Запис Незабутні імена: березневі дати пам’яті про героїв-сковородинівців, які загинули на війні спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

20 лютого 2026 року о 16:00 в аудиторії 114 (Центр інноваційного навчання та трансферу технологій «Innovation Training & Tech Transfer Center») Університету Григорія Сковороди в Переяславі відбувся «Відкритий діалог» – зустріч сковородинівців з ветеранами російсько-української війни, що стала платформою для обміну досвідом між університетською спільнотою, фахівцями та безпосередніми учасниками ветеранського руху.

Захід зібрав ключових стейкхолдерів: ректора університету, доктора історичних наук, професора Віталія Коцура; фахівчинь з супроводу ветеранів у Переяславській громаді Юлію Мурзаєву та Людмилу Шинкар, представників Центру ветеранського розвитку університету Тетяну Кузьменко, Ірину Вариводу та Анатолія Мазченка, Юрія Ващенка, представника Платформи Громадської Підтримки, керівника клубу ветеранів Переяслава Богдана Бутовича та близько десятка ветеранів російсько-української війни. Обговорення супроводжувалося презентацією, яка висвітлювала ключові напрямки: освітню траєкторію, професійну адаптацію, психосоціальну та реабілітаційну підтримку.

Ректор Віталій Коцур у зверненні до учасників зустрічі підкреслив пріоритетність освітнього напрямку для університету, який працює з ветеранами ще з часів АТО/ООС. Він наголосив, що університет бачить своєю головною роллю саме освіту та професійну адаптацію ветеранів. Пояснив, що багато захисників після повернення стикаються з проблемою: їхній попередній досвід не підтверджений дипломом, або через поранення стара робота вже не є можливою. Відтак, УГСП активно допомагає з перекваліфікацією, співпрацює з  Київським обласним центром зайнятості та його Бориспільською філією, Міністерством ветеранів.

Віталій Вікторович пишається, що Центр ветеранського розвитку, який з’явився в УГСП, був першим на Київщині. Принагідно, поділився планами щодо відкриття в закладі нової освітньої програми з підготовки реабілітологів – на його переконання, такі спеціалісти знадобляться країні на десятиліття вперед. Наостанок промови підкреслив, що спільним обов’язком всіх українців є не залишати наодинці з собою ветеранів, членів їх родин та тих, хто втратив близьких на війні.

Надалі керівниця Центру ветеранського розвитку Тетяна Кузьменко ретельніше розповіла про цей структурний підрозділ університету, окреслила напрямки його роботи.

«Центр ветеранського розвитку є спільним проєктом Міністерства у справах ветеранів України та Міністерства освіти і науки України. Його основна базова функція — це освітні послуги. Тобто усі фахівці, які в нас працюють, проводять курси підвищення кваліфікації або перекваліфікації за різними напрямами. Також це підготовка фахівців із супроводу ветеранів — наразі ми підготували вже понад 150 осіб, які працюють у різних куточках нашої Батьківщини. Паралельно ми проводимо курси для фахівців соціономічного типу: психологів, психотерапевтів, соціальних працівників та інших фахівців, що стають частиною системи психосоціальної реабілітації в Україні. Важливими послугами нашого центру є психологічна підтримка та практика фізичного оздоровлення». – ознайомила присутніх Тетяна Миколаївна.

У продовження розмови фахівець Центру ветеранського розвитку, клінічний психолог, травмотерапевт, коуч Ірина Варивода розповіла про величезний досвід роботи з ветеранів ще з 2014 року. Вона щиро переконана: звертатися до психолога – це нормально, і соромитися тут нічого.

«Я розумію ваш біль і добре усвідомлюю, наскільки гострою сьогодні є потреба у фаховій допомозі. Ми готові бути поруч на кожному етапі вашого відновлення: від індивідуального консультування та глибинної роботи з бойовою травмою до організації груп підтримки, де кожен зможе відчути, що він не один. Наш пріоритет – це не лише допомога вам, а й турбота про ваших рідних, адже родина – це ваш головний тил. Двері Центру ветеранського розвитку завжди відкриті для вас: тут ви знайдете не просто фахівців, а простір розуміння, безпеки та реальної підтримки» – щиро звернулася до ветеранів Ірина Василівна.

Надалі слово мав фахівець Центру ветеранського розвитку, експерт з питань оздоровчої діяльності Анатолій Мазченко, який має практичний досвід роботи з пораненими в шпиталі.

«Спираючись на мій досвід роботи з пораненими в умовах шпиталю, я чітко розумію, наскільки критично важливим є правильний підхід до відновлення організму. Саме тому на базі нашого Центру ветеранського розвитку ми створили спеціально організований простір, адаптований для проведення оздоровчих практик. Це не просто приміщення, а середовище, де кожен елемент сприяє стабілізації стану. Я особисто модерую ці оздоровчі заняття, підбираючи методики, які допомагають ветеранам віднайти фізичний баланс та внутрішній ресурс. Запрошую кожного спробувати ці практики, адже професійний супровід та комфортні умови – це запорука ефективного відновлення», – запропонував Анатолій Євгенійович.

Навзаєм, ветерани російсько-української війни ділилися власними історіями та досвідом побратимів, які не можуть впоратися з психічним станом після контузій і важких поранень, подекуди мають труднощі з працевлаштуванням, брак доступу до якісної реабілітації та потребу у відвідуванні культурних заходів для ветеранів, сімей загиблих чи зниклих безвісти. Навзаєм висловлювалися й пропозиції частіше зустрічатися з представниками реабілітаційних центрів, створити базу перевірених фахівців, доробити спортивні майданчики під потреби людей з інвалідністю, розвивати спорт, арт-терапію тощо.

«Для мене це дуже важливо. І насправді, дуже важко… Я теж втратив на війні друзів – і не одного. А скільки наших студентів, тих хлопців і дівчат, яких я тут учив, пішли воювати – багатьох з них вже немає серед нас. Тому допомагати вам і родинам військових – це наш спільний обов’язок.  Працювати так, щоб жоден ветеран не залишився сам. Дбати про тих, в кого війна забрала найдорожче – рідних, близьких», – поділився наостанок ректор Віталій Коцур.

Наостанок зустрічі усі її охочі учасники відвідали університетський «Екопростір збереження та відновлення фізичного і ментального здоров’я», зокрема Центр ветеранського розвитку, артерапевтичний простір «Майстерня сили» та Центр психосоціальної підтримки та реабілітації «Резильєнс», інші локації закладу які здатні сприяти фізичному та ментальному відновленню ветеранів.

Цей діалог – крок до сильнішого ветеранського руху, де УГСП стає не просто закладом, а справжнім хабом підтримки. Закликаємо ветеранів та членів родин військовослужбовців звертатися до Центру ветеранського розвитку. Разом ми переможемо не лише на фронті, а й у тилу.

Запис В УГСП відбувся «Відкритий діалог» з ветеранами російсько-української війни: що пропонує заклад захисникам для фізичної реабілітації та ментального повернення спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Перед початком зібрання присутні мали змогу переглянути виставку, поділену на дві частини – традиційну підготовану музейника (яка з року в рік експонувалася в стінах університету з 2014 року – прим.авт.) і її доповнення, напрацьовані вже спільно з командою університету. Серед іншого тут є і речі, привезені студентами-захисниками і студентками-захисницями України, багато з яких уже загинули: зокрема уламки КАБ-ів, хвостовики, тубуси, гільзи, уламки, казанки, каски, амуніція, трофеї, бойові стяги, шеврони і пам’ятні світлини, книги, карти, гасла тощо.

Як розповіла пресслужбі університету музейниця та кураторка експозиції Наталія Заїка, ідея завжди була одна – висвітлити участь переяславців у визвольній боротьбі українського народу. Починаючи від Української революції 1917-1921 років – саме того часу, коли 22 січня 1919-го проголосили Акт Злуки. Перші такі виставки приурочувалися до Дня Соборності. І не випадково, адже на Майдані 2013-2014 років саме до цієї дати відбулися перші розстріли. Експозиція показує всі етапи визвольної боротьби переяславців: від Революції 1917–1921 років до сьогоднішнього дня. Тут світлини, автентичні речі, костюми, каски, вивіски – усе, що розповідає про наших героїв. На манекені – збірний образ переяславських майданівців – ректора Віталія Коцура, майданівця Ярослава Потапенка, колишнього мера Тараса Костіна. Є й футболка, яку приніс один із хлопців на початку війни – на ній залишилася кров пораненого побратима. Він переносив його, і ця майка стала свідченням тих перших днів. Центральна частина присвячена сьогоденню – роботі Добровольчого формування територіальної громади. Це вже не просто речі – це історія, написана кров’ю й життями.

«Усе автентичне. Кожна річ, кожна фотографія – це доказ, що переяславці завжди були в авангарді боротьби за Україну. Від Української революції через Майдан до нинішнього фронту – ми продовжуємо один ланцюг. І ця експозиція – не просто виставка. Це жива пам’ять, яка нагадує: ми не здаємося», – додає Наталія Любомирівна.

Захід розпочався з «Маршу українських націоналістів» у виконанні соліста вокального ансамблю «Сузір’я» Артема Логвинюка – потужного, бойового гімну ОУН, який задав тон усьому зібранню. За ним пролунав Державний Гімн України, після чого модератор зустрічі, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін оголосив хвилину мовчання в пам’ять про загиблих за незалежність і соборність України у горнилі всіх етапів української національно-визвольної боротьби.

З вітальним словом до присутніх звернувся ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор, активний учасник Революції Гідності, один з організаторів Переяславської сотні самооборони імені Тараса Трясила Віталій Коцур. Він привітав учасників заходу як колег, друзів і побратимів, поділившись особистим шляхом осмислення суспільних трансформацій – від романтичного сприйняття змін у студентські роки в період Помаранчевої революції до глибокого, свідомого усвідомлення під час Революції Гідності.

Як історик і викладач, Віталій Вікторович наголосив, що з віком приходить чіткіше розуміння принципів і цінностей, які мають визначати особисту та суспільну позицію:

«Україноцентризм, людиноцентризм, любов до Батьківщини, патріотизм – це те, що тримає нас на цій землі та визначає наш внесок у розвиток суспільства. Україна є європейською нацією, остаточно сформованою протягом останнього століття, попри тисячоліття різноманітних впливів. Це підтверджується й моїми численними контактами з колегами з інших країн. Революцію на граніті, Помаранчеву революцію та Революцію Гідності варто розглядати як єдиний історичний ланцюг, що формує наше майбутнє. Незалежність 1991 року була подарунком історії, тоді як справжню незалежність ми виборюємо з 2014 року, протистоячи загарбницькому, варварському режиму, який заперечує людиноцентризм і права людини. Ми тримаємося і докладаємо максимум зусиль для перемоги. Героям слава!», – підкреслив Віталій Коцур.

Завершуючи виступ, ректор побажав усім безпеки, ментального здоров’я та здатності знаходити джерела внутрішньої енергії в непрості часи. Також він запросив присутніх активно наповнювати виставку спільними смислами та баченням, перетворюючи її на ще потужніший простір освіти, пам’яті та діалогу.

Надалі вітальне слово мав депутат Київської обласної ради Віктор Шеремета, який відіграв ключову роль у створенні першого екіпажу ППО в лавах Переяславського добровольчого формування територіальної громади – появі першої автівки яку бійці назвали «Геркулес»:

«Ми сьогодні творимо історію – і кожен із вас безпосередньо до цього причетний. Багато наших побратимів ми вже втратили в цій боротьбі. Але боротьби без втрат не буває. І перемога буде за нами – тому що ми віримо, і досягаємо цього.

Слава Богу, я був причетний до всіх новітніх українських революцій, але хотів би наголосити один нюанс: відбулася Помаранчева революція – і багато людей розчарувалися, що їх надії не виправдалися. А я задоволений. Бо ми вибороли свободу. Хай ми дещо втратили, але наші досягнення не варто намагатися нівелювати. Якщо говорити про економіку: після Помаранчевої революції темпи економічного розвитку України були на рівні східноазіатських країн – Китай, Тайвань. Приріст ВВП на рік складав 5–7% і більше. І саме це спонукало нашого повноцінного ворога нас придушувати. Вони побачили: якщо ми такими темпами розвиватимемося, маючи менші ресурси, то що буде з Росією, яка має колосальні ресурси, а люди живуть зовсім не так? Це для них стало червоною ганчіркою.

Після 2005 року в Україну заслали величезну кількість агентури – вона, на жаль, і сьогодні працює. Частину знищують, уярмлюють, але машина продовжує діяти. Уся їхня система спрямована на те, щоб придавити, знищити Україну. Ця війна жахлива, і вона триває, – триває, бо для росіян Україна є основною кісткою в горлі, яка не дає розвитку російському імперіалізму. Закликаю вас Тримаємо стрій і вперед – до перемоги», – підкреслив Віктор Васильович та закликав присутніх не падати духом, тримати стрій, демонструвати, що ми впевнено йдемо до перемоги. Бо, на його думку, тільки-но ми станемо чи ляжемо – ворог ще більше натисне.

Завідувач науково-дослідного відділу «Археологія» НІЕЗ «Переяслав» Олександр Колибенко, якого було запрошено до слова наступним, висловив переконання, що такі виставки, як сьогоднішня, – це не просто експозиція матеріалів певної історичної доби, не показ зброї чи інших речей.

«Це виставка, яка має показати, що український народ, на відміну від тих самих росіян, є творцем своєї історії. Він будує власну історію своїми руками – не зважаючи на жодних ворогів, на жодні складнощі й проблеми, які ця історія від нас вимагає. Тому ця виставка присвячена саме творчій історії нашого народу», – зазначив Олександр Володимирович та передав слово співробітнику НІЕЗ «Переяслав», майору Збройних Сил України Дмитру Тетері:

«Я вітаю всіх зі святом – Днем Соборності. Також передаю вітання від своїх побратимів, які тримають не тільки небо, а й землю. Вони є справжніми титанами. Я впевнений, що вони зроблять усе, щоб ми вийшли з цієї кривавої війни, яку проти нас веде рашистська держава, з честю, з гідністю і з перемогою. Сьогодні хочу подякувати всім, хто долучився до цього заходу, до створення цієї виставки. Вона в першу чергу говорить про те, що ми пам’ятаємо всіх українських героїв, які поклали душу й тіло за нашу свободу, за соборну українську державу.

Кожен із нас, я думаю, і надалі робитиме все, щоб мати міцну європейську країну в центрі Європи – бо іншого шляху в нас просто немає. Наша нація сьогодні доводить своїми справами, своїми жертвами, що ми достойні кращого життя. І та нація, яка бореться за свою свободу, – вона не може не перемогти.

Дякую, що кожен із вас виконує свій обов’язок на своєму місці. Війна сьогодні йде не тільки на лінії бойового зіткнення – вона йде й у тилу, на ідеологічному фронті. І цей фронт не менш важливий, ніж той, що розгортається на східних кордонах України. Вдячний від душі, від серця, абсолютно щиро. Слава Україні!», – ствердив Дмитро Адольфович.

Командир Добровольчого формування Переяславської громади №2 Олег Ворошиловський, найперше, подякував присутнім у залі Віталію Вікторовичу та Віктору Васильовичу за повсякчасну допомогу та підтримку, привітав усіх присутніх та розповів про те, чим нині живе підрозділ:

«Ми – добровольці, яким держава має право надати виключно зброю й набої. Усе решта – форма, машини, приціли, дорогі оптичні системи – це ваша робота й ваші гроші. Нашими бійцями є переважно чоловіки, але останнім часом і вже два десятки дівчат маємо. Вони виконують таку роботу, що дай Боже кожному чоловікові: і паперова робота, і навігатори, і все інше. Коли звучить тривога, летять наші машини – уявіть собі, ми цілодобово на чергуванні. Попри примхи погоди та інші фактори. Понад півсотні «шахедів» уже збито нашим формуванням де-факто, більшість з них зараховано офіційно. За останні роки завдяки допомозі спонсорів ми повністю переозброєні. Це вже не той підрозділ, що був чотири роки тому з кулеметами «Максим». Сьогодні – серйозні «Браунінги», прицільні системи, реальна загроза для «шахедів». Якщо ви бачите карти прольотів, то можливо, помічаєте, що вони постійно доходять до Переяславщини, розділяються на групи й обминають її. Значить, ми щось робимо правильно. Слава Богу. Дякую вам. Слава Україні!», – зазначив Олег Віталійович.

Зібрання тривало, і у його другій частині звучали доповіді та роздуми про історичну спадщину, культурну боротьбу та сучасну волонтерську підтримку фронту. Блок промов розпочала фундаторка експозиції, старша наукова співробітниця НІЕЗ «Переяслав» Наталія Заїка, яка розповіла про її передісторію та сучасний поступ:

«Я просто щаслива. Дякую Богу, що ця виставка є – ми розгортаємо її вже 16-ий рік поспіль. Вдячні Університету Григорія Сковороди в Переяславі за те, що вона діє і наповнена вашою частиною. Наша історія продовжується: ми забираємо ці унікальні артефакти, показуємо їх, зберігаємо. Це наша відповідальність як наукових працівників. Ми живемо в час, коли все стрімко змінюється. Ми зібрали перші унікальні оригінальні експонати – передані побратимами з Помаранчевої революції, побратимами з Революції Гідності. Як усе формувалося – видно на цих світлинах. Сьогодні хочу дуже щиро подякувати моїм колегам, побратимам, науковцям, які завжди підтримують. Я – одна одиниця, а якщо є колектив, побратими – то єдність наша сила. Так воно і є. Нас не так багато, але на таких тримається вся Україна. Дякую нашим Збройним Силам. Дякую всім патріотам. Дякую, що робимо спільну справу. Перемога буде за нами. Слава Україні!», – зазначила Наталія Любомирівна та персонально подякувала кожному і кожній з сподвижників музейної справи.

Мав що сказати й старший науковий співробітник відділу «Музей «Заповіту» Т. Г. Шевченка» НІЕЗ «Переяслав» Станіслав Дембіцький:

«Україна у вогні. Україна на роздоріжжі. Україна у невеликій частині наших громадян – у розпачі, але більша частина, зціпивши зуби, зібравшись із силами й духом, вірить, що перемога буде за нами. Перед нами ворог – страшний, східний, споконвічний. Той, який поставив нас перед питанням, з якого тільки два виходи: або капітуляція і загибель нашого народу – не тільки держави, а саме народу, – або перемога і слава на вічні часи, вічне життя. Я впевнений, що наш народ вибере другий шлях. Наша боротьба має століття позаду. Те, що відбувається зараз, – це останній акорд століть боротьби українців за свою державу. Соборність, яку визначають сьогодні українці всього світу, – це почуття єдності. Проблема єдності нашої України, соборності – зараз дуже важлива. Боротьба триватиме далі. Якщо ми погодимося на капітуляцію – вона стане ще важчою. Треба боротися – ми переможемо. Я в цьому впевнений, як і ви всі. Перемога буде за нами. Слава Україні!», – лунало з вуст Станіслава Семеновича, надихаючи присутніх до подальшої боротьби.

Доктор педагогічних наук, професорка кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання факультету української та іноземної філології Ганна Токмань, яка є своєрідним прикладом цієї соборності: дитинство – в Херсоні, юність – в Запоріжжі, молодість – в Бердянську, нині окупованому:

«Завжди суспільство тримається на певних прошарках людей – не на робітниках, як говорили комуністи, не на селянстві, а на патріотичних і демократичних людях. Ось я свідок того, як люди робили екзистенційний вибір – і я його робила. Перший такий вибір – коло людей, спільників, побратимів і посестер. Це рухівці. Ми не знали, що здобуття незалежності в 91-му році буде безкровним. Ми знали, що до нас були репресовані всі, хто вставали за Україну. Перший голова Народного Руху в Переяславі Павло Колесник, перший голова «Просвіти», Товариства української мови в Переяславі Микола Корпанюк – ось одне коло. Потім коло Майданівців. Помаранчева революція, Революція Гідності. Ми робили екзистенційний вибір. І третє коло – це сьогоднішні воїни, захисники і захисниці України. Усі ці три кола єднає одне – екзистенційний вибір з ризиком для життя. Сьогодні вони воюють, сьогодні вони гинуть, сьогодні вони поранені, сьогодні вони інваліди війни – і ми на них молимося, як на святих. Серед багатьох достойних присутніх тут Дмитро Тетеря – представник усіх трьох кіл. Він і рухівець, він і майданівець, він і офіцер ЗСУ – пройшов шлях від лейтенанта до майора», – серед іншого зазначила Ганна Леонідівна та закінчила виступ поетичними рядками Павла Вишебаби «Ми билися як вовченята, найкращі з нас померли».

На зустріч завітала й волонтерка, співзасновниця ГО «Серця Переяславщини» Інна Марченко, яка поділилася своїми думками та зазначила, що війна для неї почалася з 2013 року, коли почався Майдан. АТО, потім повномасштабна війна – нині вона не розділяє ці роки, протягом яких вона з іншими людьми доброї волі займалася волонтерством.

«Дякую нашим людям, свідомим людям. Бо дуже багато людей ще сплять, не хочуть прокидатися, або чекають «кацапов», або просто їм байдуже, що буде далі з нашою Україною. Але я вдячна тим, хто все-таки підтримує, хто дбає про наших хлопців. І єдине, що нашим хлопцям треба, коли вони повертаються додому, – це просто повага до них. Бо зараз, як кажуть самі військові, нас просто зробили жебраками. Зарплата – халепа. З продуктами харчування: далі від фронту трохи легше, а безпосередньо хлопці, які виходять на бойові завдання, мають проблему з харчами. Тому я до всіх постійно звертаюся: нам потрібні продукти – те, що можна без води, без приготування, щоб вони могли просто поїсти. Ми постійно просимо машини, просимо ремонти для машин. Маємо плани з Віктором Шереметою щодо того, що ще придбати хлопцям для боротьби з ворожими дронами – ще один крок, щоб врятувати життя хлопцям.

Не знаю, багато чи мало ми зробили. Я просто порахувала по фотографіях, бо не особливо веду облік виїздів. Минулий рік – 27 виїздів. Половина з них – по два автомобілі, бо в один не влазило. Більша половина цих виїздів – безпосередньо в зону бойових дій. Туди, де не всі хочуть їхати навіть по БР-ках. Нам це подобається, тому що кожен раз, коли приїжджаєш до хлопців, навіть коли нічого не привозиш – вони просто раді бачити, що їх підтримують, що не забувають. Особливо наші переяславці. Вони кажуть – і переяславці, і інші хлопці: такого волонтерського руху, як у Переяславі та нашому районі, нема ніде. Ми реально круті. Тому я вдячна кожному, хто допомагає, хто робить цю справу», – зворушливо зазначила пані Інна та додала ще одне прохання: якщо бачите хлопців – просто підійдіть і обійміть їх. Для них це дуже-дуже важливо. Родинам, у яких загинули чоловіки, не треба казати «співчуваю» – просто підійдіть, обійміть, дайте частинку свого тепла цій родині.

Наостанок український кобзар, археолог, голова Переяслав-Хмельницького районного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка Микола Товкайло, який привітав присутніх зі святом та зазначив, що це важлива подія, адже з 1918 року, серед безлічі подій, протистоянь з комуністами, з усіма тими, хто намагався зберегти радянську владу в Україні, було дві видатні події, які однозначно рухали Україну до незалежності – Акт Злуки та відзначення 500-річчя козацтва у 1990 році. У обох приймали активну участь переяславці.

«Це був потужний сплеск, який дав українцям надію і силу», – ствердив Микола Тихонович та подякував присутнім за волю та те, що вони дійсно живуть з Україною в серці.

Варто зауважити, що нині відбувся лише рестарт експозиції, яку поступово наповнюватимуть новими експонатами та змістом – речами та історіями переяславців, сковородинівців у ЗСУ та добровольчих формуваннях, лекціями освітян і просвітян які розповідатимуть школярам та студентам й усім охочим про роль Переяславщини в державотворенні та обороні нашої Батьківщини.

Захід завершився в атмосфері спільних фото та спогадів у колі однодумців, побратимів та посестер і тихої, але твердої впевненості: соборність – це не минуле, яке вшановують раз на рік. Це щоденний вибір – бути разом, навіть коли доводиться ховатися під землею, навіть коли ворог намагається роз’єднати нас ракетами та пропагандою.

Запис «Соборна українська держава – вільна і міцна»: в УГСП відкрили постійно діючу виставку про національно-визвольний поступ переяславців спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Незабутні імена: дати пам’яті про героїв-сковородинівців полеглих у горнилі російсько-української війни у січні та лютому спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Незабутні імена: грудневі дати пам’яті про героїв-сковородинівців полеглих у горнилі російсько-української війни спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Костянтин Казінський народився 13 січня 1970 року. Багато років він працюєелектриком у стінах нашого університету, де його знають як сумлінного, відповідального та щирого колегу. З початком повномасштабної фази російсько-української війни Костянтин Юрійович став на захист України у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти (в/ч А0216).

У листопаді 2024 року він востаннє виходив на зв’язок із рідними, а вже 10 грудня був визнаний зниклим безвісти під час боїв біля населеного пункту Берестки Донецької області. Згодом стало відомо, що Костянтин перебуває в полоні. Спершу його утримували на окупованій Донеччині, згодом – у слідчому ізоляторі в Тверській області рф. Саме там йому виповнилося 55 років. Більше про це розповідав у липні сковородинівському журналісту під час відвертого інтерв’ю.

19 червня 2025 року в межах чергового обміну тяжкохворих і поранених військовополонених Костянтина вдалося звільнити. Після цього він пройшов лікування в українських медичних закладах і нині продовжує реабілітацію вже за місцем проживання.

Як передає видання Proslav, у Переяславі Казінського зустрічали представники міської влади, соціальних служб, друзі, колеги з університету та небайдужі мешканці. Люди тримали у руках квіти й прапори, вигукували слова подяки. Особливо зворушливими були моменти, коли до нього підходили матері зниклих безвісти воїнів, показували фотографії своїх синів та запитували, чи бачив він їх у полоні.

Дружина воїна Валентина подякувала всім, хто допомагав у боротьбі за звільнення, а фахівчиня з супроводу ветеранів Переяславської громади Юлія Мурзаєва наголосила, що робота над поверненням і підтримкою Костянтина тривала від першого дня його полону. До процесу долучилися й обласні центри допомоги захисникам. Натомість син Богдан підкреслив, що саме наполегливість і щоденний пошук інформації дозволили зрушити процес із місця.

«Витерпіти можна – ми сильніші за росіян. Українці можуть усе витримати, головне – не показувати страху», – сказав Костянтин Казінський у своєму першому коментарі журналісті в перші хвилини довгоочікуваного перебування в рідному місті.

Родина Університету Григорія Сковороди в Переяславі ще раз сердечно вітає Костянтина Юрійовича з довгоочікуваним поверненням та дякує за захист Батьківщини. Він – не лише воїн, а й людина, яка багато років віддавала свої сили нашому закладу, забезпечуючи його безперебійну роботу. Тепер університетська родина пишається тим, що має такого мужнього й незламного колегу. Бажаємо здоров’я, численних гараздів та щедрот долі. Розраховуємо на скору зустріч і в стінах альма-матер.

Запис У Переяславі зустріли звільненого з полону захисника та багаторічного працівника УГСП Костянтина Казінського спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Це видання пропонує системний підхід до прорахунку варіантів гри на 5, 10 і більше ходів наперед. Опанування цієї методики здатне вивести гравця на рівень першого розряду. Такі знання є цінними і для військових – захисників і захисниць, які боронять Батьківщину у горнилі російсько-української війни.

Оскільки перемога починається з ясного розуму, на прохання волонтерів автор надрукував книгу у зручному форматі А6 – аби воїни могли читати її під час бойових виїздів. Видання орієнтоване на операторів дронів, танкістів, артилеристів – усіх, кому важливо розвивати аналітичне мислення для точного прорахунку дій в умовах війни. Схвально відгукнувся про книгу й відомий полковник запасу Роман Світан.

«Ми в університеті постійно працюємо з військовими: волонтеримо, підтримуємо наших студентів і випускників, які нині захищають Україну. Серед наших здобувачів – і воїни Третьої штурмової бригади, і представники інших підрозділів. В університеті також діє Центр ветеранського розвитку, який працює з ветеранами та їхніми родинами. Тому подібні ініціативи для нас особливо важливі – ми не лише підтримуємо їх інформаційно, а й активно долучаємося до розповсюдження серед тих, кому вони справді потрібні», – зазначив ректор Віталій Коцур.

За словами Олександра Сулими, до просування видання нині активно долучаються не лише освітяни, а й священники, аграрії, медики. Воїни, зокрема ті, що проходять лікування в госпіталях, не лише відновлюються, а й знаходять час для розвитку – практикують інтелектуальні ігри, зокрема шахи. Автор наголошує: це не просто захоплення, а спосіб підтримувати розумову гостроту.

Передача книг, створених із турботою про захисників і з урахуванням їхніх потреб, засвідчує, що навіть у найважчі часи є місце розвитку, самовдосконаленню й стратегічному мисленню. А отже, такі ініціативи – це внесок у нашу перемогу, яка наближається не лише на полі бою, а й у свідомості кожного, хто стоїть на сторожі майбутнього.

Запис «Перемога починається з ясного розуму»: до УГСП завітав Олександр Сулима й передав 60 книг із методики розрахунку в шахах для захисників спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Форум розпочався з виконання Державного Гімну України, після чого присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять про загиблих унаслідок збройної агресії російської федерації проти України – військових і цивільних, Героїв та Героїнь, випускників та здобувачів нашого університету, що полягли у горнилі цієї війни – на полі бою чи в тилу.

З вітальним словом до учасників звернувся ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Віталій Коцур, який зазначив, що заклад вдруге проводить такий об’єднуючий захід аби отримати позитивні кейси задля як для підвищення якості надання освітніх послуг, так і для того щоб почути ветеранів – зокрема тих, що здобувають вищу освіту в стінах УГСП:

«Ми створили Центр ветеранського розвитку і працюємо над можливостями для ветеранів не лише в освітньому напрямку, а й вчимо їх писати гранти, реалізовувати різноманітні програми. Наш заклад приділяє особливу увагу декільком напрямкам роботи з ветеранами – мова не лише про якісну освіту й перекваліфікацію, а й пативний напрямок що полягає у реабілітації, розбудові спортивної інфраструктури для можливостей адаптивного спорту. Звісно ж, мова йде і про психологічну реабілітацію та підтримку. Маю надію, що наша плідна дводенна робота надасть нам можливість почути експертні відповіді від фахівців-практиків аби отримати додаткову мотивацію й відчути єдність і натхнення на нові ідеї та проєкти задля покращення можливостей, які створює держава й наш університет для ветеранського руху»

У онлайн-форматі до учасників і гостей форуму звернулася державний експерт Міністерства освіти і науки України Оксана Волкова, яка зазначила, що ця важлива подія об’єднує зусилля держави, громадянського суспільства, партнерів і бізнесу для створення і системної підтримки тих, хто боронив нашу державу:

«Освіта є одним із ключових чинників реінтеграції. У МОН чітко розуміють потребу ветеранів у здобутті нових знань, перепідготовці та підвищенні кваліфікації. Цей форум – не лише про обговорення проблем, а й початок нових партнерств. Нехай сьогоднішні й завтрашні зустрічі стануть поштовхом до реальних змін. Ветерани та ветеранки – це не тільки наша гордість, а й наше майбутнє. Давайте будувати його системно, свідомо і з вірою в Україну!»

Надалі промову мав ветеран російсько-української війни, а нині радник голови Київської обласної військової адміністрації з питань ветеранської політики Іван Добровольський. Він зізнався, що цей день є для нього символічним – має перший публічний виступ, ще й з такого важливого приводу.

«Радий бути тут, бо пошук себе іноді триває усе життя. Зокрема, і у ветеранів які почали свій військових шлях чи то у 2014 році, чи то у лютому 2022-го. Часто люди, які, умовно, займаються бізнесом зіштовхуються із перепонами та незнанням того, як змінюється світ. Такі форуми дозволяють обмінятися досвідом, знаннями для розвитку. Також особливо важливо, аби ветерани знайшли своє місце у цивільному житті. Такі платформи, як нині мають бути регулярними – це важливо для передачі досвіду від більш до менш, наразі, досвідчених. Круто, що університет проводить такий захід, що має підтримку місцевої влади. Будемо намагатися всіляко сприяти розвитку подібних ініціатив. Зичу усім успіху і наснаги»

Голова Переяславської громади Вячеслав Саулко зі свого боку зазначив, що він безмежно радий і щасливий бачити усіх гостей у Переяславі – великому й історичному, колисці української нації, місті духовності і розвитку.

«Приємно, що університет має Центр ветеранського розвитку. Ніколи не забуду, як на початку повномасштабного вторгнення він став центром опору нашого краю, осередком національного супротиву. Це триває і нині. 177 воїнів, мешканців нашої громади віддали своє життя у цій війни – вони мали плани на майбутнє, і ми повинні про них завжди пам’ятати. Лише коли ми єдині, коли ми разом і коли нас багато – ми сильні, і ми маємо право на життя та майбутнє. Бажаю успішної роботи, можливостей для розвитку можливостей для ветеранського руху у нашій громаді»

Надалі відбулася історична подія – підписання меморандуму про об’єднання зусиль щодо реалізації ветеранської політики та створення екопростору підтримки ветеранів та членів їх родин. На очах учасників форуму підписи скріпили подальшу предметну взаємодію у цьому напрямі між Університетом Григорія Сковороди в Переяславі в особі доктора історичних наук, професора, ректора Віталія Коцура та Переяславською міською радою в особі міського голови Вячеслава Саулка. Більше деталей про цю подію та зміст домовленостей можна знайти у окремій публікації на нашому сайті.

Надалі увага присутніх була прикута до конкретного обговорення за участі людей, які чудово знають всі практичні особливості й «підводні камені» що очікують присутніх при вирішенні проблем, задекларованих у назві форумі.

У першій панельній дискусії під назвою «Державна політика підтримки ветеранів: координація зусиль у сфері освіти, працевлаштування та ментального здоров’я» до слова запросили Івана Добровольського, радника голови КОВА з питань ветеранської політики, який розповів про ті базові речі, які потрібні кожному українцеві й, зокрема, ветеранам – найперше мова йде про охорону людського здоров’я й вирішення житлових питань, питання працевлаштування і суспільної користі для громади. За його словами, усе це залежить від спроможності самої держави, регіональних спроможностей і, що найважливіше, спроможностей місцевих бюджетів, на які, за словами промовця, йде найбільш конкретне навантаження.

Тетяна Шпакова, т.в.о. начальниці Управління ветеранської політики КОВА, найперше, подякувала присутнім ветеранам за їх мужність і героїзм та поділилася думками стосовно реалізації державних програм підтримки ветеранів та членів їх родин. За її словами, відповідно до указів Президента України, вживаються усі належні для цього напрямку заходи – мова про створення Центрів ветеранського розвитку, Центрів життєстійкості, Центрів психічного здоров’я, розгалуження системи щодо медичного обслуговування ветеранів, локальні програми підтримки (які має і Переяславська громада – прим.прмв.). Наразі Київщина має 11 ветеранських просторів, працевлаштовано 168 фахівців із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб. Київщина має програму підтримки захисників і захисниць України (зокрема загиблих), членів їх родин та родин Героїв Небесної Сотні,   з міського бюджету, зокрема в Київській області. Усі дорожні карти щодо того, як ветерани можуть стати на квартирний облік чи, приміром, отримати грошову допомогу можна знайти за посиланням.

Також слово тримав Дмитро Курилович («Дронго»), ще один радник голови КОВА, військовий та доброволець, який пішов на фронт після смерті батька. Він поділився своїми спостереженнями, як ветерана, за тим, що його побратими і посестри хотіли б бачити по поверненню з фронту, і що бачать реально. Каже, у більшості, найперше виникає житлове питання, надалі – питання лікування, й пізніше – навчання. За його словами, з ветераном потрібно спілкуватися не так як з цивільною особою. Зізнається, до всього переліченого не настільки ретельно ставилися з 2014 року, а відтак мали місце прикрі випадки. Наразі ж держава розвиває сектор соціально-психологічної підтримки. Попереду ще багато роботи.

Наталія Устенко, головний спеціаліст відділу професійної, фахової передвищої, вищої освіти, науки та інноваційної діяльності Київської ОВА акцентувала, що наразі ветерани мають право на безкоштовну освіту будь-якого рівня, зокрема за місцями регіонального замовлення. Протягом року, за наявності місць, таке ж першочергове право мають і члени їх сімей. Надалі говорила про заклади освіти в цілому, ділилася здобутками у сфері ветеранської інфраструктури – мова про два Центри ветеранського розвитку у ЗВО, 11 ветеранських хабів у закладах передвищої та професійно-технічної освіти. Безумовно, ця інфраструктура буде розвиватися, а поки до викладання у вже існуючих осередках безпосередньо долучають ветеранів, які можуть донести ті чи інші модулі здобувачам освіти. За її словами, на Київщині є готовність долучити до такої роботи усіх охочих ветеранів і ветеранок. Надалі поділилася досвідом співпраці з УГСП у контексті підготовки викладачів, соціальних педагогів й практичних психологів для здобуття нової спеціалізації «Клінічна психологія / Реабілітаційна психологія». За її словами, наразі область готова перенавчити понад 100 фахівців у цій галузі. Говорила пані Наталія і про навчання за ваучерами, короткострокові курси по здобуттю робітничих професій та багато іншого.

Ольга Павленко, голова Всеукраїнської профспілки спортсменів, працівників у сфері фізичної культури і спорту, яка розповіла про діяльність очолюваної нею організації, зокрема у контексті підготовки дітей та молоді й вище. Цьогоріч під час літніх кемпінгів для дітей-спортсменів особлива увага приділятиметься їхньому національно-патріотичному вихованню. Надалі пані Ольга поділилася з присутніми досвідом своєї співпраці з університетом та його ректором не лише у якості очільниці профспілки, а й президентки Національної федерації кікбоксингу України. Зазначила, військова тема також близька – має рідних людей у війську, яким після поранення надавала допомогу держава. Також військових не бракує серед тренерів і спортсменів, зокрема тих, хто вже загинув. За словами Павленко, наявність освіти і кваліфікації у тренерів з військовим досвідом є одним із пріоритетів. Поза тим, Всеукраїнська профспілка спортсменів, працівників у сфері фізичної культури і спорту нині нарощує співпрацю з країнами Європи та США, напрацьовує кейси для сімнадцяти філіалів та підопічних олімпійців, параолімпійців та багатьох інших.

Надалі слухали промову отця Дмитра Карана, кандидата історичних наук, заступника голови Синодального управління військового духовенства ПЦУ, що передав учасникам форуму благословення і вітання вітання від Митрополита Черкаського і Чигиринського Іоана (Яременка). Надалі зазначив, що повертаючись додому, ветерани хочуть побачити і знайти відповідь на питання «За що ми воювали?», і тут питання не лише названих аспектів допомоги, а загальної підтримки в суспільстві, у стінах рідної оселі. Людей, які іноді живуть своє життя і не задумуються, що у цю хвилину хтось віддає за них життя. Отець наводив статистику та конкретні приклади, зокрема із історії війни у В’єтнамі й історії Давньої Греції. За словами Карана, нині нам потрібно говорити про те, з чим ми зіштовхнемося по поверненні захисників і захисниць додому, після їх демобілізації – мова про десятки і сотні тисяч зранених серцем і тілесно людей. Отець закликав до небайдужості, бо через байдужість можна втратити країну. Для цього ми маємо змінити себе і мислити державницьки.

Після короткого обговорення спікери на сцені змінилися – почалася панельна дискусія на тему «Презентація державних та регіональних програм підтримки ветеранів. Обговорення можливостей освіти, грантів та підприємництва для ветеранів. Психосоціальна підтримка та ментальне здоров’я ветеранів», яка зібрала не менш фахових спікерів:

Генеральна директорка Центру надання соціальних послуг та соціальної інтеграції Раїса Голованова розповіла про важливу й відповідальну місію Центру, який вона очолює, програми місцевої влади. Також, серед іншого, звернулася до молоді з закликом не боятися обирати соціальну сферу, бо саме в ній можна побачити справжні зміни та людську вдячність.

«Основна мета – підтримка ветеранів, людей з інвалідністю та тих, хто опинився в складних життєвих обставинах. Центр надає 15 видів соціальних послуг, має пункти прокату засобів реабілітації, відділення комплексної реабілітації, будинки підтриманого проживання та працює над організацією паліативної допомоги», – наголосила спікерка та акцентувала на важливості співпраці соціальних працівників, медиків і психологів.

Натомість  клінічний психолог МРЦ МВС України, сертифікований тренер «Рівний – рівному», автор інтегративних методик психотерапії ветеранів Владислав Горанін у своєму виступі поділився особистим досвідом ветерана та психотерапевта, наголосивши, що виклик сучасного суспільства – не в інтеграції ветеранів, а у взаємоінтеграції з ними, адже війна так чи інакше зачепила кожного. Він звернув увагу на важливість усвідомленого підходу до ментального здоров’я, наголосивши, що ПТСР часто перебільшено сприймається як головна проблема, тоді як значно поширенішими є гострі стресові реакції, депресивні та тривожні розлади. Горанін підкреслив силу принципу «рівний рівному» у психотерапії та реабілітації – взаємопідтримку між людьми зі спільним досвідом. Він також закликав до емпатії, прийняття й професійної обережності у роботі з ветеранами, адже лише через довіру, конфіденційність і розуміння унікальності кожної історії можливе справжнє відновлення.

У емоційному й глибокому виступі начальника ліцею, заслуженого працівника освіти України,  майора запасу Комунального закладу Київської обласної ради «Переяславський військово-спортивний ліцей «Патріот» Василя Козія Василя Козія було наголошено на надзвичайній важливості виховання сучасної молоді в умовах війни та постійних викликів. Він із гордістю розповів про ліцеїстів, яких вважає справжнім обличчям завтрашнього дня, адже саме їм належить будувати майбутнє України.

«Війна не просто відібрала дитинство у дітей, вона змінила їхнє життя назавжди, але попри це, вони навчаються, тренуються, зростають у складних умовах і стають патріотами та майбутніми захисниками».

Особливу увагу Козій звернув на те, що ліцей, який він представляє, вже восьмий рік працює у військово-спортивному профілі, а його випускники це не лише гордість закладу, а й реальне поповнення лав Збройних Сил, Нацгвардії та інших структур. Виступ також містив заклик до єдності, поваги до ветеранів і відповідальності за формування нового покоління, яке має захищати, будувати та прославляти Україну.

У виступі проєкт-менеджерки курсів пілотування FPV дронами для дітей та підлітків, здобувачки освіти УГСП Анна Мадей було розказано зворушливу історію про те, як після війни її чоловік-ветеран повернувшись з фронту, розпочав нове життя разом із нею, здобувши освіту в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі та заснувавши власну справу. Завдяки підтримці Українського ветеранського фонду подружжя виграло грант на створення школи дронів для дітей, яка вже сьогодні змінює долі юних українців, формуючи у них інтерес до технологій, віру в себе та патріотичне світобачення. Забігаючи наперед, учасники форуму могли спробувати себе у пілотуванні дронів на симуляторі та наживо у другій половині дня. Безумовно, їхня ініціатива стала не лише прикладом сили любові, цілі й правильно обраного шляху, а й дієвим інструментом реабілітації ветеранів, підтримки сімей військових і інвестування в майбутнє України через освіту та інновації.

Надалі ветеран, фахівець із супроводу ветеранів Ветеранського простору Яготинської громади, здобувач освіти УГСП Володимир Вознюк поділився глибоко особистим і проникливим досвідом служби та допомоги побратимам, який почався ще з участі у бойових діях у В’єтнамі та Іраку. Коли в 2014 році почалася війна в Україні, він одразу вирішив діяти. Спочатку як доброволець, потім як контрактник, поруч зі своїм сином. Виступаючи, він наголосив на важливості психологічної підтримки бійців, яку він намагався забезпечувати ще під час служби. Його досвід після повернення з фронту став основою для активної ветеранської діяльності. Він долучився до створення ветеранського простору, де підтримує інших, хто повернувся з війни, допомагає родинам зниклих безвісти, сприяє реабілітації поранених, шукає можливості для відпочинку і лікування.

«Головне для ветеранів  не зупинятися, йти вперед, а для цього їм потрібна реальна підтримка, спілкування та розуміння від побратимів і суспільства», – підкреслив пан Вознюк.

Наостанок на все почути у онлайн-форматі відрефлексував народний депутат Верховної Ради України IX скликання Анатолій Остапенко. Він акцентував увагу присутніх на комплексній підтримці ветеранів, наголосивши на важливості партнерства держави, освітніх закладів, громадського суспільства та самого ветеранського середовища:

«Ветеранська політика має розпочинатися з раннього дитинства – через виховання в садочках, школах і вишах, що формуватиме патріотичну свідомість майбутніх поколінь».

Пан Остапенко наголосив на потребі налагодження діалогу між суспільством і військовими, що сьогодні, на жаль, має розрив, а також озвучив законодавчі ініціативи щодо соціального захисту захисників і захисниць, добровольців, їхніх родин. Він підкреслив, що важливо не вимагати від ветерана «вписуватись» у суспільство, а з самого початку визнати його повноправним членом громади. На завершення він подякував усім, хто захищає Україну, закликав до єдності й наголосив: лише разом – до перемоги. Також слід зазнчити, що роботу обох панельних дискусій модерував провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю університету Олександр Молоткін.

Після обідньої перерви учасники мали змогу долучитися до практичних майстер-класів: Харитон Глінянов, ветеран ЗСУ, керівник курсів FPV-дронів, представив інтенсив із пілотування, а Віктор Булгаков, голова ГО «Центр арт-терапії», провів сесію глинотерапії як одного з методів психологічної реабілітації.

Завершенням першого дня стало неформальне спілкування, обмін досвідом і налагодження контактів між учасниками.

Сьогоднішній, другий день проведення, розпочався із презентації нових партнерських ініціатив і проєктів Центру ветеранського розвитку УГСП, обговорення історій успіху ветеранів-підприємців та інновацій у сфері соціальної інтеграції. У конференц-залі імені Василя Сухомлинського до обговорення долучилися: Віталій Коцур, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАПН України; Денис Дармостук, директор Київського обласного центру зайнятості; Андрій Синяков, заступник голови Бориспільської РВА; Нікіта Бабуркін, завідувач відділу «Рівний – рівному» в Superhumans Center, здобувач освіти УГСП й Дмитро Волошин, священик, військовий капелан.

Тим часом у стінах університету тривав майстер-клас Сергія Герасименка, де мистецтво знову постало як інструмент самовираження й терапії, а відома психотерапевтка, авторка методу психосоматичної релаксації, засновниця Школи психоаналітичної психосоматики в Україні Лариса Довлад провела глибоку сесію для фахівців, що працюють з важкими соматизованими пацієнтами, пораненими, дітьми та дорослими. Паралельно у онлайн-форматі, з 12 до 15:00, тривали майстер-класи лікаря-психіатра, психотерапевта Аліни Миколаєнко яка говорила про надання підтримки ветеранам і ветеранкам – стигми та шляхи їх подолання,  а також ветерана Збройних Сил України, здобувача освіти УГСП Андрія Кицелюка, який говорив про серфінг як шлях відновлення та презентував проєкт  «Братська рука – рівний рівному».

Завершенням форуму стало підбиття підсумків та формат «нетворкінгу», під час якого обговорювались подальші кроки у спільній роботі на підтримку ветеранів.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі продовжує послідовно реалізовувати соціальну місію, створюючи простір для діалогу, освіти та реабілітації наших захисників і захисниць. Форум засвідчив: коли наука, громада, держава та ветеранська спільнота працюють разом – з’являються реальні зміни.

Запис В УГСП відбувся дводенний форум «Партнерство заради посилення економічних спроможностей ветеранів: освіта, гранти, підприємництво та психосоціальна підтримка» спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

За словами ректора університету Віталія Коцура, нині освітяни є надійним духовним тилом, а відтак в УГСП свідомо обрали шлях, на якому не лише навчають, а й формують цінності, національну свідомість і глибоку повагу до тих, хто захищає нашу державу.

«Візит до ветеранів не є лише формальністю чи жестом ввічливості. Це свідомий крок у рамках нашого громадянського обов’язку – прояв підтримки й солідарності з тими, хто, ризикуючи своїм життям, захищає нашу незалежність. Така взаємодія є важливим елементом єдності та зміцнення духовних зв’язків між поколіннями, адже наша підтримка має бути не тільки словесною, а й реальними діями», – переконаний Віталій Вікторович.

«Цей захід – це наша спільна робота заради душевного відновлення тих, хто тримає оборону на фронті, і тих, хто зараз проходить лікування після тяжких поранень. Ми привезли не просто концерт, ми привезли щире бажання підтримати, підбадьорити, поділитися теплом і вірою. Я гордий, що разом з університетом ми змогли об’єднати зусилля і подарувати нашим героям духовну підтримку», – наголосив директор Переяславського професійного коледжу Микола Лопата.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі у рамках заходу представляли керівниця відділу профорієнтації та працевлаштування, доктор філософії (PhD) Ольга Костюкевич та фахівець відділу Діана Сентіщева. ЗП(ПТ)О «Переяславський професійний коледж» представила заступниця директора з навчально-виробничої частини Ірина Слюсар.

Художнє керівництво культурної програми здійснювали професори кафедри музичного мистецтва і методики навчання факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки  і психології Анатолій Мартинюк та Тетяна Мартинюк. Музичний супровід забезпечила концертмейстер Світлана Чорнобай. Особливу атмосферу заходу створив ведучий – провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін, який з великою майстерністю й сердечністю провів глядачів через кожну частину програми, наповнивши виступи глибоким змістом і емоційністю.

Особливе місце в програмі зайняв чоловічий склад хорової капели Університету Григорія Сковороди в Переяславі, який став справжнім голосом духовної стійкості й сили. Їхній виступ – це не просто виконання пісень, це глибоке емоційне переживання, яким вони поділилися з кожним присутнім у залі.

Виступ здобувачів освіти Університету Григорія Сковороди в Переяславі став справжнім серцем культурної програми. Це була не просто концертна частина – це була щира розмова зі сцени, мовою пісні, поезії, де кожен номер був пронизаний глибоким змістом і любов’ю до України. Серед здобувачів освіти, які зробили виступ незабутнім: Неля Кирдода, Юлія Цупро, Нікіта Заболотній, Олександр Ільчишин, Мар’яна Гаврилків, Олександр Острадчук, Ілля Головко, В’ячеслав Кривошей.

Яскравими гостями заходу стали почесні митці – член Національної спілки композиторів України, композитор і поет Віктор Рева, Григорій Каневський і Тетяна Кирдода. Їхні виступи були глибокими, проникливими, справжніми – вони звучали мов молитва, мов подяка, мов обіцянка тримати дух нескореним.

Кульмінацією імпровізованого концерту став виступ мішаної хорової капели Університету Григорія Сковороди в Переяславі, яка виконала композицію «Три наспіви на тексти Григорія Сковороди». Унікальність цього виступу полягала не лише у високій художній якості, а й у глибокій символіці: лунали слова великого українського філософа, просвітителя, мислителя, чия спадщина і сьогодні надихає, зцілює й єднає українців.

Особливо зворушливо прозвучала пісня «Ой ти, пташко…» – щира, лірична, наповнена ніжністю. У ній переплелися мотиви самотності й сили духу, свободи й пошуку істини. Цей твір ніби став відлунням сердець усіх, хто нині бореться, хто втратив, хто намагається зберегти світло в темні часи. Саме такими емоціями, щирими й непідробними, дихав увесь захід.

Ініціатори висловлюють щиру вдячність за підтримку в організації та супроводі культурної програми соціально-гуманітарному відділу та його керівнику Вадиму Домарецькому, відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю під керівництвом Оксани Луцик, здобувачам ЗП(ПТ)О Переяславського професійного коледжу за турботу та виготовлення святкових пасок для захисників, а також  студентам і викладачам Університету – за потужну культурну підтримку та за душевні виступи.

Цей візит став яскравим підтвердженням того, що українська культура – це більше, ніж мистецтво. Це – зброя, яка не стріляє, але зцілює, надихає і зміцнює душу нації.

Студенти й викладачі Університету Григорія Сковороди в Переяславі, а також колектив Переяславського професійного коледжу об’єдналися в єдиному пориві – підтримати тих, хто щодня ризикує життям заради нашої свободи. І ця єдність поколінь, творчості та відповідальності – найкраще свідчення того, що ми сильна нація.

Запис Команди УГСП та ЗП(ПТ)О «Переяславський професійний коледж» завітали до ветеранів російсько-української війни з нагоди великодніх свят спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Не словом, а ділом ідею Дениса щодо організації та проведення такої зустрічі підтримав наш колега – провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, випусковий редактор сайту Університету Григорія Сковороди в Переяславі, гостьовий координатор проєктів «Відкритий університет» та «Платформа можливостей», мовний омбудсмен закладу, журналіст Максим Левченко. Нагадаємо, минулої осені Олег Симороз був гостем нашого закладу, де діалогував зі сковородинівцями на тему «Громадянське суспільство в умовах повномасштабної війни. Кожен важливий!». Такий же дискурс обрали і для розмови з горностаївськими ліцеїстами.

Близько опівдня учні зібралися на онлайн урок на платформі «Zoom». Ліцей знаходиться на окупованій частині Херсонщини – у Каховському районі. Нині більшість дітей і вчителів виїхали, проте були на уроці й ті, хто нині перебуває в окупації.

Після вітального слова Скрипця, присутні вшанували пам’ять захисників і захисниць, мирних жертв, що полягли у горнилі російсько-української війни. Після цього, власне, стартувала безпосередня розмова, що відбувалася у форматі інтерв’ю Левченка з Симорозом.

Говорили про значення Дня захисників та захисників України у наш час, шлях громадського активіста, що розпочався ще із шкільних років та продовжився донині. Також Симороз розповів про свою участь у Революції Гідності, боротьбу з корупцією та початок повномасштабного вторгнення, коли Олег пліч-о-пліч зі своїм батьком став до лав Збройних Сил України. Розповів про те, що воював на Ірпінському напрямку. Потім підрозділ Симороза перемістили на Донеччину. У жовтні 2022-го він підірвався на протитанковій міні під Кремінною. Втратив ноги, пошкодив руки та обличчя. Нині активно проходить реабілітацію.

Мали про що запитати й учні та педагоги  Горностаївського ліцею №1 на Херсонщині. Їх цікавили деталі бойового шляху гостя, його мотивація жити та бути корисним для суспільства, плани на майбутнє, бачення розвитку України та багато іншого.

«Радію, що молоде покоління говорить про подальше життя в цій країні. Це дуже болить – коли ти береш зброю в руки, коли ти отримуєш поранення чи гинуть твої побратими. Моя мрія, щоб в нашій Україні говорили на рівних, і казали, що це велика і могутня країна, яка змогла. Країна у якої є правосуддя, у якої є поняття справедливості. Це моя мрія», – зазначив, відповідаючи на одне з питань Симороз.

«Дякуємо нашому захиснику за таку змістовну зустріч! Ми пишаємось нашими Героями!», – відрефлексували на сторінці закладу.

«Говорили про майбутнє країни та мотивацію боротьби за нашу країну. Чудові, світлі діти. Ми обов’язково повернемося! Дякую за запрошення!», – поділився у своїх соціальних мережах Олег Симороз навзаєм.

Звісно ж, Денис Скрипець та Максим Левченко не оминули нагоди розповісти ліцеїстам про Університет Григорія Сковороди в Переяславі у вимірі освітніх та неформальних можливостей, які надає наш заклад. Сподіваємося, побачити випускників ліцею у лавах здобувачів університету уже в найближчі кілька років.

Нагадаємо, що цього вівторка режисер та актор Ахтем Сеітаблаєв відкриє осінній сезон зустрічей проєкту «Відкритого університету».

Запис З нагоди Дня захисників та захисниць України сковородинівці організували та змодерували зустріч з ветераном ЗСУ Олегом Симорозом для учнів Горностаївського ліцею №1 на Херсонщині спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис «Попри важкий стан, ми продовжуємо жити та показувати власним прикладом, що наша історія продовжується»: випускник УГСП, ветеран-військовий Олександр Чайка став учасником телепроєкту «Пісня мого життя» спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.