10 липня 2026 року на благодатних нивах Переяславщини відбулася знакова та глибоко символічна подія – «Воєнні зажинки – 2026». Цьогоріч старовинний український обряд першого снопа приймало фермерське господарство «Святослав» землі якого розташовані на території Дівичківської громади. Організаторами масштабного дійства традиційно виступили Фонд Миколи Томенка «Рідна країна», Університет Григорія Сковороди в Переяславі та місцева громада.

Глядачами та учасниками свята стали численні гості, серед яких народна артистка України, переможниця багатьох пісенних конкурсів Жанна Боднарук, композитор та лауреат музичних конкурсів Анатолій Карпенко. Особливої значущості заходу додала присутність військовослужбовців 43-ї окремої артилерійської бригади та бійців Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів НГУ на чолі з командиром полковником Гратнюком. Духовну підтримку забезпечували капелан військової частини А2399 протоієрей Сергій та капелан 47-ї окремої артилерійської бригади священник Дмитро Волошин.

Зустріч розпочалася з пошанування мирної праці хлібороба. Ведучий заходу Олександр Молоткін наголосив, що жодне публічне зібрання сьогодні не може розпочатися без хвилини мовчання та схилених у невимовній жалобі голів перед пам’яттю тих, хто віддав життя за Україну. Він підкреслив, що вічна слава належить козакам і козачкам, які своїми тілами створюють неподоланну лінію, яку ніколи не здолає ворог, і саме вони дають надію нашій державі та дітям на світле майбутнє.

Ідейний натхненник відродження давніх традицій, відомий український історик та очільник фонду «Рідна країна» Микола Томенко розповів, що сучасні зажинки проводяться вже всімнадцяте. Ініціатива, що зародилася у 2008 році, мала на меті стерти радянські наративи та повернути українцям їхнє справжнє духовне коріння. У своєму виступі він звернув увагу на глибокий символізм того, що відбувається довкола:

«Сьогодні, у п’ятий рік повномасштабної війни, ми проводимо саме воєнні зажинки. Ворог не припиняє обстрілів ані на хвилину, але так само невтомно, ні на мить не зупиняючись, працює український хлібороб. Подивіться навколо: синє небо та золота пшениця зливаються в наш національний стяг. А під нашими ногами – плодючий український чорнозем, за який проливають кров наші захисники. Це і є наш червоно-чорний стяг незламної боротьби за право жити на своїй землі, говорити рідною мовою та плекати власну культуру».

Виняткову роль збереження історичної пам’яті у формуванні молодої генерації підкреслив ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур. Він зауважив, що утвердження національної ідентичності є місією, яку університет щоденно втілює в життя:

«Часто доводиться чути, що сьогодні першочерговим є вивчення точних наук. Безперечно, математика вкрай потрібна, щоб розраховувати траєкторії та запускати ракети. Проте саме знання історії визнає, куди і навіщо ці ракети мають летіти. У генетичному коді українців споконвіку нерозривно переплетені дві великі місії – невтомний землероб і незламний борець за свободу. Тому найперше, що повинна реалізовувати наша нація в ці буремні часи, – це міцно тримати в руках зброю і глибоко знати свою історію».

Теплі слова підтримки хліборобам висловив очільник Дівичківської громади Олександр Слюсар. Він із гордістю зазначив, що перший сніп врожаю зажинається саме на їхній землі, та нагадав, що Переяславщина традиційно славиться високими врожаями і є визнаним лідером в аграрному секторі. Голова громади побажав Божого благословення на перший сніп, а всім фермерам – легкого початку зажинків та успішного збору врожаю під мирним українським небом.

Його слова доповнив командир Міжвидового центру підготовки підрозділів НГУ полковник Гратнюк, акцентувавши на єдності фронту та тилу:

«Поки військові міцно тримають у руках зброю та захищають кордони, українські аграрії виконують свою надважливу місію – вирощують хліб, щоб годувати армію, народ та наших дітей. Щиро бажаю всім господарям зібрати цей врожай під безхмарним небом».

Будь-яка велика справа в Україні починається з молитви. Чин освячення ниви та молитву за українське військо провели капелан військової частини А2399 протоієрей Сергій та капелан 47-ї окремої артилерійської бригади священник Дмитро Волошин. Звертаючись до громади, отець Дмитро нагадав, що зажинки є не лише святом врожаю, а й величним днем вшанування праці на благо Батьківщини. Згадавши важкі перші роки повномасштабного вторгнення, коли ворог безжально палив наші поля і знищував хліб, він закликав Господнє благословення на добрі справи кожного присутнього та попросив сили для захисників. Після цього духовні наставники окропили поле свяченою водою, закликаючи Божу опіку над кожним колоском.

Автентичну магію стародавнього обряду неперевершено відтворив Народний аматорський колектив української пісні «Калинонька» із села Єрківці під керівництвом Миколи Робахи. Жінки вийшли в поле під супровід прадавніх пісень та замовлянь сплітаючи колосся, вони зробили символічний хрест на знак пам’яті про початок війни. Згодом перший, пишно заквітчаний сніп нового врожаю був урочисто переданий господарю поля Святославу Білоуську як символ достатку та розквіту.

Золотою кульмінацією цьогорічного обряду стала знакова зміна вікової традиції. Якщо століттями почесне право першого покосу довіряли найстаршому та найдосвідченішому господарю села, то в умовах воєнного часу ця місія абсолютно справедливо перейшла до головних людей нашої держави – українських захисників. Під щирі оплески та слова безмежної вдячності військовослужбовці взялися за коси й зробили перші впевнені кроки полем, вправно скошуючи налите сонцем колосся. Цей глибоко символічний жест став найвищим виявом народної шани до справжніх титанів сучасності, які на своїх плечах тримають українське небо і залишаються непохитними навіть там, де плавиться метал і кришиться бетон.

«Воєнні зажинки – 2026» стали не просто давньою традицією, а потужним ствердженням нашого майбутнього. Доки українські воїни боронять кордони, хлібороби невтомно працюють на землі, а освітяни бережуть духовну спадщину нації – наша держава залишається нездоланною. Щоб відчути особливу атмосферу єдності, почути автентичні пісні та побачити, як українські захисники роблять символічний перший покіс на благодатній ниві Переяславщини, пропонуємо переглянути відеоверсію події за посиланням:

У прийдешню суботу, 27 червня 2026 року, Університет Григорія Сковороди в Переяславі запрошує випускників усіх поколінь, викладачів та друзів на масштабний зліт з нагоди 40-річчя свого поступу та відновлення багатовікової традиції вищої освіти краю.

Зустріч відбудеться під гаслом «40 років. Тисячі історій» і об’єднає святкові заходи, благодійні ініціативи на підтримку Збройних Сил України та теплі зустрічі в рідних стінах. Якщо ви давно хотіли приїхати в гості до університету і постійно відкладали – це саме той знак від долі, на який ви чекали. Переповідаємо вам оновлену програму проведення.

У цей день на центральній алеї університету розгорнеться масштабний благодійний ярмарок. Родина університету готує великий асортимент частувань, українських страв та літніх напої, а майстрині представлять унікальні іграшки та сувеніри ручної роботи.

Також на алеї діятиме тематична фотозона і місце, де кожен зможе залишити свій підпис на згадку вписавши себе в історію ювілею альма-матер. Почнемо з 9:30.

Усі зібрані під час ярмарку кошти будуть спрямовані на забезпечення захисників-сковородинівців в межах акції «Сродний збір». Ваші донати чекатимемо тут:

Банка: https://send.monobank.ua/jar/8XyyPhMU9f
Карта: 4441 1111 2116 0612

Урочиста частина зльоту розпочнеться об 11:00 в актовій залі й (орієнтовно) триватиме 13:30, де, поміж іншими урочистими і щемкими моментами, ми вручимо дипломи з відзнакою, зокрема випускникам-військовослужбовцям та ветеранам.

Ключовою подією зустрічі стане ексклюзивний показ документального фільму «УГСП: історія, що триває» (тривалість 1 година 15 хв). Над його створенням протягом кількох місяців працювала команда відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю університету. Працюючи над кінохронікою вони знайшли та опрацювала сотні фотографій, десятки годин відео, записали п’ять годин інтерв’ю з людьми, які протягом цих 40 років творили і творять історію університету. Стрічка вперше і абсолютно унікально розкриє поступ закладу від перших днів його заснування і донині, крізь горнило викликів сьогодення. Це змога побачити альма-матер у постатях та вимірі тяглості вікових освітніх традицій.

Програму доповнять вітання від ректора, музичні номери, а також виступи відомих випускників і почесних гостей. Неодмінно згадаємо про тих, хто загинув, перебуває в полоні чи зник безвісти.

З 13:30 до 15:00 матимемо час для неформального спілкування в навчальних корпусах. На випускників чекають екскурсії оновленим аудиторним фондом та затишні зустрічі на рідних факультетах, на кафедрах і в аудиторіях, де можна буде поспілкуватися з улюбленими викладачами й однокурсниками, випускниками всіх років.

Для зручності зустрічі випускників повідомляємо, що зустрічі проходитимуть у таких локаціях:

Факультет гуманітарної освіти і соціальних технологій (ФГОСТ):

• Історики збираються в 324 аудиторії (кабінет археології);
• Випускники спеціальності «Політологія» збираються в 114 аудиторії  на круглий стіл;
• Випускники спеціальності «Публічне управління та адміністрування» збираються на кафедрі – у 219 аудиторії;
• Кафедра соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності чекає на своїх випускників в 312 аудиторії.
• Кафедра цифрових технологій зустрічає гостей в 306 аудиторії.
• Факультет технологічної та математичної освіти (ФТМО) збирається в аудиторії 405.
• Факультет природничої освіти (ФПО) чекає на вас в аудиторіях 302 та 304.
• Факультет фізичної культури, спорту і здоров’я (ФФКЗС) зустрічає в 313 аудиторії.
• Факультет мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології (ФММПП) збирається в 409 та 422 аудиторіях.
• Соціально-психологічний факультет (СПФ) чекає у 210 аудиторії;
• Факультет української та іноземної філології (ФУІФ) зустрічається у читальній залі Сізігмунда ІІІ.
• Факультет фінансово-економічної і професійної освіти (ФФЕПО) збирається в 102 аудиторії.

Приготуйтесь до неймовірних зустрічей та щирих емоцій, сповістіть про свій намір приїхати одногрупників та знайомих – разом відзначати день народження рідного університету буде веселіше й атмосферніше.

Сподіваємося, ви ще не забули як доїхати до рідного університету зі столиці – традиційно кожні півгодини у Переяслав їздять маршрутки від метро «Чернігівська», «Позняки» та «Харківська». Ціна квитка – 200 гривень (неодмінно скажіть водію, що вам до університету), час в дорозі – близько півтори години.

У місті для зручності варто пересуватись на таксі. Викликати можна через мобільний додаток «OnTaxi», а також скориставшись телефонами місцевих служб:

• «Просто таксі»: 7788, (045 67) 5-88-88
• «Таксі 5-10-10»: (045 67) 5-10-10
• «Еліт Таксі»: (045 67) 5-10-09, (066) 253-72-79
• «Таксі Класік»: (073) 286-18-19, (050) 286-18-19

Для зручності гостей оргкомітет надає можливість проживання в університетських гуртожитках за попереднім запитом за незмінним телефоном фахівця з поселення соціально-гуманітарного відділу Михайла Бойка – +380(93) 972-99-03 . Не прогавте нагоди провести ніч у гуртожитку і згадати старі-добрі студентські роки. Поспішайте – кількість місць обмежена.

Не встигнете поселитися? Не біда, до ваших послуг готелі міста:

• Farmer`s Hotel – найновіший готель розташований поруч з центром міста, з власним рестораном та крамницею фермерських товарів на нижніх поверхах
• Любокрай – популярний готельний комплекс за містом серед хвойного лісу на березі озера, який часто обирають для відпочинку навіть українські зірки.
• Пектораль – зручний готель у самому серці міста, звідки легко діставатися до головних туристичних локацій і, звісно ж, університету.
• Артак – сучасний та комфортний готель у мікрорайоні Підварки у кількасот кроках від альма-матер.
• Три коня – затишний хостел/готель європейського типу на вулиці Героїв Дніпра, який пропонує комфортні умови за цілком доступними цінами.

40 років поступу Університету Григорія Сковороди в Переяславі – це не просто ювілейна дата в календарі, а свідчення незламності та безперервного розвитку вищої освіти нашого краю. Цей зліт є унікальною можливістю на один день повернутися у часи безтурботного студентства, на власні очі побачити, як змінилася альма-матер, та обійняти людей, з якими пов’язані найкращі роки життя. Проте сьогодні наші зустрічі мають ще глибший сенс: згадуючи минуле, ми разом допомагаємо теперішньому, перетворюючи світлі спогади на реальну підтримку для наших воїнів.

Не відкладайте життя на потім – бронюйте квитки, зідзвонюйтеся з одногрупниками та приїздіть. Переяслав та рідна альма-матер чекає на ваші історії!

22 травня 2026 року в актовій залі Університету Григорія Сковороди в Переяславі було сповнено гомоном, усмішками та піднесеним настроєм студентів, викладачів, науковців та почесних гостей. Тут відбулося масштабне дійство, яке об’єднало одразу дві вагомі події – відзначення Дня науки та продовження святкування 40-річчя новітнього поступу нашого закладу.

За чотири десятиліття альма-матер виплекала не одне покоління талановитих педагогів, науковців та патріотів, тож свято зібрало справжнє сузір’я почесних гостей, викладачів та співробітників, здобувачів вищої освіти та випускників альма-матер.

Урочиста частина розпочалася зі вступного слова незмінного ведучого ключових сковородинівських заходів, провідного фахівця відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександра Молоткіна, який привітав учасників урочистого засідання наглядової ради та наголосив, що цей рік проходить під знаком 40-річчя Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Олександр Юрійович відзначив історичний шлях закладу: від невеликої філії столичного інституту до потужного, знаного в Україні та світі самостійного університету. Подякувавши попередникам і нинішньому колективу за невтомну розбудову альма-матер, промовець висловив тверду впевненість, що попереду на велику університетську родину чекають нові сторінки славної історії, які вони продовжуватимуть успішно писати разом.

Після того як присутні згуртувалися довкола виконання Державного Гімну України, вони схилили голови у журбі перед світлою пам’яттю захисників та захисниць України, мирних жертв що полягли у горнилі російсько-української війни. Почесне право покласти квіти до погруддя Григорію Сковороди на території університету було надано студенту IV курсу факультету фізичної культури, спорту і здоров’я Петру Жилі та студентці факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології Анастасії Чуприні.

Офіційну частину урочистостей відкрив ректор Віталій Коцур – доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАПН України.

«Доброго дня, сковородинівці! Щиро вітаю вас із сьогоднішнім святом. Це лише початок нашого річного відзначення 40-річного поступу університету. За ці роки сформувалася потужна наукова школа, ми випустили тисячі фахівців, які сьогодні навчають і виховують молоде покоління на засадах людиноцентризму, патріотизму, любові до рідного краю та гідності. Ми виховали воїнів, ветеранів і тих людей, які нині творять сучасну Україну.
Сьогодні Університет Григорія Сковороди в Переяславі знають не лише в Україні, а й далеко за її межами. Нас знають як заклад, що готує не лише сильних педагогів, а й потужних управлінців, психологів, лідерів і державотворців. Особливо важливо, що 10% нашої університетської родини – це учасники бойових дій та ветерани. Саме тому сучасна місія університету – це не лише якісна освіта, а й потужна соціальна відповідальність і підтримка тих, хто боронить державу.
Що таке Університет Григорія Сковороди в Переяславі? Це дух історії, це наше гасло «Libertas per Sapientiam» – «Свобода через мудрість». Це понад 300 років освітньої традиції Переяславщини – від Переяславського колегіуму до сучасного класичного університету.

УГСП – це не просто заклад освіти. Це родина. Це місце, де об’єдналися люди з усіх куточків України, де знайшли підтримку наші колеги зі Сходу та Півдня. Я пишаюся тим, що маю честь працювати поруч із вами, бути частиною цієї великої команди та разом продовжувати нашу освітню традицію. Бажаю всім нам витримки, стійкості та єдності. Продовжуємо трьохсотлітню освітню традицію і святкуємо 40-річний поступ! Слава Україні!» – наголосив Віталій Вікторович.

 Надалі з екрану до сковородинівської спільноти звернувся Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий:

«Шановні колеги, шановна спільнота університету, дорогі друзі. Щиро вітаю вас із цією важливою датою 40-річчям відновлення традиції вищої освіти в Переяславі. Це не лише про дату, це про тяглість і про роль, яку університет відіграє сьогодні. Такий університет, як ваш, відноситься до містоутворюючих закладів, які є опорними точками для міста і регіону, формують середовище, утримують молодь, створюють можливості.

І це особливо важливо зараз. Окрім того, сьогодні окрема місія у педагогічних університетів, адже через підготовку вчителя ми фактично працюємо з майбутнім поколінням цієї країни. І це пряма відповідальність за якість школи, за підготовку вчителя і за ті результати, які ми побачимо вже найближчими роками. Але слід усвідомлювати, що сьогодні вища освіта виконує не лише освітню, але й важливу функцію стійкості.

Вона дає молоді можливість залишатися в Україні, навчатися, розвиватися, пов’язувати своє майбутнє з країною. Ми змінюємо підходи до фінансування вищої освіти, зокрема запускаємо систему грантів, щоб підтримувати вступників і давати їм більше можливостей обирати навчання в Україні. Паралельно ми розвиваємо можливості в науці, через проектну аспірантуру, через формування національної системи дослідників.

Це про те, щоб молоді люди могли не лише навчатися, а й реалізовувати себе в дослідженнях тут, в Україні. Для держави принципово важливо, щоб молодь залишалася в Україні, навчалася, розвивалася і бачила тут своє майбутнє. Наше завдання створювати для цього реальні можливості. Саме це ми робимо разом з вами», – йшлося у зверненні Оксена Васильовича.

Музичним подарунком для всіх присутніх став надзвичайно чуттєвий виступ студентки факультету української та іноземної філології університету Ольги Шевчук, яка виконала відому композицію із репертуару Алессандро Сафіна «Luna tu».

Наймасштабнішою частиною дійства стала церемонія нагородження. Спершу для вручення високих відзнак на сцену запросили Президента Національної академії педагогічних наук України, академіка НАПН України, доктора філософських наук, професора, голову Наглядової ради УГСП Василя Кременя.

«Доброго дня, шановні друзі. Шановний пане ректоре, студенти, викладачі, співробітники! Дозвольте від Наглядової ради вашого славного університету та від Національної академії педагогічних наук України щиро і сердечно привітати вас зі святом! Щойно відбулося засідання Наглядової ради, де ми заслухали звіт ректора Віталія Вікторовича про роботу за останній рік та й, власне, за всі п’ять років. Хочу доповісти вам, що Наглядова рада одноголосно високо оцінила діяльність і ректора, і всього колективу університету.

40 років – з одного боку, багато, як для життя людини, а з іншого, як для колективу, не так і багато. Але цей університет розвивався на моїй пам’яті, і я можу сказати, що зроблено було надзвичайно багато. Якщо порівняти стан речей 40 років тому і нинішній, то це абсолютно різні речі. У чому причина успіху? Перш за все, я думаю, у тому колективі, у всіх його поколіннях, які ці 40 років творили і сьогодні працюють в університеті. І, безумовно, це велика заслуга очільників закладу. Тому сьогодні я хотів би віддати особливе належне попередньому ректору – Віктору Петровичу Коцуру…», – на цих словах Василя Григоровича зала вибухнула гучними оплесками. Усі присутні підвелися зі своїх місць і стоячи аплодували протягом двох хвилин, віддаючи шану людині, яка присвятила своє життя становленню альма-матер. Розчулений Віктор Петрович вийшов на сцену і став поруч із Василем Кременем, який після овацій продовжив свою промову:

«Шановні друзі, я дуже радію з того, що був причетний до певних сторінок розвитку вашого університету. Пригадую 2000 рік: я тільки став Міністром освіти і науки, і тоді за клопотанням закладу ми вперше надали йому третій рівень акредитації. У 2002 році я підписав подання до Кабінету Міністрів щодо перетворення вашого інституту на університет. А вже у 2004 році, за поданням ректора Віктора Петровича Коцура, університет отримав найвищий, четвертий рівень акредитації.

Була й ще одна цікава сторінка нашої співпраці. Років десять тому ми разом із Віктором Петровичем були в Польщі, в Університеті Адама Міцкевича в Познані. Нам дуже сподобався їхній європейський формат назви: без оцих довгих і громіздких «державний вищий навчальний заклад, національний технічний…» і так далі. Ми обмінялися думками, і я сказав: «А чому б не зробити в Переяславі щось подібне?». Віктору Петровичу ідея теж припала до душі. І ось у 2021 році з’явилася ця лаконічна, красива назва – Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Ви – спадкоємці потужних освітніх традицій. Таке глибоке історичне коріння, як у Переяславі, знайти десь в Україні важко. Нагадаю лише 1702 рік: за ініціативи Івана Мазепи тут була створена перша школа при єпархіальній кафедрі. До речі, пане ректоре і пане мере, це гарна нагода наступного року відзначити 325-річчя освітньої діяльності в місті Переяславі.

Ваш сьогоднішній успіх стоїть на плечах попередників, але він примножений завдяки вашим зусиллям. Я щиро дякую вам за творення цього потужного університету. Мені дуже приємно свідчити, що заклад має надзвичайно тісні зв’язки з Національною академією педагогічних наук України – у нас багато спільних проєктів, захистів та іншої співпраці. Тому НАПН України вирішила щедро, наскільки ми можемо, відзначити працівників університету. Вам 40 років, і ми прикинули, що по одній нагороді за кожен рік – це буде якраз. Тож маємо 40 нагород, і доведеться трохи зачекати, поки їх усі вручать. Дякую вам!», – підсумував президент НАПН України.

Спершу за багаторічну плідну науково-дослідну діяльність, зокрема вагомий внесок у вивчення інтелектуальної спадщини видатних діячів аграрної науки України та успішний захист дисертаційного дослідження на базі Університету; відзначаючи системну підтримку освітніх ініціатив, надання благодійної допомоги для розбудови інфраструктури закладу та вагомий особистий внесок у реалізацію соціально значущих проєктів; а також з нагоди 40-річчя Університету Григорія Сковороди в Переяславі медаллю Національної академії педагогічних наук України «Володимир Мономах» нагородили кандидата історичних наук, мецената та випускника університету Юрія Павлушка.

Надалі за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм і вагомий внесок у підготовку педагогів, розвиток вітчизняної науки й техніки та з нагоди 40-річчя Університету Григорія Сковороди в Переяславі були відзначені:

• Медаллю «Григорій Сковорода»: Коцур Віталій Вікторович, Джуран Василь Миколайович, Хомич Валерій Феодосійович, Троценко Валерій Володимирович, Чернов Борис Олексійович.
• Медаллю «Леся Українка»: Коцур Надія Іванівна, Доброскок Ірина Іванівна, Ігнатенко Наталія Вікторівна, Левченко Тетяна Миколаївна, Калмикова Лариса Олександрівна, Кучеренко Світлана Юріївна, Тютюнник Оксана Михайлівна, Шапран Ольга Іллівна, Токмань Ганна Леонідівна.
• Медаллю «Іван Франко»: Коцур Віктор Петрович, Куйбіда Віктор Віталійович, Козубенко Леонід Миколайович, Мірошніченко Денис Анатолійович, Потапенко Олександр Іванович.
• Медаллю «Ушинський К. Д.»: Васенко Василь Васильович, Дудар Василь Леонідович, Різник Вячеслав Володимирович, Сіропол Володимир Олександрович.
• Почесною грамотою Національної академії педагогічних наук України: Вінс Вікторія Анатоліївна, Воловик Людмила Михайлівна, Ткаченко Олеся Віталіївна, Соловйова Тетяна Миколаївна, Харченко Наталія Валентинівна.
• Грамотою Національної академії педагогічних наук України: Опанасенко Наталія Іванівна, Черненко Галина Миколаївна, Лохвицька Любов Василівна, Малашевська Ірина Анатоліївна, Руденко Оксана Володимирівна.
• Подякою Національної академії педагогічних наук України: Ковальська Катерина Володимирівна, Козубенко Юрій Леонідович, Перчук Оксана Володимирівна, Редзюк Вячеслав Володимирович, Хмельницька Олена Сергіївна, Хмельницька Людмила Василівна, Шемуда Марина Григорівна.

Перехід до наступного блоку привітань прикрасив виступ студента факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології Іллі Головка, який виконав невмирущу пісню «Два кольори» (муз. О. Білаша, сл. Д. Павличка) у супроводі концертмейстера Світлани Чорнобай.

Церемонію продовжив Віце-президент НАН України, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, член Наглядової ради Олег Рафальський.

«Надзвичайно приємно бути сьогодні в цьому залі, адже свята у нас зараз бувають не так часто, і тому радість від цього, мабуть, іще більша. Якщо ж говорити серйозно, то маю доручення від Президії Національної академії наук України привітати вас із 40-річним ювілеєм!

Коли ми думали, як вас привітати, то спробували проаналізувати: а якою ж є співпраця між Національною академією наук України та Переяславським університетом? Хотілося, щоб вона була такою ж системною, ґрунтовною та інституційною, як у Василя Григоровича з НАПН України. І виявляється, у нас теж є чим пишатися! Почнемо з основного: інститути Академії наук, зокрема Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України, з 2011 року виховали вам діючого ректора. Він і досі працює у нас за сумісництвом та є прикладом для багатьох, як потрібно працювати в сучасному науковому світі – світі, де науковець має бути в рейтингах, відповідати найвищим стандартам та невпинно розвиватися.

По-друге, виявляється, частина наших інститутів уже давно системно співпрацює з університетом. Це Інститут історії України, Інститут філософії, Інститут джерелознавства. Як ви помітили, більшість із них суспільно-гуманітарного профілю, адже і сам заклад займається саме такими напрямами. Але є інститути й абсолютно іншого характеру, проте дуже важливі – це Інститут гідробіології, Інститут географії. Тобто ми маємо справжню інституційну співпрацю, яка в нинішніх умовах повинна тільки ширитися й розвиватися.

Наука і освіта нероздільні. Це можна зробити тільки штучно, адже ми всі знаємо: науковець, який не вчиться, перестає бути науковцем, а освітянин, який не займається наукою і не підтримує свій рівень, перестає бути освітянином. Ми – як сполучені посудини, настільки близькі, що розділити нас неможливо. Тому нині у світі, зокрема за океаном, популярний новий термін – «наукова освіта». За цим велика перспектива, і ми, чесно кажучи, з цим сперечатися не будемо, бо впевнені, що так воно і має бути.

Національна академія наук теж готувалася до свята. На минулому тижні ми провели спеціальне засідання Президії, де одностайно висловилися за те, щоб привітати і відзначити найкращих працівників вашого університету нашими академічними нагородами. Тому я прошу мені допомогти. З величезним задоволенням маю честь оголосити…», – зазначив Олег Олексійович, перейшовши до приємної місії відзначення сковородинівців.

За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм і вагомий внесок працівників Університету Григорія Сковороди в Переяславі у розвиток освіти, науки, підготовку педагогічних і науково-педагогічних кадрів та утвердження авторитету вітчизняної науки Національна академія наук України нагородила: Коцура Віталія Вікторовича (відзнакою «За професійні здобутки»), Шапрана Юрія Петровича (відзнакою «За підготовку наукової зміни»), Брехунця Анатолія Івановича (Почесною грамотою Президії НАН України і ЦК профспілки), Гончаренка Олексія Миколайовича, Дем’яненка Бориса Леонідовича, Рика Сергія Миколайовича (Подякою НАН України).

За тим естафету привітань перейняв Голова Національної спілки краєзнавців України, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Олександр Реєнт:

«Шановні друзі, шановні колеги, дорогий Віталію Вікторовичу, дорогий Вікторе Петровичу! У мене сьогодні також свято, і я поясню чому. Щиро вітаю вас, адже кожне таке святкування нині – це певне психологічне розвантаження і відпочинок від того надскладного світу, у якому ми живемо.

Травневими весняними днями 1986-го року – професор Потапенко і Віктор Петрович не дадуть збрехати – ми разом із Сергієм Миколайовичем вперше з’явилися на цій землі, у Переяславському університеті. Відтоді, як влучно зазначив Віталій Вікторович, цей заклад став для мене справжнім затишком, став рідним і надзвичайно важливим у моєму житті – багато в чому завдяки нашій багаторічній дружбі з Віктором Петровичем та університетською родиною.

Майже щорічно я маю честь вручати відзнаки на ваших конференціях. Лише тиждень тому ми передали сюди 17 чи 18 нагород! Думаю, якщо порахувати всі відзнаки, які за ці роки вручила вам Національна спілка краєзнавців України, їх кількість буде не меншою, ніж в Академії наук. І це абсолютно заслужено! Адже та робота, яку проводить переяславська краєзнавча спільнота – вкрай важлива, часто волонтерська, спрямована на підтримку всіх нас. Проведення щорічних конференцій, круглих столів, наших краєзнавчих та історичних експедицій, підготовка видань – усе це було б просто неможливим без Переяслава і без вашої колосальної підтримки. Дякую вам за це! А зараз я з великою радістю перейду до вручення сьогоднішніх нагород», – вітально анонсував Олександр Петрович.

За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та вагомий внесок у підготовку педагогів, розвиток вітчизняної науки й техніки та з нагоди 40-річчя Університету Григорія Сковороди в Переяславі Національна спілка краєзнавців України нагородила: Березанську Ірину Михайлівну, Ващенка Сергія Володимировича, Водяного Олега Миколайовича, Козубенка Юрія Леонідовича, Коцур Лесю Михайлівну.

Нотку патріотичної енергетики у залі запалив фахівець навчально-наукового центру забезпечення якості освіти Борис Любченко, виконавши легендарну композицію Володимира Івасюка «Червона рута».

Яскравим візуальним доповненням до урочистих промов та привітань став показ нового промо-відео Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Присутні в залі мали змогу переглянути динамічний ролик, який у ключових датах підсумував величний 300-річний поступ освітньої традиції на Переяславщині. Ця захоплива відеомандрівка крізь століття – від зародження Переяславського колегіуму до потужного сучасного закладу вищої освіти – наочно продемонструвала глибоке історичне коріння, тяглість поколінь та незламний дух сковородинівської родини, яка продовжує творити історію, яка триває.

Безумовно, Університет є серцем Переяславської громади, тому до вітань не міг не долучитися міський голова міста Переяслава Вячеслав Саулко.

«Бути сьогодні на такому святі – це велика честь. Переяслав – це історія, культура і духовність, це місто, де зароджувалася нація. З давніх-давен він був потужним центром розвитку мови, науки та культури. І ми пишаємося, що ця славетна історія продовжується донині, і продовжуєте її саме ви! Щойно ми бачили на екрані віхи нашого поступу, а до цього – вітали на сцені відданих своїй справі людей. Саме ці науковці, професори та викладачі є величчю нашого міста.

У Переяславі діє понад два десятки музеїв, але однією з найяскравіших перлин громади є Університет Григорія Сковороди. Завдяки вам Переяслав знає весь світ – варто лише згадати, скільки ваших вихованців, олімпійських чемпіонів, підіймають прапор України на світових аренах! Окремо хочу звернутися до студентів: саме ви сьогодні творите славу університету і країни, ви – наше майбутнє.

Місто і університет – це неподільне ціле. Ми маємо надзвичайно тісну співпрацю з вашим чудовим, найенергійнішим та найспортивнішим ректором Віталієм Коцуром. Як один із прикладів нашої єдності – спільними зусиллями висаджений дендропарк, що вже став окрасою і закладу, і всієї громади. Слава нашому університету, слава викладачам, слава нашим героям-захисникам і слава Україні! А тепер маю велику честь відзначити подяками від міської ради тих сковородинівців, які примножують славу нашого краю», – ствердив Вячеслав Володимирович.

За особисті наукові здобутки, високу публікаційну активність і науково-пошукову діяльність та з нагоди Дня науки Переяславська міська рада нагороджує: Дзюбенко Олену Володимирівну, Костика Євгенія Петровича, Кравченко Тетяну Петрівну, Хараджи Марину Вікторівну, Шевчук Ларису Дмитрівну, Костінську Ольгу Миколаївну, Красюк Валентину Михайлівну, Лоху Анатолія Анатолійовича, Обертій Ніну Павлівну, Погребну Людмилу Миколаївна, Рубан Інну Володимирівну, Семененко Олену Газисівну, Товкун Лідію Павлівну.

Музичним акордом перед фінальним блоком знову стала пісня «Ми – українці» (муз. І. Корнілевича, сл. А. Матвійчука) у виконанні студента Іллі Головка.

Кульмінацією заходу стало вручення відзнак згідно з наказом ректора Віталія Коцура. З метою відзначення працівників і підбиття підсумків наукової та науково-педагогічної діяльності університету за багаторічну сумлінну працю, вагомі творчі досягнення, професійну майстерність та з нагоди Дня науки наказом університету було затверджено:

• Нагородити відзнакою університету «Орден княгині Ольги»: Онищенко Наталію Петрівну, Базилевич Наталію Олександрівну.
• Нагородити відзнакою університету «Орден Володимира Мономаха»: Кириченко Тараса Григоровича.
• Нагородити грамотою університету: Левченко Інну Миколаївну, Молоткіну Валентину Костянтинівну, Волженцеву Ірину Вікторівну, Доцевич Тамілію Іванівну, Литвина Андрія Федоровича, Мисан Інну Володимирівну, Ніколаєва Леоніда Олеговича, Стеценко Аллу Іванівну, Юзковець Ірину Олександрівну, Крикун Валентину Сергіївну, колектив Центру ветеранського розвитку (керівник – Т.М. Кузьменко).
• Оголосити подяку із занесенням у трудову книжку: Довжуку Ігорю Володимировичу, Калмикову Георгію Валентиновичу, Довгополій Людмилі Іванівні, Летючій Любові Петрівні, Пивовару Андрію Анатолійовичу, Якубі Василю Володимировичу.
• Оголосити подяку університету співробітникам бібліотеки за вагомий внесок в організацію інформаційно-бібліографічної роботи: Забарило Любові Михайлівні, Деркач Тетяні Леонідівні.
• Оголосити подяку співробітникам університету за допомогу в організації та забезпеченні наукової діяльності: Гагаріній Ірині Станіславівні, Йосипенко Олені Вікторівні, Лесик Людмилі Олександрівні, Шкирі Ользі Іванівні, Савенку Ігорю Васильовичу, Паламарчук Оксані Миколаївні, Плужник Оксані Василівні, Юхименко Наталії Федорівні, Герасимчуку Віктору Петровичу, Вовкодаву Андрію Михайловичу, Омельченко Вікторії Олександрівні, Потупі Тетяні Василівні, Бабаку Олександру Анатолійовичу.

За перемоги у престижних всеукраїнських та міжнародних інтелектуальних змаганнях (зокрема форумі «Дотик природи–2025», конкурсі «Освіта для сталого розвитку», мовно-літературному конкурсі імені Тараса Шевченка та конкурсі з української мови та літератури) грамотами університету нагородили: Острадчука Олександра, Ситник Карину, Сентіщеву Юлію, Пушкар Алевтину та Авраменко Анну. Окрему подяку за підготовку талановитих студентів-переможців висловили Великдан Юлії Віталіївні.

Натомість за плідну науково-дослідну роботу та активну участь у діяльності Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених грамотами нагородили: Березіна Антона, Лилу Діану, Омельяненко Вікторію, Пипко Катерину, Середу Ірину, Спасуна Олександра, Захарченка Дениса, Шепель Анастасію, Герасименка Олексія, Рижука Антона, Євдоченка Владислава, Гречку Назара, Марущака Івана, Меренкова Артема, Мисан Вікторію, Острадчука Олександра, Петренко Юлію, Ющенко Ангеліну, Калюжку Мирославу та Шевчук Ольгу.

На завершення цього величного свята випускниця університету Ганна Мельник виконала зворушливу фінальну пісню Назарія Яремчука «Родина». Ця композиція якнайкраще підкреслила головний лейтмотив заходу: Університет Григорія Сковороди в Переяславі – це міцна, згуртована і непереможна родина, яка вже 40 років гідно тримає освітній та науковий стрій України. Це історія, що триває.

Усі фото від фотографині університету Ірини Середи з нагородження знайдете за посиланням: https://fex.net/uk/s/b2yfmxa 

21-22 травня 2026 року міський парк імені Тараса Шевченка та центральна алея Університету Григорія Сковороди в Переяславі в ювілейний, п’ятий, раз почергово перетворилися на місце сили, пам’яті та єдності. Принагідно до Всесвітнього дня вишиванки тут незмінно відбулася благодійна акція «Одягни вишиванку – підтримай захисника».

Як і у всі роки проведення, захід став можливим за ініціативи кафедри соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності та підтримки міського голови Переяславської ОТГ Вячеслава Саулка й активної участі фракції політичної партії «Слуга народу» у Переяславській міській раді, Відділу культури і туризму Переяславської міської ради й КЗ «Переяславський ЦКМ».

У перший день акції наукова бібліотека Університету Григорія Сковороди в Переяславі запросила університетську спільноту, жителів та гостей міста на захід «Точка, лінія, простір. Інтуїтивна графіка Тетяни Мартинової». Подія відбулася в читальній залі імені Сигізмунда ІІІ у межах проєкту «Університетські зустрічі» та приурочена до Дня вишиванки.

У 2026 році мисткиня, відома своєю багаторічною роботою над дослідженням та створенням традиційних українських оберегів, зокрема вишитих сорочок та ляльок-мотанок, презентувала своє нове творче захоплення. Відвідувачі мали нагоду побачити її графічні малюнки з глибоким етнічним підтекстом, які авторка називає візуальним щоденником своїх думок та емоцій.

Філософія Тетяни Мартинової базується на метафоричному сприйнятті творчості, де голка з ниткою виступають лінією, що кодує людську долю. Її нова виставка через абстрактні форми передає сучасне бачення української ідентичності, трансформуючи традиційні символи у графічний простір. Більше деталей про цю акцію чекайте вже з понеділка на сайті бібліотеки альма-матер.

Із самого ранку парк імені Тараса Шевченка у Переяславі наповнився барвами вишитих сорочок. Діти, молодь, дорослі та люди поважного віку одягнули вишиванки, демонструючи багатство українських орнаментів та гордість за свою ідентичність. По 11:00 акції було задано офіційний старт – подякували захисникам, виконали Державний Гімн України, вшанували полеглих хвилиною мовчання.

«У 2026 році ця акція – особлива. Вона ювілейна, адже п’ять років кафедра соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності об’єднує нас у середмісті. І знаєте, попри ювілейну дату, на душі сьогодні трохи гірчить… Гірчить від того, що за ці п’ять років наша мета не змінилася. Ми все так само збираємо кошти, все так само покладаємо великі надії на наших воїнів. Але ця гіркота лише загартовує нашу лють і нашу підтримку – сьогодні ми тут, аби вкотре продемонструвати її своєю небайдужістю і донатами!», – підкреслив у вітальному слові ведучий, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Максим Левченко, який цьогоріч повноцінно склав компанію вже незмінним ведучим свята, студентам факультету гуманітарної освіти та соціальних технологій Дар’ї Рудь та Вадиму Юрченку.

Ювілейний захід увібрав в себе старі традиції, доповнивши їх новими елементами. Приміром, проведення заходу незмінно відкрили найменші артисти – кілька груп вихованців дитячого садка «Любавонька» та їх мами, які дарували присутнім свої щирі і безпосередні танці.

Надалі промову мав очільник Переяславської громади Вячеслав Саулко та проректор з наукової роботи та інноваційної діяльності Університету Григорія Сковороди в Переяславі, кандидат історичних наук, доцент Василь Дудар.

«Українські вишиття – це одні з найголовніших символів нашої Батьківщини. Наша мрія лише одна – аби якнайскоріше наші діти більше ніколи не почули страшні слова «війна» чи «тривога». Зі святом Вас!», – зазначив Вячеслав Саулко та обдарував вихованців «Любавоньки» невеличкими подаруночками.

«Задумуючи цю акцію ми не думали, що нам знову і знову доведеться проводити її в обставинах війни. Сьогодні ми бачимо тут велике різноманіття вишиванок і технік, у яких вони виконані. Ми об’єднані Україною, і дякуємо нашим захисникам і захисницям за те, що ціною власного життя вони дають нам змогу одягнути вишиванку і говорити українською мовою. Підтримуйте, донатьте – кожна гривня має значення. Нехай вишиванка стане символом майбутньої Перемоги української нації», – додав Василь Дудар.

Надалі у програмі виступали вихованці Будинку художньої творчості дітей, юнацтва та молоді: вокальні студії «Гармонія» (керівниця Алла Захарченко) та «Акорд» (керівниця Наталія Данчук). Також вразили глядачів хореографічні номери від студій «Фантазія» (керівник Тетяна Ковшун) та «Шоколад» (керівниця Анна Мукоїда). Серед дітей, які дарували свої таланти у цьому блоці: Вікторія Заболотна, Вікторія Стадник, Дана Мушенок, Емма Сірик, Мілана Тертична, Софія Нагайко, Зоряна Буторіна та Марійка Бутенко.

Свято продовжилося «вільним мікрофоном», який цьогоріч був сповнений десятком українських пісень та віршами Тараса Шевченка. Присутні мали змогу насолодитися вокальною майстерністю Софії Леонової, Марини Мірабян, Софії Хорошун та дівочого квартету «Дівчата з України», а також поезією від маленької Софії Синенко. Проявив себе і вже незмінний модератор формату – сковородинівець Максим Левченко, подарувавши присутнім заключну пісню.

Надалі «вишиванкову» естафету підхопили артисти КЗ «Переяславський ЦКМ» та запрошені гості, які подарували глядачам яскравий калейдоскоп талантів. Творчу програму відкрила Софія Малишко з піснею «Україна» (керівник Ганна Мельник), а вихованки вокальної студії «Сузір’я» (керівник Юлія Денисенко) порадували сольними виступами: Софія Мудрик виконала композицію «Бабусина вишиванка», Анжела Піскун заспівала «Благословенна земля», а в дуеті Ганна Апанович та Софія Мудрик зворушили слухачів піснею «Вірте люди у дива». Особливим гостем свята став представник Березані, вихованець вокально-театральної студії «Believe in you» Владислав Шеренговський (керівник Оксана Ковальчук). Яскравих вокальних барв додали Каріна Лябах із піснею «Вишиваночка» (керівник Тетяна Чайка) та керівниця студії Юлія Денисенко, яка проникливо виконала композицію «Моя Земля».

Танцювальний драйв та грацію дарували хореографічні колективи: вихованці ансамблю «Фаворит» під керівництвом Ганни Чирко представили номери «На селі» та «Марічка», а зразкова акробатично-хореографічна студія «Міраж» (керівник Олена Левченко) вразила глядачів постановкою «Українські викрутаси». Потужну фольклорну енергетику продемонструвало любительське хореографічне об’єднання «Переяславські викрутаси», презентувавши запальні танці «Гандзя» та «Полька». Справжньою прикрасою заходу став виступ аматорського ансамблю української пісні «Берегиня» (художній керівник – Раїса Лучина, музичний керівник – Олександр Тонконог), які презентували розгорнуту та колоритну програму із п’яти творчих номерів.

Протягом дня діяли різноманітні майстер-класи: виготовлення патріотичної символіки, листівок, браслетів та багато іншого. Разом з тим Об’єднання родин зниклих безвісти та полонених захисників Переяславщини облаштувало на локації смачний фуд-корт. Як зазначила представниця організації Марина Хандошко, виручені кошти у сумі 9000 гривень спрямують на купівлю автівки для бійців 34-ї окремої бригади морської піхоти.

Серед тих, кого можна було зустріти на ярмарку: представниці творчої спілки майстрів Переяславщини «Мистецтво життя»; Переяславська художня школа; Центр надання соціальних послуг та соціальної інтеграції; ЗП(ПТ)О «Переяславський  професійний коледж»; майстрині Університету Григорія Сковороди в Переяславі (Інна Рубан, Ірина Гагаріна, Тетяна Носаченко); майстрині з Переяславського БХТДЮ; заклад дошкільної освіти № 10 «Любавонька»; громадська діячка Ірина Присіч; Надія Різник та «Kraft Cake»;; Яна Найденко, та Лариса Будай.

Загалом цього дня зібрали 61 тисячу 500 гривень: Ірина Присіч – 15 080 грн.; Заклад дошкільної освіти (ясла – садок) комбінованого типу 10 «Любавонька» – 13 500 грн.; Центр надання соціальних послуг та соціальної інтеграції – 12 000 грн.; Переяславське об’єднання родин безвісти зниклих та полонених захисників 9000 грн.; Надія Різник та «Kraft Cake» – 4000 грн.; майстрині Університету Григорія Сковороди в Переяславі (Інна Рубан, Ірина Гагаріна, Наталія Крецул, Тетяна Носаченко) – 2550 грн.; Переяславська художня школа імені Петра Холодного – 2510 грн.; ЗП(ПТ)О «Переяславський професійний коледж» – 2000 грн.; Лариса Будай (smakoliki_pastila) – 500 грн.; Яна Найденко (мікровишивка) – 200 грн.; майстрині творчої спілки майстрів Переяславщини «Мистецтво життя» – 160 грн.

З самого ранку алея університету замайоріла барвами української вишивки, що незмінно стала головним символом заходу – символом нескореності, національної пам’яті та духовного спротиву. О 9:30 на центральній альма-матер вирувало життя – кілька десятків гостей, викладачів, студентів та всіх небайдужих зголосилося долучитися до спільної мети: частувалися на благодійному ярмарку зі смачними стравами від факультетів університету, купували вироби ручної роботи, робили пам’ятні знімки біля фотозон, що приваблювали яскравими етно-декораціями.

Провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін, який став ведучим заходу у цей день, тепло привітав сковородинівську спільноту зі святом і наголосив, що у цей день кожна гривня, витрачена на ярмарку, перетвориться на реальну допомогу для наших воїнів. Він закликав присутніх активно долучатися до збору, адже саме в такій щирій згуртованості криється справжня сила та незламність українського тилу.

Після виконання Державного Гімну України та хвилини мовчання за загиблими Героями, серед яких щонайменше чотири десятки здобувачів та випускників університету, до слова ректора Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктора історичних наук, професора Віталія Коцура:

«Щиро вітаю всю нашу університетську спільноту із Днем вишиванки – святом, яке уособлює незламний дух, багаті традиції та глибинну культуру українського народу. Одягаючи сьогодні національне вбрання, ми вкотре засвідчуємо нашу славну сковородинівську сродність, нашу єдність та вірність українським цінностям. Цю єдність ми щодня доводимо не лише в авдиторіях чи на робочих місцях, а й через невтомне волонтерство, донорство крові, підтримку військових та активну громадянську позицію. У цей знаковий день кожен із нас має замислитися і чесно відповісти собі на питання: який особистий внесок я сьогодні роблю у збереження нашої держави, української ідентичності та які цінності продукую для майбутніх поколінь? Саме цю надважливу місію має свідомо плекати кожен здобувач освіти, викладач і працівник нашого університету. Тож єднаймося навколо наших традицій, культури та спільної відповідальності за майбутнє України. Щиро бажаю всім миру, наснаги, сили духу та нових звершень!», – наголосив Віталій Вікторович та запросив всю сковородинівську родину активно долучатися до заходів з нагоди 40-річчя поступу Університету Григорія Сковороди в Переяславі.

Яскравим підтвердженням того, що українська пісня – це голос нашого народу, його душа та історія став виступ студентки факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки та психології Анастасії Чуприни з піснею «Пісня буде поміж нас».

Слід зауважити, що активну участь у ярмарку взяли не лише факультети, які облаштувати фуд-корт з найрізноманітнішими автентичними українськими наїдками, а й керівниця відділу документообігу та діловодства Ірина Гагаріна та старша викладачка кафедри мистецької освіти і візуальних музичних практик Інна Рубан які незмінно представили власні в’язані вироби ручної роботи. Підтримала акцію й Лариса Будай, запропонувавши присутнім смачні вироби з пастили.

У межах благодійної акції до Дня вишиванки для учасників діяв простір психологічної підтримки, відновлення та спілкування, де кожен охочий міг долучитися до тематичних терапевтичних сесій.

• Арттерапевтична сесія «Моя самоцінність – запорука життєстійкості» під керівництвом Світлани Коломієць, керівниці Центру опіки і піклування дітей дошкільного віку, була спрямована на формування відчуття внутрішньої цінності як основи психологічної стійкості. Через творчі практики учасники досліджували власне ставлення до себе, відновлювали контакт із емоціями та вчилися формувати підтримувальне внутрішнє середовище.
• Гарденотерапевтична сесія «Нові сенси як психологічна опора», яку провела Ірина Варивода, допомогла присутнім через взаємодію з природою знайти внутрішню рівновагу, переосмислити власні цінності та відчути нові життєві орієнтири.
• Під час глинотерапевтичної сесії «Ініціація своєї сили» психолог університету Тетяна Кузьменко через роботу з глиною сприяла тілесно-емоційному відновленню учасників, допомагаючи їм символічно віднайти образ внутрішньої сили, впевненості та здатності діяти.
• Завершувала програму звуко-вібраційна сесія співочими чашами «Резонанс спокою: шлях до внутрішньої гармонії» від Ксенії Лебедєвої, яка через акустичні та вібраційні практики допомагала знизити рівень тривожності, досягти психоемоційного розвантаження, внутрішньої рівноваги та ментальної стабільності. Усі активності стали важливою складовою атмосфери підтримки, єдності та турботи про психологічне благополуччя учасників заходу.

Другий день проведення завершився сумою у 31 170 зібраних гривень: благодійна ярмарка страв від факультетів виручила  30 610 гривень: факультет гуманітарної освіти і соціальних технологій – 8 150 гривень; факультет природничої освіти – 3 250 гривень; факультет фізичної культури, спорту і здоров’я спільно з факультетом української та іноземної філології – 3 850 гривень; факультет фінансово-економічної і професійної освіти – 1 788 гривень; факультет мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології – 4 320 гривень;  факультет технологічної і математичної освіти – 9 252 гривень. Майстрині-сковородинівки Інна Рубан та Ірина Гагаріна виручили 560 гривень.

Уже ввечері в парку Тараса Шевченка атмосферу відзначення Дня вишиванки у Переяславській громаді доповнив виступ Національного Президентського оркестру. Цей величний концерт під віртуозною орудою диригента, підполковника Сафета Джемалядінова, став яскравим завершальним акордом великого травневого туру духового колективу містами Київщини. Музичну подію, що проходить у рамках масштабного мистецького проєкту «З Україною в серці», символічно приурочили до прийдешнього Дня Героїв.

Головна мета цього проєкту, як зазначає керівництво оркестру, – підтримати емоційний стан українців, подарувавши їм розраду та внутрішню силу. Свій виступ колектив розпочне із проникливого та щемливого виконання пісні «Плине кача», вшановуючи пам’ять тих, хто віддав життя за Україну. Надалі на слухачів чекала багатогранна музична подорож. Зі сцени лунав золотий фонд української класики, зокрема композиції Мирослава Скорика, Віктора Косенка та Анатолія Кос-Анатольського, а також глибокі філософські твори Валентина Сильвестрова.

Окрім національної спадщини, публіку мистецьки збагатили світові оперні шедеври Франца Легара та Гаетано Доніцетті, витончені балетні сцени Домінчена, а також запальні й темпераментні італійські та іспанські вокальні номери. Особливу емоційність творам, які присвячені сучасним випробуванням і непохитній вірі в перемогу, подарували талановиті солісти оркестру – Сергій Гурець, Ірина Кулик та Вікторія Осадчук. За вечір акумулювали 10 000 гривень, які увійшли в офіційний залік акції.

Під час благодійної акції «Одягни вишиванку – підтримай захисника» загалом вдалося зібрати за два дні. За перший день акції 61 тисячу 500 гривень, а другий – 41 170 гривень. Разом сума зібрана у ході акції – 102 670 гривень.

У коментарі пресслужбі університету Алла Зленко щиро подякувала всім, хто долучився до організації та проведення благодійної акції у 2026 році. Захід вкотре довів, що українська вишиванка – це не лише символ нашої ідентичності, а й уособлення єдності, підтримки та незламності народу в умовах війни.

Організатори висловлюють глибоку вдячність за всебічне сприяння спільноті університету: ректору Віталію Коцуру, факультетам, кафедрам, соціально-гуманітарному відділу та відділу інформаційних технологій. Також велика подяка лунає на адресу міської влади Переяслава, зокрема міському голові Вячеславу Саулку, секретарю міськради Лідії Оверчук, Оксані Степаненко, відділу культури і туризму, КЗ «Переяславський центр культури і мистецтв» та представникам партії «Слуга народу».

За створення теплої атмосфери, яскраві творчі виступи та активну участь у ярмарку організатори щиро дякують колективам дитсадка №10 «Любавонька», Центру надання соціальних послуг, Переяславському БХТДЮМ, а також Художній школі імені Петра Холодного та Переяславському професійному коледжу за неймовірні фотозони, майстер-класи й вироби ручної роботи. Окрема подяка Надії Різник та кав’ярні «Kraft Cake» за традиційну солодку підтримку, яка вже не вперше допомагає об’єднувати людей заради великої доброї справи.

Особливу вдячність адресовано тим, чиї зусилля принесли вагомий фінансовий результат для ЗСУ. Ірина Присіч, яка з 2022 року координує плетіння маскувальних сіток, зібрала найбільшу суму – 15 080 гривень на необхідні матеріали. Переяславське об’єднання родин безвісти зниклих та полонених захисників поповнило збір на 9 000 гривень для придбання автомобіля 34-й окремій бригаді морської піхоти. А майстрині університету Інна Рубан та Ірина Гагаріна завдяки продажу власних в’язаних виробів додали до загальної скарбнички понад 2 000 гривень. Дякуємо кожному за відкриті серця та невтомну підтримку наших воїнів.

Разом ми творимо добро і єднаємося у важливих справах для Перемоги та збереження нашої культури. Родина Університету Григорія Сковороди в Переяславі вкотре довела: українська культура – це жива, дієва сила, яка гуртує, надихає та підтримує в найскладніші часи.

P.S: Неодмінно шукайте себе на світлинах Ірини Середи за посиланням:  https://8623-irina.gallera.io/642019-den-visivanki

Сьогодні, 19 жовтня 2025 року, Університет Григорія Сковороди в Переяславі відзначає день народження голова вченої ради – доктора історичних наук, професора, академіка Національної академії педагогічних наук України, заслуженого працівника освіти України Віктора Петровича Коцура.

У цей особливий день наша академічна громада висловлює глибоку вдячність за Вашу мудрість, відданість і невтомну працю, які протягом десятиліть формують серце нашого університету та надихають тисячі студентів, аспірантів і викладачів.

З 1986 року й донині для тисяч студентів УГСП Ви – той, хто відкриває двері до знань і надихає вірити в себе. Ваші мудрі поради, щирі слова та вміння бачити в кожному потенціал створюють атмосферу, де хочеться зростати й творити. Завдяки Вам наші аудиторії наповнені не лише лекціями, а й духом єдності, де кожен відчуває себе частиною великої родини.

Випускники УГСП, які збудували кар’єру в Україні й далеко за її межами, тисячі успішних педагогів та спортсменів, науковців та управлінців,  пам’ятають Вашу підтримку й настанови. Ви дали не лише знання, а й цінності, які допомагають залишатися вірними собі та Україні. Ваші ініціативи стали для нас прикладом того, як освіта може змінювати життя.

Ваші колеги – науковці НАПН України, Національної спілки краєзнавців, викладачі УГСП та сотні освітньо-наукових установ – цінують Вашу здатність об’єднувати ідеї та людей. Засіяні Вами зерна проєктів, конференцій та партнерств проросли і дають плоди, роблять наш університет мостом між минулим і майбутнім, між локальними традиціями та глобальними горизонтами. Попри всі виклики часу, Ви надихаєте нас працювати заради спільної мети – розвитку освіти й науки.

Для всіх, хто щодня працює в УГСП, Ви – не лише лідер, а й людина, яка вміє слухати й підтримувати. Ваші зусилля у створенні безпечного та інклюзивного простору зробили наш університет домівкою, де кожен почувається цінним. Ви навчили нас бачити в роботі не лише обов’язки, а й сенс.

Вікторе Петровичу, Ваша енергія, щирість і любов до України відчуваються в кожному кроці. Ви – той, хто зробив УГСП не просто закладом вищої освіти, а серцем Переяславщини, де кілька тисяч студентів, аспірантів і докторантів знаходять натхнення.

Шановний Вікторе Петровичу!

У день Вашого народження ми дякуємо за Вашу відданість, мудрість і тепло, які Ви щиро даруєте нашому університету. Ваш внесок у розбудову УГСП – це не лише цифри й проєкти, а й тисячі натхненних сердець, які завдяки Вам вірять у силу освіти.

Бажаємо Вам міцного здоров’я, нових наукових звершень і радості від кожного дня в колі нашої alma mater.

Нехай Університет Григорія Сковороди під Вашим мудрим проводом продовжує сяяти, а Ви відчуваєте гордість за нашу спільну справу.

28 березня 2024 року у конференц-залі імені Василя Сухомлинського Університету Григорія Сковороди в Переяславі в рамках VI Семінару зі збереження природо-культурної спадщини та за співініціативи УГСП, Громадської ініціативи «Корінь нації», ГО «Живе місто. Київ» й компанії «Любосвіт» відбувся еко-культурний круглий стіл «Просвітницькі дерева. Втрачені, збережені, нові». Переповідаємо вам важливі деталі цього зібрання. 

Найперше, учасників поважного зібрання привітали представники Університету Григорія Сковороди у Переяславі. Проректор з навчально-методичної роботи Вячеслав Різник зазначив, що альма-матер надзвичайно приємно приймати такий захід, який є надзвичайно важливим та актуальним.

«Ми впевнені що лише спільними зусиллями молоді, академічної спільноти й небайдужих громадян ми зможемо врахувати усі існуючі виклики. Тільки разом ми зможемо реалізувати усі важливі завдання зі збереження та примноження нашої регіональної культурно-природної спадщини. Бажаємо усім друзям, партнерам та молоді ефективної роботи, корисного проведення часу та продуктивного спілкуванні і конструктивних напрацьованих тут рішень», –  зазначив Вячеслав Володимирович, та передав слово декану факультету природничих наук Юрію Козубенку.

У свою чергу Юрій Леонідович зауважив, що ще з давніх-давен дерева були для українців символами збереження життя, елементами поєднання різних світів. Саме це, на думку Козубенка, формує нас як українців. На його думку, ми маємо не тільки пам’ятати про те, що було, а й водночас дбати про те, що буде – зокрема в аспекті збереження дерев, які посадили Тарас Шевченко чи Іван Мазепа. Юрій Леонідович закликав до плідної співпраці.

Керівник Відділу культури і туризму Переяславської міської ради Валентин Шуткевич зауважив, що Переяславська міська влада всіляко сприяє розвитку туризму. Він відзначив роботу свого колеги, краєзнавця Миколи Богатиря, який завжди «б’є на сполох» та дбає про збереження важливих дерев. «Нам є чим пишатися, нам є що показати. Тож слід посилювати цей напрямок роботи, аби Переяслав й надалі був туристичним магнітом для всіх українців», – зауважив Валентин Сергійович.

Ще до початку зібрання близько півсотні його учасників могли ознайомитися з виставкою значущих та унікальних дерев Лівобережної Київщини й табличок, які вже незабаром будуть встановлені біля значущих дерев, а також виставкою книг та тематичних QR-кодів розміщених в стінах закладу та залі, де відбувалася зустріч. Надалі ж тему круглого столу вичерно розкрив пізнавальний просвітницький виступ методиста КЗ «Переяславський ЦКМ», краєзнавця, засновника громадської ініціативи «Корінь нації» Миколи Богатиря присвячений значущим та унікальним деревам Лівобережної Київщини та, зокрема, Переяславщини.

Богатир підраховує, що протягом останнього десятиріччя біля визначних дерев було організовано більше сотні заходів. Принагідно, краєзнавець розповів своє бачення щодо того, як можна дати друге життя деревам що перестали існувати та презентував ідеї щодо того, на яких історичних місцях можна посадити нові дерева які нестимуть важливу інформацію.

«Усе починалося із волонтерства та подорожей. Згодом розумієш, що просто подорожувати не можеш – ти бачиш дерево, яке руйнується, а навколо дерева – ще й багато різної інформації. І тут пов’язується друге, третє, десяте, й таким чином утворюються просвітницькі маршрути та багато інших проєктів. Коли ми бачимо, як випилюють дерева – і це правильно десь робиться, а десь неправильно і неприпустимо, – то ми не маємо просто допустити до тієї ситуації, коли всі кричать, обзивають одне одного, а зробити мудро. І от університет, культура, просвітяни, добрі люди намагаються випередити скандальну ситуацію і зробити так, як має бути», – серед іншого зазначив Микола Богатир який надалі, використавши дані власних досліджень та архівних матеріалів, зупинився на історії тих дерев, які, на жаль, в силу різних причин не було збережено.

Також у цьому слоті присутні мали змогу візуалізовано пригадати те, як починалася така робота та наочно побачити, які туристичні маршрути існують в краї та потребують великої уваги у просвітницьких програмах не лише з боку туристів, а й жителів громади.

Направду приємним сюрпризом для команди університету, де відбувався захід, стало інтерв’ю Бориса Войцехівського – лауреата премії імені Героя України М.І. Сікорського, який, до слова, привіз до Переяслава «внучку» верби, яку Тарас Шевченко саджав у Казахстані. Її «спадкоємці» посаджені як на території музею «Заповіту» Т.Г.Шевченка, так і на території університету.

Як засвідчив у коментарі виданню Proslav Микола Богатир, вікові, меморіальні та інші значущі дерева можуть бути ретрансляторами історії Переяслава. На його думку, вони є свідками тих чи інших подій, своєрідними друзями багатьох відомих українців. Проте, як зауважує Богатир, в силу різних помилок значна частина важливих дерев на Переяславщині справді зникла. Зважаючи на це, ще у 2016 році, громадська ініціатива «Корінь нації» напрацювала проєкт збереження місцевих дерев, який потребував уточнення. Пригадує, як у 2023 році на одному з засідань виконавчого комітету Переяславської міської ради було переглянуто список дерев, які знаходяться на територіях комунальної власності. Такі значущі дерева було включено до списку дерев, які не можна зрубувати, а для самих дерев силами небайдужих людей було виготовлено таблички. Водночас на Переяславщині досі залишаються дерева які не знаходяться на територіях комунальної власності та надалі потребують збереження – для них теж виготовили таблички. Загальна кількість таких табличок складає 65 штук. Три з них будуть знаходитися в університеті – це «Тарасова верба», «Алея академіків» та «Дуби Левка Лук’яненка». З рук ініціаторів зібрання їх отримав проректор Вячеслав Різник.

Наразі вже задекларовано те, що у всіх куточках міста та громади такі таблички будуть розташовані на дроті чи на пружинці – цвяхів для таких робіт не використовуватимуть. Згодом почате доповнять просвітницькі відео й QR-коди з відео чи текстом.

Принагідно, у ході зібрання, Микола Богатир подякував меценатам, зокрема присутній у залі директорці компанії «Любосвіт» Світлані Коцюмбас, яка профінансувала левову частку таких табличок. Звісно ж, у цей день вона теж мала що сказати присутнім:

«У сучасному світі збереження природи та культурної спадщини є надзвичайно важливим. Дерева відіграють визначну роль у нашій еко-системі та культурній спадщині. Тому наша місія полягає у збереженні та відновленні природних насаджень, а також створенні нових. Крім того, ми не повинні забувати про культурне значення цих дерев. Багато дерев вважаються символом національної ідентичності , мають велике історичне та культурне значення».

Також багато табличок було виготовлено завдяки підтримці меценатки, письменниці, завідувачки «А-студії» Київського столичного університету імені Бориса Грінченка Мар’яни Ангелової. Справедливо зазначити, що матеріально до виготовлення таких табличок доклалися й небайдужі переяславці – аби закінчити цей проєкт ініціатори використали кошти акумульовані ще у 2017 році. Приємно зауважити, що, приміром, на табличку для Покровської тополі виділив гроші Заслужений тренер України, викладач факультету фізичної культури, спорту і здоров’я Тарас Кириченко.

Наостанок було озвучено плани та ідеї нових екопросвітницьких та культурологічних проєктів, зокрема у співпраці з УГСП – це написання книги «Просвітницькі» дерева Переяславської громади»; пленер під «Дубом української нації»; екокультурний захід «Дерева говорять» й включення нових дерев до природно-заповідного фонду) та багато іншого.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі активно підтримуватиме просвітницькі та екологічні акції спираючись на свої славні традиції та новітній досвід. У добрий шлях!