Наостанок навчального семестру та на початок нового тижня, 18 листопада 2024 року в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі відбулася зустріч із музикантом легендарного українського гурту «Танок на Майдані Конґо», журналістом, волонтером та письменником, автором романів «Чорний хліб», «Червоні хащі» й «Хеві-метал» Олександром «Фоззі» Сидоренком. Захід відбувся у рамках улюбленого проєкту «Платформа можливостей».

Перед початком зустрічі Фоззі здійснив прогулянку сковородинівською альма-матер, а вже у 114 аудиторії Центру інноваційного навчання та трансферу технологій «Innovation Training & Tech Transfer Center») сказав наступне:

«Виявляється, ви запрошували мене ще у 2021 році але, як кажуть, краще пізно, ніж ніколи. У дорозі більше дізнався про ваше історичне місто, у якому ми кілька разів виступали, та університет. Мати свій університет – це дуже круто, оскільки, як ми знаємо з історії Києва, наявність університету позитивно впливає на карму міста і на кадри, які лишаються в місті, а не їдуть кудись».

Надалі поділився своїм досвідом у літературі, музиці та житті, розповів про виклики творчого шляху, джерела натхнення та діяльність під час війни. Нині разом, як зі своїм гуртом ТНМК, так і особисто, Фоззі займається волонтерством – хлопці проводять благодійні виступи в Україні та за її межами, щоб підтримати різні підрозділи захисників та захисниць України, зокрема ті де нині служать гітарист та бас-гітарист гурту. За його словами, творчість у такі часи стає не лише способом самовираження, а й засобом підтримки суспільства.

 «Зараз основне – це те, що ми генеруємо або гроші для війська, або контент, який генерує ці гроші», – зауважує Сидоренко.

Принагідно, Фоззі розповів, що, спільно з франківськими ІТ-фахівцями, є засновником благодійного фонду «Згуртовані»:

«Ми збираємо аптечки, передаємо їх та наплічники для військових медиків безкоштовно на фронт, під акти. Люди пишуть в соцмережах «Хочу аптечку». Ми питаємо номер військової частини, відділення «Нової пошти», і людина підписує там акт і просто отримує аптечку безкоштовно. Щоб пояснити як це важливо, я розповідаю історію коли ми передали аптечку на Донбас і військовий за добу після того, як її отримав, приїхав на позицію, де в їхній бліндаж прилетіло. Одна аптечка собівартістю 3100 гривень зберегла три життя. І воюють гривні, воюють ресурси. Треба називати речі своїми іменами».

Левова частка зустрічі була сповнена розмовами про літературні набутки Фоззі – три його крайні книги. Говорить, що спочатку працював над сценаріями для серіалів, але коли проєкти не вдалося реалізувати, вирішив перетворити ці історії на романи. Так з’явилися «Чорний хліб», «Червоні хащі» та «Хеві-Метал». Письменник поділився досвідом формування сюжетів, пошуку натхнення та співпраці з видавництвами, й багато іншого. Олександр розповів історію про те, як зародилося його захоплення письменством і чому він взявся за написання сценаріїв:

«Я хотів писати сценарії для серіалів, бо вважаю, що серіали – це сучасний роман. Книжки читають не всі, а серіали дивляться майже всі. Я думав писати сценарії в стилі HBO на 10 епізодів про хлопця, який виграє талант-шоу. Я не одразу почав писати. З’являлись ідеї, які я записував і час від часу до них повертався. За кілька років уявив персонажа зібравши його образ із трьох знайомих людей. Так з’явився задум мінісеріалу».

Щоб реалізувати задум, Фоззі почав із написання серіальної заявки – короткого опису сюжету, який розпочинається з логлайну (одного чи двох інтригуючих речень – прим.авт.). Безпосередній сюжет серіалу розгортався навколо реаліті-шоу, де відомі медійні зірки на один день міняються професіями. Головний герой отримує пропозицію стати слідчим. Спочатку він не розуміє, чому його обрали, але згодом інтрига розкривається. Ця ідея, заснована на реальному шоу, доповнена авторським баченням і деталями, була повністю завершена у формі заявки.

«Я закінчив роботу над заявкою й чекав відповіді від видавництва, яка мала прийти 24 лютого 2022 року. Але, як відомо, того дня життя змінилося. Звісно, жодних відповідей я не отримав, і довгий час не повертався до цієї історії. Зрештою, я думав, що це стане моєю прощальною книгою, але, як бачите, ця книга вже побачила світ», – додав він.

Як музикант легендарного гурту «Танок на Майдані Конґо» Фоззі не міг не поділитися кумедними моментами зі своєї творчості. Приміром, коли дізнався, що пісню гурту було адаптовано для дитячих садків зі змінами тексту:

«Я автор тексту, чому ви співаєте не те? Потім з’ясувалося, що пісня  потрапила до рекомендаційного списку пісень для розучування в дитячих садочках України. А ті, хто відповідає за цей список, не могли пропустити слова «закохає зло», бо інакше дітям якось треба було пояснювати, що мається на увазі. І тому вони поміняли, не питаючи, на «переможе зло».

Зустріч включала сесію запитань від слухачів, під час якої Фоззі подарував три свої книги авторам найцікавіших питань. Перше запитання стосувалося роману «Чорний хліб», і автор поділився деталями сюжету. Інше запитання звучало так, «Написання якої книги було для вас найскладнішим у психологічному плані?»:

«Я вважаю, що поєднання драми та комедії це самий працюючий наразі алгоритм. Ти жартами, якимись реальними історіями пом’якшуєш ситуацію. Коли в тебе збирається купа історій, єдиний вихід – або написати серіал, або книжку, бо ти втримати її в собі не можеш. І це найважче».

«Скажіть, чи була у вас така життєва історія, коли щодо вас було стільки хейту, що, можливо, ви думали, а може, я не в тій сфері працюю?»:

«Я не перебуваю під настільки гострою атакою, щоб відчувати сильний хейт. Я не прагну хайпу і не читаю коментарів. До себе варто ставитися критично, але будь-яку критику, як і будь-яку проблему, краще «переспати». А вранці вже обміркувати ситуацію і сформувати план дій».

«Які були ваші дитячі мрії?»:

«Спочатку я мріяв грати в футбол в Київському «Динамо», потім я мріяв грати в гурті «Танок на майдані Конґо». Якось у ветеранів Київського «Динамо» не вистачало гравця, і мене покликали пограти за них. Тому обидві мрії здійснилися».

Зустріч із Фоззі стала чудовою можливістю ближче познайомитися з багатогранною особистістю талановитого музиканта, письменника та волонтера. Її учасники не лише дізналися більше про його творчість і життєвий досвід, але й оцінили його легкість у спілкуванні та яскраве почуття гумору, яке створило невимушену і теплу атмосферу. Такий відкритий діалог, який традиційно відбувається за ініціативи Відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю і Наукового товариства університету, надихнув і залишив приємні спогади у всіх присутніх. А навесні ми неодмінно продовжимо такі зустрічі.