Що тримає людину після втрати? Що допомагає вставати знову і знову – попри біль, втому, темряву?

У сьогоднішньому інтерв’ю Юрій Ващенко – фахівець Центру ветеранського розвитку Університету Григорія Сковороди в Переяславі, ветерана, майстер спорту з боксу розповідає про силу волі як тиху, щоденну силу, що рятує життя.

Це розмова про гідність, про підтримку, про те, що відновлення – не шлях героїзму, а шлях вибору. Про людей, які надихають не словами, а своєю присутністю. І про те, чому справжня реабілітація починається не в лікарні, а там, де тебе бачать і чують.

Юрію, у вашій роботі ви постійно стикаєтесь із людьми, які пережили важкі травми. На вашу думку, що таке сила волі в контексті відновлення?

Сила волі – це не про те, щоб одразу стати сильним. Це про вибір кожного дня – вставати, говорити, дихати, не здаватися. Вона проявляється у дрібницях: коли людина після травми сама знову береться за ложку, коли дозволяє собі піти на вулицю, довіритись іншому. Це кроки, які ніхто не бачить, але саме вони творять відновлення.

Чи є різниця між психологічною та фізичною реабілітацією? Як сила волі проявляється в кожній з них?

Різниця є, але одна без іншої не працює. Тіло і психіка, як дві руки: обидві мають бути включені. Після фізичної травми дуже важливо не тільки навчитися ходити чи рухати руками, а й повірити, що життя все ще має сенс. Сила волі допомагає знову повірити в себе, прийняти нову реальність, не втратити гідність.

Ви працюєте з ветеранами. У чому сила цих людей?

Їхня сила не в тому, що вони ніколи не бояться. А в тому, що навчилися не зупинятись навіть у страху. Багато з них повертаються не лише зі шрамами, а й із втратою частини себе – буквальної чи символічної. Але попри це, вони приходять до нас, говорять, допомагають іншим. Це для мене і є справжнє обличчя сили волі.

Як громада може підтримати силу волі у тих, хто відновлюється після травми?

Найголовніше – не удавати, що нічого не сталося. Людина має право бути вразливою, мати важкі дні. Але поруч має бути хтось, хто скаже: «Я бачу тебе. Я з тобою». Це може бути друг, психолог, волонтер. Сила волі зростає там, де є підтримка, а не тиск.

Яку роль у цьому відіграє Центр ветеранського розвитку?

Ми створюємо не просто кабінет допомоги. Ми створюємо простір, де людина може бути собою. У нас немає «правильних» історій – у кожного свій шлях. Але головне, що ніхто не проходить його сам. Ми підтримуємо фізичну реабілітацію, організовуємо психоемоційні зустрічі, даємо можливість включитись у життя громади.

Що ви сказали б людині, яка втрачає надію після психологічної чи фізичної травми?

Скажу чесно: ти маєш право бути слабким. Але прошу не залишайся в цьому надовго. Шукай людей, які витримають твою тишу. Дай собі дозвіл рухатись у своєму темпі. І головне – не порівнюй себе з іншими. Твоя воля у твоєму темпі, не в чужому.

Слідкуйте за серією на нашому сайті, сторінках УГСП в соцмережах та у спільноті Центру ветеранського розвитку у Facebook. Нові розмови виходитимуть щотижня – у вівторок та четвер.