У цьому серпні ми з глибокою шаною згадуємо імена тих, хто віддав своє життя за Україну – наших відважних героїв, які загинули заради свободи, гідності та миру. Серед них і ті, хто пішов у вічність саме в серпневі дні, і ті, хто народився цього місяця. Ми пам’ятаємо кожного з них, схиляємо голови перед їхнім подвигом і вічно зберігатимемо їх у серці.

11 серпня 1985 року – 41-ий день народження мав би відзначити випускник спеціальність 014 Середня освіта (Історія) історичного факультету Андрій Канівець. З перших днів повномасштабного вторгнення він добровольцем пішов обороняти державу в лавах Збройних Сил України.

23 серпня 1979 року – 47-ий день народження студента ІІІ курсу за спеціальністю 014 «Середня освіта (Історія)» Владислав Март’янов. Патріот і правдолюб, сержант у 2014 році став на захист України в зоні АТО, підписавши контракт на три роки. Коли почалося повномасштабне вторгнення пішов захищати Україну в Донецькому напрямку.

24 серпня 1986 року – 40-річчя від дня народження випускника спеціальності 014 «Середня освіта (Історія)» Валерія Білоуса. Маючи педагогічний фах, працюючи учителем історії та бувши справжнім патріотом, у 2019 році Валерій Миколайович вступив на військову службу до Збройних Сил України за контрактом.

1 серпня 2022 року – у цей день сплинуло чотири роки, відколи загинув випускник спеціальності 014 «Середня освіта (Історія)» Олександр Крот.

2 серпня 2024 року – два роки, відколи на Донеччині при виконанні військових завдань загинув випускник Руслан Бордюк. Під час повномасштабного вторгнення служив водієм відділення радіаційного захисту одного з підрозділів Збройних Сил України.

7 серпня 2022 року – у цей день чотири роки тому  в Ізюмському районі від отриманої вибухової травми загинув Олександр Швець.  Був студентом III курсу денної форми навчання, спеціальність 053 «Психологія».

11 серпня 2024 року – у цей день загинув випускник бакалаврату факультету фізичної культури, спорту та здоров’я Дмитро Ружановський. Він служив бойовим медиком 3 взводу оперативного призначення 5 батальйону оперативного призначення.

11 серпня 2025 року – перша річниця відколи під час виконання бойового завдання зі знищення бронетехніки ворога в районі населеного пункту Костянтинівка Донецької області, внаслідок атаки ворожого FPV-дрона загинув студент IV курсу спеціальності «Політологія» факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі, сержант Національної гвардії України Андрій Савон – водій екіпажу групи експлуатації та забезпечення безпілотних авіаційних комплексів.

17 серпня 2025 року – перша річниця відколи, на війні з російськими окупантами загинув студент 4 курсу заочної форми навчання спеціальності «Географія» факультету природничої освіти Університету Григорія Сковороди в Переяславі Олександр Лавров. Йому було лише 33 роки.

22 серпня 2022 року – загинув випускник факультету фізичної культури, спорту і здоров’я Денис Андрусенко. Старший солдат, проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України.

24 серпня 2022 року – в результаті танкового обстрілу  загинув  випускник спеціальності 051 «Економіка» Максим Гаєвський. Він був стрільцем-помічником гранатометника.

27 серпня 2024 року – загинув випускник, командир механізованої роти Роман Шаповал під час виконання бойового завдання в Куп’янському районі на Харківщині, поблизу населеного пункту Петропавлівка. Лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2025, посмертно).

В серпні 2024 року – загинув випускник, майстер спорту України міжнародного класу з боксу, чемпіон України, призер Європи та багаторічного члена національної збірної команди України Денис Ящук. Він віддав своє життя, захищаючи нашу державу від російського агресора.

Ми маємо святий обов’язок зберігати пам’ять про кожного з них, розповідати їхні історії та передавати приклад відваги наступним поколінням. Нехай світло їхньої пам’яті буде дороговказом до миру й свободи.

Випускники та здобувачі Університету Григорія Сковороди в Переяславі – це воїни світла, справжні герої, чиї імена навіки вписані золотими літерами в літопис нашої держави. Вони назавжди залишаться у наших серцях.

З 2014 року, від початку окупації росією Криму і Севастополя, мартиролог національного пантеону українських героїв поповнюється іменами тих, хто поліг на новому етапі національно-визвольної боротьби. Серед них, як не гірко, багато сковородинівців. Липень має дати їх народження та повернення додому «на щиті». Згадаймо їх та, в їх особі, усіх полеглих героїв і героїнь.

01 липня 1995 року – 31-річчя від дня народження Олександра Підборіжного. Народився у місті Олешки Херсонської області, після чого став на шлях опанування політології в нашому університеті. Олександру полюбився Переяслав, тому, здобувши освіту, він залишився тут жити. Був відчайдушним, палким патріотом рідної землі. Свій шлях боротьби за майбутнє України почав ще 30 листопада 2013 року. Та ніч на Євромайдані, коли бійці спецпідрозділу «Беркут» жорстоко побили понад 80 учасників акції, більшість із яких були студентами, стала початком Революції Гідності. Олександр був одним із тих мирних протестувальників. З того Майдану для нього і почалася справжня війна за незалежність країни, а 8 вересня 2022 року вона для нього закінчилася… Нині пам’ять про Олександра гідно вшановується: зокрема, його портрет розміщено на народному меморіалі Героїв на Майдані Незалежності у Києві.

17 липня 1993 року – 33-річчя від дня народження захисника-сковородинівця Сергія Тарасюка. Спочатку – АТО, потім – війна повномасштабна. Від Київщини – до Донеччини. Від водія – до механіка самохідної артилерійської установки. Від простого солдата – до Героя. Про це свідчать його нагороди: медалі «За участь в АТО», «За жертовність і любов до України», почесна відзнака «Хрест 54 ОМБр», орден «За мужність» ІІ ступеня та ІІІ ступеня – посмертно.

25 липня 1996 року – 30-річчя від дня народження Артема Тхеа Суонга. З дитинства займався Ушу у Броварській спортивній школі, став майстром спорту України міжнародного класу та входив до складу національної збірної України. Він – багаторазовий чемпіон України, триразовий чемпіон Європи, бронзовий призер чемпіонату світу та володар Кубка світу. Його спортивні досягнення прославляли Україну на міжнародній арені та стали прикладом для молодого покоління. У 2023 році Артем вступив до лав Збройних Сил України. Брав безпосередню участь у бойових діях поблизу Оріхово-Василівки Бахмутського району Донецької області, де проявив себе як рішучий, мужній і відповідальний командир (героїчно загинув 4 січня 2024 року внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу в районі Авдіївки).

2 липня 2024 року – друга річниця загибелі Сергія Потапенка. Здобувач факультету фінансово-економічної і професійної освіти, солдат Сергій Потапенко загинув під час виконання бойового завдання внаслідок ударно-штурмових дій поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області у горнилі боротьби за незалежність України. Півтора року він вважався зниклим безвісти, доки на початку 2026 року не надійшло остаточне підтвердження його загибелі.

12 липня 2024 року – друга річниця загибелі Сергія Тарасюка. 17 липня 2024 року він збирався зустріти свій 31-ий день народження вдома з сином, мамою, сестрою, братом, з рідними і друзями, заради яких він пішов на захист української землі і кожного з них. І він повернувся додому саме в цей день. На щиті. Навіки…

Ми зобов’язані берегти їхні імена та історії, передаючи їхній героїчний приклад майбутнім поколінням. Нехай світло їхньої пам’яті завжди освітлює шлях до миру та свободи для всіх нас.

Випускники та здобувачі Університету Григорія Сковороди в Переяславі – справжні герої, чиї імена навічно вкарбовано золотими літерами в історію нашої Батьківщини. Назавжди у наших серцях!

Перший місяць літа завжди несе у собі тепло та надії, проте для родини Університету Григорія Сковороди в Переяславі він також сповнений тихого смутку та глибокої шани. Червень об’єднує в собі низку болісних і водночас величних дат, що нагадують про безпрецедентну мужність та самопожертву наших випускників і студентів. Вони відклали свої мирні професії, навчання та амбіції, щоб стати щитом для всієї країни.

Пам’ятати їхні імена, вшановувати їхній чин і передавати цю пам’ять прийдешнім поколінням – наш святий обов’язок, адже саме завдяки їм ми маємо шанс на вільне майбутнє.

• 2 червня 1969 року – день народження випускника філологічного факультету за спеціальністю «Середня освіта (Українська мова та література)» Віталія Краснюка (позивний «Сокіл»). Він був не лише військовим, а й талановитим артистом, журналістом і громадським діячем. Віталій пішов добровольцем ще у 2014 році, а з початком повномасштабного вторгнення воював у найгарячіших точках Київщини та Чернігівщини. Загинув 10 березня 2022 року поблизу села Гаврилівка, зупиняючи колону російських танків. За життя був удостоєний численних нагород і так і не встиг дізнатися, що йому присвоїли звання майора СБУ.
• 3 червня 2000 року – народився Владислав Генкель, студент ІІ курсу спеціальності «Професійна освіта (Цифрові технології)». Владислав обрав шлях воїна, служачи командиром відділення снайперів роти вогневої підтримки. Він героїчно віддав життя від отриманих поранень під час бойових дій на території Курської області рф.
• 4 червня 1991 року – день народження Дениса Ящука. Цьогоріч, у 2026-му, йому мало б виповнитися 35 років. Денис – випускник факультету фізичної культури, спорту і здоров’я. Окрім міцного, залізного характеру та позитивного погляду на життя, про які згадують побратими та друзі, він був видатним спортсменом: майстром спорту України міжнародного класу з боксу, чемпіоном України, призером Європи та багаторічним членом національної збірної.
• 21 червня 1988 року – народився випускник 2009 року історичного факультету за спеціальністю «Середня освіта (Історія)» Олександр Крот. «Сашуля», як лагідно називала його родина, пішов добровольцем на фронт в 2022 році. Він зник безвісті після прямого влучання російського артилерійського снаряду в бліндаж разом з десятьма побратимами. Разом з побратимами захищав Україну від путінської орди.

• 10 червня 2024 року (другі роковини) – поліг у бою Микола Коханівський, випускник 2011 року фінансово-гуманітарного факультету. Він був безкомпромісним українським націоналістом-революціонером і багаторічним командиром Добровольчого батальйону «ОУН». Справжній бойовий Провідник, який завжди йшов попереду і безпосередньо вів у бій своїх соратників.
• 16 червня 2024 року (другі роковини) – трагічно загинув Ігор Хлань, студент 3 курсу заочної форми навчання історичного факультету. Його життя обірвалося під ворожим вогнем поблизу Красногорівки на Донеччині, коли він виконував бойове завдання з недопущення просування окупантів.
• 18 червня 2023 року (треті роковини) – під час виконання бойового завдання у районі тієї ж Красногорівки загинув солдат Олександр Горбатенко. Випускник історичного факультету захищав Україну з серпня 2022 року, служив старшим сапером першого відділення інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону ЗСУ.

Життєвий шлях кожного з них – це літопис безмежної любові до рідної землі, сталевої волі та найвищої жертовності. Вони взяли до рук зброю не заради війни, а заради миру, ставши на захист нашої мови, ідентичності та свободи. Нехай світло їхньої слави завжди осяює шлях для нас і майбутніх поколінь українців.

Слава Героям! Вічна і світла пам’ять!

Уже кілька років поспіль для сковородинівців кожен новий місяць, серед іншого, це про час світлого суму за випускниками та студентами, чиї життя обірвалося у боротьбі за майбутнє України від рук росії. У 2026 році ці дати наново звучать з особливою силою, адже час не стирає пам’ять, а лише підкреслює велич подвигу. 

• 13 травня – народився Олександр Гангало, випускник факультету гуманітарно-природничої освіти та соціальних технологій. Цьогоріч йому мало б виповнитися лише 26 років. Він проходив службу у 40-му окремому полку імені полковника Данила Нечая, назавжди залишившись у нашій пам’яті молодим та цілеспрямованим.
• 18 травня – 47 років від дня народження Олександра Горбатенка, випускника-історика. Олександр захищав Україну з серпня 2022 року, втілюючи у життя ті цінності свободи, про які колись читав у підручниках.
• 25 травня – ювілейні 55 років з дня народження Миколи Коханівського (народився у 1971 році). Випускник фінансово-гуманітарного факультету та засновник Добровольчого батальйону ОУН, він став символом добровольчого руху та безкомпромісної боротьби за державність.
• 25 травня – народився Павло Синиця, студент спеціальності «Публічне управління та адміністрування». Павло боронив Донеччину, і ми завжди згадуємо його відданість справі та рідному факультету.
• 28 травня – день народження Анатолія Бродюка, випускника факультету української та іноземної філології. Його життя – це приклад поєднання інтелекту та незламної військової доблесті.

• 15 травня ми згадуємо другі роковини загибелі Анатолія Бродюка (2024 р.). Його шлях обірвався під Покровськом на Донеччині внаслідок ворожого удару, але його дух продовжує жити в коридорах рідного університету.
• 17 травня – три роки, як під час штурмових дій поблизу Сакко і Ванцеті загинув розвідник Юрій Панасюк (2023 р.). Його відвага на передовій лінії фронту назавжди вписана в героїчний літопис України.
• 18 травня ми вшановуємо четверті роковини пам’яті Івана Маковецького (2022 р.). Випускник-політолог, він був душею своєї групи – ми пам’ятаємо його позитивним та доброзичливим другом, який обрав шлях воїна.

Ми вічно вдячні кожному з наших героїв. Їхній подвиг – це дороговказ для сучасних студентів та викладачів. Пам’ятаємо, шануємо, продовжуємо їхню боротьбу. Героям України – Слава!

Щоквітня ми знову і знову працюємо з тим, аби сковородинівці та українці пам’ятали про сковородинівців, які народилися чи віддали своє життя за Україну та її свободу, стали символами національно-визвольної боротьби у другому місяці весни. Їхні імена вписані золотими літерами в історію боротьби за незалежність України. Пам’ятаймо їхні подвиги та продовжуймо їхню справу – відстоювати свободу нашої держави.

3 квітня 1992 року – 35-річчя б відзначив випускник 2013 року, напрям підготовки Середня освіта «Фізична культура» факультету фізичного виховання Дмитро Ружановський. Він служив бойовим медиком 3 взводу оперативного призначення 5 батальйону оперативного призначення.

6 квітня 2002 року – дата народження захисника Сергія Потапенка. До лав Збройних сил України він долучився 2 листопада 2022 року. Проходив військову службу на посаді номера обслуги 1-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 8-ї штурмової роти 3-го штурмового батальйону військової частини А4010.

9 квітня 1998 року –  28-ий день народження випускника 2023 року, спеціальності 014 Середня освіта (Історія) факультету гуманітарної освіти та соціальних технологій Максима Васильченка. 4 січня 2024 року внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу в районі Авдіївки Донецької області він загинув.

13 квітня 1996 року – 30-річчя Богдана Глущенка, студента IV курсу заочної форми навчання, спеціальності 014 Середня освіта (Фізична культура) факультету фізичної культури, спорту і здоров’я. Був номером мінометного розрахунку, згодом виконував завдання піхоти. Богдан брав участь в обороні Маріуполя.

17 квітня 1986 року – 40-вий день народження студента ІІІ курсу денної форми навчання, спеціальність 053 Психологія факультету історичної і соціально-психологічної освіти Олександра Швеця. З 2014 року брав участь у російсько-українській війні. Воював в АТО на Донбасі. У 2016-му пройшов відбір і приєднався до 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука у лавах Національної гвардії України (в/ч 3018). З першого дня повномасштабної війни Швед разом із побратимами обороняли від окупантів схід України.

25 квітня 1984 року – студенту І курсу, спеціальності 281 Публічне управління та адміністрування факультету гуманітарної освіти та соціальних технологій виповнилося Артуру Роженко виповнилося б 42 роки. У лютому 2015 року Артур маючи досвід служби та знаючи специфіку діяльності підрозділів спеціального призначення, долучився до Збройних сил України. З перших днів війни Артур не роздумуючи приєднується до своєї бригади імені князя Романа Великого.

1 квітня 2022 року – відійшов у вічність вищезгаданий захисник Артур Роженко. 1 квітня 2022 року рашисти ні на мить не переставали обстрілювати позиції наших військових, постійно пробували наступати. Як командир бойової машини, Артур разом із побратимами мав передислоковуватися з однієї точки ведення бою на іншу задля підсилення обороноздатності. Під час переміщення в районі населеного пункту Партизанське Вітовського району на Миколаївщині ворог накривав їх прицільним вогнем…

1 квітня 2024 року – два роки тому обірвалося життя випускника історичного факультету Університету Григорія Сковороди в Переяславі (2007 рік випуску) Андрія Канівця. З перших днів повномасштабного вторгнення він добровольцем пішов обороняти державу в лавах Збройних Сил України. У полеглого сковородинівця залишилися дружина і неповнолітня донька.

5 квітня 2022 року – Ольга Тимошенко, випускниця 2019 року, спеціальності 052 Політологія факультету гуманітарної освіти та соціальних технологій. Унаслідок обстрілу автівок російськими військами Ольга отримала складні опіки. За її життя кілька тижнів боролись у госпіталі Запоріжжя. Тиждень тому на народному меморіалі пам’яті у столиці з’явилося місце її пам’яті – воно знаходиться на полі навпроти Національної музичної академії, праворуч центральної частини Майдану Незалежності.

15 квітня 2022 року – загинув під час оборони Маріуполя від російських окупантів Богдан Глущенко. На момент загибелі йому було лише 23 роки.

17 квітня 2022 року – у боях під містом Рубіжне Донецької області загинув студент IV курсу, спеціальність 052 Політологія факультету гуманітарної освіти та соціальних технологій захисник, що брав участь у бойових діях в зоні ООС та служив у батальйонах «Карпатська січ», «Донбас» та «Айдар» Фелікс Куртаніч. З 24 лютого 2022 року Фелікс брав участь у бойових діях в Авдіївці, Широкиному, Пісках та Кримському. Трагічно загинув у боях під містом Рубіжне Донецької області.

17 квітня 2025 року – перша річниця від дати загибелі Олександра Стріхи, який у 2006 році отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Педагогічна освіта», здобувши кваліфікацію бакалавра  – вихователя дітей дошкільного віку, соціального педагога та правознавця у закладах освіти.  Служив стрільцем-помічником гранатометника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 10 механізованої роти 4 механізованого батальйону. Загинув внаслідок ворожого обстрілу біля села Роздолівка Бахмутського району Донецької області. Воїну навіки 39 років…

22 квітня 2025 року – перша річниця загибелі випускника факультету фізичної культури, спорту і здоров’я Артема Тхеа Суонга. У 2023 році вступив до лав Збройних Сил України. Брав безпосередню участь у бойових діях поблизу Оріхово-Василівки Бахмутського району Донецької області, де проявив себе як рішучий, мужній і відповідальний командир.

Наш спільний обов’язок – зберігати їхні імена, розповідати про їхню відданість Батьківщині та передавати цей дух наступним поколінням. Нехай спогади про цих героїв будуть світлом, що осяює шлях до миру та незалежності України.

16 березня 2026 року в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі відбувся захід особливої сили та щирості. Рівно через чотири роки після трагічної загибелі Остапа Левчука – легендарного переяславського ЛОР-лікаря, старшого лейтенанта медичної служби 72-ї ОМБр ім. Чорних Запорожців – у цей родина полеглого, небайдужі містяни, друзі та однодумці захисника та університетська спільнота зібралися, аби вшанувати пам’ять Героя.

Зустріч, ініційована УГСП спільно з Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав», відбулася у символічному місці – в укритті корпусу №1, де від січня наново розгорнуто експозицію виставки «Соборна українська держава – вільна і міцна». Серед світлин Революції Гідності та артефактів нашого буремного і відповідального часу, які зокрема відбувалися за активної і пасіонарної участі Левчука, звучали спогади про людину, яка стала для Переяславщини уособленням професіоналізму та жертовності.

Модерував зустріч доброволець підрозділу ДФТГ №2, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю університету Олександр Молоткін. Відкриваючи захід, він наголосив на важливості місця проведення зустрічі, де кожен експонат дихає історією спротиву:

«Ми часто чуємо від багатьох, що вони живуть з Україною в серці, але для багатьох це закінчується деклараціями. А є люди, які менше говорять, але коли приходить чорна година, вони не ховаються. Вони ставлять своє слабке людське тіло на заваді московській орді. Таким був Остап Левчук – лікар від Бога, який 25 лютого 2022 року, на самому початку великої війни, пішов боронити країну», – розпочав Олександр Юрійович.

Після хвилини мовчання, якою вшанували Остапа Михайловича та сотні полеглих земляків, слово взяли безпосередні промовці – родина та друзі, майданівці, просвітяни, лікарі, однодумці Остапа Михайловича.

Ректор університету, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур поділився особистими спогадами про знайомство з Остапом Левчуком на барикадах Майдану. Він зазначив, що Остап належав до тієї особливої когорти високоосвічених інтелектуалів, які склали кістяк Революції Гідності:

«На Майдані нас об’єднували спільні цінності та відчуття відповідальності за майбутнє держави. Поруч стояли лікарі, освітяни, підприємці — люди різних професій, але з однаковим розумінням того, за що вони борються. Саме такі люди формували моральний стрижень Революції Гідності. Тому надзвичайно важливо говорити про наших місцевих героїв і зберігати пам’ять про них для майбутніх поколінь. Загибель Остапа у 2022 році стала великим болем для всієї громади. Ця звістка глибоко вразила кожного з нас, але водночас стала ще одним нагадуванням про необхідність бути сильними та єдиними», – поділився Віталій Вікторович та, принагідно, закликав громаду долучатися до розширення музейної експозиції університету, приносячи фото та матеріали про добровольчий і волонтерський рух.

Найбільш зворушливим став виступ мами Героя – Раїси Сергіївни. Вона розповіла про Остапа як про допитливу дитину-філософа, який обожнював казки, грав на скрипці та мав залізну наполегливість у спорті. Будучи «шульгою», він перевчився на праву руку, грав у волейбол і завжди був душею будь-якої команди.

Особливий резонанс викликала її розповідь про службу Остапа в армії наприкінці 80-х у молдовській столиці Кишинів. Стоячи в караулі, він не дозволив офіцерам високого рангу розікрасти склад паливно-мастильних матеріалів, зробивши попереджувальний постріл і змусивши їх лягти на землю:

«Хлопці-курсанти, я питаю вас: що б ви зробили? Остап зробив по статуту. Його тоді перевели в редакцію, бо зрозуміли – ця людина принципів не зрадить. Так само він пішов і у 2022-му. Він знав, що буде вторгнення, готував нас, а сам пішов добровольцем», – згадувала найрідніша для Левчука людина.

Професорка кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання факультету української та іноземної філології Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ганна Токмань, авторка книги «Майдан: сторінка живої історії», розповіла про медичний подвиг Левчука в консерваторії у лютому 2014-го. Остап Левчук оперував поранених 18-20 лютого, спостерігаючи найстрашніші наслідки розстрілів Небесної Сотні.

«Він бачив закривавлені тіла, вогнепальні поранення в серце і шию. Він тоді сказав мамі: «Я живу авансом». І цей «аванс» він віддав 16 березня 2022 року під Мощуном, рятуючи поранених бійців», – зазначила Ганна Леонідівна.

Подружжя лікарів Варень, зокрема Ніна Семенівна, яка роками працювала пліч-о-пліч з Остапом Михайловичем, згадала його як людину, що несла винятковий позитив:

«Він кожного пацієнта любив. Слово «ні» не було йому притаманним. Остап Михайлович має бути для вас, молодих, прикладом того, як обрати гідний шлях у житті», – ствердила лікарка.

Майданівка та волонтерка Олена Гичко наголосила на незламності духу тих, хто пройшов через Майдан:

«Нас можна вбити, але змінити – неможливо. Остап був толерантним, непафосним. Завжди був там, де його допомога була «пострілом у десятку». Ми стаємо сильнішими через такі втрати, бо пам’ять про таких людей дає нам силу боротися далі», – поділилася Олена Анатоліївна.

В.о. завідувача науково-дослідного відділу «Музей Заповіту Т.Г. Шевченка» Наталія Заїка пригадала 2015 рік, коли Остап Михайлович, попри свою скромність, виступав перед гімназистами на виставці про АТО. Вона також поділилася спогадом про страшну ніч з 19 на 20 лютого 2014-го, коли вони разом їхали в автобусі на Майдан, прориваючись крізь російськомовні кордони спецпризначенців, які вже тоді фактично окупували Київ.

Наприкінці зустрічі Олександр Молоткін навів страшну статистику: понад 240 героїв з колишнього Переяславського району вже пішли у вічність.

«Коли ти несеш героя на руках до могили, ти розумієш всім єством, яку ціну ми платимо. Ми не маємо права забути, бо забуття – це зрада тих, хто віддав за нас найцінніше», – підсумував модератор зустрічі.

Захід завершився спільним вшануванням пам’яті Остапа Левчука біля експонатів виставки. Його постать – лікаря, інтелектуала, гуманіста і воїна – назавжди залишиться в літописі, зокрема й Університету Григорія Сковороди в Переяславі, як взірець служіння Україні.

Світла пам’ять Лицарю ордена Богдана Хмельницького!

Дякуємо і пам’ятаємо!

16 березня 2026 року в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, за спільної ініціативи з Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав», відбудеться день пам’яті про людину, чиє ім’я впродовж десятиліть було для Переяславщини синонімом милосердя та професіоналізму Остапа Левчука – знаного лікаря-отоларинголога, старшого лейтенанта медичної служби 72-ї ОМБр та Лицаря ордена Богдана Хмельницького – він загинув рівно чотири роки тому, рятуючи життя інших.

Початок зустрічі о 12:00 у просторі виставки «Соборна українська держава – вільна і міцна» (укриття під корпусом №1 УГСП). До неї долучаться найрідніші та найближчі за духом для полеглого люди – мама та дружина, побратими і посестри по Майдану і війні, музейники та просвітяни, лікарі.

Остап Михайлович народився 30 серпня 1969 року у родині лікарів-педіатрів на Вінниччині. Його мама, Раїса Сергіївна, згадує, що син змалку перейнявся справою батьків, відповідаючи всім: «Мої батьки хочуть полікувати дітей всієї земної кулі». Рідкісне ім’я, яке означає «щасливий», стало для нього пророчим у плані любові від людей – він був «одиничним екземпляром» за щирістю та допитливим розумом.

Після закінчення Київського медінституту ім. Богомольця та служби в армії, у 1994 році Остап разом із дружиною Іриною переїхав до Переяслава. За понад 20 років практики він став не просто ЛОР-лікарем, а справжнім сімейним порадником. Стіни його приватного кабінету були завішені малюнками маленьких пацієнтів, якими він неймовірно пишався. Він постійно вдосконалювався, вивчав гомеопатію, психологію та іноземні мови, вважаючи, що людину неможливо вилікувати без розуміння її душі.

Патріотизм Остапа Левчука був дієвим. Під час Революції Гідності він 36 годин поспіль без перерви оперував поранених у приміщенні музичної академії. Вийшовши з того пекла, він сказав матері слова, що стали пророчими: «Мамо, я живу авансом. Я мав тоді загинути».

З початком повномасштабного вторгнення 2022 року лікар-пацифіст, який колись погоджувався з Ремарком у тому, що від війни треба втікати, не вагаючись пішов до військкомату. «Все окей, працюю», – коротко відповідав він рідним з околиць Києва.

Остап Левчук загинув 16 березня 2022 року біля села Мощун. Його розстріляли прямо у медичній машині під час евакуації поранених. Ворожа куля влучила в праве око – саме те, яке він травмував ще в дитинстві під час гри в хокей. Це була одна з перших і найболючіших втрат Переяславщини у цій війні. Посмертно Левчук нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Запрошуємо усіх охочих людей доброї волі віддати шану Герою. Постать Остапа Левчука – це зразок того, як інтелектуал та гуманіст стає на захист Соборної держави. Прийдіть вшанувати того, хто віддав свій «аванс життя» за нашу свободу.

Кожен новий березень сповнений дат, які болять у серці – днів, коли народилися чи відстояли Україну, полігши в боротьбі, наймужніші хлопці і дівчата, які були студентами та випускниками Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Пригадаймо їхні імена й низько вклонимося їхній пам’яті.

• 1 березня 1994 року – народився випускник фінансово-економічного факультету Максим Гаєвський. Обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника. Загинув у День Незалежності під час танкового обстрілу ворогом.
• 9 березня 1982 року – народився студент 3 курсу заочної форми навчання 2003 року, спеціальності 014 Середня освіта (Історія) історичного факультету Ігор Хлань. Загинув, виконуючи бойові завдання із зупинки просування противника поблизу Красногорівки Донецької області.
• 12 березня 1983 року – народився магістрант спеціальності 014 Середня освіта (Фізична культура) факультету фізичної культури, спорту і здоров’я Костянтин Денека. Був учасником команди Leader Citroen Team, у складі якої здобув численні перемоги на всеукраїнських змаганнях із велоспорту. З початком повномасштабного вторгнення росії став на захист рідної країни.
• 13 березня 1997 року – 29-річчя б відзначив студент IV курсу спеціальності «Політологія» факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі, сержант Національної гвардії України Андрій Савон – водій екіпажу групи експлуатації та забезпечення безпілотних авіаційних комплексів.
• 24 березня 1995 року – день народження відзначала б випускниця 2019 року, спеціальності 052 Політологія соціоісторичного факультету Ольга Тимошенко. Отримала тяжкі опіки, відстоюючи українську землю від загарбників. Під час перебування на передовій разом із побратимами потрапила під обстріл російських військ, коли їхав автомобіль. Лікарі Запоріжжя тривалий час боролися за її життя.

• 8 березня 2022 року – від тяжкого поранення загинув випускник 2008 року, спеціальності 014 Середня освіта (Історія) історичного факультету Валерій Білоус. Уродженець смт Драбів служив у військовій частині А0281 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
• 8 березня 2022 року – загинув випускник 2021 року, спеціальності 014 Середня освіта (Географія) факультету гуманітарно-природничої освіти та соціальних технологій Олександр Гангало. Служив у 40-му полку імені полковника Данила Нечая Національної гвардії України.
• 10 березня 2022 року – загинув випускник, спеціальності 014 Середня освіта (українська мова та література) філологічного факультету Віталій Краснюк. Активно брав участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності, постійно перебуваючи на Майдані. Звідти разом із першим батальйоном ім. генерала Кульчицького вирушив у зону АТО, де воював з 2014 по 2017 рік. Повернувся з фронту вже офіцером СБУ.
• 10 березня 2023 року – загинув студент 3 курсу спеціальності 014 «Середня освіта (Історія)» факультету історичної і соціально-психологічної освіти Владислав Март’янов. Загинув поблизу Макіївки Луганської області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.
• 16 березня 2022 року – загинув студент IV курсу заочної форми навчання, спеціальності 051 Економіка факультету фінансово-економічної і професійної освіти Ярослав Подолян. Служив за контрактом у лавах Збройних Сил України, виконуючи завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, забезпечуючи національну безпеку й оборону держави.
• 27 березня 2022 року – загинув випускник 2015 року, спеціальності 014 Середня освіта (Географія) природничо-технологічного факультету Іван Коваль. Віддав найцінніше – своє молоде життя – у боротьбі проти російських окупантів. Йому було лише 27 років.
• 31 березня 2022 року – загинув студент II курсу заочної форми навчання, спеціальності 015 Професійна освіта (Сфера обслуговування) факультету фінансово-економічної і професійної освіти Микола Курик. Уже в перший день війни добровільно прийшов до військкомату. Служив у Добровольчому батальйоні спецпідрозділу «Сонечко УПА» з позивним «Калаш». Мамі писав, що повернеться додому лише після завершення війни…
• 31 березня 2022 року – загинув студент IV курсу заочної форми навчання, спеціальності 014 Середня освіта (Фізична культура) факультету фізичної культури, спорту і здоров’я Дмитро Рейниш. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. У військовослужбовця залишилися батьки.
• 31 березня 2023 року – загинув магістрант спеціальності 014 Середня освіта (Фізична культура) факультету фізичної культури, спорту і здоров’я Костянтин Денека. Загинув на Донеччині, захищаючи фортецю Бахмут.

Їхні імена назавжди мають залишатися в наших серцях – вони віддали найцінніше за волю і незалежність України, її цивілізаційний вибір.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі береже пам’ять про кожного свого героя і героїню, чиї подвиги назавжди вписані в історію нашої держави. Вони навічно з нами – «в строю» і пам’яті!

З глибоким сумом колектив Університету Григорія Сковороди в Переяславі сприйняв звістку про відхід у вічність Почесного жителя Переяславської громади, колишнього міського голови Переяслава (2006–2010 роки), відомого краєзнавця, громадського діяча та щирого друга нашого університету Івана Якименка. Його земний шлях обірвався сьогодні, 7 січня 2026 року.

Іван Петрович був людиною виняткової принциповості, мудрості та небайдужості до долі рідного краю. За часів своєї каденції на посаді міського голови він незмінно надавав дієву підтримку університету, допомагаючи відстоювати наші позиції у земельних і господарських питаннях, зокрема на обласному рівні. Його зусилля сприяли збереженню та розвитку інфраструктури закладу, зміцненню його матеріальної бази.

Протягом кількох десятиріч Іван Якименко був постійним і бажаним гостем на багатьох подіях університетського життя – наукових конференціях, краєзнавчих форумах, культурних заходах. Він брав активну участь у роботі Всеукраїнського історико-культурологічного форуму «Сікорські читання», що традиційно проводиться на базі нашого університету. У жовтні 2025 року Іван Якименко став одним із лауреатів премії імені Героя України Михайла Сікорського за вагомий внесок у розвиток музейної справи та збереження культурної спадщини – визнання, яке стало яскравим свідченням його подвижницької діяльності в царині краєзнавства.

Світла пам’ять про Івана Петровича Якименка назавжди залишиться в серцях викладачів, співробітників, студентів та випускників Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Він був для нас не лише надійним партнером, а й справжнім патріотом Переяславщини, чия відданість справі надихала багатьох.

Щирі співчуття родині, близьким, друзям та всій Переяславській громаді.

Вічна й світла пам’ять!

Початок року завжди багатий на, не по-зимовому, теплі спомини про героїв-сковородинівців полеглих у горнилі російсько-української війни. Вони незмінно болять і гірчать. У ці святкові дні згадаймо полеглих героїв і героїнь, які народилися чи полягли на полі бою у січні та лютому.

• 1 січня 1992 року – народився студент 4 курсу заочної форми навчання спеціальності «Географія» факультету природничої освіти Олександр Лавров.  Він служив гранатометником десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини А4635.
• 10 січня 1989 року – народився випускник факультету фізичної культури, спорту і здоров’я уродженець Донеччини Денис Андрусенко. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі ще у липні 2015 року було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.
• 12 січня 1997 року – день народження студента факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Дениса Манчука. З початком російського вторгнення в 2014 році покинув навчання та став до лав «Азову» в 2015-му, мав позивний «Гуді».
• 29 січня 1978 року – дата народження студента факультету гуманітарно-природничої освіти і соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі, захисника Едішера Кварацхелії. Чоловік служив у 25-му окремому мотострілецькому батальйоні «Київська Русь», що в складі 54-ї механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Був стрільцем-помічником гранатометника. За свою службу був нагороджений медаллю за участь у боях на Світлодарській дузі, нагрудним знаком «За зразкову службу» та медаллю «За жертовність і любов до України».
• 14 лютого 1995 року – день народження Валентина Коваленка. З 8 травня 2018 року по 24 листопада 2021 року Валентин служив у Збройних силах України, був учасником антитерористичної операції. Під час служби він познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Після закінчення контрактів молоді люди жили у Скалівських Хуторах, а після одруження, 31 травня 2022 року, разом служили в роті охорони при третьому відділі Голованівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У жовтні 2023 року боєць пішов на фронт, воював на Донецькому напрямку та Харківщині – бувши оператором дронів, збирав розвідувальну інформацію, здійснював ударні місії та коригував артилерійський вогонь.
• 16 лютого 1995 року – дата народження випускника факультету гуманітарно-природничої освіти та соціальних технологій, уродженця Полтавщини, старшого лейтенанта Валерій Хохлов. Після закінчення навчання підписав контракт і розпочав службу у в/ч А1499. Брав участь в Операції об’єднаних сил на Сході України. Указом Президента України від 20 червня 2022 року №429 був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 
• 17 лютого 1982 року – випускник історичного факультету Університету Григорія Сковороди в Переяславі 2004 року, захисник Олександр Романюк. Захисник, який своєю сміливістю показав, що любов до Батьківщини сильніша за страх був оператором-радіотелефоніста стрілецького батальйону військової частини А1619.

• 4 січня 2024 року – друга річниця загибелі випускника факультету історичної і соціально-психологічної освіти, захисника Максима Васильченка. Він з перших днів повномасштабного вторгнення долучився до місцевого ТрО, після закінчення навчання в університеті підписав контракт і вступив до лав ЗСУ, пройшов вишкіл і відразу потрапив у найгарячішу ділянку фронту.
• 20 січня 2023 року – у цей день два роки тому загинув Денис Манчук. Указом президента від 14 березня 2023 року солдата посмертно нагороджено Орденом «За мужність» ІІІ ступеня
• 14 лютого 2025 року – у день свого народження внаслідок влучання російського FPV-дрона біля Куп’янська Харківської області. загинув Валентин Коваленко. У нього залишились дружина, мама й сестри.
• 25 лютого 2024 року – спливає два роки, як загинув захисник, студентом ІІ курсу заочної форми навчання факультету фізичної культури, спорту і здоров’я Віталій Варченко. 25 лютого 2024 року після 7 діб важких випробувань і виконаних бойових задач військовослужбовець мав вибувати на відпочинок, аби за декілька днів знову рятувати життя і нищити ворога. О 22.00 в десантне відділення БМП, на якому рухався головний сержант Віталій Варченко, влучила ракета ворожого протитанкового ракетного комплексу, обірвавши його життя. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі головний сержант Варченко Віталій Федорович  нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Зберігаймо в серцях імена всіх полеглих Героїв, бережімо їхні життєві історії та подвиги боротьби. Нехай вічне світло їхньої пам’яті освітлює наш спільний шлях до справжнього миру й свободи.

Випускники та студенти Університету Григорія Сковороди в Переяславі – справжні Герої, чиї імена золотими літерами вписано в одвічну історію України. Назавжди в строю, назавжди в наших серцях!

Час минає, але біль від втрати наших героїв-сковородинівців, полеглих у російсько-українській війні, не слабшає й не згасає. Кожен грудень, як і будь-який інший місяць, приносить нам дати їхнього народження й дати, коли вони повернулися додому «на щиті» – тих, кому ми завдячуємо можливістю жити в відносному мирі, навчатися, працювати й дихати вільно. Згадаймо їх усіх у ці дні зими, особливо напередодні Дня Збройних Сил України. Низько вклонімося кожному й кожній, хто віддав життя за нас.

03 грудня 1990 року – 35-річчя міг би відзначити випускник, водій відділення радіаційного захисту військової частини у складі 28 ОСБ Руслан Бордюк. В Університеті Григорія Сковороди в Переяславі опановував знання та вміння за напрямом «Фінанси і кредит» й у 2016 році отримав диплом. Ще з першого дня повномасштабного вторгнення – 24 лютого – він прийшов до військкомату, хотів записатися до тероборони. Але тоді місць уже не було – було дуже багато охочих. Тож Руслан допомагав чим міг, доки не пішов на війну 12 березня 2022 року.

18 грудня 2002 року – дата народження захисника, випускника факультету фінансово-економічної і професійної освіти Миколи Курика. Побратими запам’ятали його веселим і безстрашним. Кажуть, жодного разу не сумнівалися в тому, що усі довірені бойові завдання він виконає на рівні з досвідченими вояками.

20 грудня 1984 року – день народження відзначив би другокурсник заочної форми навчання факультету фізичної культури, спорту і здоров’я Віталій Варченко. Черкаський тренер понад десять років свого життя віддав секції тайського боксу. Віталій понад усе любив свою родину, друзів та був щедрим. Поза військовим чином, до нього часто зверталися дружини безвісти зниклих та загиблих воїнів, аби він допоміг та провів збір.

21 грудня 1995 року – 30-річчя молодшого лейтенанта, командира взводу вогневої підтримки ІІІ-ї аеромобільної десантної роти Ярослава Подоляна. Він був випускником бакалаврату факультету фінансово-економічної і професійної освіти. Ярослав Подолян був командиром взводу вогневої підтримки 3 аеромобільно-десантної роти.

2 грудня 2023 року, біля Красногорівки війна зупинила хронометр життєвого та бойового шляху випускника історичного факультету Університету Григорія Сковороди в Переяславі 2004 року Олександра Романюка. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист територіальної цілісності України у теробороні. З 28 вересня 2022 р. добровільно вступив до лав ЗСУ – це був важливий крок у його житті. Був оператором-радіотелефоністом другого відділення розвідувального взводу першого стрілецького батальйону військової частини А1619. Олександр виконував бойові завдання в н.п. Бахмут, н.п. Часів Яр. З 30.11.2023 року в н.п Красногорівка Донецької області, де за кілька днів і обірвався його життєвий і бойовий шлях.

Бережімо пам’ять про всіх живих і, особливо, полеглих героїв – історії їх життя, любові й незламної боротьби. Нехай вічне світло їхньої пам’яті освітлює нам дорогу до миру й свободи для України.

Випускники та здобувачі Університету Григорія Сковороди в Переяславі – кращі сини і доньки нашої Батьківщини. Їхні імена вкарбовано в новітній літопис нашої Батьківщини, у наші серця й у безсмертя. Вони назавжди в строю.

Слава Героям! Дяка за Чин!