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю), Переяславській міській раді, представникам партії «Слуга народу», Відділу культури і туризму Переяславської міської ради, а також КЗ «Переяславський центр культури і мистецтв».

Також не менш особливі слова вдячності Алла Миколаївна надсилає на адресу колективу Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Любавонька» комбінованого типу Переяславської міської ради Бориспільського району Київської області та його директорці Любові Томенко – за зворушливі виступи дітей і педагогів, а також за активну участь у благодійній акції, що принесла 12 500 грн на допомогу. Дякує Центру надання соціальних послуг та соціальної інтеграції й директорці Раїсі Головановій за постійну підтримку. Висловлює подяку керівництву, педагогам і вихованцям Переяславської БХТДЮМ, Переяславської художньої школи імені Петра Холодного, Переяславської музичної школи імені Павла Сениці,  які подарували естетичну насолоду й натхнення. Дякують й колективу, здобувачам освіти та особливо – заступниці директора Ірині Слюсар з Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Переяславський професійний коледж» за активну участь і допомогу.

Окрема подяка Ользі Дризі та команді «Нескорені» – за незмінну підтримку, небайдужість і волонтерське служіння. Особливе «дякую» Ірині Прісич, яка ось уже четвертий рік поспіль долучається до благодійної ініціативи, і цьогоріч зібрала найбільшу суму коштів на своїх фірмових біляшах.

Слова вдячності організатори передають й міському голові Вячеславу Саулку та секретарю міської ради Лідії Оверчук – за всебічне сприяння та допомогу в організації заходу.

Разом ми творимо добро і єднаємося у важливих справах для Перемоги та збереження нашої культури. Родина Університету Григорія Сковороди в Переяславі вкотре довела: українська культура – це жива, дієва сила, яка гуртує, надихає та підтримує в найскладніші часи.

P.S: Неодмінно шукайте себе на світлинах Ірини Середи за посиланням: https://gallera.io/g/8623-irina/318565-den-visivanki

У прийдешній четвер, 10 квітня 2025 року, об 10:00 у головному корпусі Університету Григорія Сковороди в Переяславі відбудеться благодійна ярмарка національних страв, метою якої є збір коштів на підтримку нашого випускника Юрія Богдана – захисника України, який нині виконує бойові завдання у складі 43-ї окремої артилерійської бригади – роти охорони на Курському напрямку.

На вас чекатиме:

• ароматна домашня випічка;
• оригінальні handmade-вироби;
• «Благодійні кульки Єднання» з приємними сюрпризами всередині;
• яскраві локації, створені руками наших студентів і викладачів.

Під час ярмарки будемо акумулювати кошти для потреб бригади, якій університет вже неодноразово допомагав. Нині наші воїни мають нагальну потребу у засобах зв’язку – раціях MOTOROLA DP4400e, MOTOROLA DM4601E, а також у ремонті автомобіля, що вкрай важливо для їхньої безпеки та ефективності на передовій.

Підтримати збір коштів можна онлайн за посиланням:
https://www.privat24.ua/send/27vqv

Номер картки: 5168 7521 3744 0023

Банка: https://send.monobank.ua/jar/AcDcmXiNBf

Номер картки банки: 4441 1111 2152 1045

Долучайся до доброї справи, підтримай наших захисників та надихни інших своїм прикладом. До зустрічі на ярмарці!

У суботу, 18 січня 2025 року, за активної підтримки й організації Університету Григорія Сковороди в Переяславі, в альма-матер вдруге відбувся концерт одного з найпопулярніших та найулюбленіших гуртів українців – Kozak System. Разом з козаками переяславці та сковородинівці акумулювали понад 100 000 гривень на fpv-дрони для підрозділів Збройних Сил України.

Ті, хто слідкує за діяльністю гурту, знають, що від початку повномасштабного вторгнення гурт з благодійними виступами об’їхав більшу частину України, включаючи прифронтові міста та деокуповані території. Нинішній виступ у Переяславі був 326-м за ліком, а до літа гурт планує відіграти виступи у майже півсотні українських міст та сіл. Як інакше, якщо їхня творчість об’єднує в предметній любові до Батьківщини мешканців Півночі та Півдня, Сходу і Заходу.

Слід зауважити, що цього разу «козаки» самі запропонували УГСП прийняти у своїх стінах таку важливу та знакову, для культурного життя нашої громади, подію та допомогти у організації, чим висловили нашому закладу високу честь. Задум предметно втілювався за всебічної підтримки й допомоги ректора університету Віталія Коцура спільною командою Відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю та Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених на чолі з Оксаною Луцик й соціально-гуманітарного відділу на чолі з Вадимом Домарецьким. Над гідним освітленням виступу працював студент університету Олександр Дем’яненко, а над тим аби гурт вийшов на сцену повний сил і снаги до важливого благодійного концерту працювала майстриня кейтерингу пані Катерина Ходаківська.

Протягом понад двох годин зі сцени актового залу університету лунали палкі промови лідера гурту Івана Леньо, історії чергуючись з улюбленими хітами та піснями здебільшого народженими вже у веремії війни. Історії написання пісень змінювали оповіді з життя та гастрольних і волонтерських буднів. Тон заходу задали вже найперші слова фронтмена «козаків»:

«Закінчується третій рік повномасштабної фази війни російської федерації проти українців. Ми сьогодні тут вдруге, і нам є що сказати, тому що є з чим порівняти за ці понад триста концертів для українців. Сьогодні всім нам важко, але між нами не повинно бути бар’єрів – не важливо, якою буде ціна квитка для вас сьогодні. Натомість, якщо ви прийшли на нашу акцію, то ви точно не вийдете з неї байдужими. Нині ще існує категорія людей, яка чекає нашої перемоги. Ця категорія є достатньо небезпечною, адже ці люди погано знають світову історію, коли та чи інша війна закінчувалася перемир’ям. А особливо, коли мова йде про те, що ми маємо справу з російською імперією. Хтось із мудрих сказав, що «жахливіше, ніж війна з росією, може бути лише мир з росією», або «мир – це не відсутність війни, мир – це відсутність москви». Аби ми ніколи більше не переживали і не відчували, що з того боку, де зараз рф, для нас може бути загроза нам треба ще дуже багато всього зробити»

Леньо зауважив, що неправильним є формулювання питання «А коли закінчиться війна?», бо нинішня війна є унікальною тим, що проти нас воює ядерна країна, яка увесь час лякає тим, що може кинути тактично-ядерну зброю проти нас. Боротися з таким ворогом дуже не просто, тому його боїмося не лише ми, а й наші партнери, які матимуть чинити відповідь у разі найгіршого сценарію. Це стане початком ядерної війни. Москаль хоче жити у притаманній собі парадигмі, тому, як і Ізраїль (який є однією з найуспішніших і найрозвинутіших країн, але 70 років живе в оточенні ворогів, які періодично випускають на неї безліч крилатих балістичних ракет, яка та успішно відбиває – прим.авт.), більше за все, надалі ми житимемо в подібній до ізраїльської ситуації.

«Аби бути спокійним назавжди, що більше з території рф до нас не залетить жоден «шахед» і не ступить чобіт російського солдата, ми маємо знищити кремль. Це завдання досить не просте, але, рано чи пізно, це неодмінно станеться – бо росія нині зробила найбільше зло на планеті, почавши війну проти народу який їй не загрожував. Їх пропаганда і імперські амбіції призвели до того, що вони самі собі придумали причину і почали вбивати українців. Якщо є Бог на цьому світу, то справедливість, рано чи пізно буде. росія буде знищена, а ми пам’ятаймо легендарну фразу Сюнь-цзи «Армія здатна виграти битву, війну здатен виграти народ». Саме на кожному з нас сьогодні лежить відповідальність за майбутнє нашої країни. Я бажаю кожному із нас розуміння свого місця в історії. Ми нині у знаковому місті, бо Переяслав відомий Переяславською радою. Хотів би, щоб ми не робили помилок, які ми робили в історії. Завдли пам’ятаймо, що будь який папірець підписаний з росією не вартий навіть туалетного паперу. Маємо бути мудрими, хитрими і розумними. Іти як сумараї, кожен бути зайнятими і пам’ятати, що щоденно на лінії зіткнення ідуть важкі бої – на всіх напрямках», – додав Іван Леньо та поділився, що щоденно гурту телефонують комбриги бригад, з якими за ці роки гурт заключив тристоронні договори. Щомісяця вони мають обов’язково забезпечити тим, про що вони просять, зокрема різними видами дронів. Потрібно бути включеними у допомогу війську, аби за якийсь час не почути дефініції «київський» чи «переяславський» напрямок.

Під бурхливі оплески залу вокаліст та акордеоніст представив ще чотирьох учасників гурту, які вийшли на сцену: Олександра Дем’яненка (Дем) – гітара, Володимира Шерстюка – бас, Сергія Соловія – труба та Сергія Борисенко – ударні. Цього вечора вони зіграли культові композиції зі свого репертуару: «Подай зброю», «Мій друг», «Не покинь», «Як відгримить війна», «Азовсталь», «Не моя», «5 хвилин», «Біля тополі», «Херсон», «Наш Маніфест», «Люди-Титани», а також порівняно нещодавно написані композиції «Прощавай, голубко» та «Вижити до ранку». Поміж тим, стало місця різноманітним атракціям – глядачі ліхтариками телефонів кількаразово утворювали в залі ефект зоряного неба, підспівували улюбленим пісням, а під «Наш маніфест» щиро посилали окупантів вслід за кораблем. Ясна річ, перед однією з найперших пісень вшанували пам’ять воїнів хвилиною мовчання, а згодом кілька разів підіймалися з місць, аби поаплодувати захисникам і захисницям в особі тих «людей-титанів», які у цей вечір сиділи в залі.

Було відчутно, що загальний настрій концерту, порівняно з виступом позаминулорічної давнини, став трішки сумнішим. Музиканти, серед інших тез, теж прокоментували це зі сцени:

«Я розумію, що те що я говорю з присутніх у залі когось «грузить». Хотіли б веселого концерту. Таких концертів не буде. Принаймні, якщо ти дорослий і маєш розуміння того, в який час ти живеш, оцієї розважальної складової більше не буде, поки ми не переможемо. Нема з чого розважатися. Але і сумувати теж не можна», – сказав Іван Леньо.

Показовим та цікавим видався експеримент Івана Леньо коли після питання «хто може напам’ять розповісти вірш якогось українського поета?» у півтисячному залі піднялося лише півдесятка рук, переважно дітей. Вірш Тараса Шевченка, який прочитала юна переяславка, багатьох зворушив до сліз – гурт подарував їй на згадку листівку з автографами усіх учасників гурту.

Музика перепліталася зі словами, і якщо ви не були на виступі, то тезово розповімо вам про те, що говорили «козаки» про поранених воїнів, українців за кордоном та переселенців:

1. Кілька десятків концертів за цей час гурт зіграв у шпиталях для поранених бійців. Психологічно це одні з найважчих концертів для них. Бо ті хлопці й дівчата, які пережили пекло полону, лишилися без рук та ніг, втратили найближчих друзів, мають серйозні психологічні проблеми. За словами гурту, їм просто потрібна увага, повага, любов і емпатія. Особливо тим, кому треба вчитися жити з нуля – приміром, без двох рук, на протези замість яких потрібно зібрати приблизно 100 000 доларів.

«Ти маєш зробити так, аби він повірив у те, що він воював недаремно. Не ховався по підвалах, не бігав від ТЦК, а взяв зброю і пішов захищати свою країну. На жаль, він має інтернет і бачить іншу, достатньо принизливу картину. Чи коли на паркомісцях для інвалідів паркуються зовсім не ті, хто цього заслужив»

2. Сьогодні у світі понад 40 мільйонів українців. Їх більше ніж в Україні, де наразі перебуває 23 мільйони. На думку гурту, сьогодні такий час, коли кожен українець у світі має собі сказати – я роблю вибір, аби бути громадянином чужої країни і розмовляти чужою мовою і допомагати українці лише доларом і бути з нами серцем. На думку Івана Леньо, цей час уже минув.

«Зараз Україні не вистачає рук – замінити тих, хто захищає Україну вже понад три роки. Є безліч робочих місць, які пустують. І я кричу «Вертайтесь! Досить любити Україну на відстані!». Збройні Сили України – не боги, це такі ж люди, які взяли зброю до рук. Не треба на них молитися, а треба бути або поруч з ними, або їм допомагати. Інших формул не існує»

3. Внутрішньо переміщеним особам, особливо жінкам, дуже непросто сьогодні. Цим людям набагато важче, ніж нам. Вони дуже часто виїздили з-під обстрілів, беручи лише дві торбинки з документами й речами на перший час. Коли Іван Леньо займався евакуацією то зауважив випадок, коли жінки переходили річку Десна в брід.

«Маємо робити все можливе, аби ворог не сунув сюди – до нас. Фронт суне і все дуже змінилося. Позавчора я приїздив до військових у штаб вже навіть не в Покровськ, як це було раніше. І навіть, може, й робиш більше, ніж у перші дні вторгнення. І є ця от ілюзія захищеності, особливо на Заході України, де про війну лише зрідка нагадують ракети. Дякую за те, що не виїхали з України й не розчарувалися. Рано чи пізно наші Збройні Сили звільнять усі міста та села країни»

4. За враженням гурту, багато хто уявляє собі, що рано чи пізно Збройні Сили України зроблять свою роботу і люди знову повернуться до звичного життя. Звичного життя більше не буде.

«росія відкрила «скриньку Пандори», і світ має її покарати. Нині він повільно стає «в стрій» разом з нами. Ми постійно чекаємо якогось месію, думаємо, що буде легше. Так не буває, за все в житті треба платити. На жаль, ми вже зрозуміли, якою ціною»

Напередодні виступу пресслужба університету провела інтерв’ю з паном Іваном. Говорили про те, наскільки змінився репертуар та посили за два роки від попереднього виступу; якою є «температура по країні» та які настрої панують серед війська та в різних регіонах; чи, бува, не повторить Україна долю сумнозвісної Переяславської Ради; про те, якою нині є тематика пісень гурту та як, поза долученням до війська та волонтерством, українці можуть допомагати нашому руху опору. Відповіді на ці та інші питання, а також атмосферу концерту, почуєте та відчуєте у нашому відео:

У 2024 році уже втретє поспіль, в межах відзначення Дня вишиванки, кафедра соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності факультету гуманітарної освіти та соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі за підтримки міського голови Переяславської ОТГ Вячеслава Саулка та активної участі фракції політичної партії «Слуга народу» у Переяславській міській раді й Відділу культури і туризму Переяславської міської ради, КЗ «Переяславський ЦКМ» та МЦ «Зустріч», організовує благодійну акцію «Одягни вишиванку – підтримай захисника».

Знайомимо вас із програмою заходів, які розгорнуться 16 травня 2024 року у середмісті, в скверику біля Вознесенського собору й фонтану «Серце Переяслава», та 22 травня 2024 року в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі (біля головного корпусу). У обидва дні проведення програма триватиме з 10:00 до 19:00, тож слідуйте вже звичному алгоритму – одягайте вишиванку, беріть родину, коханих людей або друзів, й приходьте до зазначених локацій згідно програми:

Щонайменше від початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України команда Університету Григорія Сковороди в Переяславі все активніше провадить не лише позанавчальну та наукову, а й волонтерську діяльність. Так чи інакше, чи не всі сковородинівці нині підсилюють боротьбу з «орками» та, навіть одноосібно, ініціюють збори коштів на автівки чи інші,  необхідні для захисників, речі.

Серед них і фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю університету Максим Левченко, який днями отримав подяку від особового складу однієї з військових частин Сил спеціальних операцій, для якої кількаразово збирав кошти на різноманітні потреби. З останніх – збір коштів та придбання надпотужного Bandera Power 225S.

«Від особового складу в/ч ***** висловлюю Вам вдячність за надання допомоги нашій частині в час важкої боротьби за незалежність України. Народна підтримка вкрай важлива для Армії, що боронить свою країну. Тільки в єдності ми здобудемо перемогу. Разом до перемоги!», – йдеться у подяці за підписом командира військової частини. До неї, у якості пам’ятних сувенірів, додали фірмовий блокнот Сил спеціальних операцій та пам’ятний патч, де зображений Ґроґу (розмовно відомий як Бейбі Йода – прим.авт.) – персонаж серіалу Мандалорець зі всесвіту Зоряних воєн. Такий шеврон набув популярності після того, як подібний з’явився на бронежелеті Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного.

«Подяка дуже несподівана і приємна. Бо ж, як і більшість з нас, допомагаю не для визнання чи нагород. Хлопці набрали і запитали куди мені дещо відправити, на моє запитання «що саме?» ще раз акцентували «дещо». Не можу не розповісти вам про цей факт, адже ця подяка не моя особисто – вона усіх тих, хто регулярно допомагає закривати потреби нашого війська. Про них іноді просять наші випускники, або мої земляки.

Я щиро вдячний усім тим людям, які не втомилися та вже майже два роки наново (якщо не з 2014 року – прим.авт) розуміють важливість такої підтримки й, попри щось особисте або ж очевидні проблеми в економіці країни, які позначаються на наших гаманцях, завжди знаходять можливість задонатити трішки коштів аби спільно акумулювати їх у все необхідне. Вдячний керівництву в/ч Сил спеціальних операцій Збройних Сил України – такі нагороди це певна легітимація моєї/нашої з людьми волонтерської справи, розуміння що усе що ми робимо це не даремно, йде за призначенням і помічається вами.

Це народна війна, а відтак кожен збір – це наша спільна відповідальність. Відповідальність яку ми не можемо перекласти на когось, потреби, які не закриє ніхто крім нас. Нині у мене відкрито два збори – один на ремонт автівки для все тієї ж частини Сил спеціальних операцій, інший – на купівлю авто для одного з підрозділів 30-ої ОМБ імені князя Костянтина Острозького, якому теж вже не вперше допомагаємо. Закликаю тримати стрій і продовжувати боротьбу. Пишаюсь нами, і тими великими справами, які усі ми робимо. Служу Україні та її захисникам!», – коментує Максим.

Принагідно закликаємо вас підтримати актуальні збори нашого співробітника:

На ремонт автівки для підрозділу Сил спеціальних операцій (потрібно зібрати ще близько 10 000 гривень):

Банка: https://send.monobank.ua/jar/9jsNeo4e5U

Карта: 5375 4112 0730 0018

PayPal: levchenkopaypal@gmail.com (з поміткою на яку потребу)

На придбання автівки Hyundai Terracan для 30-ої ОМБ імені князя Костянтина Острозького (потрібно близько 200 000 гривень):

Банка: https://send.monobank.ua/jar/83R3Fd6pLk

Моно: 5375 4112 0771 3731

Приват: 5363 5420 6005 9707

PayPal: levchenkopaypal@gmail.com (з поміткою на яку потребу)

Університет Григорія Сковороди в Переяславі пишається своїми співробітниками, які у війську чи у волонтерському й громадянському тилу, щоденною працею чи предметною підтримкою, чинять супротив окупантам. Разом переможемо!

Факультет педагогічної освіти, менеджменту і мистецтва Університету Григорія Сковороди в Переяславі в особі кафедри мистецьких дисциплін і методик навчання запрошує усіх сковородинівців долучитися до благодійної мистецької акції «Разом до перемоги». Вона розгорне свою роботу у прийдешній четвер, 29 вересня 2022 року з 11:00 у фойє першого корпусу університету.

Захід приурочено до прийдешніх Дня працівників освіти та Міжнародного дня музики. Зібрані у благочинну скриньку передадуть на потреби наших земляків, що захищають Батьківщину у лавах Збройних Сил України. Про зібрані кошти прозвітують.

На учасників акції чекає виставка виробів зроблених руками сковородинівців усіх факультетів університету (організатори просять не залишитися байдужими усіх охочих), виставка творінь сковородинівців-образотворців та живий музичний супровід, міні-концерт студентів та викладачів кафедри мистецьких дисциплін і методик навчання факультету. Лайн-ап виступаючих поки тримають у таємниці, але розмаїття талантів і номерів вас приємно здивує.

Головною метою акції є збір коштів на потреби ЗСУ та підняття патріотичного та творчого духу сковородинівців та гостей альма-матер. Кожна гривня важлива. Не оминіть!

Пресцентр кафедри мистецьких дисциплін і методик навчання

Майже два тижні тому Університет Григорія Сковороди в Переяславі розпочав збір коштів на придбання автомобіля для потреб Збройних Сил України. До акції долучилися науково-педагогічні кадри, співробітники Університету та небайдужі жителі Переяславської міської громади. Відтак, маємо для вас гарну новину.

Сьогодні, 30 березня 2022 року, Університет Григорія Сковороди в Переяславі в особі ректора Віталія Коцура передав транспортний засіб Volkswagen Bora для потреб першого відділу Бориспільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ЗСУ.

Щиро дякуємо кожному, хто долучився до збору коштів. Завдяки вашій допомозі автівка вже поїхала боронити рідну землю разом з нашими земляками.

Пам’ятайте, що у такий непростий для країни час будь-яка ваша допомога – важлива. Продовжуємо і надалі об’єднувати наші сили заради спільної мети – завершення цієї страшної і жорстокої війни.