26 червня 2026 року в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі панувала надзвичайно урочиста атмосфера. Заклад піднесено відзначав 40-річчя від дня свого заснування та відновлення традиції вищої освіти на Переяславщині, а урочистостям передувала потужна інтелектуальна програма.

Якщо напередодні дискусійний майданчик розгорнув міжнародний експерт із Туреччини Хакан Гюлерче, то зранку у п’ятницю естафету перехопив відомий громадський та політичний діяч, засновник Фонду «Рідна країна», доктор політичних наук, професор Микола Томенко. Ця лекція стала знаковою ще й тому, що під час подальших урочистостей Миколі Володимировичу було офіційно вручено диплом «Почесного професора УГСП».

Відкриваючи лекцію, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук Віталій Коцур тепло привітав гостя та наголосив на важливості цієї зустрічі. У своєму вступному слові він зазначив, що університет має і продовжує традицію відкритих лекцій.

«Ми робимо цей напрямок традиційним і обов’язково в нас до кожної наступної річниці університету буде дві топові лекції. Той, хто іде на почесного доктора чи професора університету і тих, хто вже є, – наголосив очільник закладу, – Нещодавно Вченою радою нашого закладу було прийнято рішення про те, що Микола Томенко отримає статус почесного професора нашого університету. Це заслужено, це випрацювано і виплекано десятками років співпраці. І це не десятки, а, певно, уже сотні заходів і ініціатив, у яких ми спільно долучені», – зазначив Віталій Вікторович.

Співпраця Миколи Томенка та Університету Григорія Сковороди в Переяславі направду має глибоке й багаторічне коріння. Вона розпочалася щонайменше за часів ректорства Віктора Коцура (1998-2021 рр.) і активно продовжується нині, за керівництва Віталія Коцура (з 2021 року). Разом з очолюваним Томенком фондом «Рідна країна» наш університет втілив у життя десятки наукових та культурно-просвітницьких ініціатив. Серед найяскравіших спільних проєктів – видання та популяризація праць, присвячених постаті Григорія Сковороди, зокрема унікальних щорічників. Крім того, УГСП та «Рідна країна» спільно підтримують бібліотечні фонди українських громад, поповнюючи їх сучасною літературою. Томенко завжди є незмінним учасником університетських конференцій, долучається до патріотичного виховання молоді та сприяє налагодженню зв’язків закладу з іншими провідними закладами вищої освіти.

Свій виступ Микола Томенко розпочав із критики поверхневого ставлення до ювілею Основного Закону. На його думку, замість того, щоб влаштовувати пафосні акції в соціальних мережах, цитуючи загальні фрази про Конституцію як «серце чи голову держави», суспільству та правникам слід поставити незручні запитання щодо того, чому вона не виконується.

«Пошановувати треба 30-річчя, але флешмоб не треба робити, – зауважив лектор, – Святкувати треба в якийсь спосіб, щоб якийсь результат був. Щоб хто не знав – дізнався, хто не шанував – почав шанувати. І щоб ми напрацювали якісь зміни».

Також лектор наголосив, що є категоричним противником написання тексту з чистого аркуша.

«Одразу скажу, що я противник підходу революційного ухвалення нової Конституції. Мої аргументи такі: я не пам’ятаю, з 1996-го року, що ми хоч один цілий день прожили по Конституції. Цілий день! Тому моя ідея така: прожити хоча б рік по Конституції… І тоді будемо приймати рішення, як її змінювати», – пояснив Микола Володимирович свою позицію аудиторії.

Значну частину новий почесний професор закладу присвятив історичній ретроспективі.

«Для мене Конституція – не лише правовий документ, бо для українців це і світоглядний документ, це ідеологічний документ… – підкреслив доповідач, – Я завжди кажу: яка наша логіка? От як наша еліта думала: що ми не гірші, не кращі, ми інакші. Тобто ми маємо право на свою державу, а Конституція розказує, яку державу ми хочемо будувати».

Він навів низку прикладів того, як формувалася українська правова традиція. Згадав Миколу Костомарова, який ще у ХІХ столітті чітко розмежовував українську добровільну «громаду» вільних людей та російський ієрархічний «мір». Згадуючи Основний Закон Пилипа Орлика, Томенко зауважив, що там закладено стратегічні дипломатичні вектори та свідому міфологізацію походження козаків:

«На мою думку, ідея була все-таки підкреслити давність походження українців, щоб претензії на державу були ще більш обґрунтованими». Окремо професор підкреслив безпрецедентність документів УНР 1918 року щодо захисту національних меншин та згадав про проєкт Миколи Міхновського, де пропонувалися вікові цензи для політиків. Сучасній Україні, на думку доповідача, не завадило б запозичити обмеження перебування при владі.

Як безпосередній учасник конституційного процесу 1996 року, Микола Томенко спростував міф про те, що документ ухвалювався нашвидкуруч і виключно вночі. Насправді текст пройшов тривалі обговорення, а «конституційна ніч» стосувалася пошуку політичного компромісу щодо символіки, мови та статусу Криму. Для кращого розуміння лектор запропонував студентам умовний поділ на «Малу» (світоглядну) та «Велику» Конституцію. За його словами, 1-й, 3-й та 13-й розділи можна змінити лише через Всеукраїнський референдум, що робить неможливим, наприклад, швидке вилучення згадки про російську мову шляхом парламентського голосування.

«У Конституції є тільки державна мова українська і мова національних меншин… – пояснив професор. – Не з Конституції забрати, бо це дуже складний шлях і мільярди грошей. Напевно, простіше все-таки виконувати закон про функціонування державної мови, який чітко вказує: нам важливіше державний статус мови утвердити українською».

Головна проблема сучасного українського державотворення, за словами лектора, полягає в тому, що Конституція не діє через зруйновану інституційну модель. Досі не прийнято низку життєво необхідних законів, прямо передбачених текстом, як-от закон про місцеві референдуми чи символіку. Крім того, існує проблема імперативного мандату, який суперечить європейській практиці. Найболючішою ж точкою експерт назвав колапс Конституційного Суду.

«Ви запитуєте в мене, чому Конституція не працює? – звернувся до зали Томенко, – У нас є голова Конституційного суду? Легітимний? Нема. З 2020-го року, 5,5 років немає… Жодного подання депутатського вони не розглянули за останні п’ять років… Не працюють інститути, які повинні ставити на місце депутатів Верховну Раду, президента, Кабінет Міністрів. Нема відповідальності за рішення і документи, які не відповідають Конституції».

Завершуючи свою лекцію, Микола Володимирович озвучив бачення тих кроків, які необхідно здійснити для вдосконалення конституційного поля. Насамперед він наголосив на потребі розширити статтю 81 Конституції щодо позбавлення депутатів мандатів за колаборацію, наявність іншого громадянства чи після заборони їхньої політичної партії. Окремо професор підкреслив необхідність введення відповідальності за українофобію. Стосовно ж політичних маніпуляцій щодо завершення каденції влади в умовах воєнного стану, лектор зауважив, що цей момент теж варто було б чіткіше зафіксувати.

«З Конституції прямо випливає, що легітимність завершується з моменту прийняття присяги новообраного президента чи Верховної Ради. Але щоби в Москві чи ще десь вороги це не використовували… я би зробив статтю, що в умовах режиму воєнного стану не відбуваються вибори», – підкреслив гість.

Підсумовуючи цю не першу і (переконані) далеко не останню зустріч зі сковородинівцями, Микола Томенко закликав не гнатися за створенням нового, «чистого» документа, а навчитися поважати чинний.

«Ідея, що давайте Конституцію ідеально напишемо, а тоді вже аж нарешті будемо виконувати – хибна. Давайте спочатку виконувати, а потім напишемо… Ідеальною Конституцією для України є Конституція, яку всі знають, шанують і дотримуються», – впевнено резюмував лектор, зірвавши щирі оплески переяславської авдиторії.

Дорогий Миколо Володимировичу!

Родпна Університету Григорія Сковороди в Переяславі – викладачі, студенти, співробітники та випускники – щиро вітають Миколу Володимировича із цілком заслуженим присвоєнням звання Почесного професора УГСП. Для всієї сковородинівської родини велика гордість мати у своїх лавах такого потужного інтелектуала, справжнього патріота та давнього і надійного друга нашої альма-матер.

Ваша багаторічна праця, спрямована на захист української ідентичності, популяризацію спадщини філософа Григорія Сковороди та утвердження конституційних цінностей, є гідним взірцем для нашої молоді.

Бажаємо вам невичерпної енергії, нових масштабних наукових і громадських звершень, а також міцного здоров’я для втілення всіх сміливих задумів. Попереду в нас ще не один десяток спільних ініціатив на благо освіти, молоді та вільної України. Многая літа, пане професоре!