Поради Архіви - Університет Григорія Сковороди в Переяславі

«Не важливо, звідки Ви. Важливо, куди Ви йдете»: в УГСП відбулася презентація стипендіальної програми «Chevening»

Журналіст — Wed, 30 Oct 2024 15:15:06 +0000

29 жовтня 2024 року увага близько сотні сковородинівців у змішаному форматі – в конференц-залі Василя Сухомлинського та онлайн на платформі «Microsoft Teams», була прикута до презентації стипендіальної програми «Chevening». У цей день до Університету Григорія Сковороди в Переяславі, на запрошення ректора Віталія Коцура, завітала менеджерка програми та співробітниця Посольства Великої Британії Анастасія Горащенко.

На початку зустрічі ректор університету Віталій Коцур та проректорка з міжнародних зв’язків та проєктної діяльності Оксана Ковтун нагадали, що співпраця нашого закладу з Великою Британією має свою історію. У 2023 році Університет Григорія Сковороди в Переяславі долучився до ініціативи «Twinning», що підтримує партнерства між закладами вищої освіти України й університетами Великої Британії та адмініструється «Cormack Consultancy Group (CCG)» спільно з Урядом Великої Британії і University UK, а також Фондом Президента України з підтримки освіти, науки та спорту. На початку червня 2024 року, в межах налагодження співпраці, представники Університету Григорія Сковороди в Переяславі в особі ректора Віталія Коцура, проректорки з міжнародних зв’язків та проєктної діяльності Оксани Ковтун та керівниці відділу міжнародних зв’язків Валентини Крикун відвідали Liverpool Hope University задля поглиблення співробітництва між закладами, які мають багато спільних програм й подібну історію заснування.

Коли слово передали менеджерці програми та співробітниці Британського Посольства Анастасія Горащенко, то вона нагадала, що Chevening – це глобальна стипендіальна програма від уряду Великої Британії, що фінансується ним і організаціями партнерами. Щорічно вона ставить перед собою мету – знайти лідерів, дати їм можливість повчитися у Сполученому Королівстві, щоб потім ті повернулися до своїх країн Програмі уже понад 40 років і вона діє у більш ніж 160 країнах та територіях, зокрема з кінця 90-х років і в Україні, де за цей час має понад 500 випускників. Програма покриває навчання виключно на однорічних магістерських програмах в університетах Британії.

«Chevening шукає людей з усього світу, які мають потенціал до впровадження позитивних змін у своїх країнах і сферах діяльності. Успішні кандидат(к)и приходять до нас з різним досвідом. Їх об’єднує пристрасть до розвитку, наявність візії та навичок, які дозволять втілити їх бачення у життя. Не важливо, звідки Ви. Важливо, куди Ви йдете», – йдеться у пресрелізі до програми, де акцентується, що увага фокусується на компетенціях учасників, а не на знанні англійської, оцінках, престижності робочого місця, і позиції рекомендачів. Горащенко зауважила, що середній рік кандидатів до участі у програмі наразі це 27 років.

«У 2024 році найстаршими кандидатами були 45-50-річні особи, наймолодшими – особи віком 21-22 роки, які виявили бажання спробувати себе у найрізноманітніших галузях – політика, бізнес, право, наука, медіа, громадянське суспільство. Випускниками Chevening вже є 20 президентів/голів уряду», – зауважила Горащенко.

Серед умов участі у програмі:

Лідерський потенціал та повернення додому після навчання;
Громадянство однієї з країн, де працює Chevening (зокрема, України – прим.авт.);
Наявність мінімум диплому бакалавра на момент подачі заявки;
2+ роки досвіду роботи (стажування і волонтерство враховуються)

Повний список критеріїв: https://www.chevening.org/scholarships

Стипендія Chevening покриває наступне:

Вартість обраної магістерської програми (на програми MBA розповсюджується ліміт £22,000. Цей ліміт не стосується всіх інших програм – MA, MSc тощо);
Щомісячну стипендію (на одну людину), яку можна витрачати на будь-що;
Транспортні та інші витрати (віза тощо)

Надалі Анастасія Горащенко зауважила, що Chevening відкриває великі можливості – це і знайомства з чівнерами з понад 160 країн; й доступ до закритих заходів, лекцій та поїздок під час навчання у Великій Британії; участь у конференціях, стажуваннях, волонтерствах. Також важливо, що після завершення навчання стипендіати стають частиною глобальної спільноти з понад 55 000 випускників програми Chevening, які щороку мають змогу подавати свої проєкти на фінансування. На підтвердження цих слів, пані Анастасія розповіла про те, яку велику кількість проєктів роблять в Україні завдяки цьому, і які позиції займають випускники програми.

«Ми дуже тішимося тому, що маємо випускників у всіх напрямках. Одне з упереджень щодо програми, що тут треба бути якимось супер серйозним професіоналом аби поїхати. Це не так! Приміром, цьогоріч одна людина поїхала аби вчитися писати дитячі книжки – це нішева, і важлива історія. Мені здається, що це скарб. Є ще магістерка з виробництва подкастів. Навіть якщо ви хочете вивчати стенд-ап, і думаєте що це не серйозно, подивіться на Василя Байдака який цим залучає донати. Це все про лідерство, про покращення й активність спільноти – навіть якщо це, умовно, магістерка з макраме», – підігріла увагу аудиторії спікерка до стипендії та її актуальності на будь-якому етапі навчального і професійного життя. Запевнила, що ніколи не пізно здобути новий досвід.

Надалі у конференц-залі імені Василя Сухомлинського було сповіщено приємну новину про те, що якщо хтось зі сковородинівців вже відчуває у собі сили податися то він/вона ще встигає зробити це до 5 листопада 2024 року. Надалі, протягом листопада й грудня заявки оцінюватиме незалежний комітет, а у січні й лютому кращих кандидатів відбиратимуть на співбесіди, які відбудуться протягом лютого-квітня. У червні-липні буде оголошено результати відбору, а вже восени стипендіантки прибудуть до Великої Британії на навчання. «Будемо раді бачити вас в списках наших аплікантів нині, або через рік, коли ви «докрутите» свою ідею», – підкреслила Горащенко.

Зверніть увагу, що аби податися на програму вам також треба надати інформацію про Вашу освіту і досвід роботи, самостійно обрати три (навіть найрізноманітніші) програми у Британії, написати чотири коротких есе та вказати двох людей, що згодом нададуть рекомендації. Уся інформація про програму, вимоги, та дедлайни міститься на сайті: https://www.chevening.org/apply

У другій частині розмови Анастасія Горащенко детальніше розповіла про те, як підготуватися до подачі заявки. Насамперед вона зауважила, що Chevening – це: довгостроковий дипломатичний інструмент (ви амбасадор своєї країни – прим.авт.) та міжнародна спільнота майбутніх лідерів (що ви можете їй дати? – прим.авт.). Аби долучитися до неї насамперед вам треба мати відповідь на кілька питань, зокрема «Чому стосунки між Україною та Великою Британією важливі у контексті вашої сфери?», «Як вам допоможе нова спільнота?», «Що дасть Chevening для вашого майбутнього, чого ви не могли б отримати іншим чином?» тощо.

Що ж до есе, то вони мають чотири теми й мають включати роздуми щодо кола підпитань, відповіді на які у 500 знаках планують почути люди що хочуть у вас інвестувати:

Q1: Leadership and influencing

Менеджер, староста, тім-лід ≠ лідер
Лідер – вести за собою, надихати, досягати змін, пропонувати нове
Рефлексія на те, що змінили б зараз / коли станете Чівнером

Q2: Relationship building and shared learning

Які нетворки маєте наразі?
Який результат ваших успішно побудованих стосунків?
У вас буде можливість говорити про український контекст на представників 160+ країн – як це може допомогти?

Q3: Studying in the UK

Що може бути складним протягом навчання?
Чому саме Великобританія?
Послідовний і логічний вибір курсів

Q4: Career plan

Чіткий, зрозумілий, послідовний план з прикладами проблем, які плануєте вирішити у майбутньому
Зони зростання та роль Chevening 10+ років після випуску

Наостанок, Горащенко порадила наводити приклади замість загальних фраз, не нехтувати не використовувати штучний інтелект, зважати на чіткість і структурованість відповідей, та писати про свою конкретну роботу замість дефініції «Ми досягли…». Врешті, ці правила є прикладними для написання будь-якого есе, мотиваційних листів, розмовах на співбесідах – запевнила спікерка. І навіть якщо у вас не вийшло з першого разу, можна і потрібно подаватися вдруге – половина учасників кожного з щорічних відборів до програми робить це повторно.

Надалі спікерка та ректор університету відповідали на питання присутніх – викладачів, здобувачів, аспірантів. Наостанок усім учасникам, що були повноцінними учасниками зустрічі, подарували пам’ятний мерч від стипендіальної програми.

Важливо, що програму можна успішно поєднувати з будь-якою навчальною програмою в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі – адміністрація закладу справді готова предметно піти на зустріч тим, хто відбереться на програму, та вибудувати зручну освітню траєкторію, аби встигнути все і скрізь. Тут підставлять плече за умови труднощів. Відтак, закликаємо не втратити цієї прекрасної можливості!

Запис «Не важливо, звідки Ви. Важливо, куди Ви йдете»: в УГСП відбулася презентація стипендіальної програми «Chevening» спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Мотиваційний лист для вступу у 2024 році: поради та приклади написання від УГСП

Журналіст — Sun, 02 Jun 2024 07:59:39 +0000

У 2024 року для вступу на фахового молодшого бакалавра, бакалавра та магістра є обов’язковим подання мотиваційних листів в електронному кабінеті вступника для вступу як на бюджетну форму навчання, так і на контрактну. Університет Григорія Сковороди в Переяславі підготував для вас поради та приклади для їх написання.

Мотиваційний лист ‒ це есе, що дає можливість розповісти про себе, свої сильні сторони, дати краще уявлення про власну особистість, обґрунтувати, чому саме ви найкращий з-поміж інших кандидат для вступу на обрану спеціальність конкретного навчального закладу.

Як написати мотиваційний лист ще в 2022 році розповіла доктор педагогічних наук, професор кафедри української лінгвістики і методики навчання Університету Григорія Сковороди в Переяславі Олена Кулик. Нагадаємо Вам основні поради та приклади:

Вступникам про написання мотиваційних листів у 2024 році варто знати:

до початку вступної кампанії у 2024 році можна ознайомитись із прикладами мотиваційних листів.
варто прочитати про загальні принципи їх написання. Ці приклади абітурієнти можуть використовувати як орієнтир для складання власного мотиваційного листа.
варто пам’ятати, що успішний мотиваційний лист – це завжди ваша особиста історія, яка розказана саме вами і відображає вашу зацікавленість у вступі на ту чи іншу спеціальність.
перед написанням власного мотиваційного листа обов’язково з’ясуйте у виші формальні вимоги щодо обсягу, структури й оформлення листа, а також щодо інформації, яку повинен містити лист.

Підготовка до написання мотиваційного листа:

пізнаємо себе
аналізуємо організацію університету
аналізуємо кореляцію наших цілей з можливостями університету
аналізуємо можливості презентації себе
пам’ятаємо, що, незважаючи на тривалий час підготовки до написання, мотиваційний лист повинен бути коротким, зрозумілим та легким для читання

На що варто звернути увагу:

стиль викладу
лаконічність
аргументація
доброчесність
відсутність мовних штампів, елементів розмовного мовлення
відсутність помилок
короткі речення

Гарантуємо, що дотримуючись таких порад, написання мотиваційного листа стане успішним, і ваші шанси на отримання бажаної позиції в рейтингу вступників значно зростуть.

Запис Мотиваційний лист для вступу у 2024 році: поради та приклади написання від УГСП спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

На гостину до УГСП завітала популярна акторка та волонтерка Джозефін Джексон: нотатки розмови про освіту, хейт, професію і волонтерство (відео)

Журналіст — Thu, 30 May 2024 13:20:17 +0000

Наостанок навчального року Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю та Наукове товариство університету, в рамках формату «Платформа можливостей», подарували крафтову зустріч для завсідників зустрічей в альма-матер – днями до Університету Григорія Сковороди в Переяславі завітала впізнавана акторка дорослого кіно, призерка AVN Awards та XBIZ Europa Awards, волонтерка Юлія Сенюк більш відома за псевдонімом Джозефін Джексон.

Попри те, що зустріч не було завчасно і публічно анонсовано, це не завадило зібратися у залі кільком десяткам спраглих до спілкування сковородинівцям. Протягом години Юлія відверто розповідала про свою освіту та причини вибору професійного шляху, хейт і медійну впізнаваність, здійснені мрії й волонтерство, важливість підтримки поранених захисників та багато іншого. Звісно ж, щиро відповідала на запитання присутніх. Пресслужба університету відібрала для вас найголовніші та найважливіші тези, історії та поради від Джозефін Джексон, які можна сміливо винести з цієї розмови.

Перед початком безпосередньої розмови Сенюк подякувала організаторам за запрошення зазначивши, що для неї велика приємність і честь виступати перед сковородинівцями. Акторка дорослого кіно висловила сподівання, що розмова з нею принесе користь учасникам цієї події.

«Це перший раз, після закінчення університету, коли я прийшла в заклад вищої освіти. Уже після вашого запрошення, мені, навіть, писали з власного університету, який хотів мене запросити, щоб я розповіла, які мені навчалося. Але, попри це, сьогодні я тут. Бо Ви маєте перспективний заклад! Дякую за запрошення, мені приємно! Це велика честь і відповідальність – сьогодні тут виступати. Я трішки хвилююся, але відкрита до будь яких питань», – зазначила гостя, яка має освіту магістра за напрямом «міжнародні економічні відносини». Пригадує, що однією з ключових, опанованих під час навчання, компетенцій було вивчення іноземних мов. Нині вона радить неодмінно вчити мови та на власному прикладі доводить, що це може сприяти побудові успішної кар’єри світового рівня. «Не знати англійської – то як бути без рук», – підкреслила Юлія.

Джозефін Джексон про сім’ю, школу та перші кар’єрні кроки

«У мене була досить строга сім’я, а тому від мене вимагали добре вчитися. В кінцевому результаті я за цей їм вдячна тому що, як виявилось, без якоїсь базової освіти дуже складно жити взагалі. З 1 по 9 клас я вчилася в рідному Золочеві. Навчалася на «відмінно», тому що від мене це вимагали. Надалі на два роки пішла в ліцей у Львові, пізніше – в університет. Ще з дитинства я ходила на різні гуртки, зокрема на танці. Також самостійно, через кохання, вивчала французьку мову. Ну і ще грала на фортепіано. В університеті в мене склався досвід першої моєї фізичної роботи, яка стала певним переломним моментом. На другому курсі, коли ми вчили польську, нам запропонували поїхати на практику в Польщу. Це було краще ніж практикуватися у якомусь львівському банку. Але нам не повідомили деталей щодо того, що саме ми будемо там робити. Ми очікували, що в готелі будемо працювати, відпочивати біля моря. Як виявилось це було Балтійське море, яке вважається самим холодним. І в кінцевому результаті це був адський труд. Ми працювали покоївками – це був мій перший досвід фізичної роботи, і мені не сподобалось. Це було важко. Я заробила свої перші гроші і зрозуміла, що таким чином я точно працювати не буду, і треба працювати, напевно, більше головою. Звичайно ж, ви скажете, що у сфері в якій я працюю, не сильно потрібен мозок. Але якщо ви хочете кар’єрного росту, то загалом будь-де потрібно мати мозок».

Коли у житті Сенюк з’явилося доросле кіно?

«Коли я вже закінчувала університет, я була в пошуку якогось заробітку, бо мала досвід з фінансовими пірамідами і займалася цим. Звісно ж, я не дуже багато заробила, а мої друзі втратили гроші, тому я вирішила, що це не той спосіб. Але коли ти на цьому етапі, коли в компаніях заробляєш перші гроші, то твої витрати збільшуються і ти хочеш ще більшого доходу, а його вже немає після цих пірамід. Я почала зніматися в нюд-фотосесіях. Мала такі пропозиції, тому що в мене був активний Instagram. Крок за кроком дійшло до того, що мені запропонувало європейське агентство, яке займається пошуком моделей, знятися у таких відео. Я подумала, що не хочу залежати від своїх батьків. І це не те, що в мене не було грошей. Мої бабусі ще досі працюють закордоном, і я не хотіла залежати від того, тому що мої батьки, на той час, ще досі залежали від своїх батьків. І це для мене був не хороший приклад. Тож вирішила чому б і ні – я можу спробувати один раз, і якщо мені не сподобається, то я, принаймі, зароблю гроші й кину це. Я була така наївна, коли думала, що якщо ти знімешся в декількох фільмах, то ніхто про це не дізнається. Насправді звичайно, що всі про це дізналися, тому я не рекомендую не подумавши мільйони разів вступати в цю професію. Навіть одне відео повністю змінює ваше життя. І таким чином я почала цим займатися – це був 2019 рік».

Як дійшла до свого шляху психологічно – які думки відвідували у цей момент? Як поставились батьки?

«Усе це страшно, звичайно ж. У першу чергу ти думаєш про те, що подумають інші. Ти думаєш, що спочатку ніхто не дізнається, а коли я досягну певного успіху то зможу всім про це розповісти, і на мене так не будуть дивитись. Тебе хейтять коли ти внизу, а потім тебе люблять коли ти вже наверху. Я думала, що я приховаю цей момент поки не дійду до певного моменту, умовно до сьогодні. Але мене впізнали вже через півроку. Певний час я не мала соцмереж, і про це ніхто не знав. Поступово популярність збільшувалася. Звісно ж, батьки з самого початку поставилися негативно. Почнемо з передісторії, що з татом я не маю тісних стосунків – ми не дуже часто говорили, не були надто близькі емоційно. Коли це все сталося й склалась така ситуація, що весь той контент, в якому я знімалася, а це не готові бекстейджі з Twitter, скопіювали і закинули в телеграм-канал з людьми із Золочева. І от у цей момент усі дізналися, і мої батьки, відповідно, теж. Мені подзвонила мама і розказала про цю інформацію. Моя відповідь була така, що я вже доросла і в праві робити те, що вважаю потрібним, і, якщо їм щось не подобається, то я просто піду з їхнього життя і буду займатися тим, чим хочу зайнятися. Так як я одна дитина в сім’ї, то це була така певна маніпуляція. І мама була не проти мене, звичайно, й прийняла це все. Мовляв, якщо вже так сталося, то хай буде так. З татом ми з того моменту певний період не спілкувались».

Як Джозефін Джексон зустріла повномасштабне вторгнення, чому не поїхала з країни й коли в її житті з’явилось волонтерство?

«Почнемо з того, що в мене тут сім’я, хлопець, от скоро бабуся повернеться – тому, без варіантів, я не могла б сама поїхати, залишити всіх. Тому я вирішила продовжувати своє життя тут – в Україні. Звичайно, я буду їздити паралельно зніматися, або ж в майбутньому щось зміниться і я зможу зніматися тут. І от, в певний момент, я подумала про те, яким чином бути корисною будучи тут – щоб не просто так просиджувати штани і жити. Я вирішила допомагати. Спочатку це були поодинокі волонтерські чи благодійні кроки. Приміром, закрити збір комусь зі знайомих чи близьких друзів. Іноді потрібно щось комусь доставити. Приміром, так склалося, що початок повномасштабного вторгнення я зустріла в Будапешті. І от коли я вирішила їхати назад, то мій друг-француз відвіз мене на своїй машині до кордону. Перед від’їздом ми зібрали в супермаркеті всі потрібні, дефіцитні на той час, речі і продукти – про це просила дівчинка із Золочева. Ми все це зібрали і привезли додому – от це і був мій перший волонтерський крок. Також, коли бачу певну прийнятну суму до закриття збору, то я стараюсь його закривати. Про свою волонтерську діяльність вирішила розповісти на початку цього року. Розумію, що піаритись на цьому не гарно, але коли я бачу що роблять інші медійні особи, то мене це мотивує. Власне, коли я бачу це в інших то мені теж хочеться ділитись цим. Нині почали ширити інформацію по ветеранах, військових які знаходять в Києві. Вони за рахунок цього стали більш відомі й про них пишуть різні видання, приміром BBC чи Deutche Welle. З цього всього й почалась моя волонтерська діяльність. Я стала амбасадоркою реабілітаційного центру Титанових. Нині часто відвідую його й допомогаю. Поширюю збори, створюємо благодійний календар з військовими».

Як Юлія познайомилася зі своїм хлопцем, і як він ставиться до її професії?

«Познайомились в інтернеті – він був моїм підписником. Ініціативу проявила я, відреагувавши на його історію в Instagram. Потім почали спілкуватися. Розуміючи те, що людина може боятись робити перші кроки через мою професійну діяльність, запропонувала йому зустрітися коли буду в Києві. Спочатку це були вільні стосунки, але згодом я відчула набагато більше і запропонувала жити разом в Києві, попри те що жила до того у Львові. Ми усе проговорили, і домовилися, що я буду зніматися менше і більше часу проводити з ним, а він пробачатиме таку мою діяльність. Разом ми вже три роки. З початком повномасштабного вторгнення переїхали у Львів. Головне – це почуття, і те ми як відносимся один до одного».

Скільки коштів Україні могла б принести легалізація індустрії дорослого кіно і які перспективи та перестороги існують?

«Нині в цій індустрії аспект змістився з США й переважають маленькі студії і команди десь в Європі, приміром в Будапешті чи Празі де знімати таке кіно в рази дешевше. У таких командах є оператори, сценаристи, фотографи, візажисти, актори, помічники та асистенти. Є люди які займаються маркетингом. Також знімають якусь нерухомість для того. І насправді 80% роботи займає оця закадрова робота. Є багато різних платформ, а відтак, залучається багато сфер і людей. З України в цій індустрії є багато людей які про це не заявляють, бо тут це нелегально. Щодо конкретних прибутків країн, то я не пам’ятаю конкретні цифри і не хочу вам брехати. Але вони шалені, а зважаючи на те що в Україні слід буде платити 20% податку то це вагома сума до бюджету яка б нам покрила багато чого. Говорячи про персоналії, то одного разу мій гонорар склав 2500$ за зйомку – це чи не найбільша сума. Загалом, поки що кошти з такої діяльності, у вимірі нашої держави, йдуть повз. З ризиків, які бачу, то я не виключаю що й в цьому напрямі в Україні все може зав’язнути в тенетах корупції. Принаймні, я спілкуюся з одним з народних депутатів і він тримає мене в курсі щодо того, якими є перспективи у цьому напрямі. Знаю, що напрацьовується відповідна законодавча база. Я готова надавати якісь консультації. У цьому питанні все залежить від того, коли завершиться війна. Загалом думаю, що питання легалізації – це питання 5-10 років. Було б простіше аби про цю тему заявила жінка – мабуть, це б відкинуло якісь певні перестороги з боку суспільства.

Багато хто, наразі, ще має якісь застарілі стереотипи з минулого щодо цієї індустрії. Колись у ній було справді багато насилля, якихось незрозумілих вчинків, відсутність контролю і правил чи заборон. Але ж у ХХІ столітті усе змінюється, усе є дуже строго. Зйомці нині передує година чи дві документального оформлення – тебе питають на камеру за кількома десятками пунктів на що ти згодна, а на що ні. Усі легальні студії, з одного боку, навіть, намагаються убезпечити себе. Нині усе це дуже безпечно й узаконено, присутня велика відповідальність у цій сфері. Навіть відома фінансова система світова MasterCard зі свого боку такий контроль проводить, бо через неї проходять гроші у цій сфері. Без її згоди усе це неможливо»

Коли планує Джозефін Джексон планує закінчувати свою кар’єру в дорослому кіно, і в чому ще хоче себе спробувати?

«Поки це мене не бентежить. Хочеться зробити свій базовий пасивний дохід типу нерухомості. Я складаю кошти і хочу вкластися в пару квартир в Дубаї, тому що там дуже вигідні умови. Також хочу подорожувати світом і насолоджуватися життям. А стосовно інших форматів. Ну ось, наприклад, вчора я знімалася в серіалі – грала саму себе. Це такий цікавий досвід, і мене більше в такому напрямку щось цікавить. Мені подобається акторська гра і я б цим займалася.»

Які можливості відкрила для Юлії професія, які мрії здійснила?

«Багато що відбулося. Як мінімум, я стала відомою особистістю і мала змогу зустріти багато можливо не відомих для когось людей, але людей які дали мені нові можливості, запропонували мені різні проєкти, співпраці та поїздки. Завдяки цьому всьому я виросла. Ти, по-перше, бачиш світ – це новий досвід. Як наслідок, ти прокачуєш свій мозок. Також моя професія дала мені можливість засвітитись на BBC. Приємно, коли про тебе роблять новини ті, кого ти читаєш і дивишся».

Чи перетиналися шляхи Джозефін Джексон з росіянами?

«Про них краще взагалі не говорити. Звичайно, вони пересікалися і нічого приємного від цього немає. Вони лише підтверджують свою тупість. Ми вже говорили про стереотипи, що я їх руйную і є розумною людиною. Є багато дівчат в моїй професії, які йдуть туди без розуму – саме це, в переважній більшості, можна сказати і про росіянок. Мені доводилось з декількома зустрітися. Я взагалі щаслива, що майже їх не зустрічаю. Бо мої подруги частіше їх бачать ніж я».

Юлія Сенюк розповіла про те, як справляється з хейтом на свою адресу

«Я як акторка маю бути впевненою, проте всередині мене є невпевненість. Я можу думати, аналізувати якісь речі які про мене говорять, увесь той хейт і все таке. Направду, допомагають подорожі, знайомство з іншими людьми й спілкування з ними. Починаєш чути різні точки зору і розумієш, що те, що говорять люди з маленького містечка, вже не так актуально. Усе пізнається в порівнянні, я дивлюсь і аналізую усі коментарі, кількість вподобань під коментарями того чи іншого змісту. Якщо звернути увагу на багатьох хейтерів, то ти розумієш, що вони нічого неварті. Це або нульові акаунти або взагалі якась нещаслива людина, не задоволена своїм життям. Мені більш важлива думка успішних людей, що вони думають, аніж думка якихось нереалізованих людей.»

Що б сказала собі Юля повернувшись у студентські роки?

«Перше, це краще вчити мови і прокачувати себе аби вміти бодай якісь речі аналізувати. Багато важить інтелект і базові знання набуті за рахунок вищої освіти. Його треба прокачувати наче м’яз. У себе в університеті я вчила три мови – англійську, польську і французьку. Але через те, що в тебе немає практики, ти ними не говориш. Вони знадобилися мені зараз, враховуючи що я багато подорожую. Також треба стежити за здоров’ям, бо лише часом ти розумієш наскільки це важливо».

Кілька ексклюзивних порад від Джозефін Джексон для сковородинівців:

Прокачуйте себе і свій мозок, бо без цього дуже важко жити!;
Не поспішайте створювати сім’ю поки не знайдете справді свою людину;
Вивчайте іноземні мови, займайтеся спортом – адже це про можливості і дисципліну;
Не мисліть негативно, адже негативні думки найлегше здійснюються.

«Мені дуже сподобалося в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, хоч я і провела тут лічену годину-другу. Проте цього часу вистачило для того аби впевнитися в тому, що це справді прогресивний заклад вищої освіти. Сподобалися ваші мистецькі аудиторії, які я відвідала. Приємним було знайомство з вашим, наймолодшим в Україні, ректором. Я зловила ностальгію за своїми студентськими часами. Дякую, що запросили і бажаю вам йти вперед до своїх цілей не звертаючи уваги на інших. Успіху Вам всім!», – завершила зустріч враженнями про альма-матер Джозефін Джексон.

Звісно ж, передбачаючи імовірність чималого запиту стати бодай віртуальними учасниками такої зустрічі від тих, хто не зміг на неї потрапити фізично, ми не можемо лишити вас без відеоверсії цієї розмови :

Наразі акторка і волонтерка завершує роботу над анонсованим благодійним календарем, а невдовзі, навіть, планує розіграти власну автівку аби зібрати декілька мільйонів гривень для реабілітаційного центру, який опікується військовими. Хочеться вірити, що, поміж інших планів, невдовзі, Юлія ще не раз завітає до нашого закладу, адже, серед іншого, під час її відвідин було проговорено кілька корисних та креативних ідей на цей рахунок.

Запис На гостину до УГСП завітала популярна акторка та волонтерка Джозефін Джексон: нотатки розмови про освіту, хейт, професію і волонтерство (відео) спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.