Спершу ведуча заходу, колишня керівниця студентського бюро університету Вікторія Власюк ознайомила учасників та глядачів з правилами гри та подякувала адміністрації університету та профспілковому комітету за сприяння у її проведенні.

Гра складалася з двох раундів та фіналу, в кожному з яких гравці могли заробити певну кількість балів. Перший з них мав назву «Кнопка» –  тут кожна підгрупа команд слухала мелодії пісень. Яка з них першою здогадувалася що ж це за композиція та натискала кнопку швидше від суперників та й мала змогу відповісти. Бал зараховувався у разі надання відповіді, що містила вірну назву виконавця та композиції. У разі помилки, бал переходив команді суперників. За кожну правильну відповідь учасники отримували 1 бал, раунд тривав до тієї миті, поки одна з команд не набрала 5 балів. Після першого раунду гру покинуло одразу 4 команди (факультету української та іноземної філології, факультету фінансово-економічної та професійної освіти, факультету технологічної і математичної освіти та факультету природничої освіти), що не вийшли переможцями зі своїх підгруп.

Другий раунд складався з двох  етапів. Перший з них відбувався під гаслом «Вгадай назву» – тут один учасник з кожної команди на вибір ведучого одягав навушники та, почувши композицію, за допомогою жестів намагався пояснити її назву та виконавця своїй команді. На виконання завдання кожна команда мала 90 секунд. Перемагали ті, хто впорався швидше – отримували по три бали.

Другий етап мав назву «5 слів» – на екрані для кожної команди по черзі з’являлися по 5 закритих слів. За кожне не відкрите слово учасники могли отримати +1 бал. По закінченню цього раунду вибуло ще дві команди – факультету фізичної культури, спорту і здоров’я та факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій, котрі набрали найменше балів у своїх підгрупах.

У фіналі все було просто – командам факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології та соціально-психологічного факультету необхідно було вгадати пісню по емоджі, але, що важливо, зашифрованою була не назва, а якийсь рядок із пісні. Бал зараховувався тільки тоді, коли гравці правильно вказували назву композиції та її виконавця. Право називати мав той,  хто першим натисне кнопку, а всього було 15 пісень.

Уже втретє в історії конкурсу перемогу здобула команда факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології.

Захід був реалізований за сприянням студентського бюро соціально-гуманітарного відділу та Студентської Ради Університету Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис В УГСП вкотре визначили переможців міжфакультетського батлу «Музичний крокодил»: пісні нові, переможці незмінні спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Наша випускниця, яка за роки після випуску стала справжнім феноменом сучасної української музики, поділилася спогадами про своє буремне студентське життя, наснажила енергією та мотивацією, відверто ділилася секретами шляху до успіху та сили наполегливості. Її візит став подією, яка точно надихнула усіх присутніх до того, що кожен із нас, безвідносно до освіти й бекграунду, може досягнути успіху, якщо справді вірить у свою справу. Але про все по черзі.

Варто зауважити, що Альона приїхала до альма-матер за пів години до зустрічі, і одразу ж було видно що сюди приїхала справді «своя людина» – з перших же хвилин побігла до «чорного входу» у актову залу, де неодноразово грала за Кубки університету з КВН, а потім у бібліотеку, де на неї наринули перші спогади про студентські роки: розпитувала чим нині живе заклад, цікавилася чи працюють тут ще ті, хто її навчав, згадала традиції та фішки закладу. Час за хорошою розмовою летів надшвидко, проте слід було поспішати до конференц-залу імені Василя Сухомлинського, де вже зібралося понад сотню охочих поспілкуватися із зірковою випускницею. Перед тим, за традицією закладу, розписалася на дверях офісу Наукового товариства студентів, аспірантів та молодих вчених та у залі інформаційних технологій «Чумацький шлях», чим на довгі роки закарбувала свою присутність у сковородинівському просторі.

Сковородинівська родина привітала Альону шквалом щирих оплесків, а коли та розмістилася на своєму спікерському місці, ведучий провів перекличку – у залі знайшлося по десятку тих, хто навчався чи працював у закладі під час навчання Савраненко та тих,  хто був присутній на зустрічі під час її крайнього приїзду до, тоді ще, ПХДПУ імені Григорія Сковороди в Переяславі у 2019 році. Куди більше в залі було першокурсників та тих студентів, які давно мріяли про зустріч з відомою сковородинівкою. А мрії, як то кажуть, мають здатність збуватися.

Спершу, на правах господаря закладу, у рідних стінах Альону привітав ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур:

«Коли у нашому університеті відбуваються такі зустрічі, то це чудово як для нашої громадянської ідентичності, так і закладу в цілому – ми завжди раді бачити в його стінах наших випускників. Приємно, що зустрічі з Альоною вже стають традиційними. Приємно, що вона ніколи не забуває про свій рідний університет, гордо несе його ім’я в люди і, своєю творчістю і діяльністю, робить цей світ трішки кращим. Щиро раді тебе бачити!», – сказав Віталій Вікторович та подарував Альоні квіти.

Коли модератор запропонував alyona alyona поділитися її першими враженнями про заклад після кількох років розлуки, то вона сказала наступне:

«Мені подобається знати, що історія нашого університету триває, що тут продовжує навчатися молодь, тут з’являється багато ініціатив не лише для молоді, а й для українців в цілому. Зміни є, і зараз тут все трішки інакше ніж тоді, коли вчилася я. У мого факультету інша назва, і трішки сумно від зменшення державного замовлення яке зменшило потоки студентів. Але ж і світ змінюється, і дай Бог на краще. Треба бути відкритими до всього, і приймати усі ці зміни. Не плакати, що все не так як було вчора. Це робило покоління наших батьків і, ніби як, і нас до того привчало. Ми самі змінюємо цей світ, самі йдемо вперед. Треба з відкритим серцем і відкритими обіймами усе це приймати!», – розпочала Альона, і почала ділитися теплими спогадами про заклад. Каже, усі її одногрупники прийшли до альма-матер з великим бажанням змінювати світ і вчитися на психологів, мали свої амбіції.

«Був дуже активний потік, дуже нас підтримували старшокурсники. Мали окрему посвяту. Здобула тут дві освіти, одну з них очно – була тут постійно, ходила на всі пари, здобувала неповторний досвід. Студентські роки в моїй пам’яті – найкращі, і я щиро вважаю, що студентство це одна з найкращих соціалізацій. Навчатися дистанційно – це, можливо, про якийсь комфорт, про вибір і якусь інтровертичність. Але навчатися наживо, ходити на пари, будувати якісь соціальні зв’язки які дуже знадобляться в житті – це дуже важливо, бо тут ти здобуваєш друзів, які допоможуть тобі в житті. Ви молодці, що всі сюди прийшли і тут навчаєтесь – ви будете гризти той граніт науки, який гризли ми», – продовжила Савраненко.

Надалі зізналася, що ніхто не святий – бували моменти, коли її тричі хотіли вигнати з університету. Каже, у той час жила на сцені, і мала багато всіляких активностей які приходили й робили самі студенти, бо дуже того хотіли: хтось танцював, хтось співав, хтось грав на гітарі чи розповідав вірші.

«Ми прийшли з тих шкіл, де було багато активностей для молоді. Кожен з нас приніс цей досвід сюди і ми самі проявляли ініціативи – ходили, просили, брали дозволи і клянчили. Мали гурток гімнастики, який започаткували. І хай воно проіснувало три місяці, і далі ми пішли в «Студент» гуляти. Ініціативність з нас перла, і це був супер великий і класний досвід. Тут не обрубують крила, а навпаки – додають пір’їнок і показують як ці крила розправляти і ними керувати. Словом, молодці що ви теж тут!»

Надалі присутні подивилися відео про студентські роки alyona alyona, яке, заручившись допомогою одногрупників та викладачів Альони, змонтували у відділі інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю. На відео Альона відрефлексувала ще однією порцією спогадів про студентські роки – про наукові конференції, поїздки у оперу та, навіть, на зйомки проєкту «Танцюють всі!» від телеканалу СТБ. Каже, пізніше це допомогло їй в житті, коли вона стала відомою та почала брати участь у телепроєктах.

Згадала й про роки життя на квартирах мікрорайону «Підварки» та біля Критого ринку, а також півтора року в кімнатах шостого поверху гуртожитку №2 університету. «Слова «хрін» на стінах не писала, тараканів по собі не лишила. І так, ми мали комендантську годину ще до того, як це стало мейн-стрімом», – кепкує.

Надалі, відповідаючи на одне з питань, зауважила, що вона проти панібратства. Вважає, що кожен з присутніх повинен пройти свій шлях і отримати свій незалежний досвід, набити свої «коліна», і зрозуміти, чого вартує шлях бути публічною людиною. Каже, тенденцію «порішати» треба лишити десь у 90-х. Нині є ТікТок, де аудиторія може витягнути когось нагору і вирізнити талант від не таланту.

«Тільки людина яка працює отримує дуже багато. Бо будь-який успіх, зокрема мій, це про 90% роботи і 10% таланту. Навіть виступаючи тут, у актовому залі, я взагалі не мріяла про якусь кар’єру співачки чи бути на великій сцені. Це було лише хобі. Я будувала успішну кар’єру вихователя, а у 27 років вже була директором дитячого садочка, пройшовши чималий шлях. Треба робити не для того, аби хтось оцінив. Робіть для людей й робіть для себе так, аби це приносило вам щастя. Не думайте одразу ж про гроші, славу і репости. Думайте, що своїми діями і вчинками ви можете віддати людям – вони це оцінюють і бачать. Будьте щирими, але, водночас, не намагайтесь комусь догодити. Успіху сягає лише той, хто не чекає аби його похвалили. Ви віддаєте і отримуєте набагато більше – це простий закон природи»

Звісно ж, сковородинівці не могли не поцікавитися у Альони про її враження від цьогорічного «Євробачення», у якому вона брала участь.

«Цей дуже великий міжнародний конкурс, який, мені здалося, дуже політичний, хоч і кажуть що ні. Цьогоріч був стик двох воєн, і було дуже складно бути там, де за будь-що політичне намагаються тебе дискваліфікувати, чи заклеїти якийсь напис. Зважаючи, що у тій же Австрії донатити на зброю – це табу, ми намагалися все рівно якось нагадати про війну в Україні – говорили про зруйновані доми і ключі від фантомного дому. Ми потрапили в серця, бо для європейців втратити дім – це втратити все. А для нас це, на жаль, буденність. Хотіли привернути увагу, і нам це вдалося. Поїздка у Європу навчила мислити не локально, а глобально. Ще глобальніше ніж думала до того, бо на тебе дивляться 160 000 000 людей і бачать, що ти їм транслюєш. Ми йшли робити свою роботу, і деякі рухи мали стати автоматизованими, хоч це мені не притаманно. Хотілося жіночу енергію українки в умовах війни виплеснути у слова, у рухи, показати тих, кого я репрезентую. Усю цю силу відправляла так, аби нас почули і до нас дослухатися», –  каже alyona alyona та додає, що вони з Джері Хейл розуміли, що першого місця не буде, бо лише нещодавно українці його отримували. Дуже щаслива, що їм вдалося привезти третє місце й вважає, що це відкриває на конкурс шлях для нових виконавців. Зауважила, що попри очікування світу пісня була не про війну, а про войовничу енергію жінки і її сильний дух. Обидві виконавиці показали, що українці це не лише про біль, а й про незалежність і вокальну силу.

Надалі одна з присутніх знову запропонувала повернутися у студентські роки в ПХДПУ імені Григорія Сковороди. Альона Альона згадала про пари з економічної теорії, завдяки перездачі яких витягла на стипендію. Уточнила, що всі курсові й дипломні роботи теж писала сама, чесно проводила для них експерименти їздячи у рідну Баришівку. Ніколи не була старостою, з третього разу виборола Кубок університету з КВК. Згадує, що за час її навчання тут кілька разів змінилася система оцінювання навчання – вона була свідком появи в альма-матер кредитно-модульної системи, була серед перших хто здавав зовнішнє незалежне оцінювання. Каже, досі зберігає контакт з одногрупниками у Viber-чаті – мали з ними вже дві зустрічі навіть не у ювілейні дати, є кумою друга-сковородинівця з паралельного потоку.

Коли Альону Савраненко запитали, як з директорки садочка вона стала реп-зіркою, то вона зауважила, що все відбулося системою спроб і помилок:

«Ми не мали наставників, нас ніхто не продюсував і не допомагав. Читаю реп з 12 років. Я рада, що допомагаю людям, але не рада, що хобі стало моєю роботою. Буквально на початку цього року мала від того велике вигорання. Пізніше розкажу про це в соціальних мережах. Коли ви стаєте на якийсь шлях, то головне розуміти, для чого це вам треба. Приміром, я хотіла аби люди «плюс сайз» були такими як всі, бо це звичайні люди. Хотіла показати що жінка може не лише готувати борщ, а й читати реп чи бути в будь-якій іншій професії. Я виписала собі десь п’ять таких «хочу», і вони здійснилися вже десь за чотири роки.  Усе здійснюється, якщо ти до чогось йдеш. Коли це вдається, ставиш собі нові цілі. Ще потрібно не соромитися своїх проявів і бути різною. Люди бачать цю свободу і тягнуться до тебе. Боялася перші 10 концертів, а потім прийшов досвід»

Надалі Альону запитували як вона справляється з критикою і хейтом, зокрема знецінюванням, а також про знайомство з Джері Хейл і те, як після повномасштабного вторгнення поєдналася їх творчість, з’явилися дуети з іноземними виконавцями.

Завершуючи зустріч, Альона зауважила те, як змінився дискурс розмов в університеті – якщо в 2019 році вона більше говорила зі сковородинівцями про шоу-бізнес й появу ТікТок, то нині поринули більше у студентські роки. «А що буде, ще через п’ять років? Мабуть, приїду вже з двома дітьми», – чи то пожартувала чи то заявила про плани Савраненко. На цьому офіційна зустріч закінчилася, і її організатори перейшли до приємних митей обдарування гості – на згадку вона отримала картину від майстрів-образотворців університету та тепленьке худі з UHSP.SHOP що буде зігрівати Альону цієї зими та ще довго нагадуватиме про цю щиру, родинну зустріч.

Ще пів години віддали на теплі обійми, автографи й спільні фото, інтерактиви з присутніми біля Сковороди, якими ще більше зарясніють соцмережі після того, як ви побачите фантастичний фотозвіт із зустрічі, який підготувала для вас фотографиня університету Ірина Середа – знайдете його за посиланням: https://fex.net/ru/s/4zc6cva.

Зустріч було організовано у форматі проєкту «Клуб випускників університету», який от вже кілька років поспіль втілює Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених й Відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю. Незабаром продовжимо.

Запис «Будьте щирими, але, водночас, не намагайтесь комусь догодити»: до рідної альма-матер вперше за п’ять років завітала українська реп-діва, випускниця alyona alyona спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис У «Клуб випусників університету» завітає українська реп-діва alyona alyona спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Презентовано першу сольну пісню та кліп випускниці університету Ганни Ляч «Місячне сяйво»: де слухати та дивитися спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.