14 березня 2026 року, у День українського добровольця, панувала особлива атмосфера – зустрілися десятки побратимів і посестер, які вже чотири роки стоять на захисті рідного краю, тримаючи небо й спокій громади. У цей день згадували історію Добровольчого формування Переяславської територіальної громади №2 (ДФТГ-2), говорили про шлях, пройдений разом від перших днів повномасштабного вторгнення, ділилися планами на майбутнє та відзначили кращих бійців.

Модерував зустріч доброволець підрозділу та провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін. Символічно, що його подвійна роль уособлювала саму суть формування: поєднання професійної цивільної праці з готовністю будь-якої миті взяти до рук зброю.

Ректор університету, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур, який стояв біля витоків формування підрозділу, згадав перші, найбільш тривожні дні повномасштабного вторгнення. Його слова стали ретроспективою мужності:

«25 лютого 2022 року я звернувся до колективу із закликом створити добровольчий загін. Тоді нам бракувало всього: зброї, боєприпасів, бойового досвіду. Але не бракувало головного – рішучості. Уже за два дні наші добровольці організували цілодобові чергування. Так народилася історія ДФТГ-2 «Переяслав», – пригадав Віталій Вікторович, наголосивши, що за ці роки підрозділ пройшов шлях від «хаотичного руху» до структурованої військової одиниці. Системна підготовка з такмеду, мінно-вибухової справи та роботи з БПЛА перетворила вчорашніх вчителів, аграріїв та науковців на професійних захисників.

Ректор подякував всім, хто у вирішальний момент став на захист держави – за покликом серця, без наказу, але з великою відповідальністю перед Україною.

Міський голова Вячеслав Саулко розповів про те, як на початку великої війни вдалося створити навколо міста ореол неприступності. Він процитував ворожі пабліки тих часів, де окупанти визнавали: Переяслав – це пастка для ворога.

«Ви захистили небо, ви захистили країну. Навіть зараз ми бачимо, як ворожі дрони-камікадзе намагаються оминати нашу зону, бо знають – тут чатуєте ви», – йшлося у виступі очільника громади.

Принагідно, Вячеслав Володимирович публічно оголосив про практичну підтримку підрозділу, а саме виділення 100 000 гривень на його потреби та гарантоване забезпечення пальним до кінця війни. Вячеслав Саулко настільки високо оцінив дисципліну підрозділу, що навіть висловив бажання особисто підписати контракт добровольця та заступати на чергування разом із бійцями.

Командир підрозділу Олег Ворошиловський у своєму виступі зосередився на тому, який шлях трансформації пройшло формування з 2022 року та, зокрема, за останній рік. Він зазначив, що підрозділ перестав бути просто групою патріотів, перетворившись на боєздатну одиницю з чіткою структурою та сучасним оснащенням.

«Не буває командира без команди. Усі наші успіхи – це результат вашої щоденної, часто непомітної, але титанічної праці. За цей рік ми пройшли серйозну еволюцію. Перехід під оперативне підпорядкування 112-ї бригади суттєво змінив ставлення до нас і наше внутрішнє становище. Ми повністю оновили матеріально-технічну базу, відмовившись від застарілих зразків озброєння на користь сучасних та надійних засобів», – зазначив Олег Віталійович додавши, що нині мобільні вогневі групи повністю укомплектовані високоефективними прицільними системами та сучасним обладнанням. Але головне – це люди.

«Ми постійно вдосконалюємо навички: від тактичної медицини до роботи з новітніми системами. Наразі на найвищому рівні вирішується питання юридичного визнання статусу добровольців як учасників бойових дій. Ми довели свою ефективність, і тепер наше завдання – не зупинятися, розвивати авторитет підрозділу та залишатися монолітом, здатним виконати будь-яке бойове розпорядження», – додав командир та, принагідно, передав вітання від попереднього командира формування, працівника університету, начальника штабу – заступника командира мотопіхотного батальйону 60 ОБМР, майора Олександра Дроня, який вже кілька років, як і ще багато добровольців ДФТГ №2, захищає Україну на фронті.

Про важливість дисципліни та постійного навчання також говорили керівники рот Роман Поляруш, Андрій Радзієвський (Янгол) та доброволиця Софія Горобченко. Вони зазначили, що навіть у періоди відносного затишшя підрозділ продовжує активний рекрутинг та вдосконалення.

Найочікуванішою частиною стало нагородження. За незламність бойового духу, приклад високої громадської самосвідомості та відповідальності за долю держави командири рот Роман Поляруш (Чеченець), Андрій Радзієвський (Янгол) та доброволиця Софія Горобченко (Мавка) отримали подяки від Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України Ігоря Плахути.

112-та окрема бригада територіальної оборони та керівництво підрозділу нагородило грамотами таких добровольців Переяславського ДФТГ №2 – Олександр Палатний, Володимир Бойко, Артем Щоголєв, Софія Горобченко, Сергій Бицюра, Михайло Бойко, Андрій Литвиненко, Олександр Молоткін, Юрій Болілий, Володимир Пендюр, Лідія Іжаковська, Віктор Потапенко, Олег Турчанінов, Валерій Коверник, Віктор Мойсіяха, Ростислав Собецький, Ірина Лой, Олексій Лой, Олег Мішин, Аліна Бородіна, Микола Глоба, Роман Поляруш, Андрій Куліков, Михайло Шпанюк, Володимир Деревнін, Карп Оксенті, Олексій Крепель, Вячеслав Супрунов, Мирослав Котвіцький. Їх відзначили за сумлінне виконання завдань територіальної оборони, старанність, значний особистий внесок у підтримання високого рівня боєздатності добровольчого формування, вірність присязі добровольця та з нагоди свята.

Окремі відзнаки від командира 1-ї роти отримали: Олександр Дорошенко, Артем Щоголєв, Володимир Пендюр, Лерник Агасян, Ростислав Собецький, Олександр Палатний, Аліна Бородіна, Лариса Малина, Валерій Коверник, Дмитро Мішкуров. Поза тим, Регіональне управління Сил ТРО «Північ» відзначило Олександра Молоткіна та Романа Поляруша.

Важливим сигналом став виступ ветеранів російсько-української війни – старшого лейтенанта Сергія Павлюківського та молодшого сержанта Сергія Галицького. Вони оголосили про об’єднання зусиль. Спілка ветеранів, представники якої так само підсилювали обороноздатність Київщини у час її окупації в рядах добровольців, пройшовши горнило війни, тепер наново активно співпрацюватиме з ДФТГ-2, передаючи бойовий досвід та підсилюючи ряди добровольців.

Зібрання стало ще одним  свідченням того, що переяславські добровольці – це велика монолітна родина, об’єднана спільною метою захисту рідного дому. Це люди, які стали прикладом найвищої самоорганізації та братерства.

Ми щиро вітаємо всіх добровольців нашої громади та всієї України! Дякуємо вам за кожен світанок і кожну спокійну ніч, які ми маємо сьогодні завдяки вашій незламності та мужності.

7 березня 2026 року стіни Університету Григорія Сковороди в Переяславі вкотре підтвердили статус головного центру спортивного життя регіону – тут відбувся фінальний етап відкритого чемпіонату «Футзальна ліга Переяславщини» сезону 2025-2026. Турнір вкотре став справжнім святом сили, драйву та здорового суперництва, переповідає пресслужба університету посилаючись на Proslav.

Проведення змагань такого рівня на базі університету вже не вперше стало можливим завдяки активному сприянню ректора Віталія Коцура. Позиція керівництва закладу незмінна – університет має бути відкритим майданчиком для розвитку молодіжного спорту та популяризації активного способу життя серед мешканців Переяславщини.

Окрему подяку за високий рівень підготовки команд та організацію ігрового процесу висловили досвідченому тренеру Юрію Кривенку.

І місце – ФК BOSS;

ІІ місце – ФК «Матадор»;

ІІІ місце – ФК «Гайшин».

Міський голова Вячеслав Саулко, відзначаючи успіх турніру, висловив щиру вдячність ректору Віталію Коцуру за стабільну підтримку спортивних ініціатив та надання сучасної бази для проведення змагань. На переконання очільника громади, саме така синергія між закладом вищої освіти та містом дозволяє футзалу на Переяславщині процвітати навіть у складні часи.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі та ФК «Матадор-Університет» продовжують пілтримувати спортивний дух громади, забезпечуючи належні умови для тренувань та змагань, що об’єднують гравців і вболівальників у єдину незламну спільноту. Вітаємо переможців та дякуємо кожному, хто протягом цих кількох місяців вболівав за кразих у стінах нашої альма-матер!