24 лютого 2026 року, у день, коли Україна вшановувала четверту річницю від початку повномасштабного російського вторгнення, Університет Григорія Сковороди в Переяславі мав особливо символічну, дорогу серцю гостю. У цей день диплом магістра за спеціальністю 052 «Політологія» отримала Яна Зінкевич – ветеранка російсько-української війни, засновниця та довголітня командирка медичного батальйону «Госпітальєри», народна депутатка України, і віднині – випускниця УГСП.

Разом із Яною диплом магістра з практичної психології отримав ще один «госпітальєр» – Ілля Сапожко. Церемонія вручення дипломів стала символічним моментом: у день національного болю та пам’яті двоє людей, які щодня рятують життя та борються за країну, офіційно завершили свій освітній шлях в alma-mater.

Яна Зінкевич навчалася в Університеті Григорія Сковороди з 2019 року. Спочатку – бакалаврат з політології, де її дослідження присвячувалися політиці та практиці увічнення пам’яті полеглих у російсько-українській війні (2014–2023 роки). У грудні 2025 року вона захистила магістерську роботу на тему «Політика меморіалізації національних героїв: світовий досвід та українська практика».

У своїй роботі Яна проаналізувала, як увічнення пам’яті героїв відбувається в різних країнах – схоже за суттю, але відмінне за формами. Для України ключовим є шанування не лише загиблих у війні з 2022 року, а й учасників Революції Гідності («Небесна Сотня»), оборонців Криму (Сергій Кокурін, Станіслав Карачевський), воїнів АТО/ООС. Серед практик: цифрові проєкти («Книга пам’яті», Меморіал), місця сили (Стіна пам’яті), топоніміка (вулиці, площі на честь героїв), меморіали, музеї, фільми, алеї пам’яті, Національне військове меморіальне кладовище.

Дослідження підкреслює й прогалини: недостатнє увічнення пам’яті учасників опору в Криму та на Донбасі, брак контенту для дітей молодшого віку, ризик втрати пам’яті в умовах тимчасової окупації. Пам’ять про героїв – це не минуле, а фундамент національної ідентичності та майбутнього.

Під час навчання Яна опублікувала апробаційні статті у співавторстві з науковим керівником Лесею Коцур:

• «Політика увічнення пам’яті загиблих воїнів-медиків під час російсько-української війни 2014-2022 рр.» (2024);
• «Меморіалізація пам’яті про російсько-українську війну: топонімічний вимір» (2025).

Після церемонії вручення дипломів Яна поспілкувалася з ректором університету Віталієм Коцуром та своєю кураторкою,  завідувачем кафедри політології і журналістики, кандидатом історичних наук, доцентом Лесею Коцур, де, серед іншого, йшлося про відкриття нової спеціальності з реабілітації, поява якої безпосередньо пов’язана з пріоритетами Яни та «Госпітальєрів» – підтримкою ветеранів після поранень, адже батальйон не лише евакуює та рятує життя на фронті (понад 42 000 евакуйованих і тисячі врятованих станом на 2026 рік), а й активно розвиває напрямок реабілітації поранених бійців.

Яна Зінкевич як голова Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань ветеранів і випускниця нашого університету неодноразово брала участь у заходах університету з тем реабілітації, безбар’єрності та освіти для ветеранів (наприклад, виїзне засідання комісії в червні 2024 року). Вона підтримує відкриття таких спеціальностей, бо бачить у них майбутнє для відновлення поранених (опорно-руховий апарат, хребет, черепно-мозкові травми). У 2026 році «Госпітальєри» вже співпрацюють з реабілітаційними центрами («Модричі», «Клевань» тощо), планують власний реабілітаційний центр, а після перемоги бачать перехід ресурсів батальйону на реабілітаційні та навчальні програми. Відтак, потенціал відкриття нової спеціальності в УГСП – це практичний внесок у підготовку фахівців саме для тієї системи реабілітації, яку Яна та «Госпітальєри» будують роками: від порятунку на передовій до повного відновлення життя ветеранів. Це логічне продовження її місії – не просто рятувати, а повертати людей до повноцінного життя через освіту та професійну допомогу.

Надалі, вже у розмові з пресслужбою УГСП Яна розповіла про своє навчання в нашому університеті, враження від колективу, методів викладання та особливої підтримки ветеранів. Ще поділилася деталями свого освітнього шляху, наголосила на важливості меморіалізації героїв на тлі щоденних втрат та назвала реальний рівень втрат у підрозділі «Госпітальєри», відзначивши дбайливе ставлення до життя екіпажів. Наостанок рекомендувала Університет Григорія Сковороди в Переяславі як сильний заклад з амбітним ректором і новими напрямками, наголосивши, що знання отримані в молодості – найцінніші.