У останній день січня в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі відбулася знаменна подія, яка продовжила минулорічний курс відзначення 300-річчя від дня народження його патрона, – презентація книги «Сковорода і Ми» та ще одного видання як осучаснення ідей Савича під назвою «Українська мрія. 25 сходинок до суспільного щастя».

До закладу завітали український політичний і громадський діяч, голова благодійного фонду «Рідна країна» Микола Томенко, український журналіст, телеведучий, політик, громадський та культурний діяч Олесь Доній, український історик, поет, громадсько-політичний діяч Павло Гай-Нижник й голова Благодійного фонду «Бібліотечна країна», видавець, засновник і директор проєктів видавництва «Саміт-Книга», голова ревізійної комісії Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів, засновник Книжкового клубу Верховної Ради України Ігор Степурін.

Візит гостей до альма-матер розпочався з відкриття у читальному залі Сигізмунда ІІІ виставки «Україна – одна, єдина й нероздільна!». Вона є вже традиційною у ці дні для закладу та цьогоріч експонуватиметься тут до 20 лютого. Як і завжди, оновлена зусиллями провідних науковців НІЕЗ «Переяслав», вона покликана не лише продемонструвати копії документів 1917-1921 рр., документи, фотодокументи, речові предмети учасників історичних подій (2013-2023 рр.), а й показати тяглість національної ідеї, сторічний героїзм та жертовність українців у боротьбі за соборність та незалежність України, зокрема у горнилі трьох революцій, анексії Криму і окупації Донбасу й після повномасштабного вторгнення росіян на територію України 24 лютого 2022 року. Презентував виставку генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» Олексій Лукашевич. Разом з тим у цьому слоті виступів гості закладу багато говорили про потребу збільшення кількості годин та актуалізації змісту і форми подачі учням шкільного курсу «Історії України».

Зважаючи на оголошену в Україні повітряну тривогу, безпосередній чин анонсованої презентації книг перенесли до укриття №1. Важливо, що його учасниками стали учні старших класів Переяславського академічного ліцею імені Івана Мазепи, які нині навчаються на базі УГСП.

«Сьогодні у нас в гостях учасники революцій, люди, які безпосередньо впливали на новітню історію України і впродовж 30 років виборювали її сьогодення на ідеологічному, історичному та культурологічному фронтах. Нині ви маєте можливість безпосередньо поспілкуватися з ними – цими носіями української ідентичності», – підкреслив ректор університету Віталій Коцур та коротко розповів про те, яким був 2022-ий рік для УГСП у вимірі війни й відзначення 300-річчя славетного філософа Григорія Сковороди. Натомість головний музейник міста Олексій Лукашевич додав, що ця зустріч безумовно лишиться в пам’яті її молодих гостей та на тривалий час залишиться у їх пам’яті. Підкреслив, що це великий досвід.

Надалі до слова було запрошено давнього друга закладу, політичного і громадського діяча Миколу Томенка. Він пригадав досвід своєї участі у подіях Помаранчевої революції. Тоді й завдяки його зусиллям вдалося не допустити панування в Україні т. зв. «русского мира». Наголосив, що сучасному поколінню українців вкрай важливо ще більше знати й шанувати свою історію, мову, культуру і традиції. Тоді «жодна падлюка на нас не нападе». Також Микола Володимирович, скориставшись особистим прикладом і спектром своїх юнацьких спогадів, закликав присутніх учнів і студентів реалізовувати себе тут, а не за кордоном. Томенко поділився, що нині гості, які завітали до закладу, максимально спонукають українську владу правильно повернути «український світ» та максимально очиститись від панування «русского мира». У контексті презентації видання промовець поділився своїми думками щодо того, як цьому допомагає Сковорода та його концепція «спорідненої праці».

Наступним до слова запросили безпосереднього укладача книг «Сковорода і Ми» та «Українська мрія. 25 сходинок до суспільного щастя», українського журналіста, телеведучого, політика, громадського та культурного діяча Олеся Донія. Протягом свого палкого виступу він не лише власним прикладом і рядом спогадів наснажував молодь до того, як слід боротися за Україну на новітньому етапі її національно-визвольної боротьби, а й розповідав про дещо нестандартного й далеко не міфологічного Савича, різні думки про якого можна знайти у цих виданнях, зокрема й в контексті повномасштабної фази війни. Майже наостанок виступу пан Олесь прочитав свій вірш – «перший, і, можливо, останній в житті», написаний ним під враженням атаки на пологовий будинок в Маріуполі: