Участь у заході стала важливою нагодою для фахового обговорення актуальних викликів і перспектив підготовки сучасного вчителя для закладів вищої освіти, об’єднавши проректорів і деканів із багатьох регіонів України.

Із вітальним словом до учасників звернувся голова Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти Андрій Бутенко. Він підкреслив особливу значущість порушеної теми. Надалі міністр освіти і науки України (2016-2019), проректор з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Лілія Гриневич зосередила увагу на підготовці сучасного вчителя в умовах реформування освіти та безпекових викликів.

Надалі член Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Наталія Авшенюк представила бачення педагогічної складової освітніх програм спеціальності А4 «Середня освіта» та окреслила низку пропозицій, напрацьованих українським експертним середовищем. Серед них – міждисциплінарне структурування психолого-педагогічних освітніх компонентів.

Керівник експертної групи з розвитку системи кваліфікацій та освіти дорослих Міністерства освіти і науки України Ігор Балуба висвітлив питання про особливості присвоєння професійних кваліфікацій у закладах вищої освіти за спеціальностями галузі А «Освіта».

Заступниця голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Олена Єременко зосередила увагу на стандарті вищої освіти та орієнтирах формування освітньої програми.

Ректор Житомирського державного університету імені Івана Франка Галина Киричук свій виступ зосередила на практичній підготовці здобувачів вищої освіти як одному з ключових чинників забезпечення якості.

Член Галузевої експертної ради 01 «Освіта» Лілія Рябовол представила напрацювання ГЕР 01 «Освіта», щодо предметно-фахової складової підготовки вчителя, акцентувавши увагу на необхідності поєднання ґрунтовної фахової підготовки з сучасними педагогічними компетентностями.

За результатами роботи круглого столу учасники дійшли спільного висновку, що модернізація стандартів вищої освіти галузі А «Освіта» є критично необхідною умовою забезпечення якісної підготовки сучасного вчителя в умовах суспільних трансформацій і безпекових викликів.

Запис Представники УГСП долучилися до роботи круглого столу «Підготовка вчителя: що важливо визначити у стандарті вищої освіти» на базі ЖДУ імені Івана Франка спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Подія стала не просто робочою зустріччю, а платформою для консолідації зусиль держави, профспілок та закладів вищої освіти заради захисту тих, хто представляє Україну на світових аренах та боронить її на фронті.

Захід розпочався з виконання Державного Гімну та хвилини мовчання. Учасники вшанували пам’ять героїв, які віддали життя за Україну. Модератор, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін слушно наголосив, що за кожною спортивною перемогою нині стоїть титанічна праця військових, серед яких – тисячі представників спортивної спільноти.

З вітальним словом до учасників звернувся заступник Міністра молоді та спорту України Олексій Нікітенко:

«Сьогодні перед нами стоїть завдання не лише визначити сучасні виклики, а й сформувати чіткі перспективи розвитку галузі. Символічно, що цей діалог відбувається саме в УГСП – потужному осередку освіти та науки, який активно генерує нові підходи у сфері спорту.

Міністерство молоді та спорту послідовно працює над вдосконаленням державної політики. Ми прагнемо створити реальні механізми захисту прав кожного фахівця та суттєво підвищити престиж професії тренера. Особливу увагу ми приділяємо програмі створення спортивних класів по всій Україні – це ініціатива, яка дає дітям можливість знайти свій шлях у житті та надихнутися здоровим майбутнім.

Хочу підкреслити: цей результат – не робота однієї людини, це наша спільна справа. Тільки через співпрацю профспілок, наукової спільноти та державних інституцій ми досягнемо успіху», – зазначив Олексій Володимирович та побажав всім учасникам плідних дискусій, результати яких стануть фундаментом для важливих державних рішень

Свої вітання також надіслала заступниця начальника управління молоді та спорту Київської обласної військової адміністрації Світлана Назарук, підкресливши важливість створення потужного ком’юніті між освітою, спортом та владою:

«Нині ми розглядаємо фізичну культуру, молодіжну політику та утвердження національної ідентичності як різні напрями, але насправді вони нерозривно пов’язані. Нашою метою є створення потужного ком’юніті – єдиної та безпечної системи, яка об’єднає всіх учасників процесу заради розвитку молоді, спортсменів та їхніх родин.

На часі стоїть посилення ролі профспілок у захисті трудових прав тренерів та освітян. Важливо знаходити ефективні інструменти, які утверджуватимуть спорт як чинник формування громадянської ідентичності та забезпечуватимуть активну взаємодію з ветеранською спільнотою та закладами освіти», – зазначила Світлана Сергіївна.

Голова Всеукраїнською профспілкою спортсменів, працівників сфери фізичної культури і спорту Ольга Павленко представила амбітну стратегію розвитку організації. Вона зазначила, що на сьогодні відкрито вже 17 відокремлених підрозділів. Профспілка стала частиною Конфедерації вільних профспілок України та активно інтегрується в європейський простір.

«Сьогоднішній круглий стіл у Переяславі – це вже восьма подія у нашому всеукраїнському марафоні, і я щиро вдячна керівництву університету за те, що ми рухаємося в одному полі. Наша ідея проста, але амбітна: ми хочемо, щоб про права спортсменів та тренерів знали в кожному куточку України. Наразі ми вже відкрили 17 відокремлених підрозділів і продовжуємо масштабуватися. Профспілка сьогодні – це потужний інструмент соціального діалогу на рівні Кабінету Міністрів та Верховної Ради України. Ми маємо можливість не просто обговорювати проблеми, а безпосередньо впливати на законотворчі процеси через Конфедерацію вільних профспілок.

Окремий привід для гордості – наше міжнародне представництво. У лютому 2026 року в Брюсселі на Конфедерації вільних профспілок Європи ми представили спортивну та молодіжну політику України. Європейські колеги були вражені: в країні йде війна, а ми не лише тримаємося, а й розвиваємо професійні стандарти та захищаємо людей. Ми підписали договори про співпрацю з Офісом Омбудсмена та Профспілкою учасників бойових дій. Це дає нам унікальні інструменти юридичного захисту – від банальних побутових спорів до глобальних конфліктів у сфері трудового права.

Ми не ділимо спорт на олімпійський чи неолімпійський, паралімпійський чи ветеранський. Для нас важливо об’єднати всіх. Саме тому ми активно працюємо з університетами, адже освіта і спорт мають іти пліч-о-пліч. Ми хочемо, щоб наші фахівці мали доступ до найкращого навчання, юридичної підтримки та адвокації. Наш рекорд, зафіксований у 2025 році щодо висвітлення чемпіонатів світу, довів – ми єдині. І сьогодні, попри всі виклики, ми продовжуємо цей рух, щоб кожен український атлет відчував: за його спиною стоїть сила, здатна захистити його інтереси як всередині країни, так і на світовому рівні», – наголосила Ольга Павленко у ході своєї презентації.

Змістовною частиною заходу став виступ Заслуженого юриста України та судді Спортивного арбітражного суду Юрія Кризського. У своєму виступі він наголосив на важливості правової грамотності:

«Ми прагнемо справедливості й верховенства закону в усіх сферах, і спорт не є виключенням. Наша ініціатива – це не просто формальне об’єднання, а побудова системної ідеологічної платформи. У 2018 році ми створили Спортивний арбітражний суд, адже федерації мали безліч болючих питань, які раніше намагалися вирішувати через суб’єктивні важелі чи кабінети чиновників. Сьогодні ми пропонуємо цивілізований, професійний та швидкий шлях вирішення спортивних спорів.

Проблема в тому, що тривалий час галузь спорту була розпорошена в різних нормах права. Ми працюємо над формуванням єдиного Спортивного права як окремої галузі. Важливо, щоб тренер, управлінець та атлет не просто знали про існування закону, а розуміли свої права та обов’язки. Саме тому на базі провідних університетів ми впроваджуємо курси правової культури. Спорт – це стратегічне питання національної безпеки, і воно повинно мати міцне юридичне підґрунтя», – висловив переконання Юрій Олексійович.

Заступник голови профспілки Олександр Притула додав, що тривалий час спортсмени в Україні юридично належали до профспілки працівників культури. За його словами, створення профільної профспілки – це крок до визнання спорту як окремої, стратегічно важливої галузі з власними специфічними потребами.

«Дивно, але понад 30 років у незалежній Україні працівники спортивної сфери належали до профспілки працівників культури. Спортивна ніша фактично була порожньою. Наша мета – гармонізувати діалог між спортивною громадою та владою. Ми маємо розуміти: тренер – це не просто людина, яка дає навантаження, це вчитель суспільства. І цей статус має бути захищеним.

Профспілка повинна виступати експертом та комунікатором. Ми не маємо права допустити, щоб спортивну інфраструктуру в регіонах сприймали як «баласт». Навпаки, це фундамент здоров’я нації. Наше завдання – зробити так, щоб державні стандарти безпеки та умов праці в спорті стали не формальністю, а реальною нормою. Ми маємо об’єднатися в один «пучок стріл», який неможливо зламати, щоб разом диктувати стратегію розвитку галузі на роки вперед», – підкреслив у своєму виступі Олександр Леонтійович.

Важливим акцентом заходу став виступ заступника голови профспілки, професора Державного податкового університету Ігоря Малинського. Він наголосив, що розвиток фізичної культури сьогодні – це питання не лише спортивних досягнень, а й виживання нації.

«Ми всі – єдина спортивна родина, і якщо ми не будемо системно відстоювати інтереси тренерів та атлетів, за нас цього не зробить ніхто. Фізична культура – це база на якій будується здоров’я кожного українця. Сьогодні наші військові на фронті демонструють, що без міцної фізичної підготовки та загартованого духу неможлива перемога.

Наша спільна задача на місцях – максимально підтримувати розвиток спортивних осередків. Проєкт «Шлях чемпіонів», який ми активно впроваджуємо, дає дітям не просто спортивну секцію, а життєвий орієнтир. Ми повинні об’єднувати зусилля різних університетів та федерацій, щоб кожен спортсмен відчував підтримку на кожному етапі своєї кар’єри – від шкільної парти до професійної арени», – зазначив Ігор Йосипович.

Голова обласної профспілки Вадим Гаєвий підсумував роботу прикладами успішної відбудови спортивних залів в Ірпені та створення спеціалізованих спортивних класів у Бучанському районі.

«За цей рік на Київщині ми провели колосальну роботу, реалізувавши понад 60 спільних заходів. Наша основна задача – залучення молоді до активного спорту, починаючи від садочка і закінчуючи університетом. Сьогодні активно розвиваються проєкти «Шлях чемпіонів» та «Level Up», ми створюємо спеціалізовані спортивні класи в Броварах, Бучі, Мотижині та Гостомелі.

Окремий фронт нашої роботи – це відновлення. В Ірпені, який зазнав значних руйнувань, завдяки співпраці з борцівським братством та випускниками Податкового університету вже відновлено зали для єдиноборств та атлетики. На черзі – створення військового хабу на базі університету, де ми розвиватимемо адаптивний спорт. Ми повинні надати нашим захисникам не лише психологічну, а й фізичну реабілітацію через спорт. Це наш обов’язок перед тими, хто тримає для нас небо», – зазначив Вадим Юрійович.

Ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур пов’язав проведення круглого столу з важливою датою – 40-річчям вищої школи Переяслава та факультету фізичного виховання.

«Університет Григорія Сковороди в Переяславі має 40-річну історію підготовки фахівців фізичного виховання. Через нашу школу пройшли чемпіони світу, Олімпійських та Паралімпійських ігор. Сьогодні ми не просто готуємо кадри, ми створюємо соціальні ліфти. У 2026 році Міністерство освіти і науки надало безпрецедентні можливості: майстри спорту та призери міжнародних змагань отримують максимальні 200 балів за творчий іспит. Це шанс для талановитої молоді навчатися за державний кошт.

Особливу увагу ми приділяємо ветеранам. Ми реалізуємо механізми освітніх ваучерів та спеціальні програми адаптації. Університетська інфраструктура – це власність громади у тому контексті, що наші майданчики відкриті для міських спортивних шкіл і клубів. Ми працюємо над тим, щоб кожен ветеран, який повертається з війни, міг знайти себе в спортивному менеджменті або тренерській діяльності. Співпраця з профспілкою дозволяє нам чітко бачити потреби ринку та оперативно коригувати наші освітні програми», – зазначив Віталій Вікторович.

Надалі про технічні деталі та новації цьогорічної вступної кампанії докладно розповів відповідальний секретар приймальної комісії УГСП Василь Якуба. Він акцентував на тому, що держава суттєво переглянула систему балів, аби підтримати спортивну еліту та ветеранів війни.

«У 2026 році умови вступу максимально адаптовані під потреби абітурієнтів-спортсменів. Як вже було сказано сьогодні майстри спорту, чемпіони України та Європи при вступі на профільну спеціальність «Фізична культура і спорт» автоматично отримують 200 балів за творчий іспит – це фактично визнання їхньої багаторічної праці без необхідності додаткового складання нормативів в університеті. Ще вагоміші преференції мають учасники Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор: вони отримують по 200 балів з двох конкурсних предметів на будь-яку спеціальність за умови позитивного складання тестів.

Окремий пріоритет – наші захисники та їхні родини. Учасники бойових дій (УБД) мають право вступати за результатами співбесід та внутрішніх іспитів, що значно полегшує процес адаптації до цивільного навчання. Діти ж загиблих Героїв за законом автоматично переводяться на державну форму навчання. Ми як університет забезпечуємо повний супровід: від консультацій щодо ваучерів на навчання до гарантованого поселення у гуртожитки та надання соціальних пакетів», – резюмував Василь Володимирович.

Увагу присутніх привернув виступ технічного директора всесвітньої федерації Кемпу Рауфа Ібрагімова. Він звернув увагу на необхідність фінансового заохочення молоді.

На його переконання, людина, яка підіймає прапор України на світовому татамі, не повинна після завершення кар’єри шукати підробітку у барах чи охороні. На його переконання, держава має створити умови, за яких «золото» на чемпіонаті світу конвертується у соціальну стабільність, житло та престиж.

Круглий стіл завершився панельним обговоренням, де порушувалися питання безпеки праці під час тривог, патріотичного виховання молоді та створення «спортивних хабів» у громадах.

Результатом зустрічі стали напрацьовані рекомендації, які будуть передані до профільного Міністерства та Кабінету Міністрів України для вдосконалення системи соціальних гарантій у спорті.

Запис На базі УГСП відбувся виїзний круглий стіл Всеукраїнської профспілки спортсменів, працівників сфери фізичної культури і спорту: обговорили соціальні гарантії та правовий захист атлетів спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Ректор УГСП Віталій Коцур презентував стратегічне бачення університету як науково-методичного хабу для розвитку спортивної екосистеми України під час круглого столу у Дніпрі спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Як і було обіцяно, переповідаємо вам ключові тези обговорення викликів викладання історії в умовах війни, необхідність сепарації українського наративу від російського та інтеграцію України в європейський освітній простір у окремій публікації.

Генеральна директорка директорату європейської та євроатлантичної інтеграції МОН Олександра Гусак, вступне слово якої розпочало круглий стіл, розповіла про швидкий шлях до створення Центру, починаючи від візиту до Страсбурга в березні 2023 року, коли надійшло запрошення від Ради Європи, через призначення національного координатора в червні 2023-го та повноправне членство в червні 2024-го, аж до підписання меморандумів з чотирма університетами в травні 2025. Вона підкреслила дипломатичну перемогу України, яка зайняла місце росії в Обсерваторії після її виключення та символізм Переяслава як першопрохідця, що підтверджує єдність з Європою.

«Це чудово, що такими інституційними змінами ми підтверджуємо єдність з Європою, особливо під парасолькою Ради Європи – першої європейської інституції після Другої світової війни, створеної 1948 року. Ця організація показала прогресивність, виключивши державу-агресора після початку повномасштабної агресії на відміну від інших. Цікаво, що ініціатором Обсерваторії була Французька Республіка, яка бачила в ній і росію, але завдяки роботі наших дипломатів Україна зайняла її місце та активно розширює членство. Впевнена, що почуємо багато експертних дискусій для широкої аудиторії. Бажаю плідної роботи!», – зазначила пані Олександра та висловила впевненість у плідності подальших дискусій.

Ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур підкреслив, що попри виклики, мережа Центрів стане основою для обміну знаннями між університетами, зміцнюючи історичну освіту та на практиці посилюючи співпрацю у освітній сфері. За його словами, серед іншого у цьому напрямі вже випрацьовується модель співпраці з містоутворюючими закладами, зокрема Ніжинським державним університетом імені Миколи Гоголя та Ізмаїльським державним гуманітарним університетом.

Національний координатор України в Обсерваторії з викладання історії в Європі Ради Європи, керівник експертної групи з європейської інтеграції директорату європейської та євроатлантичної інтеграції Сергій Шкабко розповів про швидку реалізацію проєкту від травня до жовтня 2025 року, плани запуску трьох центрів до кінця року та роль Обсерваторії в протидії російській пропаганді через правдиві наративи й дослідження підручників 17 країн. Він підкреслив необхідність збереження історії України як окремого предмету для національної безпеки та фокус на практичних дослідженнях.

«УГСП став першопрохідцем серед чотирьох університетів, що підписали Меморандуми. Керівництво Обсерваторії з яким ми спілкуємося на щорічній конференції в Страсбурзі обговорювало плани, і факт, що Меморандум не залишився на папері надихає, а до кінця року запустимо щонайменше три центри. Як національний координатор зазначу, що це був виклик – запускати державу на міжнародну платформу, формувати команду однодумців. За три роки ми напрацьовуємо цілі та реалізуємо їх, дякуючи ролі університетів, викладачів, аспірантів у підготовці генерального та тематичних звітів, як-от про економічні кризи в викладанні історії, де Україна повноцінно представлена. Велика депресія – об’єднувальна тема в 16 з 17 країн, що показує спільні точки. Тематика круглого столу не може бути відособленою від тенденцій: історія використовується агресором як інструмент проти націй, зокрема України», – поділився з учасниками зібрання Сергій Іванович та додав, що мета Обсерваторії – доносити правдиві наративи, заперечуючи століття заперечення українського державотворення. Наступний крок – дослідження підручників 17 європейських країн, вироблення рекомендацій для коректного висвітлення України.

«Російська пропаганда працює, але ми протидіємо. Система викладання історії переглядається: прийнято концептуальні засади, триває робота над модельними програмами. Дискусії про інтеграцію української історії в європейську та збереження її як окремого предмету важливі для національної безпеки. Сьогоднішній старт центрів фокусуватиметься на практичних дослідженнях української історії в європейському вимірі аби наші здобутки звучали на міжнародних майданчиках. Робота в кооперації з партнерами – запорука успіху, коли Україна займе належне місце в історичній парадигмі. Ми робимо історію завдяки Збройним Силам і здобудемо перемогу – правда за сильними. Бажаю плідної роботи та ефективних дискусій!», – завершив свою промову національний координатор України в Обсерваторії з викладання історії в Європі Ради Європи.

Надалі завідувач відділу політичної культури та ідеології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України Юрій Ніколаєць у своєму виступі послався на мемуари Столтенберга, де агресія росії пояснюється невідворотністю євроінтеграції України, критикував недооцінку ролі України в Європі та російські наративи, що домінували до 2022 року. Він наголосив на символізмі Переяслава як переходу до Європи та запропонував поширювати результати через аудіовізуальний контент трьома мовами для молоді.

«Нещодавно вийшла друком книжка Йенса Столтенберга, який тривалий час очолював НАТО в умовах, коли відбувалися бойові дії. Серед причин сучасної російсько-української війни він чітко назвав те, що рф чинила збройну агресію тому, що процес української євроінтеграції сприймався нею як невідворотній. Й іншого варіанту для того щоб припинити рух України в ЄС росія для себе не бачила. На жаль, в сучасному європейському співтоваристві, серед пересічних громадян, серед навіть наукових кіл, недооцінюється роль України у європейській та світовій історії. Чому для нас це важливо? Моделювання ситуації розвитку подій з російсько-української війни переконує в тому, що без підтримки Європейського Союзу Україна має дуже малі шанси протистояти ворогу в сучасній ситуації. Чому європейці повинні розуміти, навіщо вони виділяють кошти платників податків на допомогу Україні? Тому що Україна зараз є форпостом і захистом європейського континенту. Наскільки успішно це відбувається, можна сперечатися з цього приводу, але, на жаль, це так. Україна змушена була прийняти на себе цей удар…», – серед іншого зауважив Юрій Олексійович та додав, що у 2022 році українські студенти у Франції намагалися залучити французьких однолітків до ініціативи на підтримку України в контексті війни, але отримали відмову, оскільки французи надавали перевагу захисту дельфінів. Водночас на українсько-польській зустрічі в Яремчі польські історики зосереджувалися на історичних конфліктах, зокрема Волинській трагедії, ігноруючи сучасні виклики війни в Україні та її роль як частини Європи. Один із польських науковців, моделюючи потенційний російський напад на Варшаву, не врахував позицію України та її війська, що підкреслило нерозуміння поточної ситуації.

За словами Ніколайця, європейські експерти поділяються на тих, хто бачить війну як конфлікт ідентичностей і цінностей, і тих, хто вважає її результатом «просування НАТО на схід», спрощуючи проблему до «внутрішнього конфлікту» між Україною та росією. Російські наративи, які раніше домінували на Півдні та Сході України, сприяли спотворенню історичної свідомості, що ускладнює формування європейської ідентичності. Для протидії цьому, на думку науковця, потрібна активна інформаційна робота, зокрема через YouTube і Telegram та акцент на європейському аспекті української історії, інакше Україна ризикує програти в інформаційній і когнітивній війні.

Завідувач відділу української історіографії Інституту історії України НАН України Олександр Удод, якого далі було запрошено до слова, говорив про символізм Переяслава як місця поховання російських міфів і 30-річчя членства в Раді Європи як основу інтеграції. Він критикував європейську тезу про «національну історію» як перешкоду, підкреслив миротворчий потенціал історії та попередив про переважання російської пропаганди в окупованих регіонах.

«Є істина, що якщо держава-сусід починає говорити на теми історії, це означає – «готуйся до агресії». Але ж з іншого боку, історія має безліч прикладів примирення, урегулювання конфліктів, прощення, вибачень і таке інше. Цього не треба забувати. Ми садили за стіл істориків Вірменії та Азербайджану, коли політики не контактували. Російська історична пропаганда могутня – тут мільярди рублів, сотні державних структур. У березні 2022 року в Запорізьку область приїхала група російських істориків, а з 1 вересня 2022 року школи в окупації були забезпечені російськими підручниками. Ми повинні усвідомлювати, що російський наратив превалює над українським. Перша методологічна проблема – завершити сепарацію українського наративу від російського. Концепції історичної освіти в Україні за 30 років так і немає. Це єдина галузь без концепції. Замість неї з’явилися галузеві концепції, на шкоду історії України, яка розчинилася в інтегрованих курсах. Війна прискорила процес усвідомлення українцями своєї ідентичності», – висловив переконання Олександр Андрійович та додав, що нині нам потрібен загальноукраїнський університетський підручник з історії. На його думку, утворений на базі УГСП Центр має зосередитися на вивченні української історії в європейському контексті, не обмежуючись загальною історією Європи. Реалізація передбачає поєднання курсів історії України та всесвітньої історії, а також дослідження історичної освіти в Європі, спираючись на 30-річний досвід. Український інститут уже проаналізував підручники Німеччини, Британії, Польщі, але потрібен подальший розвиток, зокрема в українсько-польських історичних взаєминах. Хоча комісія істориків опублікувала матеріали, політичне втручання призвело до появи книжок про «українсько-польські війни», що загрожує погіршенням відносин. Відділ української історіографії Інституту історії України НАН України готовий надавати наукову підтримку Центру для реалізації проєкту «Українська історична дидактика: європейський контекст», а нині ж Олександр Удод подарував центру літературу та відзначив позитивні зміни в ментальності українців через війну. Принагідно, розкритикував реформи освіти, які розчиняють історію України в інтегрованих курсах. Він наголосив на необхідності збереження історії України як ключового предмету для формування національної ідентичності.

Голова Наукової дорадчої ради (SAC) Обсерваторії з викладання історії в Європі Ради Європи Олена Палько описала Обсерваторію як рамкову конвенцію Ради Європи для аналізу викладання історії в школах, зазначивши, що національні наративи переважають у підручниках 14 країн, і Україна не виняток. Вона підкреслила конфлікти з сусідами, як Польща чи Угорщина, через історичні розбіжності та помилки в європейських підручниках, приміром Голодомор як «економічна криза».

«Обсерваторія це дуже важливий орган, рамкова конвенція Ради Європи з меншою кількістю членів, ніж Рада. Вона працює з школами, показуючи хороші приклади систем і не контролюючи їх. Важливо, що Україна долучилася, бо все більше країн хочуть туди вступити. Більшість західних сусідів України не члени Обсерваторії – лише Чехія та Словаччина. росію виключили, як і з Ради Європи. Нам потрібна підтримка сусідів, особливо з країн Балтії, для просування українських наративів, але не обов’язково національних. З національною історією у Обсерваторії часто виникає конфлікт. Це не тільки проблема України: звіт 2023 року показав, що в багатьох країнах національний контекст переважає і є мало уваги європейському чи глобальному. Важливо для сусідів, зокрема з Польщею, Угорщиною, Румунією з якими є ідеологічні розбіжності – по Другій світовій, меншинах, мові. Конфлікти з ними не обговорюються, бо вони не члени. Завдання ради – гарантувати об’єктивність досліджень. Перший звіт показав як викладають історію: години, теми, перевантаження вчителів. Другий звіт (2026–2028 рр.) проаналізує мультиперспективність, багатокультурність, ідентичність, сенситивні моменти…», – зазначила Олена Павлівна та додала, що Україна демонструє відкритість до діалогу з Європою, але без співпраці з сусідами важко відстежувати динаміку історичних наративів. Обсерваторія, за словами промовця, готує тематичні звіти, наприклад, про економічні кризи, де Голодомор помилково подали як економічну кризу, а не як наслідок політичного та економічного управління, що підкреслює потребу в підвищенні обізнаності про українську історію. Обсерваторія також досліджує наслідки війни, презентуючи тематичні фільми на форумі демократії в Страсбурзі, щоб привернути увагу широкої аудиторії.

Промовець, виступаючи як академічний історик, а не офіційний представник України, наголосила на важливості підтримки балтійських країн для просування українських наративів. Вона анонсувала діалог через тематичні панелі, щоб сприяти кращому розумінню української історії та її місця в європейському контексті.

Заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак, говорив про важливість Центру для протидії фейковим наративом і державної політики пам’яті, що має ґрунтуватися на науковому знанні. Він підкреслив розрив між академічним і суспільним сприйняттям історії, збереження радянських стереотипів вторинності української історії та ізольованості від Європи, а також зростання запиту на історичну інформацію після 2014 і 2022 років. Серед іншого, Володимир Семенович наголосив на важливості створення в Україні інституцій, які протидіють фейковим історичним наративам, що залишаються серйозною проблемою через стереотипи, сформовані радянською пропагандою. Ці стереотипи зображали українську історію як вторинну щодо російської, ізольовану від європейського контексту, а шкільні курси історії України та всесвітньої історії не були синхронізовані. Тиліщак підкреслив, що Український інститут національної пам’яті, як державний орган, спирається на наукове знання для формування політики, тому розширення інституцій, які популяризують наукові знання, є ключовим для успіху державної політики в цій сфері.

Наостанок він відзначив великий розрив між академічним і суспільним сприйняттям історії в Україні, де суспільство частіше споживає міфи, а не наукові знання, через їхню привабливість і брак ресурсів для поширення науки. Однак після 2014 і особливо 2022 років в Україні зріс запит на історичні знання, що підтверджують соціологічні опитування. YouTube-канали та книги залишаються основними джерелами історичної інформації, хоча суспільство віддає перевагу коротким форматам контенту. На думку Володимира Тиліщака для ефективної популяризації необхідно адаптувати наукове знання до сприйняття суспільством, вписуючи українську історію в європейський контекст без комплексу меншовартості, а Інститут готовий співпрацювати для досягнення цієї мети.

Керівниця Навчально-наукового центру вивчення європейської історії, Університет Григорія Сковороди в Переяславі Леся Коцур розповіла про роль історії як захисного інструменту в умовах війни, де національна минувшина згуртовує націю, а не слугує агресії, а також висловила відкритість до пропозицій для дорожньої карти Центру.

Також Леся Михайлівна підкреслила, що історія є захисним інструментом для України в умовах війни, оскільки знання минулого надихає людей ставати на захист держави. Вона зазначила, що страх перед національною історією в Європі, викликаний катастрофами XX століття, не повинен перешкоджати її використанню як засобу згуртування нації, а не агресії чи ворожнечі. Центр за її словами працюватиме над гідним представленням України в європейському та світовому історичному контексті, збалансувавши історичні наративи, щоб уникнути маніпуляцій і сприяти збереженню національної самосвідомості.

Промовиця висловила вдячність за пропозиції та ідеї, висловлені на заході і наголосила на важливості їх фіксації для вдосконалення роботи Центру. Вона закликала до конструктивної співпраці, підкресливши, що історія є ключовою для перемоги у війні, і висловила бажання почути більше порад щодо пріоритетних напрямків діяльності, щоб ефективно втілювати їх у життя.

Натомість доцент кафедри історії України та політології Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Максим Потапенко, говорив про проблеми підготовки вчителів історії як інтерпретаторів підручників, вплив російської пропаганди на учнів через YouTube та необхідність готувати педагогів до позакласної роботи. Він підтримав Центр, запропонувавши робити його фокус на публічній історії, вивченні етнічних спільнот і діаспори, включаючи українців за кордоном і росіян в Україні, як дидактичний інструмент для протидії сепаратизму та виховання толерантності.

«Підтверджую ті слова, що були сказані. Ми у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя максимально готові долучитися до роботи. Сьогодні прозвучало дуже-дуже багато різних думок, пропозицій. Але мені здається дуже багато проблем, які були підняті, мають вирішуватися на загальнодержавному рівні, а не на рівні навчально-наукового центру одного із університетів. Тобто навряд чи він має займатися розробленням концепції освіти й навряд чи він має піднімати питання покращення якості там, наприклад, університетської освіти чи вироблення якихось там складних теоретичних питань функціонування закладів вищої освіти. Мені здається, що те, що може зробити центр – це добре відреагувати на ту ситуацію, в якій зараз знаходяться вчителі історії. Адже університети готують цих вчителів історії. Дуже часто вчитель готується як, умовно кажучи, головний, найкращий інтерпретатор шкільного підручника, який в свою чергу дуже часто є імперативним. Тобто там більше фактажу, ніж розмаїття думок. І в результаті вчителю треба підвести учнів до якогось готового висновку», – окреслив свою позицію Максим Васильович та підкреслив зростаючий інтерес суспільства до історії, яка відіграє ключову роль у формуванні національної свідомості та цінностей молоді, але зазначив, що учні споживають інформацію не лише з підручників, а й з інтернету, зокрема з блогів, як Vox Veritas, і російської пропаганди, що становить загрозу. За його словами, університети стикаються з проблемами підготовки вчителів історії: брак мотивованих студентів, слабка академічна синергія, дисбаланс між методичними та теоретичними курсами, а також недостатня увага до позаурочної роботи, як-от екскурсії чи організація шкільних музеїв. На думку Потапенка, вчитель історії сьогодні має працювати не лише в класі, а й у ширшому інформаційному просторі, протидіючи маніпуляціям.

«Для вирішення цих проблем університет у Ніжині залучає студентів до вивчення історії місцевих етнічних спільнот (греків, євреїв, поляків), що сприяє розвитку толерантності, розумінню розмаїття та протидії сепаратизму, спираючись на методологію глобальної і транснаціональної історії. Це дозволяє студентам брати участь у наукових конференціях і міжнародних проєктах», – поділився на завершенням пан Максим й наголосив на важливості дослідження історії української діаспори за кордоном і росіян в Україні, щоб протидіяти російській пропаганді, яка привласнює українських діячів. Аналіз працевлаштування випускників ніжинського університету показав, що деякі з них викладають історію за кордоном, що сприяє обміну досвідом і зменшенню методичних розбіжностей. Цей підхід розглядається як дидактичний інструмент для виховання вчителів, здатних пояснювати історію на місцевому та глобальному рівнях.

Проректор з науково-педагогічної роботи Запорізького національного університету, кандидат історичних наук, доцент Юрій Каганов розповів про включення української історії в європейський контекст як не нову ідею, але з проукраїнською оптикою, критикуючи розчинення в радянському наративі та вимоги спільних підручників з Росією. Він поділився досвідом Запорізького університету, де з 2022 року відновлено обов’язкове викладання історії України для всіх спеціальностей з подвоєнням годин, щоб протистояти російським міфам, і запропонував використовувати публічну історію, імерсивні технології та фіксацію воєнних злочинів.

«Я думаю, що це обговорення спонукає нас до більш широких рефлексій, до питань змісту історичної освіти, історичної дидактики, до академічних аспектів, до викладання історії в закладах вищої освіти. І направду дякую за те, що є гарний привід в такому професійному фаховому середовищі до глибокої спокійної і виваженої дискусії», – розпочав свою промову Юрій Олегович та наголосив, що ідея інтеграції української історії в європейський контекст, яка обговорюється з 90-х років, є необхідною, але має зберігати проукраїнську перспективу, уникаючи розчинення в інших наративах, як це було в радянські часи. Він підкреслив, що ізольованість української історії неможлива через численні історичні зв’язки з Європою, але спільні інтерпретації з іншими націями, як-от поляками чи чехами, не будуть повністю збігатися, тому проукраїнська оптика залишається ключовою. Важливим прикладом є провал спроби створення спільного українсько-російського підручника завдяки позиції українських істориків.

Криза історичної освіти в Україні проявляється у скороченні програм і ліквідації історичних факультетів під гаслами об’єднання, що суперечить ролі університетів як осередків формування ідентичності та цінностей. У Запорізькому національному університеті після 2022 року вдвічі збільшили години викладання історії України як обов’язкової дисципліни, модернізувавши курс із європейським контекстом попри критику. Промовець також відзначив важливість публічної історії, використання YouTube і соціальних мереж для популяризації знань, а також імерсивних технологій, як-от віртуальних турів, для залучення молоді. Українські дослідники можуть фіксувати воєнні злочини та усну історію, надаючи унікальні дані європейським ученим, але для ефективного викладання історії потрібна нова державна політика, оскільки автономія університетів часто залежить від особистих уподобань.

Проректор з гуманітарно-виховних питань Черкаського державного технологічного університету, доктор історичних наук, професор Валентин Лазуренко порівняв подію з «вогнем новим з Переяслава», наголосивши на ролі істориків як просвітників і необхідності створювати ролики трьома мовами для донесення інформації. Він розповів про 430-річчя славетного українського гетьмана Богдана Хмельницького як видатного державотворця, якого не можна втрачати, і анонсував конференцію, підкресливши, що якщо не говорити про нього, постать заберуть, як це намагається робити агресор.

Надалі промовець від Черкаського державного технологічного університету висловив захоплення дискусією в УГСП, назвавши її з національним форумом істориків, які мислять реалістично про майбутнє української історії. Він підкреслив важливість просвітницької ролі істориків у суспільстві через соціальні мережі, погоджуючись із Юрієм Ніколайцем, що історики мають іти в маси, створюючи профорієнтаційні ролики українською, англійською та російською мовами, щоб протидіяти російським наративам, які активно поширюються в медіа, зокрема в Черкасах, де російська мова стала помітнішою. Валентин Миколайович наголосив на необхідності переосмислення постаті Богдана Хмельницького як європейського політика і батька української нації, щоб уникнути маніпуляцій, як-от перекручень щодо його поховання чи історичних фактів, що сприймаються молоддю через TikTok та Instagram без критичного аналізу.

«І повіє вогонь новий із Переяслава, – перефразовуючи Шевченка, – історичний вогонь правди і незламної віри в національно-справедливу історію», – зазначив промовець, закликаючи до конференцій, зокрема до восьмої Всеукраїнської науково-практичної конференції 4 грудня в Черкасах, присвяченої 430-річчю гетьма Богдана Хмельницького, яка з наступного року стане міжнародною. Також він згадав сенсаційні геофізичні знахідки в Суботові, що можуть вказувати на поховання Хмельницького та його сина Тимоша, і підкреслив важливість співпраці з УГСП та Національним історико-культурним заповідником «Чигирин» задля утвердження проукраїнської оптики в історичних дослідженнях, щоб протидіяти російській пропаганді та зміцнювати національну свідомість.

Доктор історичних наук, професор Маріупольського державного університету Ірина Грідіна розповіла про інструменталізацію історії на окупованих територіях, де росія видає псевдомонографії з підтримкою Лаврова та збільшує години викладання історії, критикуючи зменшення їх в Україні як нонсенс в умовах війни з агресором, що вважає себе істориком. Вона запропонувала змінити назви підручників на «Україна в світі», щоб уникнути протиставлення, і закликала не бути дзеркалом пропаганди.

Історикиня із переміщеного Маріупольського університету, наголосила на критичній важливості історії в університетській освіті, називаючи нонсенсом її недооцінку. Вона звернула увагу на інструменталізацію історії на тимчасово окупованих територіях, де наприклад у 2023 році за підтримки російських структур вийшла псевдомонографія «Історія України», що ілюструє використання історії для пропаганди. На окупованих територіях години на вивчення історії в школах і вишах значно збільшено, тоді як в Україні, яка протистоїть агресору, що позиціонує себе як «історик» і виправдовує агресію наративами, історична освіта недооцінюється, що є неприпустимим.

Ірина Миколаївна закликала активно протидіяти російським фейковим наративам, не стаючи їх дзеркалом і не займаючи позицію наздоганяючих. Вона також розкритикувала назву підручника «Україна і світ», яка на її думку, протиставляє Україну світові, замість того, щоб позиціонувати її як частину світу, що може викликати хибне сприйняття за кордоном. Вона підкреслила необхідність відстежувати інструменталізацію історії на окупованих територіях і випереджати в боротьбі з дезінформацією, щоб утверджувати правдиві історичні наративи.

Доктор педагогічних наук, професор Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Людмила Зеленська розповіла про традиції підготовки вчителів історії та додані курси, як-от історія державотворення в європейському контексті чи націогенез, підкресливши брак підручників для ЗВО та зменшення контингенту студентів. Вона запропонувала зробити історію України обов’язковою, забезпечити методичне оснащення кабінетів, дитячу періодику та позакласну роботу.

«Дозвольте, насамперед, передати вітання від ректора нашого університету Юрія Бойчука й харківської наукової педагогічної спільноти. Ми раді бути на такому поважному заході і також, як губки всотуємо всі ідеї, положення й концептуальні підходи. Уже є певне бачення втілення, трансформації, бо маємо досить сталі традиції підготовки майбутніх учителів історії. Наразі реалізуємо дві освітні програми за спеціальністю, маємо певні міркування і дискусії щодо зміни формату підходів, наповнення, зміни освітніх компонент. І от уже в цьому році ми додали певні освітні компоненти, які суголосні проблематиці, яка сьогодні обговорювалася…», – розпочала свій виступ Людмила Дмитрівна й наголосила на необхідності посилення вивчення історії України в європейському контексті, зокрема через теми державотворення, націогенезу, етнодемографічних процесів, суспільно-політичних рухів та освітніх систем ЄС. Вона підтримала ідею створення підручника з історії України для ЗВО, адже нинішній курс на три кредити є недостатнім для формування національної свідомості майбутніх фахівців, особливо вчителів. Промовиця закликала підняти на рівні Міністерства освіти питання про обов’язковість і розширення курсу історії України, а також підтримку вчителів історії, які формують майбутнє нації, подібно до акценту на STEM-освіті, враховуючи зменшення вступників на історичні спеціальності.

Додатково вона звернула увагу на брак навчально-методичного забезпечення для кабінетів історії та громадянської освіти, зокрема дидактичних матеріалів і відеоконтенту, які могли б використовуватися в школах і вишах. Пані Людмила підкреслила занепад дитячої періодики в Україні, на відміну від Китаю, де вона активно розвивається з ідеологічною складовою, і підкреслила важливість відеоконтенту та позакласної роботи для виховного аспекту. Наостанок, професор Зеленська закликала до створення центрів, які б розробляли такі матеріали, і до підвищення статусу позашкільної роботи вчителів історії для ефективної реалізації історичної освіти.

Кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри всесвітньої історії Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Лариса Ямпольська розповіла про European Studies як доповнення до центру, посилаючись на центр українських студій у Гарварді, де історія України вивчалася поряд з історією Сходу. Вона поділилася досвідом Каразінського університету з курсами про архітектуру безпеки ЄС, історичну пам’ять та memory studies, запропонувала бакалаврську програму з європеїстики та експертизу підручників.

«Звичайно, ми вітаємо Університет Григорія Сковороди в Переяславі з відкриттям центру вивчення європейської історії. Проте, на мій погляд, трішечки бракує European Studies», – зауважила Лариса Миколаївна та наголосила на важливості інтеграції української історії в європейський контекст, посилаючись на досвід Омеляна Прицака, який у 1973 році створив центр українських студій у Гарварді, де історія України вивчалася поряд із іншими дисциплінами. Вона відзначила сучасний приклад Харківського університету ім. Каразіна, де в рамках проєкту Erasmus+ діє Східноукраїнський центр європейських досліджень, пропонуючи курси з архітектури безпеки ЄС, зовнішньої політики, європейської інтеграції та історичної пам’яті. Вивчення memory studies на прикладі країн, як Велика Британія чи Франція, дозволяє зберігати національну ідентичність і транслювати її у світ, що може бути корисним для України.

Також науковиця підкреслила досвід своєї кафедри в експертизі підручників Нової української школи, де виявляються недоліки в подачі української історії, та запропонувала співпрацю для вдосконалення навчальної літератури. Людмила Ямпольська анонсувала плани щодо бакалаврської програми з європеїстики на своєму факультеті, яка включатиме історію, археологію та міжнаціональні відносини в Центрально-Східній Європі. Вона закликала до обміну досвідом і залучення до співпраці, наголошуючи на курсах, що поєднують українську історію з європейським контекстом, таких як євроінтеграція, право ЄС, охорона культурної спадщини та політика історичної пам’яті, щоб показати Україну як невід’ємну частину Європи.

Кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри новітньої історії України  Київського національного університету імені Тараса Шевченка Андрій Пижик розповів про важливість навчальної та наукової складової Центру, пропонуючи залучати вчителів, студентів і аспірантів до заходів, та підкреслив орієнтацію на європейську аудиторію для популяризації української історії як частини Європи. Він критикував нівелювання історії України в ЗВО, зокрема вступний іспит з історії мистецтв, і закликав до спільних звернень університетів за обов’язкову історію української державності в магістратурі.

Андрій Миколайович передав вітання від ректора КНУ імені Тараса Шевченка Володимира Бугрова, який активно підтримав створення навчально-наукового центру вивчення європейської історії в Переяславі та подякував Міністерству освіти і науки України за ініціативу відкриття таких центрів у чотирьох університетах. Він наголосив, що центри мають поєднувати навчальну та наукову функції, залучаючи вчителів історії до популяризаційних заходів, студентів і аспірантів до співпраці, а також працювати на європейську аудиторію, доводячи, що історія України є частиною європейської історії. Прикладом є звернення української діаспори в Португалії, яка вимагала виправити російський наратив у шкільних підручниках, що підкреслює завдання центрів популяризувати українську історію як європейську та пояснювати її ціннісну, економічну й історичну єдність із Європою.

Також науковець розкритикував нівелювання історії України у вищій освіті, зокрема введення історії мистецтв як вступного випробування до магістратури для гуманітарних спеціальностей, вважаючи це недоцільним. Промовець запропонував замінити його на історію української державності та закликав університети спільно звернутися до МОН з вимогою переглянути це рішення. Разом з тим, дослідник підкреслив необхідність скоординованої позиції історичних факультетів, щоб історія України посіла належне місце в освіті, одночасно доводячи, що Україна є невід’ємною частиною Європи, а її історія – це європейська історія.

У часи, коли історія стає не лише наукою, а й інструментом боротьби за національну ідентичність і правду, Україна робить рішучий крок до інтеграції своєї минувщини в європейський контекст. Переяслав, колись символ російських міфів, нині стає осередком нового європейського курсу, де історія – це не лише минуле, а й інструмент для майбутнього.

Круглий стіл «Розвиток історичної освіти в контексті європейського виміру» заклав основу для мережі центрів, які протидіятимуть пропаганді, реформуватимуть освіту та інтегруватимуть Україну в Європу. Історія стала мостом до правди, а Переяслав – символом її міцності.

Запис «Розвиток історичної освіти в контексті європейського виміру»: нотатки круглого столу в межах відкриття Навчально-науковий центр вивчення європейської історії в УГСП спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Ректор УГСП Віталій Коцур та доцент Леся Коцур долучилися до закладання скверу імені Шолом-Алейхема у Переяславі та круглого столу про права національних меншин спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Захід було організовано в межах реалізації флагманського проєкту Міністерства освіти і науки України «Освітня безбар’єрність: відкриваючи нові горизонти», що здійснюється на виконання Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року.

Повідомляється, що основною метою ініціативи є забезпечення рівного доступу до освіти для всіх категорій здобувачів, зокрема осіб з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб, студентів, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Під час круглого столу учасники обговорили основні принципи формування Центрів підтримки студентів у закладах вищої освіти, акцентуючи на практичних аспектах впровадження інфраструктурних рішень, організації кадрового потенціалу, застосування цифрових інструментів і нормативно-методичного забезпечення. У центрі дискусії були також ключові виклики та потенційні можливості, що виникають у процесі інтеграції таких центрів у загальну стратегію модернізації системи вищої освіти в Україні.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі став одним із учасників пілотного проєкту з утворення та функціонування центрів підтримки студентів, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 18 лютого 2025 року №303. У межах реалізації заплановано поступове впровадження моделі Центру підтримки студентів, яка передбачає інтеграцію освітніх, психологічних, соціальних, консультативних та інклюзивних сервісів у межах університетського середовища.

Участь у такому представницькому заході є важливим кроком на шляху формування безбар’єрного освітнього простору в УГСП, посилення інституційної спроможності та забезпечення інклюзивності вищої освіти. Обговорені під час круглого столу практики та ідеї стануть основою для вдосконалення локальної моделі підтримки студентів нашого закладу.

Висловлюємо щиру подяку Міністерству освіти і науки України за ініціативу та організацію круглого столу, який став важливою платформою для професійного діалогу, обміну досвідом та спільного пошуку ефективних рішень у сфері забезпечення рівного доступу до вищої освіти. Участь у таких заходах надихає на подальший розвиток інклюзивного освітнього середовища та посилення ролі університетів у формуванні безбар’єрного суспільства.

Запис Університет Григорія Сковороди в Переяславі бере участь у пілотному проєкті МОН «Освітня безбар’єрність у дії» спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Ініціатором події виступив Центр громадської експертизи за підтримки Київської обласної державної адміністрації, Переяславської міської ради та Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Круглий стіл проводився в межах проєкту «БізОН», який реалізується за підтримки Програми розвитку ООН в Україні та фінансової допомоги уряду Японії.

Під час відкриття заходу ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Віталій Коцур наголосив на тому, що регіональна стійкість починається з освіти, яка враховує реальні потреби бізнесу.

«Круглий стіл заклав підґрунтя для системного партнерства, і Університет Григорія Сковороди готовий бути його каталізатором», – констатував ректор.

Керівник проєктів Центру громадської експертизи Любомир Чорній зазначив, що ідея ініціативи виникла тоді, коли  побачили, що існує розрив між освітньою підготовкою та реальними потребами бізнесу. За його слова, задля усунення цього дисбалансу потрібно налагодити ефективну комунікацію між усіма зацікавленими сторонами. Серед іншого, він висловив очікування, що завдяки цьому діалогу вдасться створити сучасні навчальні формати, які відповідатимуть викликам ринку.

«На лівобережжі Київщини дедалі поширенішими стають ініціативи з модернізації регіональної економіки, які відображають загальноукраїнські тренди, але водночас мають локальну специфіку. Тут поступово формується нова економічна інфраструктура: з’являються індустріальні парки, логістичні хаби, галузеві кластери. Особливого значення набувають такі галузі й сектори, як високотехнологічне сільське господарство, агропереробка, виробництво будівельних матеріалів, а також фармацевтика. Переяслав з огляду на своє географічне розташування та потенціал поступово перетворюється на важливий центр підприємництва і ділової активності. Водночас актуальні виклики воєнного часу та трансформація економічної інфраструктури створюють суттєві бар’єри для бізнесу, зокрема у сфері пошуку кваліфікованих кадрів, адаптації до цифровізації виробничих процесів, підвищення рівня підприємницьких компетентностей», – задекларували у концепції заходу.

На думку ініціаторів проведення, заклади освіти регіону, серед яких вагому роль відіграє Університет Григорія Сковороди в Переяславі, намагаються оперативно реагувати на зміни, формуючи нові освітні програми й освітньо-професійні траєкторії, орієнтовані на потреби бізнесу. Водночас бракує постійної платформи для діалогу між бізнесом, закладами освіти й органами місцевого самоврядування.

Надалі протягом кількох годин говорили про те, як сформувати ефективну модель взаємодії між підприємцями, освітянами та представниками влади для консолідації зусиль у напрямі сталого економічного розвитку Переяслава та лівобережжя Київщини: визначали механізми співпраці, розвитку різних форм освіти, підвищення інвестиційної привабливості регіону та підтримки локальних ініціатив.

Директорка департаменту економіки КОВА Наталія Погребна, керівниця апарату Бориспільської районної військової адміністрації Катерина Середа та заступниця міського голови Переяслава Оксана Степаненко наголошували на важливості налагодження сталого діалогу між бізнесом, владою та освітою як запоруки економічного відновлення регіону в умовах війни. Разом з тим, представники органів влади підтвердили готовність підтримувати спільні ініціативи, спрямовані на розвиток регіональної економіки та освіти.

У дискусійних панелях підприємці, зокрема Андрій Пироговський (ТМ «Переяслав Хліб»), Андрій Біліченко («Фокус-медіа») та Євгеній Бридун («СК «Престиж»»), Сергій Олін (ТОВ «Завод металовиробів «Вертикаль») поділилися своїм досвідом співпраці з освітніми установами та окреслили запити бізнесу: нестача кадрів, потреба в адаптованих до сучасних умов навчальних програмах, брак практикоорієнтованої підготовки.

Декан факультету фінансово-економічної та професійної освіти Світлана Кучеренко та заступниця директора Переяславського професійного коледжу Ірина Слюсар відзначили труднощі, пов’язані з оновленням програм, кадровим забезпеченням і необхідністю синхронізації з ринком праці.

Особливу увагу учасники приділили взаємодії між трьома ключовими секторами – бізнесом, освітою та місцевим самоврядуванням. Павло Шеремета, амбасадор проєкту «БізОН», акцентував на необхідності нової моделі співпраці, яка базуватиметься на гнучкості, відкритості до змін та орієнтації на практичний результат. У ході роботи зібрання відомий український економіст і освітянин, наголосив, що успіх країни у війні та післявоєнній відбудові залежить від продуктивності працівників, яку можна підвищити лише через якісну освіту та сучасний менеджмент.

По обіді у конференц-залі імені Василя Сухомлинського день продовжила відкрита лекція Павла Михайловича, яка зібрала повну аудиторію – серед гостей були студенти, викладачі, переяславці та всі, кому не байдуже майбутнє. Фактично, вона продовжила дискурс круглого столу.

Павло Шеремета говорив про продуктивність, економічний розвиток, інноваційне мислення, лідерство і формування візії – змістовно, глибоко й натхненно.  У світі, за словами нашого гостя, ведуться дебати про те, які інновації кращі: еволюційні чи підривні, як краще стимулювати інфузію передових технологій, наскільки підприємництво – це вроджений талант чи набута навичка. А от на круглому столі в Переяславі –  «Яка бізнес-освіта потрібна бізнесу на Київщині?» – дискусії вийшли значно брутальнішими. Від «чи винні західні компанії в тому, що Україна є сировинним придатком» – до «чи виправдовують “досягнення” Сталіна його методи». Це був справжній інтелектуальний двобій, у стилі Шеремети.

Особливо символічною ця зустріч стала ще й тому, що саме Павло Шеремета у 2017 році став першим гостем проєкту «Відкритий університет» і залишив свій підпис на знаменитих дверях Наукового товариства УГСП. З того часу ці двері стали артефактом – літописом нашої спільної історії.

Круглий стіл «Яка бізнес-освіта потрібна на Київщині?» став вагомим кроком у формуванні нової освітньо-економічної екосистеми Переяслава та лівобережної Київщини. Захід став першим кроком до започаткування відкритого діалогу між представниками влади, бізнесу та освітньої сфери щодо розвитку якісних навчальних програм, які відповідатимуть потребам ринку та сприятимуть економічному зростанню регіону.

Подія відбулася в межах проєкту «БізОН – промоція, трансформація та інклюзивний розвиток бізнес-освіти у вибраних регіонах України», який реалізується за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та фінансування уряду Японії.

Запис «Яка бізнес-освіта потрібна на Київщині?»: в УГСП відбувся масштабний круглий стіл спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

На круглому столі зібралися не лише сковородинівці, а й здобувачі освіти Переяславського ліцею «Патріот», внутрішньо переміщені особи, які живуть та працюють в університеті – Марина Прокопенко, Вікторія Рагиня та Денис Скрипець, психологині університету – Тетяна Кузьменко, Альона Іващенко та клінічна психологиня, фахівчиня Центру ветеранського розвитку Ірина Варивода.

Подію модерували керівниця студентського бюро університету Вікторія Власюк та завідувачка кафедри політології факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Віра Демʼяненко, які наголосили на важливості памʼятати, за що ми боремося та що відстоюємо в такі темні часи:

«Нам писали різні сценарії цієї війни, але хто б міг подумати три роки тому, що ми стільки витримаємо, ми дуже сильні, сильні ті хто став захищати нашу державність та незалежність, сильні волонтери, які з перших днів плідно працювали, ті, хто залишився тут, попри все страх та незрозумілість і, навіть, ті хто виїхав за кордон у невідомість. Три роки ми демонструємо, які ми сильні тому, і нам треба вистояти!», – зазначила Віра Дем’яненко.

У ході обговорення згадували історичні факти про історію України та її боротьби, акцентували на тому, що ми продовжуємо писати сторінку новітнього етапу нашої національно-визвольної боротьби.

Надалі Вікторія Рагина наголосила на тому, що війна почалася у 2014-му році з вторгнення росії на регіони Сходу України, й вже тоді вони, мешканці окупованих наразі територій, збирали тривожні валізи, плели маскувальні сітки та спускалися в укриття. Зазначає, відтоді втратили спокій і мирне життя.

Учасники круглого столу мали можливість поділитися своїми переживаннями від першого ранку вторгнення. Кожна історія була унікальною і пронизана глибокими емоціями. Адже, кожен зустрів той важкий день який розділив наше життя на «до» та «після» геть по різному. Були й ті, хто до останнього не вірив, що у ХХІ столітті у центрі Європи може бути війна.

Психологиня Тетяна Кузьменко увесь час активно брала участь у обговоренні, усвідомлюючи важливість психологічного аспекту переживань у часи кризи. Вона надавала учасникам підтримку після кожного спогаду, пояснюючи, які емоції супроводжують людей у такі трагедії. «Ваші почуття нормальні», – підкреслила психологиня, – «Гнів, страх, безпорадність – лише частина великого спектра емоцій, яких ми можемо відчувати».

Вона також звернула увагу на важливість психічного здоров’я у цей час. «Ми повинні вміти обробляти наші переживання, аби вони не перетворилися на тягар», – додала Тетяна Миколаївна.

Щоб наочно продемонструвати, що в кожному з нас є внутрішня сила, яка дозволяє вистояти у найскладніші моменти життя, було проведено креативну інтерактивну вправу. Вона допомогла учасникам відчути свої приховані ресурси, усвідомити власну здатність долати труднощі та підтримувати інших.

На завершення круглого столу Вікторія Власюк подякувала всім учасникам та організаторам, наголосивши, що дата 24-го лютого 2022 року залишиться у історії України на століття. Цей день досі триває для українців. Принагідно, Вікторія звернулася до вихованців ліцею-інтернату «Патріот»:

«Ваша присутність тут надзвичайно важлива. Адже ви молодь, ви рушійна сила нашої країни, й нам не потрібно забувати за що ми боремось та що відстоюємо. Нам слід пам’ятати про події 2014-го та 2022-го років, й цей круглий стіл про важливість усвідомлення реалій нашого життя, про важливість «кричати» про цю війну»

Дискусія «День довжиною у три роки…» стала ще одним кроком у напрямку збереження пам’яті про події, що змінили життя мільйонів людей. Вона наочно продемонструвала, наскільки важливо ділитися досвідом і підтримувати один одного в часи випробувань, маючи надію на світле майбутнє для України.

Захід реалізувався за ініціативи студентського бюро соціально-гуманітарного відділу та кафедри політології факультету гуманітарної освіти та соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис «День довжиною у три роки…»: в третю річницю повномасштабного вторгнення в УГСП відбувся круглий стіл спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

У річницю пам’яті вшанувати колегу, однодумця по духу за круглим столом у читальній залі Сигізмунда ІІІ зібралася його родина, колеги, студенти та однодумці. Кожному і кожній з них було що сказати та пригадати про Ярослава Олександровича.

Перед початком зібрання присутні вклонилися пам’яті Потапенка на місці його останнього земного припинку – Підварському кладовищі. Уже на місці події, в університеті, присутні переглянули виставку «Україна – одна єдина й нероздільна», що з листопада, у співпраці з НІЕЗ «Переяслав» експонується в читальній залі Сигізмунда ІІІ. Нині цей виставковий проєкт, який стартував 10 років тому саме з подачі Ярослава Олександровича, наново розкриває етапи боротьби за незалежність та соборність України різних періодів: шляхи соборності й незалежності 1917-1991 рр., Революції Гідності 2013-2014 рр., російсько-української війни на Сході України з 2014 року, і що найголовніше – висвітлює роль переяславців у державотворчих процесах становлення України та волонтерському русі, ознайомлює з науковою, громадською та волонтерською діяльністю патріота України Ярослава Потапенка. Нині ці експонати, збережені переяславцями, покликані розповідати про сумні й героїчні події новітньої сторінки історії України вже новим поколінням українців та сковородинівців.

Безпосередній круглий стіл відкрили спільним виконанням Гімну України, після чого співініціаторка зібрання, старша наукова співробітниця НІЕЗ «Переяслав» Наталія Заїка зазначила, що головна ціль проведення цього зібрання – любов до України, яка згуртувала більшість присутніх під час Революції Гідності, де всі лишили часточку свого серця і надії на прийдешню перемогу у російсько-українській війні.

«Ярослав Потапенко об’єднав нас, став лідером переяславського майдану, нашим провідником і дороговказом. Ми йшли за ним, адже знали що ця людина честі і гідності зробить усе належне для того, щоб нас правильно скерувати. Тут зібралися його рідні, його побратими і посестри, колеги. Давайте разом, у форматі вільного мікрофону, нині згадаємо ті події та нашого Ярослава Олександровича», – закликала Наталія Любомирівна.

Надалі промову мав ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур:

«90% з тих подій, які я згадую про Революцію Гідності у своїх численних інтерв’ю, стосуються Ярослава Потапенка, бо більшу частину часу ми з ним проводили. Він формувався у сім’ї інтелектуалів і педагогів, написав дуже фахову докторську дисертацію, мав глибокі філософські і культурологічні погляди, історичні знання. Ярослав чітко міг розрізняти процеси і прогнозувати багато речей. Він був одним із перших, з ким я почав спілкуватися прийшовши сюди на роботу. Це спілкування тривало до його останнього земного дня. Кожен з нас знав його по своєму – як викладача, спортсмена, чи майданівця й волонтера. Читаємо його книгу про «П’яту російсько-українську війну» – завжди намагаюся взяти з собою примірник, коли їду в міжнародні відрядження, аби лишити в бібліотеках, де її можуть прочитати сотні українців. Жаль, що вона не дописана в тому вигляді, у якому він її бачив. Багато ще задумів лишилися нереалізованими. У його опублікованих цитатах та виступах ми й донині знаходимо для себе мотивацію. Ярослав Потапенко – це не просто постать. Це філософія, це ідеологія, це про націю і утвердження нашої громадянської ідентичності», – зазначив Віталій Вікторович та надалі акцентувався на рисах та непересічних особистісних. лідерських якостях Потапенка, які вели його в житті та боротьбі і які донині університет інтегрує в свої нові науково-культурологічні задуми та проєкти. Принагідно, пригадав кілька особистих життєвих історій, пов’язаних із професором.

Мав що сказати і батько, професор Олександр Потапенко, який разом з дружиною Ганною Іванівною також прийшов до зали поділитися спогадами та висловити слова вдячності за пам’ять про сина.

«Я щодня молюсь за нього та за всіх наших воїнів. Цьогоріч Ярославу виповнилося б 50 років. Я переглядаю книгу пам’яті, яку підготувала його рідна кафедра – звідти я дізнався багато того, чого не знав про свого сина доти. Приємно, що рік чи два тому я почув на ректораті про те, що в репозитарії бібліотеки найбільше читають статтю Ярослава – близько тисячі відвідувань. Його слово, його праці живі. Я написав поезію, присвячену сину. Її покладено на музику. Я впевнений що незабаром настане мир і перемога, бо є наші воїни і такі люди як ви. Вдяні вам, з Ганною Іванівною, за пам’ять», – сказав Олександр Іванович. Натомість присутні щиро подякували батькам за такого сина.

До слів попередніх промовців долучилася дружина Руслана Потапенка, які нині продовжує науковий та світоглядний шлях свого чоловіка:

«Я пишаюся тим, що він зробив. Мені не соромно за жоден його крок, попри те що багато хто намагався облити його брудом. Час розставив усе на місця. Його унікальність полягала в тому, що він єднав між собою досить різних людей. З усіма знаходив спільну мову, єднав усіх довкола раціонального зерна. З початком війни він дуже хотів читати лекції для військових безпосередньо у зоні бойових дій, хотів мотивувати хлопців. Частково ці думки він виклав у своїй книзі – це його маленький внесок, який він встиг зробити. Я цю книгу часто дарую військовим, надсилала її примірники на передову. Усі ці думки надзвичайно актуальні й донині. Я вважаю своїм обов’язком продовжувати цю справу і, спільно з колегами, нині розробили і читаємо курси з утвердження національної та громадянської ідентичності. Вдячна, що поруч люди ідеї і дії, які продовжують його справу, говорять про боротьбу, віру і перемогу», – додала Руслана Михайлівна.

Було що сказати й майданівцям, просвітянам, зокрема професорці Ганні Токмань, яка процитувала слова Ярослава Потапенка, написані ним для її книги «Майдан: сторінка живої історії», та з його монографії «П’ята російсько-українська війна: від Майдану до Східного фронту», а також поезії його тата, які навічно будуть актуальними. Надалі до її слів долучився просвітянин, кобзар Микола Товкайло, який пригадав історію державотворчих процесів з кінця 80-х у Переяславі в подіях і постатях, говорив про досвід і боротьбу Ярослава Потапенка, погляди якого він поділяє й донині.

Коли слово надали тодішнім членам ГО «Майдан Переяславщині» Світлані Шевченко й Олені Гичко та керівнику громадського формування «Самооборона Переяславщини», який продовжив справу покійного, Юрію Ходаківському, то вони пригадали сторінки своєї спільної діяльності від 2014 року й донині та те, як усе це продовжують донині – вже в умовах повномасштабного вторгнення росіян на територію України, зокрема в лавах Добровольчого формування Переяславської громади №2 на рахунку якого, наразі, вже 18 збитих ворожих безпілотників типу «Shahed».

 «Він дав нам силу повірити в себе – донині кожен намагається продовжувати робити свою справу, проявляти свою громадянську позицію, як вміє впливати на сьогодення та майбутнє України, робити щось своє – воювати, чи творити світоглядні речі. Він боровся і йшов до кінця, і дуже шкода що його немає. Ми продовжуємо нести його прапор», – говорили присутні та констатували, що завдяки Ярославу Олександровичу низка переяславців згуртувалася та стала справжньою українською родиною.

Вдячно про свого наставника говорили студенти Потапенка, нині науковці та викладачі й співробітники університету Леся Коцур та Максим Левченко. Леся Михайлівна зазначила, що він був один із тих небагатьох викладачів, хто впливав та формував особистостей, які продовжують його справу – воюють, волонтерять чи світоглядно плекають нові уми. Натомість автор цих рядків, Максим Левченко, солідаризувався з цими словами та пригадав ту переламну, вогняну зиму 2013-2014 років, яка ближче зріднила юних істориків та політологів з Ярославом Олександровичем, тут і надалі згуртувала довкола ціннісно-правильних речей і дій. Пригадав і трагічний ранок, коли дізнався про цю втрату та сповістив своїм одногрупникам.

«Нині наше ключове завдання – продовжувати поширювати, примножувати й нести цю пам’ять. Щонайменше до 2022 року ми робили це за рахунок поступу Літературного товариства імені Ярослава Потапенка. Як його назва, так і вулиця імені Ярослава Олександровича в нашому місті спонукає замислитися, хто це такий, зайвий раз поцікавитися життям та діяльністю цієї непересічної постаті. У 2021 році ми їздили українськими фестивалями, і презентації наших альманахів стояли у програмі заходів поруч із дискусіями про український націоналізм, презентаціями романів історичної тематики, розмовами про патріотичне виховання молоді. Це цінно, що про Ярослава Олександровича ми говоримо в загальнонаціональному дискурсі і між тих тем, які його хвилювали і якими він опікувався. Це не має бути лише нашим внутрішнім, ми маємо говорити про Потапенка і всіх достойних переяславців й на загал – нести між люди їх слова і думки. Це лише наша відповідальність, і крім нас цього ніхто не зробить», – підкреслив Левченко.

Надалі про Потапенка згадували активний переяславець Олександр Ігнатенко та рухівець Микола Стеценко, а також член Головного штабу Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Джура» Тарас Рондзістий. Останній, навіть, не знав Потапенка особисто, але, за підсумками зустрічі, висловив переконання, що на таких постатях як Ярослав мають формуватися нові покоління українців.

Своєю чергою, колеги по кафедрі історії і культури України та спеціальних історичних дисциплін – доценти Оксана Тарапон і Людмила Хмельницька та завідувачка кафедри, професор Валентина Молоткіна. Говорили про його провідні наукові, особистісні та лідерські якості, згадували щемливі моменти про нього як сім’янина, колегу та українця. Усі зазначили, що донині він залишається орієнтиром для них.

Директорка бібліотеки університету Ольга Шкира ознайомила присутніх із набутками, завдяки яким книгозбірня знайомить своїх читачів та відвідувачів із науковою, артефактною спадщиною залишеною Ярославом Потапенком. Зазначає, вона користується чималою популярністю. Поза тим, поділилася особистими спогадами про нього.

Наостанок хвилиною мовчання та щирою молитвою присутні ще раз згадали невтомного вартового української нації та її інтересів та усіх тих, хто поліг на новітньому етапі нашої національно-визвольної боротьби. Будьмо гідними продовжувачами праведної справи, яку розпочали кращі сини та доньки нашої Батьківщини!

Запис Дев’ята річниця пам’яті про Ярослава Потапенка зібрала в стінах УГСП його родину, колег, однодумців та студентів спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Участь у круглому столі взяли понад 100 науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів вищої, фахової передвищої, післядипломної, професійної (професійно-технічної) освіти, здобувачі освіти, роботодавці, ключові внутрішні і зовнішні стейкґолдери. Його модерувала завідувачка кафедри педагогіки, психології та менеджменту БІНПО, докторка економічних наук, професорка Юлія Герасименко.

Під час роботи круглого столу було обговорено низку актуальних питань, пов’язаних із участю студентів у забезпеченні якості освіти, підходами до оцінювання знань, упровадженням новітніх освітніх технологій та інтеграцією української освіти у міжнародний освітній простір.

Роботу круглого столу відкрила директорка Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти ДЗВО «УМО» НАПН України, докторка педагогічних наук, професорка Вікторія Сидоренко із доповіддю: «Забезпечення академічної доброчесності у сфері вищої освіти: політика, стандарти і процедури дотримання». У ній Вікторія Вікторівна розповіла про досвід і політику БІНПО у сфері дотримання академічної доброчесності як здобувачами вищої освіти, так і науково-педагогічними працівниками. Кожен із них підписує декларацію про дотримання академічної доброчесності, розроблено відповідне Положення, усі кваліфікаційні роботи магістрів перевіряються системою Unicheck.

Представниця УГСП Оксана Луцик виступила із доповіддю: «Якість системи вищої освіти в Україні: погляд здобувачів освіти». Серед іншого говорила про наукову складову, зокрема щосеместрову профільну конференцію, науково-методичні семінари зі здобувачами щодо академічної доброчесності, традицію проведення щорічного всеукраїнського радіодиктанту національної єдності, покази фільмів у рамках проєкту «Нічна бібліотека», зустрічі в рамках проєктів «Відкритий університет», «Платформа можливостей» та «Клуб випускників університету», роботу Центру ветеранського розвитку та заходи у рамках програми ментального здоров’я «Ти як?», традицію івентів «Караоке в укритті», Кубок університету з «Брейн-Ринг». Згадала й про те, що цієї осені УГСП акумулював майже півтори тони російськомовної літератури в підтримку збору на мобільну станцію ППО.

Загалом, під час круглого столу, його учасники зазначили, що питання якості вищої освіти в Україні потребує глибшої уваги, а також ефективних і сучасних підходів для вдосконалення освітнього процесу, особливо в умовах воєнного стану. Студенти звернули увагу на недостатній практичній спрямованості освітніх програм, що часто не відповідають вимогам ринку праці. Також учасники обговорили необхідність забезпечення більшої прозорості в оцінюванні, інтеграції цифрових технологій у освітній процес, а також створення сприятливих умов для розвитку студентської ініціативи.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі дякує всім учасникам круглого столу за зворотній зв’язок та професійну комунікацію.

Запис Докторка філософії Оксана Луцик долучилася до круглого столу «Якість вітчизняної системи вищої освіти: погляд студентів» у БІНПО спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Проректори УГСП Вячеслав Різник і Василь Дудар долучилися до роботи круглого столу «Переосмислення педагогічних університетів у контексті моделі Liberal Arts» у Києво-Могилянській академії спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Сковородинівці завітали на Харківщину в рамках відзначення 250-річчя від дня написання Савичем «Байок Харківських» спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис В УГСП вшанують пам’ять про першого ректора Івана Стогнія до 90-річчя від дня його народження: програма заходів спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис В УГСП відбувся І регіональний круглий стіл «Медична, фізична, психологічна реабілітація на Переяславщині: стан, проблеми, перспективи»: деталі зустрічі спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Сковородинівці провели круглий стіл в рамках ХV Міжнародної виставки «Інноватика в сучасній освіті» та ХV Міжнародної виставки «World Edu» спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Запис Віктор Коцур, Василь Балух, Микола Шкрібляк й Олександр Лисенко презентували нові наукові праці про історію релігії в державі: захід відвідав Митрополит Київський і всієї України Епіфаній спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.