18 червня 2024 року на базі Університету Григорія Сковороди в Переяславі, відбулося виїзне засідання тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань правового статусу, соціальної підтримки, медичного забезпечення ветеранів війни, військовослужбовців, Захисників і Захисниць та членів їх сімей. Принагідно у закладі було офіційно презентовано Центр ветеранського розвитку.

У цей день сковородинівський університет вітав когорту поважних гостей серед яких голова вищезгаданої комісії, випускниця спеціальності 052 «Політологія» факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі, народний депутат України, українська медикиня-доброволиця, військовослужбовиця засновниця та командирка волонтерського Медичного батальйону «Госпітальєри» Яна Зінкевич, народні депутати України Тетяна Циба, Василь Вірастюк, Ірина Констанкевич, Андрій Шараскін, Оксана Савчук (дистанційно підключилися народні обранці Максим Березін та Олександр Лукашев – прим.авт.). Також у цей день заклад відвідали в.о. міністра у справах ветеранів України Руслан Приходько,  директорка Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко, директор Департаменту соціального розвитку та ветеранської політики Київської ОВА Ігор Мещан, голова Бориспільської РВА Руслан Дяченко, голова Переяславської громади Вячеслав Саулко, директор Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни Костянтин Баранніков, директор Київського обласного центру зайнятості  Денис Дармостук, начальниця Переяславського управління Бориспільської філії КОЦЗ Любов Красова, депутат Київської обласної ради, паралімпієць Олег Іваненко. На зустрічі були присутні або ж підключилися у он-лайн форматі представники Міністерства оборони України, Міністерства соціальної політики та Міністерства внутрішніх справ та Головного управління розвідки МО України, Генерального штабу Збройних Сил України, Служби безпеки України та інших вагомих інституцій.

Перед початком зібрання ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур та команда закладу провели гостям ознайомчу екскурсію закладом, зокрема музеєм, сковородинівським «Екопростором збереження і відновлення фізичного та ментального здоровʼя»,  де поруч з Центром освіти та піклування про дітей дошкільного віку починають свою роботу Центр ветеранського розвитку, Центр гарденотерапії, Центр психосоціальної підтримки та реабілітації «Резильєнс» Однією з місій презентованого Центру є надання психологічних індивідуальних консультацій військовослужбовцям, ветеранам і ветеранкам війни та членам їх сімей, а також сімей загиблих (померлих) ветеранів і ветеранок війни.

Коли усі запрошені гості зібралися на території альма-матер, у 114 аудиторії (Центр інноваційного навчання та трансферу технологій) розпочалося безпосереднє виїзне засідання тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань правового статусу, соціальної підтримки, медичного забезпечення ветеранів війни, військовослужбовців, Захисників і Захисниць та членів їх сімей. Після того як голова комісії Яна Зінкевич ознайомила присутніх із порядком денним зібрання, з вітальним словом до учасників зібрання звернувся ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур:

«Я щиро всіх вітаю в нашому закладі вищої освіти. Перед початком цієї зустрічі ми коротенько оглянули всі можливості над яким він працює, зокрема в напрямку розвитку ветеранів та їх підтримки. З початком повномасштабного вторгнення, та й до нього, ми чітко собі освідомлювали що нас чекає не тільки війна, а й великі наслідки після неї. Відтак першочерговим для нашого університету стало створення інклюзивного безбар’єрного простору, де кожна людина могла б почувати себе повноцінно. Ми над цим працюємо завдяки підтримці колег, які нам радять як краще реалізовувати ці проєкти в нашому університеті. УГСП – це відображення мікросуспільства, де навчаються і проживають ветерани, учасники бойових дій, внутрішньо переміщені особи та звичайні студенти. Перед нами на постійній основі стоїть завдання зробити так, щоб кожен почував себе тут комфортно, щоб кожен отримав доступ до освіти, щоб кожен отримав доступ до тих послуг, які вони потребують. Ми завжди маємо бути готові до всіх реалій, які на нас чекають. Тому ми відкриваємо нові спеціальності по реабілітації, працюємо над інклюзивними просторами безбар’єрністю», – серед іншого зазначив Віталій Вікторович.

Спершу присутні народні обранці розглядали звернення членів сімей захисників Маріуполя та підіймали питання процедури проведення перемовного процесу щодо обмінів з полону. Було акцентовано увагу на тому, з якими психологічними і фізичними травмами повертаються наші воїни з полону, піднято тему бездіяльності окремих міжнародних організацій, підкреслено жорстокість агресора. Зійшлися на тому, що усі відповідальні особи й інституції зобовʼязані це виправити, вимагаючи на всіх рівнях дотримання конвенцій, правил війни. Своїми думками та рефлексіями з цього приводу поділилися присутній бригадний генерал, заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Дмитро Усов, народний депутат України Андрій Шараскін та інші учасники зібрання. Наразі комісія звертатиметься до Офісу Президента України, профільних комітетів Верховної Ради України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України щодо реалізації зустрічі з представникам родин полонених з означених питань, напрацьовуватимуть звернення до парламентів світу з метою сприяння обміну полоненими та проводитиме інші кроки у цьому напрямі.

Надалі кандидат психологічних наук, доцент, завідувачка кафедри практичної психології факультету мистецтв, менеджменту, педагогіки і психології Вікторія Вінс розповіла про найкращі практики та інноваційні підходи до соціально-психологічної реабілітація ветеранів і їх сімей.

«Ті меседжі щодо ментального здоров’я, які я чую і особисто і від колег останнім часом,  зводяться до того, що ми повинні використати досвід ветеранів інших країн. Коли я проходила навчання у американського психотерапевта, психолога, ветерана Джошуа Креймаєра, то він сказав, що під час виконання операції «Буря в пустелі» Америка втратила менше ветеранів, ніж після повернення додому. Більшість завершили життя самогубством. Ми, як психологи, повинні зараз працювати й докласти максимум зусиль, щоб упередити цю проблему. Також спілкувалася на форумі з ментального здоров’я у Хмельницькому, який, власне, об’єднав потужний психотерапевтичний й психіатричний десант з Європи. Усі з них говорили про те, що наразі в Україні формується новий стиль надання психологічних послуг ветеранам і важливості дбання про ментальне здоров’я цивільного населення. Нині весь світ спостерігає за тим як будується нова культура ставлення до свого власного ментального здоров’я і надання допомоги ветеранам. Нині перед психологічною спільнотою стоїть надзвичайно великий виклик. Він полягає у тому, аби надати психологічну допомогу ветерану. Ще у 2016 році, коли я надавала реабілітацію як волонтерка, я с тикнулася з тим, що не підпускають ветерани цивільних психологів до себе – і це був виклик для нас. Я розуміла, що з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році наші випускники, практичні психологи, були не готові до роботи з війною і травмами.  Їх готували до мирного життя, і їм було, попри бажання, дуже складно. Саме тому ми восьмими в Україні відкрили освітню програму «Клінічна психологія». Нині маємо сім студентів, які вже готові працювати в цьому напрямі. Це важливо, тому що це майбутні фахівці які будуть працювати з ветеранами, їх сім’ями. В Україні зараз потужний арсенал надання психологічної допомоги: дуальна терапія, групова терапія. Актуальна серед ветеранів самодопомога «рівний-рівному» – це один з самих найкращих видів світових кейсів психологічної самодопомоги. Проблем дуже багато, але комунікація між адміністрацією університету й психологічними кафедрами, запити від громади які постійно лунали, дозволили нам прийняти рішення, що такий Центр ветеранського розвитку необхідно відкривати в університеті, як містоутворюючому закладі. Основні напрями центру це психологічна освіта ветеранів, надання різних видів освітніх послуг у формі підвищення кваліфікації, перекваліфікації, виїзних засідань (зокрема заходів, що відбувались з представниками центрів зайнятості в різних громадах – прим.авт.), роз’яснювальна робота з ветеранами про те, як вони можуть змінити професію й реадаптуватися в нинішній час. Також є напрям надання індивідуальної психологічної консультації і психологічний супровід нашими здобувачами, зокрема 24 психологів-ветеранів що навчаються тут. Також маємо угоду про співпрацю з Українським державним медико-соціальним центром ветеранів війни, який знаходиться в Циблях поруч з нашим містом. З ними заключили угоду для проведення практики майбутніх клінічних психологів», – вичерпно розповіла Вікторія Анатоліївна та поділилася іншими рефлексіями і досвідом з цього приводу. Наостанок поділилася рефлексіями і інсайдами від культової документальної стрічки «20 днів у Маріуполі».

У наступному блоці ветеран російсько-української війни, аспірант кафедри психології, клінічний психолог по роботі з ветеранами за принципом «Рівний – рівному» Владислав Горанін розповів про роль держави та громадськості у процесі інтеграції ветеранів у громадське життя. Він наголосив, що за останні два роки через нього, як психолога за принципом «Рівний – рівному» пройшло близько 1,5 тисячі ветеранів, учасників бойових дій. Відтак він має певну усереднену вибірку. Надалі у своєму виступі Горанін довів до відома присутніх найрозповсюдженіші проблеми ветеранів, з якими наразі стикаються психологи і які потребують вирішення на законодавчому рівні.

Рівний – рівному. За словами клінічного психолога, нині є потреба в законодавчій підтримці впровадження спеціальності «Фахівців Рівний – рівному» і запровадження робочих місць для них при державних закладах. Нині на стадії написання знаходиться програма у співпраці з Координаційним центром психічного здоров’я Кабінету Міністрів України. Владислав особисто опікується цим процесом.

«Програма для пілотного проєкту по підготовці фахівців «Рівний – рівному» – це принцип, при якому найадаптованіші ветерани, фахівці у певних галузях, сприяють поверненню побратимів в цивільне життя, виступають посередниками. «Рівний – рівному», це один із виходів як нині, так і після перемоги, аби Україна під час повернення ветеранів, не скотилась до рівня Сомалі», – додав Горанін.

Медична допомога. На думку промовця, наразі відсутній реальний доступ до повних медичних послуг для ветеранів за рахунок держави. Зокрема, мова про протезування. Як наслідок, ветеран має десь знайти близько двох мільйонів гривень на якісний протез, а держава може оплатити тільки частину вартості.

«Ключове слово – «може». Більшість моїх колишній пацієнтів так і ходять на милицях, або скористались приватними благодійними програмами. Проте кінцівки вони втрачали не при обороні благодійних фондів, а боронячи суверенітет держави», – зауважує психолог.

Житлове забезпечення. На переконання ветерана російсько-української війни, відсутні ефективні програми для забезпечення ветеранів житлом, з жорстким контролем виконання. За його словами, такі скарги характерні як для сімей кадрових військовослужбовців, так і для ветеранів, які поклали роки на оборону держави, а не накопичення статків.

«Наразі вони залишились з мізерною пенсією інваліда сам-на-сам. Це стосується і тих, житло яких вже понад десятиліття перебуває в окупації», – акцентує.

Освіта та працевлаштування. На думку Гораніна, наразі існує потреба у розширенні програм професійної підготовки та працевлаштування для ветеранів. За його словами, відчувається відсутність їх підтримки державою у поверненні до цивільного життя та інтеграції у ринок праці. В нормі, ветеран централізовано має отримувати скерування до закладу вищої освіти чи робочого місця. У разі ж відсутності певних параметрів для навчання чи роботи – проходження курсів підготовки до вступу, або курсів підвищення кваліфікації за державний кошт. Це можна реалізувати через організацію «кабінетів ветерана» при державних закладах з посадою фахівця «рівний – рівному».

«Забезпечення всебічної підтримки людей, які стали на захист держави у складі Збройних Сил України та членів їхніх сімей – це першочергове завдання служби зайнятості сьогодні. Визнання та використання вкладу ветеранів у розвиток національної економіки є критично важливим для України. Військові, які демобілізуються та повертаються з передової, мають бути впевнені, що їхній досвід та знання потрібні не лише на фронті, а й тут. Для повернення захисників і захисниць до продуктивної зайнятості Служба пропонує різні можливості. Передусім – пошук роботи за освітою, досвідом роботи та побажаннями клієнтів. Ми реалізуємо низку важливих проєктів, направлених на підтримку ветеранів. Усі вони спрямовані на успішне працевлаштування, навчання для підвищення конкурентоспроможності на ринку праці наших захисників, допомогу в створенні ветеранського підприємництва», – зауважив коментуючи цей блок директор Київського обласного центру зайнятості Денис Дармостук пообіцявши Гораніну більшої комунікації з ним у цьому процесі.

Соціальна активність. Горанін привернув увагу до зменшення біганини для отримання пенсії по інвалідності, відсутності об’єктивної оцінки рівня втрати здоров’я (втрати слуху, зору, ампутацію чи епілепсію, не складаючи їх разом, що не дає комплексного відображення тяжкості стану ветерана – прим.прм.). Також, на його думку, є велика потреба у пенсійних гарантіях для УБД як окремої категорії.

«Маю співпрацю з профільними спеціалістами з Каліфорнійського Університету Сан-Дієго та з «Ізраїль Травма Коалішн». З їхнього досвіду та мого досвіду, як ветерана з 10-літнім досвідом поранень – здоров’я сиплеться і без групи інвалідності. Ми, як ветерани бойових дій, потребуємо чітких пенсійних гарантій і повного медичного страхування, як окрема категорія по досягненню пенсійного віку», – говорить Горанін та нарікає на відсутність законодавчого регулювання по отриманню ветеранами інвалідності після бойових поранень, відсутності БР і форми 100 та інших акцентів. Уточнює, переважно це стосується ветеранів добробатів з зони АТО, ООС та перших місяців повномасштабного вторгнення.

Психологічна підтримка. Потреба в державних програмах психологічної допомоги ветеранам, відсутність можливостей, законодавчих ініціатив по обов’язковому проходженню учасниками бойових дій психологічної реабілітації.

Правова допомога. Потреба у безкоштовній юридичній допомозі і підвищенні правової обізнаності ветеранів про їх права та можливості. Не пасивним інформуванням, а організацією роботи безоплатних консультантів та курсів.

Інфраструктура. Заходи для забезпечення безбар’єрного середовища для ветеранів з протезами, колісними кріслами, порушеннями зору, слуху. Це стосується і транспорту.

Також під час зібрання кандидат історичних наук, доцент кафедри політології факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Леся Коцур говорила про формування змішаної військово-цивільної ідентичності:

«Як вже було згадано сьогодні, у нас, навіть в умовах повномасштабного вторгнення, є виклик поляризації між цивільними і військовими. Уже зараз стоїть завдання не допустити серйозного розколу в суспільстві, вимірюваннявійськової ідентичності. Буду спиратися на іноземний досвід, адже «цей велосипед вже вигадано за нас». Хочу звернути увагу психологів, фахівців які займаються вивченням цивільної та військової ідентичності у аспекті американського досвіду повернення військових  у цивільне життя, суїцидальних настроїв.

 Американським психотерапевтом, психологом, соціологом було розроблено такий вимірювальний інструмент який називається «шкала вимірювання військової ідентичності». Я б сказала, що промоніторивши український інфопростір я, наприклад, не бачила таких практик, і, спілкуючись з військовими психологами, також не чула, щоб в нас в Україні були практики вимірювання військової ідентичності воїна. Це, власне кажучи, інструмент який може допомогти, наприклад, інтегруватися воїнам у цивільне життя, виміряти які саме категорії військовослужбовців потребують цієї інтеграції або надання психологічної допомоги.

Мені здається, що сьогодні спільнота освітян, фахівців і конфліктологів не зовсім задіяна в цій роботі, тому що вона могла б бути пропрацьованою. Якщо проаналізувати глибоко такі фундаментальні дослідження американських науковців, то тут можна виділити кілька аспектів, зокрема щодо військовослужбовців, які мають різного ступеню контузії важкими, але які не проявляють фізіологічно, і вони можуть бути навіть дуже довго ще у війську, але ці люди також потребують допомоги. Також назріває проблема серйозна в суспільстві. Багато конфліктів на просторах інтернету, коли людина заходить до іншої і запитує чому та не воює. Проблема соціальних протиріч у нас гостро наростає, зокрема це пов’язано з російськими ІПСО. Я ще скажу свою думку щодо того над чим, як мені здається, треба попрацювати на державному рівні, і слід врахувати нашим психологам і фахівцям це те, що в нас суспільство теж травмоване війною. Гадаю часто це не проговорюється тому, що люди також злі і бідні. Ми хочемо підтримувати всіх і все але, на жаль, наша держава тримається на міжнародній допомозі – це не є для нас секретом. Тому є бідні люди, ображена частина військовослужбовців – усе це не надто пропрацьовується. Мені здається, що тут мають бути залучені саме конфліктологи.

 Я б хотіла щоб на рівні нашого Центру ветеранського розвитку був започаткований такий формат фокус-груп і вироблення державної програми по формування спільної військової цивільної ідентичності, і тут є інший момент – це вироблення кодексу комунікаційної поведінки у публічному просторі між цивільними громадянами і військовослужбовцями. Донині ми не знаємо як нам реагувати на військовослужбовців, як нам підходити. Себто, якщо проаналізувати, то в медійному просторі про це є багато згадок, але якихось базових аспектів комунікації в нас немає. Слід виробити комунікаційний кодекс, і, мені здається, це могло б сприяти послабленню соціальної напруги й суспільної ворожнечі», – зазначила Леся Михайлівна.

Майже наостанок говорили про освітні можливості для ветеранів війни та учасників бойових дій щодо складання Національного мультипредметного тесту у 2024 році. Слово з цього приводу тримала директорка Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко.

«Український центр не забезпечує освітні можливості – ми займаємось освітніми оцінюваннями, реалізуючи в їх межах права здобувачів освіти і вступників різних рівнів на якісну освіту, прозорий і неупереджений відбір до закладів освіти. Нині відбувається вступна компанія – ми проводимо Національний мультипредметний тест, основна сесія якого завершується 24 червня і відбувається у 32 країнах світу. Всередині країни перед нами зараз великі виклики які пов’язані, насамперед, з атаками ворога і безпеки учасників тестування. Нині маємо майже 290 тис. зареєстрованих і це тільки на основну сесію. 20 тисяч осіб проходить оцінювання щодня – це дуже велика кількість, і це комп’ютерне онлайн-тестування є не простим», – почала свою розповідь Тетяна Сергіївна.

Надалі зважаючи на акцент зустрічі, народні депутати запитали у Вакуленко про її бачення того, чи повинен ветеран конкурувати із звичайним абітурієнтом, випускником освітньої школи і чи можна створити для ветерана зовсім інші правила для вступу, як це є для окремих категорій які можуть вступати до закладів вищої освіти на окремі програми не складаючи НМТ.

«Найперше, слід зазначити, що це питання – компетенція МОН. Моя ж думка грунтується на досвіді інших країн, які перебували у подібних ситуацій. Там є безоплатні програми підготовки ветеранів до вступу і безіспитові системи вступних випробувань. Але питання не лише про те, щоб ветеран вступив до закладу вищої освіти, а в тому щоб надати якісну базову підготовку і уможливити якісне навчання особи в закладі вищої освіти. Заклад вищої освіти – це надзвичайно складна когнітивна історія, що передбачає цілеспрямованої роботи із базовими предметами, предметами які відповідають циклу спеціалізації і, відповідно, вступити забезпечити  додатковий безіспитовий вступ. Це лише частина проблеми», – відповіла пані Тетяна. Своїм досвідом університетського поступу в умовах війни у контексті вступу ветеранів підкріпив ректор УГСП Віталій Коцур.

Наостанок комісія приймала до уваги звітно-довідкову інформацію Міністерства оборони України й пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про внесення змін до статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо окремих підстав звільнення з військової служби під час дії воєнного стану і проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання надання соціальних гарантій особам, яких визнано ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України.

«Засідання тимчасової комісії ВР, яка працює на благо військових та їх сімей, проведене саме у стінах Університету Григорія Сковороди в Переяславі – це чергове підтвердження того, що ми рухаємося у правильному напрямку. Разом і спільними зусиллями – до Перемоги!», – резюмував зібрання за його підсумками у своєму Facebook ректор Віталій Коцур.

Днями у Києві завершилася дводенна мережева зустріч фахівців і фахівчинь Центрів ветеранського розвитку, організована під егідою Міністерства у справах ветеранів за всебічної підтримки Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (UNDP) в Україні, Європейського Союзу (ЄС) та Уряду Королівства Нідерландів. Університет Григорія Сковороди в Переяславі у ході зібрання представляла керівниця Центру ветеранського розвитку, психологиня університету Тетяна Кузьменко.

За повідомленням Представництва Європейського Союзу в Україні, учасники та учасниці з різних областей України зібралися для окреслення їхньої ролі у процесах довгострокової реінтеграції українських ветеранів і ветеранок на національному, обласному та місцевому рівнях. Окрему увагу приділили можливостям реінтеграції на рівні громади та виявленню потреб, можливостей і викликів, які постають перед Центрами ветеранського розвитку, а також напрацюванню спільного бачення щодо їхньої ролі та місця в загальній екосистемі реінтеграції ветеранів та ветеранок.

Також учасники й учасниці підготували операційний план роботи Мережі Центрів ветеранського розвитку та мали змогу представити власні ідеї проєктів для покращення реінтеграційних процесів в Україні. Психологиня Тетяна Кузьменко, у ході зібрання, представляла проєкт який планується реалізувати у найближчій перспективі «Сімейні ретрити для родин ветеранів». Планується, що до команди долучаться психологи – арттерапевти, музикотерапевти, гарденотерапевти, глинотерапевти, фахівці, які мають досвід роботи з сім’ями ветеранів і кар’єрні консультанти. Серед проблем, які вирішуватиме проєкт: сприяння реінтеграції ветеранів шляхом розширення знань щодо гармонізації сімейних стосунків, вирішення конфліктних ситуацій. Також серед напрямків проєкту є кар’єрне консультування з метою сприяння подальшій професійній самореалізації ветеранів та членів їх родин.

Важливо зауважити, що до експертних дискусій долучилися представники та представниці інших профільних міністерств, зокрема Міністерства соціальної політики, Міністерства економіки та Міністерства молоді та спорту.

У ході зустрічі, заступник Міністра у справах ветеранів України Максим Кушнір наголосив, що запровадження ефективної системи переходу від військової служби до цивільного життя є ключовим завданням для міністерства. «Ми маємо створити всі можливості для успішного повернення ветеранів, об’єднавши зусилля всіх ключових гравців – держави, бізнесу та суспільства, – сказав пан Кушнір. – Центри ветеранського розвитку є ключовим елементом в цьому ланцюжку, адже надають можливості ветеранам отримувати необхідні знання, поліпшувати професійну адаптацію та підвищувати конкурентоспроможність на ринку праці».

У свою чергу, керівник програм співробітництва Представництва ЄС в Україні Штефан Шльойнінг зазначив, що Європейський Союз радо вітає створення Центрів ветеранського розвитку по всій країні, і висловив зацікавлення в їх довгостроковій підтримці. «Разом із нашими міжнародними та національними партнерами ми плідно працюємо над створенням сприятливих умов у громадах, щоб українські ветерани та ветеранки не відчували жодних бар’єрів, повертаючись до цивільного життя», – сказав пан Шльойнінг.

Есселін ван Ертен, заступниця голови місії, Посольство Королівства Нідерландів, зауважила про необхідність підтримки реінтеграції ветеранів на рівні громад. «Ми прагнемо створити такі умови, щоб ветерани могли легко інтегруватися та ефективно реалізовувати свій потенціал у цивільному житті, а Центри ветеранського розвитку відіграють ключову роль у цьому процесі», – підкреслила вона.

Заступник Постійного представника UNDP в Україні Христофорос Політіс підкреслив, що реабілітація та реінтеграція ветеранів і ветеранок є визначальними для відновлення та створення гідних умов їхнього повернення до цивільного життя. «Для нас в UNDP дуже важливо створювати цю екосистему разом із Центрами ветеранського розвитку, – сказав пан Політіс. – Інклюзивні процеси, реінтеграція та реабілітація мають бути гарантованим правом для ветеранів і ветеранок, а не привілеями, яких вони змушені вимагати. Ці послуги мають бути міцно вмонтовані в систему державних послуг».

«Надцінним на зустрічі стало душевне спілкування фахівців Центрів ветеранського розвитку 14 закладів вищої освіти України, що ділилися досвідом впровадження комплексних програм психосоціальної підтримки ветеранів та членів їх родин. Було озвучено багато успішних кейсів. У той же час звучали і хвилювання щодо державної політики підтримки тих, хто захищає Батьківщину. У процесі зустрічі було вибудувано стратегію створення екосистеми підтримки ветеранів та ветеранок й членів їх родин та інше», – підсумовує для пресслужби університету Тетяна Кузьменко.

Довідково. Центри ветеранського розвитку – це пілотний проєкт Міністерства у справах ветеранів України, реалізований на базі закладів вищої освіти. Ключова мета проєкту – забезпечити реінтеграцію ветеранів і ветеранок у цивільне життя, підвищити їхню професійну компетентність і мобільність на ринку праці, а також створити умови для зайнятості, зокрема через розвиток підприємницьких ініціатив. На базі центрів також відбувається навчання фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб.

Мережеву зустріч для Центрів ветеранського розвитку організовано під егідою Міністерства у справах ветеранів України у партнерстві з UNDP в Україні за фінансової підтримки ЄС, наданої в межах проєкту «EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні», та за фінансової підтримки Уряду Королівства Нідерландів. 

Наостанок навчального року Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю та Наукове товариство університету, в рамках формату «Платформа можливостей», подарували крафтову зустріч для завсідників зустрічей в альма-матер – днями до Університету Григорія Сковороди в Переяславі завітала впізнавана акторка дорослого кіно, призерка AVN Awards та XBIZ Europa Awards, волонтерка Юлія Сенюк більш відома за псевдонімом Джозефін Джексон.

Попри те, що зустріч не було завчасно і публічно анонсовано, це не завадило зібратися у залі кільком десяткам спраглих до спілкування сковородинівцям. Протягом години Юлія відверто розповідала про свою освіту та причини вибору професійного шляху, хейт і медійну впізнаваність, здійснені мрії й волонтерство, важливість підтримки поранених захисників та багато іншого. Звісно ж, щиро відповідала на запитання присутніх. Пресслужба університету відібрала для вас найголовніші та найважливіші тези, історії та поради від Джозефін Джексон, які можна сміливо винести з цієї розмови.

Перед початком безпосередньої розмови Сенюк подякувала організаторам за запрошення зазначивши, що для неї велика приємність і честь виступати перед сковородинівцями. Акторка дорослого кіно висловила сподівання, що розмова з нею принесе користь учасникам цієї події.

«Це перший раз, після закінчення університету, коли я прийшла в заклад вищої освіти. Уже після вашого запрошення, мені, навіть, писали з власного університету, який хотів мене запросити, щоб я розповіла, які мені навчалося. Але, попри це, сьогодні я тут. Бо Ви маєте перспективний заклад! Дякую за запрошення, мені приємно! Це велика честь і відповідальність – сьогодні тут виступати. Я трішки хвилююся, але відкрита до будь яких питань», – зазначила гостя, яка має освіту магістра за напрямом «міжнародні економічні відносини». Пригадує, що однією з ключових, опанованих під час навчання, компетенцій було вивчення іноземних мов. Нині вона радить неодмінно вчити мови та на власному прикладі доводить, що це може сприяти побудові успішної кар’єри світового рівня. «Не знати англійської – то як бути без рук», – підкреслила Юлія.

23 травня 2024 року на базі Університету Григорія Сковороди в Переяславі, за співорганізації Київської обласної державної адміністрації, в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» ініційованої першою леді України Оленою Зеленською, відбувся захід під назвою «Осмислення. Цінності та історії стійкості». Він згуртував науковців, волонтерів, культурологів з усіх куточків Київщини. Пресслужба УГСП відслідкувала усе найвагоміше з проговореного.

У ході відкриття заходу вітальне слово, у онлайн форматі, виголосила заступниця голови Київської обласної державної адміністрації (онлайн) Леся Карнаух, яка подякувала колективу університету за наданий чудовий майданчик для обговорення цінностей та самоідентифікації України.

«Хотіла б, аби ми сьогодні замислилися над тим, у чому секрет нашої стійкості і за що, наразі, бореться наша нація. Замислилися для чого нам даються ці випробування», – додала Леся Аркадіївна, побажавши усім учасникам плідної роботи.

Натомість регіональна координаторка Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» Юлія Казакова побажала присутнім ментального здоров’я та зазначила, що нині такий захід, зокрема й в рамках «Місяця обізнаності про ментальне здоров’я», відбувається у кожній області України.

«Однією із задач програми «Ти як?» є навчити кожного українця, як дбати про своє ментальне здоров’я, і, за потреби, використовувати ті сервіси з психічного здоров’я і психо-соціальної підтримки, які нині доступні у кожній галузі – медицині, освіті, культурі, безпековій і оборонній сфері. Стійкість кожної людини – це стійкість нації загалом. Щоденне протистояння чинникам, які можуть нас зруйнувати фізично чи морально. Цей чинник не народжується разом з людиною, а є вибором який можна плекати і тренувати, дбати про нього як про власний імунітет. У кожного з нас – власна історія стійкості. Ми сьогодні почуємо прекрасних спікерів, і думаю, що ваш градієнт впевненості і стійкості значно збільшиться», – зауважила Казакова додавши, що нині українці здатні продемонструвати всьому світу секрет посттравматичного зростання у його п’яти основних вимірах.

Слід зазначити, що протягом дня учасники зібрання могли долучитися до художньо-наукового колоквіуму «Українське традиційне і світове мистецтво у формуванні сучасної молоді», який проводила кафедра образотворчого мистецтва і методики навчання факультету мистецтв, менеджменту, педагогіки і психології. Приміром, про мистецтво писанкарства, українську традиційну ляльку-мотанку, мистецтво витинанки та малярства на склі, традиційне ручне ткацтво: гобеленні та килимові техніки чи дизайн у текстилі (аплікація, стрічкова вишивка) можна було дізнатися в аудиторії 325, де учасників зустрічали мисткині-викладачки Ольга Стрілець й Марта Генесіран. Натомість в аудиторії 318 викладачі Оксана Лєбєдєва й Віктор Смірнов занурювали охочих учасників у світ мистецтва традиційного і сучасного розпису, розпису на тканині (традиційних і сучасних батиків), аплікації з тканини, мистецтва нетканого гобелену, традиційної вишивки в сучасному одязі та 3D-принтерів у ландшафтному дизайні. У аудиторії 316 викладач Роман Мотузок демонстрував сучасні техніки живопису й пленерний живопис, а у аудиторії 425 викладачка Інна Рубан демонструвала арт-техніки сучасними матеріалами.

Надалі робота тривала у панелях. У першій з них, під назвою «Цінності стійкості», дискутували ректор Університет Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур, директорка департаменту економіки Київської обласної державної адміністрації Наталія Погребна, начальниця управління економічного аналізу Головного управління ДПС у Київській області Анна Топчій, директор департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації Ігор Мещан та директор Київського обласного Центру зайнятості Денис Дармостук.

«У чому секрет української стійкості?», «Яка формула української витривалості?». Стійкість однієї людини оточена стійкістю інших. Вибір, який ми робимо щохвилини, визначається цінностями, які ми сповідуємо. Філософи називають їх сутнісними силами людини, а практики – навігатором по життю. Це те, на що відгукується наше серце, те, чому ми хочемо присвятити наше життя. Віктор Франкл у своїй книзі «Людина в пошуках справжнього сенсу» казав, що в концтаборі не зламалися ті, хто мав відчуття сенсу. Щось, заради чого вони можуть пройти з гідністю через випробування. Іван Франко ж казав, що пісня та праця – великі дві сили. Пісня потрібна, щоби співати, чути сенси й надихатися, а це дає змогу працювати. А для цього маємо проговорити, сформувати, сформулювати ці об’єднуючі цінності. За даними соціологів, 77% українців відчувають симптоми стресу та сильної знервованості. Цей стан має назву «колективна травма». Це потребує плекання стійкості та підтримки ментального здоров’я, адже стійкість однієї людини – це стійкість всієї країни»», – ввів присутніх у дискурс подальшої розмови її модератор, проректор з навчально-методичної роботи Вячеслав Різник та передав слово ректору УГСП, який повів розмову про стійкість очолюваного університету, цілі роботи в умовах війни, мікроклімат і роль особистості.

Ректор УГСП Віталій Коцур зізнався, що намагається перенести свої цінності на колектив – додав, що це щоденна праця. Надалі поділився позитивними кейсами сковородинівської альма-матер – його рейтинговими показниками, умовами навчання для здобувачів-військовослужбовців і ветеранів, яке спонукає переосмислювати роль освітнього процесу, концепцій та підходів до інклюзивності та безбар’єрності. Справедливо зазначити, що у всьому спостерігається позитивна динаміка. Також Коцур повів мову про підтримку закладом внутрішньо переміщених осіб, родичів полеглих захисників-сковородинівців, підтримці ментального здоров’я дітей.

Директорка департаменту економіки Київської обласної державної адміністрації Наталія Погребна поділилася власною історією стійкості – для неї вона полягає у прямій причетності до державотворення, наближенні Перемоги. Спікерка розповіла про роботу її колективу в умовах окупації Київщини, кейс створення цілодобового кол-центру який прийняв понад 90 000 дзвінків. У цьому аспекті, зазначає, є багато неймовірних історій. Також Погребну надихають історії підприємців, які, подекуди, відновлюють свої дітища буквально з попелу, відкриття нового бізнесу, зокрема жінками й мобілізацію зусиль як таку. Її виступ доповнили суголосні тези начальниці управління економічного аналізу Головного управління ДПС у Київській області Анни Топчій, яка розповіла про стійкість бізнесу, надходження податків та зборів до громад, виконання розпису місцевих бюджетів, динаміку кількості платників, основні галузі економіки, надходження в розрізі галузей економіки, бюджетоформуючі податки у розрізі державного та місцевих бюджетів за 2021-2023 роки

Директор департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації Ігор Мещан акцентував увагу присутніх на соціальному захисті при роботі з ветеранами та ВПО та роль своїх колег у вимірі конкретних кейсів. Мещан зауважив, що війна для нього почалася у 2014 році, коли він працював у Запорізькій області та допомагав у Слов’янську. Цей досвід став у пригоді пану Ігорю уже через вісім років, під час окупації Київщини. Врешті, це додало й нових викликів у професійній діяльності, які тривають і донині.

У другій частині промови директор департаменту соціального захисту населення КОВА розповів про практику «Центрів життєстійкості», метою яких є відновлення громад та людей, постраждалих внаслідок війни, через підвищення спроможності соціальних служб в регіонах надавати психосоціальну підтримку населенню. Мова йде про реновацію і редизайн Центрів надання соціальних послуг в Центри життєстійкості за моделлю інтегрованих соціальних послуг (в т.ч. створення повноцінної психологічної служби у соціальній сфері).

Директор Київського обласного Центру зайнятості Денис Дармостук поділився власним баченням ментального здоров’я. Нині розмови на гарячій лінії Центру зайнятості починаються з питання «Ви як?» – кількість скарг на ній наразі зменшилася в половину. Тішать і проєкти та загальне працевлаштування, яке отримують по поверненню з війни учасники бойових дій – це про успіх і покращення ментального здоров’я. 4,5 тис. осіб отримали роботу з початку 2024 року. Існують гранти для ветеранів та другого з подружжя від 250 000 гривень до мільйона гривень як окремий напрямок грантової програми «Власна справа» та дієва підтримка для захисників і захисниць. У 2024 році 32 особи вже відкрили власну справу. Разом з тим Дармостук багато говорив про ваучерне навчання, підкресливши вагому роль у цьому напрямі Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Наостанок йшлося про компенсацію роботодавцям за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю та компенсацію роботодавцям витрат на оплату праці за працевлаштування ВПО в умовах воєнного стану.

«Коли ми слухаємо історії людей – ми збагачуємося, стаємо сильнішими! Ми, українці, маємо глибокі корені, культуру, неоціненну спадщину поколінь та міцні цінності! Все це є глибокою криницею і ми маємо цим ділитися. Маємо формувати спільноти. Це велика праця не лише керівників, але і кожного з нас на своєму місці та у межах своєї відповідальності. Практики стійкості важливі на усіх рівнях, як і плекання культури та практик плекання психічного та ментального здоровʼя. Заклади освіти мають особливу місію у цьому і, водночас, відповідальність. Маємо пам’ятати, що стійкість росте коли ми маємо добре ядро і добру основу. Не опускати руки, уміти любити, підтримувати і будувати стосунки, бути людьми люблячими та боротися заради спільноти люблячих людей! Спільними зусиллями плекати індивідуальну та колективну стійкість, кожен на своєму рівні!», – завершив цю панель її модератор, уточнивши в учасників панелі секрети їхньої стійкості. Переважно, усі відмітили командну роботу яка підсилює.

По завершенню цієї панелі учасники на сцені змінилися. «Історіями стійкості» ділились вже інші спікери. Приміром, волонтери 198 ОБ 11 ОБрТрО Ольга Клименко та Ендрю Аксон розповіли про свою історію, зокрема приїзд Ендрю до України та його досвід. Аксона шокувало те, як російські війська поводяться з мирним населенням, адже війна завжди була боротьбою саме збройних сил країн. За останні два роки команда волонтера завезла до України різноманітної гуманітарної допомоги вартістю у понад 100 мільйонів фунтів. Усі ці роки світ продовжує розуміти важливість цих потреб.

«Наш основний принцип – допомагати кому можемо, чим можемо і скільки зможемо», – акцентують волонтери та досвід роботи у «Червоному Хресті». Поза тим ця війна спонукала їх зробити важливий крок у своєму житті – одружитися. Така інформація викликала неймовірні емоції і оплески залу.

Начальник відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Євгенія Антонюк у своєму виступі підкреслила, що люди які пережили окупацію й донині допомагають та підтримують одне одного, розуміючи цінність таких своїх вчинків. Пані Євгенія пригадала те, як почалося для неї повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року. Ці й подальші спогади були болючими, гострими наче лезо. Попри те, що Антонюк багатодітна мати, вивізши дітей за кордон, вона з чоловіком повернулася аби допомагати рідному місту та своїй Батьківщині. Говорила й про досвід відбудови. Каже, ситуація після деокупації нагадувала зйомки у якомусь фантастичному фільмі. Проте люди поверталися аби відновити своє рідне місто. Наостанок Євгенія Антонюк розповіла про те, як у Ірпені відновлювалася культурна галузь – будинки культури, бібліотеки, музичну школу, музей. Принагідно, подякувала усім міжнародним партнерам, які допомагали у цьому відновленні.

Фахівчиня загального відділу Університету Григорія Сковороди в Переяславі Вікторія Рагиня є уродженкою Добропілля на Донеччині. Каже, місто нині в дуже гіркому стані. Війна застала її у потязі, коли вона їхала до доньки-студентки у Переяслав допомогти робити ремонт. Уже в Переяславі вона допомагала в облаштуванні бомбосховищ, роботі волонтерського корпусу Університету Григорія Сковороди в Переяславі – була єдиним медпрацівником на три сковородинівські гуртожитки. Згодом стала медичною сестрою університету, бійцем та, пізніше, медичним інструктором Добровольчого формування Переяславської МТГ №2, волонтерила у ДОЗ «Славутич» разом з командою благодійного фонду «Переяслав», де перебували внутрішньо переміщені особи.

Доктор філософії, викладач Тетяна Мольдерф я приїхала з міста Торецьк, що на Донеччині. Народилась у Бахмуті, закінчила музичний коледж, отримала дві вищі освіти й переїхала у Торецьк. Увесь час з 1989 року вона працювала в музичному коледжі викладачем і методистом, очолювала вокальний відділ.

«Усе здавалось таким стабільним, врівноваженим, перспективним.. Але ж прийшов 2014 рік… і всі надії зруйнував. Торецьк виявився розмежувальною територією між вільною Україною і тимчасово окупованою, став зоною бойових дій, самою гарячою точкою.., шахтарське містечко перетворилось на воєнну комендатуру. Торецький музичний коледж залишився єдиним осередком культури, тому ми із своїми студентами і їхніми родинами вирішили не покидати місто. Хоча й відчували і вибухи поряд, і бомбардування, і виліт вікон у класі, і терміновий спуск у задимлений  підвал, і падіння у коридорі – там, де немає вікон… Освітній процес продовжувався, коледж працював, батьки довірили життя своїх дітей нам – викладачам! Всі пам’ятають як це було, особливо вночі. У тій зоні не було і зараз немає попереджень – тривоги, тому в любу мить могло прилетіти і прилітало… Було дуже страшно…», – почала свою розповідь Тетяна Михайлівна та додала, що саме з цього часу розпочався самий гарячий творчий період для їх класу який обрав вектор волонтерського руху, провів кілька сотень просвітницьких й творчих заходів, півтисячі концертів для захисників, внутрішньо переміщених осіб, інвалідів, сиріт, дітей, молоді, людей похилого віку. Зустрічали артистів, музикантів з Національної опери, Київської та Львівської філармоній на сцені коледжу. Зізнається, не могли залишити наших захисників без підтримки, тому організували концерти на передовій – у Авдіївці, Верхньоторецькому, Новгородському.

«Час був складний час у моральному плані…, на твоїх очах гинули близькі люди, друзі, діти, але ж він водночас загострював почуття сталості, гідності, патріотизму, милосердя і, в той же час, – невимовної ненависті до окупантів…  З моменту переміщення я ще нікому про це не розповідала, не хотіла, щоб мене жаліли або співчували. Я хочу залишатись тією повноцінною незламною людиною, якою себе вважаю! Зараз усім тяжко…», – говорить далі Мольдефр, наводить факти зі своєї біографії, ділиться досвідом і успіхами, планами та мріями.

«Хочу побажати усім переселенцям, які втратили рідних, житло, надію, що вимушені стати переміщеними особами – стійкості. Я відволікаю себе тим, кого дуже люблю і що дуже люблю – створювати щось незвичайне, неординальне, нешаблонне, інноваційне, поринаю у світ мистецтва, творчості, науки. Занурююсь у тексти й спогади видатних митців і науковців, навчаю дітей і студентів мистецтву не тільки співу, а мистецтву спілкування, поваги, бути милосердними, ідентичними своїй нації… Кредо мого життя – йти уперед, попри перепони, і не озиратись назад. А ще бажаю нашій величній Україні – мирного блакитного неба», – завершила виступ науковиця і процитувала поезію авторства Тетяни Строкач.

Наостанок військовий капелан В/Ч А4643, протоієрей Євгеній Зотов підвів риску зібрання з теологічного погляду:

 «Тим, хто має віру в будь-що, конфесійну чи позаконфесійну, набагато легше пережити воєнні лихоліття. Питання «Як ти?» – новітнє питання капеланської служби в умовах війни. Ми несемо не стільки конфесійність, а скільки духовність й питання сенсів. Важливою є літургія філіжанки кави – сидіти, пити каву, слухати і не робити спроб щось зрозуміти. Це дуже важливе служіння», – підкреслив протоієрей.

Стійкість – здатність не зламатися від випробувань, виходити з них навіть сильнішим – безпосередньо залежить від ментального здоров’я. Розуміння себе та інших. Цю ментальну оборону українців і покликана тримати Всеукраїнська програма ментального здоров’я. Дякуємо усім, чия увага в цей день була прикута до цього важливого заходу!