2025-2026 навчальний  рік в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі вкотре довів: наш заклад – це потужний магніт для інтелектуальної, культурної та громадської еліти країни. Від топменеджерів і дипломатів до військових, популярних блогерів та зірок шоу-бізнесу — стіни нашої альма-матер чули десятки унікальних історій успіху, відвертих зізнань та глибоких роздумів.

Раніше ми вже робили огляд знакових зустрічей в УГСП за позаминулий навчальний рік, проте цей, ювілейний для університету, навчальний рік перевершив усі очікування. Тож пропонуємо згадати, як крок за кроком, місяць за місяцем ми творили новітню історію університету разом із тими, хто творить історію України.

17 вересня 2025 року сезон зустрічей в університеті відкрила знакова подія в межах проєкту Українського ПЕН «Мереживо. Літературні читання в містечках України». Студенти, викладачі та бібліотекарі занурилися в сучасний літературний процес разом із письменником і журналістом Олегом Криштопою, перекладачкою та літературною критикинею Роксоляною Свято, а також письменницею, художницею та кураторкою культурних проєктів Оленою Павловою. Говорили про те, як література допомагає осмислювати реальність і чому культурна децентралізація критично важлива.

Зустріч розпочалася з розмови про Тараса Шевченка, чия творчість залишається джерелом національної ідентичності та натхнення. Олена Павлова наголосила: «Шевченко – це не лише постать із підручників, а жива людина, яка любила, страждала і боролася. Його творчість – це про нас сьогодні, про нашу боротьбу і любов до України».

Олег Криштопа презентував свої нові книжки – «Останні українці: історії депортованих родин у Польщі після акції «Вісла» (2025) та «Радіо «Афродіта» (2025). Він зазначив: «Це історії про боротьбу за ідентичність, про українців, які вигризали право бути собою в чужому середовищі. Це про те, як важливо пам’ятати свою історію, особливо зараз».

Роксоляна Свято розповіла про свою перекладацьку діяльність, підкресливши важливість передачі духу твору: «Перекладачу недостатньо знати мову. Треба відчути настрій, стиль і емоції автора. Мої переклади біографій Франца Кафки та Германа Гессе – це спроба наблизити цих письменників до українського читача, показати їх як живих людей на тлі їхньої епохи».

7 жовтня 2025 року яскраво стартував осінній сезон проєкту Наукового товариства студентів, аспірантів і молодих вчених та Наукового товариства університету «Платформа можливостей». «Першою ластівкою» став Лев Жиденко, співзасновник мережі «Аврора». Протягом півтори години він не лише розбирав кейс створення компанії, що виросла з ідеї до мільярдного бізнесу, а й відверто ділився власними принципами успіху та факапами, які зробили команду сильнішою.

На початку зустрічі Лев розповів, що ідея створення «Аврори» належить його партнеру Тарасу Панасенку, який, будучи студентом, запропонував відкрити магазини у форматі натхненній американськими крамницями «one dollar stores». Хоча спочатку Лев скептично поставився до ідеї, вважаючи її надто простою порівняно з його інженерним бізнесом у сфері енергетики, він вирішив інвестувати не стільки в саму ідею, скільки в потенціал Тараса.

«Я інвестував у людину, в її амбіції та здатність втілювати ідеї. Ідеї самі по собі нічого не варті, якщо немає команди, яка може їх реалізувати», – підкреслив Жиденко.

9 жовтня 2025 року університет в рамках цього ж проєкту зустрів харизматичну Юлю Карпову – тоді ще ведучу ранкового шоу «Хеппі Ранок» на Хіт FM та засновницю фонду «Юлині бабусі». Вона понад годину ділилася секретами радіоефіру, досвідом волонтерства та своєю радикальною проукраїнською позицією, заряджаючи аудиторію гумором і щирістю.

Юля розпочала свою кар’єру в 16 років, коли, будучи ученицею 10-го класу, побачила оголошення про набір ведучих на місцеве радіо. «Мені сказали: «Ти не медійна, не радійна, ти ніяка. Іди додому»», – згадує вона. Проте Юля не здалася: «Я дзвонила щотижня, брала їх «на виснаження». Через рік я стала ведучою новин». Згодом ї наполегливість призвела до роботи на Хіт FM, хоча шлях туди був тернистим: півроку кастингів, відмови, але зрештою її унікальний сміх, який вона вважала комплексом, став «суперсилою». «Мій найбільший комплекс став моєю суперсилою. Якщо вам щось у собі не подобається, одного дня це може стати вашим козирем», – поділилася Юля зі студентами.

Ще Юля пригадала роки навчання в університеті, де через роботу перейшла на заочне навчання, адже «радіо було ультрацікавим». Вона закликала студентів не боятися браку досвіду:

• Будьте наполегливими: пишіть, дзвоніть, стукайте в двері роботодавців.
• Використовуйте свою унікальність: щирість і харизма важливіші за ідеальне резюме.
• Пробуйте все: різносторонній розвиток – ключ до успіху в медіа.

28 жовтня 2025 року на «платформі» відбулося занурення у світ українського слова з Ольгою Дубчак – відомою мовознавицею та співзасновницею видавництва «Віхола». Учасники говорили про лінгвістичні відкриття, популяризацію української мови та виклики, які стоять перед книговиданням у час великої війни.

«У 2020-му українського нон-фікшну майже не було. На той час знайти такого автора на українському ринку було чимось майже нереальним. Ринок був абсолютно завалений російськомовною літературою і перекладами. Ми були навчені нашим попереднім власником, що українські автори не вміють і не можуть писати нон-фікшн. Мовляв, вони до цього не здатні, у них нібито немає якогось життєвого досвіду для цього. Ми вирішили з цим посперечатися», – зазначила видавчиня та підтвердила успіх задуму тим, що у 2024 році «Віхола» потрапила до топ-100 успішних малих компаній України за версією «Forbes».

«У топах продажів – Володимир Станчишин «Стіни в моїй голові» (перша книга, п’ять років у топах), Катя Бльостка (мегауспіх через аудиторію блогерки), Андрій Сем’янків «Медицина доказова і не дуже» та  медичний триллер «Танці з кістками» (Книга року BBC, третій рік у топах), Андрій Сагайдак «Болота українського Полісся» (екскурсії, участь автора у телешоу «Ле Маршрутка»), – говорить видавчиня про це. 6 березня 2026 року напередодні 212-ї річниці від дня народження Кобзаря вона відвідала й просвітницький захід «Шевченкова мова – мова нації», що ще раз підтверджує тезу про те, що якщо хтось раз відвідав Переяслав то відтоді незмінно сюди повертатиметься.

10 листопада 2025 року в межах «Університетських зустрічей» відбулася розмова із народним артистом України, культовим актором, режисером і справжньою легендою українського мистецтва Богданом Бенюком. Культовий актор та народний артист України ділився життєвою мудрістю, акторськими байками та роздумами про силу української ідентичності.

Серед іншого Бенюк згадав зйомки у своєму першому кінофільмі – стрічці «Ати-бати, йшли солдати…» яке зрежисерував Леоніда Бикова. Згадує, як після першого курсу асистенти привели його до Леоніда Федоровича. Бенюк розповів режисеру про страхи дитинства – щоб мама не померла, щоб в житті не було похорон і траурної музики. Биков це використав і вплинув на емоцію починаючого актора – під час зйомки Бенюку, якого перед тим мало що проймало в кадрі, ввімкнули похоронну музику, і сльози в кадрі пішли…

За мить на екрані у залі – кінофрагмент цієї відомої стрічки: молодий Бенюк за роллю у формі, сльози, два шматки господарського мила який, за сценарієм, мав переслати матері яка в тилу помирала з голоду:

«При перегляді мама в залі плакала: «Ай, сину, нащо ти вкрав то мило?» – це втрапляло в десятку до моєї життєвої ситуації, певною мірою. І те, що ти навіть своїх рідних переконав на сцені чи на екрані – це найкраща похвала для актора», – констатує нині народний артист України.

21 листопада 2025 року університет мав честь приймати делегацію на чолі з Регіональним директором Світового банку у справах країн Східної Європи Бобом Сомом. Його візит став майданчиком для прямого діалогу з академічною спільнотою про євроінтеграцію та архіважливу роль українських університетів у процесі повоєнного відновлення.

«Спочатку фіксують руйнування, потім дивляться на майбутні потреби регіону. Найвищі пріоритети зараз – житло (єВідновлення), енергетика (зелена енергія) і транспортно-логістична інфраструктура. Усі пріоритети щороку оновлюються у спільному звіті Світового банку, уряду України, ЄС та ООН – Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA). Документ відкритий, його можна знайти на сайті банку», – зазначив Боб Сом відповідаючи на питання про пріоритети відновлення.

24 лютого 2026 року, у четверту річницю початку повномасштабного вторгнення, УГСП зустрічав особливо символічну гостю. Диплом магістра за спеціальністю «Політологія» отримала ветеранка, засновниця батальйону «Госпітальєри» та народна депутатка Яна Зінкевич.

«Я дуже раджу Університет Григорія Сковороди у Переяславі, адже тут сильна команда на чолі з молодим амбітним ректором, які бачать можливості розвитку цієї структури, бачать нові напрямки. Тут буде новий напрямок, реабілітаційна сфера і навчання реабілітологів, і це чудово. Насамперед, я б хотіла також порадити не поспішати йти працювати, адже ви не можете встигнути все зробити одночасно. Так, здобування освіти – це тривалий процес, але він того вартує. Якщо ви тільки закінчуєте школу, обов’язково пробуйте, обов’язково вступайте. Попрацювати ви завжди встигнете. А от здобути досвід і здобути інформацію і знання саме в той час, коли ви якраз максимально сильні фізично і морально, і здатні навчатися це дуже цінно», – зазначила Яна у коментарі пресслужбі університету.

9 березня 2026 року в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі було сповнене особливого символізму. Тут офіційно відкрили 40-й в Україні осередок громадської організації «ВПО-Україна». Гостями закладу стало одразу кілька народних депутатів – співзасновників організації: Максим Ткаченко, Олександр Федієнко, Сергій Козир, Євгеній Брагар, Георгій Мазурашу та Владлен Неклюдов, а також велика кількість переселенців, представників органів місцевого самоврядування.

Новий штаб розмістився у гуртожитку №1 університету, ставши ювілейним простором великої мережі, яка об’єднує переселенців по всій країні. Подія стала результатом тісної співпраці волонтерів, народних депутатів та керівництва закладу і міста, з яким у цей день підписали меморандум про підтримку людей, що через війну втратили свій дім.

13 березня 2026 року весняний сезон зіркових зустрічей в університеті стартував із візиту українського блогера, коміка і креативника Саші Потупи, більш відомого десяткам тисяч підписників за ніком @potupoid. Зустріч зібрала повну аудиторію молоді та задала легкий, життєствердний тон на весь наступний семестр.

«Я пишаюся тим, що наше місто завжди було і залишається україномовним. Коли мене питають, чи переходив я на українську, я кажу, що завжди нею говорив. Переяслав розвивається: тут відкриваються круті кав’ярні, тут живуть талановиті люди. Не бійтеся вчитися тут, головне – ваше бажання рухатися вперед», – підсумував Саша.

16 березня 2026 року ознаменувалося гучним стартом нового культурно-благодійного проєкту «University Live Stage». Київська поетка та музикантка, лідерка проєкту «Skladno» та учасниця гуртів «Zwyntar» і «Folkulaka» Саша Кладбіще поєднала щиру розмову з живою музикою, презентувавши збірку «Складно. Слова війни та любові» та розповівши про творчість, що народжується в часи випробувань.

«Тільки під час війни людина може дійсно зрозуміти, що таке відчувати справжню любов і справжню ненависть. У мирний час ми живемо «за течією», а коли стається війна, ти робиш важкий вибір, зазнаєш втрат і розумієш справжню ціну почуттів. Любов під час війни розкривається на повну силу», – переконана мисткиня.

3 квітня 2026 року відбулася масштабна дискусія з акулами вітчизняного медіаринку: засновниками «Новинарні» Дмитром Лиховієм і Лесею Шовкун та головредом «ШоТам» Сергієм Колесніковим. Вони пояснили, як якісна журналістика впливає на долі держав, які реальні заробітки в галузі та як медіа адаптуються до викликів штучного інтелекту.

«Якісний журналіст – це «штучний товар». Це людина, яка вміє писати «під ключ», знає бекграунд, має контакти й не лінується. Такий автор на вагу золота, він може диктувати свої умови й претендувати на високу зарплату. Ми в «Новинарні» не опускаємося до «жовтизни», ми намагаємося підтягувати читача до свого рівня», – акцентував Дмитро Лиховій.

«ChatGPT та інші – це помічники. Робот не візьме інтерв’ю – ну, хіба що вигадають якогось Термінатора, який зможе поговорити на складну тему. Але ШІ допоможе розшифрувати розмову за дві хвилини замість двох діб. Журналіст має бути господарем інструменту, а не його асистентом. До речі, ChatGPT – це вчорашній день, раджу Claude для роботи з текстами», – порадив Сергій Колесніков.

«Коли щось викликає у вас надзвичайно сильну емоцію – ви обов’язково маєте спершу подумати: а чому воно так подано? Російська пропаганда використовує емоції як зброю. Буває, що маніпуляція запакована у 80% правди. Ваша відповідальність як журналістів – не йти на поводі у хайпу, а формувати суспільну думку фахово», – підкреслила пані Леся Шовкун.

9 квітня 2026 року про спорт вищих досягнень говорили з чотириразовим чемпіоном світу із сумо Святославом Семикрасом та головною тренеркою збірної України, нашою випускницею Вікторією Царук. Відвертий діалог в аудиторії плавно перейшов у відкрите тренування у спортивній залі.

«Святослав Семикрас – жива легенда України на даний момент. Він у нас у штатній збірній з 18 років. Якщо ви не знаєте, це робота спортсмена: у трудовій книзі йде стаж, є заробітна плата, посада – спортсмен-інструктор. Але щоб тут втриматися, треба постійно показувати найвищі результати. Насправді виграти один раз чемпіонат світу набагато простіше, ніж вигравати його чотири рази, бо від тебе вже очікують тільки перемоги, і сам від себе ти меншого не чекаєш», – підкреслила Вікторія Царук.

15 квітня 2026 року в межах «University Live Stage» до закладу завітав фронтмен легендарного гурту «Нумер 482», а нині боєць Краматорської мобільної групи «Культурних сил» Віталій Кириченко. Зустріч стала унікальним переплетінням військового досвіду та музики, яка допомагає тримати стрій.

«Ви як молоді люди, які починають життя, маєте розуміти: що б ви не робили, вас завжди будуть критикувати. Хто хоч щось робить, його завжди сварять, а хто нічого не робить – той завжди хороший», – зазначив музикант та детально розповів про роботу «Культурних сил» – підрозділу, який проводить культурно-просвітницьку роботу безпосередньо в зоні бойових дій. Географія їхньої праці вражає: від Покровська до Лимана, Куп’янська, Костянтинівки та Бахмута. Кириченко представив свою мистецьку команду, згадавши побратимів.

22 квітня 2026 року, до 40-х роковин трагедії на ЧАЕС, в закладі вкотре вітали українського поета, прозаїка, видавця, громадського, політичного та державного діяча, нашого краянина Володимира Шовкошитного.

Він презентував п’яте перевидання своєї значущої книги «Чорнобиль: я бачив». Автор ділився особистими спогадами про ліквідацію наслідків аварії та глобальні висновки, які світ мав би з неї зробити.

29 квітня 2026 року актова зала перетворилася на епіцентр «дорослої розмови». Близько півтисячі студентів і ліцеїстів зустрілися в університеті з громадським діячем та волонтером Сергієм Притулою, який обговорив із молоддю відповідальність поколінь, волонтерство та шляхи наближення перемоги.

«Я завжди на таких зустрічах кажу, що я приходжу не давати поради, тому що це дуже марна справа – будучи людиною 40+ років, давати поради тим, кому 18-17. У очах цієї молодої людини ти вже «динозавр», ні на що не спроможний в сенсі порад. Але мій життєвий шлях був доволі цікавий і з нього можна щось почерпнути, якщо захочеться. Чому я тут? Бо нас стало менше в Україні з огляду на війну. Я дуже багато ваших ровесників зустрічаю за межами України під час відряджень у справах фонду або адвокації. Мені цікаво спілкуватися з вами не тільки в Україні, бо часто больові точки і запитання співпадають, незалежно від того, де молоді українці знаходяться. Минулого року в межах двох тижнів я мав зустріч зі студентами Дніпровської політехніки і студентами-українцями університету Пенсильванії у Філадельфії. І я бачив однаковий зріз проблеми: молодь дезорієнтована, бо їй ніхто не розказує, що її чекає в майбутньому. Ті, що в Америці, хотіли почути щось, щоб прийняти рішення повернутися. Ви – щоб прийняти рішення залишитися. Тому я чекаю пас від вас», – серед інших важливих тез, зазначив відомий громадський діяч і волонтер під час вже другої своєї зустрічі зі сковородинівцями.

30 квітня 2026 року в межах формату «Клуб випускників» відбулася тепла зустріч із письменницею та блогеркою Іриною Говорухою. Авторка вже втретє повернулася до стін, де провела студентські роки, аби презентувати сковородинівцям свою нову книгу.

У невимушеній, затишній атмосфері письменниця розповіла про історію та обставини написання нового роману «Гойдаша» – про те, як постійно спілкувалася з жінкою, яка стала прообразом героїні роману, як її життєва історія, бачення й відчуття світу тісно переплелися у чомусь із самою авторкою.

28 травня 2026 року читальна зала бібліотеки стала майданчиком для міжнародного круглого столу за участю британського письменника Тоні Бауера та ілюстраторки Клер Бауер. Обговорювали актуальні гуманітарні виклики та роль мистецтва під час війни, практикуючи англійську з носіями мови.

Під час презентації Тоні Бауер провів чіткі паралелі між боротьбою юного Давида проти велетня та сучасним героїчним протистоянням України російській агресії. Основний акцент було зроблено на фундаментальних цінностях: мужності та безстрашності перед обличчям переважаючого ворога; незламній стійкості духу, а також беззаперечній вірі у перемогу світла над темрявою.

Цікавим доповненням стала розповідь Клер Бауер про візуальну складову видання. Вона поділилася професійними секретами створення ілюстрацій, детально пояснивши, як саме обиралися художні рішення, щоб врахувати психологічні особливості дитячого сприйняття такої складної інформації. Крім того, мисткиня розповіла про специфіку роботи художника-фрілансера у Великій Британії.

27 червня 2026 року Університет Григорія Сковороди в Переяславі гучно відзначив своє 40-річчя. На дводенні урочистості завітали найвідоміші зіркові випускники: реп-виконавиця alyona alyona, телеведучий Сергій Костира та соліст Хору Верьовки Дмитро Цимбал. Ювілей об’єднав покоління та перетворився на потужний волонтерський майданчик – спільними зусиллями вдалося зібрати понад 175 тисяч гривень на потреби ЗСУ.

Варто згадати, що наш університет є беззаперечним центром культурного життя громади. Протягом року на сцені відбувалися аншлагові концерти та вистави провідних зірок. Серед тих, хто зривав овації: Kozak System, Іво Бобул, Віталій Козловський, Олена Тополя, Наталія Бучинська, Volkanov, Тоня Матвієнко, гурт «100лиця», переможці Євробачення Kalush Orchestra, колективи НАОНІ та Національний хор імені Г. Верьовки, гумористи «VIP Тернопіль». А також блискучі актори театру та кіно: Ольга Сумська, Григорій Бакланов, Дар’я Петрожицька, Арам Арзуманян, Анна Кошмал, Григорій Паволоцький, Ольга Атанасова, Ксенія Вертинська, Наталія Васько, Катерина Варченко, Віра Кобзар.

Звісно ж, скорочений формат такого не здатен переповісти кожен день – за минулий навчальний рік, без перебільшень, поріг нашого закладу переступило тисячі успішних, амбітних, чудових українців та закордонних гостей. Про всі їзх ми пам’ятаємо, всіма надихаємося.

Наразі ми активно формуємо гостьовий список та розсилаємо запрошення на новий навчальний рік, зокрема готуючи нові візити лідерів думок у межах ініціативи «Відкритий університет» та інших наших проєктів.

Ми хочемо почути вашу думку! Кого з відомих громадських діячів, митців, науковців чи блогерів ви мрієте побачити на гостині в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі? Пишіть свої пропозиції у коментарях до наших публікацій, а ми зробимо все можливе, щоб ці зустрічі стали реальністю!