13–16 жовтня 2020 р. у Переяславі відбувся традиційний Всеукраїнський історико-культурологічний форум «Сікорські читання». Він продовжив щорічну традицію вшанування пам’яті визначного музейного діяча, Героя України Михайла Івановича Сікорського. Природно, що в умовах пандемії формат форуму було дещо змінено – організатори відмовилися від масштабних урочистостей, а загальну кількість учасників т часові межі заходів було дещо змінено.

Безпосередньо у день народження Михайла Сікорського, 13 жовтня, на Заальтицькому кладовищі міста Переяслава відбулося пошанування його пам’яті представниками Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» та міської ради. У той же день в університетській бібліотеці було відкрито виставку художниці Ірини Кузьмицької «Окрилена натхненна Україна». Під час презентації її авторка, донька Ростислава та Олени Юзвікових – музейних працівників, друзів та соратників М. І. Сікорського – поділилася своїми спогадами про творця переяславських музеїв.

15 жовтня в онлайн-режимі на інтернет платформі Google Meet відбувся круглий стіл «Краєзнавство Переяславщини: дослідження, проблеми, постаті», що мав спеціальну тему: «Особистість в локальному історичному просторі». Свої теми заявили 35 дослідників з шести наукових установ України. За результатами зібрання організаторами буде опубліковано збірник наукових тез.

16 жовтня у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» відбулася основна частина цьогорічних «Сікорських читань». З вітальними словами до учасників форуму звернулися ректор університету Віктор Коцур, заступник генерального директора НІЕЗ «Переяслав» з науково-методичної роботи Олександр Колибенко та голова Національної спілки краєзнавців України Олександр Реєнт. Зокрема, ним, вже ввосьме, було вручено Премію імені Героя України Михайла Сікорського Національної спілки краєзнавців України. Цьогорічними лауреатами цієї високої нагороди стали доктор історичних наук, професор, академік НАН України, директор Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України Ганна Скрипник та ветеран музейної справи, Почесний громадянин міста Переяслава, член Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка, член Національної спілки письменників України Олег Коломієць.

Роботу форуму було продовжено у форматі спільного засідання Правління Національної спілки краєзнавців України та її Переяславського міського осередку. Під час засідання учасникам зібрання було представлено низку презентацій, зокрема, нових краєзнавчих досліджень «Переяславщина: сторінки історії краю», просвітницький онлайн-проект «Історичні обличчя Переяслава», презентацію фільму «Стежками Тараса Шевченка» із серії «Старожитності Переяславщини», а також було вручено квитки новим членам НСКУ. Найактивніших краєзнавців відзначено грамотами та подяками. З-поміж інших їх одержали й автори цьогорічних видань: Сергій Вовкодав («Змійові» вали Переяславщини»), Михайло Гич («Єрковці. Історія села Переяславського краю. Збройні конфлікти 1939–2020 рр. Світлини. Документи. Людські долі»), Микола Губочкін («Кропивнянщина у козацьку добу»), Юрій Коржов («Положаї. Село в Генеральному описі Лівобережної України 1765–1769 років»), Юрій Костенко («Неолітичні пам’ятки Середнього Потрубіжжя» та «Пам’ятки пізнього Трипілля у Середньому Потрубіжжі») та Микола Михняк («Були над Дніпром Трахтемирів і Монастирок: документи, спогади, світлини»).

З-поміж іншого учасники форуму відвідали книжкові та мистецькі виставки, а також майстер-класи, підготовлені викладачами та співробітниками місцевого університету в традиційних форматах – «Краєзнавство Переяславщини», «Мистецький вернісаж» та «Даруємо тепло і надію».

Організатори заходу – Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», Національна спілка краєзнавців України, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» – дякують постійним інформаційним партнерам: Всеукраїнському благодійному фонду «Журналістська ініціатива» (президент Людмила Мех), тижневику «Культура та життя» (головний редактор Євген Букет), науковому часопису «Краєзнавство» (головний редактор Олександр Реєнт), громадсько-політичній газеті «Вісник Переяславщини» (редактор Галина Карпенко) та усім, хто долучився до організації дев’ятих «Сікорських читань».

 

Тарас Нагайко
к. і. н., заступник голови оргкомітету IХ Всеукраїнського історико-культурологічного форуму «Сікорські читання»

Петро Михайлович Коцур народився 15 вересня 1935 р. у с. Сакуниха Недригайлівського р-ну Сумської обл. У 1951 р. закінчив на відмінно Сакунівську семирічну школу. 1951-1955 рр. – навчався у Недригайлівській середній школі. 1955-1958 рр. – проходив військову службу у Туркестанському та Київському військових округах. Після демобілізації поступив до Харківського держуніверситету ім. М. Горького (нині Харківський національний університет ім. В. Каразіна), де навчався на денному, а потім заочному відділенні історичного факультету, який закінчив з відзнакою. Близько 40 років працював учителем історії в одній і тій же школі – Сакунівській. Він дав путівку в життя тисячам учнів, які з вдячністю згадують прекрасного вчителя, педагога від Бога.

Разом із дружиною, Катериною Митрофанівною, народили та виховали трьох синів. З 2003 р. Петро Михайлович та Катерина Митрофанівна проживали в місті Переяславі. Петро Михайлович – активний дописувач Недригайлівської районної газети «Голос Посулля». На її шпальтах з’явилося близько 400 цікавих, зворушливих спогадів, нарисів, етюдів, новел, розповідей з власного життя, односельців, земляків. Понад 100 краєзнавчих матеріалів побачили світ на сторінках всеукраїнських видань. П.М. Коцур – Лауреат літературної премії ім. І. Чумаченка. Автор фундаментальних книг «У кожного своя доля» (2000), «Розкажуть про все берези» (2003), «Дерево мого роду» (2005),  «Не міліють пам’яті джерела» (2008), «І летять лелеки до своїх осель» (2010), «Весни приносять щастя» (2015)  про історію рідного краю.

Петро Михайлович прекрасно малював. Він автор багатьох полотен на історичну тематику, або ж таких, що відображають красу своєї малої батьківщини. Він ініціатор створення першого в районі краєзнавчого музею в 1972 р., а потім і його керівник. Багато років очолював групу «Пошук», яка зібрала численні матеріали та встановила імена десятків воїнів, які пропали безвісти у роки Другої світової війни. 1958-1988 рр. – редактор місцевої стінівки «За врожай». Понад два десятки років він лектор товариства «Знання», член районного товариства охорони пам’яток історії та культури.

За багаторічну сумлінну роботу нагороджений медаллю «Ветеран праці», понад 50 грамотами та 20 подяками. Петро Коцур – член Національної спілки журналістів України та член Національної спілки краєзнавців України. Рішенням Президії Правління Національної спілки краєзнавців України від 6 жовтня 2015 р. за вагомий внесок у дослідження та збереження культурної спадщини України та розвиток музейної справи Коцур Петро Михайлович відзначений дипломом Лауреата премії імені Героя України Михайла Сікорського (посмертно).

Коли ми говоримо про Петра Михайловича, ми говоримо, насамперед, про енциклопедичний зразок вихованості, толерантності, стриманості, поміркованості, розважливості. Приклад того, як бути Людиною. Земляки-посулянці найтеплішими словами та певною долею суму згадують свого вчителя й щиро шкодують, що за життя не встигли віддати всіх належних йому почестей. Буквально за кілька днів до відходу на вічний спочинок Петро Михайлович Коцур став «Людиною 2010 року» Недригайлівщини.

7 вересня 2010 р., згідно рішення сесії Сакунівської сільської ради, Петру Коцуру присвоєно звання «Почесний громадянин Сакунихи» (№ 1) за вагомий внесок у соціально-культурний розвиток села, високий професіоналізм в освітянській, творчій діяльності та дослідженні історії краю. 8 листопада 2010 р. встановлено й урочисто відкрито пам’ятні меморіальні дошки П.М. Коцуру на приміщенні школи, де все своє життя трудився педагог і на будинку, де він проживав зі своєю родиною.

Об’єктивні процеси історії значною мірою опосередковані людською особистістю, проходячи через її світогляд, індивідуальний досвід, внутрішні потаємні конфлікти. І у цьому розумінні історія нашої держави, кожного її періоду – персоналізована.  «Петро Михайлович Коцур прожив достойне життя, гідне високої оцінки. У таких людей, як він, є чому повчитися і саме з таких хочеться брати приклад!», – зазначає колишня його учениця, а нині – педагог Катерина Білоус. Столичний радіожурналіст Василь Березовський, зауважує: «Домінантою у житті Петра Михайловича залишалась відданість праці, відданість справедливості, відданість і доброта, повага й любов до людей». Приклади життя, гідні наслідування.

Яскравими є  свідчення людей, які знали Петра Михайловича:

Орест Берест, краєзнавець, м. Ромни: «Петро Михайлович Коцур не просто педагог, а ще й дослідник, відомий краєзнавець, автор численних праць з історії рідного краю… Це людина з активною життєвою позицією, світоглядом,  внутрішньою порядністю, інтелігентністю, простотою, душевною величчю…».

Катерина Рогозіна, музеєзнавець, смт Недригайлів: «Є люди, які покликані Богом дарувати нам духовний хліб, щоб душа наша не зміліла, не зачерствіла. До таких людей належить Петро Коцур – історик, вчитель, краєзнавець, розумна, добра і щира людина».

Тетяна Супрун, журналіст, смт. Липова Долина: «Літописець рідного краю, педагог, краєзнавець, журналіст за покликанням Петро Михайлович упродовж свого життя багато писав. Особливою любов’ю наповнений кожний рядок, де йдеться про рідну Сакуниху, дорогих його серцю односельчан… Захопливими для читача є його замальовки, нариси, образки про нелегке й водночас насичене духовністю, святою любов’ю й повагою життя земляків».

Іван Бойченко, редактор Недригайлівської районної газети (1983-1991 рр.): «Нещодавно до моїх рук потрапила підшивка «Світло Жовтня» 20-річної давності – за 1990 рік. Перегортав сторінки з ніжним трепетом – всі публікації більш ніж знайомі. В пам’яті оживали редакційні будні далекої минувшини… Під багатьма публікаціями підписи: П. Коцур, вчитель; П. Коцур, лауреат районної премії імені Івана Чумаченка; П. Коцур, член УТОПІК; П. Коцур, сількор; П. Коцур…

Який широкий кругозір цього журналіста за покликанням, а історика за дипломом!? Писав на всі теми, що цікавили жителів району. Та, мабуть, найбільше полюбляв, як і годиться фахівцю, копатися в минувшині рідного краю. Захоплювався пошуковою роботою, вів листування з багатьма визволителями Недригайлівщини, Сакунихи, з їхніми рідними і однополчанами. В місцевій школі з його ініціативи та за його ескізами було створено музей, який потім став гордістю всього району. Протягом багатьох років на громадських засадах керував роботою цього музею, наполегливо продовжував вести небезнадійну пошукову роботу».

Ольга Шкира, директорка бібліотеки Університету Григорія Сковороди в Переяславі: «Петро Михайлович – людина всебічно обдарована. Присвятивши своє життя педагогічній діяльності, він ще займався журналістикою, музейною справою, науковою діяльністю, писав цікаві краєзнавчі роботи, малював прекрасні картини, на яких відображено красу природи Сумщини, побут і звичаї українців. …Книги Петра Михайловича (до речі, всі вони є в нашій бібліотеці) переконують, що вчитель – це не професія, а спосіб життя. Інакше просто не вийде бути хорошим педагогом».

Галина Міщенко, жителька с. Сакуниха Недригайлівського р-ну Сумської обл.: «З історії ми знаємо, що багато різних людей залишали помітний слід у житті. Хтось побудував будинок, посадив дерево, передав гроші на благодійні цілі, побудував церкву… А Петро Михайлович назавжди залишив для нащадків пам’ять – написав і видав шість книг, понад п’ятсот публікацій про наше село Сакуниху, односельців, просто добрих людей. У них цікаві, зворушливі розповіді про їх героїчні й трудові подвиги, будні. Петро Михайлович на основі архівних матеріалів довів, що наше село засноване на цілих два століття раніше, ніж це вважалось до тепер. Він дослідив глибинне коріння роду Коцурів, довівши генеалогічне дерево до 1638 року. Книги, написані Петром Михайловичем, – це святиня, цінне джерело знань».

Національна спілка краєзнавців України, редакція газети «Голос Посулля», Недригайлівський краєзнавчий музей спільно з професорами Віктором та Анатолієм  Коцурами проводять, починаючи з 2011 р., щорічний відкритий краєзнавчий, історико-культурологічний конкурс на здобуття премії імені Петра Михайловича Коцура, відомого в Україні журналіста, педагога, краєзнавця, автора шести фундаментальних книг з історії рідного краю та понад п’ятиста публікацій на сторінках різних видань України.

Ось і у 2020 році, а саме – 18 вересня, у смт. Недригайлові на Сумщині вчергове підведені підсумки ІХ краєзнавчого, історико-культурологічного конкурсу імені Петра Михайловича Коцура. На урочистості приїхали доктор історичних наук, професор Анатолій Коцур, доктор історичних наук, доцент Галина Коцур, кандидат політичних наук, доцент Віталій Коцур. Вони передали найщиріші вітання від ректора сковородинівського університету, академіка, доктора історичних наук, професора Віктора Коцура та його родини.

У актовій залі Недригайлівського краєзнавчого музею були відзначені лауреати цьогорічного конкурсу та всі його учасники, які отримали дипломи, медалі, премії та подарунки. Протягом року 39 кращих матеріалів опубліковано на шпальтах «Голосу Посулля». За інформаційну підтримку та популяризацію конкурсу, велику краєзнавчу діяльність також були нагороджені редактор Ігор Скрипченко та редакція районної газети «Голос Посулля», директор Іван Абаровський та колектив краєзнавчого музею.

Зазначимо, що починаючи з 2011 року, у конкурсі взяло участь понад 450 осіб. Він набув національного звучання, адже участь брали представники з 58 міст, містечок та сіл України. Відгукнулись на нього земляки із США, Іспанії, Молдови, Білорусі, Росії.

Анатолій Коцур

У другій декаді жовтня 2020 р.* у межах програми заходів ІХ Всеукраїнського історико-культурологічного форуму «Сікорські читання» в конференц-залі імені В.О. Сухомлинського (Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав, вул. Сухомлинського, 30, корпус 2, поверх 2) відбудеться круглий стіл «Краєзнавство Переяславщини: дослідження, проблеми, постаті» (спеціальна тема: «Особистість в локальному історичному просторі)». Організаторами заходу традиційно є Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», Національна спілка краєзнавців України (Переяславський міський осередок) та Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Повідомляємо, що до початку роботи круглого столу планується публікація тез виступів учасників, і кожен з Вас може долучитися до проведення.

Задля цього слід зробити заявку вказавши: 1) П.І.Б (повністю); 2) місце роботи та посаду (повна назва); 3) науковий ступінь та вчене звання; 4) тему доповіді; 5) адресу електронної пошти та телефон.

Заявки та тези виступів приймаються на електронну адресу: niezkonference@gmail.com до 30 вересня 2020 р. із врахуванням наступних вимог:

– обсяг текстів 2–3 сторінки (4–6 тис. знаків з пробілами);

– набір здійснити в редакторі Word (шрифт Times New Roman, 14 кегль, міжрядковий інтервал 1,5, поля: верхнє, нижнє, ліве, праве – 20 мм);

– джерела та літературу слід оформлювати згідно з Національного стандарту України ДСТУ 8302:2015;

– при посиланні використовувати автоматичні підсторінкові індекси з продовжуваною нумерацією.

Звертаємо вашу увагу, що для друку матеріалів передбачено грошовий внесок у розмірі собівартості примірника збірника (60 грн.), а про розгляд заявок та включення тез до збірки учасників буде повідомлено до 1 жовтня 2020 р.

Важливо! До програми роботи круглого столу буде включено теми доповідей лише тих учасників, що надали заявки та тези, оформлені відповідно до вимог.

Довідкова інформація за телефонами:

+38 (063) 114–43–27 – заступник голови організаційного комітету роботи круглого столу к.і.н., проф. Олександр Колибенко.

+38 (096) 128–88–89 – заступник голови організаційного комітету ІХ Всеукраїнського історико-культурологічного форуму «Сікорські читання», к.і.н. Тарас Нагайко.

*Зверніть увагу, що у зв’язку з епідеміологічною ситуацією та запроваджені карантинні обмеження  про точну дату, час та формат проведення заходу учасники будуть повідомлені завчасно.

 Оркомітет конкурсу

Сьогодні, 10 травня 2019 року, свій ювілей святкує доктор історичних наук, професор (за сумісництвом) кафедри загальної історії, правознавства і методик навчання ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», голова Національної спілки краєзнавців України, заступник директора Інституту історії Національної академії наук, член-кореспондент Національної академії наук України, Заслужений діяч науки і техніки, Почесний краєзнавець України, багатогранна людина та науковець за покликанням Олександр Петрович Реєнт.

Дорогий Олександре Петровичу!

Від душі зичимо Вам цікавих фактів і неймовірних відкриттів, добрих знаків і прекрасних ідей, безсумнівної удачі і великих цілей, доброї радості і благополучної діяльності. Зичимо, аби Ваша робота приносила радість і задоволення, щоб історія не стояла на місці і відкривала все нові кордони, щоб у житті було щастя, достаток і удача.

Нехай Ваше минуле складається з історично важливих моментів і веселих спогадів, нехай Ваше справжнє радує цінними знахідками та щасливими посмішками, нехай майбутнє готує для Вас багато цікавого і хорошого. Нехай в житті буде багато захоплюючих історій, нехай історія світу і людства завжди наповнює Вас натхненням, силами і впевненістю для звершення чогось грандіозного.

Засвідчуємо Вам свою глибоку повагу та вдячність за величезний внесок у науковий поступ нашого закладу вищої освіти і багаторічну плідну співпрацю.

З повагою  ректорат, професорсько-викладацький та студентський колективи університету