Є дати, які назавжди вкарбовуються в літопис навчального закладу золотими літерами. 27 червня 2026 року Університет Григорія Сковороди в Переяславі  перетворився на справжнє місце сили, світлої ностальгії та безмежної гордості. З нагоди 40-річного ювілею поступу нашої альма-матер відбувся наймасштабніший зліт випускників в історії закладу під символічним та надзвичайно щемливим гаслом «40 років. Тисячі історій».

Цей день поєднав минуле і сьогодення: від тих, хто далекого 1986 року висаджував перші дерева на території студмістечка, до тих, хто у 2026 році, попри війну та тривоги, отримав омріяний диплом з відзнакою. Пресслужба університету переповідає хронологію дня, який точно буде вписано в новітній літопис нашого закладу.

Свято стартувало о 09:30 з центральної алеї біля пам’ятника Григорію Сковороді. Поступово вона почала наповнюватися першими гостями та знайомими голосами. Ведучий ранкової локації, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Максим Левченко з щирою усмішкою зустрічав «ранніх пташок», задаючи тон усьому дню:

«Доброго ранку, шановні випускники, викладачі, студенти та гості альма-матер! Щиро вітаю вас на довгоочікуваному зльоті випускників УГСП. Як же приємно бачити перші усмішки, перші теплі обійми та чути знайомі голоси… Сьогодні ми зібралися, щоб згадати найкращі студентські роки, побачити улюблених викладачів і, звісно, зробити добру справу – продовжуємо «Сродний збір», аби оперативно закривати усі потреби захисників і захисниць – студентів і випускників УГСП та їх підрозділів!», – поступово почав вводити присутніх у «курс справи» Максим ще неодноразово, згодом, беручи слово аби ознайомити новоприбулих гостей свята з програмою проведення, локаціями і активностями, можливістю поселення у студентські гуртожитки тощо.

Справжнім серцем ранкової програми на центральній алеї став масштабний Благодійний ярмарок, організований у рамках вищезгаданої загальноуніверситетської ініціативи «Сродний збір». Це була не просто святкова локація, а живий простір глибокої єдності, патріотизму та небайдужості. Між дружніми обіймами, радісними вигуками впізнавання та теплим спілкуванням за кавою, гості свята активно долучалися до підтримки Сил Оборони України. На розмаїтих ярмаркових столах кожен міг знайти щось особливе: від запашних домашніх смаколиків, які додавали ранку неповторного домашнього затишку, до ексклюзивних іграшок ручної роботи та вишуканих авторських прикрас. Кожна придбана річ, кожен щирий донат ставали ще одним вагомим спільним кроком великої сковородинівської родини до наближення нашої Перемоги. Забігаючи наперед, за підсумками другого дня проведення урочистих заходів в університеті прикінцева зібрала сума у благодійні скриньки, насамперед завдяки ярмарці і внеску у проведення кожного з факультетів, склала 175 623 гривні.

Абсолютним емоційним магнітом, який збирав навколо себе чи не найбільше гостей, став спеціальний інтерактивний стенд «Залиш згадку про себе». Поруч із яскравою святковою фотозоною панувала особлива, щемлива атмосфера спогадів. Випускники різних поколінь – від тих, хто стояв біля витоків створення закладу, до зовсім юних фахівців – залишали на ньому частинку своєї душі. Хтось із невимовною гордістю виводив рік свого випуску, хтось писав зворушливі побажання процвітання та миру рідній альма-матер, а хтось із легкою ностальгією виводив імена тих самих знакових викладачів та наставників, чиї мудрі лекції назавжди змінили їхній життєвий світогляд. Безперервні спалахи фотокамер фіксували ці безцінні миті: зустрічі одногрупників через роки, радісні посмішки та міцні обійми людей, яких назавжди об’єднав Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Близько 11:00 емоційний центр подій перемістився до актової зали університету, де надзвичайно піднесено розпочалася офіційна частина: під урочисті звуки фанфар та появу на великому екрані заставки ювілею «40 років. Тисячі історій» до мікрофона вийшов незмінний та харизматичний ведучий сковородинівських заходів, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін, аби привітати всіх тих, для кого університет на багато років став рідним домом і надійним стартовим майданчиком для подальшого життєвого та професійного шляху:

«Нас можуть роз’єднувати роки та професії – але є те, що нас об’єднує. І це наша альма-матер, наш Університет Григорія Сковороди в Переяславі! Дорогі мої, шановні гості, шановні випускники, маю честь оголосити, що зліт випускників, присвячений 40-річчю університету, оголошується відкритим!», – розпочав Олександр Юрійович, а зала єдиним потужним хором виконала Державний Гімн України. Проте одразу після гімну настала глибока, щемлива тиша. Ведучий звернув увагу присутніх на перший ряд, де стояли три особливі крісла:

«Сьогодні практично заповнений зал… Але ми бачимо попереду три порожні крісла. Вони накриті прапором України. Вони невипадково вільні. Вони зайняті, тому що це символічні місця для тих людей, які назавжди в нашій пам’яті, які назавжди в наших серцях, які назавжди в кожному клаптику вільної української землі. Це місця наших випускників, наших студентів, які загинули в боротьбі за наше щастя, за нашу свободу, за нашу незалежність. Вони назавжди в нашому серці, як і всі ті, хто ціною свого життя гарантує нам майбутнє…», – пояснив ведучий.

Надалі під рівний, болючий стукіт метронома університетська родина схилила голови у хвилині мовчання, віддаючи найвищу шану Героям і Героїням новітнього етапу нашої національно-визвольної боротьби.

Коли останні звуки метронома стихли, аби перевести подих і плавно повернути присутніх до світлих студентських спогадів, ведучий оголосив перший творчий подарунок. Емоційним місточком, який з’єднав світлу пам’ять із гордістю за рідну землю, став виступ випускниці УГСП Анни Сахно. Її неперевершене виконання композиції «Земле моя» стало ідеальним музичним стартом, що налаштував усю залу на щиру та родинну хвилю свята.

Після щемливого музичного вступу до вітального слова був запрошений ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Віталій Коцур:

«Це не просто 40 років. Це 40 років історії кожної людини, яка тут навчалася. Хтось провів тут п’ять років, пішов далі по кар’єрі і став відомою особистістю. А хтось проводить тут усі 40 років свого життя. Наш університет – це не тільки велика історія, це глибокі цінності людиноцентризму та студентоцентризму. Це те місце, де викладач, студент і ректор завжди знаходяться на одному рівні», – зазначив Віталій Вікторович закликавши присутніх хоча б на мить поринути у безтурботні часи студентства, коли не було війни, вийти до пам’ятника Сковороди, обійнятися, зробити світлини та знайти свою часточку щастя. Проте він одразу повернув залу до важливих реалій сьогодення, наголосивши, що УГСП вже давно перестав бути просто закладом вищої освіти. Сьогодні це справжній бренд, непохитний символ та рушійна сила всього регіону.

У вирі повномасштабної фази російсько-української війни університет взяв на себе колосальну соціальну та оборонну місію: він діє як потужний волонтерський хаб і є базою для добровольчого формування територіальної громади. Віталій Вікторович поділився вражаючою статистикою, яка викликала у залі глибоку повагу:

«Нині в університеті навчається 619 учасників бойових дій. Це ветерани, ті хлопці і дівчата, які пройшли через війну і тепер починають усе спочатку. І цей шлях до нового життя вони шукають у нашому університеті. УГСП також об’єднує вимушено переміщених осіб – людей, що втратили все, але приїхали до нас і знайшли нові сенси».

Саме тому, як наголосив ректор, головна ідея зльоту випускників – це не просто зустріч заради спогадів. Це прагнення об’єднати нашу велику сковородинівську родину, щоб стати справжньою підтримкою одне для одного у ці надскладні часи. Кульмінацією промови стало оголошення про створення масштабної Асоціації випускників УГСП. Разом із найвідомішими випускниками було ухвалено рішення про заснування організаційного комітету та Ради випускників.

На великому екрані з’явився QR-код, і Віталій Вікторович закликав кожного сканувати його та реєструватися:

«Ми створюємо цю велику спільноту, аби, перш за все, берегти та плекати наші сковородинівські цінності, а також – щоб стати дієвою опорою для тих, хто сьогодні найбільше потребує допомоги. Я щиро зичу кожному з вас здоров’я та наснаги. Попри всі випробування війни, закликаю вас залишатися тут, на рідній землі, і власними руками творити майбутнє вільної України! Слава Україні!»,  – такими словами Віталій Коцур завершив свій виступ.

Щойно офіційні ноти стихли, сцена актової зали перетворилася на своєрідний «емоційний портал». Вона стала місцем для найщирішої ностальгії: один за одним сюди підіймалися видатні випускники різних років. Вони ділилися своїми історіями – смішними, щемливими, часом неймовірними, кожна з яких була пронизана безмежною любов’ю до альма-матер. Ці виступи стали не просто спогадами, а живим доказом того, що університет – це не лише стіни, а люди, що назавжди лишилися частиною великої сковородинівської родини.

Справжній шквал овацій викликала поява на сцені популярної виконавиці та учасниці Євробачення, випускниці університету Альони Савраненко (відомої мільйонам людей у всьому світі як реперка alyona alyona). Альона з теплом згадала своє навчання на психолога та дошкільного вихователя. Вона відзначила, що її студентські роки припали на період великих трансформацій в освіті: від класичних іспитів студенти переходили до вступу на основі результатів першого Зовнішнього незалежного оцінювання та впровадження кредитно-модульної системи. Вона з гумором згадала, як вони «гризли граніт науки», годинами просиджували в розкішній університетській бібліотеці та харчувалися в легендарній їдальні закладу. Завершила свій виступ Альона глибокою думкою:

«Людьми нас роблять люди, які нас оточують. Ті, з кого хочеться брати приклад. Саме тут, у цих стінах, серед цих викладачів і друзів, формувалося моє справжнє, доросле «я»».

Офіційно, але вкрай тепло до присутніх звернувся випускник закладу, заступник голови Черкаської обласної державної адміністрації з гуманітарних питань Олександр Шамрай. Він передав щирі та братерські вітання від сусідньої Черкащини. Посадовець підкреслив, що успіхи випускників УГСП, які сьогодні активно розбудовують не лише Київщину, а й сусідні регіони, – це спільна, щоденна і беззаперечна заслуга всього потужного викладацького складу університету.

Тепло зустріли присутні й виступ Сергія Костири – відомого адвоката та телеведучого. Його життєва розповідь вкотре довела, наскільки тісним є світ і як далеко сягає географія наших випускників:

«Ви знаєте, університет – це не тільки про здобуття фаху. Це, в першу чергу, виховання і стала позиція людяності. Свою першу освіту,  диплом фінансиста,  я отримав саме тут. Якось у США, в Сіетлі, ми працювали над справою разом із місцевими фінансовими експертами. Спілкуємося з американським колегою, торкаємося теми навчання, і він раптом каже: «А я закінчив університет у Переяславі!». Ми на п’ять годин відклали всі ці експертизи і справи. Ми сиділи згадували викладачів, сміялися, ділилися тим, як здавали іспити. Скільки років пройшло, а я досі пам’ятаю своє питання в білеті: «Фінансова складова руйнації банків в Україні». Ви тільки вдумайтеся, який це рівень! Я щиро дякую університету і викладачам за те, що ви даєте не лише ґрунтовні знання, ви даєте глибоке розуміння життя і людяності».

Наступною до слова запросили заступницю начальника управління молоді та спорту Київської обласної військової адміністрації Світлану Назарук,. Вона розповіла про свій досвід здобуття освіти, який припав на найважчий для країни час – повномасштабне вторгнення у 2022 році:

«Це був рік болю, але водночас – рік неймовірного, безпрецедентного єднання. У цих стінах я відчувала абсолютну підтримку. Саме тоді мені довелось писати наукову роботу на тему молодіжної політики Київщини».

Пані Світлана використала цю урочисту нагоду, аби прямо на сцені відзначити людину, яка її надихала: вона вручила офіційну грамоту декану факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Вячеславу Редзюку за його вагомий внесок в утвердження національної свідомості та патріотичне виховання молоді.

Музичним і дуже романтичним сюрпризом став вихід випускника університету, заслуженого артиста України Дмитра Цимбала. Ведучий Олександр Молоткін пригадав, як багато років тому саме на цій сцені він, слухаючи спів юного першокурсника Дмитра, напророчив йому велике зіркове майбутнє. Дмитро ж зізнався, що університет подарував йому не лише кар’єру, а й найголовніший скарб у житті:

«Зі святом, шановні випускники, з ювілейним днем народження нашої альма-матер! Я хотів би привітати всіх викладачів… Звісно, хотілося б привітати абсолютно всіх, але декого вже з нами немає, на жаль. Проте життя продовжується, і мені надзвичайно приємно сьогодні бути в стінах рідного вишу і бачити тут своїх одногрупників. Сподіваюсь, що традиція таких зустрічей буде тільки набирати обертів. Хочеться, щоб університет розвивався і тут завжди було багато гідних випускників. А всім вам я бажаю завжди знаходити час побачитися, адже життя дуже швидкоплинне, а ми всі надзвичайно завантажені роботою та справами. І найголовніше: хочеться, щоб над нашими головами було мирне небо. Щоб наше небо було вільне від того залізяччя, яке, на жаль, літає над нами. Нехай приємних зустрічей і тільки хороших приводів у нас буде безліч!».

На цій зворушливій хвилі Дмитро зробив імпровізований вокальний подарунок. Зізнавшись, що спеціально не готувався, артист експромтом і неймовірно потужно виконав акапельно «Многая літа». До його професійного вокалу миттєво долучилася вся зала, створивши приголомшливий ефект багатоголосся, який пронизав до мурашок кожного присутнього.

Про глибоке історичне коріння альма-матер нагадав Владислав Міронович, який стояв біля витоків розвитку студентського самоврядування:

«Сьогодні ми святкуємо 40-річчя, але насправді університет є прямим спадкоємцем давніх, могутніх освітніх традицій ще від початку створення Переяславського колегіуму. Я хочу щиро подякувати тим, хто тоді сіяв добро в наші юні душі. Сьогодні УГСП – це передовий заклад, який не лише навчає, а й формує державну політику з питань фізичної культури, спорту, мистецтва та молодіжної роботи».

Справжнім емоційним піком, від якого у багатьох на очі навернулися сльози, став абсолютно несподіваний, імпровізований виступ випускниці найпершого набору 1986 року. Вона вийшла на сцену, аби розповісти, з чого все починалося:

«Сорок років тому ми вступали до університету імені Горького в Києві. І саме з нас, перших «ластівок», тоді сформували групи та направили сюди, до Переяслава. Сьогодні це важко уявити, але перший рік ми мешкали в гуртожитку пліч-о-пліч із нашими викладачами! Ми дійсно були однією великою родиною. Ми власноруч висаджували навколо дерева, які нині перетворилися на справжніх велетнів. Крокуючи сьогодні алеєю, я згадала, як під одним із них ми закопали пляшечку з найзаповітнішими юнацькими бажаннями. І знаєте що? Тепер я можу з упевненістю сказати: усі наші мрії, загадані в стінах цього університету, здійснилися!».

Слід зазначити, що цього дня університет не лише жив світлими спогадами минулого, але й на очах у присутніх творив свою нову історію. Однією з найважливіших і найемоційніших митей офіційної частини стала церемонія вручення дипломів з відзнакою цьогорічним випускникам.

Ведучий наголосив, що такий диплом – це не просто документ про вищу освіту. Це беззаперечне визнання багаторічної наполегливої праці, неймовірної відповідальності та щирої віри у власну справу, особливо з огляду на те, що цим молодим людям довелося здобувати фах у надзвичайно складні для країни часи.

Почесну місію нагородження виконав ректор університету Віталій Коцур. Під гучні та нестихаючі оплески великої сковородинівської родини на сцену один за одним підіймалися ті, хто своєю працею виборов право називатися найкращими. Свої заслужені дипломи з відзнакою отримали:

• Петро Жила (Факультет фізичної культури, спорту і здоров’я);
• Артем Горденко (Факультет фізичної культури, спорту і здоров’я);
• Артур Горденко (Факультет фізичної культури, спорту і здоров’я);
• Наталія Чугай (Факультет гуманітарної освіти і соціальних технологій);
• Яна Гнуча (Факультет гуманітарної освіти і соціальних технологій);
• Сабріна Ревега (Факультет гуманітарної освіти і соціальних технологій);
• Діана Лила (Факультет української та іноземної філології);
• Вікторія Омельяненко (Факультет технологічної і математичної освіти).

Церемонія завершилася теплим загальним фото нагороджених разом із ректором. Підсумовуючи цей урочистий момент, Олександр Молоткін дуже влучно підкреслив зв’язок поколінь:

«Сьогодні ми поєднали залу: випускників минулих років і випускників 2026 року. Ці молоді люди – вже невіддільна частина нашої історії. Ви – перша гордість 41-го року існування нашого університету!».

Справжнім емоційним катарсисом та кульмінацією офіційної частини зльоту стала масштабна презентація повнометражного документального фільму «УГСП: історія, що триває». Коли світло в актовій залі приглушили, глядачі вирушили у неймовірну подорож часом, яка тривала годину і п’ятнадцять хвилин.

Ця стрічка виявилася не просто хронологією сухих фактів чи статистикою. Вона стала справжньою машиною часу, яка показала університет через долі людей: від перших лекцій та студентських гуртожитків до зародження традицій, великої дружби, кохання та професійних відкриттів. Щоб створити цей кінолітопис, команда відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю проробила титанічну роботу: були знайдені та опрацьовані сотні архівних фотографій, переглянуті десятки годин старих відеохронік та записані понад п’ять годин ексклюзивних сучасних інтерв’ю з тими, хто творив і творить історію УГСП.

Коли після фінальних титрів увімкнулося світло, зала вибухнула оваціями. Ведучий Олександр Молоткін, вийшовши на сцену, не стримував свого щирого захоплення:

«Я дивився цей фільм вперше. І я хочу висловити безмежну подяку за професіоналізм, за монтаж, за цей підхід. Це справжній шедевр, справжня українська документалістика! Витягнути стільки матеріалу, зібрати всіх цих людей, записати їх і так філігранно змонтувати – це колосальна праця».

Ведучий закликав залу подарувати найгучніші оплески всій творчій команді та висловив особливу персональну подяку керівниці відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Оксані Луцик та режисеру Андрію Вовкодаву, які разом зі своєю командою доклали величезних зусиль для створення цієї стрічки та збереження університетської пам’яті.

Після емоційного перегляду на сцену знову піднявся ректор університету Віталій Коцур. Він звернувся до присутніх із дуже теплим та натхненним меседжем, тонко розкриваючи саму філософію назви кінолітопису:

«У цій назві – «Історія, що триває» – закладено неймовірно глибокий сенс, адже саме ви і є тією живою, неперервною історією. Стрічка, яку ми сьогодні побачили, – це лише перша спроба доторкнутися до нашого багатого спільного шляху. Тому ми щиро чекаємо від вас нових розповідей. У кожного з вас є унікальні спогади, цінні старі світлини чи домашні відеозаписи. Будь ласка, діліться ними, надсилайте їх нам! І ми неодмінно доповнимо цей великий університетський літопис новими яскравими сторінками».

Офіційну частину в актовій залі було вирішено завершити на світлій та спрямованій у майбутнє ноті. Ведучий запросив на сцену ту, хто уособлює сучасне студентство – активну учасницю студентського самоврядування та творчого життя університету, студентку факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології Анастасію Чуприну. Її яскравий вокальний номер став справжнім голосом молодого покоління сковородинівців – того самого покоління, яке вже сьогодні, просто в цих стінах, пише наступні сторінки славетної історії закладу.

Підсумовуючи цей емоційний марафон, Олександр Молоткін, поділився надзвичайно глибокою та теплою думкою, яка відгукнулася в серці кожного присутнього:

«Кажуть, що події у цьому житті – це або покарання, або нагорода. Я розцінюю нашу сьогоднішню зустріч однозначно як найвищу нагороду. Сьогодні ми з вами всі були не просто свідками, ми були учасниками і повноправними авторами історії нашого університету. Ми умовно назвали цей зліт «40 років. Тисячі історій». Але я більш ніж впевнений, що сьогодні цих спогадів тут було 40 мільйонів!»

Аби назавжди закарбувати цю фантастичну енергетику, відчуття абсолютної єдності та віднайдену молодість душі, було вирішено зробити яскравий фінальний акорд свята – велике спільне фото. Зала миттєво відгукнулася на цю ініціативу. Усі присутні – поважні гості, улюблені викладачі, випускники минулих десятиліть та зовсім юні фахівці – залишили свої місця і пліч-о-пліч зібралися в центрі концертної зали. Під яскраві спалахи об’єктивів, щирі посмішки та дружні обійми була створена грандіозна загальна світлина. Цей масштабний кадр, наскрізь пронизаний справжньою родинною теплотою, відтепер стане одним із найцінніших візуальних скарбів у великому золотому літописі Університету Григорія Сковороди в Переяславі.

Але на фінальному фото свято аж ніяк не завершилося. Воно просто змінило свій формат, ставши ще камернішим, щирішим і відвертішим. Після урочистостей в актовій залі гості з піднесеним настроєм вирушили до навчальних корпусів, аби зануритися в атмосферу своїх рідних кафедр та аудиторій, де колись розпочинався їхній професійний шлях.

Це було справжнє повернення до витоків. За дверима знайомих аудиторій на випускників чекали не просто стіни, а справжній простір неформального спілкування. Там, де колись гриміли студентські дискусії, було переповнено теплими обіймами, сміхом та спогадами, які, здавалося, оживали в кожному куточку. Викладачі та вчорашні студенти, які вже самі стали досвідченими фахівцями, нарешті отримали можливість поспілкуватися віч-на-віч, обмінятися досвідом, подякувати за науку та просто насолодитися товариством однодумців у вузькому родинному колі своїх спеціальностей.

Кожна локація стала осередком особливої енергетики:

• Факультет гуманітарної освіти і соціальних технологій гостинно прийняв своїх вихованців: історики згадували минуле в аудиторії 324, політологи вели фахові дискусії за круглим столом в 114 аудиторії, фахівці з публічного управління та адміністрування зібралися в 219 аудиторії, кафедра соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності об’єдналася в 312-ій, а кафедра цифрових технологій навчання приймала гостей в 306 аудиторії.
• На факультеті технологічної та математичної освіти випускники затишно розташувалися в 405 аудиторії, обговорюючи професійні здобутки та інновації.
• Факультет природничої освіти відкрив двері 302 та 304 аудиторій, де панувала атмосфера справжнього наукового братерства.
• Факультет фізичної культури, спорту і здоров’я згуртував своїх випускників в 313-ій аудиторії, де згадували спортивні перемоги та здобутки.
• Факультет мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології приймав своїх творчих вихованців у просторах аудиторій 409 та 422
• Соціально-психологічний факультет обрав місцем зустрічі аудиторію 210, де розмови були особливо душевними та глибокими.
• Факультет української та іноземної філології запросив випускників до легендарної читальної зали Сигізмунда ІІІ, яка якнайкраще пасувала до обміну враженнями та здобутками.
• Факультет фінансово-економічної і професійної освіти зустрів своїх випускників в 102 аудиторії, де дискусії точилися навколо професійних успіхів та фінансових перспектив.

Усі вищеперелічені зустрічі стали логічним завершенням дня, наповненого емоціями. Зліт випускників вкотре довів: Університет Григорія Сковороди в Переяславі – це міцний фундамент, на якому будуються долі. Тут бережуть пам’ять минулого, впевнено виховують еліту сьогодення і з непохитною вірою дивляться у майбутнє.

Сковородинівська родина – це не просто слова, це люди, які, роз’їхавшись по всьому світу, завжди знають дорогу додому.

Усі світлини від фотографині університету Ірини Середи знайдете тут: https://8623-irina.gallera.io/27062026-3

26 червня 2026 року в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі панувала урочиста атмосфера, лунали промови та пісні й меседжі пам’яті, було чути сотні гучних овацій на адресу всіх поколінь викладачів, співробітиників, студентів та випускники альма-матер, захисників і захисниць України.

Сковородинівці гучно й піднесено, з безмежною шаною до Сил оборони України, відзначила 40-річчя від дня заснування рідного закладу та відновлення традиції вищої освіти на Переяславщині принагідно зібравши понад 150 000 гривень для ініціативи «Сродний збір». Пресслужба університету уважно фіксувала всі події, і готова цілковито перенести вас у атмосферу п’ятничних ювілейних подій.

Урочистостям в актовій залі передувала насичена інтелектуальна програма у форматі відкритих лекцій від провідних інтелектуалів. Так, у четвер стартовий майданчик для наукових дискусій розгорнув міжнародний експерт, доцент соціології Університету Мармара (Туреччина), директор Лабораторії міграційних досліджень (Migration Lab) Інституту демографічних і соціальних досліджень Хакан Гюлерче, який уже давно володіє високим званням Почесного професора нашого університету. У ранок святкової п’ятниці естафету перехопив відомий громадський діяч,  засновник Фонду «Рідна країна», доктор історичних наук, професор Микола Томенко, чия відкрита лекція зібрала повну авдиторію слухачів (забігаючи наперед, під час подальших урочистостей йому було офіційно вручено диплом Почесного професора УГСП – прим.авт.). Про кожну з цих глибоких та змістовних лекцій днями на нашому сайті вийдуть два окремі розлогі матеріали, які дозволять детальніше зануритися в науковий дискурс зустрічей.

По 11:00 сковородинівці усіх поколінь та численні гості почали збиратися в актовій залі університету, де розпочалися урочистості від символічною назвою «УГСП: від витоків до майбутнього».

«З точки зору історичної науки сорок років – це навіть не мить. Але сьогодні ми відзначаємо 40 років сучасного поступу на тлі понад 300-літньої історії розвитку освіти нашого краю, Переяслава та Переяславщини. Що пережив наш колектив? Який шлях ми пройшли пліч-о-пліч… Від утвердження української держави до повномасштабної війни, яку ми зустріли всі разом, єдиним колективом. Хтось – в аудиторіях, хтось – на блокпостах. Ми не злякалися і не втекли, ми залишилися в Україні, залишилися в Переяславі. Це наша історія. Це наші сорок років», – зазначив ведучий, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін, відкриваючи захід.

У очікуванні початку кількагодинної концертно-вітальної програми на великому екрані демонстрували ювілейну заставку на QR-код «Сродного збору», за яким кожен охочий протягом двох днів мав змогу. Проте найважливіший візуальний та смисловий акцент заходу був мовчазним. У першому ряду залишили три порожні місця, значення яких щемно пояснив ведучий.

«Сьогодні в цій залі залишено символічні місця пам’яті представників університетської спільноти, життя яких забрала війна. Ці незайняті місця – знак нашої глибокої шани, вдячності й вічної пам’яті про студентів, випускників і працівників університету. Вони віддали найдорожче, що в них є – своє життя. Вони не побоялися, не заховалися, а встали і захистили всіх нас. Вони назавжди залишаються частиною великої сковородинівської родини», – наголосив Олександр Юрійович, після чого зала завмерла у хвилині мовчання під мірний стукіт метронома.

Містерію єднання продовжив потужний вокально-хореографічний номер «Україна» у виконанні Вікторії Заболотної під керівництвом Алли Захарченко та хореографічної студії «Фантазія», якою керує Тетяна Ковшун. Їхній виступ задав тон усьому святу, а виконавці були відзначені Подяками університету за високу виконавську майстерність та створення особливої атмосфери ювілейного заходу.

З вітальним словом на сцену запросили ректора УГСП, доктора історичних наук, професора члена-кореспондента НАПН України Віталія Коцура:

«Університет Григорія Сковороди в Переяславі – це не просто заклад вищої освіти. Це справжній бренд регіону, містоутворюючий осередок, що спирається на глибокі освітянські традиції, закладені ще в часи Переяславського колегіуму. Триста років неперервної освіти – це наш фундамент. А сорок років – це історія людей, які нині сидять у цій залі. Сьогодні ми єдині, стійкі, потужні, ми сміливо дивимося вперед і докладаємо максимальних зусиль для того, щоб наша держава розвивалася і перемогла», – зазначив у своїй вітальній промові Віталій Вікторович.

Особливого духовного наповнення святу додала присутність духовенства. Вікарій Київської єпархії, єпископ Макарівський Рафаїл передав благословення від Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія.

«Сорок років – це не лише поважний ювілей, а й чудова нагода для осмислення пройденого шляху. За ці десятиліття ваш заклад став потужним осередком науки, культури та духовного розвитку. Мудрість Григорія Сковороди залишається дороговказом для українців, надихаючи молодь на відповідальне служіння суспільству. Молимося, щоб Господь дарував університету процвітання та нові звершення на благо України», – промовив єпископ Рафаїл. Його слова підтримала і керівниця навчального відділу Київської православної богословської академії Богдана Дрофяк.

Естафету привітань перехопив заступник Міністра освіти і науки України Микола Трофименко, який звернувся до присутніх у відеоформаті.

«Для університету кожен ювілей – це завжди щось більше, ніж просто підбиття підсумків. Це важлива пауза, аби дати відповіді на питання майбутнього. Переяслав має унікальну освітню пам’ять і сьогодні формує навколо себе нові спільноти. Я щиро бажаю університету сильного нового етапу, сміливих рішень, надійних партнерів та мотивованих студентів, які свідомо обиратимуть Переяслав», – підкреслив заступник Міністра.

За дорученням МОН ректор Віталій Коцур розпочав вручення відомчих нагород за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм і вагомий внесок у підготовку педагогів, розвиток вітчизняної науки й техніки. Нагрудні знаки Міністерства освіти і науки України «За наукові та освітні досягнення» отримали Анатолій Брехунець та Антоніна Розсоха. Почесною грамотою МОН відзначили Наталію Онищенко, а Грамотами – Костянтина Мізіна, Валентину Крикун, Валентину Молоткіну, Інну Мисан та Олесю Скляренко. Подяки Міністерства вручили Ірині Трускавецькій, Наталії Базилевич, Ірині Гагаріній та Любові Летючій.

Позаяк УГСП є справжньою кузнею спортивних талантів та волонтерства, до привітань долучився заступник Міністра молоді та спорту України Сергій Тимофєєв.

«Спорт – це велика об’єднуюча сила, яка супроводжує людину впродовж усього життя. Інтелект і здоров’я формують щасливу особистість. Я хочу побажати студентам впевненості у власному майбутньому, адже саме разом із вами нам доведеться відбудовувати та будувати справжню, незалежну Україну», – наголосив урядовець.

За багаторічну сумлінну працю та спеціально з нагоди 40-річчя університету Сергій Олександрович вручив відзнаки Міністерства молоді та спорту України Миколі Волківському, Олександру Гордієнку, Сергію Закопайлу, Тарасу Кириченку, Олександру Красову, Юрію Кривенку, Борису Лою, Володимиру Мовчану, Ігорю Палатному, Борису Пангелову, Олександру Півню, Віктору Погребному, Віталію Поліщуку, Андрію Пивовару, Анатолію Самолюку, Володимиру Степаненку, Олександру Тонконогу та Миколі Шульзі.

Щирі слова лунали й від виконувачки обов’язків начальника управління утвердження української національної та громадянської ідентичності Мінмолодьспорту Наталії Гонтаренко.

«Сьогодні ми відзначаємо сорок років дуже напруженої, іноді важкої, але надзвичайно важливої роботи. Хочу висловити особливу подяку ректору та викладачам, адже саме у цих стінах вперше в Україні було запущено програму підготовки фахівців за напрямом утвердження національної та громадянської ідентичності. Це потужний внесок у державотворення», – відзначила посадовиця. За вагомий особистий внесок у підготовку фахівців та пропаганду здорового способу життя вона нагородила Віталія Коцура, Богдана Бутовича, Вадима Домарецького, Лесю Коцур, Руслану Потапенко та Оксану Тарапон.

Надзвичайно зворушливим моментом став виступ виконувачки обов’язків ректора Маріупольського державного університету Тетяни Марени, яка привезла сковородинівцям особливий подарунок.

«Наш університет з 2022 року тимчасово переміщений до Києва, і те, що перш за все поєднало нас із вами – це спільна місія збереження історичної пам’яті. Як символ нашої міцної дружби ми хочемо подарувати вам статуетку старої водонапірної вежі Маріуполя. Нехай вона уособлює те світло, яке ви несете вже 40 років, і нагадує, що є місто, куди обов’язково повернемося не тільки ми, а й усі наші друзі», – з теплом промовила пані Тетяна.

Атмосферу свята в цей момент майстерно підхопив фахівець Навчально-наукового центру забезпечення якості освіти, композитор та випускник закладу Борис Любченко, емоційно виконавши безсмертну пісню «Червона рута». За свою діяльність та непроминальний талант співака нагородили Подякою ректора.

Свято набирало обертів, і від імені обласної влади сковородинівців привітав заступник голови Київської ОДА Іван Добровольський, зробивши акцент на ролі закладу в сучасних реаліях.

«Сьогодні ми перебуваємо у стані війни, і багато хто вже починає розуміти, що таке когнітивний рівень боротьби. Він безпосередньо зав’язаний на глибоких знаннях історії нашого краю та протидії маніпуляціям минулим. Саме тут потрібна критична допомога науковців вашого університету, який має залишатися потужним оплотом для розвитку всієї Київщини», – зауважив Іван Добровольський та вручив відзнаки Київської ОДА Віталію Коцуру, Юлії Бродюк, Ларисі Бутович, Олені Усик, Ользі Хмельковій та Ользі Яременко. Грамотами Департаменту освіти і науки КОВА відзначили Олексія Гончаренка, Бориса Дем’яненка, Надію Коцур, Олену Кулик та Ольгу Шкиру. Подяки Департаменту здобули Ярослава Василькевич, Лідія Товкун, Галина Хомич, Рімма Бондаренко, Лідія Губар, Валентина Гуральчук, Алла Захарченко, Тетяна Козій, Людмила Красюк, Надія Павленко, Ніна Христич та Світлана Чорнобай.

Депутатський корпус Київщини представила заступниця голови Київської обласної ради Тетяна Семенова.

«За ці сорок років ваш заклад перетворився на справжній освітній хаб, реалізувавши безліч класних проєктів. Ви виховали патріотів, які сьогодні зі зброєю в руках захищають державу. І я впевнена: коли ректор знаходиться на одній хвилі зі студентством і завжди відкритий до інновацій, заклад приречений на успішний розвиток», – підкреслила Тетяна Семенова.

Київська обласна рада висловила подяку колективу Університету Григорія Сковороди в Переяславі за значний особистий внесок у розвиток української освіти і науки, багаторічну плідну діяльність, підготовку кваліфікованих фахівців, відданість обраній справі, високий професіоналізм, активну громадянську позицію та з нагоди 40-річниці від дня створення закладу. Також подяками обласна рада відзначила сковородинівців Богдана Бутовича, Людмилу Довбню, Тетяну Носаченко, Ніну Брехунець, Петра Жилу та Тараса Нагайка.

Надалі музичну паузу неймовірно чуттєво заповнила випускниця Єлизавета Хандошко, виконавши композицію «Гімн Землі», за що також здобула ректорську Подяку.

Найтепліші емоції прозвучали у словах заступниці начальника управління молоді та спорту КОВА Світлани Назарук.

«Сьогодні тут не про офіціоз, а про справжнє, тепле родинне свято. Коли ти приїжджаєш сюди, то почуваєшся як удома, одразу згадуючи, скільки масштабних проєктів, молодіжних ініціатив та подій народилося саме в цих стінах. Дякую всім, хто щодня творить молодіжну політику на Київщині», – поділилася враженнями випускниця закладу. У цей день відзнак Управління були удостоєні Віталій Коцур, Володимир Сіропол, Леся Коцур, Руслана Потапенко, Оксана Тарапон та Валентина Молоткіна.

Особливою гордістю стало вручення університету представницею Уповноваженого ВРУ з прав людини у Київській області Тетяною Самойленко почесного статусу «Флагман утвердження української національної та громадянської ідентичності на Київщині».

«Моя команда ретельно моніторила ваш університет та освітній центр, і я з великою гордістю можу констатувати, що права студентів тут не порушуються. Я хочу щиро подякувати молоді за те, що ви залишилися в Україні у цей надскладний час. Будуйте своє життя, здобувайте освіту і творіть майбутнє саме тут, на рідній землі», – закликала представниця Уповноваженого ВРУ з прав людини у Київській області.

Привітав спільноту і заступник голови Бориспільської РВА Андрій Синяков. За багаторічну сумлінну працю, добросовісне виконання професійних обов’язків та ініціативність у роботі Почесні грамоти районної військової адміністрації та ради вручили Олександру Сірополу, Наталії Харченко та Юрію Шапрану. Подяками відзначили Ярославу Василькевич, Тамару Єрічеву, Ірину Кабанець, Світлану Качан, Інну Корж, Олену Кулик, Віталія Поліщука, Галину Хомич та Аллу Яковенко.

Сердечністю було сповнене й звернення міського голови Переяслава Вячеслава Саулка.

«Переяслав сьогодні просто немислимий без університету, який на весь світ прославляє місто. Але мало хто знає, що в найстрашніші, перші дні повномасштабної війни, коли ворог нищив Маріуполь, саме наша громада і цей заклад прийняли перших тридцять дев’ять дітей звідти. УГСП став справжнім центром спротиву. І в цей день я прошу всіх встати і подякувати людині, яка своєю працею увіковічнила цей заклад – Віктору Коцуру», –виголосив міський голова, зірвавши в залі шквал овацій під які на сцену піднявся Віктор Петрович.  За активну громадянську позицію та з нагоди 30-ї річниці Дня Конституції України Вячеслав Саулко вручив нагороду громади Володимиру Носаченку.

Також до вітань на сцені долучилися очільники Дівичківської, Циблівської, Ташанської та Студениківської громад – Олександр Слюсар, Олександр Палагута, Василь Вовчанівський та Марія Лях, які спільно подарували закладу сучасний ноутбук та отримали подяки від ректора за плідну співпрацю. Подяк за підтримку університетських ініціатив також було удостоєно Світлану Назарук, Андрія Михайлова та Ольгу Плахотнюк.

Свято тривало, а Університет давав нагоду пересвідчитись у тому, що він направду шанує своїх надійних друзів. Як вже було зазначено на початку статті, у цей день звання «Почесного професора» отримав відомий український громадський діяч Микола Томенко.

«Я вже з гордістю можу звітувати про нашу кількадесятирічну співпрацю. Сьогодні я мав велику честь прочитати для вас відкриту лекцію, і моє єдине щире побажання – щоб ви запросили мене прочитати таку ж лекцію у 2038 році, коли ми гучно святкуватимемо 300 років з часу заснування Переяславського колегіуму», – зі стриманим оптимізмом звернувся до зали Микола Володимирович у своїй вітальній промові.

Його підтримав ректор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Олександр Самойленко, який у цей день особисто завітав на свято аби привітати містоутворюючий університет-побратим.

«Ті міцні освітні традиції, які були закладені у ваших стінах ще у вісімдесяті роки, сьогодні не лише успішно розвиваються, а й стрімко примножуються. Ваше гасло про європейські цінності освіти на сто відсотків відповідає духу Переяславського університету. Ми неймовірно цінуємо нашу дружбу», – зазначив очільник дружнього закладу, виконавши рішення Вченої ради НДУ імені Миколи Гоголя нагородивши найвищою відзнакою закладу – медаллю Миколи Гоголя – Віктора Петровича та Віталія Вікторовича Коцурів.

Надалі ведучий з особливою повагою запросив на сцену тих, хто писав найперші сторінки історії закладу. За багаторічну сумлінну працю та з нагоди 40-річчя університету Подяками ректора були нагороджені перші працівники закладу: Тетяна Білобровко, Любов Борисова, Ніна Брехунець, Зоя Гуріна, Надія Дига, Людмила Довбня, Петро Довбня, Олександр Ісак, Олександр Іщенко, Ольга Іщенко, Микола Каплюк, Антоніна Карпенко, Лідія Кириченко, Олександр Колибенко, Юрій Коломієць, Микола Колос, Тетяна Носаченко, Любов Різник, Тамара Товкайло, Надія Філоненко, Валерій Хомич, Анатолій Виногородський, Валентина Панченко, Валентина Лізньова, Марія Карп’юк та Поліна Мільошина.

Мистецьким подарунком для них стала сильна пісня «Мотанка» у виконанні Дани Мушенок.

Свято продовжилося великим блоком нагородження працівників відзнаками рідного університету та НАПН України. Медаллю Національної академії педагогічних наук НАН України «Ушинський К. Д.» за багаторічну сумлінну працю був нагороджений Володимир Носаченко.

Високу відзнаку університету «Орден княгині Ольги» отримали Наталія Годун, Магдалина Лила та Лариса Шаповал.

Медаллю університету «Григорій Сковорода» відзначили Світлану Дем’яненко, Любов Забарило, Тетяну Деркач, Тетяну Кириченко, Володимира Лесика, Аллу Рубан, Олену Ткаченко, Тетяну Форостюк та Нінель Химич.

Почесні грамоти університету здобули Лариса Кожевнікова, Лариса Македон, Лідія Сич та Любов Чиколовець, а Грамоту університету вручили Людмилі Ісак.

Слідом за цим ведучий оголосив блок нагород, приурочений до державного свята. Відповідно до наказу Університету Григорія Сковороди в Переяславі, за сумлінну працю, ініціативність у роботі та спеціально з нагоди Дня Конституції України Грамотами університету були нагороджені: Світлана Белякова, Наталія Бочаріна, Людмила Бурдонос, Катерина Варивода, Валентина Васенко, Валентина Губенко, Світлана Девко, Алла Зленко, Наталія Калюжка, Наталія Ковтун, Наталія Кролівець, Тетяна Кузнєцова, Тетяна Кузьменко, Максим Левченко, Інна Макарчук, Юлія Молоткіна, Роман Мотузок, Наталія Новородовська, Оксана Плужник, Наталія Примак, Володимир Пуглій, Наталія Савченко, Володимир Стеценко, Ольга Стрілець, Світлана Ткачова, Петро Шихов, Ярослав Щоголєв та Ярослав Ярощук. Подяку із занесенням до трудової книжки до Дня Конституції оголосили Віталію Форостюку.

Справжньою насолодою між офіційними блоками став виступ віртуозного саксофоніста, директора Переяславської мистецької школи Вадима Ноздровського з неперевершеним переспівом композиції «Ніч яка місячна».

Після музичної паузи перейшли до вшанування науковців. Відповідно до наказу університету про нагородження у зв’язку з відзначенням Дня науки – 2026, за вагомі творчі досягнення відзнаки «Орден княгині Ольги» та «Орден Володимира Мономаха» здобули Ольга Шапран, Леся Коцур та Володимир Носаченко. Почесною грамотою з нагоди Дня науки відзначили Ларису Калмикову, а Грамоти до цього ж свята здобули Світлана Кучеренко, Вячеслав Редзюк, Вікторія Вінс, Людмила Воловик, Любов Лохвицька, Людмила Хмельницька та Ніна Христич. Подяку із занесенням до трудової книжки у зв’язку з Днем науки оголосили Аллі Зленко, Анатолію Мартинюку, Марині Шемуді та Сергію Ващенку.

За вагомий внесок в організацію інформаційно-бібліографічної роботи Подякою університету відзначили Ніну Обертій. За допомогу в організації наукової діяльності Подяки здобули Олександр Васенко та Володимир Сіропол, а за підготовку студентів-переможців – Олена Дзюбенко та Леонід Козубенко.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі також відзначив кращі колективи за результатами науково-дослідної роботи у 2025 році. Почесні грамоти ректорату та профкому за перше місце здобула кафедра публічного управління та адміністрування факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій (завідувачка Оксана Пархоменко-Куцевіл), за друге місце – кафедра економіки факультету фінансово-економічної і професійної освіти (завідувач Микола Ігнатенко), а за третє – кафедра іноземної філології, перекладу та методики навчання факультету української та іноземної філології (завідувач Костянтин Мізін).

За сприяння включенню наукового збірника «Соціум. Документ. Комунікація» до бази «Scopus» почесною грамотою відзначили колектив кафедри соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності.

Безумовно, найбільшою цінністю альма-матер є її молодь. Ведучий запросив на сцену кращих здобувачів вищої освіти для вручення їм Подяк ректора. Свої заслужені відзнаки отримали: Анастасія Чуприна, Катерина Тригубчук, Богдан Бутович, Артем Лук’яненко, Дмитро Стригун, Андрій Куліков, Дмитро Рибець, Таміла Назаренко, Сабріна Ревега, Денис Захарченко, Ангеліна Ющенко, Юлія Сентіщева, Антон Березін, Юлія Гріненко, Ольга Шевчук, Євгенія Власенко, Богдан Артеменко, Ілля Калашник та Ярослав Білоусько.

Абсолютною кульмінацією цього блоку став виклик на сцену студентки, яка втілює сучасний дух української незламності.

«Наступну нагороду ми вручаємо з особливим трепетом, неймовірною гордістю та вдячністю. Це студентка факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології й водночас боєць добровольчого формування територіальної громади, яка зі зброєю захищає наш спокій і безпеку. Під ваші оплески нагороджується захисниця Катерина Олександрівна Канівець!», – оголосив ведучий. Зала вітала мужню дівчину шквалом вдячних оплесків.

Фінальним мистецьким акордом свята стала відома пісня «Родина», яку потужно і душевно виконала випускниця університету Ганна Мельник, отримавши після цього ректорську Подяку за збереження мистецьких традицій.

Підсумовуючи цей емоційний багатогодинний марафон вітань і нагород, ведучий виголосив завершальні слова.

«40 років натхненної праці, великих перемог, сміливих рішень і тисяч людських історій. У цих сорока роках – мудрість наших учителів, нестримна енергія студентства, сила випускників, щира підтримка друзів і непохитна віра в Україну. Ми – єдина, велика й незламна сковородинівська родина. Ми дбайливо бережемо своє минуле, гідно творимо сьогодення і впевнено крокуємо в майбутнє. З сорокаріччям, рідний Університете Григорія Сковороди в Переяславі! Слава Україні!», – з гордістю резюмував Олександр Молоткін, а зала одноголосно, єдиним потужним подихом відповіла – «Героям слава!».

Після завершення офіційних урочистостей в актовій залі, ювілейні заходи перемістилися до університетської їдальні, де відбувся теплий благодійний обід під символічною назвою «УГСП єднає серця». Під вишуканий музичний супровід гурту «Sunshine Band» тут зібралися керівники структурних підрозділів, представники бізнесу, роботодавці та меценати. Проте зустріч мала не лише святковий, а й глибоко практичний, волонтерський вимір. Як зазначив відкриваючи захід ведучий, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Максим Левченко, 40-річна історія університету – це передусім люди, а відтак благодійний обід мав особливу мету – об’єднати зусилля задля підтримки сковородинівців, які просто зараз зі зброєю в руках боронять Україну на нагальні потреби їх підрозділів.

Важливою частиною заходу стало вшанування тих, хто роками підставляє плече підтримки альма-матер. З вітальним словом до присутніх звернувся ректор Віталій Коцур, який подякував партнерам за багаторічну синергію та анонсував створення потужної Асоціації роботодавців та стейкхолдерів.

Під час неформального спілкування очільник університету особисто вручив Подяки представникам десяткам підприємців, представникам логістичних, банківських, будівельних, культурно-наукових та аграрних компаній краю.

«Сила університету вимірюється не лише науковими здобутками, а й кількістю надійних друзів, які готові об’єднуватися заради розвитку громад та України», – лунало зі сцени під час нагородження партнерів, без яких неможливо уявити сучасний розвиток закладу.

Варто додати, що на адресу університету надійшло кілька десятків текстових вітань відеозвернень, зокрема від закордонних партнерів які не змогли особисто завітати на свято зважаючи на виклики війни – усі вітання ми ретельно зберігаємо, поділимося їх змістом та подякуємо за них у окремій публікації нашого сайту, яка вийде завтра.

Благодійна складова вечора стала логічним продовженням флагманської університетської ініціативи «Сродний збір». Цей проєкт, що міцно спирається на сковородинівську філософію сродної праці, вже давно перетворив академічне волонтерство на системний рух. Як розповіли гостям, завдяки згуртованості студентів, системним відрахуванням від зарплат викладачів та попереднім акціям, університетській спільноті вже вдалося акумулювати понад пів мільйона  гривень на дрони, системи РЕБ та медицину. Цього вечора кожен присутній міг зробити свій внесок у нову амбітну ціль, просто відсканувавши QR-код на великому екрані або вкинувши готівку до спеціальної військової валізки.

Справжнім емоційним ядром зустрічі став благодійний аукціон, який надзвичайно динамічно та майстерно провів модератор, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Максим Левченко.

Гості заходу з неймовірним азартом змагалися за унікальні лоти, поділені на три концептуальні блоки. Серед університетських цікавинок розігрували картини ручної роботи від викладачів Людмили Ісак (чотири її картини було продано за 26 500 гривень) та Романа Мотузка (його авторську картину продали за 20 500 гривень), а також університетську медаль «Григорій Сковорода» у гранітній оздобі (5500 гривень), «Сковородинівські щорічники» (4500 та 4000 гривень) та примірники праці колективної монографії «Вічно сучасний: життя, філософська, педагогічна та літературна творчість Григорія Сковороди» (4500 і 5000 гривень).

Військовий блок вражав своїм суворим символізмом: з-під «молотка» пішли уламки збитого ворожого «Шахеда» (два уламки продали на суму 2600 гривень), мистецьки оздоблена волонтерами відстріляна гільза від 3-ї окремої штурмової бригади (продали за 20 000 гривень), бойова хоругва (9500 гривень) та ексклюзивне ігристе вино бахмутського розливу 2020 року (5000 гривень). Більшість із цих лотів для аукціону надав факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій, а сумарна вартість лотів була більшою за 40 000 гривень.

Не менший ажіотаж викликали й зіркові лоти від відомих випускників закладу, серед яких – чашка від реп-виконавиці alyona alyona, волейбольний м’яч із підписами збірної з пляжного футболу (6500 гривень), ігрові футболки зірок українського футболу – випускників закладу Анатолія Трубіна та Андрія Луніна які пішли за 11 000 та 9000 гривень відповідно. Спортивними лотами для аукціону завдячуємо декану факультету фізичної культури, спорту і здоров’я Віктору Куйбіді та ректору Віталію Коцуру.

Під гучний стукіт аукціонного молотка та фінальні живі акорди від «Sunshine Band» організатори підбили перші, але надзвичайно надихаючі підсумки вечора. Завдяки щедрості сковородинівців, меценатів і шаленому азарту під час торгів, у перший день відзначення, зокрема в рамках благодійного аукціону, вдалося зібрати вражаючу суму – 159 364 гривні 27 копійок.

«Сьогодні Університет Григорія Сковороди в Переяславі ще раз довів, що його найбільша сила – у людях. Благодійний обід не завершує нашу спільну справу, збір триватиме протягом всього ювілейного року і буде покликаний оперативно закривати потреби сковородинівців», – підсумував ведучий, подякувавши кожному, хто своїм внеском наближає нашу спільну та найголовнішу Перемогу.

Усі світлини за 26 червня 2026 року фотографиня університету Ірина Середа зібрала у галереї: https://8623-irina.gallera.io/26062026-6

Перший день відзначення УГСП свого 40-річчя поступово добіг свого завершення, проте велична історія університету триває – впевнені, що попереду на заклад чекають нові наукові вершини, нові покоління професіоналів та найочікуваніша, спільна для всіх українців Перемога.