30 вересня 2026 року 114 аудиторія, Центр інноваційного навчання та трансферу технологій (IT&TTC) Університету Григорія Сковороди в Переяславі перетворилася на простір абсолютної щирості, мотивації та незламності. У межах партнерського проєкту «Платформа можливостей» сюди завітав Джейкоб Кепка – 69-річний громадянин Канади, колишній морський піхотинець США, який після ампутації ноги вище коліна долає тисячі кілометрів на велосипеді.

Зустріч «Життя без меж: сила духу та спорт після ампутації» зібрала студентів, викладачів, курсантів та ветеранів. Синхронний переклад розмови забезпечувала керівниця відділу міжнародних зв’язків університету Валентина Крикун. Ініціаторами та співорганізаторами цієї унікальної події виступили ГО «Сильні Переяслава», Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, а також Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених університету.

Джейкоб Кепка завітав до Переяслава на фінальному етапі своєї другої велоекспедиції Україною під назвою «Надія». Йому залишалося подолати останні 65 кілометрів до Києва із загальних 2100 км маршруту. І кожна крутіння педалей для нього – це маніфест того, що життя після важкої травми триває.

За словами гостя, історія зв’язку Джейкоба з Україною розпочалася ще у 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення. Він приїхав сюди як волонтер і перекладач (адже вільно володіє польською) у складі американської організації. Протягом шести місяців вони будували медичну клініку в Яворівському районі на Львівщині.

Проте переломний момент, який визначив його нинішню місію, стався під час вихідних у Львові.

«Я йшов містом на своєму дуже дорогому, сучасному протезі. Було літо, я був у шортах. І раптом побачив родину: матір, батька і молодого хлопця, який щойно втратив ногу вище коліна. Він ішов на милицях. Він дивився на мене, я – на нього. Я бачив ту травму і той біль, через які проходила вся ця сім’я. Я хотів зупинитися, підійти, сказати йому, що все буде добре, просто живи один день за раз. Але я пройшов повз. Через те, що я не зупинився, я відчув величезну провину і відразу до себе», – зізнається Кепка.

Повернувшись до Канади, Джейкоб зробив операцію з остеоінтеграції (вживлення протеза безпосередньо в кістку) і почав діяти. Він зібрав у місцевих клініках 14 великих коробок вживаних протезів, віддавши навіть свою стару «бігову ногу», яка коштувала близько мільйона доларів. Усе це передали в Україну для переробки та протезування наших військових. Але цього було замало.

«Я зрозумів, що можу зібрати гроші в Канаді, але українські ветерани ніколи не дізнаються, звідки вони. Я згадав погляд того хлопця у Львові. Він дивився на мене так, ніби я роблю щось неможливе. Тоді я вирішив: я маю поїхати в Україну, сісти на велосипед і приїхати просто до них, щоб показати – немає нічого неможливого, якщо ти цього справді хочеш».

Свій перший заїзд від Кракова до Києва Джейкоб здійснив у 2024 році, відвідавши близько 20 медичних установ та реабілітаційних центрів. Мало хто знав, що перед стартом канадські лікарі категорично забороняли йому їхати – у нього діагностували рак третьої стадії.

«Я відмовився скасовувати поїздку. Після повернення додому я переніс операцію, хіміотерапію, але продовжував тренуватися навіть під час лікування. Моє здоров’я було на другому плані після місії. Я відчував, що мій заїзд в Україні не закінчено, саме тому я знову тут», – ділиться марафонець.

На зустріч в університет Джейкоб приїхав у футболці із логотипом Супермена, і це не просто елемент гардеробу. Коли він лише вчився заново ходити і їздити на велосипеді, він проводив у спортзалі для ветеранів по 6 годин на день. Фізіотерапевти поза очі прозвали його «Суперменом», а друг подарував цю футболку.

«Я одягаю її в ті дні, коли мені найважче. Коли мучать фантомні болі, коли я фізично і морально виснажений. Як-от сьогодні вранці. Вчора мене ледь не збили на трасі. Мені страшенно не хотілося сідати на велосипед. Але я одягнув цю футболку. Вона нагадує мені, що я не Супермен, але в мене є відповідальність нести свій меседж людям. Доки я не виконаю свою місію, я буду крутити педалі».

Відповідаючи на запитання присутніх про досвід реабілітації військових за кордоном, Джейкоб наголосив на критично важливому аспекті: «Цивільний психолог потрібен, але перший контакт має бути між ветераном і ветераном. Жодна цивільна людина, яка не була на фронті, ніколи повністю не зрозуміє того, через що пройшов солдат. Тільки той, хто був там, може викликати справжню довіру. Крім того, ви маєте пам’ятати, що ресоціалізації потребує вся сім’я. Дружини, діти, батьки – вони теж проходять через цю війну, і з ними мають працювати фахівці».

Особливий зв’язок Джейкоба Кепки з Україною криється в його родині. Його батько був польським солдатом, який пройшов Другу світову і змушений був емігрувати до Канади. Найкращим другом батька там став українець, тому Джейкоб змалечку ріс в оточенні української діаспори, розуміючи нашу культуру та ідентичність.

Перед смертю батько, який чудово розумів сутність російського імперіалізму, взяв із сина обіцянку: якщо росія колись знову почне війну, Джейкоб має допомогти тим, хто постраждає.

«Я вже не можу взяти до рук гвинтівку, українська армія мене не візьме. Але я можу боротися своїм велосипедом. Я хочу показати, що підтримка України на Заході настільки сильна, що навіть такий старий дивак з однією ногою, як я, готовий приїхати сюди, щоб вас підтримати».

Джейкоб, який також відкрито розповів про свій шлях боротьби з алкоголізмом (він тверезий уже 24 роки), порівняв людське життя з тканим килимом (метафора з книги відомого польського автора):

«Зараз ми бачимо лише зворотний бік цього килима – некрасивий, із заплутаними нитками наших помилок, болю і травм. Але всі мої погані та хороші рішення привели мене сюди. Я мав опинитися тут, на велосипеді, з однією ногою. Коли ви подивитеся на лицьовий бік цього килима, ви побачите ідеальний візерунок. Тому ніколи не здавайтеся. Просто живіть один день за раз».

Цікаво, що історія Джейкоба вже має реальне продовження в Переяславі. Під час зустрічі представники ГО «Сильні Переяслава» розповіли, що їхній ветеран, випускник УГСП Олександр Тимчак, який кілька місяців тому зустрічався з Джейкобом, надихнувся його прикладом. Цими днями Олександр вирушив у власний веломарафон зі Львова до Берліна (1200 км), а напередодні здобув золото на міжнародних змаганнях з адаптивного спорту.

Наприкінці заходу керівництво університету в особі проректора з навчально-методичної роботи Володимир Носаченко подякувало Джейкобу Кепці за візит, неймовірну мотивацію та підтримку нашої держави. На згадку йому подарували фірмовий «Щорічник Сковороди», щоб марафонець міг планувати в ньому свої нові маршрути. І, як домовилися присутні, після перемоги один із цих маршрутів обов’язково проляже через український Крим та Переяслав.

Фото із зустрічі від нашої фотомайстрині Ірини Середи вже доступні за посиланням:https://90625-kostivna.gallera.io/dzeikob-kepka

10 вересня 2026 року баскетбольний майданчик Університету Григорія Сковороди в Переяславі став осередком зародження нової спортивної традиції – тут, вперше в історії університету, відбувся товариський матч зі стрітболу 3×3 на кріслах колісних. Спортивна подія, приурочена до Дня фізичної культури і спорту України, об’єднала на одному полі ветеранів, здобувачів і викладачів із Переяслава та Броварів.

Відкриваючи спортивне зібрання, його подальший модератор – провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Максим Левченко щиро привітав усіх учасників, гостей та вболівальників у стінах Університету Григорія Сковороди в Переяславі. За його словами, гра стала логічним продовженням партнерства двох міст у розвитку адаптивного та ветеранського спорту: якщо ще в серпні представники УГСП долучилися до Всеукраїнського турніру «Hope Wins» у Броварах, то тепер університет, як і було обіцяно, із великою радістю приймає партнерів зі зворотним візитом на власному полі.

Турнір розпочався з виконання Державного Гімну та хвилини мовчання за полеглими захисниками України. Звертаючись до присутніх, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур наголосив на важливості створення рівних умов для кожного:

«Ментальне здоров’я дуже сильно впливає на фізичне і нині ми всі це гостро відчуваємо. Якісна освіта для ветеранів та їхня адаптація до повноцінного життя – це те над чим ми маємо працювати і що в наших силах реалізувати. Саме тому з кожним роком ми невпинно вдосконалюємося: робимо наші спортивні майданчики та навчальні корпуси ще більш інклюзивними, аби кожен мав можливість навчатися, почуватися комфортно і бути частиною великої сковородинівської родини. Наразі працюємо над новим майданчиком для адаптивного спорту, активно залучаємо гранти. Університет завжди з повагою, шаною та готовністю відкритий до співпраці й підтримки», – зазначив Віталій Вікторович та виконав почесну місію – на знак подяки за плідну співпрацю вручив директору КНТ «Центр фізичного здоров’я» Броварської міської ради, випускнику університету Руслану Семенцю подяку та гранітний орден «Григорій Сковорода».

Натомість Руслан Семенець у своєму слові відзначив:

«Передусім хочу подякувати Богові, нашим захисникам і захисницям, а також організаторам турніру за можливість, хай як складно нині, збиратися під відносно мирним небом. Ми маємо підписаний меморандум з Університетом Григорія Сковороди в Переяславі та громадською організацією «Сильні Переяслава», тому я впевнений – це не останній наш спільний захід. Ми завжди відкриті до таких ініціатив – і тут у вас, і в нас у Броварах».

Завідувачка кафедри теорії та методики фізичного виховання і спорту, доктор наук з фізичного виховання та спорту, професорка Наталія Пангелова поділилася планами на майбутнє розвитку адаптивного спорту в університеті:

«Ми маємо надзвичайно широкі перспективи для підготовки фахівців у галузі адаптивного та ветеранського спорту, адже нині готуємо до відкриття нову освітньо-професійну програму. Історично адаптивний спорт виник саме з ветеранського – ще у 1948 році на Стокгольмській конференції було оголошено про проведення подібних змагань. Сьогодні цей рух має потужну світову підтримку, якій, до речі, приділяє велику увагу принц Гаррі. Подальший розвиток цього напряму забезпечить повноцінне відновлення людей – як фізичне, так і ментальне», – йшлося у промові Наталії Євгенівни.

Ініціатор зустрічі, кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент кафедри теорії та методики фізичного виховання і спорту Андрій Пивовар, додав:

«Дякую, що сьогодні зібралися тут разом. Для нас ця зустріч, насамперед, можливість показати, що спорт може і має бути доступним для кожного.
Нещодавно ми долучилися до турніру зі стрітболу на кріслах колісних у Броварах, а сьогодні вже приймаємо наших партнерів у Переяславі. Приємно, що наша співпраця продовжується конкретними спільними справами.
Сподіваюся, що такі зустрічі стануть регулярними, а напрям адаптивного та ветеранського спорту в нашому університеті буде розвиватися й надалі.
Усім учасникам бажаю хорошої гри, гарних емоцій і нехай сьогодні переможе спорт!».

Надалі за дотриманням правил гри на майданчику пильно стежила головна суддя змагань – доцентка Ірина Юзковець. Гра проходила за специфічними правилами стрітболу на кріслах колісних: гравцям дозволялося робити не більше двох поштовхів ободами коліс, після чого обов’язково слідувало ведення м’яча об підлогу або пас. Також суворо заборонялося підійматися з крісла під час кидка або пересування на майданчику.

За звання кращих змагалися три команди у форматі кругової системи по 10 хвилин. Переяслав представляла команда УГСП «Темп». Гості з Броварів виставили дві досвідчені команди – «Бровари» та «Ахіллес».

Зустрічі на всі сто відсотків виправдали свій товариський статус. Хоч, забігаючи наперед, переяславська команда не здобула загальної перемоги в турнірі, для університету це стало початковим досвідом та стартом потужної традиції. Ігри проходили в дружній атмосфері: досвідченіші броварчани давали поради своїм переяславським візаві, демонстрували ефективні комбінації та правильну техніку володіння кріслом під час гри.

• «Бровари» – «Ахіллес» – 2:1
• «Темп» (Переяслав) – «Бровари» – 0:1
• «Темп» – «Ахіллес» – 5:0

Після завершення трьох сутичок усі охочі глядачі та вболівальники мали змогу сісти в крісла колісні та особисто спробувати свої сили на майданчику. Господарі майданчику швидко переконалися, що вести м’яч і маневрувати у такий спосіб – завдання зовсім не з легких, яке потребує неабиякої фізичної підготовки.

Безпосередню церемонію нагородження провів заслужений тренер України з пауерліфтингу, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри спортивних дисциплін і туризму Тарас Кириченко, який вручив учасникам медалі та дипломи й відзначив належний рівень гри, що мали нагоду наживо побачити глядачі та вболівальники.

Своєю чергою Руслан Семенець підготував для господарів несподівані презенти. Передаючи сувенірну продукцію, він зазначив, що робить це для того, аби в університеті частіше згадували Бровари. Також гості подарували логотип команди «Ахіллес». Директор броварського центру наголосив, що таких спільних ініціатив попереду ще багато, адже обидві сторони рішуче налаштовані й надалі активно розвивати та підтримувати адаптивний ветеранський спорт.

Організаторами товариської зустрічі виступили кафедра теорії та методики фізичного виховання і спорту УГСП спільно з КНТ «Центр фізичного здоров’я» Броварської міської ради. Співорганізаторами стали Центр ветеранського розвитку УГСП, профспілковий комітет закладу, ГО «Сильні Переяслава» та Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених. Захід пройшов за підтримки відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю і соціально-гуманітарного відділу.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі впевнено крокує шляхом розбудови інклюзивного простору та всебічної підтримки ветеранів.