«У світі, де ми не можемо вирішити, коли пролунає сирена, надзвичайно важливо мати хоча б щось, на що ми можемо впливати», – говорить клінічний психолог Центру ветеранського розвитку Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ірина Варивода, думками якої ми ділимося щочетверга протягом лютого.

Садівництво створює простір так званого контрольованого середовища. Тут є чіткі ритми: посадити, полити, дочекатися. Ці повторювані дії повертають людині базове відчуття передбачуваності й порядку – те, що є фундаментом психологічної стійкості.

Навіть просте рішення – коли саме полити квітку – запускає внутрішній процес повернення суб’єктності: «я можу», «від мене щось залежить», «я впливаю».

«Догляд за живим організмом повертає людину з позиції спостерігача у позицію дієвої присутності», – пояснює Ірина Варивода.

Це особливо важливо для ветеранів і ветеранок, які часто стикаються зі станом так званої вивченої безпорадності – коли попередній досвід навчив, що зусилля не мають сенсу. Маленька мікроклумба стає протилежним досвідом: турбота → результат → життя триває.

Природні ритми – не хаотичні. Вони повторювані, зрозумілі й заспокійливі. Саме тому вони так ефективно «перепрошивають» нервову систему після тривалого перебування в стані небезпеки.

«Коли людина бачить, що рослина росте завдяки її діям, у неї повертається відчуття: я не зламаний, я здатний підтримувати життя», – підсумовує фахівчиня.

На цьому принципі ґрунтуються реабілітаційні програми Центру ветеранського розвитку, де ветерани та ветеранки створюють власні персональні мікроклумби. Це не про естетику. Це про відновлення контролю, відповідальності й внутрішньої сили.

Бо іноді шлях із хаосу починається з простого жесту – взяти лійку й полити квітку

Запис «Ритми природи проти хаосу війни: як садівництво повертає відчуття контролю»: колонка клінічного психолога Центру ветеранського розвитку Ірини Вариводи спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

«Коли люди кажуть: «Мені байдуже», – дуже часто це не байдужість, а перевантаження», – пояснює клінічний психолог Центру ветеранського розвитку Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ірина Варивода, думками якої ми ділимося щочетверга протягом лютого.

Гарденотерапія в цьому випадку працює як м’який сенсорний місток назад до себе. Через прості стимули – дотик до шорсткого листя, запах лаванди, прохолоду землі – нервова система знову починає реєструвати реальність. Без примусу. Без слів. Через тіло.

Таке повернення до відчуттів допомагає поступово відновлювати так зване «вікно толерантності» – діапазон, у якому людина може переживати емоції, не впадаючи ані в паніку, ані в заціпеніння.

«Тіло пам’ятає шлях до безпеки швидше, ніж свідомість», – зазначає Ірина Варивода.

Колір рослин, запахи, текстури стають своєрідною сенсорною картою – географією, по якій людина заново вчиться орієнтуватися у власному внутрішньому просторі. Це не різкий «пробуджуючий» досвід, а делікатне повернення контакту з життям.

Саме на цьому принципі побудовані сенсорні екскурсії локацією GardenHub – як формат емоційного розвантаження та стабілізації. Вони не вимагають готовності «говорити» чи «аналізувати». Достатньо бути присутнім і дозволити відчуттям з’являтися.

«Іноді шлях до відновлення починається не з усвідомлення, а з відчуття прохолодної землі під долонею», – підсумовує фахівчиня.

Бо повернення до себе – це не завжди розмова. Іноді це запах, дотик і колір, які тихо нагадують: ти тут, ти живий, ти відчуваєш.

Запис «Сенсорна географія GardenHub: відновлюємо відчуття через дотик, запах та колір»: колонка клінічного психолога Центру ветеранського розвитку Ірини Вариводи спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

«Люди часто приходять із запитом «зробити мене сильним швидше». Але психіка не працює в режимі прискорення», – говорить клінічний психолог Центру ветеранського розвитку Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ірина Варивода, думками якої ми ділитимемося щочетверга протягом лютого.

У гарденотерапії ми часто працюємо з образом насінини. Вона довго перебуває під землею, невидима для світу, але саме в цей час відбувається найважливіше – формування кореня. Спостереження за тим, як з’являється перший паросток, допомагає людині прийняти власний темп відновлення без самокритики й тиску.

Ця метафора перегукується з філософією Григорія Сковороди, який говорив про природний шлях і «сродну працю» – те, що дозріває зсередини, а не нав’язується зовні.

«Коли ми доглядаємо за рослиною, ми вчимося не смикати себе за листя, щоб рости швидше», – пояснює Ірина Варивода.

Внутрішня стійкість, як і сад, потребує умов: часу, регулярного “поливу” увагою до себе та захисту від надмірних негод — зовнішніх і внутрішніх. Усвідомлення цього знімає відчуття провини за повільність і повертає повагу до власного процесу.

Саме на цьому ґрунтується курс «Плекаємо внутрішній сад» — робота з мікрозеленню або сукулентами як терапевтична практика. Це безпечний простір, де людина дозволяє собі рости не ідеально, але по-справжньому.

«Стійкість – це не коли тебе не ламає. Це коли ти знаєш: навіть після бурі в тебе є корінь», – підсумовує фахівчиня.

І, можливо, найважливіше, чого нас вчить насінина, — довіряти життю в собі, навіть коли ще нічого не видно на поверхні.

Запис «Філософія проростання: чому догляд за насіниною навчає нас терплячості до себе»: колонка клінічного психолога Центру ветеранського розвитку Ірини Вариводи спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

«Ментальна стійкість – це не постійна бадьорість. Це вміння підтримувати себе в періоди спаду», – зазначає клінічний психолог Центру ветеранського розвитку Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ірина Варивода, думками якої ми ділимося щочетверга протягом лютого.

Кімнатні рослини й фітодизайн у холодний сезон працюють як внутрішній зимовий сад – простір, де життя триває незалежно від погоди. Зелений колір має заспокійливий вплив на нервову систему, знижує напруження й допомагає боротися з проявами сезонної депресії. А сама присутність живої рослини поруч створює відчуття тепла й безперервності.

«Коли людина щодня бачить, як щось росте, вона несвідомо відновлює віру в рух і зміни», – пояснює Ірина Варивода.

Створення «оази стійкості» вдома або в робочому кабінеті – це не про дизайн як такий. Це про простір, де можна перевести подих, зафіксувати погляд на живому, відчути себе не ізольованим від світу, а включеним у нього. Полив, догляд, спостереження стають мікроритуалами підтримки.

Такі прості дії особливо цінні тоді, коли ресурси обмежені, а зовнішні обставини не надихають. Вони повертають відчуття турботи – і до рослини, і до себе.

«Іноді для внутрішнього тепла достатньо зеленого листка на підвіконні й кількох хвилин уважності», – ділиться фахівчиня.

Саме з цієї ідеї народився онлайн-інтенсив «Аптечка на підвіконні: рослини для спокою» – про те, як обрати, розмістити й доглядати за рослинами так, щоб вони стали джерелом психологічної опори в непростий сезон.

Бо навіть узимку можна плекати сад. І навіть у тиші – підтримувати життя всередині себе.

Запис «Зимовий сад усередині нас: практики гарденотерапії, коли за вікном не сезон»: колонка клінічного психолога Центру ветеранського розвитку Ірини Вариводи спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

«Коли людина торкається ґрунту руками, її тіло отримує сигнал безпеки. Це не метафора – це робота нервової системи», – пояснює клінічний психолог Центру ветеранського розвитку Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ірина Варивода, думками якої ми ділитимемося щочетверга протягом лютого.

Наукові дослідження показують: уже 15 хвилин роботи з рослинами знижують рівень кортизолу – гормону стресу. Один із ключових механізмів цього процесу – контакт із мікробіомом ґрунту. Деякі ґрунтові бактерії, зокрема Mycobacterium vaccae, стимулюють вироблення серотоніну – так званого «гормону спокою та задоволення».

«Ми часто говоримо клієнтам про заземлення як психологічну техніку. Але робота з рослинами – це заземлення у прямому, тілесному сенсі», – наголошує Ірина Варивода.

Саме тому у практиках Центру ветеранського розвитку гарденотерапія використовується не як хобі, а як інструмент стабілізації. Пересадка рослин, дотик до землі, ритмічні повторювані дії допомагають швидко вийти зі стану паніки, внутрішнього тремтіння або нав’язливої тривоги.

«Коли руки в землі – голова поступово звільняється. Це простий, але дуже надійний спосіб повернути себе тут і тепер», – ділиться фахівчиня.

Саме з цієї ідеї народилися майстер-класи з пересадки рослин як практика стрес-менеджменту. Вони формують нову звичку – звертатися до природи не лише у спокійні моменти, а й тоді, коли всередині шторм. Це про стійкість, яку можна відчути на дотик.

Бо іноді, щоб знову відчути ґрунт під ногами, достатньо просто… торкнутися землі.

Запис «Зелений антидот: як контакт із ґрунтом знижує рівень кортизолу»: колонка клінічного психолога Центру ветеранського розвитку Ірини Вариводи спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Як зазначають упорядники рейтингу – видання «Моя Київщина», для громадян України цей рік став одним із найважчих від часу Незалежності. Постійні російські бомбардування, тривоги, втрати й виснаження, а також розчарування в окремих заокеанських партнерах формують нову нормальність, у якій люди вчаться жити між ударами, підлаштовуючи побут і плани під обставини.

У публікації відзначили, що 2025 року Університет Григорія Сковороди в Переяславі став одним із найпомітніших освітніх проривів країни. Під керівництвом Віталія Вікторовича заклад суттєво зміцнив позиції в ключових рейтингах. Він увійшов до 55 кращих українських ЗВО («University Impact Rankings 2025»), піднявся у Scopus-рейтингу та посів 135 місце у «Топ-200 Україна 2025». За результатами вступної кампанії УГСП став 47 у рейтингу AcademHub.

«Управлінська політика Віталія Коцура базується на студентоцентризмі. У нинішніх умовах – це безпека, доступність, безбар’єрність. В УГСП продовжують розбудовувати мережу укриттів, зокрема добудували інклюзивні входи до них. Сьогодні в університеті навчаються понад шість тисяч студентів, серед них багато ветеранів та ВПО. Під керівництвом ректора розвивають унікальний екопростір, що об’єднує центри ветеранського розвитку, гарденотерапії, психосоціальної реабілітації, арттерапії та дитячої опіки», – написали упорядники та слушно зауважили, що УГСП є містоутворювальним закладом, тому розвиток його інфраструктури безпосередньо змінює Переяслав. На території закладу створили новий дендропарк із просторами для відпочинку, навчання, а також вшанування пам’яті загиблих героїв.

Міжнародні позиції університету також суттєво зросли. Єдиний в Україні контактний пункт програми ЄС «Горизонт Європа», що працює на базі УГСП, 2025 року долучився до проєкту NEB4All і розширив можливості співпраці з європейськими інституціями. Університет представив свої практики сталого розвитку на форумі «Cities and Regions» у Брюсселі, поглибив партнерства з країнами Східного партнерства та продовжує реалізовувати масштабні проєкти «Erasmus+» й українсько-фінські програми.

Також відмічено, що 2025 рік став знаковим і для самого ректора. Його обрали членом-кореспондентом НАПН України – наразі він наймолодший науковець із цим званням. Також Віталій Коцур став дійсним членом Академії політико-правових наук України. До цього додалися відзнака Міністра оборони «За зміцнення обороноздатності» та інші регіональні нагороди.

Поруч з ректором у сотні найвпливовіших людей Київщини у 2025 році можна знайти як імена випускників Університету Григорія Сковороди в Переяславі, як от паралімпійця Олега Іваненка чи боксера, екс-чемпіона світу Віктора Постола, так і друзів та партнерів, гостей нашого закладу – це голова КОВА Микола Калашник та його заступники Руслан Олійник та Жанна Осипенко, віцепрем’єр Олексій Кулеба, головний акціонер МХП Юрій Косюк, заступниця голова Київської обласної ради Тетяна Семенова, народні депутати Сергій Бунін та Олександр Федієнко, заступник Міністра молоді та спорту України Сергій Тимофєєв, голова Бориспільської РВА Руслан Дяченко, ректорка БНАУ Олена Шуст,  президент Київської обласної федерації боксу Юліан Москаленко та інші.

Маючи таку приємну нагоду ми вітаємо ректора, сковородинівців, а також усіх наших друзів і партнерів які опинилися в рейтингу. Бажаємо вам примноження успіхів у Новому році, здоров’я та миру, нових можливостей для розвитку регіону.

Запис Ректор УГСП Віталій Коцур незмінно у рейтингу «ТОП-100 найвпливовіших людей Київщини» й у 2025 році спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.