Подія була приурочена до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу та присвячена тяглості злочинної політики кремля – від Голодомору-геноциду 1932-1933 років до сучасної повномасштабної агресії проти України.

Презентований збірник матеріалів є унікальним науково-правовим інструментом. У виданні зібрано важливі виступи Президента України (2005-2010) Віктора Ющенка, відомих громадських діячів та представників української діаспори. Важливою складовою стали наукові статті провідних правників та істориків, які аргументовано спростовують російські міфи та пропагандистські наративи. Автори подають задокументовані факти геноцидів, вчинених комуністичним тоталітарним режимом проти української нації та кримськотатарського народу, а також детально досліджують воєнні злочини, злочини проти людяності та акти геноциду, які російська окупаційна армія вчиняє в Україні з 2014 року. Окрему цінність для доказової бази становлять матеріали міжнародної комплексної судової історико-правової експертизи у кримінальному провадженні №22019000000000309 щодо виконавців геноциду українців 1932–1933 років.

Окремий розділ книги присвячено публікаціям провідних європейських медіа. У них порушуються питання протидії російській дезінформації, викриття правди про злочини проти української нації та висвітлюється діяльність проросійських мереж впливу, що діють під час російсько-української війни.

Урочистий захід відкрив директор Інституту журналістики Юрій Бондар. Він наголосив на важливості поширення знань про геноцидні практики Кремля у світі та поділився важливою новиною: у двадцятих числах травня 2026 року на території Інституту буде відкрито памʼятний знак на пошану журналістів, які розповідали світові про Голодомор-геноцид 1932-1933 років в Україні. Директор підкреслив, що журналіст не може бути байдужим до подій, які висвітлює, бо байдужість шкодить українській справі.

До фахового обговорення долучилося авторитетне коло спікерів. Своїми думками та експертними оцінками поділилися голова Кримськотатарського ресурсного центру і член Меджлісу кримськотатарського народу Ескандер Барієв; віцепрезидент Національної академії правових наук України та директор Інституту держави і права ім. В.М. Корецького, академік Олександр Скрипнюк; завідувач кафедри історії світового українства КНУ імені Тараса Шевченка, голова Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду, професор Володимир Сергійчук; ректор Київського університету права НАН України, професор Юрій Бошицький; докторка історичних наук, дослідниця геноцидів і професорка Університету штату Каліфорнія Вікторія Малько, а також голова Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду, докторка історичних наук Олеся Стасюк.

Надзвичайно емоційним був виступ відомого громадського діяча Павла Мовчана, який поділився страшними спогадами своєї родини про перенесені жахи радянського Голодомору-геноциду, коли заради виживання люди змушені були їсти отруєний горох, вапно та трухляву картоплю. Спираючись на цей досвід та аналізуючи нинішні події, він закликав повсюдно досліджувати злочини росіян та активно розповідати про них молоді. Привертали увагу і слова присутнього на події академіка НАПН України, доктора педагогічних наук, професора, першого заступника голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, голова громадської організації «Конгрес Української Інтелігенції» Георгія Філіпчука.

Виступаючи перед присутніми, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур високо оцінив презентоване видання та поділився досвідом співпраці сковородинівців із упорядниками книги, зокрема у проведенні спільних наукових заходів, конференцій та фахових дискусій.

«Мені надзвичайно почесно бути сьогодні гостем на цій події, яка об’єднала провідні інтелектуальні сили нашої країни та закордону. Англомовне видання «Kremlin’s Genocides» – це результат колосальної праці потужної команди. Те, що над цим проєктом спільно працювали академік Олександр Скрипнюк та Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, авторитетний суддя Богдан Футей, докторка історичних наук Олеся Стасюк як упорядник та професорка Вікторія Малько, свідчить про найвищий уровень наукової відповідальності та залізобетонну якість кожного наведеного факту.

Фундаментальна правова наука сьогодні презентується у стінах Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, і це прекрасний приклад того, як академічні знання отримують потужний медійний голос для всього світу.

Сьогодні, 18 травня, у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, ми особливо чітко усвідомлюємо надважливість цієї праці. Почерк Кремля не змінюється століттями – від Голодомору та депортацій до сьогоднішніх звірств у наших містах і селах. Проєкт «Kremlin’s Genocides» покликаний розбити викривлену оптику російських наративів на Заході. Це не просто книга – це готова правова зброя, покликана перетворити історичну правду на юридичний вирок міжнародних трибуналів».

Принагідно, Віталій Вікторович детально зупинився на проєктах, які успішно реалізуються в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі. У межах міжнародної співпраці університет активно долучений до діяльності Обсерваторії з викладання історії при Раді Європи (Observatory on History Teaching in Europe при Council of Europe), що стала новим дієвим майданчиком для поширення знань про злочини Кремля. На рівні державницьких досліджень науковці закладу працюють над масштабним проєктом «Війна Росії проти України: від гібридних форм до геноцидних практик», де комплексно вивчаються як сучасні злочини рф, так і злодіяння періоду радянської доби та Російської імперії. Крім того, в університеті діють традиційні студії із систематичного проведення профільних історичних конференцій, присвячених проблемам Голодомору-геноциду 1932–1933 років, зокрема згадавши про проведення в закладі Всеукраїнської науково-практичної конференції «Голодомор-геноцид українців 1932–1933 рр.: постгеноцидний синдром». Ректор наголосив, що ця тематика має виходити за межі суто академічних кіл та через медіа й освітні ініціативи максимально доноситися до молоді, формуючи в неї національну свідомість і розуміння ціни свободи.

Підсумовуючи науковий захід, учасники дійшли спільного висновку, що сучасна путінська росія повністю унаслідувала радянські практики урбіциду, екоциду та привласнення чужої історії. Однією з найнебезпечніших геноцидних практик сьогодення визнано викрадення та депортацію українських дітей. Історики провели трагічну паралель: якщо у 1932-1933 роках радянський режим морив дітей голодом (через що до 1940 року 40% українських дітей так і не змогли піти до першого класу), то у XXI столітті Кремль викрадає українських дітей для так званого «перевиховання». Це є прямим замахом на знищення української національної ідентичності, адже геноцид – це не лише фізичне вбивство, а й стирання національної свідомості та пам’яті.

Презентація збірника «Kremlin’s Genocides» вкотре довела, що українська наукова та освітня спільнота тримає міцний інтелектуальний та світоглядний тил, наближаючи справедливе покарання для агресора на міжнародному рівні. Переконані, що презентоване видання буде максимально корисним для політиків, дипломатів, науковців, правозахисників, журналістів та всіх, хто досліджує масштаби й наслідки геноцидної політики росії на міжнародному рівні.

Запис Ректор УГСП Віталій Коцур та доцент Леся Коцур взяли участь у презентації англомовного збірника «Kremlin’s Genocides» спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Попри відсутність широкого анонсу в межах безпекових заходів, зустріч зібрала понад сотню здобувачів освіти, викладачів, науковців, вихованців ліцею «Патріот», працівників університету та активних містян.

Ранковий візит розпочався з відвідин Віктором Андрійовичем університетської каплички святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, де разом зі сковородинівцями – ректором, професором Віталієм Коцуром та головою Вченої ради, академіком Віктором Коцуром, а також гостями із Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького – ректором Олександром Черевком та членом наглядової ради закладу Геннадієм Ліневичем, він вшанував пам’ять студентів і працівників університету, які пішли у засвіти та загинули у горнилі російсько-української війни.

Об 11:00 у конференц-залі імені Василя Сухомлинського стартувала головна подія – «Розмова поколінь», в якій взяли участь представники понад 20 освітніх спеціальностей: історики, політологи, управлінці, психологи, журналісти, філологи, економісти, природничники, педагоги та інші. Але про все по порядку.

Спершу усі присутні виконали Державний Гімн України та хвилиною мовчання вшанували пам’ять про вшанували світлу пам’ять всіх, хто віддав своє життя через вторгнення російської федерації в Україну, невинних дітей, мирних українців та всіх наших співвітчизників.

Ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України Віталій Коцур, відкриваючи зібрання, зазначив наступне:

«Наш захід є непересічним, адже сьогодні, в умовах війни, ми маємо можливість почути третього Президента України, який багато років формує нашу національну і громадянську ідентичність. Колектив Університету Григорія Сковороди в Переяславі з великою повагою ставиться до Вас, Вікторе Андрійовичу, і цінує Ваш внесок у розвиток національної пам’яті і культури України, усі ті речі, які ви робили як протягом своєї каденції, так і зараз. Ви дбаєте про нашу державу. Прийміть від нас високу університетську нагороду – «Орден Володимира Мономаха», який в Переяславі правив понад 20 років, а на київському престолі був лише 7. Усе виходить з Переяслава. Ви для нинішньої держави, видається, зробили не менше ніж, свого часу, він зробив для України-Руси», – зазначив Віталій Вікторович та вручив гостю цю відзнаку під оплески всіх присутніх у залі.

Після цього відбулася урочиста церемонія підписання договору про співпрацю між Університетом Григорія Сковороди в Переяславі в особі ректора Віталія Коцура та Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького (головою наглядової ради якого є Віктор Ющенко – прим.авт.) в особі ректора Олександра Черевка, про що детальніше розповість одна з наступних публікацій нашого сайту.

Безпосередню, майже двогодинну, «розмову поколінь» третій Президент України Віктор Ющенко, почав із таких слів звернення до здобувачів:

«Я тішусь тим, що я серед вас і знаходжусь на такій святій, такій вузловій для нашої національної пам’яті землі. Скажу відверто, що дуже важливо, що ми з вами сьогодні спілкуємося у такому фантастичному часі. Дорога молодь – у вас все попереду, і ви маєте ті можливості, яких не мало моє покоління. Бо ми дограємо, а може й дограли другий тайм – а у вас все попереду. І коли ми говоримо про наш зв’язок, нашу розмову і її тематику, то найбільше б хотілося через систему освіти і спілкування передати вам те, що, можливо, на нашу думку, вам найбільше знадобиться в житті. Аби ви по ньому не блукали, і яким би довгим те життя не було – це, всього-на-всього, мить. І втратити на великі пошуки своєї стежки багато часу – це значить у попередні роки бути невизначеним. Господь вас зробив здібними, і мета моєї розмови полягає в тому аби ми, як спільнота, потурбувалися про те, щоб наше суспільство було доброчинне у можливостях розквіту кожного національного покоління, і не дали вам пропустити той багаж, який ви повинні взяти в дорогу. Очевидно, що ви розумієте – виграє нація та, яка найкраще сформулювала естафету поколінь. Яка, як на будові, передає цеглину від покоління до покоління аби виник храм. Мова про націю, яка живе в гармонії, і я мільйон разів підкреслю вам слово «нація», адже народ це статистична множина. Росіян ніколи не назвеш нацією, бо немає нічого спільного між татарами, дагестанцями і московитами. Їх нічого не об’єднує, крім тюрми».

Надалі Віктор Андрійович зауважив, що у 90-х рр. ХХ ст. Україна ставила перед собою дуже важливе і чутливе національне питання. Розпочав з передісторії того, що в ХХ ст. ніяка нація стільки разів не проголошувала свою незалежність, як українська. Ми мали незалежності, що трималися півтори доби – мова про Карпатську Україну. Держава Степана Бандери проіснувала три дні, а московити зробили ненависний, наглий і неправдивий образ цієї історичної постаті.

«ХХ століття було дуже кривавим з точки зору нашого життя: 1922-1923 рр., коли голод забрав 3,5 мільйони українців; до кінця не пораховано скільки забрала в нас московська громадянська війна; 1932-1933 рр. – 10,5 мільйонів; 1946-1947 рр. – 1 мільйони українців. Друга світова війна забирає в українців 14 мільйонів. Слухайте, як можна вижити? Як вижити тоді, коли цифра наших жертв потребує дванадцяти нулів?», – порахував та риторично запитував Ющенко у присутніх розкриваючи тему.

Надалі спікер зауважив, що практично кожний національний рух, який був в Україні, жив під одним гаслом – «Подалі від Москви!». На його думку, нині ми маємо дати відповідь у чому корінь лиха, і коли її отримаємо зрозумієте, куди спрямовуємо дорогу наших цінностей.

«Знаючи цю систему, у нас буде ясно прокладена для кожного покоління стежка цілі – покрокова дорога», – переконаний Віктор Андрійович.

Неодноразово протягом розмови третій Президент України говорив про нинішню росію і її ставлення до України:

«Як ви збираєтеся жити у такому світі, в якому є сучасна росія? Рів не викопаєш, води не напустиш, крокодилів не заведеш. Ми будемо дихати одним повітрям, яке вони будуть отруювати. Подивіться на політичний лад. Президент Зеленський шостий рік на посаді, а путін каже – з ким в Україні підписувати угоду, якщо там одні нелегітимники? Нема з ким. А він сидить 25 років – діти народилися при ньому, а дехто встиг померти на фронті вже. І крім путіна вони нікого не знали. Це «легітимно»?!. Країна, яка в умовах війни бореться з нібито найбільшою армією світу, нібито неправильно свій політичний устрій зробила. Якщо ви народилися в рф і хочете зайнятися там політикою, то майте на увазі – ви собі обираєте дуже трагічну долю. Як мій друг, Боря Нємцов. Демократію там не збудувати, там завжди буде одна відповідь, і вона – імперська. Не буде там руху, на який ми можемо сподіватися і зняти з порядку денного «російське лихо». Я не вірю в це».

Принагідно, Віктор Ющенко поділився думками стосовно контуру нашої майбутньої перемоги:

«Що таке контур нашої перемоги? Це дійти до хутора Михайлівського? І все так залишити? Я не думаю, що це дефініція до якої ми повинні прагнути. Це не так, бо це не повна формула. Можливо, це половина нашої перемоги. Бо, якщо ми залишимо в існуванні путінський режим таким як він є, а він інакшим не буде, то це не є наша перемога. Я не уявляю, як віддати хай навіть 10 сантиметрів квадратних нашої території. Ким треба бути, аби сісти за стіл з путіним, який рушником витирає руки від крові і каже «давайте щось підписувати». Хто сяде за такий стіл? Який військовий чи українець дозволить це комусь зробити? Хто далі піде по формулі Трампа, яка сама по собі є нісенітницею? Зараз така велика держава як США не «в матеріалі», не дивиться глибоко. Які 5 областей? Кому їх лишати? Лишіть тоді їм Аляску свою. Будь хто на Заході був би готовий віддати свою землю комусь у ХХІ столітті? Це не можливо», – розмірковував Віктор Андрійович та підвів до того, що найбільшим ресурсом нашої перемоги є ми самі. Ми нація, яка чинить спротив – це головний ресурс, який ми кладемо на вівтар не тільки своєї перемоги, а й безпеки західної, є «кращим бронежилетом Європи». Наш воїн здатен воювати будь-якою зброєю, яку йому дають.

«Національний опір виникає тоді, коли є нація, яка говорить одним голосом і, спираючись на питання пам’яті і культури, формує свій національний дух курсом до перемоги. За 33 роки незалежності ми пройшли велику школу нашого національного усвідомлення, пройшли складну дорогу…», – переконаний Ющенко.

Надалі Віктор Андрійович говорив про сумну тенденцію квотування української мови, проводив паралелі до національного самоусвідомлення поляків і акцентував, що завдяки своєму унікальному прогресу з «квазінації» ми стали «нацією», повернулися до витоків.

«За національні ознаки треба боротися як за святість. А ще маємо працювати над тим, аби імена, які в нас забрали росіяни, працювали на Україну – Петро Чайковський, Юхим Ріпа, Антон Чехов, Архип Куїнджі, Іван Айвазовський, Микола Гоголь. За кожного велета нам треба боротися, починаючи із засвоєння хрестоматії та його роботи і закінчуючи академічною стороною. Треба боротися за наші постаменти, попри складність утверджувати велич нації. І зовсім не важливо хто де жив», – акцентував та, поміж тим, аргументував кожен приклад промовець. Надалі розлого розмірковував про нашу майбутню безпекову політику.

«Ви дуже цікаве, молоде, одароване покоління. Кращого ніж ви, настільки усвідомленого та інформативного покоління, у нас ще не було. Будь ласка, я хочу аби ви були окрилені. Аби у вас панував національний дух, і ви обов’язково були небайдужі – бо громадянин відповідає за все, і кожен новий день присвячує змінам. Якби ми мали ваше усвідомлення 33 роки тому ми були б в іншому, кращому світі. Усвідомлення приходить щосекунди, тож глибоко шануймо наших військових, тих хто обрав цей шлях свідомо – у нас колосальний борг перед цими людьми. Бо ми втрачаємо найкращих, путін – найгірших», – звернувся Віктор Андрійович до молоді, зокрема присутніх у залі вихованців ліцею «Патріот» перед тим, як перейти до блоку відповідей на студентські питання.

Серед іншого третій Президент відзначив, що спираючись на історію, знав, що росія рано чи пізно піде війною. Питання було у тому, чи зможемо ми за відведений час добігти до межі нашої національної єдності. Привівши кілька політичних прикладів, констатував – формально, при владі у парламенті були проросійські сили, а демократичні лишалися не згуртованими і, подекуди, «блукаючими».

Звісно ж, ми маємо змогу викласти лише стислий варіант розмови, без великої кількості деталей, які глибоко розкривали оповідь третього Президента України – повну лекцію Віктора Андрійовича та його відповіді на питання студентів (про те, що дивіться у YouTube, який досвід попередніх поколінь не варто черпати, ким з історичних постатей захоплюється найбільше чи хто має увійти до нашого пантеону національної пам’яті, де він має бути і чому цей проєкт не було втілено за президентської каденції Ющенка тощо – прим.авт.) усі охочуть зможуть переглянути на youtube-каналі нашого університету вже у прийдешню п’ятницю, 30 травня. Неодмінно підпишіться на нього і поставте дзвіночок, аби не пропустити прем’єри. Запевняємо, вона буде варта того.

Наостанок зустрічі Віктору Андрійовичу подарували картину з переяславськими мотивами від переяславського художника, старшого викладача кафедри образотворчого мистецтва і методики навчання  Романа Мотузка. Ще двадцять хвилин приділили на автографи на прапорах, книжках й листівках, неформальні рефлексії і прохання учасників зустрічі та серію спільних світлин зі сковородинівцями.

Також, за усталеними традиціями закладу, гість залишив свої розчерки та побажання у залі інформаційних технологій «Чумацький шлях» та в офісі Наукового товариства університету, де, навіть, намалював автентичний український рисунок.

Після того як Віктор Ющенко відзнявся у тіктоці для сторінки університету й погрався з університетським улюбленцем – песиком Аскольдом, йому провели екскурсію мистецькими просторами факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології університету – аудиторіями, наповненими культурою, естетикою та духом творчості.

Тут Ющенко заявив про бажання долучення сковородинівських митців до оформлення тематичних музеїв, будівником яких він є. Неодмінно розповідатимемо про цей поступ у наступних публікаціях сайтів університету.

Загалом, зустріч з Віктором Андрійовичем стала не лише вікопомною подією, яку вже вкарбовано в новітню історію альма-матер, а живою історією, що не інакше як надихнула усіх її учасників на дії, посприяла формуванню нашої громадянської свідомості і нагадала про цінності свободи, пам’яті й ідентичності.

Вдячні пану Президенту за візит, щирість і довіру. І за віру в тих, хто творить майбутнє вже сьогодні – нашу молодь!

Незмінними організаторами зустрічей у форматі «Open University» є Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю та Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів та молодих вчених університету. Планується, що нові зустрічі у цьому форматі відбудуться вже на початку осені, дочекайтесь.

Запис «Найбільшим ресурсом нашої країни є ми!»: до УГСП в рамках проєкту «Open University» завітав Президент України (2005-2010) Віктор Ющенко спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.