23 квітня в Україні відзначається Всеукраїнський день психолога – день, який об’єднує тих, хто обрав непросту, але глибоко людяну місію розуміти, підтримувати, відчувати, бути поруч. У світі, де часто бракує уваги, справжньої розмови, чесного «Ти як?», психолог це не просто професія, а й стан свідомості й серця.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі пишається своєю школою психології. Профільні кафедри готують фахівців, які не лише опановують наукові підходи, але й формують у собі особливий спосіб бути з людьми з емпатією, уважністю та відповідальністю.

«Ми, психологи, не маємо магічних паличок. Але маємо інше – активне слухання, силу залишатися в тиші, коли немає відповідей, і віру в людину, навіть тоді, коли вона сама в себе не вірить», –  ділиться психологиня Університету Григорія Сковороди в Переяславі Тетяна Кузьменко.

У сучасному світі, особливо в умовах війни, нестабільності, втрат і тривоги, ментальне здоров’я перестає бути другорядною темою. Воно стає основою людської стійкості.

Психологи сьогодні –  це ті, хто працюють у шпиталях, школах, ветеранських центрах, кризових службах, закладах освіти, на виробництві. Це ті, хто тримають простір болю, щоб інші змогли знайти в собі силу жити далі.

«Ментальне здоров’я –  це не про слабкість. Це про сміливість бути чесним із собою. Про дозвіл на відновлення. Про людину, яка не мусить усе витримати сама», –  наголошує Тетяна Миколаївна.

Студенти Університету Григорія Сковороди в Переяславі долучаються до реальних програм психологічної підтримки (з ветеранами, дітьми, внутрішньо переміщеними особами); беруть участь у тренінгах і конференціях; практикують фасилітацію, тьюторство.

В університетському екопросторі збереження і відновлення фізичного й ментального здоров’я  формується спільнота небайдужих –  тих, хто не боїться чужого болю і здатен трансформувати його в досвід, діалог, сенс.

Цей день –  не лише про професію. Це нагадування: психологам теж потрібно місце, де їх хтось почує. Вони витримують складні історії, кризові ситуації, глибоку людську вразливість. І при цьому мають залишатися живими, ресурсними, емпатичними.

«Дякуйте своїм психологам. Питайте, як вони. Бо за тим, хто підтримує інших, стоїть теж людина. Іноді дуже втомлена, але завжди — з відкритим серцем», –  зазначає Тетяна Кузьменко.

Справжня психологія починається з чесності, продовжується рефлексією і втілюється у присутності. Вона не про те, щоб «змінити» людину, а про те, щоб допомогти їй бути собою. Це наука і мистецтво водночас. Це слухання, яке лікує. Це присутність, яка підтримує.

«Ментальне здоров’я –  це така ж щоденна гігієна, як і фізична. Чистити зуби ми звикли. Чистити душу –  ще ні. Але важливо звикати. У цьому немає сорому. У цьому повага до себе», – додала на завершення психологиня.

Зі святом, дорогі психологи! Нехай у ваших кабінетах буде більше тиші, яка наповнює. У серцях –  вдячності. У спільнотах –  довіри. Нехай ваше «Ти як?» завжди дає силу. І хай ця робота залишається не лише викликом, а й шляхом до себе.