Щонайменше від початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України команда Університету Григорія Сковороди в Переяславі незмінно ініціює та підтримує волонтерські збори для своїх студентів та випускників, наших викладачів та співробітників і дорогих для них людей, що боронять Батьківщину у лавах Збройних Сил України, Національної гвардії, добровольчих та інших підрозділів.

Хочемо наново привернути вашу увагу до кількох найактуальніших, станом на нині, зборів – закликаємо вас активно до них долучитися та зробити свій внесок у неминуче наближення нашої Перемоги.

Без жодних перебільшень, 22 травня 2024 року, увага найпалкіших вболівальників футболу в радіусі кількох десятків кілометрів була прикута до стадіону Університеті Григорія Сковороди в Переяславі. Тут відбувся благодійний футбольний матч ФК «Матадор-Університет» зі «Збірною коміків» – зірок гумористичного шоу «Ліга сміху». Попри результат на полі, перемогли Збройні Сили України, а наша команда підготувала для вас належний і повноцінний текстовий та відеоогляд цієї події.

Найперше варто зауважити, що ідея проведення такого поєдинку виникла у відділі інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Університету Григорія Сковороди в Переяславі ще у квітні – коли сцена актового залу альма-матер стала майданчиком для імпровізації «Ветеранів космічних військ» та Ігоря Ласточкіна, що, нагадаємо, зібрала понад 200 000 гривень на дрони-камікадзе для ГУР. Знаючи про те, що гумористи мають безпосередню причетність до команди «Збірна коміків», яка від початку повномасштабного вторгнення практикує проведення благодійних поєдинків, хоч і все рідше виїздить змагатися у інші міста, сковородинівці запитали про можливість зіграти з університетським «Матадором» і почули попередню згоду. Слова не розійшлися з ділом, і за лічені тижні було погоджено дату товариської зустрічі.

Зважаючи на щільні графіки як і відомих людей, так і планів університету, на прикрість, з ряду різних причин, вийти на поле змогли далеко не усі, хто мав бажання. Врешті, збірна коміків складалася із 11 представників команд, які виступають у «Лізі сміху» і набула наступного вигляду: Антон Болдирєв (Театр імені Павлова), Владислав Томашевський (Супа Дупа, Харків), Павло Демченко (Одеські манси, Одеса), Ігор Ласточкін (Дніпро), Андрій Євстігнєєв (Назва, Місто), Максим Каминін (граючий тренер команди), Артем Дамницький (Ветерани космічних військ), Катерина Нікітіна (Жіночий квартал), Олександр Крючков (реквізитор Ліги Сміху) й Віталій Лимар (Команда Джокер). «Матадор-Університет» був представлений голкіпером, одним з тренерів дитячої команди Романом Рижиком, гравцями Віталієм Коцуром (ректор університету), Павлом Середнім, Вадимом Онищенком, Романом та Юрієм Кривенками (викладачі, тренери), Петром Коханцем (викладач, заступник декана ФФКСЗ), Сергієм Левченком, Віктором Куйбідою (декан ФФКСЗ),  Олександром Видолобом та Євгеном Коломійцем. Судили матч головний арбітр – випускник університету Максим Федоренко й бічні арбітри й бічні арбітри: Костянтин Лимар та Данило Багівський.

Звісно ж в умовах війни цей матч був не можливим без декларування поваги до живих, поранених і полеглих захисників. Найперше, кілька десятків з них перебувало у це надвечір’я на трибунах. По друге, перед початком поєдинку добровольці формування Переяславської громади №2 Дмитро Рибець та Олександр Нікітін підняли прапор України. Також усі присутні виконали гімн та хвилиною мовчання вшанували пам’ять про полеглих захисників.

Разом з тим, перший символічний удар у цьому матчі виконав заступник командира 118 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ полковник, кавалер Ордену Данила Галицького Руслан Батир. Цікаво, що цей кадровий військовий є не лише захисником чи депутатом Черкаської міської ради, а й членом футбольної команди в Черкасах.

Попри товариський і благодійний характер матчу сама гра виявилася досить «бойовою» – попри певний скепсис який, можливо, мали присутні командам вдалося видати на-гора чудовий, з погляду атмосфери й напруженості гри, поєдинок. Розпочався матч певною територіальною перевагою «Матадора» – вони прекрасно володіли м’ячем, непогано створювали загрози для воріт суперника. Ще до середини першого тайму переяславці зуміли відкрити рахунок – з передачі Віталія Коцура забив Сергій Левченко.

Надалі, з середини першого тайму, моменти так і «сипалися» біля воріт киян. Їм було достатньо тяжко перейти на чужу половину поля. Як зізналися вже в кулуарах, в знаки давалося природне покриття поля на якому вони не настільки звикли грати. Кількаразово «Збірна коміків» віддавала загострюючі передачі вперед, намагалася «зачепитися», проте їх зупиняли або впевнені дії Романа Рижика, або вміла нейтралізація від захисників «Матадора». Також у цей період, який супроводжувався неймовірною спекою, «ЗК» таки опанувала себе і створювала все більше моментів біля воріт переяславців. У ці моменти, радше, виручала майстерність і сейви голкіпера Рижика, якого направду, ще в той момент, охрестили «левом матчу». Належно відзначити, що й голкіпер коміків Євген Мурейко не поступався вмілим відловлюванням м’ячів у ворожих атаках. На перерву пішли з рахунком 2:0 на користь «Матадора».

Варто зауважити, що матч мав і вмілих коментаторів – фахівця відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Максима Левченка та кандидата історичних наук, молодшого наукового співробітника відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Валерія Новородовського. Хлопці професійно слідкували за перебігом матчу та закликали донатити, час до часу, закладаючи «благодійні парі» з вболівальниками, спонукаючи їх виправдовувати благодійну мету матчу.

У другому таймі ситуація діаметрально-протилежно змінилася – «Збірна коміків» «акліматизувалася» в Переяславі й почала забивати, здобуваючи перевагу. На полі одразу ж створили низку нагод, скоротили відставання й «зловили кураж». У якусь мить центральна зона захисту переяславців стала т.зв. «прохідним двором». У цьому компоненті активністю вразив Андрій Євстігнєєв – раз по раз він «розривав» захист суперника, віддавав кілька непоганих передач єдиній дівчині на полі Катерині Нікітіній. Щоразу вони були засильними, і, попри зберігання м’яча, не завершувалися гостротою. Варто відзначити й Максима Каминіна, який у цьому матчі досить ефективно працював у захисті. Йому частково, за винятком кількох епізодів, вдалося перекрити Романа Кривенка.

Згодом «Матадор» опанував себе та повернув рівновагу. Певна пауза після третього м’яча, видається, пішла їм на користь. З перших хвилин спрацювала ініціатива Кривенка – цифри на табло зрівнялися. Четвертий забитий м’яч, хоч  і відтермінований, реалізувався вже за кілька хвилин. Попри намагання «Збірної коміків» відновити паритет у цьому матчі, створити тиск (зокрема з боку Євстігнєєва), намагатися пробити здалеку і зробити навісні передачі й закидання, «вирвати» перемогу їм не вдалося.

Загалом товариський поєдинок завершився з рахунком 4:3. Серед переяславців відзначилися Сергій Левченко (двічі), Юрій Кривенко і Петро Коханець, серед столичних гостей – Віталій Лимар та Антон Болдирєв. Підсумовуючи, бій був досить рівним і чудовим. Очікувано, він виправдав сподівання вболівальників. Як це було і як прокоментували гру гравці – сковородинівці й коміки – дивіться у відеоогляді матчу:

22 травня в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі відбудеться знаменна й непересічна подія – благодійний футбольний матч ФК «Матадор-Університет» зі «Збірною коміків», зірок гумористичного шоу «Ліга сміху». Початок о 16:00.

Повідомляється, що мета товариського поєдинку – зібрати кошти на потреби Збройних Сил України, а саме одного з підрозділів 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка ЗСУ, у якому захищає Україну син наших співробітників.

«Збірна коміків складатиметься із відомих представників команд, які виступають у «Лізі сміху». Кінцевий склад команд до останнього триматимемо в секреті, але повірте – він буде більш ніж зірковий. Усі виручені кошти перерахуємо на потреби 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка ЗСУ. Потреб у бригади багато, тому придбаємо їм щось необхідне виходячи із зібраної суми. Наш інтерес – якнайбільше коштів для хлопців. У донатерів буде шанс виграти ексклюзивні і єдині у своєму роді подарунки – футболку чи м’яч із підписами зіркових учасників гри. Готуйтеся та будьте активними – команди оберуть найактивніших та відзначать фірмовим мерчем», – розповідають у відділі інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, які є організаторами матчу.

Реквізити збору: 

Банка: https://send.monobank.ua/jar/A5K8ohCVEY

Карта: 5375 4112 1320 9153

PayPal: levchenkopaypal@gmail.com

Футбольний матч відбудеться у середу, 22 травня 2024 року, на стадіоні Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Початок  о 16:00.

Грають зірки та сковородинівці – виграють Збройні Сили України!

В Університеті Григорія Сковороди в Переяславі стартував курс за програмою затвердженою Вченою радою закладу під назвою «Основи національного спротиву». Таку нагоду надала 118-та окрема бригада Сил територіальної оборони України. Розповідаємо вам про всі плани та набутки.

Курси веде підполковник, начальник групи по роботі з добровольчими формуваннями 118-ї окремої бригади Сил територіальної оборони України Григорій Очеретянко. На початку першого заняття, що відбулося у конференц-залі імені Василя Сухомлинського, він коротко охарактеризував курс:

«Протягом цих занять ми, звісно ж, не зможемо проникнути у глибини і таємниці цих процесів, але наше завдання – познайомити вас з основами, дати напрямок, сформувати розуміння і важливість, спрямувати в бік матеріалів які б ви потім вивчали і розвивалися. Я думаю, що вам цей курс «зайде». Наш підрозділ порівняно нещодавно приїхав на Переяславщину, і не лише сюди. Скільки ми тут будемо наразі не зрозуміло, але користуйтесь цією нагодою і запрошуйте нас. З будь яких предметів будемо вам допомагати. Якщо вам сподобається цей курс і буде така потреба, то ми завжди можемо його поширити і поглибити на системній основі – згідно ваших інтересів і потреб. Себто ми привертаємо увагу, адже підготовка населення до національного спротиву – одна із функціональних задач Сил територіальної оборони».

На перше заняття завітав і ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур:

«Підготовка до національного спротиву є однією з функцій які покладаються на Добровольче формування Переяславської громади, що згуртувалося навколо університету у перші години повномасштабного вторгнення. Багато хлопців, пізніше, пішло воювати на передову. Практика 24 лютого 2022 року свідчить про те, що, з одного боку, у чоловіків була колосальна мотивація, а з іншого боку було дуже багато хаосу і непорозумінь, відсутності досвіду поводження зі зброєю, зокрема під час патрулювання міста і околиць. Тому, маючи таку можливість і нагоду, вирішили спробувати, позаяк, загалом, навчальній складовій, у тій чи іншій мірі, ми приділяємо належну увагу щонайменше від початку вторгнення. Такі курси будуть системними, поки маємо надійне партнерське плече яке може забезпечити фаховий бік такого навчання. Серед завдань УГСП нині – підготовка населення до національного спротиву, підготовка наших працівників і студентів. Через таку підготовку, свого часу, пройшов і я. Сподіваюсь, найближчим часом отримаємо для того відповідну навчальну зброю. Переконаний, вам тут буде цікаво. Програму затверджено Вченою радою університету, а тому по завершенню курсу ми вас сертифікуємо».

На першому занятті вивчали основи поводження зі зброєю на базі основного (наразі) автомата Збройних Сил України АК-74. Близько двох годин Григорій Анатолійович розповідав про те, як влаштований цей автомат та які технічні характеристики, властивості й можливості, класифікації він має. Говорили й про номенклатуру боєприпасів. По ходу розповіді-бесіди лектор-військовий одразу ж відповідав на уточнюючі питання присутніх. Розпочали з роз’яснення правил поведінки зі зброєю – сили, що може знищувати й нейтралізувати ворога.

Планується, що протягом тижня охочі викладачі та студенти, добровольці громади зможуть вивчити основи поводження зі зброєю й основи вогневої підготовки, основи тактичної медицини, основи тактики й топографії. Певну увагу, задля навчання основам розрізнення, приділять і мінно-вибуховій практиці. По завершенню курсу ті хто відвідав усі заняття курсу отримають сертифікати.

30 квітня 2024 року в Університет Григорія Сковороди в Переяславі наново завирувало театральне життя. Тут, на сцені актової зали, відбулася прем’єра благодійної вистави «Кайдашева сім’я» за повістю класика української літератури Івана Нечуя-Левицького. Усі кошти зібрані від вистави у виконанні студії «StudWay» спрямують на підтримку Збройних Сил України.

Сковородинівці, видається, щиро сумували за студентським театром у стінах альма-матер – у залі на виставу з нетерпінням чекало кілька сотень глядачів. З перших хвилин дійства актори, одягнені в традиційні українські костюми, майстерно передали колорит українського народу.

Сюжет саги про Кайдашів відомий віддавна й охоплює події, що відбулися у великий сільській родині Омелька Кайдаша, його дружини та двох синів – Карпа і Лавріна у переламний момент існування сім’ї, коли хлопці дорослішають, обирають собі пари. Тоді починається інше життя. У цій виставі сміх лунає крізь сльози й навпаки. Комічні та драматичні ситуації, у які потрапляють персонажі, написані самим життям…

Образи героїв «Кайдашевої сім’ї» втілювали: Катерина Кравченко – баба Палажка, Вікторія Каліберда – баба Параска, Інна Приймак, Олена Кулябіна та Сабріна Ревега – українські дівчата. Вікторія Кунашко майстерно зіграла Кайдашиху, а Ольга Богданець – Мелашку. Ростислав Пронін перевтілився в образ Лавріна, а Діана Артемчук та Руслан Болбот подарували глядачам незабутні образи Мотрі та Карпа. Образ Кайдаша втілив керівник студії Валентин Герасименко. Суфлером вистави була Анна Стешенко – саме завдяки їй актори просто не могли забути текст. З технічним супроводом допомагали фахівці соціально-гуманітарного відділу університету, зокрема звукорежисеру Марку Мельнику та режисеру світла Віталію Крикуну. Прекрасним декораціям «StudWay» завдячує митцям факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології.

По завершенню вистави зал вибухнув гучними оплесками. Публіка щиро дякувала акторам за чудову гру та незабутні емоції. Театральна студія знаходиться під керівництвом Валентина Герасименка. За підсумками вистави  він поділився своїми враженнями з пресслужбою університету:

«Неймовірні відчуття не покидають мене досі. Ніколи не забуду ці перші 10-15 хвилин – вони так наповнюють відчуттям того, що ми не дарма витратили свої зусилля, свій час. І я думаю, що ми отримали від глядача той самий драйв, який давали йому. Я щиро вдячний своєму акторському складу, глядачам, Збройним Силам України і, звісно ж, адміністрації університету, яка нас підтримувала й допомагала», – говорить Валентин та привідкриває закулісся підготовки до прем’єри. За його словами, все почалося ще в лютому з простих зборів, де актори тренували скоромовки, дикцію, дихання та рухи тіла. На початку березня було прийнято рішення поставити «Кайдашеву сім’ю», і з середини березня до кінця квітня тривала активна підготовка. Загалом процес зайняв близько півтора місяця, але, на думку керівника, цього було замало. На етапі підготовки стало місця й заміні акторів – за два тижні до прем’єри один з головних героїв відмовився через особисті причини, а ще через тиждень пішов і другий.

«Проте ті хлопці, які зіграли, на мою думку, просто блискуче впоралися, враховуючи дуже короткий час підготовки. І це аматори, не забувайте про це! Тиждень на вивчення тексту, рухів, роботу з партнером – це дуже мало. Тому я їм безмежно вдячний за їхню самовіддачу та талант», – додає керівник «StudWay».

Після вистави глядачів привітав ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур, висловивши захоплення постановкою та усіма тими, хто мав безпосередню причетність до її створення. Також слово було надано голові Студентської ради університету Богдану Цупку, завдяки ініціативі та наполегливості якого театральна студія отримала нове життя.

Старожили альма-матер з легкістю пригадають те, як колись у стінах університету вирувало театральне життя, яке, на певний час, перекреслили епідемія та повномасштабне вторгнення. І ось, на щастя, завдяки талановитим студентам та їхньому керівнику, театральна студія з оновленою назвою «StudWay» знову розкрила свої двері для глядачів. Це не просто повернення до минулого, це нове життя, наповнене творчістю, натхненням та щирими емоціями. І нехай у новому навчальному році воно неодмінно матиме своє продовження!

Гостем чергового випуску нового проєкту «Пісня мого життя» на телеканалі «1+1 Україна» став випускник Університету Григорія Сковороди в Переяславі, ветеран-військовий та тренер з акробатики для дітей Олександр Чайка. У цей вечір крім нього учасниками були телеведуча Олена Кравець, ведучий Нікіта Добринін та співачка DOROFEEVA.

З початком повномасштабного вторгнення він пішов захищати нашу країну та доєднався до 24-ї механізованої бригади ЗСУ. Навесні військовий отримав важке поранення на передовій, через яке йому довелося ампутувати ногу. Про свою реабілітацію, спортивні досягнення після ампутації та батьківство Олександр Чайка розповів ексклюзивно для сайту «1+1», переповідає пресслужба університету.

Нині у вас комп’ютеризований протез, який можна налаштовувати через телефон. Поділіться, як це працює.

Є спеціальний додаток з різними налаштуваннями. Завдяки цьому можу керувати протезом, слідкувати за зарядом, а також займатися реабілітацією за влаштованими програмами.

Що вас найбільше приваблює у викладанні акробатики дітям?

Як раз в епізоді буду про це розповідати. Колись працював у дитячому таборі й це надихнуло мене присвятити життя саме викладанню. Для цього здобув другу вищу освіту на сучасну хореографію, щоб реалізувати це бажання.

Серед ваших хобі – не дуже популярний в Україні серфінг. Як ви почали цим займатися?

Це сталося досить випадково. Через благодійний фонд мене запросили на пробне заняття, адже організатори прагнуть допомагати військовим. Не зупинюся тільки на цьому: вже почав займатися плаванням і з часом хочу спробувати сноуборд. Серфінг – це щось неймовірне! Усе життя я займався паркуром: було відчуття, ніби вмію літати. Коли почав навчатися серфінгу, з’явилося враження, наче можу ходити по воді. Уже навіть було змагання, на якому зайняв перше місце та подолав фінішну пряму, стоячи на голові.

Ви часто повторюєте, що обмеження — лише у наших головах? Що допомогло особисто вам подолати ці рамки?

Так, ця фраза стала моїм гаслом. Зрозумів, що якщо ми будемо самі себе ж вводити у негатив, то нічого не вдасться. Варто позитивно мислити: більше дій і менше страху.

Минулого року ви вперше стали татом. Розкажіть, як це – бути молодими батьками під час великої війни?

Насправді ми з дружиною думали, що заведемо дітей вже після самого протезування та закінчення війни. Однак, як показує практика, ми не обираємо, коли дітям з’явитися – син сам вирішив прийти у наше життя.

Це велика радість: окрім того, що маю чимало учнів, які мене тішать, і в яких намагаюся вкладати частинку себе, то тут ще й син, яка точна моя копія. У 10 місяців він уже показує чудові результати у своєму розвитку. Сподіваюся, що так буде і далі, а наш син зможе перебрати багато позитивних рис від мене та дружини. Вона дуже талановитий психолог, завдяки їй ми рухаємося по життю. Її слова надихають та мотивують.

Чому ви вирішили взяти участь у «Пісня мого життя»?

Для мене це щось нове. Ніколи не брав участь саме в таких проєктах, тому це цікавий досвід. Люблю дізнаватись щось нове і пробувати себе в різних амплуа.

Яка пісня асоціюється у вас з Україною?

Кожен український виконавець несе особливий меседж про те, що відбувається в Україні. Проте через те, що я знявся у кліпі «Титани» – Kozak System, виокремлю саме її. У ньому чітко показали таких як я людей: ампутованих, у яких є протези. Попри наш важкий стан, ми все одно продовжуємо жити та показувати власним прикладом, що наша історія продовжується.

У телепрограмі «Пісня мого життя» зіркові учасники та лідери думок загадують пісні, що асоціюються у них з певним важливим періодом життя, а сучасні українські артисти виконують їх на сцені. Про особисту історію Олександра Чайки та інших зіркових гостей, які пісні вони загадали та хто їх виконав, дивіться у новому епізоді «Пісні мого життя»: