Захід, організований КЗ «Черкаський обласний центр роботи з обдарованими дітьми», пройшов у форматі відеоконференції та об’єднав 45 учасників, серед яких – методисти, керівники гуртків позашкільної освіти та вчителі шкіл.

Ключовою темою обговорення став мультидисциплінарний підхід до використання рослинного світу: від інструменту психологічної реабілітації до об’єкта серйозних наукових досліджень.

Особливу увагу привернув виступ Ірини Василівни, яка розкрила актуальні аспекти гарденотерапії – методу взаємодії з рослинами для покращення ментального здоров’я. Клінічна психологиня поділилася дієвими техніками роботи з рослинами в закритих приміщеннях, коли погодні умови не дозволяють працювати у відкритому ґрунті. Було представлено методики використання рослин як антистрес-фактора для педагогів, що допомагає запобігти професійному вигоранню та відновити внутрішній ресурс.

Про роль ароматичних рослин у збереженні здоров’я та підтримці екологічного балансу розповіла Марія Газнюк, куратор колекції пряно-смакових рослин Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України. Її доповідь підкреслила важливість збереження культурної флори як основи для здорового способу життя та біорізноманіття планети.

Практичним досвідом залучення учнів до наукової діяльності поділилися представники Черкащини: директорка Шполянський ЦДЮТ Лариса Кружіліна та керівник гуртків Юлія Курінна продемонстрували систему науково-дослідницької роботи з вихованцями у відділі закритого ґрунт, а учитель-методист Золотоніської гімназії ім. С.Д. Скляренка Ірина Кононець презентувала успішні кейси екологічного проєктування з обдарованими дітьми, акцентуючи на розвитку критичного мислення через спостереження за природою.

Семінар продемонстрував, що сучасна освітня екосистема виходить далеко за межі підручників. Інтеграція психології, ботанічної науки та шкільної практики дозволяє не лише розвивати таланти обдарованої молоді, а й створювати дієві інструменти для збереження ментального здоров’я вчителів та учнів у складні часи.

Запис Клінічна психологиня Центру ветеранського розвитку Ірина Варивода долучилася до обласного семінару про рослини як екосистему спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

«У світі, де ми не можемо вирішити, коли пролунає сирена, надзвичайно важливо мати хоча б щось, на що ми можемо впливати», – говорить клінічний психолог Центру ветеранського розвитку Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ірина Варивода, думками якої ми ділимося щочетверга протягом лютого.

Садівництво створює простір так званого контрольованого середовища. Тут є чіткі ритми: посадити, полити, дочекатися. Ці повторювані дії повертають людині базове відчуття передбачуваності й порядку – те, що є фундаментом психологічної стійкості.

Навіть просте рішення – коли саме полити квітку – запускає внутрішній процес повернення суб’єктності: «я можу», «від мене щось залежить», «я впливаю».

«Догляд за живим організмом повертає людину з позиції спостерігача у позицію дієвої присутності», – пояснює Ірина Варивода.

Це особливо важливо для ветеранів і ветеранок, які часто стикаються зі станом так званої вивченої безпорадності – коли попередній досвід навчив, що зусилля не мають сенсу. Маленька мікроклумба стає протилежним досвідом: турбота → результат → життя триває.

Природні ритми – не хаотичні. Вони повторювані, зрозумілі й заспокійливі. Саме тому вони так ефективно «перепрошивають» нервову систему після тривалого перебування в стані небезпеки.

«Коли людина бачить, що рослина росте завдяки її діям, у неї повертається відчуття: я не зламаний, я здатний підтримувати життя», – підсумовує фахівчиня.

На цьому принципі ґрунтуються реабілітаційні програми Центру ветеранського розвитку, де ветерани та ветеранки створюють власні персональні мікроклумби. Це не про естетику. Це про відновлення контролю, відповідальності й внутрішньої сили.

Бо іноді шлях із хаосу починається з простого жесту – взяти лійку й полити квітку

Запис «Ритми природи проти хаосу війни: як садівництво повертає відчуття контролю»: колонка клінічного психолога Центру ветеранського розвитку Ірини Вариводи спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

Зустріч відбулася в Державному університеті «Житомирська політехніка». У заході також взяли участь: перша леді Олена Зеленська, заступник міністра освіти й науки Микола Трофименко, заступниця міністерки у справах ветеранів Юлія Кірілова, представники Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, проректори та керівники психологічних служб університетів спільноти «Ти як?», експерти у сфері ментального здоров’я. Переяславський університет представляли кандидатка психологічних наук, доцентка, завідувачка кафедри практичної психології, консультантка програми «Ти як?» у Переяславській громаді Вікторія Вінс; керівниця Центру ветеранського розвитку Університету Григорія Сковороди в Переяславі, психологиня Тетяна Кузьменко та кандидат психологічних наук, доцент, завідувачка кафедри психології, керівниця навчально-наукового центру консультативної-ресурсної психології Оксана Руденко.

Дружина Президента наголосила, що одна з цілей Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» – зробити послуги з підтримки ментального здоров’я доступними для людини там, де вона живе.

«Щоб не виснажені люди шукали десь допомоги, а вона сама прийшла до них у звичне середовище. Те, що університети спільноти дають такий приклад – безцінно. Маємо дійсно унікальну ситуацію: послуги з ментального здоров’я нині є там, де ми раніше навіть не могли собі уявити: у музеях, дитячих центрах, бібліотеках, спортивних залах, бізнесах – великих і маленьких компаніях», – зазначила перша леді.

У Житомирській політехніці учасники зустрічі, зокрема сковородинівці, ознайомилися з роботою школи лідерства та відвідали музей «Політехнік», що поєднує практики підтримки ментального здоров’я, профорієнтацію молоді та сучасну науку. Фахівці психологічної служби розповіли про діджитал-проєкти з підтримки ментального здоров’я в університеті, розвиток ініціатив із наративної психотерапії, застосування казкотерапії та інших форматів під час роботи зі студентами.

Також вони відвідали Центр ветеранського розвитку університету, де реалізується програма підготовки фахівців із супроводу ветеранів. Тут функціонує і спеціальна навчально-практична лабораторія для проведення інтерактивних занять, груп підтримки, психологічних практикумів і тематичних семінарів.

«В університетах спільноти «Ти як?» діє безліч ініціатив зі зміцнення ментального здоров’я: майстер-класи, групи підтримки, ветеранські центри, послуги для ВПО. І це сьогодні не лише актуально, це ще й важливо. Зараз такий час, коли кожен колектив, університет, школа, банк чи завод, щоб зберегти дієздатність, мусить стати ще й простором ментальної підтримки для всіх, хто поряд», – зауважила Олена Зеленська.

Під час зустрічі також презентували результати дослідження щодо підготовки немедичних фахівців у сфері ментального здоровʼя. Воно показало, що 65% майбутніх фахівців обирають професію через бажання допомагати людям. За останні п’ять років інтерес до професії психолога зріс удвічі.

Також відбулася зустріч представників проєктних команд закладів вищої освіти, які долучилися до створення та реалізації навчальних програм із підготовки консультантів за методом «Рівний – рівному», з випускниками першої групи. Вони обговорили адаптацію навчальної програми та практичну реалізацію цього підходу.

Крім того, під час заходу презентували шість нових освітніх курсів для фахівців у сфері ментального здоров’я, створених «Ти як?» відповідно до міжнародних стандартів та з урахуванням професійних запитів: «Профілактика ризикованої поведінки серед молоді», «Травмоінформований підхід», «Підлітковий вік: карта для дорослих», «Законодавство у сфері психічного здоров’я: навігатор для фахівця», «Материнство і батьківство без стресу: курс для фахівців» та «Базові навички спілкування для надавачів психосоціальної підтримки».

Супровід впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» здійснює Координаційний центр з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України за експертної підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Запис Команда Університету Григорія Сковороди в Переяславі в зяли участь у виїзній зустрічі спільноти університетів «Ти як?» у Житомирі спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

«Коли люди кажуть: «Мені байдуже», – дуже часто це не байдужість, а перевантаження», – пояснює клінічний психолог Центру ветеранського розвитку Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ірина Варивода, думками якої ми ділимося щочетверга протягом лютого.

Гарденотерапія в цьому випадку працює як м’який сенсорний місток назад до себе. Через прості стимули – дотик до шорсткого листя, запах лаванди, прохолоду землі – нервова система знову починає реєструвати реальність. Без примусу. Без слів. Через тіло.

Таке повернення до відчуттів допомагає поступово відновлювати так зване «вікно толерантності» – діапазон, у якому людина може переживати емоції, не впадаючи ані в паніку, ані в заціпеніння.

«Тіло пам’ятає шлях до безпеки швидше, ніж свідомість», – зазначає Ірина Варивода.

Колір рослин, запахи, текстури стають своєрідною сенсорною картою – географією, по якій людина заново вчиться орієнтуватися у власному внутрішньому просторі. Це не різкий «пробуджуючий» досвід, а делікатне повернення контакту з життям.

Саме на цьому принципі побудовані сенсорні екскурсії локацією GardenHub – як формат емоційного розвантаження та стабілізації. Вони не вимагають готовності «говорити» чи «аналізувати». Достатньо бути присутнім і дозволити відчуттям з’являтися.

«Іноді шлях до відновлення починається не з усвідомлення, а з відчуття прохолодної землі під долонею», – підсумовує фахівчиня.

Бо повернення до себе – це не завжди розмова. Іноді це запах, дотик і колір, які тихо нагадують: ти тут, ти живий, ти відчуваєш.

Запис «Сенсорна географія GardenHub: відновлюємо відчуття через дотик, запах та колір»: колонка клінічного психолога Центру ветеранського розвитку Ірини Вариводи спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

20 лютого 2026 року о 16:00 в аудиторії 114 (Центр інноваційного навчання та трансферу технологій «Innovation Training & Tech Transfer Center») Університету Григорія Сковороди в Переяславі відбувся «Відкритий діалог» – зустріч сковородинівців з ветеранами російсько-української війни, що стала платформою для обміну досвідом між університетською спільнотою, фахівцями та безпосередніми учасниками ветеранського руху.

Захід зібрав ключових стейкхолдерів: ректора університету, доктора історичних наук, професора Віталія Коцура; фахівчинь з супроводу ветеранів у Переяславській громаді Юлію Мурзаєву та Людмилу Шинкар, представників Центру ветеранського розвитку університету Тетяну Кузьменко, Ірину Вариводу та Анатолія Мазченка, Юрія Ващенка, представника Платформи Громадської Підтримки, керівника клубу ветеранів Переяслава Богдана Бутовича та близько десятка ветеранів російсько-української війни. Обговорення супроводжувалося презентацією, яка висвітлювала ключові напрямки: освітню траєкторію, професійну адаптацію, психосоціальну та реабілітаційну підтримку.

Ректор Віталій Коцур у зверненні до учасників зустрічі підкреслив пріоритетність освітнього напрямку для університету, який працює з ветеранами ще з часів АТО/ООС. Він наголосив, що університет бачить своєю головною роллю саме освіту та професійну адаптацію ветеранів. Пояснив, що багато захисників після повернення стикаються з проблемою: їхній попередній досвід не підтверджений дипломом, або через поранення стара робота вже не є можливою. Відтак, УГСП активно допомагає з перекваліфікацією, співпрацює з  Київським обласним центром зайнятості та його Бориспільською філією, Міністерством ветеранів.

Віталій Вікторович пишається, що Центр ветеранського розвитку, який з’явився в УГСП, був першим на Київщині. Принагідно, поділився планами щодо відкриття в закладі нової освітньої програми з підготовки реабілітологів – на його переконання, такі спеціалісти знадобляться країні на десятиліття вперед. Наостанок промови підкреслив, що спільним обов’язком всіх українців є не залишати наодинці з собою ветеранів, членів їх родин та тих, хто втратив близьких на війні.

Надалі керівниця Центру ветеранського розвитку Тетяна Кузьменко ретельніше розповіла про цей структурний підрозділ університету, окреслила напрямки його роботи.

«Центр ветеранського розвитку є спільним проєктом Міністерства у справах ветеранів України та Міністерства освіти і науки України. Його основна базова функція — це освітні послуги. Тобто усі фахівці, які в нас працюють, проводять курси підвищення кваліфікації або перекваліфікації за різними напрямами. Також це підготовка фахівців із супроводу ветеранів — наразі ми підготували вже понад 150 осіб, які працюють у різних куточках нашої Батьківщини. Паралельно ми проводимо курси для фахівців соціономічного типу: психологів, психотерапевтів, соціальних працівників та інших фахівців, що стають частиною системи психосоціальної реабілітації в Україні. Важливими послугами нашого центру є психологічна підтримка та практика фізичного оздоровлення». – ознайомила присутніх Тетяна Миколаївна.

У продовження розмови фахівець Центру ветеранського розвитку, клінічний психолог, травмотерапевт, коуч Ірина Варивода розповіла про величезний досвід роботи з ветеранів ще з 2014 року. Вона щиро переконана: звертатися до психолога – це нормально, і соромитися тут нічого.

«Я розумію ваш біль і добре усвідомлюю, наскільки гострою сьогодні є потреба у фаховій допомозі. Ми готові бути поруч на кожному етапі вашого відновлення: від індивідуального консультування та глибинної роботи з бойовою травмою до організації груп підтримки, де кожен зможе відчути, що він не один. Наш пріоритет – це не лише допомога вам, а й турбота про ваших рідних, адже родина – це ваш головний тил. Двері Центру ветеранського розвитку завжди відкриті для вас: тут ви знайдете не просто фахівців, а простір розуміння, безпеки та реальної підтримки» – щиро звернулася до ветеранів Ірина Василівна.

Надалі слово мав фахівець Центру ветеранського розвитку, експерт з питань оздоровчої діяльності Анатолій Мазченко, який має практичний досвід роботи з пораненими в шпиталі.

«Спираючись на мій досвід роботи з пораненими в умовах шпиталю, я чітко розумію, наскільки критично важливим є правильний підхід до відновлення організму. Саме тому на базі нашого Центру ветеранського розвитку ми створили спеціально організований простір, адаптований для проведення оздоровчих практик. Це не просто приміщення, а середовище, де кожен елемент сприяє стабілізації стану. Я особисто модерую ці оздоровчі заняття, підбираючи методики, які допомагають ветеранам віднайти фізичний баланс та внутрішній ресурс. Запрошую кожного спробувати ці практики, адже професійний супровід та комфортні умови – це запорука ефективного відновлення», – запропонував Анатолій Євгенійович.

Навзаєм, ветерани російсько-української війни ділилися власними історіями та досвідом побратимів, які не можуть впоратися з психічним станом після контузій і важких поранень, подекуди мають труднощі з працевлаштуванням, брак доступу до якісної реабілітації та потребу у відвідуванні культурних заходів для ветеранів, сімей загиблих чи зниклих безвісти. Навзаєм висловлювалися й пропозиції частіше зустрічатися з представниками реабілітаційних центрів, створити базу перевірених фахівців, доробити спортивні майданчики під потреби людей з інвалідністю, розвивати спорт, арт-терапію тощо.

«Для мене це дуже важливо. І насправді, дуже важко… Я теж втратив на війні друзів – і не одного. А скільки наших студентів, тих хлопців і дівчат, яких я тут учив, пішли воювати – багатьох з них вже немає серед нас. Тому допомагати вам і родинам військових – це наш спільний обов’язок.  Працювати так, щоб жоден ветеран не залишився сам. Дбати про тих, в кого війна забрала найдорожче – рідних, близьких», – поділився наостанок ректор Віталій Коцур.

Наостанок зустрічі усі її охочі учасники відвідали університетський «Екопростір збереження та відновлення фізичного і ментального здоров’я», зокрема Центр ветеранського розвитку, артерапевтичний простір «Майстерня сили» та Центр психосоціальної підтримки та реабілітації «Резильєнс», інші локації закладу які здатні сприяти фізичному та ментальному відновленню ветеранів.

Цей діалог – крок до сильнішого ветеранського руху, де УГСП стає не просто закладом, а справжнім хабом підтримки. Закликаємо ветеранів та членів родин військовослужбовців звертатися до Центру ветеранського розвитку. Разом ми переможемо не лише на фронті, а й у тилу.

Запис В УГСП відбувся «Відкритий діалог» з ветеранами російсько-української війни: що пропонує заклад захисникам для фізичної реабілітації та ментального повернення спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

«Люди часто приходять із запитом «зробити мене сильним швидше». Але психіка не працює в режимі прискорення», – говорить клінічний психолог Центру ветеранського розвитку Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ірина Варивода, думками якої ми ділитимемося щочетверга протягом лютого.

У гарденотерапії ми часто працюємо з образом насінини. Вона довго перебуває під землею, невидима для світу, але саме в цей час відбувається найважливіше – формування кореня. Спостереження за тим, як з’являється перший паросток, допомагає людині прийняти власний темп відновлення без самокритики й тиску.

Ця метафора перегукується з філософією Григорія Сковороди, який говорив про природний шлях і «сродну працю» – те, що дозріває зсередини, а не нав’язується зовні.

«Коли ми доглядаємо за рослиною, ми вчимося не смикати себе за листя, щоб рости швидше», – пояснює Ірина Варивода.

Внутрішня стійкість, як і сад, потребує умов: часу, регулярного “поливу” увагою до себе та захисту від надмірних негод — зовнішніх і внутрішніх. Усвідомлення цього знімає відчуття провини за повільність і повертає повагу до власного процесу.

Саме на цьому ґрунтується курс «Плекаємо внутрішній сад» — робота з мікрозеленню або сукулентами як терапевтична практика. Це безпечний простір, де людина дозволяє собі рости не ідеально, але по-справжньому.

«Стійкість – це не коли тебе не ламає. Це коли ти знаєш: навіть після бурі в тебе є корінь», – підсумовує фахівчиня.

І, можливо, найважливіше, чого нас вчить насінина, — довіряти життю в собі, навіть коли ще нічого не видно на поверхні.

Запис «Філософія проростання: чому догляд за насіниною навчає нас терплячості до себе»: колонка клінічного психолога Центру ветеранського розвитку Ірини Вариводи спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

«Ментальна стійкість – це не постійна бадьорість. Це вміння підтримувати себе в періоди спаду», – зазначає клінічний психолог Центру ветеранського розвитку Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ірина Варивода, думками якої ми ділимося щочетверга протягом лютого.

Кімнатні рослини й фітодизайн у холодний сезон працюють як внутрішній зимовий сад – простір, де життя триває незалежно від погоди. Зелений колір має заспокійливий вплив на нервову систему, знижує напруження й допомагає боротися з проявами сезонної депресії. А сама присутність живої рослини поруч створює відчуття тепла й безперервності.

«Коли людина щодня бачить, як щось росте, вона несвідомо відновлює віру в рух і зміни», – пояснює Ірина Варивода.

Створення «оази стійкості» вдома або в робочому кабінеті – це не про дизайн як такий. Це про простір, де можна перевести подих, зафіксувати погляд на живому, відчути себе не ізольованим від світу, а включеним у нього. Полив, догляд, спостереження стають мікроритуалами підтримки.

Такі прості дії особливо цінні тоді, коли ресурси обмежені, а зовнішні обставини не надихають. Вони повертають відчуття турботи – і до рослини, і до себе.

«Іноді для внутрішнього тепла достатньо зеленого листка на підвіконні й кількох хвилин уважності», – ділиться фахівчиня.

Саме з цієї ідеї народився онлайн-інтенсив «Аптечка на підвіконні: рослини для спокою» – про те, як обрати, розмістити й доглядати за рослинами так, щоб вони стали джерелом психологічної опори в непростий сезон.

Бо навіть узимку можна плекати сад. І навіть у тиші – підтримувати життя всередині себе.

Запис «Зимовий сад усередині нас: практики гарденотерапії, коли за вікном не сезон»: колонка клінічного психолога Центру ветеранського розвитку Ірини Вариводи спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.

«Коли людина торкається ґрунту руками, її тіло отримує сигнал безпеки. Це не метафора – це робота нервової системи», – пояснює клінічний психолог Центру ветеранського розвитку Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ірина Варивода, думками якої ми ділитимемося щочетверга протягом лютого.

Наукові дослідження показують: уже 15 хвилин роботи з рослинами знижують рівень кортизолу – гормону стресу. Один із ключових механізмів цього процесу – контакт із мікробіомом ґрунту. Деякі ґрунтові бактерії, зокрема Mycobacterium vaccae, стимулюють вироблення серотоніну – так званого «гормону спокою та задоволення».

«Ми часто говоримо клієнтам про заземлення як психологічну техніку. Але робота з рослинами – це заземлення у прямому, тілесному сенсі», – наголошує Ірина Варивода.

Саме тому у практиках Центру ветеранського розвитку гарденотерапія використовується не як хобі, а як інструмент стабілізації. Пересадка рослин, дотик до землі, ритмічні повторювані дії допомагають швидко вийти зі стану паніки, внутрішнього тремтіння або нав’язливої тривоги.

«Коли руки в землі – голова поступово звільняється. Це простий, але дуже надійний спосіб повернути себе тут і тепер», – ділиться фахівчиня.

Саме з цієї ідеї народилися майстер-класи з пересадки рослин як практика стрес-менеджменту. Вони формують нову звичку – звертатися до природи не лише у спокійні моменти, а й тоді, коли всередині шторм. Це про стійкість, яку можна відчути на дотик.

Бо іноді, щоб знову відчути ґрунт під ногами, достатньо просто… торкнутися землі.

Запис «Зелений антидот: як контакт із ґрунтом знижує рівень кортизолу»: колонка клінічного психолога Центру ветеранського розвитку Ірини Вариводи спершу з'явиться на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.