У ніч на 6 травня російські окупанти знищили Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди у селі Сковородинівка. Найцінніші експонати колекції вдалося врятувати, але на території у той момент перебував 35-річний чоловік, який наглядав за музеєм. Він, на жаль, дістав поранення. Ми не могли оминути увагою цю подію, адже Григорій Савич – другий батько для кожного сковородинівця.

У рік, коли із дня народження великого філософа минає 300-ліття, росіяни намагаються знищити пам’ять і цінності українського народу. Але вони не можуть знищити нашу головну зброю – слово, яке житиме вічно. Цитати Григорія Сковороди ще дуже довго будуть передаватися із покоління в покоління, незважаючи ні на які обставини. Деякі з них, між іншим, в умовах нинішньої війни набувають нових значень і знову стають актуальними – ми зібрали їх у цій публікації.

• Я не покину Батьківщини. Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця.
• Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.
• Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.
• Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?
• Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
• Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимусь ніколи ні в чому не шкодити.
• Хто соромиться визнавати хиби свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.
• Не вчіть яблуню родити яблука, краще відженіть од неї свиней…
• Годі побудувати щось словом, коли те саме руйнувати ділом.
• Республіка, в якій хотів би жити і я, буде країною любові, дружби, праці! В ній не мін бути ворогування й рабства… Усе загальне, спільне… Закони – гуманні, мудрі Велике братерство, спілка співдружності людей, об’єднаних за покликанням і за стремлінням – ось що таке республіка, яка прийде на зміну царству темряви.

Можна знищити дошки та цеглу, але не ідею. Тож нехай вціліла статуя філософа для кожного сковородинівця стане символом стійкості українців і нагадуванням про незборимість нашого духу.