презентація книг Архіви - Університет Григорія Сковороди в Переяславі

В УГСП презентували близько десятка видань науковців Національної академії Служби Безпеки України та Черкаського державного технологічного університету

Журналіст — Wed, 12 Mar 2025 07:15:04 +0000

10 березня 2025 року родина Університету Григорія Сковороди в Переяславі на чолі з ректором, доктором історичних наук, професором, членом-кореспондентом НАПН України Віталієм Коцуром приймала поважних гостей – делегацію колег із Національної академії Служби Безпеки України на чолі з ректором, доктором юридичних наук, професором Андрієм Черняком та ректора Черкаського державного технологічного університету, доктора політичних наук, професора Олега Григора, а також голову Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Валентина Лазуренка й українського політика та громадського діяча Миколу Томенка.

Поза тим, що як вже повідомляв наш сайт, було підписано меморандум про співпрацю між УГСП та НА СБУ, цей день збагатив сковородинівців на презентації близько десятка видань авторства гостей. Як і було обіцяно, розповідаємо про них у окремій публікації.

За вже усталеною традицією альма-матер, гості розпочали свій візит із відвідування каплиці святих рівноапостольних Кирила та Мефодія, де вшановується пам’ять викладачів і здобувачів, які зробили вагомий внесок у розвиток університету або віддали життя у горнилі російсько-української війни починаючи з 2014 року. Після цього прогулялись музеєм університету та його мистецькими аудиторіями. Разом з тим, гостям продемонстрували інфраструктурні набутки закладу в умовах повномасштабної фази війни – за цей час в УГСП відбудувалося понад 1100 квадратних метрів укриття, зокрема 1 лютого 2023 року на базі закладу в приміщенні другого укриття було відкрито Молодіжний простір «ТВіСТ», який слугує укриттям та приміщенням для проведення навчального процесу під час повітряних тривог.

Згодом гості перемістилися до конференц-залу імені Василя Сухомлинського, де розпочалася безпосередня зустріч з майже сотнею охочих слухачів – викладачів та співробітників університету, його здобувачів та гостей з ліцею-інтернату «Патріот». Спершу хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять всіх, хто віддав своє життя через вторгнення російської федерації в Україну, невинних дітей, мирних українців та всіх наших співвітчизників. Надалі спільно виконали Державний Гімн України.

Гостями закладу у цей день, поза вищезгаданими у публікації особистостями, стали: завідувач кафедри теорії та історії держави і права Національної академії Служби Безпеки України, кандидат історичних наук Аліна Понипаляк; доктор філологічних наук, професор Національної академії СБУ, голова Національної комісії зі стандартів державної мови (2020-2022) Орися Демська; доктор філологічних наук, професор Національної академії СБУ Леся Демська-Будзуляк. Кожному було у цей день про що сказати та що представити, відтак перейшли до презентаційних виступів, але спершу виконали приємну і важливу місію – УГСП підписав меморандум про співпрацю з Національною академією Служби Безпеки України.

Зважаючи на багаторічний досвід плідної та багатовекторної співпраці з Черкаським державним технологічним університетом, слово надали ректору цього закладу, доктору політичних наук, професору Олегу Григору. Подякувавши за запрошення та співпрацю, він розповів про те, чим нині живе очолюваний ним заклад. За мить, зважаючи на одну із шевченківських дат, на яку припала зустріч, нагадав про дотичність життєвого й творчого шляху Великого Кобзаря й Переяслава. Символічно, що він презентував видання «Воюючий Шевченко. Мала світоглядна книжка українського воїна» – збірку поезій укладену із головних світоглядних творів Т.Г. Шевченка. Видання, створене у форматі кишенькової книги є спільним проєктом Фонду «Рідна країна» (його очільник Микола Томенко є головним натхненником проєкту, упорядником та автором передмови – прим.авт.) і Черкаського державного технологічного університету (в особі ректора Олега Григора й проректора Валентина Лазуренка – прим.авт.). Проєкт, насамперед, орієнтований на воїнів Збройних Сил України, волонтерів, медиків та рятувальників.

«Наразі ми надрукували тисячу екземплярів, поширили їх серед військових. Книга навмисно є компактною аби легко поміщатися до будь-якої кишені. Важливо, аби захисники у вільні хвилини могли щось почитати, над чимось подумати на дозвіллі, поглибити свій патріотизм», – додав Олег Олександрович та розповів про проєкт «Живи, вчись і працюй на Черкащині». Наголосив на тому, що молодь має залишатися в Україні, адже попереду в неї дійсно багато різної і важливої роботи. Наостанок запросив до Черкас та очолюваного ним закладу, нагадавши про можливості академічної мобільності між ЧДТУ й УГСП.

Слово перейняв проректор з гуманітарно-виховних питань Черкаського державного технологічного університету, доктор історичних наук, професор, голова Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Валентин Лазуренко. Розповівши про роботу, яку проводить НСКУ на теренах України та Черкащини, він презентував спеціальний випуск загальноукраїнського наукового журналу «Краєзнавство», який побачив світ наприкінці 2024-го року ставши своєрідним підсумком до відзначення 70-річчя утворення Черкаської області.

«Це всеукраїнський часопис, що знайомить із Черкащиною, окремими сторінками історії нашого краю, відомим землякам, творчим доробком черкаських краєзнавців. Ініціатором підготовки та випуску наукового видання стала Черкаська обласна організація Національної спілки краєзнавців України, яку очолює Валентин Лазуренко. На думку авторів часопису, видання має пізнавально-виховне значення, оскільки знайомить широку громадськість, зокрема й зарубіжну, з історією і сьогоденням Черкащини. Журнал складається із тематичних розділів. У ньому вміщена хроніка краєзнавчого життя на Черкащині і в Україні, рецензії на історико-документальні видання черкаських краєзнавців. Автори наукових статей, повідомлень та рецензій – науковці університетів, освітяни, працівники історико-культурних заповідників, архівів Черкащини. До формування номера долучилися також краєзнавці з Києва та Харкова», – йдеться у анотації до видання. Зацікавлені читачі мають змогу ознайомитися з електронною версією ілюстрованого журналу тут чи в бібліотеці УГСП, куди його в цей день передав Валентин Миколайович.

Захід тривав, а естафету презентацій перейняв ректор Національної академії Служби Безпеки України, доктор юридичних наук, професор Андрій Черняк та український політик та громадський діяч, доктор політичних наук, професор Микола Томенко. Найперше, мова пішла про науково-популярне видання «Абетка громадянина України», яке містить інформацію про історію українського державотворення; засади конституційного ладу; головні віхи з життя знаменитих українців, державні, пісенні та поетичні символи країни й об’єкти історико культурної, природної та нематеріальної спадщини, які репрезентують Україну в ЮНЕСКО. У книжці також подана наукова термінологія українського світу та розвінчуються міфи й псевдоісторичні теорії так званого «русского міра». Видання має на меті допомогти курсантам, студентам і широкому загалу читачів сформувати світогляд відповідального громадянина і свідомого патріота України.

«Я частково дотичний до того, аби університети, які живуть, працюють і, в часі війни, перебудували свою роботу, могли кращі практики свого досвіду, особливо нашої світоглядної війни з російською ордою, взаємодоповнювати і допомагати один одному. Пишаюсь, що тут три ректори і три університети. Також нещодавно повернулися з Харкова, з університетами якого теж тримаємо зв’язок. Переконаний, що такі от «реперні точки українськості» мають бути в «інтегральному, спільному кулаку». Нам не просто воювати за історію України, коли путін, фактично в кожному виступі, повертається до брехливої і сфальсифікованої історії. Наша відповідь повинна бути швидкою, жорсткою і адекватною. Так сталося, що у світі не всі знають історію України, і ми маємо доводити якісь речі. Також маємо підносити громадянський рівень ідентичності та національної гідності. Найближчим часом маємо зробити усе для того, аби 100% з нас пишалося, що вони громадяни та українці. Повернімо нашій державі дух, енергію і незалежність. Слава Україні!», – серед іншого зауважив Микола Володимирович та розповів про історію появи презентованого видання. Протягом наступних десяти хвилин виступу пригадував історію Державного Гімну України та його авторів, історію творчості Тараса Шевченка під час перебування на Переяславщині (тут його вперше назвали «батьком» – прм.авт.), локальну мазепинську спадщину і питання її збереження та багато іншого.

Надалі слово тримала доктор філологічних наук, професор Національної академії СБУ, голова Національної комісії зі стандартів державної мови (2020-2022 рр.) Орися Демська. Вона презентувала перше в українській історії науково-оглядне видання про українську мову під назвою «Українська мова. Подорож із Бад-Емса до Страсбурга». Зазначила, що ця книжка для всіх, хто хоче зрозуміти іншу історію української мови.

«На культурній мапі модерної української мови є дві важливі точки: Бад-Емс, звідки указом намагались переконати світ, що української мови немає, не було і бути не може, і Страсбург – точка, де 21 березня 2022 року українська отримала статус майбутньої офіційної мови Європейського Союзу», – йдеться у анотації книги.

Орися Демська розповіла, що у цій книзі вона спробувала показати силу української мови – від індоєвропейської прамови до наших днів, її взаємодію з іншими мовами, історію взаємозбагачень, непримириме протистояння з російською і перебіг лінгвоцидів, із яких вона все ж таки вийшла переможницею.

Надалі Орися Мар’янівна говорила про свою спільну з Андрієм Миколайовичем Черняком книгу «Мова. Право. Безпека», де розглянуті правові норми, законодавство та безпеку через призму мови. Автори запропонували модель мовної архітектури країни з урахуванням державної мови, мов корінного народу, міжнародної комунікації, національних меншин та інших мов світу.

«Коли ми писали цю книжку, ми й подумати не могли, що в день її презентації, на іншому кінці планети, по той бік океану, знищуватимуть слова. Чим це закінчилося в Україні ми знаємо. Тепер подивимось на те, чим це закінчиться у США, де президент Трамп виводить із вжитку сотню слів. Історія та українська мова – це два кити на яких тримається наш світ», – додала дослідниця.

Презентаційну естафету перейняла завідувач кафедри теорії та історії держави і права Національної академії Служби Безпеки України, кандидат історичних наук Аліна Понипаляк. Говорила про спільний новодрук із колегою-науковцем Олександром Івановим під назвою «Обличчя визвольного руху в архівах «кгб». У монографії представлено біографічні відомості про видатних діячів українського визвольного руху: Степана Бандеру, Миколу Арсенича, Василя Кука, Романа Шухевича, Катерину Зарицьку, а також архівні матеріали, які демонструють боротьбу радянської тоталітарної системи з їхньою діяльністю з відстоювання української ідентичності та відновлення втраченої державності.

«Кожна з цих особистостей представлена як ґрунтовна, яку безпосередньо описують репресивні архіви. Нашою метою було показати те, якими бачили цих постатей наші вороги. Ми хотіли показати нам самим те, як про нас пишуть, і як ми розуміємо сьогодні нашу сучасну історію. Кожна з описаних у книзі особистостей заклала величезні підвалини до того, аби Україна була сьогодні. Аби ми з вами могли бути українцями. Сьогодні весь світ як і пророкував Степан Бандера, відповідає на наше «Слава Україні» – «Героям Слава». Ми намагалися зробити колективний портрет українців часів Другої світової війни – покоління дітей вояків УНР, батьки яких, у свій час, не змогли відстояти нашу незалежність. Це «покоління нескорених у боротьбі за нашу державність» і головною їх метою було відновлення самостійної, незалежної України. У 1941 році їм це вдалося, хай це і був символічний жест. Як слушно зауважує Сергій Жадан: «Ми стоїмо на плечах своїх попередників». І це дійсно так», – додала Аліна Василівна.

Майже наостанок слово мала доктор філологічних наук, професор Національної академії СБУ Леся Демська-Будзуляк. Вона говорила про третього кита, на якому стоїть Україна – її літературу, адже «мова дає їй слова, а історія – факти для побудови сюжетів, яку стануть історією що увійде в кожен дім». Науковиця презентувала двотомне авторське видання «Ті, що панують над зорями…». У книгах на основі авторських досліджень, мемуарних, епістолярних, наукових та інших джерел представлено науково-популярні нариси про життя і чин українських видатних осіб, у житті яких поєдналися співпраця з українськими спеціальними службами та інтелектуальна й творча робота. Серед інших сюди увійшли портрети літературознавця Павла Богацького, дипломата Юрія Гасенка, історика Івана Вислоцького, літературного критика і прозаїка Дмитра Вітовського, письменника Юрія Горського та інших.

«Усі ці люди мріяли про свою державу, яку ніхто не підтримав у 20-х рр. ХХ ст. Це був складний шлях. Ми можемо лише мріяти, що буде далі, якими будуть країни світу. Але в центрі точно буде Україна. Як колись казав Симон Петлюра «Ти переможеш, великий народе-мученику. І переможеш не для того, щоб підбивати під себе чужі, не наші землі. Ти переможеш для спокійного будування могутньої держави України, для щасливої праці поколінь майбутніх…». І хай хтось каже, що це ілюзія і це не можливо. Каже, бо зараз дуже і дуже погане становище. Але коли в нас було добре становище? Якщо пригадати історію, нас вже не мало бути тисячу разів. Але якщо ми є, то значить маємо бути. І нас найменше має цікавити те, хто і що думає з цього приводу. Ми були, ми є і будемо – творити нову історію цього світу. Творити дякуючи тим людям, які будували цю державу всупереч всьому. Я вірю, що в нас буде наша спільна держава. Ми обов’язково переможемо, бо ми сподіваємося на себе!», – виголосила Олеся Мар’янівна.

По завершенню презентацій представники НА СБУ подарували примірники презентованих книг до бібліотек Університету Григорія Сковороди в Переяславі, Черкаського державного технологічного університету, переяславського ліцею-інтернату «Патріот». Навзаєм ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор, член-коресподент НАПН України Віталій Коцур подарував гостям інтелектуальні подарунки від нашої альма-матер. До подарункових наборів увійшла його авторська монографія «Національні меншини України в контексті суспільно-політичних трансформацій 90-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.», сковородинівські щорічники й арт-подарунки від образотворців УГСП під назвою «Патріотичне серце».

У кулуарах зустрічі гості познайомилися та налагодили співпрацю з науковцями нашого університету, залишили автографи на тематичній стіні у залі інформаційних технологій «Чумацький шлях».

Наостанок перебування в нашому місті усі учасники візиту відвідали музеї Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», зокрема Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка НІЕЗ «Переяслав», де з нагоди дати пам’яті, вклонилися пам’яті Великого Кобзаря та поклали квіти до його погруддя на території музею.

Запис В УГСП презентували близько десятка видань науковців Національної академії Служби Безпеки України та Черкаського державного технологічного університету спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Видавець Володимир Шовкошитний презентував в УГСП книги, які розкривають таємниці сучасної та стародавньої України «без мітів»

admin — Fri, 23 Feb 2024 11:58:25 +0000

22 лютого 2024 року, за ініціативи бібліотеки Університету Григорія Сковороди в Переяславі, у рамках творчого проєкту «Університетські зустрічі», з нагоди 10-х роковин початку російського збройного вторгнення до України, початку російсько-української війни та Дня Героїв Небесної Сотні, відбулась зустріч з українським поетом, прозаїком, публіцистом, громадським діячем Володимиром Шовкошитним.

Як ми вже розповідали в анонсі до цієї зустрічі, приїзди Володимира Федоровича вже стали доброю традицією нашого університету, та й, навіть в умовах війни, триває його співпраця з книгозбірнею Університету Григорія Сковороди в Переяславі, куди він, як директор видавництва «Український пріоритет», подарував багато книг, зокрема й свого авторства: «Кров свята», «Герої народжуються на могилах героїв», «Чорнобиль: я бачив» та інших.

На початку зустрічі ректор університету Віталій Коцур наголосив на необхідності переосмислення історичного минулого й закликав до системного вивчення історії, починаючи з української школи та завершуючи університетською підготовкою істориків.

«Наше суспільство повинно усвідомлювати, в яких реаліях ми живемо. Коли ми розглядаємо конкретні події дати, пов’язані з українським державотворенням, вони часто переплетені мітами та не правдами, які були впроваджені у радянському та навіть пострадянському періодах. Системне розуміння і підходи потрібні від школи до університету. Ми повинні об’єднуватися, спілкуватися із відомими людьми нашого краю. Пан Володимир, наш земляк, отримує заслужене визнання, і результати нашої зустрічі вказують на необхідність діалогу у сфері історії», – зазначив Віталій Вікторович.

Надалі Шовкошитний представивив аудиторії обрану колекцію історичних творів, що розкривають осмислення минулого. Пропонуємо вашій увазі перелік назв та анотації презентованих творів:

Іван Білик «Скіфи. Історична трилогія»

Усі три книги, що входять до трилогії з умовною назвою «Скіфи», написані в різні роки, й одним виданням ніколи не видавались. Але читач не знайде тут міфічних скіфів «с жадібнимі раскосимі очамі», адже, на відміну від О. Блока, Іван Білик бачив очевидне – принаймні три із чотирьох описаних Геродотом «різновидів» скіфів – це наші прямі пращури, а саме: скіфи орачі, скіфи хлібороби й царські скіфи. Що ж до тих, котрі «с раскосимі», то вони якраз і були четвертими скіфами – кочовиками, носіями легендарної іраномовности скіфів. Що ж до імен геродотових скіфів і самої назви племен, то згадаймо, що для пихатих греків у навколишньому світі поруч з еллінами існували лише варвари, іменами й самоназвою яких вони не переймалися.

Перша книга трилогії «Дикі білі коні» описує боротьбу й перемогу сколотів (самоназва скіфів) над царем царів Дарієм та створення касти «царських скіфів». Друга, «Не дратуйте грифонів», з Геродотом у якості героя – про його перебування в Ольбії, про вірність і зраду, про те, хто і як пише історію. Третя, «Цар і раб» – про глибоке осмислення конфліктів між владою й мораллю, між почуттям крові й жадобою влади, між свободою й психологією раба. У основі реальні події повстання скіфів в Боспорському царстві й захоплення влади Савмакомталем, заручником з правлячої династії сколотів в 112-110 рр. до н.е.

Трилогія «Скіфи» – це яскраве художнє осмислення витоків історії нашого народу, що, змінюючи самоназву, асимілюючи приходьків, з правіку жив на своїй землі.

Іван Білик «Меч Арея»

Роман Івана Білика «Меч Арея» – про давніх русичів і давній Київ, про рабовласницький Рим і підступний Константинополь. Роман про те, як наші пращури жили й кохали, вирощували хліб на родючих ланах Наддніпрянщини, а коли доводилося, – гуртом боронили свою землю від зазіхань чужоземців –римлян і візантійців, готів і азійських кочовиків. Це роман про любов і труд, життя та смерть великого полководця Аттіли, який об’єднав слов’ян у могутній союз і раз і назавжди відбив охоту рабовласників нав’язати слов’янам свій світогляд і своє ярмо.

Олександр Курись «Шлях Вітра. Книга 1 Слов’янська сварга»

Це припорошена сивим пилом давнини історія одного життя, що перехрещує шляхи різних племен і народів стародавнього світу на межі поганства та раннього християнства. Життя, що починається в нетрях дрімучого давньослов’янського лісу, порятоване від кровожерливих вовкулаків, зрощене на таємничості язичницьких обрядів, вірувань і побуту, утверджене чистотою юнацького кохання, забороненого, але, здавалось, уже відвойованого, знівечене у братовбивчих міжусобицях і війнах із кочівниками та навіки спустошене пошуком утраченого в них. Життя, що захоплює, бентежить і забиває дух. Історія, що крізь століття кривавить ранами, які не загоює навіть час.

Олександр Курись «Шлях Вітра. Книга 2. Візантійська віхола»

Ця оповита сивим мороком давнини історія розгортається у V ст. нашої ери. Уся Європа здригається від ударів гунів. Молодики з полянського племені вирушають на пошуки своїх наречених, що їх було викрадено під час набігу гунів на село. Пройшовши легіонерами через горнило кількох воєн на неосяжних теренах Візантії, попутно шукаючи сліди дівчат, вони, нарешті, опиняються в столиці християнського світу – Константинополі. Головний герой Вітер приймає хрещення під іменем Леонідаса та робить фантастичну кар’єру від простого легіонера до командувача (архонта) особистої гвардії імператриці Євдокії (401–460 р. життя). Про все це він розповідає історику, дипломату й письменнику Пріску. Поляни на чолі з Вітром переживають карколомні пригоди, що розгортаються на тлі реальних подій життя імператриці. Пошуки зниклих дівчат – головна мета хлопців. Нарешті вони, здавалось, натрапили на слід навіть знайшли одну дівчину, але життєвий крах імператриці перекреслює їхні мрії. І все треба починати спочатку…

Олександр Курись «Шлях Вітра. Книга 3. Гунська круговерть»

488 рік від Р.Х. Візантійське посольство нарешті досягає Дунаю. Тут до посольства доправляють першу чергу перебіжчиків, що їх мають віддати гунам. Командує цим конвоєм кентарх Теофіл, що свого часу зрадив імператрицю. Він має таємний наказ вбити Аттілу, а Леонідас і його земляки стають розмінною монетою. Та доля кидає Леонідаса до Аттіли, в Каталуонську битву. Нарешті, повернувшись у рідну вісь та очоливши полянське плем’я, він отримує нове ім’я – Кий (тобто молот), котре стає спадковим у роду. Він переводить плем’я до Дунаю та засновує місто – Київець. Колись його онук приведе плем’я до Дніпра та стане князем іншого славетного міста.

Лесь Качковський «Ігор – володар Руси»

Отримавши від Олега «Віщого» владу над русами, полянами, сіверянами й древлянами, князь Ігор зумів стати володарем Руси – держави, яка об’єднала ці та інші слов’янські племена в силу, здатну протистояти і Степу, й Бізантії, здійснювати походи на Каспій. За роки свого правління (912-945) він не допустив жодного вторгнення на Русь степовиків, двічі ходив на Царгород, змусивши Бізантію підписати Договір «Про мир і любов»… Проте для слов’янських племен він так і залишився захланним варягом, свідченням чому є його люта смерть в Іскоростені. Не менш лютою була й помста його дружини – Святої княгині Ольги.

Роман Леся Качковського «Ігор – володар Руси» охоплює не тільки останні роки княжіння першого Рюриковича на київському столі (941-945), а й період до повноліття Святослава, коли той перебрав владу від матері-регентки.

Петро Кралюк «Шляхи поширення християнства в Русі-Україні»

Книга широко відомого письменника і вченого, проректора Острозької академії професора Петра Михайловича Кралюка присвячена доленосному вибору наших далеких пращурів. З одного боку, обравши християнство, Русь-Україна пристала до цивілізаційного вибору цілої Европи, а з іншого боку, доєднавшись до його східного варіанту, вона ніби втратила органічну єдність з Европою Західною.

Барбара Можаровська «Анна Київська»

Героїні роману Ганні судилося народитися донькою Великого князя Київського Ярослава Мудрого і стати королевою Франції Анною Київською – дружиною короля Франції Генріха І, матір’ю короля Франції Філіпа І, засновницею двох королівських династій – Бурбонів і Валуа, серед яких 12 королів Франції…

Та шістнадцятилітній їй наснився жахливий сон, що шлях її не буде легким і безхмарним. Їй вдається умовити батька віддати її заміж через 5 років. Та ці роки промайнули, як мить. Проте Ганна вже стала іншою. З юної безстрашної амазонки перетворилася на дорослу, впевнену в собі високоосвічену дівчину, яка змогла закохати в себе чоловіка-короля, народити йому синів-спадкоємців, змусити рахуватися з собою його двір та… втратити голову найвпливовішого чоловікового опонента – графа Рауля Валуа.

Лесь Качковський «Пісня про Довбуша»

Лесь Качковський назвав піснею свою книгу про найзнаменитішого карпатського опришка. Очевидно, тому що й доля українського Робін Гуда була величною і сумовитою, як гуцульська пісня. Легендарний ватаг був постаттю романтичною і трагічною водночас. Адже, на відміну від своїх братчиків, розумів, що єдиним справжнім скарбом в Чорногорі є гуцульська воля. Її й заповідав своїм краянам. Та, щоб це зрозуміти, треба серце мати Олексине: цілого світу не злякатися. А не боялися тільки одного – Дзвінку обзивати і смерть Довбушеву на неї класти. А поміж людей зосталася лишень мрія про Довбушеві скарби та ще пісня, людьми – не Довбушем і Дзвінкою – по-своєму співана.

Лесь Качковський «Олег – імператор русів»

Гостросюжетний історичний роман, який показує підступне захоплення швагром убитого новгородського князя Рюрика Олегом престолу у Київській державі, яка вже понад п’ять століть була важливим гравцем на европейській політичній мапі, та створення ним імперії русів на чолі з вічним Києвом, досягнення нею визнання у Візантії, Хазарії та Болгарії й домінування над степовими забродами. Олег не створив у Києві держави, а змінив її форму. Саме він започаткував тут династичне правління відомого в Європі роду Ск’єльдунгів, посадивши на княжий стіл малолітнього Ігоря й добровільно передавши йому владу. Олег зумів об’єднати місцевих русів, полян, древлян, сіверян зі своїми русами (які ще в середині п’ятого століття переселилися з Києва на слов’янську Північ, а далі в Фрисландію) й варягами в боротьбі з одвічним ворогом Мідгарду (світу мужів) – осілого світу – Степом та створити справжню імперію русів.

Оксана Зененко «Таємна місія гетьмана»

На тлі доленосних подій 1708-1709 років полковник компанійського полку Володимир Ломиковський втрапляє у вир неймовірних подій, пригод і ворожих інтриг, пов’язаних з таємницею гетьмана Мазепи. На нього чекають жорстокі випробування в колі ворогів і зрадників та священна боротьба за власну державу пліч-о-пліч з Іваном Мазепою, Пилипом Орликом, Костем Гордієнком. І, звичайно, кохання…

Іван Білик «Яр»

Автор розповідає про найскладніші часи в історії українського народу в ХХ столітті: проводить головного героя твору Максима Нетребу через страхіття голодомору 1933 року, масові репресії 1937 року, тюрму, Верхньо-Колимський концтабір і сповнену тривог довготривалу втечу з нього, окупацію України фашистськими загарбниками, службу в поліції й приховану боротьбу з окупантами в групі Української Повстанської Армії, сприяння радянському підпіллю та партизанам, перебування на чужині та власні душевні муки.

Володимир Шовкошитний епопея-трилогія «Кров свята»

Ця книга неначе скидає з нашої історії шкаралущу ворожих міфів і являє читачеві храм української державності вже без риштувань. А заодно і вказує шлях очищення колективної пам’яті через її звільнення від намулу малоросійства й меншовартості, через прищеплення українському суспільству гену гідності й самоповаги та психології переможців. Це наш український аналог «Війни і миру» чи «Тихого Дону». Дуже український. І дуже європейський. Автор ніби застерігає нас з вами, європейців: якщо течія Гольфстриму уповільниться – на нашу Європу чекають люті морози, а весь світ ніколи вже не буде таким затишним для життя. Скільки б не з’являлося цікаво-доказових історичних досліджень, зрушення у колективній пам’яті здатна спричинити лише уґрунтована на мітології белетристика. Для такого зрушення замало кількох вершинних творів, а тим більше відверто попсової пригодницької писанини на задану тему.

Василь Горбатюк «Листи забутого життя»

«Листи забутого життя» – це роман про життя письменника Павла Богацького. Це маловідома для українських читачів постать, чиє життя й діяльність вартують вашої уваги. У 1920-ті письменник опинився в еміграції – спершу в Польщі й Чехії, а тоді – в Австралії. А перед тим Богацький працює разом з відомими українськими діячами Гнатом Хоткевичем та Микитою Шаповалом над створенням українських журналів. Крім художніх творів Богацький залишив нам цікаві спогади про свій час.

Роман Василя Горбатюка створений на основі ретельно опрацьованих документів і максимально точно відтворює життєвий шлях цього персонажа. Над створенням цього біографічного роману Богацький працював 10 років, тож перед нами цікава історія, що охоплює складні роки ХХ століття і великі географічні простори.

«Листи забутого життя» Василя Горбатюка зацікавлять всіх, хто відкриває для себе культурне життя ХХ століття й цікавиться біографічною прозою. Крім того, цей роман проливає світло на життя українців в еміграції й у таборах ДіПі.

Ігор Рассоха «Справжність Велесової книги»

Ця книга містить не тільки вичерпний науковий доказ справжності Велесової книги – вона змінює загальне бачення всієї історії України. Читач дізнається про власну пам’ять українців про своє далеке минуле: про походи кімерійців і «народів моря», про величне місто Голунь/Гелон, фібули зарубінецької культури, антське місто Вороніж, боротьбу бродників за волю «проти варягів і греків», язичницьке місто Самарь, спадок Яна Гуса, таємну організацію кобзарів, Кахтирі як народний самовидав, з нового боку відкриє Г. С. Сковороду, Т. Г. Шевченка, роль Харкова в історії України… І оцінить постійні спроби російських спецслужб та їхніх запроданців спотворити і приховати це наше славне минуле. Для всіх, кого цікавить історія України.

«Єдиний спосіб розгадати таємниці історії – це прочитати всю добірку, всю лінійку книг українського пріоритету, починаючи від 512 року до нашої ери та завершуючи книгами цієї 900-річної війни із москалями», – зазначив Володимир Шовкошитний у ході зустрічі.

На завершення гість подарував цінні книги для розширення фондів університетської бібліотеки. Це стало не лише додатком до літературного багатства, але і символом об’єднання сил у спільному культурному просторі.

Таким чином, подія не лише відзначила пам’ятні події, а й вкотре підкреслила важливість вивчення історії як невід’ємної частини національного самовизначення. Заходи такого роду надають можливість глибше зануритися в культурний спадок, розширюючи світогляд та сприяючи розвитку свідомості майбутніх поколінь.

Запис Видавець Володимир Шовкошитний презентував в УГСП книги, які розкривають таємниці сучасної та стародавньої України «без мітів» спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.